Спосіб діагностики гострого легеневого ушкодження при розлитому перитоніті у щурів

Реферат: Спосіб діагностики гострого легеневого ушкодження при розлитому перитоніті у щурів, який проводиться шляхом визначення коефіцієнта легеневої регуляції за лейкоцитами на основі різниці білих кров'яних тілець у венозній і артеріальній крові: КРЛ= (В-А)/В × 100 %, де КРЛ легеневий коефіцієнт регуляції за лейкоцитами (%), В - кількість лейкоцитів у венозній крові, А кількість лейкоцитів в артеріальній крові), причому KJIP складає в інтактних (здорових) тварин 0,73±0,26 %, характеризується позитивною динамікою та ефективністю протягом всього терміну дослідження. UA 71009 U (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ ГОСТРОГО ЛЕГЕНЕВОГО УШКОДЖЕННЯ ПРИ РОЗЛИТОМУ ПЕРИТОНІТІ У ЩУРІВ UA 71009 U UA 71009 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Заявляється корисна модель, яка належить до медицини, а саме до діагностики гострого ушкодження легень при критичних станах організму, зокрема розлитому перитоніті, оцінки рівня ендогенної інтоксикації (ЕІ) та ступеня легеневого ушкодження. Стандартами діагностики гострого легеневого ушкодження є рентгенологічне дослідження та визначення показників гозового складу крові [11, 13]. Стандартами діагностики синдрому ендогенної інтоксикації, яка розвивається, яка супроводжує практично всі запальні захворювання черевної порожнини, зокрема розлитий перитоніт є загальноприйняті цитологічні й біохімічні методи: лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ), визначення середньомолекулярних пептидів (МСМ), ТБК-активних продуктів, окисної модифікації білків (ОМБ) та ряду інших [1, 7, 8]. Діагностична цінність зміни кількості лейкоцитів відома давно і використовується в повсякденній лікарській практиці. Проте, в літературі відсутня інформація, щодо діагностичної цінності лейкоцитарної різниці в артеріальній та венозній крові при критичних станах організму, зокрема - гострому розлитому перитоніті (ГРП). Також немає інформації про застосування розрахункового методу з визначенням коефіцієнта легеневої регуляції за лейкоцитами (КРЛ) на основі різниці білих кров'яних тілець у венозній і артеріальній крові та використання визначення цього біомаркера для оцінки ефективності та прогнозу несприятливого перебігу й наслідку лікування. Найближчим за суттю (прототипом) до корисної моделі, яка заявляється, є робота "Взаємозв'язок клінічних показників та порушень фібринолітичної функції легень у дітей, хворих гострими захворюваннями органів дихання // Мат. II з'їзду педіатрів України "Актуальні проблеми педіатрії на сучасному етапі", 7-10 грудня 2004, м. Київ. - С. 111.; Пат. 59074 А Україна, МКИ А61В10/00. Спосіб прогнозування розвитку ускладнень гострої пневмонії у дітей / Фьоклін В. О., Шарікадзе О. В. - № 2003010040; Заявл. 02.01.2003, Опубл. 15.08.2003. - Бюл. № 8. - 1с; "Параметри ендогенної інтоксикації при перитоніті" /О. Б. Матвійчук, І. І. Матішинець, А. П. Мелень. [та ін.] // Український Журнал Хірургії.-2010. - № 2. - С. 143-145.; Кондратенко П. Г. Хирургическая инфекция. Практическое руководство / Кондратенко П. Г., Соболев В. В. Донецк, 2007. - 512 с. [4, 5, 9, 10]. В роботі Шарікадзе О. В. висвітлене прогнозування розвитку ускладнень гострої пневмонії у дітей за рахунок оцінки стану гемостатичної та фібринолітичної функції легень здійснювалася за легеневим коефіцієнтом регуляції відповідних біохімічних показників у венозній та артеріальній крові, і був розрахований за формулою: КР= (В-А)/В100 %, де КР - легеневий коефіцієнт регуляції (%), В - кількість (активність) досліджуваної речовини у венозній крові, А - кількість (активність) досліджуваної речовини в артеріальній крові). В наступних роботах висвітлено визначення ступеня інтоксикаційного синдрому за допомогою лейкоцитарного індексу інтоксикації (за Кальф-Каліфом, 1941 р.) згідно з формулою: ЛІІ = Мі+Ю+Пл+П+С / Е+Б+Л+М, де: ЛІІ - лейкоцитарний індекс інтоксикації, ум. од., Мі - мієлоцити, Ю - юні, Пл - плазматичні клітини, П - паличкоядерні, С - сегментоядерні, Е - еозинофіли, Б - базофіли, Л - лімфоцити, М моноцити. Тобто, в джерелах не йдеться про значення КР та ЛІІ для діагностики розвитку легеневого ушкодження та рівня інтоксикаційного синдрому, а також для прогнозування несприятливого перебігу й результатів лікування, що є суттєвими недоліками відносно способу, що заявляється. Спосіб, що заявляється, застосовується з метою поліпшення діагностики синдрому гострого ушкодження легень при різних критичних станах, зокрема перитоніті, та з метою оцінки ефективності й прогнозування несприятливого перебігу й результатів лікування. В основу корисної моделі, що заявляється, поставлено задачу проведення ранньої діагностики розвитку легеневого ушкодження, який є простим у виконанні та малозатратним з економічної точки зору. Суть корисної моделі полягає у розрахунковому методі оцінки легеневої регуляції за лейкоцитами, визначення кількості останніх, що включились в запальний процес у легеневій тканині, потенціюючи її ушкодження на фоні прогресування розвитку інтоксикаційного синдрому при ГРП. Поставлена задача вирішується тим, що в способі діагностики гострого легеневого ушкодження при розлитому перитоніті проводиться шляхом забору артеріальної та венозної крові у експериментальної тварини з лівого й правого шлуночків серця відповідно, або з хвостової вени і черевної аорти та підрахунку кількості лейкоцитів за стандартною методикою Н. М. Ніколаєва в лічильній камері Гояєва. Розрахунок лейкоцитів проводять, враховуючи розведення крові, число підрахованих квадратів і об'єм одного великого квадрата (1/250 мкл, так як сторона квадрата 1/5 мм, висота 1/10 мм) (Меньшиков і співавт.,1987). 1 UA 71009 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 х=а25020, т. як х=а50, де х - число лейкоцитів в 1 мкл; а - число лейкоцитів в 100 великих квадратах. Надалі визначають, запропонований нами, коефіцієнт легеневої регуляції за лейкоцитами, згідно з корисною моделлю, використовують формулу: КРЛ=(В-А)/В100 %, де КРЛ - легеневий коефіцієнт регуляції за лейкоцитами (%), В - кількість лейкоцитів у венозній крові, А - кількість лейкоцитів в артеріальній крові). Між сукупністю істотних ознак запропонованого способу та очікуваним технічним результатом виявляється наступний причинно-наслідковий зв'язок: використання розрахункового способу діагностики ушкодження легень при перитоніті має значну прогностичну цінність і може сприяти вчасній терапевтичній і профілактичній активності, що в свою чергу покращить лікування пацієнтів з невідкладними станами, підвищуючи рівень виживання, і відповідно зменшить їхню летальність, яка на даний час є досить високою [2, 3, 6]. Відомості, що підтверджують можливість використання запропонованого способу. Наявність суттєвих ознак у корисній моделі, що заявляється, полягає у визначенні коефіцієнта легеневої регуляції за лейкоцитами на основі різниці білих кров'яних тілець у венозній і артеріальній крові: КРЛ=(В-А)/В100 %, де КРЛ - легеневий коефіцієнт регуляції за лейкоцитами (%), В - кількість лейкоцитів у венозній крові, А - кількість лейкоцитів в артеріальній крові, причому КЛР складає в інтактних (здорових) тварин 0,73±0,26 %, характеризується позитивною динамікою та ефективністю протягом всього терміну дослідження. Застосування способу, що заявляється, базується на дослідженні динаміки КЛР у 110 статевозрілих самців білих щурів, масою 180-230 г, які перебували в умовах віварію кафедри патофізіології ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет". При виборі піддослідних тварин виходили з того, що білі щури є найбільш вигідним об'єктом для групового експерименту з використанням їх великої кількості. Протягом всього експерименту тварини утримувалися на повноцінному харчуванні, без обмежень у питній воді. Експериментальних щурів розділено на 3 групи: перша - інтактна - 10 тварин, друга - контрольна - 40 тварин, яким вводили фізіологічний розчин в еквівалентній дозі щодо калової суспензії у 3-ій групі та третя дослідна - 60 тварин, яким моделювали розлитий перитоніт шляхом введення в черевну порожнину 10 % калової суспензії. Тривалість дослідження - 48 год., розподілена на 4 етапи, які відповідали стадіям розвитку перитоніту: 1-12 год. - реактивна, 12-24 год. - токсична та 24-48 термінальна. У всіх трьох групах тварин застосовувався запропонований спосіб. Утримання та маніпуляції з тваринами проводились у відповідності до вимог Додатку 4 до "Правил проведення робіт з використанням експериментальних тварин", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я № 755 від 12 серпня 1997 р. "Про заходи щодо подальшого удосконалення організаційних форм роботи з використанням експериментальних тварин" та положень "Загальних етичних принципів експериментів на тваринах, ухвалених Першим Національним конгресом з біоетики" (Київ, 2001 p.). Середнім значенням норми рівня КРЛ за лейкоцитами крові вважали показник групи інтактних тварин - 0,73±0,27 %, який у своїх подальших дослідженнях ми їх розцінювали як норму. Щодо другої групи, то за результатами проведеного дослідження КРЛ майже вдвічі перевищував значення здорових тварин на 1 год. експерименту, проте достовірно не відрізнявся на всіх наступних етапах дослідження (фіг. 1). Аналогічно до КЛР, нами було визначено ЛІІ, який у перших двох групах був практично на одному рівні (0,19±0,01 ум. од.). З фіг. 1 видно, що уже на І етапі (1 год.) дослідження у дослідній групі тварин рівень КРЛ зростав у 7,72 разу порівняно з контролем та у 15,67 разу щодо інтактних, на 12 год. - у 14,07 разу відповідно до тварин першої групи, оскільки до 2-го етапу експерименту показники 1-ої та 2-ої груп практично не відрізнялись, на III етапі (24 год.) - 39,9 разу, а на 48-му год. - 49,82 разу (р