Спосіб лікування хворих на первинну бешиху

Реферат: Спосіб лікування хворих на первинну бешиху включає введення антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, антигістамінних засобів, аскорутину, амізону й імуноактивних препаратів. Як імуноактивний препарат вводять нуклеїнат. UA 69978 U (12) UA 69978 U UA 69978 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до способів лікування гострих інфекційних хвороб. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана зі значною розповсюдженістю в сучасних умовах захворюваності на первинну бешиху (ПБ), особливо серед осіб з важкими умовами фізичної праці (гірників, металургів, шахтарів, машинобудівників, водіїв автотранспорту та ін.). ПБ у таких хворих характеризується довготривалим зниженням працездатності, частим розвитком гнійно-запальних ускладнень (ГЗУ) і в подальшому - рецидивів захворювання, що пов'язано з наявністю депресії показників імунітету й природної антиінфекційної резистентності. Тому розробка раціональних способів лікування хворих на ПБ важлива для клінічної практики. Існує спосіб лікування хворих на ПБ шляхом призначення антибактеріальних та антигістамінних препаратів, аскорутину, фізіотерапевтичних засобів (УВЧ або УФВ) і протизапальних препаратів зокрема амізону [Фролов В.М., Бухтіарова Т.А., Даніленко В.П. Застосування амізону в лікуванні хворих на бешиху //Ліки.-2000. -№ 1-2. - С. 114-118]. Значною перевагою даного способу лікування хворих на ПБ є те, що амізон сприяє прискоренню ліквідації місцевих запальних явищ, а також позитивно впливає на імунологічні показники пацієнтів. Однак, у частини хворих з ПБ використання даного способу не сприяє швидкій ліквідації запального процесу в місцевому вогнищі ПБ і не забезпечує прискорення нормалізації імунітету, що пов'язано з нерідким токсигенним впливом на організм таких хворих вторинної стафілококової інфекції, особливо при наявності інфікованих ерозій в місцевому вогнищі бешихи на шкірі, які виникають у хворих на бульозну й бульозно-геморагічну форми ПБ на місцях бул і часто контамінуються патогенним стафілококом. Відомий також спосіб лікування хворих на ПБ, при якому додатково до антибактеріальних та антигістамінних препаратів, аскорутину, амізону й фізіотерапевтичних засобів вводять імуноактивний препарат циклоферон, який володіє також протизапальними властивостями 7 [Деклараційний патент України на винахід № 50329 А. МПК А61К 31/05. Спосіб лікування первинної бешихи. - Опубл. 15.10.2002, Бюл. № 10]. Але в низці випадків у хворих на ПБ при застосуванні цього способу в подальшому все ж таки виникають рецидиви захворювання й у деяких випадках у пацієнтів відмічається тривалий перебіг хвороби, або розвиток ГЗУ. Тому було запропоновано при лікуванні хворих на ПБ додатково до антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, антигістамінних засобів, аскорутину, амізону й циклоферону 7 вводити глутаргін [Патент України на корисну модель № 11575. МПК А61К 31/05, А61К 65/195. Спосіб лікування первинної бешихи. - Опубл. 16.01.2006, Бюл. №1]. Однак при застосуванні цього способу в низки хворих на ПБ у патогенетичному плані зберігаються тривалий час явища вторинного імунодефіциту (ВІД) і так званої "метаболічної"" інтоксикації, що в клінічному відношенні проявляється тривалим перебігом ПБ, нерідко розвитком ГЗУ й в подальшому - рецидивів захворювання. У зв'язку з цим був запропонований спосіб лікування хворих на ПБ, який включає введення антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, антигістамінних засобів, аскорутину, амізону, циклоферону, глутаргіну й додатково - імуноактивного препарату поліоксидонію [Патент України на корисну модель № 61956. МПК (2009) А61К 33/18, А61К 31/05, А61К 35/12. Спосіб лікування хворих на первинну бешиху. Опубл. 10.08.2011, Бюл. № 15]. Цей спосіб лікування хворих на ПБ є найбільш ефективним з існуючих і тому вибраний як найближчий аналог. До недоліків найближчого аналога належить те, що в деяких хворих на ПБ ще зберігається деякий час явища ВІД і "метаболічної" інтоксикації, що в клінічному відношенні проявляється декілька збільшеним терміном перебігу ПБ, у низці випадків - розвитком ГЗУ й в подальшому рецидивів захворювання. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності відомого способу лікування хворих на ПБ, а саме скорочення терміну лікування, зниження ймовірності розвитку ГЗУ й зниження ймовірності виникнення в подальшому рецидивів бешихи. Поставлена задача вирішується тим, що крім введення антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, антигістамінних засобів, аскорутину й амізону, замістьциклоферону, глутаргіну й поліоксидонію хворим на ПБ вводять сучасний імуноактивного препарат нуклеїнат. Нуклеїнат - це фізіологічно активна сполука, природного походження, яка є біологічно активним екстрактом дріжджової РНК, що виявляє виражену імунотропну активність. Нуклеїнат чинить позитивний вплив на всі ланки захисту організму від чужорідних агентів антигенної природи, підвищуючи знижені й знижуючи підвищені показники імунітету, тобто є істинним імуномодулятором. Мішенями для фармакологічної дії нуклеїнату є насамперед клітини фагоцитарної системи й природні кілери. Він стимулює продукцію клітинами макрофагально 1 UA 69978 U 5 10 15 20 25 30 моноцитарного ряду IL-1β, IL-6, TNFα й α-інтерферону. Отже, важливою властивістю нуклеїнату є його здатність підсилювати активність системи фагоцитуючих макрофагів. При пригніченні гуморального імунітету нуклеїнат суттєво посилює антитілоутворення. Крім імуномодулюючого ефекту, нуклеїнат характеризується також наявністю детоксикуючої, антиоксидантної, мембраностабілізуючої й протизапальної активності, що робить його корисним препаратом у комплексному лікуванні гострих і хронічних інфекцій будь-якої етіології, у тому числі бактеріальних, до яких належить бешиха. Наша пропозиція щодо включення нуклеїнату до комплексу лікування хворих на ПБ базується на вперше встановленій авторами корисної моделі в експериментальних умовах, а потім підтвердженій в клініці закономірності, що при сумісному введенні амізону й нуклеїнату має місце взаємне потенціювання метаболічно активного, імуномодулюючого й протизапального ефектів цих засобів, що значно перевищує просту сумацію фармакологічної дії вказаних препаратів. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворому на ПБ додатково до антибактеріальних, антигістамінних препаратів, аскорутину й амізону вводять імуноактивний засіб нуклеїнат усередину по 0,5 г (2 капсули) 2-3 рази на добу протягом 10-12 діб поспіль, залежно від досягнутого ефекту. При розробці заявленого способу лікування хворих на ПБ було обстежено дві групи пацієнтів. Хворі основної групи (61 особа) отримували лікування, згідно з заявленим способом, пацієнти групи зіставлення (54 особи) - відповідно до відомого способу-найближчого аналога. Обидві групи обстежених були рандомізовані за віком, статтю хворих і тяжкістю перебігу ПБ. Клінічна картина ПБ до початку лікування в обох групах була типовою й характеризувалась ознаками загальнотоксичного синдрому (пропасниця, головний біль, загальна слабкість, нездужання, зниження або навіть повна відсутність апетиту; при тяжкому перебігу ПБ - також наявністю нудоти й іноді однократного блювання) і місцевого запального синдрому, що характеризувався наявністю місцевого вогнища ураження у вигляді ділянки гіперемії й набряку на шкірі (найчастіше на нижніх кінцівках) з чіткими межами й нерівними контурами, болісної при пальпації. У низці випадків у межах ділянки ураженої шкіри відмічалася також наявність дрібних геморагій (при еритематозно-геморагічній формі бешихи) або бул різного розміру з серозним або серозно-геморагічним вмістом (при еритематозно-бульозній та бульозно-геморагічній формах бешихи). Клінічне обстеження в динаміці лікування дозволило встановити, що заявлений спосіб лікування хворих на ПБ обумовлює позитивний вплив на перебіг захворювання в порівнянні з відомим способом-найближчим аналогом (таблиця 1). 35 Таблиця 1 Вплив заявленого й відомого способів лікування хворих на ПБ на клінічні показники (М±m) Групи обстежених хворих основна (n=61) зіставлення (n=54) Тривалість збереження (діб): пропасниця 2,3±0,1 3,7±0,2 загальна слабкість 3,4±0,1 4,7±0,2 нездужання 3,7±0,2 5,7±0,2 головний біль 3,6±0,1 4,8±0,2 зниження апетиту 3,2±0,1 5,1±0,2 тахікардія 1,8±0,1 3,6±0,1 гіперемія шкіри; 4,9±0,2 7,2±0,3 болісність в місцевому запальному 6,1±0,3 7,8±0,3 вогнищі набряк шкіри 7,3±0,3 9,4±0,4 Частота розвитку гнійно-запальних 1 4 ускладнень 1,6±0,5 7,4±0,8 Клінічні показники Ρ