Спосіб лікування гострого ішемічного інсульту у хворих з метаболічним синдромом

Реферат: UA 79193 U UA 79193 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до однієї з галузей неврології, призначена для підвищення ефективності лікування хворих на гострий ішемічний інсульт. Як відомо, в структурі судинних захворювань головного мозку саме ішемічний інсульт (II) займає лідируюче положення та є найбільш актуальною проблемою ангіоневрології. Останніми роками як незалежний фактор судинного ризику виділяється метаболічний синдром. В ряді популяційних досліджень виявлена висока поширеність інсульту серед осіб з метаболічним синдромом. Доведена також роль виникнення атеротромботичного та лакунарного інсультів на тлі метаболічного синдрому, що обумовлено прискореним розвитком атеросклеротичних змін у дрібних парамедіальних пенетруючих артеріях і утворення бляшок у сонних артеріях. Під метаболічним синдромом розуміється (згідно з критеріями Adult Treatment Panel III) поєднання у хворого трьох із п'яти порушень: абдомінального ожиріння, артеріальної гіпертензії, гіперглікемії, гіпертригліцеридемії, зниження рівня ліпопротеїдів високої щільності. Патогенез інсульту обумовлений надлишковим накопиченням вуглекислої кислоти розширенням мозкових судин, реґіонарним падінням артеріального тиску, що призводить до нетромботичного розм'якшення мозкової тканини. Важливою ланкою у розвитку ішемічних порушень являється підвищення концентрації внутрішньоклітинного кальцію. Останнє пов'язане з виділенням кальцію з мітохондрій в умові високої концентрації натрію і вільних жирних кислот при недостатності АТФ. Механізм загибелі нейронів пов'язують з патологічною роллю нейротрансмітерів (глутамату), надлишком кальцію з кальцієвою екзайтотоксичністю, оксидантним стресом, порушенням цілісності мембран, що веде до набряку, набухання нейрону, активації внутрішньоклітинних протеаз і в кінці - до загибелі нейрону. В центрі цих патологічних каскадів лежить енергетичний дефіцит, що виникає в результаті зниження активності мітохондріальних ферментів та окислювального фосфорилювання. Анаеробний гліколіз веде до лактоацидозу, котрий підсилює набряк та набухання нейронів. Сучасні підходи щодо лікування гострого ішемічного інсульту передбачають максимально швидку госпіталізацію хворих та ранні терміни терапевтичного втручання після його розвитку. Найефективнішим способом відновлення кровотоку в ішемізованій ділянці мозку є тромболізис (ТЛТ) з використанням тканинного активатора плазміногену. Цей метод рекомендований для інсультних центрів, що застосовують тромболізис, та має вузьке терапевтичне вікно. Тяжкі супутні захворювання, в т.ч. цукровий діабет з високою глікемією, високий артеріальний тиск є протипоказаннями для його проведення. Саме тому існує нагальна необхідність розробки і впровадження терапевтичних стратегій, які були б спрямовані на лікування ішемічного інсульту у хворих, які мають протипоказання до проведення ТЛТ - в т.ч. з тяжким соматичним станом, а саме з метаболічним синдромом. Медикаментозне лікування таких хворих має бути направлене на корекцію метаболічних зрушень. Недостатня ефективність відомих методів терапії гострого ішемічного інсульту диктує необхідність розробки і впровадження ефективнішого способу лікування, який включав би адекватний підбір та комбінування засобів, котрі забезпечили б ефект синергічності, вищий ступінь ефективності лікування гострого ішемічного інсульту. Так, відомий спосіб лікування ішемічного інсульту в гострій стадії з використанням антиоксидантної терапії (препарат альфа-ліпоєва кислота берлітіон) попереджує ушкоджуючу дію вільних радикалів на клітинні мембрани, зменшує вираженість окислювального стресу та являється патогенетично обумовленим при ішемічному ураженні головного мозку [1]. Так, у групі хворих на тлі терапії берлітіоном у дозі 600 мг спостерігалося більш швидке відновлення неврологічного дефіциту та повне відновлення втрачених неврологічних функцій у 70 % хворих у порівнянні до 40 % контрольної групи. Недоліком даного способу є те, що у даній роботі вивчався вплив препарату лише на явища оксидантного стресу при ішемічному інсульті та обстежувалися хворі лише з інсультом у судинах вертебрально-базилярного басейну. Найбільш близьким, вибраним як прототип, аналогом є спосіб лікування ішемічного інсульту [2] шляхом призначення цераксону (цитиколіну) та актовегіну за наступною схемою: перші 5 діб - по 1000 мг цераксону (4 мл) на 200 мл ізотонічного розчину хлориду натріювнутрішньовенно краплинно двічі на добу. З 6-го по 14-й день - по 500 мг цераксону (4 мл) на 100-200 мл ізотонічного розчину хлориду натрію внутрішньовенно краплинно двічі на добу. З 15 по 21 день по 500 мг цераксону (4 мл) внутрішньом'язово двічі на добу. Після цього здійснюють пероральний прийом цераксону в розчині по 200 мг (2 мл) тричі на добу впродовж місяця, а також з першого дня лікування вводять внутрішньовенно краплинно 10 % розчин актовегіну по 250 мл через день загальною кількістю 5 інфузій. 1 UA 79193 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Отримані результати свідчать про ефективність даного способу лікування. Недоліком способу-прототипу є те, що, не зважаючи на поєднаний аспект дії даних препаратів, що направлений на блокування утворення та подальше перетворення арахідонової кислоти, достатню ефективність даного способу, дана схема лікування потребує тривалого прийому ліків, складна за способом призначення та потребує значних економічних витрат. Корисна модель, що заявляється, вирішує задачу підвищення ефективності терапії хворих на гострий ішемічний інсульт з метаболічним синдромом, покращення рівня відновлення втрачених неврологічних функцій та зниження смертності. Досягнутий результат полягає в призначенні хворим з уточненим діагнозом ішемічний інсульт будь-якої локалізації комплексу лікарських засобів з призначенням аспірину 325 мг протягом двох днів з подальшим його прийомом 100 мг перорально 1 раз на добу, гіпотензивних препаратів у разі високого артеріального тиску, дегідратуючих - у разі набряку мозку, актовегіну внутрішньовенно струминно та берлітіону у вигляді внутрішньовенних краплинних ін'єкцій. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі лікування хворих на ішемічний інсульт з метаболічним синдромом, який включає введення лікарського засобу, згідно з корисною моделлю, призначають розчин актовегіну по 5 мл внутрішньовенно струминно та берлітіон по 300 ОД в 200 мл ізотонічного розчину хлориду натрію у вигляді внутрішньовенних краплинних ін'єкцій впродовж 10 днів. Відмінними ознаками способу є те, що така комбінована терапія забезпечує сумацію ефектів кожного з препаратів, здійснює цитопротекторний ефект та значно покращує ефективність лікування, знижує число ускладнень і фатальних наслідків. Актовегін - засіб, що активно впливає на такі механізми: ресинтез глюкози, поліпшення її транспорту, поглинання кисню та стимуляцію їх обміну, елімінацію вільних радикалів, ресинтез енергії (АТФ). Препарат покращує церебральну мікроциркуляцію, поліпшує механізми синаптичної передачі, які порушуються після розвитку гострої церебральної ішемії. Берлітіон (кислота тіоктова) - вітаміноподібна речовина, що утворюється в організмі і виконує функцію коферменту при окислювальному декарбоксилюванні -кетокислот. Препарат є антиоксидантом, мембранним протектором, інгібітором вільних радикалів. Він здатний проникати через гематоенцефалічний бар'єр і працювати у складі клітинної мембрани та в її цитоплазмі. Антиокислювальна дія препарату обумовлена наявністю в молекулі двох типових тіолових груп - це призводить до зв'язування вільних радикалів та вільного заліза, попередження утворення активних форм кисню, підтримки других антиоксидантних систем: глутатіону та убіхінону, ліквідації метаболічного ацидозу. Берлітіон бере участь у метаболічних циклах вітамінів С і Е, являється кофактором окислювального декарбоксилування піровиноградної і кетоглутарової кислот в мітохондріальному матриксі. Грає важливу роль енергозабезпеченні клітини, сприяє, полегшуючи перетворення молочної кислоти у піровиноградну. Таким чином, терапевтичний потенціал берлітіону реалізується за рахунок впливу на енергетичний метаболізм нейронів і редукції окислювального стресу нервової системи. Впродовж багатьох років препарат широко використовується при лікування діабетичної полінейропатії. Однак дослідження останніх років дали змогу виявити цілий ряд його додаткових впливів, що дало змогу використовувати його при різних ускладненнях цукрового діабету, в тому числі при метаболічному синдромі [3]. Поєднання ліків актовегіну і берлітіону зумовлює виражений вплив на церебральну мікроциркуляцію, поліпшує механізми синаптичної передачі, зменшує явища оксидантного стресу, підсилює синтез АТФ - тобто виявляє цитопротекторну дію після розвитку гострої церебральної ішемії. Такі фармакологічні властивості препаратів підтримують цілісність клітинних мембран нейронів, а відтак повинні забезпечити сумацію ефектів кожного із компонентів, кінцевий ефект комбінації лікарських препаратів. Спосіб здійснюється наступним чином. Після верифікації діагнозу ішемічного інсульту розпочинали лікування, яке включало: - аспірин 325 мг протягом двох днів з подальшим його прийомом 100 мг перорально; гіпотензивні препарати в разі високого артеріального тиску; дегідратуючі засоби - в разі набряку мозку; - актовегін по 5 мл внутрішньовенно струйно щоденно впродовж 10 днів; - берлітіон по 300 ОД, розвівши його в 200 мл ізотонічного розчину хлориду натрію у вигляді внутрішньовенних краплинних ін'єкцій впродовж 10 днів щоденно. 2 UA 79193 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Приклади конкретного виконання способу. Приклад 1 Хвора Мущенко Н.О., 60 р. (іст. хвороби № 320082), пенсіонерка, знаходилась на лікуванні у відділенні ЦВП ОКЛ з 23.05.2012 р. по 10.06.2012 р. Доставлена КШД у супроводі родичів. На момент госпіталізації скарг не виказувала через мовні порушення. Захворіла гостро ввечері, коли порушилась мова та ослабли праві кінцівки. З анамнезу відомо, що перенесла оперативне втручання (7.05.2012 р) на серці з приводу патології мітрального та трикуспідального клапанів з постановкою штучних. Приймає варфарин по 2,5 мг. Об'єктивні дані: АТ - 120/80, 120/80, 110/80 мм рт. ст. Пульс 60-62 удари за хвилину, аритмічний. Тони серця приглушені, аритмичні. В легенях дихання везикулярне, хрипів немає. Живіт м'який, доступний пальпації. Симптом Пастернацького негативний з двох сторін. Фізілологічні виправлення без особливостей. Післяопераційний рубець в ділянці грудної клітки по середній лінії. Вага - 98 кг, зріст - 163 см, ОТ - 109 см. Неврологічний статус: пацієнтка у свідомості, утруднений продуктивний контакт. Менінгеальні знаки не викликаються. Очні щілини, зіниці D=S. Фотореакції - жваві. Об'єм рухів очними яблуками до зовнішніх сторін - повний. Конвергенція ослаблена з двох сторін. Ністагм дрібно розмашистий установочний при погляді в сторони. Позитивні субкортикальні рефлекси "хоботка" та Марінеску-Радовича з двох сторін. Носо-губні зморшки та кутики рота D