Спосіб лікування кору у дітей

Реферат: UA 89772 U UA 89772 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до педіатрії, і може бути використана для лікування кору у дітей. Кір - це надзвичайно розповсюджене і висококонтагіозне захворювання, вірусної етіології, яке характеризується тяжким перебігом, високим рівнем захворюваності та летальності. За визначенням експертів ВООЗ випадком кору може вважатися будь-яке захворювання, що супроводжується температурою, макуло-папульозним висипом, а також кашлем, ринітом або кон'юнктивітом [1]. До впровадження вакцинації проти кору в 60-х роках XX сторіччя, у світі щорічно хворіло на кір близько 130 млн. людей, з яких померло понад 2,6 млн. [2]. В Україні в 40-50-х роках минулого сторіччя на кір інфікувалося 250-400 тис. осіб щорічно [3]. Однією з основних характеристик кору при наявності сприйнятливої популяції є циклічність епідемічного процесу, із спалахами кожні 5-6 років [4, 5]. За даними ретроспективного аналізу, спалахи захворювання на кір в Україні спостерігали в 2001 р. (близько 17 тис. випадків), і в 2006 р.(близько 45 тис. осіб), що становило 83 % від загальної кількості захворівших в Європейському регіоні [6]. За останні 10 років в Україні від кору померло 11 дітей. У 2005/2006 pp. серед захворівши на кір дітей, згідно даних МОЗ України 71,1 % дітей не були щепленими проти кору, 13,7 % - були щеплені однократно та лише 15,2 % - щеплені по календарю. За даними професора О.Б. Надраги у 2012 р. серед дітей, які захворіли на кір, у Західній Україні 70,9 % хворих не мали щеплень проти кору, 12,7 % були щеплені однократно, та 16,4 % щеплені згідно календаря щеплень. За останніми даними Європейського регіонального бюро ВООЗ, із січня 2011 р. у 29 країнах Європейського регіону зареєстровано понад 30 тис. випадків кору серед усіх вікових груп населення. З листопада-грудня 2011 р. спостерігається підйом захворюваності на кір в Україні. Тенденція до зростання захворюваності зберігається у 2012 та 2013 pp. Небезпека корової інфекції обумовлена можливим розвитком ускладнень, а саме: пневмонією із ураженням плеври та абсцедуванням у легенях (1-6 %), енцефалітами (випадок на 1000 захворілих), виразково-некротичним ураженням слизових оболонок ротової порожнини та кишечнику (6 %), гнійними отитами, тромбозами судин головного мозку та очей [7, 8]. Вакцинопрофілактика кору сприяла значному зниженню показників захворюваності та смертності, особливо серед вікових груп, що підлягають щепленню. Зазначене повною мірою стосується й України. Значних успіхів було досягнуто в більшості країн світу за останні 2-3 десятиріччя, що стало підставою для розробки програми елімінації цієї інфекції [9]. З огляду на небезпеку кору для людини ВООЗ визначила елімінацію кору пріоритетною метою в 4 регіонах світу, в тому числі і Європейському. Критерієм елімінації кору вважається рівень захворюваності не більше 1 випадку на мільйон населення. Елімінація кору в Європейському регіоні, як пріоритетне завдання, була внесена до резолюції 55 сесії Регіонального комітету ВООЗ [10]. Протягом 2000-2008 pp. рівень смертності від кору у світі знизився на 78 %, усі регіони ВООЗ повідомили про зниження кількості випадків захворювання на кір. Однак після періоду швидкого прогресуючого зниження цього показника протягом 2000-2006 р. у 2007 р. тенденція зниження призупинилася. З 2008 р. в Європейському регіоні спостерігають спалахи кору. Так, протягом 2011/2012 pp. зафіксовано понад 26 тис. випадків кору, що в 3,8 разів більше ніж в 2010 р. На 61-му засіданні Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я в 2008 р. усі держави-члени підтвердили свою прихильність до виконання мети щодо зниження кількості смертей від кору до 90 % до 2010 р. порівняно з показниками, зафіксованими в 2000 р. На сьогодні у світі ліквідована є тільки одна інфекція - натуральна віспа. Елімінації кору, якою передбачається рівень захворюваності 1 випадок на 1 млн. населення та менше, досягнуто лише в Західній півкулі. В інших регіонах ще занадто рано говорити про перемогу над цією хворобою. Лікування кору симптоматичне, етіотропних засобів не має. Дітям раннього віку при тяжких формах кору внутрішньом'язово призначають нормальний імуноглобулін в дозі 0,05 мл/кг маси тіла або внутрішньовенні форми імуноглобулінів. У США було доведено, що призначення дітям, хворим на кір, вітаміну А знижує тяжкість хвороби і ризик розвитку ускладнень. Вітамін А рекомендується призначати дітям у віці старше 6 місяців в комплексі з вітаміном С. Додаткова терапія кору є ситуативною і симптоматичною. Відомий спосіб лікування кору, вибраний нами як найближчий аналог [1], передбачає застосування лише симптоматичного лікування кору, яке включає охоронний режим, антигістамінні засоби, ентеросорбенти, дієта - стіл № 15 по Певзнеру, при наявності риніту - в ніс сольові розчини, судинозвужуючі краплі, при наявності кашлю - муколітики, при наявності 1 UA 89772 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 кон'юнктивіту - краплі в очі противірусні. При наявності гнійних виділень - каплі в очі з антибіотиками. При гіпертермічному синдромі - антипіретики. При розвитку бактеріальних ускладнень антибіотики широкого спектра дії (цефалоспорини 2-3 покоління, напівсинтетичні пеніциліни, макроліди). Проте цей спосіб має суттєві недоліки: - етіотропна терапія, направлена на зменшення вірусного навантаження і, як наслідок, зменшення вірусемії і відповідно зменшення тривалості вираженості основних симптомів захворювання, не застосовується, - при симптоматичному лікуванні термін видужання хворих затягується, - при симптоматичному лікуванні не визначається тривалість віремії, - лише симптоматичне лікування не має швидкої повної клінічної ефективності, В основу корисної моделі поставлено задачу створення такого способу лікування, який би дозволив досягти швидкої інволюції симптомів, зниження активності вірусу, скоротити термін лікування, попередити несприятливі наслідки захворювання. Технічним результатом є покращення ефективності лікування та зменшення ризику виникнення ускладнень шляхом включення до симптоматичної терапії гомеопатичного препарату інфлюцид (виробництва Дойче Хомеопаті-Уніон ДХУ-Арцнайміттель ГмбХ & Ко. КГ.). Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі лікування кору, який передбачає призначення симптоматичної терапії при всіх формах захворювання, згідно з корисною моделлю, додатково призначають гомеопатичний препарат інфлюцид дітям віком від 1 до 12 років по 1 таблетці кожні 2 години (не більше 8 таблеток на добу) до поліпшення стану (перші 2-3 дні лікування), потім по 1 таблетці 3 рази на день, дітям старше 12 років по 1 таблетці кожну годину (не більше 12 таблеток на добу) до поліпшення стану (перші 2-3 дні лікування), потім по 1 таблетці 3 рази на день протягом 7-10 днів, у дітей старше 12 років інфлюцид використовують також у вигляді розчину по 10 крапель щогодини (не більше 12 разів на день) до поліпшення стану (перші 2-3 дні лікування), потім по 10 крапель 3 рази на день протягом 7-10 днів. Інфлюцид містить 6 активних компонентів. 1 таблетка інфлюциду (250 мг) містить Aconitum D3 25 мг, Gelsemium D3 25 мг, Ipecacuanha D3 25 мг, Phosphorus D5 25 мг, Bryonia D2 25 мг, Eupatorium perfoliatum Dl 25 мг. 100 г розчину інфлюциду містять Aconitum D3 10 г, Gelsemium D3 10 г, Ipecacuanha D3 10 г, Phosphorus D5 10 г, Bryonia D2 10 г, Eupatorium perfoliatum Dl 10 г [11]. Загальновідомо, що провідна роль у противірусному захисту організму від інфекцій належить системі інтерферонів (IFN) - цитокінів, що володіють універсальними антивірусними властивостями [12, 13]. IFN та інтерлейкіни (IL) впливають на розвиток і стан активації імунних клітин, є молекулами близької (паракринної) дії, тобто впливають на клітини, що знаходяться в контакті, або навіть на самі клітини, які синтезує (аутокринна дія), діють на спеціальні рецептори і запускають таким чином свої сигнальні каскади. Час напіврозпаду цитокінів (інтерферонів та інтерлейкінів) в кровотоці вимірюється хвилинами і секреція їх теж є коротким процесом, тобто цитокіни діють локально і на короткий час. Інтерферон альфа (IFN-α) і інтерферон гамма (IFN-γ) продукуються клітинами, зараженими вірусом. Вони мають токсичний ефект для вірусу, а також індукують підвищену експресію молекул головного комплексу гістосумісності (МНС) і клітинамимішенями проліферацію В-лімфоцитів, посилюють активність природних кілерів. IFN-γ продукується Т-лімфоцитами. Він теж має антивірусну активність, активує макрофаги, Тлімфоцити, В-лімфоцити, природні кілери, індукує експресію МНС І і II класу, посилює секрецію антитіл. IL-1 виробляється активованими макрофагами і В-лімфоцитами, викликає проліферацію Т-клітин, диференціювання пре-В клітин, проліферацію і секрецію антитіл Влімфоцитами, стимулює проліферацію фібробластів і ендотеліальних клітин, секрецію фактору некрозу пухлин (ФНП) ендотеліальними клітинами, посилення продукції білків гострої фази. Вважається головним цитокіном запалення, бере участь також в загоєнні ран. IL-2 продукується Т-лімфоцитами, вважається головним регуляторним цитокіном. Фактично, разом з IFN-γ є активатором цитотоксичної гілки імунної відповіді, викликає проліферацію і посилення цитотоксичної дії активованих Т-лімфоцитів, посилення експресії рецептора до IL-2, продукцію інших цитокінів Т-клітинами, а також проліферацію В-лімфоцитів. IL-4 продокується стимульованими Т-лімфоцитами, а також клітинами строми кісткового мозку, викликає проліферацію активованих В-лімфоцитів і перемикання ізотипів імуноглобулінів (Ig) із IgM на IgG і IgE. Певною мірою IL-4 є антагоністом IL-2, посилює фагоцитоз, презентацію антигену і продукцію IL-1, IL-6 і TNF-α (цитокінів запалення) в моноцитах. Біологічна роль IL-4 полягає в забезпеченні розвитку Th2 типу та посиленні проліферації В-клітин, що пов'язано з регуляцією секреції імуноглобулінів [11]. IL-6 продукується Т-лімфоцитами, моноцитами, фібробластами, 2 UA 89772 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 ендотеліальними клітинами стимулює ріст і продукцію антитіл В-лімфоцитами, посилює синтез білків гострої фази експресію IL-2 і його рецептора і диференціювання цитотоксичних Тлімфоцитів (ЦТЛ). Рецептори до IL-6 знаходяться також на нервових клітинах, де цей цитокін виявляє своє нейротропну дію. IL-8 проводиться моноцитами, лімфоцитами, а також фібробластами, клітинами шкіри і ендотеліальними клітинами. IL-10 продукується Тлімфоцитами і моноцитами, стимульований ліпополісахаридом є антагоністом IFN-γ і IL-2, супресує ефекторні функції макрофагі, знижує рівень експресії антигенів МНС II класу, викликає проліферацію В-лімфоцитів, тимоцитів і тучних клітин, диференціювання В-лімфоцитів в клітини, які секретують IgG. Вважають, що переважання Th2 типу імунної відповіді асоціюється з несприятливим результатом вірусних інфекцій і кору в тому числі. Таким чином при виборі етіотропної терапії кору треба враховувати виражений дисбаланс з боку системи інтерферонів та цитокінів. Спосіб здійснюється наступним чином: Під наглядом перебувало 91 хворих на кір в віці від 3 тижнів до 18 років, які перебували на стаціонарному лікуванні в Київській міській дитячій клінічній інфекційній лікарні. Середній вік хворих склав 6,73±0,67 років. 36,1 % хворих склали діти у віці від 7 до 18 років, 29,9 % - діти першого року життя, 17,5 % - у віці від 3 до 7 років, 16,5 % - пацієнти у віці від 1 року до З років. Серед дітей було 52,6 % хлопчиків і 47,4 % дівчаток. Діагноз кору переважно встановлювався на підставі клінічних та епідеміологічних даних. Діагноз підтверджувався за допомогою лабораторних методів: РПГА, ПЛР та ІФА. Всі діти, хворі на кір, були розділені на 2 групи. Діти 1 групи (основна група) (n=45 дітей) отримували разом з симптоматичною терапією захворювання, яка здійснювалася згідно Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей (Наказ МОЗ України від 09.07.2004 р. № 354) препарат інфлюцид. Діти 2 групи (група контролю) (n=52 дітей) отримували лише симптоматичну терапію кору згідно Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей (Наказ МОЗ України від 09.07.2004 р. № 354). Суттєвих відмінностей у розподілі хворих за віком, статтю серед 1 та 2 групи не було, що свідчить про відсутність відмінностей у підібраних групах за статтю, віком для наступної порівняльної оцінки ефективності лікування. Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою MS Excel 2003. Визначались середні показники (t-тест Student) та стандартні відхилення (M±SD). Різницю частот визначали за методом оцінки різниці між частотами появи ознаки в окремих серіях спостереження, статистично достовірною вважали різницю, якщо р