Спосіб оцінки ефективності лікування дітей з вродженим обструктивним мегауретером

Реферат: Спосіб оцінки ефективності лікування дітей з вродженим обструктивним мегауретером включає визначення активності тубулярного ферменту -галактозидази у сечі із сечового міхура, що одержана шляхом фізіологічного сечовипускання. Додатково визначають вміст прозапального цитокіну фактору некрозу пухлин- до та через рік після проведення реконструктивних операцій. Якщо показники активності -галактозидази та вмісту фактору некрозу пухлин- через рік після відновлення уродинаміки зменшуються, або наближаються до їх фізіологічного рівня лікування оцінюють як ефективне, якщо несуттєво зменшуються, не змінюються або підвищуються - лікування оцінюють як неефективне. UA 75269 U (12) UA 75269 U UA 75269 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до дитячої урології і може бути використана для оцінки ефективності лікування дітей з вродженим обструктивним мегауретером та оптимізації на цій підставі схем його подальшого адекватного ренопротекторного лікування. Вроджений обструктивний мегауретер, з огляду на його місце у формуванні хронічних захворювань нирок та хронічної ниркової недостатності у дитячому віці, відносять до найбільш тяжких форм обструктивних уропатій у дітей. Після хірургічної корекції вродженої обструкції сечоводу у дітей відновлення його прохідності та покращення уродинаміки верхніх сечових шляхів досягають у 80-90 % випадків, у той же час у певної частини хворих ознаки порушення функції нирки зберігаються. Ось чому в останні роки вивченню функціонального стану нирки після оперативного лікування обструктивних уропатій приділяють велику увагу. Оцінка функціонального стану оперованої нирки, за даними візуалізаційних методів дослідження, на сьогодні не дозволяє оцінити функціональний стан нирки в повному обсязі, особливо у дітей раннього віку. Одним із провідних чинників прогресування тубулоінтерстиціального фіброзу та поступового зниження функціонального стану оперованої нирки є порушення кровообігу нирки, тобто її гемодинаміки внаслідок артеріальної вазоконстрикції та прогресування ішемічних процесів, що є пов'язаним з порушенням ензимологічного статусу та активацією імунного запалення безпосередньо в нирках. Проявом гемодинамічної реакції нирки є порушення функції тубулярного апарата паренхіми, що характеризується вивільненням та підвищенням активності ензимів, які локалізовані переважно в епітелії проксимальних канальців нефрону, таких як галактозидаза лізосомного походження, що вважають інформативним маркером функціонального стану нирки, зокрема стану тубулярного нефротелію. На сьогодні також доведено, що імунне запалення відіграє велику роль у виникненні тубулоінтерстиціальних змін, які сприяють прогресуванню гіпоксичних процесів у паренхімі нирки, а у подальшому - розвитку фіброзу та склерозу в нирковій тканині. До найбільш значущих, в плані профібротичної дії на паренхіму нирки, відносять прозапальний цитокін - фактор некрозу пухлин-, який індукує синтез гострофазних білків та інших проза-пальних сполук. З огляду на той факт, що більшість чинників, які запускають процес ремоделювання тубулоінтерстиціальної тканини нирки є потенційно зворотними, дослідження перелічених показників необхідно для своєчасного уточнення функціонального стану нирки та обґрунтування подальшої адекватної тактики ведення цих пацієнтів у післяопераційному періоді. Відомий спосіб визначення ряду цитокінів (1), що полягає у визначенні, зокрема, фактору некрозу пухлин-, у сироватці крові хворих на хронічний гломерулонефрит з нефротичним синдромом залежно від його клініко-морфологічних форм та перебігу, для встановлення критеріїв прогнозування відповіді на терапію, причому при задовільному перебігу проліферативного гломерулонефриту фактор некрозу пухлин- знижується. Недоліками зазначеного способу є його інвазивність за рахунок використання сироватки крові, а також те, що дослідження проводять у дорослих пацієнтів, хворих на хронічний гломерулонефрит, що виключає можливість оцінки ефективності лікування дітей з вродженим обструктивним мегауретером. Відомий також спосіб оцінки ефективності впливу імунотропної терапії на функціональний стан канальцевого нефротелію у дітей, хворих на гломерулонефрит з нефротичним синдромом (2), який взято за прототип, що полягає у визначенні активності тубулярного ферменту галактозидази у сечі із сечового міхура, що одержана шляхом фізіологічного сечовипускання, хворих дітей після завершення курсу лікування та у залежності від кількісних величин рівнів активності цього ферменту оцінюють вплив імунотропної терапії на функціональний стан канальцевого нефротелію. Недоліком даного способу є те, що дослідження проводять у дітей, хворих на гломерулонефрит з нефротичним синдромом, патогенез якого суттєво відрізняють від патогенезу розвитку вродженої обструкції верхніх сечових шляхів, крім того, визначення тільки одного діагностичного показника у сечі хворих дітей певною мірою обмежує його інформативні можливості. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб оцінки ефективності лікування дітей з вродженим обструктивним мегауретером шляхом визначення у дітей активності тубулярного ферменту -галактизидази та вмісту фактору некрозу пухлин- у сечі із сечового міхура після фізіологічного сечовипускання до та через рік після реконструктивних операцій і при певних величинах рівнів цих показників оцінити ефективність відновлення уродинаміки та визначити подальшу тактику ведення цих пацієнтів у післяопераційному періоді для запобігання прогресування процесу нефросклерозу паренхіми нирок та розвитку хронічної ниркової недостатності. 1 UA 75269 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Важливо, що -галактозидаза - канальцевий фермент, а фактор некрозу пухлин- прозапальний цитокін, одночасне визначення цих двох показників, що відбивають різні патогенетичні ланки наслідків обструктивного процесу в паренхімі нирок, забезпечує більш точну, більш надійну та більш об'єктивну оцінку функціонального стану паренхіми нирки, тобто забезпечує більш інформативну оцінку щодо ефективності лікування дітей з вродженим обструктивним мегауретером. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб оцінки ефективності лікування дітей з вродженим обструктивним мегауретером, який включає визначення активності тубулярного ферменту -галактозидази у сечі із сечового міхура, що одержана шляхом фізіологічного сечовипускання, згідно з корисною моделлю, додатково визначають вміст прозапального цитокіну фактору некрозу пухлин- до та через рік після проведення реконструктивних операцій, і, якщо показники активності -галактозидази та вмісту фактору некрозу пухлин- через рік після відновлення уродинаміки зменшуються або наближаються до їх фізіологічного рівня, лікування оцінюють як ефективне, якщо несуттєво зменшуються, не змінюються або підвищуються, лікування оцінюють як неефективне. Спосіб оцінки ефективності лікування дітей з вродженим обструктивним мегауретером виконують таким чином: у ранковій порції сечі, що отримана після фізіологічного сечовипускання, до та через рік після реконструктивних операцій, визначають: а) активність лізосомного ферменту -галактозидази: в пробірку беруть 0,2 мл профільтрованої сечі і додають до них 0,3 мл 0,1 М цитратного буферу рН 4,0 та 0,2 мл субстрату, який містить 5,0 мМ розчин 2-нітрофеніл--D-галактопіранозиду у 0,1 М цитратному буфері рН 4,0, проби інкубують 30 хвилин при 37° С, потім реакцію зупиняють додаванням 0,8 мл 0,1 М розчину вуглекислого натрію. Оптичну щільність пара-нітрофенолу, що утворився, вимірюють на фотоелектроколориметрі при 400 нм проти контрольної проби, у яку розчин субстрату вносять після припинення ферментативної реакції, ферментативну активність (3галактозидази сечі виражають у мкмолях пара-нітрофенолу, що утворився протягом 1 години, із розрахунку на 1 ммоль креатиніну сечі, вміст якого визначають за кольоровою реакцією Яффе з пікриновою кислотою; б) вміст фактору некрозу пухлин- визначають імуноферментним методом у відповідності з інструкцією виробника, реєструють за допомогою тест-системи "УкрМедСервіс", оптичну щільність визначають на спектрофотометрі при 450-630 нм, на підставі показників оптичної щільності стандартів перерахунок показника проводять автоматично, результати виражають в одиницях маси речовини (пг) на одиницю об'єму сечі (мл). Апробація способу, що заявляється, проведена у відділі дитячої урології, лабораторіях біохімії та імунології ДУ "Інститут урології НАМН України" та ДУ "Інститут нефрології НАМН України". До оперативної корекції обструкції сечоводно-міхурового сегмента комплексно обстежено 44 пацієнти з вродженим обструктивним мегауретером віком від 3 місяців до 15 років, з них після хірургічного втручання обстежено 30 хворих. Відновлення прохідності сечоводу виконують із застосуванням моделювання діаметра сечоводу за Старр та Хендрен, а також після етапної корекції декомпенсованих форм мегауретеру. Обстежено також 25 практично здорових дітей того ж віку з нормальними аналізами сечі та без захворювань нирок та сечовивідних шляхів в анамнезі. Критеріями виключення із аналізу дослідження була наявність гострого або загострення хронічного пієлонефриту та порушення функції нирок (за даними рівня креатиніну сироватки крові). Зміни активності -галактозидази та вмісту фактору некрозу пухлин- до та через рік після реконструктивних операцій наведена у таблиці. Таблиця Активність -галактозидази (-Гал) та вміст фактору некрозу пухлин- (ФНП-) до та через рік після реконструктивних операцій у дітей з вродженим обструктивним мегауретером ((М±m) Показники Контрольна До група (n=25) лікування (n=44) 1 2 Через рік після лікування (n=30) 3 -Гал мкмоль/год./ммоль креатиніну сечі) 9,58±0,68 17,60±1,35 9,91±1,27 ФНП- (пг/мл) 9,70±2,12 66,18±26,77 9,38±2,19 2 Статистичний показник (р) p1-2