Спосіб лікування хворих на неалкогольний стеатогепатит

1. Спосіб лікування хворих на неалкогольний стеатогепатит, що включає введення антиоксидантів і препаратів есенційних фосфоліпідів, який відрізняється тим, що додатково вводять імунокорегуючий та метаболічно активний препарат галавіт. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що галавіт вводять внутрішньом'язово по 0,1 г через день (5 ін'єкцій), потім по 0,1 г один раз в три дні, усього на курс лікування 15-20 ін'єкцій. (19) (21) u201014311 (22) 30.11.2010 (24) 10.06.2011 (46) 10.06.2011, Бюл.№ 11, 2011 р. (72) ТОРОПЧИН ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ (73) ТОРОПЧИН ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ 3 вання стеатогепатиту також недостатньо ефективне й не забезпечує досягнення стійкої й довготривалої ремісії патологічного процесу в печінці. Виходячи з цього, було запропоновано для посилення гепатопротекторної складової способу лікування НАСГ крім антиоксидантів як гепатозахисних препаратів вводити хворим на дану хронічну патологію печінки сучасні засоби, які містять у своєму складі есенційні фосфоліпіди (ЕФЛ), а саме есенціале Н або есенціале форте Н [Харченко Н.В., Коруля І.А. Ефективність і переносність препарату "есенціале форте Н" при неалкогольному стеатогепатиті // Сучасна гастроентерологія. 2004. - № 5. - с. 46-49]. Цей спосіб лікування хворих на НАСГ є найбільш ефективним з існуючих і тому обраний як прототип. Він дозволяє досягнути позитивних результатів у лікуванні 75-80 % хворих на НАСГ. Однак, цей спосіб має й певні недоліки. Головним недоліком відомого способу-прототипу є та обставина, що препарати есенціале Н та есенціале форте Н недостатньо ефективні при наявності у хворих синдрому вторинного імунодефіциту (ВІД). Та в той же час відомо, що в більшості випадків у хворих з НАСГ реєструється синдром ВІД. Тобто саме такі хворі не підлягають лікуванню з використанням відомого способу-прототипу, і тому цей спосіб потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності існуючого способу лікування хворих на НАСГ, а саме прискорення досягнення стійкої клініко-біохімічної ремісії захворювання й зменшення частоти подальшого загострення стеатогепатиту. Вказана задача досягається шляхом додаткового введення хворим з НАСГ сучасного імунокорегуючого та метаболічно активного препарату галавіту. Галавіт (зареєстрований у 1997 р. ЗАТ «ЦСМ «Медикор») - це імунокорегуючий та метаболічно активний препарат, який володіє протизапальним і регенеруючим ефектом, що вже показав свою ефективність в багатьох експериментальних системах і на багатьох клінічних патологіях. Галавіт здійснює нормалізуючу дію на білковий та ліпідний метаболізм, підвищує детоксикаційну функцію печінки, відновлює і зберігає структуру печінки й фосфоліпідзалежні ензиматичні системи, сповільнює формування сполучної тканини в печінці. Галавіт також позитивно впливає на гуморальну ланку імунітету, підвищуючи рівень імуноглобулінів класу G і його афінітет, регулює синтез антитіл та проліферативну активність природних кілерів (NKклітин), стимулює синтез альфа- і гаммаінтерферону, регулює проліферативну функцію Тлімфоцитів, підвищує неспецифічний захист організму. Пропозиція авторів корисної моделі базується на вперше встановленій ними в експериментальних умовах і потім підтвердженій у клініці закономірності, яка полягає в тому, що додаткове включення до комплексу лікування хворих на НАСГ імунокорегуючого та метаболічно активного препарату галавіту позитивно впливає на клінічні й біохімічні показники, нормалізує загальний стан і 60148 4 самопочуття хворих, виявляє чітко виражений антиоксидантний ефект, сприяє суттєвому прискоренню покращання клініко-біохімічних показників, що стосуються функціонального стану печінки, у тому числі, при наявності у хворих часткового внутрішньопечінкового холестазу, який досить часто зустрічається при НАСГ. Додаткове введення галавіту забезпечує досягнення стійкої й тривалої ремісії стеатогепатиту й суттєве зменшення в подальшому частоти загострень НАСГ і, таким чином, обумовлює досягнення задачі корисної моделі. Крім того, введення галавіту не має протипоказань, не спричиняє будь-яких небажаних побічних ефектів, у тому числі, алергічних реакцій, і тому може при необхідності призначатися повторними курсами, у залежності від досягнутого ефекту. Раніше з метою лікування хворих на НАСГ комбінація антиоксидантів, препарати есенційних фосфоліпідів (ЕФЛ) з додатковим призначенням галавіту не використовувалася. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим з діагнозом НАСГ, які потребують проведення лікування, вводять антиоксиданти (аскорбінову кислоту, токоферолу ацетат) у середньотерапевтичних дозах і препарати ЕФЛ, та додатково галавіт внутрішньом'язово по 0,1 г через день (5 ін'єкцій), потім по 0,1 г один раз в 3 дні, усього на курс 15-20 ін'єкцій галавіту. Лабораторними критеріями ефективності призначення галавіту як метаболічно активного препарату поряд з нормалізацією функціональних проб печінки є також зростання рівня АТФ на фоні зменшення вмісту АМФ при вихідних їх змінених концентраціях, внаслідок чого значення енергетичного заряду еритрону (ЕЗЕ) клітин має чітку тенденцію до нормалізації, що вказує на відновлення енергозабезпеченості клітин. Авторами корисної моделі вперше лабораторно документований факт позитивного впливу галавіту та його комбінації з антиоксидантами та препаратами ЕФЛ на стан енергічного обміну, зокрема продукцію АТФ у хворих із НАСГ, що підтверджує патогенетичну значущість галавіту при лікуванні стеатогепатиту. Отже, введення комбінації антиоксидантів, препаратів ЕФЛ і галавіту сприяє патогенетично позитивним зсувам біохімічних показників, а в клінічному плані - забезпечує досягнення стійкої й тривалої ремісії НАСГ, а також суттєве зменшення в подальшому частоти загострень стеатогепатиту. Вищевказані дози й курси введення галавіту були підібрані нами дослідним шляхом на підставі результатів клінічних і лабораторних досліджень. Зокрема, саме при такій кратності введення галавіту забезпечується максимальне збільшення концентрації АТФ в гемолізаті відмитої суспензії еритроцитів хворих. Отже, новими є як сама комбінація препаратів, яка нами вперше використовується в лікуванні хворих на НАСГ, так і схема застосування імунокорегуючого та метаболічно активного препарату галавіту при даній патології печінки. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих з діагнозом НАСГ: основна (67 осіб), яка отримувала курс лікування за допомогою заявленого способу, і група зіставлення (65 осіб), лікування якої проводилося відповідно до 5 60148 відомого способу-прототипу. Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком, статтю, тяжкістю перебігу НАСГ і частотою загострення хронічного патологічного процесу в печінці. Діагноз НАСГ виставлявся експертним шляхом на підставі скарг хворого, анамнезу й даних лабораторного (біохімічного) обстеження й інструментального - ультразвукового дослідження (УЗД) органів черевної порожнини. Після загальноклінічного обстеження всі хворі, які знаходилися під наглядом, підлягали вивченню функціональних проб печінки й показників енергетичного метаболізму, оцінку якого проводили за рівнем макроергічних сполук (АТФ, АДФ та АМФ) у гомогенаті еритроцитів периферичної крові і значенням ЕЗЕ як співвідношення АТФ/(АДФ+АМФ). До того ж, вивчалася загальна активність ключового ферменту анаеробного гліколізу лактатдегідрогенази (ЛДГ), тобто КФ 1.1.1.27 та її ізоферментний спектр (ЛДГ1-5), а також після проведення електрофорезу обчислювався рівень анодних «аеробних» фракцій ізоферментів ЛДГ1+2, проміжної (ЛДГ3) і катодних «анаеробних» фракцій ЛДГ4+5. Дослідження проводили при поступленні хворих до стаціонару (до початку лікування) і після завершення курсу лікування. Введення галавіту починалося, як правило, 6 безпосередньо в період чергового загострення НАСГ. До початку проведення курсу терапії хворих на НАСГ в обох групах, які були під наглядом, - основній, в якій лікування проводилося згідно із заявленим способом, і зіставлення, в якій лікування здійснювалося відповідно до відомого способупрототипу, була однотипова клінічна симптоматика, що характеризувалася наявністю загальної слабкості, нездужання, помірної тяжкості в правому підребер’ї, зниження апетиту й працездатності, нудоти й метеоризму. З об'єктивних даних, які були виявлені в обстежених хворих на НАСГ, відмічалася субіктеричність склер і в частини випадків також шкіри, збільшення розмірів печінки, яка виступала на 3-4 см з-під реберного краю, чутливість печінкового краю при пальпації, помірне ущільнення печінки, обкладення язика брудним сірим або жовтуватим нальотом. За даними УЗД органів черевної порожнини встановлена наявність гепатомегалії, підвищення ехощільності й нерівномірність ехогенності печінки. За даними біохімічного обстеження у хворих, що знаходилися під наглядом, мали місце помірно виражені порушення функціональних проб печінки (табл. 1). Таблиця 1 Біохімічні показники, які характеризують функціональний стан печінки, в обстежених хворих на НАСГ до початку лікування (М±m) Біохімічні показники Білірубін загальний прямий (мкмоль/л) АлАТ (ммоль/л·г) Ac AT (ммоль/л·г) Тимолова проба (од.) ЛФ (мккат/л) ГГТП (ммоль/л·г) Холестерин (г/л) β-ліпопротеїди (г/л) Норма 10,5-20,5 3,4-5,5 0,1-0,68 0,1-0,54 0-5 0,5-0,9 31-40 3,0-4,5 3,0-3,5 Групи хворих на НАСГ основна (n=67) зіставлення (n=65) 26,4±0,5* 26,7±0,6* 11,0±0,26** 11,1±0,27** 2,26±0,09*** 2,24±0,08*** 2,01±0,08*** 1,99±0,08*** 9,3±0,2** 9,3±0,2** 1,5±0,06* 1,4±0,06* 52,7±1,6* 52,3±1,5* 5,2±0,07* 5,1±0,06* 5,3±0,06** 5,5±0,08** Р >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 Примітка: вірогідність різниці стосовно норми: * - при Р