Гідробромід 6-(4`-іодофеніл)-2,3-дигідроімідазо[2,1-b]тіазолу, що проявляє імуномодулюючу активність та зменшує прояви вторинної імунної недостатності за умов гіпоестрогенії на тлі метаболічного синдрому

1. Гідробромід 6-(4'-іодофеніл)-2,3дигідроімідазо[2,1-b]тіазолу формули 3 N 5 2' 6 2 3' S 7a N HBr I, що проявляє імуномодулюючу активність та зменшує прояви вторинної імунної недостатності за умов гіпоестрогенії на тлі метаболічного синдрому. 2. 6-(4'-iодофеніл)-2,3-дигідроімідазо[2,1-b]тіазол формули N Корисна модель відноситься до медицини та фармакології і може бути використана для корекції проявів вторинної імунної недостатності, в тому числі ендокринних захворювань та їх ускладнень, які супроводжуються розвитком імунодефіцитного стану. Відомо [1], що зміни, які проходять на тлі перебудови гормонального балансу, обумовлюють рівень імунологічних реакцій і здебільшого сприяють послабленню сили імунологічних функцій, значному обмеженню можливостей імунної системи і розвитку вторинної імунної недостатності. Зокрема, дефіцит естрогенів у період менопаузи, зважаючи на тісні відносини між основними регуляторними системами - нервовою, ендокринною та імунною, посилює дисбаланс основних функціональних систем імунітету, що супроводжується зміною імунного гомеостазу і підтверджується збільшенням захворюваності жінок не лише на серцево-судинну, онкологічну, хронічну запальну, а й на автоімунну патологію [2]. Відомо, що естрогени чинять виразний вплив на стан гуморального імунітету у жінок, тому в умовах гіпоестрогенії спостерігається посилення активації даної ланки імунітету і, як наслідок, зростання рівня автоантитіл і автоімунних захворювань у період менопаузи [3]. На сьогодні менопауза визнана незалежним предиктором компонентів метаболічного синдрому S N I S O NH.HBr (19) UA (11) , що є напівпродуктом синтезу гідроброміду 6-(4'іодофеніл)-2,3-дигідроімідазо[2,1-b]тіазолу. 47032 N (13) U , що є напівпродуктом синтезу гідроброміду 6-(4'iодофеніл)-2,3-дигідроімідазо[2,1-b]тіазолу. 3. Гідробромід 2-іміно-3-(4'іодофенацил)тіазолідину формули I 3 47032 (МС) і фактором ризику серцево-судинної патології, в основі яких лежить дефіцит естрогенів [4]. Гіпоестрогенія у поєднанні з гіперінсулінемією та абдомінальним ожирінням - основними складовими метаболічного синдрому - підвищують ризик розвитку нейродегенеративнихпроцесів, раку молочної залози, колоректального раку і, в меншій мірі, яєчників у жінок в період менопаузи [5, 6]. Вплив імуномодулюючої терапії на перебіг МС в умовах гіпоестрогенії обґрунтовує доцільність застосування сполук з імуномодулюючими властивостями для корекції нейроімуноендокринних порушень. Для імунореабілітації хворих на МС застосовують комплекс таких лікарських засобів, як токоферола ацетат, манакс та циклоферон у вигляді 12,5% розчину [7]. Недоліками даного способу є ін'єкційний метод введення циклоферону. Окрім цього, циклоферон має обмеження щодо його застосування при захворюваннях щитоподібної залози, а як відомо, одним із поширених постменопаузальних ускладнень є патологія щитоподібної залози. Для корекції проявів МС застосовують комплекс препаратів, які містять антиоксиданти (аскорбінова кислота та вітамін Е), ербісол, глутаргін та імуноактивний препарат поліоксидоній [8]. Відзначають позитивний вплив цих сполук на біохімічні показники у хворих з метаболічним синдромом. Недоліком даного способу є те, що застосовується не один, а декілька лікарських засобів, що збільшує лікарське навантаження на пацієнтів, а також N S 4 те, що поліоксидоній вводиться у вигляді ін'єкції (внутрішньом'язово). Серед імуномодуляторів, які застосовуються перорально, відомий препарат левамізол - гідрохлорид (-)6-феніл-2,3,5,6-тетрагідроімідазо[2,1b]тіазолу [9]. Недоліком цього препарату є його токсичність, а також відсутність вибіркової дії при імунопатології, типової для МС. Задача корисної моделі - синтез малотоксичної сполуки, яка маючи виразні імуномодулюючі властивості, гальмує прояви вторинної імунної недостатності та інших складових МС за умов дефіциту естрогенів. Поставлена задача вирішується синтезом гідроброміду 6-(4'-іодофеніл)-2,3-дигідроімідазо[2,1b]тіазолу формули, 3 N 5 2' 6 2 3' S 7a N HBr I що проявляє імуномодулюючу активність. Технічний результат - розширення арсеналу ефективних та малотоксичних сполук з імуномодулюючою дією для корекції імунологічних порушень, притаманних метаболічним змінам в умовах гіпоестрогенії. Способи одержання гідроброміду 6-(4'іодофеніл)-2,3-дигідроімідазо[2,1-b]тіазолу (умовна назва ПЛ-308) приведено на схемі: I + BrCH2CO I NH2 N S -H2O N 3 2 NH.HBr 1 5 6 S 7a N HBr NaNO2, H+; I S NH2 За першим з них сполука ПЛ-308 утворюється при дегідратації проміжного гідроброміду 2-іміно-3(4'-іодофенацил)тіазолідину (сполука 1), що в свою чергу одержується за відомою реакцією фенацилювання 2-амінотіазоліну [10-12]. За другим - з відповідної основи 2, яка в свою чергу утворюється за відомими реакціями діазотування 6-(4'амінофеніл)-2,3-дигідроімідазо[2,1-b]тіазолу [10] та N S N 3' I HBr N 2' N 2 I заміни діазогрупи на іод за описаними методами [13]. Для синтезу сполуки ПЛ-308 нами використано напівпродукти 1 та 2, які є новими сполуками. Нами встановлено, що результат фенацилювання 2-амінотіазоліну 2-бром-1-(4'іодофеніл)етаноном залежить від використаного розчинника та тривалості реакції (табл. 1). Най 5 47032 кращі виходи іміно-солі 1 одержано у середовищі полярних апротонних розчинників (ацетонітрил, нітрометан). В нижчих спиртах (у тому числі і 2пропанолі, рекомендованому для аналогічної реакції [12]) утворюються суміші іміносолі 1 та продук 6 ту її гетероциклізації ПЛ-308. Індивідуальний 6-(4'іодофеніл)-2,3-дигідроімідазо[2,1-b]тіазол (сполука 2) одержано у середовищі диметилформаміду з додаванням триетиламіну. Таблиця 1 Результати з іодофенацилювання амінотіазоліну Розчинник Бензол Ацетон Нітрометан Ацетонітрил Етанол, ізо-пропанол ДМФА ДМФА + триетиламін Тривалість,год. 5-6 24 0,5 0,5 5-6 0,5 0,5 Методи одержання сполуки ПЛ-308 та визначальних напівпродуктів її синтезу проілюстровані такими прикладами. Приклад 1. Синтез гідроброміду 2-іміно-3-(4'іодофенацил)-тіазолідину (сполука 1). До розчину 5,1г (0,05 моль) амінотіазоліну у 30мл ацетонітрилу додають розчин 16,3г (0,05 моль) 2-бром-1-(4'-іодофеніл)етанону у 90мл цього ж розчинника та кип'ятять впродовж 0,5год. зі зворотнім холодильником. Реакційне середовище з осадом охололджують при переміщшуванні. Осад фільтрують та висушують. Одержують 19,1г (89%) іміно-солі 1 з т. пл. 200-202°С (з розпадом). Для сполуки 1: бруто-формула C11H12BrIN2OS Mr=427,10, знайдено за мас-спектром (FAB) - 347 [M-Br];% І: обчислено 29,71, знайдено 29,7. 14 спектр у KBr ( , см-1): 1700 (С=О), 1659 (C=N), 3311 (NH). ПМР спектр (ДМСО-d6): 3,58 т., 2-СН2; 4,02 т, 3-СН2; 5,34 с, СН2СО; 7,73 д., 3', 5'-СН; 7,99 д., 2', 6'-СН; 9,34 с. та 9,86 с, N+H2. Приклад 2. Синтез 6-(4'-іодофеніл)-2,3дигідроімідазо[2,1-b]тіазолу (сполука 2). Еквімольні кількості амінотіазоліну та 2-бром1-(4'-іодофеніл)етанону (по 0,03 моль) у 50мл ДМФА з додаванням 3,5мл триетиламіну нагрівають на масляному нагрівнику до 115-120°С та витримують при цій температурі 0,5год. Охолоджують до 60-70°С і додають при розмішуванні 50мл спирту. Одержану суспензію витримують у холодильній камері, фільтрують дрібнокристалічний Продукт, вихід у% 1,70 1,72 1,88 1,89 1+ПЛ-308, 70-75 ПЛ-308 (58) + 2 (36) 2,82 осад. Після висушування одержують 8,95г (91%) сполуки 2 з т.пл. 219-220°С. Для сполуки 2: бруто-формула C11H9IN2S Mr=328,17, знайдено з мас-спектру електронного удару - 328 [М+];% І: обчислено 28,67, знайдено 28,6. ПМР спектр (ДМСО-d6): 3,84 м., 3-СН2; 4,15 м., 2-СН2; 7,44 д., 3', 5'-СН; 7,62 д., 2', 6'-СН; 7,71 с, 5-СН. Приклад 3. Синтез гідроброміду 6-(4'іодофеніл)-2,3-дигідроімідазо[2,1-b]тіазолу (ПЛ308). А) З іміно-солі 1. Розчиняють 5г іміно-солі при кип'ятінні у мінімальній кількості розбавленого водного розчину НВr (400-500мл), охолоджують 4декілька хвилин при 5°С і відфільтровують осад блідо-жовтих дрібних кристалів солі ПЛ-308. Вихід 69-71%, т. пл. більше 250°С (з розпадом). Б) З відповідної основи 2 аналогічно одержують сіль ПЛ-308 з виходом 68-72%. Для сполуки ПЛ-308: бруто-формула C11H10BrIN2S Mr=409,09, знайдено за мас-спектром (FAB) - 329 [М-Вr];% І: обчислено 31,02, знайдено -1 31,1. IЧ спектр у KBr ( , см ): 1714, 1586, 1573, 1505 (Аr). За даними титрування, вміст основної речовини сягає 99±1%. Будова сполуки ПЛ-308 однозначно підтверджується ЯМР спектрами (табл. 5), в яких присутні сигнали від всіх атомів гідрогену та карбону, передбачених структурою. Таблиця 2 Дані ЯМР спектрів у ДМСО-(16 для гідроброміду 6-(4'-іодофеніл)-2,3-дигідроімідазо[2,1-b]тіазолу (сполука ПЛ-308) Група 2-СН2 3-СН2 5-СН 6-С 7а-С 1'-С Хімічні зсуви у м.ч., мультиплетність /КССВ, у Гц/ 13 1 С (50МГц) Н (200МГц) 34,69 4,40 м. 46,74 4,10 м. 133,33 8,10 с. 138,33 149,97 127,06 7 47032 8 Продовження таблиці 2 2', 6'-СН 3', 5'-СН 4'-С 7,82 д. /8/ 7,49 д. /8/ 128,15 137,88 93,15 Визначення імуномодулюючої активності сполуки ПЛ-308 in vitro проводили на лімфоцитах та гепаринізованій крові статевозрілих інтактних щурів-самиць. Досліджували вплив сполук на: фагоцитарну активність нейтрофілів (ФІ - фагоцитарний індекс) та їх поглинаючу здатність (ФЧ - фагоцитарне число) по відношенню до тест-культури (дріжджі); метаболічну активність нейтрофілів в НСТтесті; загальну кількість Т-лімфоцитів (Т-РУК), Тактивних лімфоцитів (ЕА-РУК) у тесті розеткоутворення з еритроцитами барана та В-лімфоцитів у тесті розеткоутворення із зімозаном (В-РУК) [14]. Левамізол та сполуку ПЛ-308 досліджували в еквімольній концентрації 0,01ммоль/кг, що після належних перерахунків відповідало дозам 2,4мг/кг та 4,1мг/кг в дослідах на щурах та 0,042мг/мл і 0,068мг/мл в дослідах in vitro. Наважки сполук роз чиняли у 1000мл 0,9% розчині NaCl. У зв'язку з тим, що похідне левамізолу розчинне у воді частково, його спочатку розчиняли у 0,01мл спирту етилового, а потім у 0,9% розчині NaCl. В контрольних дослідах використовували 0,9% розчин NaCl. Встановлено, що ПЛ-308, як і препарат порівняння левамізол, чинять виражену імуномодулюючу дію на клітинну та фагоцитарну ланки імунітету: незалежно від взятої концентрації, вірогідно зменшують кількість В-РУК, підвищують функціональну активність Т-лімфоцитів (ЕА-РУК), стимулюють фагоцитарну і метаболічну активність нейтрофілів (табл.3). При цьому, ПЛ-308 виявляв більш виражений вплив на фагоцитарну активність нейтрофілів та їх поглинаючу здатність порівняно з левамізолом. Таблиця 3 Показники кількості РУК-лімфоцитів та функціональної і метаболічної активності нейтрофілів під впливом левамізолу та ПЛ-308 в умовах in vitro, n=3, (X±Sx) Проба Контроль Левамізол (0,042мг/мл) ПЛ-308 (0,068мг/мл) В - РУК,% 15,0±2,0 1) ЕА-РУК,% 45,0±2,0 1) ФІ,% 51,0±1,0 1) 9,0±1,0 89,0±2,0 60,7±3,1 8,0±1,01) 67,3±1,51)2) 68,7±3,11)2) ФЧ, од. 1,55±0,01 1,48±0,1 1) 2,02±0,021)2) HCT,% 12,2±1,1 32,0±0,1 1) 23,7±1,51)2) 1) Вірогідно по відношенню до контролю (р