Білки зв’язування антигену

Реферат: Заявлений винахід стосується антигензв'язувального білка, що специфічно зв'язується з OSM та інгібує зв'язування OSM з рецептором gp130, але безпосередньо не взаємодіє із залишками сайту II, причому антигензв'язувальний білок за винаходом включає: CDRH3 послідовності SEQ ID NO:3; CDRH2 послідовності SEQ ID NO:2; CDRL1 послідовності SEQ ID NO:4; CDRL3 послідовності SEQ ID NO:6, CDRH1 послідовності SEQ ID NO:77 та CDRL2 послідовності SEQ ID NO:5. UA 111954 C2 (12) UA 111954 C2 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Заявлений винахід стосується імуноглобулінів, що специфічно зв’язують онкостатин М (OSM) та, зокрема, OSM людини (hOSM). Заявлений винахід також стосується способів лікування хвороб або розладів вказаними імуноглобулінами, фармацевтичних композицій, що містять вказані імуноглобуліни та способів виробництва. Інші втілення заявленого винаходу будуть зрозумілими з нижченаведеного опису. Онкостатин М є глікопротеїном у 28 кДа, що належить до родини цитокінів інтелейкіну 6 (IL6), що охоплює IL-6, фактор, що інгібує лейкемію (LIF), циліарний нейротрофічний фактор (CNTF), кардіотропін-1 (CT-1) та цитокін, подібний до кардіотропіну-1 (див. Kishimoto T et al (1995) Blood 86: 1243-1254), що описали трансмембранний рецептор сигналування gp130 (див. Taga T та Kishimoto T(1997) Annu. Rev. Immunol. 15: 797-819). Спочатку OSM відкрили завдяки його здатності інгібувати зростання клітинної лінії меланоми A375 (див. Malik N (1989) et al Mol. Cell. Biol. 9: 2847-2853), потім було знайдено ще декілька його ефектів та відмічена його роль у якості багатофункціонального посередника, подібно до інших членів родини IL-6. Онкостатин М виробляють різні типи клітин, в тому числі макрофаги, активовані Т-клітини (див. Zarling JM (1986) PNAS (USA) 83: 9739-9743), поліморфно-ядерні нейтрофіли (див. Grenier A et al (1999) Blood 93:1413-1421), еозинофіли (див. Tamura S et al (2002) Dev. Dyn. 225: 327-31) та дендритні клітини (див. Suda T et al (2002) Cytokine 17:335-340). Також, експресію цього білка спостерігали у підшлунковій залозі, нирках, яєчках, шлунку, селезінці, мозку (див. Znoyko I et al (2005) Anat Rec A Discov Mol Клітин Evol Biol 283: 182-186) та у кістковому мозку (див. Psenak O et al (2003) Acta Haematol 109:68-75). Його головні біологічні функції полягають у активуванні ендотелію (див. Brown TJ et al (1993) Blood 82: 33-7), активуванні гострофазової відповіді (див. Benigni F et al (1996) Blood 87: 1851-1854), у кровотворенні, індукуванні клітинної проліферації або диференціації, модуляції вивільнення медіатора запалення (див. Tanaka M et al (2003) 102: 154-3162), метаболізмі кісток (див. de Hooge ASK (2002) Am J Pathol 160: 1733-1743), просуванні ангіогенезу (див. Vasse M et al (1999) Arterioscler Thromb Vase Biol 19:1835-1842) та у загоюванні ран. Рецептори OSM (β-рецептор OSM, "OSMRβ") експресуються у багатьох клітинах, в тому числі у клітинах епітелію, хондроцитах, фібробластах (див. Langdon C et al (2003) J Immunol 170: 548-555), нейронах гладких м’язів, лімфатичних вузлах, кістках, серці, тонкому кишечнику, нирках, легенях (див. Tamura S et al (2002) Mech Dev 1 15: 127-131) та клітинах ендотелію. Декілька отриманих результатів свідчать про те, що ендотеліальні клітини є головним об’єктом дії OSM. Ці клітини експресують у 10-20 разів більшу кількість рецепторів з низькою та високою спорідненістю та демонструють поглиблені та тривалі змінення фенотипу після стимуляції з OSM (див. Modur V et al (1997) J Clin Invest 100: 158-168). На додачу, OSM є головним аутокринним фактором зростання клітин саркоми Капоші, що, як вважається, мають ендотеліальне походження (див. Murakami-Mori K et al (1995) J Clin Invest 96:1319-1327). Разом з іншими цитокінами родини IL-6, OSM зв’язується з трансмембранним глікопротеїном трансдукції сигналу gp130. Головною властивістю цитокінів gp130 є утворення олігомерних рецепторних комплексів, що містять gp130 та один або декілька ко-рецепторів у залежності від ліганду (Reviewed у Heinrich PC et al (2003) Biochem J. 374: 1-20), в результаті чого ці цитокіни можуть опосередковувати як загальні, так і унікальні типи біологічних активностей in vitro та in vivo в залежності від композиції рецепторного комплексу, що утворюється. OSM людини (hOSM) відрізняється від інших цитокінів IL-6 тим, що він може утворювати комплекси з gp130 та з одним або з двома ко-рецепторами, LIFR або рецептором ондостатину (OSMR). У Фіг. 27 зображена взаємодія між hOSM та gp130, LIFR та OSMR. Виявлено, що кристалічна структура hOSM, яку було визначено, містить чотири альфаспиральних вузла з двома потенційними сайтами глікозилування. Також, за допомогою сайтспрямованого мутагенезу молекули hOSM було визначено два окремих сайту зв’язування ліганду (див. Deller MC et al (2000) Structural Fold Des. 8:863-874), де перший з них, який отримав назву “ сайт II ” (або " сайт 2 ") взаємодіє з gp130 та другий сайт зв’язування, що отримав назву “сайт III ” (або " сайт 3 ") взаємодіє або з LIFR або з OSMR на протилежному кінці молекули. Експерименти з застосуванням мутагенезу показали, що сайти зв’язуваннядля LIFR та OSMR є завжди ідентичними, але можуть відрізнятися наявністю однієї амінокислотної мутації. Існує все більше доказів на користь гіпотези, що модуляція взаємодії OSM-gp130 може бути корисною у лікуванні розсіяного склерозу (RA) та інших хвороб та розладів, особливо хронічних запальних хвороб та розладів, як-то остеоартрит, ідіопатичний легеневий фіброз, біль, запальне захворювання легень, серцево-судинне захворювання та псоріаз. OSM знайшли у синовіальній рідині (SF) людей, що страждають на RA (див. Hui W et al (1997) 56: 184-7). Його рівні корелюють з кількістю нейтрофілів у SF, рівнями TNF - альфа (іноді 1 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 позначеного, як просто "TNF") у SF та маркерами руйнування хрящів (Manicourt DH et al (2000) Arthritis Rheum 43: 281-288). Крім того, синовіальні тканини пацієнтів з RA спонтанно секретують OSM ex vivo (див. Okamoto H et al (1997) Arthritis and Rheumatism 40: 1096-1105). Також була виявлена присутність OSM у синовіальних мікрофагах (Cawston TE et al (1998) Arthritis Rheum 41: 1760-1771) та, як вже обговорювалося вище, рецептори OSM та gp130 також експресуються у ендотеліальних клітинах, синовіальних фібробластах, хондроцитах та остеобластах. Аденовірусна експресія мишачого OSM (mOSM) у суглобах нормальних мишей веде до появи тяжкого запального та ерозійного артриту (див. Langdon C et al (2000) Am J Pathol 157:1187-1196). Подібну агресивну хворобу спостерігали у ”нокаутних” мишей, позбавлених TNF, IL-1, IL-6 та iNOS після доставки аденовірусного mOSM (див. de Hooge ASK et al (2003) Arthritis and Rheumatism 48:1750-1761), що демонструє те, що OSM може опосередковувати всі втілення патології артриту. Експресія мишачого OSM з застосуванням вектора mOSM, що експресується подібно до аденовірусів спричинює типові для ювенільного ідіопатичного артриту пошкодження епіфізарної пластинки (див. de Hooge ASK et al (2003) Arthritis and Rheumatism 48:1750-1761). У експериментальній моделі артриту, викликаного колагеном, терапевтично введені мишам анти-OSM антитіла повністю запобігають подальшому розвитку хвороби. Подібні результати спостерігали після профілактичного введення анти-OSM мишам з артритом, викликаним пристаном, які являли собою зворотно-ремітуючу модель, що нагадує захворювання людини (див. Plater-Zyberk C et al (2001) Arthritis and Rheumatism 44: Остеартрит є хворобливим станом, що уражає суглоби. Існує три характеристики остеоартриту. Він призводить до пошкодження хрящів - сильної, рівної поверхні, що розділяє кістки суглобів та дозволяє їм переміщатися легко та без тертя. Це веде до появи кісткових наростів, що розвиваються навколо краю суглобів та спричинює запалення м’яких тканин навколо суглобів (синовіт). Оскільки OSM, як було виявлено, відіграє важливу роль у руйнуванні хрящів, запаленні та ремоделюванні кістки, блокада цього цитокіну також буде відігравати важливу роль у ключових аспектах патогенезу хвороби. OSM діє синергетично або з IL-1 або з TNF, викликаючи лізис колагену у назальному хрящі людини, що тягне за собою втрату протеоглюканів (PG) та колагену, де втрата колагену корелює з індукуванням MMP-1 та MMP13. OSM з IL-1 також буде індукувати втрату PG суглобового хряща людини, але збільшення цієї втрати колагену є незначним. (Morgan et al 2006). Декілька досліджень з застосуванням аденовірусних векторів для підвищення концентрацій цитокіну у суглобах показали, що надлишкова експресія OSM буде викликати запалення, утворення поверхневого дифузного судинного кератиту, руйнування хряща та ерозію кісток. (Langdon et al 2000). Загальні дані літератури свідчать про те, що OSM, особливо у поєднанні з іншими цитокінами, індукує дію протеаз, залучених до руйнування протеоглюкану та колагену, що веде до деградування хрящів та ерозії кісток. Отримана з літератури інформація свідчить про те, що молекула OSM може приймати певну участь у запальному процесі, пов’язаному з псоріазом. У праці Boifati et al (1998) показано, що спонтанне вивільнення OSM збільшується у органних культурах псоріатичних уражень порівняно з неураженою псоріатичною та нормальною шкірою. (Kunsfeild et al 2004) Кератиноцити експресують рецептор для цієї молекули та у відповідь до ліганду, що спричинює їх міграцію та збільшує товщину відновленого епідермісу. Мікроматричний аналіз порівняння модуляторних ефектів гена OSM з 33 іншими цитокінами вказує, що він є сильним активатором кератиноцитів та синергічно впливає з прозапальними цитокінами на індукування експресії таких молекул, як S100A7 та β-дефенсин 2, характерної для псоріатичної шкіри. (Gazel et al 2006) З літератури також відомо про роль OSM у запальних легеневих хворобах, як-то астма та легеневий фіброз. Ці хвороби відрізняються підвищеним накопичуванням позаклітинного матриксу (ECM) з супутньою проліферацію та активуванням суб-епітеліальних фібробластів. OSM виявили у рідині бронхоальвеолярного промивання пацієнтів під час гострого ураження легень, особливо у випадках пневмонії (Grenier et al 2001). OSM також виявили у мозку пацієнтів з розсіяним склерозом (MS), де він локалізується у мікроглії, астроцитах та інфільтруючихся лейкоцитах (Ruprecht et al 2001). На додачу, PBMC, отримані від пацієнтів з MS спонтанно вивільнюють більше цитокінів, в тому числі OSM, ніж клітини від здорових контролів та пацієнтів з MS, що проявляють тенденцію до збільшення сироватки [OSM] (Ensoli et al 2002). На додачу до сприяння запаленню у мозку, OSM може безпосередньо приймати участь у нейродегенерації, що є ознакою хвороби Альцгеймера, MS та частини пацієнтів з ВІЛ. Супернатанти моноцитів пацієнтів з ВІЛ викликають глибоке гальмування зростання нейробластів та загибель нервових клітин. Ці дії у культуральному супернатанті є опосередкованими онкостатином М (Ensoli et al 1999). Оскільки багато пацієнтів з ВІЛ 2 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 страждають від атрофії мозку, викликаною втратою нервових клітин, OSM може бути причетним до цієї патології у якості одного з посередників. Праця Tamura et al свідчить про те, що OSM може приймати участь у розвитку та підтриманні невропатичного болю (2003). Ці дослідження виявили підгрупу ноцицептивних сенсорних нейронів, що експресують рецептор OSMp. Всі нейрони OSMpR +ve також експресують рецептори VR1 та P2X3, які, як було виявлено, відіграють вирішальну роль у розвитку як невропатичного, так і запального болю (Jarvis et al 2002, Walker et al 2003). Також було виявлено, що OSM -/- миші демонструють зменшені шкідливі відповіді відносно хімічного, термального, вісцерального та механічного болю (Morikawa et al 2004). Цікаво, що ці тварини мають дефіцит VR1+, P2X3+ нейронів малого розміру, але в іншому є нормальними тваринами. Підтримуюча роль OSM у модуляції біології злоякісних клітин також відома з відповідної літератури. Як було повідомлено, у дослідженнях з застосуванням пухлинних клітинних ліній OSM має властивості стимулювання та інгібування зростання (Grant та Begly 1999). Він є потенційним мітогеном для клітин, що походять від саркоми Капоші (Miles et al 1992) та для мієломних клітинних ліній (Zhang et al 1994). OSM знижує темпи зростання та посилює диференціацію численних пухлинних клітинних ліній, в тому числі клітин молочних залоз (Douglas et al 1998) та легенів (McKormick et al 2000). Проте, хоча OSM може інгібувати зростання принаймні у деяких клітинних лініях карциноми молочних залоз, він збільшує відкріплення клітин та підсилює метастатичний потенціал (Holzer et al 2004, Jorcyk et al 2006). OSM також посилює експресію та стан активування гіалуронового рецептора CD44 у деяких пухлинних клітинних лініях (Cichy et al 2000), що пов’язані зі зростанням пухлин та метастазами (Yu et al 1997). На додачу, ангіогенні властивості OSM та його здатність індукувати інші ангіогенні фактори у деяких пухлинних клітинах (Repovic et al 2003) свідчить про його можливу участь у пухлинному ангіогенезі у цих пухлинах, що експресують OSM. Наукова література свідчить про участь OSM у біології пухлин, але вказує на її складність. Можливо, що нейтралізація OSM буде бажаною для лікування деяких пухлин. З іншого боку, подібно до нейтралізації TNF та IL-6, вона несе певний потенційний ризик у інших аспектах. Дані літератури також свідчать про потенційну роль OSM у серцево-судинних захворюваннях. OSM був виявлений у атеросклеротичних ураженнях у тканинних макрофагів (Modur et al 1997) та у якості ангіогенного фактора (Vasse et al 1999) може сприяти неоваскуляризаційним характеристиками атеросклеротичних бляшок, які, як вважається, спричинюють крихкість стінок судин. Проте, OSM також викликають експресію інших ангіогенних факторів у ендотеліальних клітинах; VEGF (Wijelah et al 1997) та bFGF (Be РНК rd et al 1999). Цікаво, що ендотеліальні клітини людини мають приблизно у 10-20 разів більшу щільність OSM рецепторів, ніж інші клітини (Brown et al 1991). Отже, предметом заявленого винаходу є надання терапевтичного підходу до лікування RA та інших хвороб та розладів, особливо хронічних запальних хвороб та розладів, як-то остеоартриту, ідіопатичного фіброзу легень, раку, астми, болю, серцево-судинної хвороби та псоріазу. Зокрема, предметом заявленого винаходу є надання імуноглобулінів, особливо антитіл, що специфічно зв’язують OSM (наприклад, hOSM, особливо за допомогою його сайту зв’язування Site II) та модулювання (тобто пригнічення або блокування) взаємодії між OSM та gp130 у лікуванні хвороб та розладів, чутливих до модуляції цієї взаємодії. У W099/48523 винахідники висвітлили застосування антагоністів OSM у лікуванні запальних хвороб та розладів на прикладі анти- мишачих антитіл OSM у мишачій моделі артриту. Всі патенти та літературні посилання, що наведені в даному описі безумовно та повністю включені до нього у вигляді посилання. Стислий опис фігур. Фіг.1: ІФА gp130 людини - інгібування зв’язування OSM людини з gp130 людини антитілами 10G8, 9G2, 3E3 & 2B7. Неконкурентні анти-OSM мишачі антитіла (15E10) додали з порівняльною метою. У якості негативного контролю застосовані антитіла інструменту досліджень. Наведені дані відображають одне з чотирьох повторень аналізу. Фіг. 2: Аналіз клітин КВ - інгібування OSM людини антитілами 10G8, 9G2, 3E3 & 2B7. Неконкурентні анти-OSM мишачі антитіла (15E10) додали з порівняльною метою. У якості негативного контролю застосовані антитіла інструменту досліджень. Наведені дані відображають одне з трьох повторень аналізу. Фіг. 3: Аналіз клітин КВ - інгібування OSM людини у присутності 25% сироватки AB людини антитілами 10G8, 9G2, 3E3 & 2B7. Неконкурентні анти-OSM мишачі антитіла (15E10) додали з порівняльною метою. У якості негативного контролю застосовані антитіла інструменту досліджень. Наведені дані відображають одне з двох повторень аналізу. Фіг. 4: Аналіз ендогенного OSM gp130 людини - інгібування зв’язування ендогенного OSM 3 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 людини з gp130 людини антитілами 10G8, 9G2, 3E3 & 2B7. Неконкурентні анти-OSM мишачі антитіла (110) додали з порівняльною метою. У якості негативного контролю застосовані антитіла інструменту досліджень. Наведені дані відображають одного з двох донорів. Фіг. 5: Аналіз клітин КВ - втрата інгібування LIF людини антитілами 10G8, 9G2, 3E3 & 2B7. Неконкурентні анти-OSM мишачі антитіла (15E10) додали з порівняльною метою. У якості позитивного контролю застосовані наявні у продажу анти-людинні моноклональні антитіла LIF (R&D systems, MAB250). У якості негативного контролю застосовані антитіла інструменту досліджень. Фіг. 6: Аналіз клітин КВ - інгібування OSM мармозетки антитілами 10G8, 9G2, 3E3 & 2B7. Неконкурентні анти-OSM мишачі антитіла (15E10) додали з порівняльною метою. У якості негативного контролю застосовані антитіла інструменту досліджень. Наведені дані відображають один з двох повторів аналізу. Фіг. 7: Порівняння послідовності VH гібридом 2B7, 3E3, 9G2 та 10G8. Залишки, що відрізняються від більшості наведені у маленьких рамках. У великих рамках знаходяться послідовності, що являють собою CDR. Фіг. 8: Порівняння послідовності VL гібридом 2B7, 3E3, 9G2 та 10G8. Залишки, що відрізняються від більшості наведені у маленьких рамках. У великих рамках знаходяться послідовності, що являють собою CDR. Фіг. 9: Аналіз послідовності варіабельних (мінливих) легких ланцюгів 10G8, 9G2, 3E3 та 2B7 у порівнянні з неконкурентними анти-OSM мишачими батьківськими антитілами 15E10. Фіг. 10: Аналіз послідовності варіабельних важких ланцюгів 10G8, 9G2, 3E3 та 2B7 у порівнянні з неконкурентними анти-OSM мишачими батьківськими антитілами 15E10. Фіг. 11: Безпосередній ІФА - аналіз зв’язування OSM людини - порівняння зв’язування OSM людини химерними антитілами 10G8 та 9G2 з химерним антитілом 15E10 (15E10c). Фіг. 12: ІФА gp130 людини - інгібування зв’язування OSM людини з gp130 людини антитілами 10G8 та 9G2 та химерними антитілами 10G8 та 9G2. Неконкурентні анти-OSM мишачі антитіла (15E10) додали з порівняльною метою. У якості негативного контролю застосовані антитіла інструменту досліджень. Наведені дані відображають один з трьох повторів аналізу. Фіг. 13: Аналіз клітин КВ - інгібування OSM людини антитілами 10G8 та 9G2 та химерними антитілами 10G8 та 9G2. Неконкурентні анти-OSM мишачі антитіла (15E10) додали з порівняльною метою. У якості негативного контролю застосовані антитіла інструменту досліджень. Наведені дані відображають один з трьох повторів аналізу. Фіг. 14: Аналіз клітин КВ - інгібування OSM людини антитілами 10G8 та 9G2 та химерними антитілами 10G8 та 9G2 у присутності 25% сироватки AB людини. Неконкурентні анти-OSM мишачі антитіла (15E10) додали з порівняльною метою. У якості негативного контролю застосовані антитіла інструменту досліджень. Наведені дані відображають один з трьох повторів аналізу. Фіг. 15: Аналіз ендогенного OSM gp130 людини - інгібування зв’язування ендогенного OSM людини з gp130 людини антитілами 10G8 та 9G2 та химерними антитілами 10G8 та 9G2. Неконкурентні анти-OSM мишачі антитіла (15E10) додали з порівняльною метою. У якості негативного контролю застосовані антитіла інструменту досліджень. Наведені дані відображають одного з двох донорів. Фіг. 16: LIF людини у аналізі клітин КВ - відсутність інгібування LIF людини антитілами 10G8 та 9G2 та химерними антитілами 10G8 та 9G2. Неконкурентні анти-OSM мишачі антитіла (15E10) додали з порівняльною метою. У якості позитивного контролю застосовані анти-людинні антитіла LIF (MAB250, R&D systems). У якості негативного контролю застосовані антитіла інструменту досліджень. Наведені дані відображають один з трьох повторів аналізу. Фіг. 17: Аналіз клітин КВ - інгібування OSM людини варіантами гуманізованих антитіл 10G8 L1 та L4. Антитіла 15E10h додали для порівняння. Наведені дані відображають один з трьох повторів аналізу. Фіг.18: ІФА gp130 людини - інгібування зв’язування OSM людини з gp130 людини варіантами гуманізованих антитіл 10G8 H0L1, H1L1 та H2L1. Антитіла 15E10h додали для порівняння. У якості негативного контролю застосовані антитіла інструменту досліджень. Наведені дані відображають один з двох повторів аналізу. Фіг. 19: Комплекс зв’язування OSM людини та моноклонального антитіла 10G8 - зв’язування OSM людини з легким та важким ланцюгами моноклонального антитіла 10G8. Сайти зв’язування рецептора OSM наведені, як Site II та Site III. Відповідно, для кожного сайту перелічені важливі для зв’язувальних ділянок рецептора амінокислотні залишки . Фіг. 20: Аналіз клітин КВ - інгібування OSM людини варіантами гуманізованих антитіл 10G8 4 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 H0L1 CDRH1 та CDRL2. 15E10h додали для порівняння. У якості негативного контролю застосовані антитіла інструменту досліджень . Наведені дані відображають один з трьох повторів аналізу. Фіг. 21: ІФА gp130 людини - інгібування зв’язування OSM людини з gp130 людини мишачими батьківськіми антитілами 10G8, химерними антитілами 10G8, гуманізованими гібридними антитілами 10G8 H0L1 (H0L1) та H0 (huCDRH1)L1. 15E10h додали для порівняння. У якості негативного контролю застосовані антитіла інструменту досліджень. Наведені дані відображають один з трьох повторів аналізу. Фіг. 22: Аналіз клітин КВ - інгібування OSM людини мишачими батьківськіми антитілами 10G8, химерними антитілами 10G8, гуманізованими гібридними антитілами 10G8 H0L1 (H0L1) та H0 (huCDRH1)L1. 15E10h додали для порівняння. Наведені дані відображають один з трьох повторів аналізу Фіг. 23: Аналіз клітин КВ - інгібування OSM людини мишачими батьківськіми антитілами 10G8, химерними антитілами 10G8, гуманізованими гібридними антитілами 10G8 H0L1 (H0L1) та H0 (huCDRH1)L1 у присутності 25% сироватки AB людини. 15E10h додали для порівняння. У якості негативного контролю застосовані антитіла інструменту досліджень. Наведені дані відображають один з двох повторів аналізу. Фіг. 24: Аналіз ендогенного OSM gp130 людини - інгібування ендогенного зв’язування OSM людини з gp130 людини мишачими батьківськіми антитілами 10G8, химерними антитілами 10G8, гуманізованими гібридними антитілами 10G8 H0L1 (H0L1) та H0 (huCDRH1)L1. 15E10h додали для порівняння. У якості негативного контролю застосовані антитіла інструменту досліджень. Наведені дані відображають одного з чотирьох донорів. Фіг. 25: LIF людини у аналізі клітин КВ - відсутність інгібування LIF людини мишачими батьківськіми антитілами 10G8, химерними антитілами 10G8, гуманізованими гібридними антитілами 10G8 H0L1 (H0L1) та H0 (huCDRH1)L1. 15E10h додали для порівняння. У якості позитивного контролю застосовані анти-людинні антитіла LIF (MAB250, R&D systems). У якості негативного контролю застосовані антитіла інструменту досліджень. Наведені дані відображають один з трьох повторів аналізу. Фіг. 26: Аналіз первинних гепатоцитів людини - інгібування вивільнення сироваткового амілоїду A (SAA) антитілами H0(huCDRH1)L1 гепатоцитів людини, стимульованих (A) 3 нг/мл та (Б) 10 нг/мл OSM людини. Гуманізовані 15E10 додали з порівняльною метою. Наведені дані відображають одного з трьох донорів гепатоцитів. Фіг. 27: Аналіз первинних гепатоцитів людини - інгібування вивільнення C-реактивного білка (CRP) антитілами H0(huCDRH1)L1 гепатоцитів людини, стимульованих (A) 3 нг/мл та (Б) 10 нг/мл OSM людини. Гуманізовані 15E10 додали з порівняльною метою. Наведені дані відображають одного з трьох донорів гепатоцитів. Фіг. 28: Аналіз клітин RA людини, подібних до фібробластів - інгібування вивільнення IL-6 антитілами H0(huCDRH1)L1 подібних до фібробластів клітин синовіоцитів RA людини (HFLSRA), стимульованих (A) 0,3 нг/мл та (Б) 3 нг/мл OSM людини. Гуманізовані 15E10 додали з порівняльною метою. Наведені дані відображають одного з трьох донорів HFLS-RA. Фіг. 29: Аналіз клітин RA людини, подібних до фібробластів - інгібування вивільнення MCP-1 антитілами H0(huCDRH1)L1 подібних до фібробластів клітин синовіоцитів RA людини (HFLSRA), стимульованих (A) 0,3 нг/мл та (Б) 3 нг/мл OSM людини. Гуманізовані 15E10 додали з порівняльною метою. Наведені дані відображають одного з трьох донорів HFLS-RA. Фіг. 30: Аналіз ендотеліальних клітин пупкової вени людини - інгібування вивільнення IL-6 антитілами H0(huCDRH1)L1 ендотеліальних клітин пупкової вени людини, стимульованих (A) 30 нг/мл та (Б) 100 нг/мл OSM людини. Гуманізовані 15E10 додали з порівняльною метою. Наведені дані відображають один з трьох повторів аналізу. Фіг. 31: Аналіз фібробластів легенів людини - інгібування вивільнення MCP-1 антитілами H0(huCDRH1)L1 фібробластів легенів людини, стимульованих OSM людини. Гуманізовані 15E10 додали з порівняльною метою. Наведені дані відображають (A) одного здорового та (Б) одного IPF донора. Фіг. 32: Аналіз фібробластів легенів людини - інгібування вивільнення IL-6 антитілами H0(huCDRH1)L1 фібробластів легенів людини, стимульованих OSM людини. Гуманізовані 15E10 (позначені, як “антитіло X”) додали з порівняльною метою. Наведені дані відображають (A) одного здорового та (Б) одного IPF донора. Фіг. 33: Дані зв’язування варіанту CDRH3 - сканування аланіну проводили у залишках, знайдених у CDRH3. Отримані дані демонструють, як спорідненість зв’язування залежить від змінень таких залишків. Фіг. 34: Ілюстрація взаємодій між hOSM та gp130, LIFR та OSMR. 5 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Термінологія антитіл - для уникнення сумнівів, антитіло 15E1Oh та гуманізоване 15E10 мають відношення до того ж самого антитіла, що у деяких фігурах позначено, як “ антитіло X ”. 10G8/A9 та 10G8 теж мають відношення до одного антитіла. Заявлений винахід стосується білків зв’язування антигену, здатних зв’язуватися з OSM, наприклад антитіл, що специфічно зв’язуються з OSM та інгібують зв’язування OSM з рецептором gp130 але без безпосередньої взаємодії з залишками сайту II. Антитіла OSM заявленого винаходу пов’язані з мишачими моноклональними антитілами mAb 10G8 або отримані від них. Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга мишачого антитіла 10G8 наведена, як SEQ ID NO.26. Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки легкого ланцюга мишачого антитіла 10G8 наведена, як SEQ ID NO.28. Варіабельні ділянки важкого ланцюга (VH) заявленого винаходу можуть містити наступні CDR або варіанти цих CDR (як визначено по Kabat (Kabat et al; Sequences of proteins of Immunological Interest NIH, 1987)): CDRH1 SEQ ID NO.1 або SEQ ID NO 77 CDRH2 SEQ ID NO.2 CDRH3 SEQ ID NO.3 Варіабельні ділянки легкого ланцюга (VH) заявленого винаходу можуть містити наступні CDR або варіанти цих CDR (як визначено по Kabat (Kabat et al; Sequences of proteins of Immunological Interest NIH, 1987)): CDRL1 SEQ ID NO.4 CDRL2 SEQ ID NO.5 або SEQ ID NO 78 CDRL3 SEQ ID NO.6 Винахід також стосується полінуклеотидної послідовності, що кодує важкий ланцюг будьякого з описаних тут антиген-зв’язуючих білків та полінуклеотиду, що кодує легкий ланцюг будьякого з описаних тут антиген-зв’язуючих білків. Подібні полінуклеотиди являють собою кодуючу послідовність, що має відношення до еквівалентної поліпептидної послідовності, проте слід розуміти, що іх можна клонувати у вектор експресії разом з відповідною сигнальною послідовністю та старт- та стоп- кодонами. Винахід також стосується рекомбінантних трансформованих або трансфікованих клітинхазяїв, що містять один або декілька полінуклеотидів, що кодують важкий та /або легкий ланцюг будь-якого з описаних тут антиген-зв’язуючих білків.. Винахід додатково передбачає спосіб отримання будь-якого з описаних тут антигензв’язуючих білків, складовою частиною якого є стадія культивування клітин-хазяїв, що містять перш та другий вектори, де вказаний перший вектор містить полінуклеотид, що кодує важкий ланцюг будь-якого з описаних тут антиген-зв’язуючих білків та вказаний другий вектор містить полінуклеотид, що кодує легкий ланцюг будь-якого з описаних тут антиген-зв’язуючих білків у прийнятному культуральному середовищі, наприклад, у культуральному середовищі, вільному від сироватки. Винахід додатково передбачає фармацевтичну композицію, що міст антиген-зв’язуючий білок, як описано тут та фармацевтично прийнятний носій. У додатковому аспекті, заявлений винахід стосується способу лікування або профілактики захворювання або розладу, чутливого до модуляції взаємодії між hOSM та gp130, складовою частиною якого є стадія введення вказаному пацієнту терапевтично ефективної кількості його антиген-зв’язуючого білка, як тут описано. Отже, предметом заявленого винаходу є надання терапевтичного підходу до лікування RA та інших хвороб та розладів, особливо хронічної запальної хвороби та розладів, як-то остеоартриту, ідіопатичного легеневого фіброзу, болю, запального захворювання легень, серцево-судинного захворювання та псоріазу. Зокрема, предметом заявленого винаходу є отримання імуноглобулінів, особливо антитіл, що специфічно зв’язують OSM (наприклад, hOSM, особливо його сайту II) та модулюють (тобто інгібують або блокують) взаємодію між OSM та gp130 для лікування хвороб та розладів, чутливих до модуляції цієї взаємодії. У іншому аспекті заявленого винаходу передбачено спосіб лікування пацієнта-людини, ураженого запальним захворюванням або розладом, складовою частиною якого є стадія введення вказаному пацієнту терапевтично ефективної кількості антиген-зв’язуючого білка, як тут описано. У іншому аспекті заявленого винаходу передбачено спосіб гуманізації антитіла, що полягає у: отриманні антитіл не-людинної природи, що зв’язуються з цільовим антигеном, отриманні спільної кристалографічної структури антитіло - антиген з визначенням залишків антитіл не-людинної природи від цієї кристалічної структури, що безпосередньо залучені до зв’язування з антигеном та мають розмір приблизно 2-5 Å, а також у отриманні мутацій одного або декількох залишків, не залучених до зв’язування з залишком, що походить від людської 6 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 послідовності та у відновленні вказаних антитіл. Заявлений винахід стосується антиген-зв’язуючого білка, що специфічно зв’язується з OSM, наприклад що специфічно зв’язується з OSM людини (hOSM) та інгібує зв’язування OSM з рецептором gp130, але безпосередньо не взаємодіє з залишками сайту II. Як тут описано, у додатковому аспекті винаходу антиген-зв’язуючий білок безпосередньо не зв’язується з залишками Q20, G120, Q16, N124. Як тут описано, у додатковому аспекті винаходу передбачено антиген-зв’язуючий білок, який специфічно зв’язується з OSM, наприклад, специфічно зв’язується з OSM людини (hOSM) та інгібує зв’язування OSM з рецептором gp130 та взаємодіє з одним або з декількома з залишків 82, 83, 84, 90, 94, 1 12,1 15, 122, 123, 152 hu OSM. У одному аспекті, винахід передбачає антиген-зв’язуючий білок, що специфічно зв’язується з OSM, наприклад, специфічно зв’язується з OSM людини (hOSM) та інгібує зв’язування OSM з рецептором gp130, але безпосередньо не взаємодіє з залишками сайту II та не конкурує у конкурентному ІФА - аналізі з антитілом, що має важкий ланцюг SEQ ID NO.79 та легкий ланцюг SEQ ID NO.80 . У одному аспекті, винахід передбачає антиген-зв’язуючий білок, що конкурує, як тут описано, з антиген-зв’язуючим білком за зв’язування до OSM, наприклад, до OSM людини. У іншому аспекті, антиген-зв’язуючий білок зв’язується з OSM людини з високою спорідненістю, наприклад, при вимірюванні на біосенсорі Biacore, антиген-зв’язуючий білок зв’язується з OSM людини зі спорідненістю у 500 пМ або менше або зі спорідненістю у 400 пМ або менше або 300 пМ або менше або 250 пМ або менше або 200 пМ або менше або, наприклад, 140 пМ або менше. У додатковому втіленні, при вимірюванні на Biacore, антигензв’язуючий білок зв’язується з OSM людини зі спорідненістю приблизно 100-500 пМ або приблизно 100-300 пМ або приблизно 100-250 пМ або приблизно 100-200 пМ. У одному втіленні заявленого винаходу, антиген-зв’язуючий білок зв’язується з OSM зі спорідненістю, меншою, ніж 250 пМ, а у додатковому втіленні заявленого винаходу антиген-зв’язуючий білок зв’язується з OSM зі спорідненістю, меншою, ніж 140 пМ. У одному такому втіленні, це було виміряне на Biacore, наприклад, як вказано у Прикладі 2.5.1. У іншому аспекті, антиген-зв’язуючий білок зв’язується з OSM людини з високою спорідненістю, наприклад, при вимірюванні за допомогою кінетичного ексклюзійного аналізу KinExA® на основі застосування розчину, антиген-зв’язуючий білок зв’язується з OSM людини зі спорідненістю у 200 пМ або менше або 150 пМ або менше або 100 пМ або менше або 50 пМ або менше або, наприклад, 40 пМ або менше. У додатковому втіленні, при вимірюванні за допомогою кінетичного ексклюзійного аналізу KinExA®, антиген-зв’язуючий білок зв’язується з OSM людини зі спорідненістю приблизно 10-200 пМ або приблизно 10-150 пМ або приблизно 10-100 пМ або приблизно 10-70 пМ або приблизно 10-40 пМ. У одному втіленні заявленого винаходу, антиген-зв’язуючий білок зв’язується з OSM з спорідненістю, меншою, ніж 70 пМ. У додатковому втіленні заявленого винаходу, антиген-зв’язуючий білок зв’язується з OSM з спорідненістю, меншою, ніж 40 пМ. У одному такому втіленні, це було виміряне за допомогою способу KinExA®, наприклад, як вказано у Прикладі 2.5.1. У іншому аспекті, антиген-зв’язуючий білок зв’язується з OSM людини та нейтралізує OSM у аналізі нейтралізації клітин, де антиген-зв’язуючий білок має IC50 (50% пригнічення цитопатичної дії) приблизно у діапазоні 10-200 пМ або приблизно 10-150 пМ або приблизно 10100 пМ або приблизно 20-100 пМ. У додатковому втіленні заявленого винаходу, антигензв’язуючий білок зв’язується з OSM та нейтралізує OSM у аналізі нейтралізації клітин, де антиген-зв’язуючий білок має IC50 приблизно у 20 пМ з спорідненістю, меншою, ніж 140 пМ. У одному такому втіленні, це було виміряне за допомогою аналізу нейтралізації клітин, наприклад, як вказано у Прикладі 2, розділ 2.2.1. У одному аспекті, заявлений винахід додатково передбачає, що антиген-зв’язуючий білок містить CDRH3 SEQ ID NO.3 або варіант SEQ ID NO.3, де CDRH3 має заміщення альтернативними амінокислотами, як зазначено нижче, у одному або у декількох наступних положеннях (з застосуванням нумерації по Kabat): Амінокислота у положенні 95 заміщена на Ala, Glu, Gly, His, Leu, Met, Pro, Gin, Ser, Thr або Val Амінокислота у положенні 96 заміщена на Ala, Cys, Phe, Gly, His, Lys, Leu, Ser, Thr, Trp або Tyr Амінокислота у положенні 97 заміщена на Ala, Cys, Phe, Met або Ser Амінокислота у положенні 98 заміщена на Ala, Asp, Phe, Gly, Leu, Pro, Gin або Trp Амінокислота у положенні 99 заміщена на Ala, Cys, Pro, Ser, Val або Tyr Амінокислота у положенні 100B заміщена на Glu 7 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Амінокислота у положенні 100C заміщена на Ala, Glu, Phe, Gly, Val або Trp Амінокислота у положенні 100D заміщена на Ala, Cys, Asp, Glu, Gly, Leu, Ser, Thr, Val, Trp або Tyr Амінокислота у положенні 101 заміщена на Glu, Gly, Ser, Thr або Val Амінокислота у положенні 102 заміщена на Ala, Phe, Gly, Leu, Pro, Gin, Arg, Ser Tyr, His, lie, Asp або Trp У додатковому аспекті винаходу, антиген-зв’язуючий білок містить: i) CDRH3, як це наведено у SEQ ID NO.3 або варіант SEQ ID NO.3, де Val 102 заміщений на Tyr, His, lie, Ser, Asp або Gly. ii) CDRH2, як це наведено у SEQ ID NO.2 або варіант SEQ ID NO.2, де Thr 50 заміщений на Gly, Tyr, Phe, lie, Glu або Val та/або Ile51 заміщений на Leu, Val, Thr, Ser або Asn та/або Ser 52 заміщений на Phe, Trp або His та/або Gly 53 заміщений на Asp, Ser або Asn та/або Gly 54 заміщений на Ser та/або Phe 56 заміщений на Ser, Tyr, Thr, Asn, Asp або Arg та/або Tyr 58 заміщений на Gly, His, Phe, Asp або Asn. iii) CDRL1, як це наведено у SEQ ID NO.4 або варіант SEQ ID NO.4, де Ser 27A заміщений на Asn, Asp, Thr або Glu та/або Ser 27C заміщений на Asp, Leu, Tyr, Val, lie, Asn, Phe, His, Gly або Thr та/або Asn 31 заміщений на Ser, Thr, Lys або Gly та/або Phe 32 заміщений на Tyr, Asn, Ala, His, Ser або Arg та/або Met 33 заміщений на Leu, Val, lie або Phe. iv) CDRL3, як це наведено у SEQ ID NO.6 або варіант SEQ ID NO.6, де Leu 89 заміщений на Gin, Ser, Gly або Phe та/або His 90 заміщений на Gin або Asn, Ser 91 заміщений на Asn, Phe, Gly, Arg, Asp, His, Thr, Tyr або Val та /або Arg 92 заміщений на Asn, Tyr, Trp, Thr, Ser, Gin, His, Аla або Asp та/або Glu 93 заміщений на Asn, Gly, His, Thr, Ser, Ar або Ala та/або Phe 96 заміщений на Pro, Leu, Tyr, Arg, lie або Trp. У ще одному аспекті, антиген-зв’язуючий білок додатково містить: v) CDRL2, як це наведено у SEQ ID NO.5 або SEQ ID NO.78 У ще одному аспекті, антиген-зв’язуючий білок додатково містить: vi) CDRH1, як це наведено у SEQ ID NO.1 або SEQ ID NO.77 або варіант SEQ ID NO.1 або SEQ ID NO.77, де Tyr 32 заміщений на lie, His, Phe, Thr, Asn, Cys, Glu або Asp та/або Ala 33 заміщений на Tyr, Trp, Gly, Thr, Leu або Val та/або Met 34 заміщений на lie, Val або Trp та /або Ser 35 заміщений на His, Glu, Asn, Gin, Tyr або Thr. Варіантні послідовності CDR для CDR L1, L2, L3, H1 та H2 були визначені з застосуванням мутагенезу та/або канонічної технології. Ділянки, що визначають комплементарність (CDR) L1 , L2, L3, H1 та H2 мають тенденцію приймати одну з обмеженої кількості конформація основного ланцюга. Окремий канонічний структурний клас CDR з характерною довжиною та пакуванням петель CDR визначають за рахунок його залишків, розташованих у ключових положеннях обох CDR та каркасних ділянок (залишки структурного визначення або SDR). Martin та Thornton (1996; J Mol Biol 263:800-815) були отримані за допомогою автоматичного способу визначення “ключового залишку" канонічних зразків. Для визначення канонічних класів наборів CDR застосували кластерний аналіз, після чого канонічні зразки ідентифікували шляхом аналізу заглиблених гідрофобних залишків з водневим зв’язком та консервативних гліцинів та пролінів. Послідовності CDR антитіл можуть бути віднесені до канонічних класів шляхом порівняння послідовності зі зразками ключових залишків та оцінки кожного зразка з застосуванням матриць ідентичності або подібності. У одному аспекті, винахід стосується антиген-зв’язуючого білка, що містить CDR H3 послідовності SEQ.ID.NO: 3, CDRH2 послідовності SEQ.ID.NO: 2, CDRL1 послідовності SEQ.ID.NO: 4 та CDRL3 послідовності SEQ.ID.NO: 6 та додатково може містити CDR H1 послідовності SEQ.ID.NO:1 або SEQ.ID.NO:77 та CDRL2 послідовності SEQ.ID.NO: 5 або SEQ ID NO.78. У іншому аспекті, антиген-зв’язуючий білок містить CDRH3 послідовності SEQ. ID.NO:3; CDRH2 послідовності SEQ.ID.NO:2; CDRL1 послідовності SEQ.ID.NO:4; CDRL2 послідовності SEQ.ID.NO:5 та CDRL3 послідовності SEQ.ID.NO:6. У ще іншому аспекті, антиген-зв’язуючий білок містить CDRH3 послідовності SEQ.ID. NO:3; CDRH2 послідовності SEQ.ID.NO:2; CDRH1 послідовності SEQ.ID.NO:1; CDRL1 послідовності SEQ.ID.NO:4; CDRL2 послідовності SEQ.ID.NO:5 та CDRL3 послідовності SEQ.ID.NO: 6. У ще іншому аспекті, антиген-зв’язуючий білок містить CDRH3 послідовності SEQ.ID.NO: 3; CDRH2 послідовності SEQ.ID.NO:2; CDR H1 послідовності SEQ.ID.NO:1; CDRL1 послідовності SEQ.ID.NO:4; CDRL2 послідовності SEQ.ID.NO:78 та CDRL3 послідовності SEQ.ID.NO: 6. У ще іншому аспекті, антиген-зв’язуючий білок містить CDRH3 послідовності SEQ.ID.NO:3; CDRH2 послідовності SEQ.ID.NO:2; CDR H1 послідовності SEQ.ID.NO: 77; CDRL1 послідовності SEQ.ID.NO:4; CDRL2 послідовності SEQ.ID.NO:5 та CDRL3 послідовності SEQ.ID.NO: 6. 8 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У ще іншому аспекті, антиген-зв’язуючий білок містить CDRH3 послідовності SEQ.ID.NO:3; CDRH2 послідовності SEQ.ID.NO:2; CDR H1 послідовності SEQ.ID.NO: 77; CDRL1 послідовності SEQ.ID.NO:4; CDRL2 послідовності SEQ.ID.NO:78 та CDRL3 послідовності SEQ.ID.NO: 6. У одному аспекті заявленого винаходу, антиген-зв’язуючий білок безпосередньо не взаємодіє з OSM через CDR H1. У одному аспекті заявленого винаходу, антиген-зв’язуючий білок безпосередньо не взаємодіє з OSM через CDR H1 або CDR L2. Антиген-зв’язуючі білки винаходу можуть містити варіабельні ділянки важкого ланцюга та варіабельні ділянки легкого ланцюга винаходу, що можуть бути відформатовані у структуру природного антитіла або його функціонального фрагмента або еквівалента. Отже, антигензв’язуючий білок винаходу може містити VH ділянки винаходу, відформатовані у повнорозмірне антитіло, його фрагмент (Fab')2, фрагмент Fab або його еквівалент (як-то scFV, бі- три- або тетратіла, T та abs тощо) при паруванні з відповідним легким ланцюгом. Прийнятне антитіло може бути антитілом lgG1, lgG2, lgG3, lgG4; IgM; IgA, IgE або IgD або його модифікованим варіантом. Також може бути відповідно вибраний сталий домен важкого ланцюга антитіла. Сталий домен легкого ланцюга може бути сталим лямбда- чи каппа- доменом. Крім того, антиген-зв’язуючий білок може містити модифікації всіх класів, наприклад, IgG димери, Fc мутанти, що більш не зв’язують Fc рецептори або опосередковують зв’язування C1q. Антигензв’язуючий білок може також бути антитілом химерного типу, описаним у WO86/01533, що містить антиген-зв’язуючу ділянку та не-імуноглобулінову ділянку. Стала ділянка є вибраною відповідно до будь-якої потрібної функціональньності. lgG1 може проявляти літичну здатність через зв’язок з комплементом та/або буде опосередковувати ADCC (залежну від антитіл клітинну цитотоксичність). При необхідності нецитотоксичного блокування антитіл можуть бути застосовані антитіла lgG4. Однак, антитіла lgG4 при отриманні можуть бути нестійкими, отже альтернативний шлях полягає у модифікації, як правило, більш стійких антитіл lgG1. Запропоновані модифікації описані у EP0307434, наприклад, мутації у положеннях 235 та 237. Отже, винахід передбачає отримання літичних або не- літичних форм антиген-зв’язуючого білка, наприклад, антитіла відповідно до винаходу. У певних формах, антитіло винаходу є повнорозмірним (наприклад, тетрамером H2L2) літичним або не- літичним антитілом lgG1, що має будь-які описані тут варіабельні ділянки важкого ланцюга. Антиген-зв’язуючі білки заявленого винаходу є отриманими від мишачих антитіл, що мають варіабельні ділянки, як описано у SEQ ID NO:26 та SEQ ID NO:28 або їх не- мишачими еквівалентами, як-то щурів, людини, їх химерними або гуманізованими варіантами, наприклад, отриманими від гуманізованих антитіл, що мають важкий та легкий ланцюги, як описано у SEQ ID NO:54 та SEQ ID NO:62. У одному аспекті, винахід стосується антиген-зв’язуючого білка, що містить виділений варіабельний домен важкого ланцюга, вибраний від будь-чого з наступного: SEQ ID NO 54, SEQ ID NO 56, SEQ ID NO.58 або SEQ ID NO: 74. У одному аспекті, винахід стосується антиген-зв’язуючого білка, що містить виділений варіабельний домен легкого ланцюга, вибраний від будь-чого з наступного: SEQ ID NO 62, SEQ ID NO 64, SEQ ID NO.66 або SEQ ID NO.68. У додатковому аспекті винаходу, передбачено антиген-зв’язуючий білок, що містить виділений варіабельний домен важкого ланцюга, вибраний від будь-чого з наступного: SEQ ID NO 54, SEQ ID NO 56, SEQ ID NO.58 або SEQ ID NO: 74 та виділений варіабельний домен легкого ланцюга, вибраний від будь-чого з наступного: SEQ ID NO 62, SEQ ID NO 64, SEQ ID NO.66 або SEQ ID NO.68. У додатковому втіленні, винахід стосується антиген-зв’язуючого білка, що містить виділений варіабельний домен важкого ланцюга SEQ ID NO 54 та виділений варіабельний домен легкого ланцюга SEQ ID NO 62. У додатковому втіленні, антиген-зв’язуючий білок містить варіабельну ділянку важкого ланцюга SEQ. ID. NO:74 та варіабельну ділянку легкого ланцюга SEQ. ID. NO:62. У одному аспекті, антиген-зв’язуючий білок заявленого винаходу містить варіабельну ділянку важкого ланцюга, що кодується SEQ. ID. NO:53 та варіабельну ділянку легкого ланцюга, що кодується SEQ. ID. NO:61 У одному аспекті, антиген-зв’язуючий білок заявленого винаходу містить варіабельну ділянку важкого ланцюга, що кодується SEQ. ID. NO:73 та варіабельну ділянку легкого ланцюга, що кодується SEQ. ID. NO:61 . У одному аспекті, передбачено полінуклеотид, що кодує вказаний полінуклеотид виділеного варіабельного важкого ланцюга, що містить SEQ.ID.NO.53 або SEQ.ID.NO. 55 або SEQ.ID.NO. 57 або SEQ.ID.NO.73. 9 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У одному аспекті, передбачено полінуклеотид, що кодує вказаний полінуклеотид виділеного варіабельного легкого ланцюга, що містить SEQ.ID.NO.61 або SEQ.ID.NO.63 або SEQ.ID.NO.65 або SEQ.ID.NO.67. У додатковому аспекті, передбачено полінуклеотид, що кодує вказаний полінуклеотид виділеного варіабельного важкого ланцюга, що містить SEQ.ID.NO. 53 або SEQ.ID.NO. 73 та полінуклеотид, що кодує вказаний полінуклеотид виділеного варіабельного легкого ланцюга, що містить SEQ.ID.NO. 61 або SEQ.ID.NO.63 або SEQ.ID.NO.65 або SEQ.ID.NO.67. У іншому додатковому аспекті, передбачено полінуклеотид, що кодує вказаний полінуклеотид виділеного варіабельного важкого ланцюга, що містить SEQ.ID.NO. 53 або SEQ.ID.NO.73 та полінуклеотид, що кодує вказаний полінуклеотид виділеного варіабельного легкого ланцюга, що містить SEQ.ID.NO.61. У додатковому аспекті, антиген-зв’язуючий білок може містити будь-який один з описаних тут варіабельних важких ланцюгів у комбінації з будь-яким одним з описаних тут легких ланцюгів. У одному аспекті, антиген-зв’язуючий білок є антитілом або його антиген-зв’язуючим фрагментом, що містить один або декілька CDR, описаних тут відповідно до винаходу або один або обидва варіабельних домену важкого або легкого ланцюга, описаних тут відповідно до винаходу. У одному втіленні, антиген-зв’язуючий білок зв’язується з OSM приматів. У одному такому втіленні, антиген-зв’язуючий білок додатково зв’язується з OSM приматів, до яких не належить людина, наприклад з OSM макаки-крабоїда. У іншому втіленні, антиген-зв’язуючий білок зв’язується з OSM мармозетки. У одному аспекті, передбачено антиген-зв’язуючий білок, що зв’язується як з OSM мармозетки, так і з OSM людини з спорідненістю, більшою, ніж 1 нM при вимірюванні на Biacore або KinExA®. Здатність цих антитіл нейтралізувати OSM мармозетки надає унікальні засоби оцінки ролі OSM для додаткових показань у моделях захворювання з застосуванням мармозеток, як-то модель EAE розсіяного склерозу. У іншому аспекті, антиген-зв’язуючий білок є вибраним з групи, що охоплює dAb, Fab, Fab', F(ab')2, Fv, діатіла, тріатіла, тетратіла, мінітіла та мініантитіла. У одному аспекті заявленого винаходу антиген-зв’язуючий білок є гуманізованим або химерним антитілом, у додатковому аспекті антитіло є гуманізованим. У одному аспекті, антитіло є моноклональним антитілом. Заявлений винахід додатково передбачає, що у одному аспекті антиген-зв’язуючий білок містить: i) CDRH3, як це наведено у SEQ ID NO.3 або варіант SEQ ID NO.3, де CDRH3 має заміщення альтернативними амінокислотами, як зазначено нижче, у одному або у декількох наступних положеннях (з застосуванням нумерації по Kabat): Амінокислота у положенні 95 є заміщеною на Ala, Glu, Gly, His, Leu, Met, Pro, Gin, Ser, Thr або Val Амінокислота у положенні 96 є заміщеною на Ala, Cys, Phe, Gly, His, Lys, Leu, Ser, Thr, Trp або Tyr Амінокислота у положенні 97 є заміщеною на Ala, Cys, Phe, Met або Ser Амінокислота у положенні 98 є заміщеною на Ala, Asp, Phe, Gly, Leu, Pro, Gin або Trp Амінокислота у положенні 99 є заміщеною на Ala, Cys, Pro, Ser, Val або Tyr Амінокислота у положенні 100B є заміщеною на Glu Амінокислота у положенні 100C є заміщеною на Ala, Glu, Phe, Gly, Val або Trp Амінокислота у положенні 100D є заміщеною на Ala, Cys, Asp, Glu, Gly, Leu, Ser, Thr, Val, Trp або Tyr Амінокислота у положенні 101 є заміщеною на Glu, Gly, Ser, Thr або Val Амінокислота у положенні 102 є заміщеною на Ala, Phe, Gly, Leu, Pro, Gin, Arg, Ser, Tyr, His, lie, Asp або Trp ii) CDRH1, як це наведено у SEQ ID NO.1 або SEQ ID NO.77 або варіант SEQ ID NO.1 або SEQ ID NO.77, де Tyr 32 заміщений на lie, His, Phe, Thr, Asn, Cys, Glu або Asp та/або Ala 33 заміщений на Tyr, Trp, Gly, Thr, Leu або Val та/або Met 34 заміщений на lie, Val або Trp та/або Ser 35 заміщений на His, Glu, Asn, Gin, Tyr або Thr. iii) CDRH2, як це наведено у SEQ ID NO.2 або варіант SEQ ID NO.2, де Thr50 заміщений на Gly, Tyr, Phe, lie, Glu або Val та/або Ile51 заміщений на Leu, Val, Thr, Ser або Asn та/або Ser 52 заміщений на Phe, Trp або His та/або Gly 53 заміщений на Asp, Ser або Asn та /або Gly54 заміщений на Ser та/або Phe56 заміщений на Ser, Tyr, Thr, Asn, Asp або Arg та/або Tyr58 заміщений на Gly, His, Phe, Asp або Asn. iv) CDRL1, як це наведено у SEQ ID NO.4 або варіант SEQ ID NO.4 де Ser 27A заміщений на Asn, Asp, Thr або Glu та/або Ser 27C заміщений на Asp, Leu, Tyr, Val, lie, Asn, Phe, His, Gly або 10 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Thr та/або Asn 31 заміщений на Ser, Thr, Lys або Gly та/або Phe32 заміщений на Tyr, Asn, Ala, His, Ser або Arg та/або Met 33 заміщений на Leu, Val, lie або Phe. v) CDRL2, як це наведено у SEQ ID NO.5 або SEQ ID NO.78 vi) CDRL3, як це наведено у SEQ ID NO.6 або варіант SEQ ID NO.6 де Leu 89 заміщений на Gin, Ser, Gly або Phe та/або His 90 заміщений на Gin або Asn, Ser 91 заміщений на Asn, Phe, Gly, Arg, Asp, His, Thr, Tyr або Val та/або Arg 92 заміщений на Asn, Tyr, Trp, Thr, Ser, Gin, His, Аla або Asp та/або Glu 93 заміщений на Asn, Gly, His, Thr, Ser, Arg або Ala та/або Phe 96 заміщений на Pro, Leu, Tyr, Arg, lie або Trp. vii) Каркасну послідовність важкого ланцюга, що містить наступні залишки: Val, lie або Gly у положенні 2 Leu або Val у положенні 4 Leu, lie, Met або Val у положенні 20 Cys у положенні 22 Thr, Ala, Val, Gly або Ser у положенні 24 Gly у положенні 26 lie, Phe, Leu або Ser у положенні 29 Trp у положенні 36 Trp у положенні 47 lie, Мet, Val або Leu у положенні 48 lie, Leu, Phe, Met або Val у положенні 69 Arg у положенні 71 Ala, Leu, Val, Tyr або Phe у положенні 78 Leu, Met у положенні 80 Tyr або Phe у положенні 90 Cys у положенні 92 Arg, Lys, Gly, Ser, His або Asn у положенні 94 Заявлений винахід додатково передбачає, що, у одному аспекті, антиген-зв’язуючий білок містить: i) CDRH3, як це наведено у SEQ ID NO.3 ii) CDRH1, як це наведено у SEQ ID NO.1 або SEQ ID NO.77 iii) CDRH2, як це наведено у SEQ ID NO.2 iv) CDRL1 , як це наведено у SEQ ID NO.4 v) CDRL2, як це наведено у SEQ ID NO.5 або SEQ ID NO.78 vi) CDRL3, як це наведено у SEQ ID NO.6 vii) каркасну послідовність важкого ланцюга, що містить наступні залишки: Val, lie або Gly у положенні 2 Leu або Val у положенні 4 Leu, lie, Met або Val у положенні 20 Cys у положенні 22 Thr, Ala, Val, Gly або Ser у положенні 24 Gly у положенні 26 lie, Phe, Leu або Ser у положенні 29 Trp у положенні 36 Trp у положенні 47 lie, met, Val або Leu у положенні 47 lie, Leu, Phe, Met або Val у положенні 69 Arg у положенні 71 Ala, Leu, Val, Tyr або Phe у положенні 78 Leu, Met у положенні 80 Tyr або Phe у положенні 90 Cys у положенні 92 Arg, Lys, Gly, Ser, His або Asn у положенні 94 Заявлений винахід додатково передбачає, що, у одному аспекті, антиген-зв’язуючий білок містить: i) CDRH3, як це наведено у SEQ ID NO.3 ii) CDRH1, як це наведено у SEQ ID NO.1 або SEQ ID NO.77 iii) CDRH2, як це наведено у SEQ ID NO.2 iv) CDRL1, як це наведено у SEQ ID NO.4 v) CDRL2, як це наведено у SEQ ID NO.5 або SEQ ID NO.78 vi) CDRL3, як це наведено у SEQ ID NO.6 vii) каркасну послідовність важкого ланцюга, що містить наступні залишки: Val у положенні 2 11 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Leu у положенні 4 Leu у положенні 20 Cys у положенні 22 Ala у положенні 24 Gly у положенні 26 Phe у положенні 29 Trp у положенні 36 Trp у положенні 47 Val у положенні 48 lie у положенні 69 Arg у положенні 71 Leu у положенні 78 Leu у положенні 80 Tyr у положенні 90 Cys у положенні 92 Arg у положенні 94 Заявлений винахід додатково передбачає, що, у одному аспекті, антиген-зв’язуючий білок містить: i) CDRH3, як це наведено у SEQ ID NO.3 ii) CDRH1, як це наведено у SEQ ID NO.1 або SEQ ID NO.77 iii) CDRH2, як це наведено у SEQ ID NO.2 iv) CDRL1, як це наведено у SEQ ID NO.4 v) CDRL2, як це наведено у SEQ ID NO.5 або SEQ ID NO.78 vi) CDRL3, як це наведено у SEQ ID NO.6 vii) каркасну послідовність важкого ланцюга, що містить наступні залишки: Val у положенні 2 Leu у положенні 4 Leu у положенні 20 Cys у положенні 22 Ala у положенні 24 Gly у положенні 26 Phe у положенні 29 Trp у положенні 36 Trp у положенні 47 Leu у положенні 48 lie, Leu, Phe, Met або Val у положенні 69 Arg у положенні 71 Ala у положенні 78 Leu, Met у положенні 80 Tyr або Phe у положенні 90 Cys у положенні 92 Arg, Lys, Gly, Ser, His або Asn у положенні 94 Антиген-зв’язуючі білки, наприклад, антитіла заявленого винаходу можна отримати шляхом трансфекції клітин - хазяїв вектором експресії, що містить кодуючу послідовність антигензв’язуючого білка винаходу. Вектор експресії або рекомбінантну плазміну отримують шляхом розміщення цих кодуючих послідовностей антиген-зв’язуючого білка в оперативному зв’язку зі звичайними регуляторними контрольними послідовностями, здатними контролювати реплікацію та експресію та/або секрецію у клітинах - хазяях. Регуляторні послідовності містять промоторні послідовності, наприклад, промотор CMV та сигнальні послідовності, що можуть бути отримані від інших відомих антитіл. Так саме можна отримати й другий вектор експресії, що має послідовність ДНК, що кодує комплементарний легкий або важкий ланцюг антиген-зв’язуючого білка. У певному втіленні, цей другий вектор експресії є настільки ідентичним першому за виключенням кодуючих послідовностей та селективних маркерів, щоб забезпечити, наскільки це можливо, функціональну експресію кожного поліпептидного ланцюга. Альтернативно, кодуючі послідовності важкого та легкого ланцюгів антиген-зв’язуючого білка можуть знаходитися у одиничному векторі. Вибрані клітини-хазяї співтрансфікують за допомогою загальноприйнятних способів з обома, першим та другим векторами (або просто трансфікують їх одиничним вектором) для отримання трансфікованих клітин - хазяїв винаходу, що містять обидва (легкий та важкий) ланцюга рекомбінантного або синтетичного походження. Потім трансфіковану клітину культивують за допомогою загальноприйнятних способів для отримання новоутвореного антиген-зв’язуючого 12 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 білка винаходу. Антиген-зв’язуючий білок, що містить поєднання обох рекомбінантних важкого та/або легкого ланцюгів виявляють у культурі за допомогою відповідного аналізу, як-то ІФА або РІА. Подібні загальноприйнятні способи також можна застосувати для отримання інших антиген -зв’язуючих білків. Прийнятні для застосування у способах та для отримання етапів клонування та субклонування композицій цього винаходу вектори можуть бути вибрані будь-яким пересічним фахівцем. Наприклад, можна застосувати загальноприйнятні вектори для клонування серії pUC. Один вектор, pUC19, є наявним у продажу від декількох постачальників, як-то Amersham (Бакінгемшир, Великобританія) або Pharmacia (Упсала, Швеція). На додачу до цього, для клонування можна застосувати будь-який вектор, здатний до легкого маніпулювання та до легкої репікації, що має велику кількість сайтів клонування та селективні гени (наприклад, стійкості до антибіотиків). Отже, вибір вектора клонування у цьому винаході не є обмежуючим фактором. Вектори експресії також можуть відрізнятися наявністю генів, прийнятних для ампліфікації експресії гетерологічних послідовностей ДНК, наприклад, гена дигідрофолатредуктази ссавців (DHFR). Інші векторні послідовності містять полі-А сигнальну послідовність, як-то послідовність бичачого гормону зростання (BGH) та послідовність бетаглобінового промотору (betaglopro). Прийнятні тут вектори експресії можуть бути синтезованими за допомогою способів, добре відомих фахівцям у цей галузі. Компоненти цих векторів, наприклад, реплікони, маркерні гени, підсилювачі, промотори, сигнальні послідовності тощо, може отримати з торгівельних або природних джерел або синтезувати їх за допомогою відомих процедур для застосування у керуванні експресії та/або секреції продукту рекомбінантних ДНК у вибраному хазяїні. Для цієї мети також можна вибрати інші відповідні вектори експресії, численні типи яких є відомими у цій галузі для експресії у клітинах ссавців, бактерій, комах, дріжджів та грибів. Заявлений винахід також охоплює клітинну лінію, трансфіковану рекомбінантною плазмідою, що містить кодуючі послідовності антиген-зв’язуючих білків заявленого винаходу. Також, звичайно, можна застосувати прийнятні для клонування та інших маніпуляцій з цими векторами клонування клітини-хазяї. В той же час, для реплікації векторів клонування та інших етапів отримання антиген-зв’язуючих білків цього винаходу, можуть бути застосовані клітини різних штамів E. coli. Прийнятні для експресії антиген-зв’язуючих білків винаходу клітини - хазяї або клітинні лінії охоплюють клітини ссавців, як-то NSO, Sp2/0, CHO (наприклад, DG44), COS, HEK, клітини фібробластів (наприклад, 3T3) та міеломи, наприклад їх можна експресувати у клітинах CHO або міеломи. Також можна застосувати людські клітини, дозволяючи таким чином змінення молекули відповідно до людського типу глікозилювання. Альтернативно, можна застосувати інші еукаріотичні клітинні лінії. Вибір прийнятних клітинхазяїв ссавців та способів трансформації, культивування, ампліфікації, скринінгу, отримання продукту та збагачення можна знайти у літературі, див., наприклад, Sambrook et al., див. вище. В якості клітин-хазяїв, прийнятних для експресії рекомбінантних Fab або у інших втіленнях заявленого винаходу можуть бути застосовані бактеріальні клітини (див., наприклад, Pliickthun, A., Immunol. Rev., 130:151-188 (1992)). Однак, через тенденцію експресованих у бактеріальних клітинах білків знаходитися у розгорнутому або неправильним чином згорнутому стані або у неглікозилованій формі, будь-які з отриманих у бактеріальних клітинах рекомбінантних Fab потрібно піддати перевірці відносно збереження їх антиген-зв’язуючої здатності. Якщо експресована у бактеріальних клітинах молекула була отримана у належним чином згорнутому стані, то така бактеріальна клітина може бути бажаним господарем або, у альтернативному втіленні, молекула може експресуватися у бактеріальній клітині-хазяїні та згодом бути піддана рефолдингу. Наприклад, у біотехнології, у якості клітин-хазяїв добре відомі різні штами E. Coli, які застосовують для експресії. Також, для цього способу можна застосувати різні штами B. subtilis, Streptomyces, інших бацил тощо. Якщо це бажано, у якості клітин-хазяїв також можна застосувати відомі фахівцям штами дріжджів, а також клітини комах, наприклад, Drosophila та Lepidoptera та системи вірусної експресії. Див., наприклад, Miller et al., Genetic Engineering, 8:277-298, Plenum Press (1986) та зазначені тут посилання. Головні способи конструювання векторів, необхідні для отримання клітин-хазяїв винаходу способи трансфекції та необхідні для отримання антиген-зв’язуючого білка винаходу від цих клітин-хазяїв способи культивування можуть являти собою загальноприйнятні технічні прийоми. Звичайно, способом культивування заявленого винаходу є спосіб культивування без додавання сироватки, звичайно шляхом культивування позбавлених сироватки клітин у суспензії. Також, 13 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 при отриманні, антиген-зв’язуючі білки винаходу можуть бути очищені від змісту клітинної культури згідно зі стандартними процедурами у цій галузі, в тому числі за допомогою осадження сульфатом амонію, афінної хроматографії та хроматографії на колонках, гель-електрофорезу тощо. Такі способи відомі кожному фахівцю у цій галузі та не обмежують даний винахід. Наприклад, отримання змінених антитіл описано у WO 99/58679 та WO 96/16990. У іншому способі експресії антиген-зв’язуючих білків може бути застосована експресія у трансгенних тваринах, як-то описано у U. S. Patent NO. 4,873,316. Це також стосується систем експресії з застосуванням тваринного казеїнового промотору, що при трансгенному введенні до ссавців жіночої статі дозволяє отримати бажаний рекомбінантний білок у їх молоці. У додатковому втіленні винаходу передбачено спосіб отримання антитіл винаходу, складовою частиною якого є стадія культивування клітин-хазяїв, трансформованих або трансфікованих вектором, що кодує легкий та/або важкий ланцюг антитіл винаходу та відновлення отриманих таким чином антитіл. У відповідності з заявленим винаходом, передбачено спосіб отримання анти-OSM антитіл заявленого винаходу, що зв’язуються з та нейтралізують активність OSM людини, який полягає у: (a) наданні першого вектора, що кодує важкий ланцюг антитіл; (б) наданні другого вектора, що кодує легкий ланцюг антитіл; (в) трансформації клітин-хазяїв ссавців (наприклад, CHO) вказаним першим та другим векторами; (г) культивуванні клітин-хазяїв етапу (c) в умовах, що сприяють секреції антитіл із зазначеної клітини-господаря в зазначене культуральне середовище; (д) відновленні секретованих антитіл етапу (d). Після експресії, здійсненої бажаним способом, антитіла перевіряють на активність in vitro за допомогою відповідного аналізу. Для кількісної та якісної оцінки зв’язування антитіл з OSM застосовують загальноприйнятний зараз формат ІФА-аналізу. Крім того, для перевірки ефективності нейтралізації перед наступними клінічними дослідженнями на людях можна також застосувати інші аналізи in vitro, які проводять для оцінки тривалості існування антитіл у тілі, незважаючи на існуючі механізми очищення. Доза та тривалість лікування мають відношення до відносної тривалості існування молекул заявленого винаходу у кровотоці людини та можуть бути визначені будь-якім фахівцем у цій галузі у залежності від стану, підданого лікуванню та загального здоров’я пацієнтів. Передбачається, що дози, що повторюються (наприклад, раз на тиждень або раз у кожні два тижні) протягом тривалого періоду часу (наприклад, 4-6 місяців) можуть бути необхідними для досягнення максимальної терапевтичної ефективності. У одному втіленні заявленого винаходу передбачено отримання рекомбінантних трансформованих, трансфікованих або трансдукованих клітин-хазяїв, що містять принаймні одну касету експресії, наприклад, де касета експресії містить полінуклеотид, що кодує описаний тут відповідно до винаходу важкий ланцюг антиген-зв’язуючого білка та додатково містить полінуклеотид, що кодує описаний тут відповідно до винаходу легкий ланцюг антигензв’язуючого білка або де існують дві касети експресії та перша з них кодує легкий ланцюг та друга кодує важкий ланцюг. Наприклад, у одному втіленні, перша касета експресії містить полінуклеотид, що кодує важкий ланцюг антиген-зв’язуючого білка, що містить сталу ділянку або її антиген-зв’язуючий фрагмент, пов’язаний зі сталою ділянкою, описаною тут відповідно до винаходу та додатково містить другу касету, що містить полінуклеотид, який кодує легкий ланцюг антиген-зв’язуючого білка, що містить сталу ділянку або її антиген-зв’язуючий фрагмент, пов’язаний зі сталою ділянкою, описаною тут відповідно до винаходу. Наприклад, перша касета експресії містить полінуклеотид, що кодує важкий ланцюг, вибраний від SEQ.ID.NO:70 або SEQ.ID.NO:76 та друга касета експресії містить полінуклеотид, що кодує легкий ланцюг, вибраний від SEQ.ID.NO:72. Треба розуміти, що описані тут послідовності (SEQ ID NO.25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 83) охоплюють послідовності, що є істотно ідентичними, наприклад, що мають принаймні 90% тотожності, наприклад, принаймні 91% або принаймні 92% або принаймні 93% або принаймні 94% або принаймні 95% або принаймні 96% або принаймні 97% або принаймні 98% або принаймні 99% тотожності до описаних тут послідовностей. Відносно нуклеїнових кислот, термін "істотно ідентичні" вказує на те, що дві нуклеїнові кислоти або їх зазначені послідовності, при оптимальному вирівнюванні та порівнянні є ідентичними, з відповідними нуклеотидними вставками або делеціями у принаймні приблизно 80% від загального числа нуклеотидів, принаймні приблизно 90% - 95% або принаймні 14 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 приблизно 98% - 99.5% нуклеотидів. Альтернативно, істотна ідентичність має місце, коли сегменти будуть гібридизуватися у селективних гібридизаційних умовах з комплементом ланцюга. Для нуклеотидних та амінокислотних послідовностей, термін "ідентичність" вказує на ступінь тотожності між двома нуклеїновими кислотами або амінокислотними послідовностями при оптимальному вирівнюванні та у порівнянні з відповідними вставками або делеціями. Альтернативно, істотна ідентичність має місце, коли сегменти ДНК сегменти будуть гібридизуватися у селективних гібридизаційних умовах з комплементом ланцюга. У іншому втіленні, винахід стосується стійко трансформованих клітин-хазяїв, що містять вектор, який містить одну або декілька касет експресії, що кодують важкий ланцюг та/або легкий ланцюг антитіл, що містить сталу ділянку або її антиген-зв’язуючий фрагмент, пов’язаний, як тут описано, зі сталою ділянкою. Наприклад, подібні клітини-хазяї можуть містити один вектор, що кодує легкий ланцюг та другий вектор, що кодує важкий ланцюг, наприклад, перший вектор, що кодує важкий ланцюг, вибраний від SEQ.ID.NO:70 або SEQ.ID.NO: 76 та другий вектор, що кодує легкий ланцюг, наприклад, легкий ланцюг SEQ ID NO: 72. У іншому втіленні заявленого винаходу передбачені описані тут відповідно до винаходу клітини-хазяї, де клітина є еукаріотичною, наприклад, клітиною ссавців. Приклади таких клітинних ліній охоплюють клітинні лінії CHO або NS0. У іншому втіленні заявленого винаходу передбачено спосіб отримання антитіл, що містять сталу ділянку або її антиген-зв’язуючий фрагмент, приєднаний до описаної тут відповідно до винаходу сталої ділянки, складовою частиною якого є стадія культивування клітин-хазяїв у культуральному середовищі, наприклад, у вільному від сироватки культуральному середовищі. У іншому втіленні заявленого винаходу передбачено спосіб, описаний тут відповідно до винаходу, де вказане антитіло є додатково очищеним до ступеня чистоти принаймні 95% або вище (наприклад, 98% або вище) щодо зазначеного антитіла, що містить вільне від сироватки культуральне середовище. У іншому втіленні передбачено фармацевтичну композицію, що містить антиген-зв’язуючий білок та фармацевтично прийнятний носій . У іншому втіленні заявленого винаходу передбачено набір з компонентів, що містить описану тут відповідно до винаходу композицію разом з інструкціями по застосуванню. Застосування терапевтичного агента винаходу може бути здійснено будь-яким прийнятним шляхом доставки агента до хазяїна. Антиген-зв’язуючі білки та фармацевтичні композиції винаходу є особливо корисними для парентерального введення, тобто підшкірного (s.c), інтратекального, внутрішньочеревного, внутрішньом’язового (i.m.) або внутрішньовенного (i.v.). Терапевтичні агенти винаходу можуть бути отримані у вигляді фармацевтичних композицій, що містять ефективну кількість антиген-зв’язуючого білка винаходу у вигляді активного інгредієнту у фармацевтично прийнятному носії. У одному втіленні, профілактичний агент винаходу знаходиться у вигляді водної суспензії або розчину, що містить антиген-зв’язуючий білок у готовій формі для ін’єкції. У одному втіленні, суспензія або розчин є буферизованими до фізіологічного значення pH. У одному втіленні, композиція для парентерального введення містить розчин антиген-зв’язуючого білка винаходу або його “коктейль“, розчинений у фармацевтично прийнятному носії. У одному втіленні, носій є водним носієм. Може бути застосовано багато водних носіїв, наприклад, 0.9% сольовий розчин, 0.3% гліцин тощо. Ці розчини можуть бути отримані у стерильному стані та головним чином бути вільними від будь яких частинок. Їх можна стерилізувати шляхом загальноприйнятних добре відомих способів стерилізації (наприклад, шляхом фільтрації). Також, якщо це необхідно для наближення до фізіологічних умов, композиції можуть містити відповідні фармацевтично прийнятні допоміжні речовини, як-то агенти регулювання pH та буферизації тощо. Концентрація антиген-зв’язуючого білка винаходу у подібному фармацевтичному препараті може бути дуже різною, тобто від менш, ніж приблизно 0.5%, звичайно біля або принаймні приблизно 1%, аж до приблизно 15 або 20% за вагою та її обирають, в першу чергу, на основі обсягів рідини, характеристик в’язкості тощо в залежності від певного обраного способу введення. Отже, можна отримати фармацевтичну композицію винаходу для внутрішньом’язової ін’єкції, що містить приблизно 1 мл стерильної буферизованої води та приблизно 1 нг - 100 мг, наприклад, приблизно 50 нг - 30 мг або приблизно 5-25 мг антиген-зв’язуючого білка, наприклад, антитіл винаходу. Аналогічним чином, можна отримати фармацевтичну композицію винаходу для внутрішньовенної інфузії, що буде містити приблизно 250 мл стерильного розчину Рінгера та приблизно 1-30 мг або приблизно 5-25 мг антиген-зв’язуючого білка винаходу на мл розчину Рінгера. Актуальні способи отримання композицій для парентерального введення добре відомі у цей галузі, є зрозумілими для фахівців та більш детально описані, наприклад, у Remington’s 15 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Pharmaceutical Science, 15th ed., Mack Publishing Company, Easton, Pennsylvania. Стосовно отримання препаратів антиген-зв’язуючого білка винаходу для внутрішньовенного введення див. Lasmar U and Parkins D "The formulation of Biopharmaceutical products", Pharma. Sci.Tech.today, page 129-137, Vol.3 (3rd April 2000); Wang, W "Instability, stabilisation and formulation of liquid protein pharmaceuticals", Int. J. Pharm 185 (1999) 129-188; Stability of Protein Pharmaceuticals Part A and B ed Ahern T.J., Manning M.C., New York, NY: Plenum Press (1992); Akers.M.J. "Excipient-Drug interactions in Parenteral Formulations", J. Pharm Sci 91 (2002) 22832300; Imamura, K et al “Effects of types of sugar on stabilization of Protein in the dried state”, J Pharm Sci 92 (2003) 266-274; Izutsu, Kkojima, S. “Excipient crystalinity and its protein-structure-stabilizing effect during freeze-drying”, J Pharm. Pharmacol, 54 (2002) 1033-1039; Johnson, R, "Mannitolsucrose mixtures-versatile formulations for protein lyophilization", J. Pharm. Sci, 91 (2002) 914-922; та Ha, E Wang W, Wang Y.j. "Peroxide formation in polysorbate 80 and protein stability", J. Pharm Sci, 91, 2252-2264, (2002), де повний зміст цієї літератури, до якої може звернутися читач, є включений сюди шляхом посилання. У одному втіленні, терапевтичний агент винаходу у складі фармацевтичного препарату є присутнім у вигляді стандартної дози. Відповідна терапевтично ефективна доза може бути легко визначена фахівцем. Прийнятні для пацієнтів дози можуть бути обчислені відповідно до їх ваги, наприклад, прийнятна доза може бути у діапазоні приблизно 0.1-20 мг/кг, наприклад, приблизно 1-20 мг/кг, наприклад, приблизно 10-20 мг/кг або, наприклад, приблизно 1-15 мг/кг, наприклад, приблизно 10-15 мг/кг. Для ефективного лікування у людей таких захворювань, як астма або ідіопатичний легеневий фіброз (IPF), прийнятні дози можуть бути у діапазоні між приблизно 0.11000 мг, наприклад, приблизно 0.1-500 мг, наприклад, приблизно 500 мг, наприклад, приблизно 0.1-100 мг або приблизно 0.1-80 мг або приблизно 0.1-60 мг або приблизно 0.1-40 мг або, наприклад, приблизно 1-100 мг або приблизно 1-50 мг антиген-зв’язуючого білка цього винаходу, який можна буде ввести парентеральним шляхом, наприклад, підшкірно, внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Подібну дозу можна, якщо це необхідно, повторити через відповідні інтервали у часі, вибрані лікарем в міру необхідності. Описані тут антиген-зв’язуючі білки можуть бути піддані ліофілізації для зберігання та потім бути відновлені перед застосуванням у прийнятному носії. Було показано, що цей спосіб є ефективним відносно загальноприйнятних імуноглобулінів та відповідно до цього винаходу можуть бути застосовані відомі у цій галузі способи ліофілізації та відновлення. У іншому аспекті заявленого винаходу, передбачено спосіб лікування пацієнта-людини, ураженого запальним захворюванням суглобів, як-то ревматоїдний артрит, ювенільний ревматоїдний артрит, остеоартрит, псоріатичний артрит та анкілозуючий спондиліт, складовою частиною якого є стадія введення вказаному пацієнту, як тут описано, терапевтично ефективної кількості антиген-зв’язуючого білка. У іншому аспекті заявленого винаходу, передбачено спосіб лікування пацієнта-людини, ураженого захворюванням або розладом, вибраним від цукрового діабету першого типу, псоріазу, запальних захворювань кишечнику (IBD), в тому числі хвороби Крона та неспецифічного виразкового коліту (UC), системного червоного вовчака (SLE, Lupus), атопічного дерматиту, алергічного риніту, хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), пневмонії, еозинофільного езофагіту, системного склерозу (SS) або ідіопатичного легеневого фіброзу (IPF), синдрому Шегрена, склеродермії, васкулітів (у тому числі синдрому Такаясу, хвороби Хортона, вузликового поліартриту, гранулематозу Вегенера, хвороби Кавасакі, ізольованого васкуліту ЦНС, артеріїту Черджа-Стросс, мікроскопічного поліартеріїту / ангіопатії, алергічного васкуліту, хвороби Шенлейна-Геноха та первинного кріоглобулінемічного васкуліту), недиференційованих спондилоартропатій (USpA), хвороби Бехтерева (AS), реакції типу “трансплантат проти хазяїна“ (GVHD), первинного біліарного цирозу печінки (PBC), первинного склерозуючого холангіту (PSC), хвороби Верльгофа (ITP), розсіяного склерозу (MS) та астми, де етапом вказаного способу є введення вказаному пацієнту, як тут описано, терапевтично ефективної кількості антиген-зв’язуючого білка. Будь-яка одна або декілька вищевказаних хвороб може бути цільовим захворюванням для способу лікування винаходу. У окремому аспекті, захворювання або розлад є вибраним з групи, що охоплює остеоартрит, (ОА), псоріаз, ідіопатичний легеневий фіброз (IPF), системний склероз (СВ), синдром Шегрена, склеродермі або розсіяний склероз (MS). У одному аспекті заявленого винаходу, автоімунне захворювання є остеоартритом. У одному аспекті заявленого винаходу, автоімунне захворювання є псоріазом. У одному аспект заявленого винаходу, автоімунне захворювання або розлад є фіброзним захворюванням або розладом. 16 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У одному аспекті заявленого винаходу, автоімунне захворювання є ідіопатичним легеневим фіброзом (IPF). У одному аспекті заявленого винаходу, автоімунне захворювання є системним склерозом (SS). У одному аспекті заявленого винаходу, автоімунне захворювання є синдромом Шегрена. У одному аспекті заявленого винаходу, автоімунне захворювання є склеродермою. У іншому аспекті винаходу, передбачено спосіб скорочення або запобігання хрящової деградації у пацієнта-людини, ураженого (або з підозрою на ураження) такою деградацією, складовою частиною якого є стадія введення вказаному пацієнту, як тут описано, терапевтично ефективної кількості антиген-зв’язуючого білка. У іншому аспекті заявленого винаходу передбачено спосіб зменшення продукування фактора некрозу пухлин - альфа у пацієнта, страждаючого захворюванням або розладом, чутливим до зменшення кількості фактора некрозу пухлин - альфа, складовою частиною якого є стадія введення вказаному пацієнту, як тут описано, терапевтично ефективної кількості антигензв’язуючого білка. У іншому аспекті винаходу, передбачено спосіб лікування позасуглобних проявів захворювання на артрит або розладу, наприклад, синдрому Фелті та/або лікування утворення атеросклеротичних бляшок, складовою частиною якого є стадія введення вказаному пацієнту людині, що має позасуглобні прояви захворювання на артрит або розлад, як тут описано, терапевтично ефективної кількості антиген-зв’язуючого білка. У іншому аспекті заявленого винаходу передбачено спосіб лікування пацієнта-людини, ураженого захворюванням ендотеліального клітинного походження, складовою частиною якого є стадія введення вказаному пацієнту, як тут описано, терапевтично ефективної кількості антиген-зв’язуючого білка. У іншому аспекті заявленого винаходу передбачено спосіб лікування пацієнта-людини, ураженого фіброзною хворобою або розладом, як-то ідіопатичний легеневий фіброз, прогресивний системний склероз (склеродерма), фіброз печінки, печінкова гранульома, шистосомоз та лейшманіоз, складовою частиною якого є стадія введення вказаному пацієнту, як тут описано, терапевтично ефективної кількості антиген-зв’язуючого білка.. У іншому аспекті заявленого винаходу передбачено спосіб лікування пацієнта-людини, ураженого захворюванням або розладом центральної нервової системи, як-то розсіяний склероз (MS), хвороба Альцгеймера (AD) та інші деменції та, крім того, відноситься до застосування у лікуванні болю, зокрема нейропатичного та/або запального болю, де вказаний спосіб має стадію введення вказаному пацієнту, як тут описано, терапевтично ефективної кількості антиген-зв’язуючого білка. Також передбачено, як тут описано, застосування антиген-зв’язуючого білка у виробництві ліків для лікування, як тут також описано, хвороб та розладів. Наприклад, у одному аспекті винаходу передбачено застосування антиген-зв’язуючого білка, як тут описано, у лікуванні або профілактиці хвороб та розладів, чутливих до модуляції взаємодії між hOSM та gp130. У іншому аспекті винаходу передбачено застосування антиген-зв’язуючого білка, як тут описано, у лікуванні або профілактиці запального захворювання суглобів, як-то ревматоїдного артриту, ювенільного ревматоїдного артриту, остеоартриту, псоріатичного артриту та анкілозуючого спондилоартриту . У іншому аспекті винаходу передбачено застосування антиген-зв’язуючого білка, як тут описано, у лікуванні або профілактиці захворювання або розладу, вибраного від цукрового діабету першого типу, псоріазу, запальних захворювань кишечнику (IBD), в тому числі хвороби Крона та неспецифічного виразкового коліту (UC), системного червоного вовчака (SLE, Lupus), атопічного дерматиту, алергічного риніту, хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), пневмонії, еозинофільного езофагіту, системного склерозу (SS) або ідіопатичного легеневого фіброзу (IPF), синдрому Шегрена, склеродермії, васкулітів (у тому числі синдрому Такаясу, хвороби Хортона, вузликового поліартриту, гранулематозу Вегенера, хвороби Кавасакі, ізольованого васкуліту ЦНС, артеріїту Черджа-Стросс, мікроскопічного поліартеріїту/ангіопатії, алергічного васкуліту, хвороби Шенлейна-Геноха та первинного кріоглобулінемічного васкуліту), недиференційованих спондилоартропатій (USpA), хвороби Бехтерева (AS), реакцій типу “трансплантат проти хазяїна“ (РТПХ), (GVHD), первинного біліарного цирозу печінки (PBC), первинного склерозуючого холангіту (PSC), хвороби Верльгофа (ITP), розсіяного склерозу (MS) та астми, де етапом вказаного способу є введення вказаному пацієнту, як тут описано, терапевтично ефективної кількості антиген-зв’язуючого білка. 17 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Наприклад, у окремому аспекті передбачено застосування антиген-зв’язуючого білка у лікуванні або профілактиці остеоартриту (OA), псоріазу, ідіопатичного легеневого фіброзу (IPF) або розсіяного склерозу (MS). Інші аспекти та переваги заявленого винаходу додатково зазначені у його детальному описі та втіленнях. У одному аспекті, винахід стосується фармацевтичної композиції, що містить антигензв’язуючий білок заявленого винаходу або його функціональний фрагмент та фармацевтично прийнятний носій для лікування або профілактики запальних хвороб та /або розладів, наприклад, запального захворювання суглобів, як-то ревматоїдного артриту, ювенільного ревматоїдного артриту, остеоартриту, псоріатичного артриту та анкілозуючого спондиліту або вибраний від цукрового діабету першого типу, псоріазу, запальних захворювань кишечнику (IBD), в тому числі хвороби Крона та неспецифічного виразкового коліту (UC), системного червоного вовчака (SLE, Lupus), атопічного дерматиту, алергічного риніту, хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), пневмонії, еозинофільного езофагіту, системного склерозу (SS) або ідіопатичного легеневого фіброзу (IPF), синдрому Шегрена, склеродермії, васкулітів (у тому числі синдрому Такаясу, хвороби Хортона, вузликового поліартриту, гранулематозу Вегенера, хвороби Кавасакі, ізольованого васкуліту ЦНС, артеріїту ЧерджаСтросс, мікроскопічного поліартеріїту / ангіопатії, алергічного васкуліту, хвороби ШенлейнаГеноха та первинного кріоглобулінемічного васкуліту), недиференційованих спондилоартропатій (USpA), хвороби Бехтерева (AS), реакцій типу “трансплантат проти хазяїна“ (GVHD), первинного біліарного цирозу печінки (PBC), первинного склерозуючого холангіту (PSC), хвороби Верльгофа (ITP), розсіяного склерозу (MS) та астми. У іншому втіленні заявленого винаходу передбачено спосіб лікування пацієнта-людини, ураженого запальним розладом або захворюванням, складовою частиною якого є стадія введення, як тут описано, терапевтично ефективної кількості антиген-зв’язуючого білка відповідно до винаходу, наприклад, передбачено спосіб лікування пацієнта-людини, ураженого запальним розладом або захворюванням, складовою частиною якого є стадія введення фармацевтичної композиції, що містить антиген-зв’язуючий білок відповідно до заявленого винаходу у комбінації з фармацевтично прийнятним носієм. У додатковому втіленні передбачено спосіб лікування пацієнта-людини, ураженого запальним розладом або захворюванням, вибраним від, наприклад, запального захворювання суглобів, як-то ревматоїдного артриту, ювенільного ревматоїдного артриту, остеоартриту, псоріатичного артриту та анкілозуючого спондиліту або вибраний від цукрового діабету першого типу, псоріазу, запальних захворювань кишечнику (IBD), в тому числі хвороби Крона та неспецифічного виразкового коліту (UC), системного червоного вовчака (SLE, Lupus), атопічного дерматиту, алергічного риніту, хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), пневмонії, еозинофільного езофагіту, системного склерозу (SS) або ідіопатичного легеневого фіброзу (IPF), синдрому Шегрена, склеродермії, васкулітів (у тому числі синдрому Такаясу, хвороби Хортона, вузликового поліартриту, гранулематозу Вегенера, хвороби Кавасакі, ізольованого васкуліту ЦНС, артеріїту Черджа-Стросс, мікроскопічного поліартеріїту/ангіопатії, алергічного васкуліту, хвороби Шенлейна-Геноха та первинного кріоглобулінемічного васкуліту), недиференційованих спондилоартропатій (USpA), хвороби Бехтерева (AS), реакцій типу “трансплантат проти хазяїна“ (GVHD), первинного біліарного цирозу печінки (PBC), первинного склерозуючого холангіту (PSC), хвороби Верльгофа (ITP), розсіяного склерозу (MS) та астми. У альтернативному аспекті винаходу передбачено спосіб гуманізації не-людинних антитіл або фрагментів цих антитіл, що містить етапи: a) включення одного або декількох не-людинних CDR до акцепторної каркасної послідовності для отримання химерних або гуманізованих антитіл; б) зв’язування химерних або гуманізованих антитіл зі своїм антигеном; c) визначення залишків антитіл, безпосередньо залучених до зв’язування з антигеном; d) змінення шляхом мутації одного або декількох залишків, не залучених до етапу (c) послідовності ембріональної лінії людини; e) відновлення вказаних антитіл. У додатковому аспекті, залишки антитіл, залучені до зв’язування з антигеном можуть бути визначені шляхом кристалографії, моделювання гомології, докінгу (стикування) білків, мутагенезу або лінійного пептидного картування. Наприклад, у одному аспекті винаходу, як тут описано, була отримана кристалографічна структура сокристалу антитіло - антиген та залучені до зв’язування залишки, як було визначено, дорівнювали приблизно 2-5A. Термін “не-людинні” охоплює будь-які антитіла, що можуть бути піддані мутації або деяким 18 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 іншим чином заміщені для більшого наближення до послідовності людської ембріональної лінії, в результаті чого зменшується ймовірність імуногенності. У одному аспекті, принаймні один CDR є повернутим до первісного стану послідовності людської ембріональної лінії. У додатковому аспекті, принаймні два CDR є повернутими до первісного стану послідовностей людської ембріональної лінії. У ще одному додатковому аспекті, принаймні 5 залишків є повернутими до первісного стану послідовностей людської ембріональної лінії, наприклад принаймні 7 або принаймні 8 або принаймні 9 або принаймні 10 залишків є повернутими до первісного стану послідовностей людської ембріональної лінії. Перенесення не-людинних моноклональних антитіл або їх фрагментів до людського акцептора додатково часто має у основі введення заміщень у каркасну послідовність для відновлення належних взаємодій ділянки CDR з антигеном, часто позначених, як зворотні мутації. У одному втіленні заявленого винаходу, зворотні мутації є необхідними для відновлення належних взаємодій ділянки CDR з антигеном. У альтернативному втіленні, акцепторна каркасна послідовність людини може бути включена до антитіла з одним або декількома не-людинними CDR для отримання химерного антитіла. У ще одному альтернативному втіленні, послідовність може бути отримана шляхом синтезу олігонуклеотидів. CDR (або залишки гіперваріабельної ділянки) не-людинних антитіл є включеними до складу VL та/або VH ланцюгів акцепторних каркасних послідовностей людини. Наприклад, до складу таких послідовностей вони можна включати залишки, відповідні залишкам CDR по нумерації Kabat, гіперваріабельні петельні залишки по нумерації Chothia, гіперваріабельні залишки, згідно з нумерацією по Abm та/або Сontact. У одному втіленні, передбачено спосіб гуманізації антитіла, що містить етапи: a) отримання не-людинних антитіл, що зв’язуються з цільовим антигеном б) отримання кристалографічної структури сокристалу типу антитіло - антиген c) визначення приблизно 2-5A кристалічної структури залишків не-людинних антитіл, безпосередньо залучених до зв’язування з антигеном e) отримання мутацій у одному або у декількох залишках, не залучених до етапу (c) до залишку, отриманого від послідовності людини; f) відновлення вказаного антитіла. У додатковому втіленні описаних тут способів, антитіло або фрагмент зв’язування антитіла зберігає здатність зв’язуватися зі своїм антигеном. Наприклад, антитіло або фрагмент зв’язування антитіла зберігає здатність зв’язуватися зі своїм антигеном порівняно з нелюдинним антитілом. Наприклад, антитіло етапу f) у порівнянні з не-людинними антитілами етапу a) має зв’язувальну здатність (KD) у межах або більш, ніж у десять разів або, наприклад, антитіло етапу f) у порівнянні з не-людинними антитілами етапу a) має зв’язувальну здатність (KD) у межах або більш, ніж у 3-5 разів. Наприклад, антитіло або фрагмент зв’язування антитіла зберігає зв’язування до свого антигену з концентрацією не-людинних антитіл у межах 1000 нM при вимірюванні за допомогою Biacore або у межах 500 нM при вимірюванні за допомогою Biacore або у межах 100 нM при вимірюванні за допомогою Biacore. Наприклад, антитіло або фрагмент зв’язування антитіла зберігає зв’язування до свого антигену з концентрацією не-людинних антитіл у межах 500 пM при вимірюванні за допомогою Biacore або у межах 300 пM при вимірюванні за допомогою Biacore або у межах 100 пM при вимірюванні за допомогою Biacore. Наприклад, антитіло етапу f) зв’язується зі своїм антигеном зі спорідненістю (KD) що дорівнює або є меншою, ніж 400 пM або що дорівнює або є меншою, ніж 300 пM або що дорівнює або є меншою, ніж 200 пM або що дорівнює або є меншою, ніж 140 пM. У іншому втіленні описаних тут способів, антитіло або фрагмент зв’язування антитіла зберігає такі ж саме канонічні структури, як і не-людинне антитіло або фрагмент антитіла. У ще одному втіленні, не-людинне антитіло або його фрагмент є вибраним від тварини, що не є людиною, наприклад, акули, кролів, мишей або верблюду. У додатковому втіленні, не-людинне антитіло або його фрагмент є мишачим. У ще одному втіленні, не-людинне антитіло або його фрагмент є моноклональним, поліклональним або мультиспецифічним антитілом або може бути імуноглобуліновим одиничним варіабельним доменом, наприклад, імуноглобуліновим одиничним варіабельним доменом верблюду або акули або може бути доменом, що походить від не-людинного каркасного білка, який не є антитілом. У іншому додатковому втіленні, не-людинне антитіло є моноклональним антитілом. У додатковому втіленні описаних тут способів, принаймні 2 не-людинних CDR є включеними до акцепторної послідовності людини або принаймні 3 CDR або принаймні 4 CDR або принаймні 19 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 5 CDR або всі 6 CDR є включеними до акцепторної послідовності людини. У додатковому втіленні описаних тут способів, залишки піддають мутації до отримання такого залишку послідовності людини, що не буде безпосередньо залученим до зв’язування антигену, вже не має людської природи та може належати до залишків у CDR або у каркасних ділянках або у обох цих місцях. У додатковому втіленні, принаймні один CDR є підданим мутації до послідовності ембріональної лінії людини або принаймні два CDR піддані мутації або принаймні три CDR піддані мутації або принаймні чотири CDR піддані мутації. У іншому втіленні, принаймні 5 залишків є підданими мутації до послідовності ембріональної лінії людини або принаймні 7 залишків або принаймні 10 залишків або принаймні 15 залишків або принаймні 20 залишків або принаймні 40 залишків або принаймні 60 залишків є підданими мутації до послідовності ембріональної лінії людини. У іншому втіленні описаних тут способів, залишки антитіл, що безпосередньо залучені до зв’язування з антигеном, визначені у межах приблизно 2-5 A або приблизно 3-5 A або приблизно 3-4 A або приблизно 3.5 A. У додатковому втіленні описаних тут способів, передбачені антитіла, які можна отримати за допомогою цих способів. Термін "антиген-зв’язуючий білок", як тут застосовано, має відношення до антитіл, фрагментів антитіл та інших білкових конструкцій, що здатні зв’язуватися з OSM людини та нейтралізовувати його. Терміни "Fv, Fc, Fd, Fab або F(aб)2" застосовують відповідно до їх стандартних значень (див., наприклад, Harlow et al., Antibodies A Laboratory Manual, Cold Spring Harbor Laboratory, (1988)). Термін "антитіло" є застосованим тут у широкому сенсі та певним чином охоплює моноклональні антитіла (в тому числі повнорозмірні моноклональні антитіла), поліклональні антитіла, мультіспецифічні антитіла ( наприклад, біспецифічні антитіла). Термін "моноклональне антитіло", як тут застосовано, має відношення до антитіл, отриманих від популяції істотно гомогенних антитіл, тобто окремі антитіла, що входять до складу популяції є ідентичними за виключенням можливих природно виникаючих мутацій, що можуть бути присутніми у незначних кількостях. Моноклональні антитіла є високоспецифічно спрямованими проти одного антигенного сайту зв’язування. Крім того, на відміну від препаратів поліклональних антитіл, що звичайно містять різні антитіла, спрямовані проти різних детермінантів (епітопів), кожне моноклональне антитіло спрямовано проти одного антигенного детермінанту. "Химерне антитіло" має відношення до типу штучно створених антитіл, у яких частина важкого та/або легкого ланцюга є ідентичною або гомологічною відповідній послідовності антитіла, отриманого від певного класу або підкласу донорних антитіл, у той час, як позостала частина ланцюга (ланцюгів) є ідентичною або гомологічною відповідній послідовності антитіла, отриманого від інших видів або належить до іншого класу або підкласу антитіл, а також фрагментів таких антитіл, якщо вони проявляють бажану біологічну активність (US Patent NO. 4, 816,567 та Morrison et al. Proc. Natl. Acad. Sci. USA 81:6851-6855) (1984)). "Гуманізоване антитіло" має відношення до типу штучно створених антитіл, що має CDR, отримані від донорного імуноглобуліну не-людинного походження та позосталі частини молекули, отримані від одного (чи декількох) людського імуноглобуліну (імуноглобулінів). На додачу, каркасні підтримуючі залишки можуть бути змінені для збереження здатності до зв’язування (див., наприклад, Queen et al., Proc. Natl Acad Sci USA, 86:10029-10032 (1989), Hodgson et al., Bio/Technology, 9:421 (1991)). Прийнятне акцепторне антитіло людини може бути будь-яким вибраним від загальноприйнятної бази даних, наприклад, бази даних KABAT®, бази даних Los Alamos та бази даних Swiss Protein, відповідно до гомології до нуклеотидних та амінокислотних послідовностей донорного антитіла. Антитіло людини, що відрізняється гомологією до каркасних ділянок донорного антитіла (на амінокислотній основі) може бути прийнятним у якості надання її сталої ділянки важкого ланцюга та/або варіабельної каркасної ділянки важкого ланцюга для вставки донорних CDR. Подібним чином може бути вибрано прийнятне акцепторне антитіло, здатне віддавати свої сталі або варіабельні каркасні ділянки легкого ланцюга. Слід зазначити, що важкий та легкий ланцюги акцепторного антитіла не обов’язково можуть походити від того ж акцепторного антитіла. У науковій літературі з обмежувальної частини Формули Винаходу описано декілька шляхів отримання подібних гуманізованих антитіл - див. наприклад EP-A-0239400 та EP-A-054951 . Під "ідентичністю" для полінуклеотидів та поліпептидів мається на увазі, що вона, залежно від обставин, може бути порівнянням, обчисленим за допомогою алгоритму, наведеного у пп. (1) та (2) нижче: 20 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (1) ідентичність для полінуклеотидів обчислюють шляхом множення загальної кількості нуклеотидів у даній послідовності на ціле визначення відсотка ідентичності, поділене на 100 з наступним відніманням цього продукту від зазначеної загальної кількості нуклеотидів у зазначеній послідовності або у вигляді формули: nn ≤ xn - (xn · y), де nn є кількістю нуклеотидних змінень, xn є загальною кількістю нуклеотидів у даній послідовності, y дорівнює 0.95 для 95%, 0.97 для 97% або 1.00 для 100%, знак “ · “ є символом операції множення та будь-який нецілий продукт xn та y є округленим до найближчого цілого числа перед відніманням його від xn. Змінення полінуклеотидної послідовності, що кодує поліпептид може створити у цій кодуючій послідовності різні нонсенс-, місенс-мутації або мутації зі зсувом рамки, що ведуть до відповідного змінення поліпептиду, що кодується цим полінуклеотидом. (2) Ідентичність для поліпептидів обчислюють шляхом множення загальної кількості амінокислот на ціле визначення відсотка ідентичності, поділене на 100 з наступним відніманням цього продукту від зазначеної загальної кількості амінокислот або у вигляді формули: na ≤ xa - (xa · y), де na є кількістю амінокислотних змінень, xa є загальною кількістю амінокислот у послідовності, y дорівнює 0.95 для 95%, 0.97 для 97% або 1 .00 для 100%, знак “ · “ є символом операції множення та де будь-який нецілий продукт xа та y є округленим до найближчого цілого числа перед відніманням його від xа. "Виділений" означає змінений "рукою людини" від свого природного стану, заміщений або видалений від свого оригінального оточення або те та інше. Наприклад, природно присутній у живому організмі полінуклеотид або поліпептид не є "виділеним", але такий саме полінуклеотид або поліпептид, відокремлений від співіснуючих матеріалів свого природного стану є "виділеним", в тому числі, але без обмеження тих випадків, коли цей полінуклеотид або поліпептид знову вводять у клітину, навіть якщо клітина є такого ж самого виду або типу, як та, від якої вилучили цей полінуклеотид або поліпептид. У цій заявці та її Формулі Винаходу, термін "що містить" та "містить" також охоплює терміни "що складається" та "складається з". Тобто, ці слова призначені для передачі можливого включення інших елементів або певним чином не зазначених цілих чисел, де це дозволено контекстом. Термін "специфічно зв’язується з" у цій заявці застосований по відношенню до антигензв’язуючих білків винаходу, де мається на увазі, що антиген-зв’язуючий білок зв’язується з OSM людини (hOSM) з наявністю або відсутністю незначного зв’язування з іншими білками людини. Проте, цей термін не виключає того факту, що антиген-зв’язуючі білки винаходу також можуть бути перехресно-реактивними з іншими формами OSM, наприклад, OSM приматів. Термін "безпосередньо взаємодіє" у цій заявці застосований по відношенню до антигензв’язуючих білків винаходу, де мається на увазі, що коли антиген-зв’язуючий білок є зв’язаним з OSM людини (hOSM), то певні залишки антиген-зв’язуючого білка знаходяться у межах певних залишків hOSM розміром 3.5A. Термін "інгібує" у цій заявці застосований по відношенню до антиген-зв’язуючих білків винаходу, де мається на увазі, що біологічна активність OSM є зменшеною у присутності антиген-зв’язуючих білків заявленого винаходу у порівнянні з активністю OSM у відсутності таких антиген-зв’язуючих білків. Інгібування може виникати завдяки але без обмеження, одному або декільком процесам блокування зв’язування ліганду, що попереджає лігандне активування рецептора та понижує активність OSM або впливає на ефекторну функціональність. Антитіла винаходу можуть нейтралізувати OSM та рівні нейтралізації можна виміряти різним шляхом, наприклад, за допомогою аналізів, як це наведено у Прикладах нижче, наприклад, за допомогою аналізу нейтралізації клітин KB у Прикладі 2. OSM є здатним індукувати вивільнення клітинами KB інтерлейкіну 6 шляхом сигналування через комплекс Gp130/OSMR. Нейтралізація OSM у цьому аналізі вимірюють шляхом оцінки здатності анти-OSM моноклональних антитіл інгібувати продукування IL6. Якщо антитіло або його антиген-зв’язуючий фрагмент є здатним до нейтралізації, то це буде показником інгібування взаємодії між OSM людини та його рецептором gp130. Антитіла, що, як вважається, володіють нейтралізуючою активністю відносно OSM людини будуть мати показник IC50 у аналізі нейтралізації клітин KB, менший, ніж 10 мкг/мл або менший, ніж 5 мкг/мл або менший, ніж 2 мкг/мл або менший, ніж 1 мкг/мл або менший, ніж 0.1 мкг/мл, як це наведено у Прикладі 2. "CDR" визначені тут, як ділянки амінокислотних послідовностей антитіл, що визначають комплементарність, які є гіперваріабельними доменами важкого та легкого ланцюгів 21 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 імуноглобуліну. У варіабельній частині імуноглобуліну існують три важколанцюгових та три легколанцюгових CDR (ділянки CDR). Отже, термін "CDR", як тут застосовано, може мати відношення до всіх трьох важколанцюгових або всіх трьох легколанцюгових CDR (або, у разі необхідності, до всіх важколанцюгових та легколанцюгових CDR). Ділянки CDR надають більшість контактних залишків зв’язування антитіла з антигеном або епітопом. У цьому винаході, інтересуючі CDR є отриманими від варіабельних послідовностей важкого та легкого ланцюга донорного антитіла та містять аналоги природних CDR, що також можуть мати або зберігати таку саме антиген-зв’язувальну специфічність та/або нейтралізуючу здатність, як і у донорного антитіла, від якого вони були отримані. Послідовності CDR антитіл можуть бути визначені за допомогою системи нумерації Kabat (Kabat et al; (Sequences of proteins of Immunological Interest NIH, 1987), альтернативно їх можна визначити з застосуванням системи нумерації Chothia (Al-Lazikani et al., (1997) JMB 273,927-948), способу контактного визначення MacCallum R.M., and Martin A.C.R. and Thornton J.M, (1996), Journal of Molecular Biology, 262 (5), 732-745) або будь-якого іншого визнаного та відомого фахівцям способу нумерації залишків антитіл та визначення CDR. Інші доступні фахівцям системи нумерацій для послідовностей CDR охоплюють способи "AbM" (University Bath) та "contact" (University College London). Мінімальна ділянка, що перекривається при застосуванні принаймні двох способів, вибраних з групи, що охоплює Kabat, Chothia, AbM та сontact може бути визначена для передбачення "мінімальної одиниці зв’язування". Мінімальна одиниця зв’язування може бути субчастиною CDR. Наведена нижче Таблиця 1 відображає одне визначення з застосуванням кожної з систем нумерації для кожного CDR або одиниці зв’язування. Для нумерації амінокислотної послідовності варіабельного домену у Таблиці 1 застосована схема нумерації Kabat. Слід зауважити, що деякі визначення CDR можуть відрізнятися у залежності від окремої застосованої публікації. Таблиця 1 CDR по Kabat Н1 Н2 Н3 L1 L2 L3 30 35 40 45 CDR по Chothia CDR по AbM CDR по Сontact 31-35/35A/35B 50-65 95-102 24-34 50-56 89-97 26-32/33/34 52-56 95-102 24-34 50-56 89-97 26-35/35A/35B 50-58 95-102 24-34 50-56 89-97 30-35/35A/35B 47-58 93-101 30-36 46-55 89-96 мінімальна одиниця зв’язування 31-32 52-56 95-101 30-34 50-55 89-96 У даному описі, амінокислотні залишки послідовності антитіл мають нумерацію відповідно до системи Kabat. Аналогічним чином, терміни "CDR", "CDRL1", "CDRL2", "CDRL3", "CDRH1", "CDRH2" та "CDRH3" наведені у відповідності з системою нумерації Kabat, як вказано у Kabat et al; Sequences of proteins of Immunological Interest NIH, 1987. Терміни "VH" та "VL" застосовані тут відносно варіабельного домену важкого ланцюга та варіабельного домену легкого ланцюга відповідно до антитіла. Як тут застосовано, термін "домен" має відношення до згорнутої білкової структури, що має незалежну від залишку білка третинну структуру. Взагалі, домени несуть відповідальність за окремі функціональні властивості білків, але, у багатьох випадках, їх можна додати, вилучити або перенести до інших білків без суттєвої втрати функції позосталого білка та/або домену. Термін "одиничний варіабельний домен антитіла" має відношення до згорнутого поліпептидного домену, що містить характерні для змінних доменів антитіл послідовності, тому він охоплює повні варіабельні домени антитіл та модифіковані варіабельні домени, наприклад, де одна або декілька петель є заміщеними на непритаманні варіабельним доменам антитіл послідовності або варіабельні домени антитіл, які є усіченими або містять N- або C- кінцеві розширення, а також згорнуті фрагменти варіабельних доменів що зберігають принаймні зв’язувальну активність та специфічність повнорозмірного домену. Фраза "імуноглобуліновий одиничний варіабельний домен" має відношення до варіабельного домену антитіл (VH, VHH, VL), що специфічно зв’язується з антигеном або епітопом незалежно від різної V-ділянки або домену. Імуноглобуліновий одиничний варіабельний домен може бути наявним у конформації (наприклад, як гомо- або гетеромультимер з іншими, відмінними від нього варіабельними ділянками або варіабельними 22 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 доменами, де інші ділянки або домени не є необхідними для антигенного зв’язування одиничним імуноглобуліновим варіабельним доменом (тобто де імуноглобуліновий одиничний варіабельний домен зв’язується з незалежним від антигену додатковими варіабельними доменами). "Доменне антитіло" або "dAb" так саме є "імуноглобуліновим одиничним варіабельним доменом", здатним зв’язуватися з антигеном у межах застосування тут цього терміну. Імуноглобуліновий одиничний варіабельний домен може бути варіабельним доменом антитіла людини, але також це можуть бути одиничні варіабельні домени від інших видів тварин, як-то гризунів (наприклад, як наведено у WO 00/29004), акули - няньки або dAb VHH верблюдових. VHH верблюдових є поліпептидами імуноглобулінового одиничного варіабельного домену, отриманими від видів, що, в тому числі, охоплюють верблюда, ламу, альпаку, дромадера та гуанако, які продукують важколанцюгові антитіла, природно позбавлені легких ланцюгів. Подібні домени VHH можуть бути гуманізовані за допомогою наявних у цій галузі стандартних способів та вони все одно будуть вважатися "доменними антитілами" відповідно до винаходу. Як тут застосовано, "VH охоплюють домени VHH верблюдових". Іншим типом імуноглобулінового одиничного варіабельного домену є NARV, знайдений у хрящових риб, в тому числі, у акули-няньки. Ці домени також відомі, як "нова антигенна рецепторна варіабельна ділянка" (звичайно у вигляді абревіатури V(NAR) або NARV). Додаткові деталі див. у Mol. Immunol. 44, 656-665 (2006) та US20050043519A. Термін "домен зв’язування епітопу" має відношення до домену, що специфічно зв’язується з антигеном або епітопом незалежно від іншої V ділянки або домену. Це може бути доменне антитіло (dAб), наприклад одиничний варіабельний домен імуноглобуліну людини, верблюдових або акули або це може бути домен, який є похідною каркасної структури, вибраної з групи, що охоплює CTLA-4 (Evibody); ліпокаїн; молекули - похідні білка А, як-то Z- домен білка А (Affibody, SpA), A - домен (Avimer/Maxibody); білки теплового шоку, як-то GroEI та GroES; трансферин (trans-body); білок з анкіриновим повтором (DARPin); пептидний аптамер; лектиновий домен Cтипу (тетранектин); -кристалін та убіквітин людини (афіліни); домени PDZ; домени Куніц-типу інгібіторів протеази людини, що походять з токсину скорпіона та фібронектин (аднектин), що був підданий дії білкової інженерії для отримання зв’язування з іншим лігандом, крім природного. CTLA-4 (цитотоксичний, пов’язаний з T-лімфоцитами антиген 4) є рецептором родини CD28, що експресується у більшості CD4+ T-клітин. Його зовнішньоклітинний домен має згортання ланцюга, подібне до варіабельного домену. Петлі, відповідні до CDR антитіл можуть бути заміщені гетерологічною послідовністю для надання різних властивостей зв’язування. Молекули CTLA-4, що були сконструйовані саме для надання різних властивостей зв’язування, також відомі під торгівельною маркою Evibodies. Додаткові деталі див. у Journal of Immunological Methods 248 (1-2), 31-45 (2001). Ліпокаїни є родиною позаклітинних білків, що транспортують маленькі гідрофобні молекули, як-то стероїди, біліни, ретиноїди та ліпіди. Вони мають ригидний β-шар вторинної структури з численними петлями на відкритому кінці конічної структури, які можуть бути штучно створені для зв’язування з різними інтересуючими антигенами. Антикаліни були отримані від ліпокаїнів та мають розмір приблизно у 160-180 амінокислот. Додаткові деталі див. у Biochim Biophys Acta 1482: 337-350 (2000), US7250297B1 та US20070224633 Білок Аffibody є каркасною структурою, отриманою від білка Staphylococcus aureus, яка також може бути піддана конструюванню для зв’язування з антигеном. Його домен складається з трьох спіральних вузлів у приблизно 58 амінокислот. Шляхом рандомізації поверхневих залишків були отримані бібліотеки. Додаткові деталі див. у Protein Eng. Des. Sel. 17, 455-462 (2004) та EP1641818A1 Авімери є мультидоменними білками, отриманими від родини A-доменної основи. Нативні домени приблизно у 35 амінокислот приймають визначену дисульфідними зв’язками структуру. Різноманітність цих білків породжується коливанням природного варіанту, яке має місце у родині A-доменів. Додаткові деталі див. у Nature Biotechnology 23(12), 1556-1561 (2005) та Expert Opinion on Investigational Drugs 16(6), 909-917 (June 2007) Трансферин є мономерним сироватковим транспортним глікопротеїном. Трансферини можуть бути побудовані для зв’язування різних інтересуючих антигенів шляхом вставки пептидної послідовності у пермісивну поверхневу петлю. Приклади сконструйованих каркасних структур трансферину охоплюють Trans-body. Додаткові деталі див. у J. Biol. Chem 274, 2406624073 (1999). Розроблені білки з анкіриновим повтором (DARPins) отримані від анкіринів, які є родиною білків, що опосередковують прикріплення інтегрованих мембранних білків до цитоскелету. Одиничним анкіриновим повтором є характерна послідовність з 33 залишків, що складається з двох спиральних ділянок та β-вигину. Вони також можуть бути штучно побудовані для 23 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 зв’язування різних інтересуючих антигенів шляхом рандомізації залишків у першій спирали та βвигині кожного повтору. Їх зв’язувальний інтерфейс може бути підвищений за рахунок збiльшення кількості модулів (спосіб дозрівання спорідненості). Додаткові деталі див. у J. Mol. Biol. 332, 489-503 (2003), PNAS 100(4), 1700-1705 (2003) та J. Mol. Biol. 369, 1015-1028 (2007) та US20040132028A1. Фібронектин є каркасною структурою, що також може бути штучно побудована для зв’язування з антигеном. Аднектини містять природну каркасну амінокислотну послідовність десятого домену з 15 повторюючихся одиниць людського фібронектину типу III (FN3). Три петлі на одному кінці β-сандвіча можуть бути побудовані для надання аднектину можливості специфічно впізнавати інтересуючу терапевтичну ціль. Додаткові деталі див. у Protein Eng. Des. Sel. 18, 435-444 (2005), US20080139791 , WO2005056764 та US6818418B1 . Пептидні аптамери є комбінаторними молекулами розпізнавання, що містять сталий каркасний білок, звичайно тіоредоксин (TrxA), що містить вставлену у активний сайт закріплену варіабельну пептидну петлю. Додаткові деталі див. у Expert Opin. Biol. Ther. 5, 783-797 (2005). Мікротіла (мicrobodies) отримують з природних мікробілків з довжиною у 25-50 амінокислот та 3-4 цистеїновими “містками”. Приклади мікробілків охоплюють Kalata BI, конотоксин та кнотини. Мікробілки мають петлю, що може бути перебудована для розміщення до 25 амінокислот без впливу на загальну структуру мікробілка. Додаткові деталі стосовно змінених кнотинових доменів, див. у WO2008098796. Інші домени зв’язування з епітопом охоплюють білки, застосовані у якості каркасних конструкцій для отримання різних інтересуючих антиген - зв’язувальних властивостей, як-то кристалін та убіквітин людини (афіліни), домени Куніц - типу інгібіторів протеази людини, домени PDZ Ras - зв’язуючого білка AF-6, токсини скорпіона (харибдотоксин), лектиновий домен C-типу (тетранектини) розглянуті у Chapter 7 - Non-Antibody Scaffolds from Handbook of Therapeutic Antibodies (2007, edited by Stefan Dubel) and Protein Science 15:14-27 (2006). Домени зв’язування епітопів заявленого винаходу можуть бути отримані від будь-яких цих альтернативних білкових доменів. Як тут застосовано, термін "сайт зв’язування антигену" має відношення до ділянки білка, що здатна специфічно зв’язуватися з антигеном. Це може бути одиничний домен, наприклад, домен, що зв’язується з епітопом або може являти собою спарені домени VH/VL, які можна знайти у звичайних антитілах. У певному втіленні винаходу, сайти зв’язування антигену можуть бути надані одноланцюговими доменами Fv (ScFv). Терміни "mAbdAb" та "dAbmAb", що тут застосовані, мають відношення до антигензв’язуючих білків заявленого винаходу. Ці два терміна можуть бути взаємозамінно застосовані та призначені мати таке саме значення, як тут застосовано. Як тут застосовано, термін "антиген-зв’язуючий білок" має відношення до антитіл, фрагментів антитіл, наприклад, доменних антитіл (dAб), ScFv, FAb, FAb2 та інших білкових конструкцій. Антиген-зв’язуючі молекули, наприклад, антитіла, доменні антитіла (dAб), Fab, Fab', F(ab')2, Fv, ScFv, діатіла, mAbdAb, білки Аffibodу, гетерокон’югатні або біспецифічні антитіла можуть містити принаймні один варіабельний домен Ig. У одному втіленні, антиген-зв’язуюча молекула є антитілом. У іншому втіленні, антиген-зв’язуюча молекула є dAb, тобто імуноглобуліновим одиничним варіабельним доменом, як-то VH, VHH або VL, що специфічно зв’язується з антигеном або епітопом незалежно від іншої V-ділянки або домену. Антигензв’язуючі молекули можуть мати здатність зв’язуватися з двома об'єктами, тобто вони можуть бути білками подвійної спрямованості. Антиген-зв’язуючі молекули можуть являти собою комбінації антитіл та антиген-зв’язуючих фрагментів, як-то, наприклад, одного або декількох доменних антитіл та/або одного або декількох ScFv, з’єднаних з моноклональним антитілом. Також антиген-зв’язуючі молекули можуть містити домен, що не є доменом lg, наприклад, який є похідною каркасної структури, вибраної з групи, що охоплює CTLA-4 (Evibody); ліпокаїн; молекули - похідні білка А, як-то Z- домен білка А (Affibody, SpA), A-домен (Avimer/Maxibody); білки теплового шоку, як-то GroEI та GroES; трансферин (trans-body); білок з анкіриновим повтором (DARPin); пептидний аптамер; лектиновий домен C-типу (тетранектин); -кристалін та убіквітин людини (афіліни); домени PDZ; домени Куніц-типу інгібіторів протеази людини, що походять з токсину скорпіона та фібронектин (аднектин), що був підданий дії білкової інженерії для отримання зв’язування з OSM. "Антиген-зв’язуючий білок", як тут застосовано, є здатним до протидії та/або нейтралізації дії OSM людини. На додачу, антиген-зв’язуючий білок може інгібувати та/або блокувати активність OSM шляхом зв’язування з ним та запобігання виникнення природного ліганду в результаті зв’язування та/або активування рецептора gp130. Термін "ефекторна функція", як тут застосовано, має відношення до однієї або декількох видів залежної від антитіл клітинно - опосередковної цитотоксичної активності (ADCC), 24 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 залежних від комплементу, опосередкованих цитотоксичною активністю (CDC) відповідей, Fcопосередкованого фагоцитозу та рециклінгу антитіла за допомогою рецептора FcRn. Ефекторні функції антитіла IgG, в тому числі ADCC та ADCP, опосередковані взаємодією сталої ділянки важкого ланцюга з рецепторами родини Fey, що існують на поверхні імунних клітин (у людини це, відповідно, рецептори FcyRI (CD64), FcyRII (CD32) та FcyRIII (CD16)). Взаємодія між антиген-зв’язуючим білком, приєднаним з антигеном та утворення комплексу Fc / Fey викликають різноманітні ефекти, в тому числі цитотоксичність, активацію імунної клітини, фагоцитоз та вивільнення запальних цитокінів. Вважається, що взаємодія між сталою ділянкою антиген-зв’язуючого білка та різних рецепторів Fc (FcR) опосередковує ефекторні функції антиген-зв’язуючого білка. Наслідками ефекторної функціональності можуть бути різні значні біологічні ефекти, що охоплюють, зокрема, залежну від антитіл клітинну цитотоксичність (ADCC), фіксацію комплементу (комплемент-залежна цитотоксичність або CDC) та час напіввиведення/виведення антигензв’язуючого білка. Звичайно, здатність опосередковувати ефекторні функції вимагає зв’язування антиген-зв’язуючого білка з антигеном та не всі антиген-зв’язуючі білки будуть опосередкувати кожну ефекторну функцію. Ефекторні функції можна виміряти кількома шляхами, в тому числі, наприклад, за допомогою зв’язування FCYRI з природними клітинами-кілерами або зв’язування FcyRI з моноцитами/макрофагами для вимірювання ефекторної функції ADCC. Наприклад, ефекторні функції ADCC антиген-зв’язуючого білка заявленого винаходу можна оцінити у аналізі природних клітин-кілерів. Приклади таких аналізів можна знайти у Shields et al, 2001 The Journal of Biological Chemistry , Vol. 276, p6591-6604; Chappel et al, 1993 The Journal of Biological Chemistry, Vol 268, p25124-25131; Lazar et al, 2006 PNAS, 103; 4005-4010. Приклади аналізів визначення функцій CDC охоплюють описані у 1995 J. Imm. Meth. 184:2938. Деякі ізотопи сталих ділянок людини, зокрема, ізотопи lgG4 та lgG2, є суттєво позбавленими функцій a) активування комплементу класичним шляхом та б) залежної від антитіл клітинної цитотоксичності. Можна також здійснити різні модифікації сталої ділянки важкого ланцюга антиген-зв’язуючих білків у залежності від бажаної ефекторної властивості. Сталі ділянки lgG1, що містять специфічні мутації, як було окремо описано, зменшують зв’язування з рецепторами Fc, отже, зменшують ADCC та CDC (Duncan et al. Nature 1988, 332; 563-564; Lund et al. J. Immunol, 1991 , 147; 2657-2662; Chappel et al. PNAS 1991 , 88; 9036-9040; Burton та Woof, Adv. Immunol, 1992, 51 ;1-84; Morgan et al., Immunology 1995, 86; 319-324; Hezareh et al., J. Virol. 2001 , 75 (24); 12161-12168). У одному втіленні заявленого винаходу передбачено антиген-зв’язуючий білок, що містить таку сталу ділянку, що антиген-зв’язуючий білок має зменшену ADCC та/або зменшене активування комплементу або ефекторну функціональність. У одному такому втіленні, стала ділянка важкого ланцюга може містити природно відключену сталу ділянку ізотипу lgG2 або lgG4 або піддану мутації сталу ділянку lgG1. Приклади прийнятних модифікацій описані у EP0307434. Один такий приклад стосується заміщення аланінового залишку у положеннях 235 та 237 (індекс нумерації ЄВ). Описано, що сталі ділянки lgG1 людини, які містять специфічні мутації або змінене глікозилування у залишку Asn297 також підсилюють зв’язування з рецепторами Fc. У деяких випадках було показано, що ці мутації також підсилюють ADCC та CDC (Lazar et al. PNAS 2006, 103; 4005-4010; Shields et al. J Biol Chem 2001, 276; 6591 -6604; Nechansky et al. Mol. Immunol, 2007, 44; 1815-1817). У одному втіленні заявленого винаходу, подібні мутації знаходяться у одному або у декількох положеннях, вибраних від 239, 332 та 330 (lgG1) або у еквівалентних положеннях інших ізотипів IgG. Прикладами прийнятних мутацій є S239D, I332E та A330L. У одному втіленні, описаний тут антиген-зв’язуючий білок винаходу має мутації у положеннях 239 та 332, наприклад S239D та I332E або, у додатковому втіленні, він має мутації у трьох або більше положеннях, вибраних від 239, 332 та 330, наприклад, S239D, I332E та A330L. (Індекс нумерації ЄВ). У альтернативному втіленні заявленого винаходу передбачено антиген-зв’язуючий білок, що містить сталу ділянку важкого ланцюга зі зміненим таким чином профілем глікозилування, що антиген-зв’язуючий білок отримує підсилені ефекторні функції, наприклад, таке змінення, що антиген-зв’язуючий білок отримує підсилену ефекторну функцію ADCC або CDC або обидві з них разом. Приклади прийнятних способів отримання антиген-зв’язуючих білків зі зміненим профілем гликозилування описані у WO2003011878, WO2006014679 та EP1229125, всі з яких можуть бути включені до антиген-зв’язуючих білків заявленого винаходу . 25 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Заявлений винахід також передбачає спосіб отримання антиген-зв’язуючого білка відповідно до винаходу, що містить наступні етапи: a) культивування рекомбінантних клітин-хазяїв, що містять вектор експресії, який містить, як тут описано, виділену нуклеїнову кислоту, де ген FUT8, що кодує альфа-1,6фукозилтрансферазу у рекомбінантних клітинах-хазяях є інактивованим; та б) відновлення антиген-зв’язуючого білка. Подібні способи отримання антиген-зв’язуючих білків можна здійснити, наприклад, з застосуванням системи з технологією POTELLIGENT™ від BioWa, Inc. (Princeton, NJ), де клітини CHOK1 SV, позбавлені функціональної копії гена FUT8 продукують моноклональні антитіла з підсиленою залежною від антитіл клітинно - опосередкованою цитотоксичною (ADCC) активністю, яка є збільшеною порівняно з ADCC ідентичних моноклональних антитіл, отриманих у клітинах з функціональним геном FUT8. Аспекти системи з технологією POTELLIGENT™ описані у US7214775, US6946292, WO0061739 та WO0231240, всі з яких є включеними сюди шляхом посилання. Пересічним фахівцям у цій галузі також відомі інші відповідні системи. У одному втіленні заявленого винаходу передбачено антиген-зв’язуючий білок, що містить химерну сталу ділянку важкого ланцюга, наприклад, антиген-зв’язуючий білок, що містить химерну сталу ділянку важкого ланцюга з принаймні одним доменом CH2 від lgG3, який має підсилену ефекторну функцію, наприклад, він має підсилену ефекторну функцію ADCC або CDC або обидві з них разом. У одному подібному втіленні, антиген-зв’язуючий білок може містити один домен CH2 від lgG3 або обидва домени CH2 можуть походити від lgG3. Також передбачено спосіб отримання антиген-зв’язуючого білка відповідно до винаходу, що містить наступні етапи: a) культивування рекомбінантних клітин-хазяїв, що містять вектор експресії, який містить, як тут описано, виділену нуклеїнову кислоту, де вектор експресії містить послідовність нуклеїнової кислоти, що кодує домен Fc, що має амінокислотні залишки обох доменів lgG1 та lgG3 Fc; та б) відновлення антиген-зв’язуючого білка. Подібні способи отримання антиген-зв’язуючих білків можна здійснити, наприклад, з застосуванням системи з технологією POTELLIGENT™ від BioWa, Inc. (Princeton, NJ) та Kyowa Hakko Kogyo (зараз наявну від Kyowa Hakko Kirin Co., Ltd.) Co., Ltd., де рекомбінантні клітинихазяї, що містять вектор експресії, у якому послідовність нуклеїнової кислоти кодує химерний домен Fc, що має обидва амінокислотних залишку lgG1 та lgG3 цього домену, підданих експресії для отримання антиген-зв’язуючого білка, що має підсилену залежну від комплементу цитотоксичну активність (CDC), яка є збільшеною у порівнянні з іншими ідентичними антигензв’язуючими білками, позбавленими подібного химерного домену Fc. Аспекти системи з технологією COMPLEGENT описані у WO2007011041 та у US20070148165, кожна з яких є включеною сюди шляхом посилання. У альтернативному втіленні, CDC активність може бути підвищена шляхом введення специфічних до послідовності мутацій у Fc ділянку ланцюга IgG. Пересічним фахівцям у цій галузі також відомі інші відповідні системи. Фахівцям зрозуміло, що подібні модифікації можуть не тільки бути застосовані окремим чином, але й те, що вони можуть бути застосовані одна з одною у комбінації для додаткового підсилення ефекторної функції. У одному подібному втіленні заявленого винаходу передбачено антиген-зв’язуючий білок, який містить сталу ділянку важкого ланцюга, що містить піддану мутації та химерну сталу ділянку важкого ланцюга, наприклад, де антиген-зв’язуючий білок містить принаймні один домен CH2 від lgG3 та один домен CH2 від lgG1, де домен CH2 від lgG1 має одну або декілька мутацій у положеннях, вибраних від 239, 332 та 330 (наприклад, мутації можуть бути вибрані від S239D, I332E та A330L) таким чином, що антиген-зв’язуючий білок отримає підсилену ефекторну функцію, наприклад, одну або декілька наступних функцій, підсилення ADCC або підсилення CDC, наприклад, він має підсилення ADCC та CDC. У одному втіленні, домен CH2 від lgG1 має мутації S239D та I332E. У альтернативному втіленні заявленого винаходу передбачено антиген-зв’язуючий білок, що містить химерну сталу ділянку важкого ланцюга та має змінений профіль гликозилування. У одному подібному втіленні, стала ділянка важкого ланцюга містить принаймні один домен CH2 від lgG3 та один домен CH2 від lgG1 та має профіль гликозилування, змінений таким чином, що співвідношення фукози до манози дорівнює 0.8:3 або менше, наприклад, де антиген-зв’язуючий білок є дефукозилований таким чином, що вказаний антиген-зв’язуючий білок отримує підсилену ефекторну функцію у порівнянні з еквівалентним антиген-зв’язуючим білком з імуноглобуліновою сталою ділянкою важкого ланцюга, позбавленою вказаних мутацій та зміненого профілю гликозилування, наприклад, де він має одну або декілька наступних функцій, підсилення ADCC або підсилення CDC, наприклад, він має підсилення ADCC та CDC. У 26 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 альтернативному втіленні, антиген-зв’язуючий білок має принаймні один домен CH2 від lgG3 та принаймні один сталий домен важкого ланцюга від lgG1, де обидва домени CH2 від lgG зазнали мутації у відповідності з наведеними тут обмеженнями. У одному аспекті винаходу передбачено спосіб отримання антиген-зв’язуючого білка, описаного тут відповідно до винаходу, що містить наступні етапи: a) культивування рекомбінантних клітин-хазяїв, що містять вектор експресії, який містить виділену, як тут описано, нуклеїнову кислоту, де вказаний вектор експресії ще додатково містить послідовність Fc нуклеїнової кислоти, що кодує химерний домен Fc, який має обидва амінокислотних залишку lgG1 та lgG3 домену Fc та де ген FUT8, що кодує альфа -1 ,6фукозилтрансферазу повинен бути інактивованим у рекомбінантних клітинах-хазяях; та б) відновлення антиген-зв’язуючого білка. Подібні способи отримання антиген-зв’язуючих білків можна здійснити, наприклад, за допомогою системи з технологією ACCRETAMAB™ від BioWa, Inc. (Princeton, NJ), де для отримання антиген-зв’язуючого білка, що має підсилені ADCC та CDC активності, які є збільшеними у порівнянні з іншими ідентичними моноклональними антитілами, позбавленими химерного домену Fc та мають фукозу у складі олігосахариду застосовано поєднання систем з технологіями POTELLIGENT™ та COMPLEGENT™. У іншому втіленні заявленого винаходу передбачено антиген-зв’язуючий білок, який містить химерну сталу ділянку важкого ланцюга, що зазнала мутації, де вказаний антиген-зв’язуючий білок має профіль гликозилування, змінений таким чином, що антиген-зв’язуючий білок отримує підсилену ефекторну функцію, наприклад, де він має одну або декілька наступних функцій підсилення ADCC або CDC. У одному втіленні, мутації є вибраними від положень 239, 332 та 330, наприклад, мутації є вибраними від S239D та I332E та A330L. У додатковому втіленні, стала ділянка важкого ланцюга містить принаймні один домен CH2 від lgG3 та один домен CH2 від lgG1. У одному втіленні, стала ділянка важкого ланцюга має профіль гликозилування, змінений таким чином, що співвідношення фукози до манози дорівнює 0.8:3 або менше, наприклад, де антиген-зв’язуючий білок є дефукозилований таким чином, що вказаний антигензв’язуючий білок отримує підсилену ефекторну функцію у порівнянні з еквівалентним антигензв’язуючим білком з імуноглобуліновою сталою ділянкою важкого ланцюга, позбавленою вказаних мутацій та зміненого профілю гликозилування. Інші засоби модифікування антиген-зв’язуючих білків заявленого винаходу охоплюють підвищення часу періоду напівжиття подібних білків шляхом змінення імуноглобулінового сталого домену або зв’язувального домену FcRn (неонатального Fc рецептора) . Рецептор FcRn, також відомий, як неонатальний Fc рецептор, відіграє ключову роль у підтриманні сироваткових рівнів антитіл в організмі дорослих ссавців шляхом дії у якості захисного рецептора, що зв’язується з антитілами ізотипу IgG та рятує їх від деградації. Молекули IgG піддаються ендоцитозу ендотеліальними клітинами та якщо вони зв’язані з FcRn, вони знову повертаються у обіг. На відміну від цього, не зв’язані з FcRn молекули IgG проникають у клітини та стають об’єктом ліпосомального шляху, де вони деградують. Вважається, що неонатальний рецептор FcRn є залученим до виведення антитіл та до трансцитозу крізь тканини (див. Junghans R.P (1997) Immunol, Res 16. 29-57 та Ghetie et al (2000), Annu. Rev. lmmunol. 18, 739-766). Визначено, що залишки lgG1 людини безпосередньо взаємодіють з людським FcRn, що містить Ile253, Ser254, Lys288, Thr307, Gln311, Asn434 та His435. Змінення будь-якого з цих положень може привести до підвищення сироваткового часу напівжиття та/або зміненння ефекторних властивостей антиген-зв’язуючих білків винаходу. Антиген-зв’язуючі білки заявленого винаходу можуть мати амінокислотні модифікації, що підвищують спорідненість сталого домену або його фрагменту до FcRn. Підвищення часу напівжиття терапевтичних та діагностичних IgG та інших біоактивних молекул несе багато переваг, в тому числі, скорочення кількості та/або частоти дозування цих молекул. У одному втіленні, внаслідок цього передбачено антигенне зв’язування відповідно до наведеного тут винаходу або отримання злитого білка, що містить весь зміст або частину (частину, що відповідає за зв’язування FcRn) сталого домену IgG, що має одну або декілька цих амінокислотних модифікацій та білок, який не є lgG або небілкову молекулу, приєднану до подібного модифікованого сталого домену IgG, де присутній модифікований сталий домен lgG підвищує in vivo час напівжиття антиген-зв’язуючого білка. PCT Publication NO. WO 00/42072 присвячена поліпептиду, що містить варіантну Fc ділянку зі зміненою зв’язувальною спорідненістю FcRn та містить амінокислоту модифікацію у будьякому одному або у декількох положеннях амінокислот Fc ділянки, вибраних з 238, 252, 253, 254, 255, 256, 265, 272, 286, 288, 303, 305, 307, 309, 311, 312, 317, 340, 356, 360, 362, 376, 378, 380, 386,388, 400, 413, 415, 424,433, 434,435, 436, 439 та 447, де нумерація залишків у Fc 27 UA 111954 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ділянці наведена згідно з індексом ЄС (Kabat et al). PCT Publication NO. WO 02/060919 A2 присвячена модифікованому IgG, що містить сталий домен lgG з однією або декількома амінокислотними модифікаціями порівняно до сталого домену IgG дикого типу, де модифікований IgG має підвищений час напівжиття порівняно з часом напівжиття IgG, що мають сталий домен IgG дикого типу та де один або декілька амінокислотних модифікацій знаходяться у одному або декількох положеннях, вибраних з 251, 253, 255, 285-290, 308-314, 385-389, та 428-435. Shields et al. (2001, J Biol Chem; 276:6591-604) застосували аланін - скануючий мутагенез для змінення залишків у Fc ділянці антитіл lgG1 людини з наступною оцінкою зв’язування з людським FcRn. Амінокислотні положення, що ефективно скасовували зв’язування з FcRn при заміщенні на аланін охоплювали I253, S254, H435 та Y436. Інші амінокислотні положення, що показали менш виражене зменшення зв’язування охоплювали E233-G236, R255, K288, L309, S415 та H433. Певні амінокислотні положення при заміщенні на аланін показали проявляє покращення зв’язування FcRn; дуже примітними з них є P238, T256, E272, V305, T307, Q311, D312, K317, D376, E380, E382, S424 та N434. Багато інших амінокислотних положень надають тільки легке покращення зв’язування FcRn (D265, N286, V303, K360, Q362, та A378) або відсутність змінення (S239, K246, K248, D249, M252, E258, T260, S267, H268, S269, D270, K274, N276, Y278, D280, V282, E283, H285, T289, K290, R292, E293, E294, Q295, Y296, N297, S298, R301 , N315, E318, K320, K322, S324, K326, A327, P329, P331 , E333, K334, T335, S337, K338, K340, Q342, R344, E345, Q345, Q347, R356, M358, T359, K360, N361 , Y373, S375, S383, N384, Q386, E388, N389, N390, K392, L398, S400, D401 , K414, R416, Q418, Q419, N421 , V422, E430, T437, K439, S440, S442, S444 та K447). Найбільш виражений ефект був знайдений для комбінацій варіантів з підвищеним зв’язуванням з FcRn. При pH 6.0, варіант E380A/N434 показав більш, ніж восьмиразове покращення зв’язування з FcRn у порівнянні з нативними lgG1. Відповідно, варіант E380A показав дворазове покращення зв’язування та варіант N434A показав 3,5 разове покращення. Додавання до цього T307A спричинило 12-разове покращення зв’язування у порівнянні з нативним lgG1. У одному втіленні, антиген-зв’язуючий білок винаходу містить мутації E380A/N434A та має підвищене зв’язування з FcRn. Dall'Acqua et al. (2002, J Immunol,;169:5171-80) описали випадковий (рандомний) мутагенез та перевірку фаг-дисплейних бібліотек фрагмента петельного - Fc lgG1 людини проти мишачих FcRn. Дослідники описали випадковий мутагенез у положеннях 251, 252, 254-256, 308, 309, 311, 312, 314, 385-387, 389, 428, 433, 434, та 436. Значні покращення стійкості комплексу lgG1 - FcR людини відбувалися при заміщенні залишків, розташованих у групі по всьому Fc-FcRn інтерфейсу (M252, S254, T256, H433, N434 та Y436) та, меншою мірою, шляхом заміщення залишків на периферії, як-то V308, L309, Q311, G385, Q386, P387 та N389. Варіанти з найбільшою спорідненістю до людського FcRn були отримані шляхом поєднання мутацій M252Y/S254T/T256E та H433K/N434F/Y436H та показали 57-разове підвищення спорідненості у порівнянні з lgG1 дикого типу. Поведінка подібних lgG1 людини, що мають мутацію демонструє близько 4-х разове підвищення часу напівжиття у сироватці макак - крабоїдів in vivo порівняно з lgG1 дикого типу. Отже, заявлений винахід стосується варіанту антиген-зв’язуючого білка з оптимізованим зв’язуванням з FcRn. У бажаному втіленні, вказаний варіант антиген-зв’язуючого білка містить принаймні одну амінокислотну модифікацію у Fc ділянці вказаного антиген-зв’язуючого білка, де вказана модифікація є вибраною з групи, що охоплює положення 226, 227, 228, 230, 231 , 233, 234, 239, 241, 243, 246, 250, 252, 256, 259, 264, 265, 267, 269, 270, 276, 284, 285, 288, 289, 290, 291 , 292, 294, 297, 298, 299, 301, 302, 303, 305, 307, 308, 309, 311, 315, 317, 320, 322, 325, 327, 330, 332, 334, 335, 338, 340, 342, 343, 345, 347, 350, 352, 354, 355, 356, 359, 360, 361, 362, 369, 370, 371, 375, 378, 380, 382, 384, 385, 386, 387, 389, 390, 392, 393, 394, 395, 396, 397, 398, 399, 400, 401 403, 404, 408, 411, 412, 414, 415, 416, 418, 419, 420, 421, 422, 424, 426, 428, 433, 434, 438, 439, 440, 443, 444, 445, 446 та 447 у Fc ділянці порівняно з вказаним батьківським поліпептидом, де нумерація амінокислот у Fc ділянці наведена згідно з індексом ЄС (Kabat et al). У додатковому аспекті винаходу, модифікації являють собою M252Y /S254T/ T256E. На додачу до цього, у різних публікаціях також описані способи отримання фізіологічно активних молекул, час напівжиття яких є зміненим або за рахунок введення у молекули FcRnзв’язуючого поліпептиду (WO 97/43316; U.S. Patent N° 5,869,046; U.S. Patent N° 5,747,035; WO 96/32478; WO 91/14438) або шляхом злиття молекул з антитілами, FcRn- зв’язуюча спорідненість яких зберігається, але спорідненість до інших Fc рецепторів значно скорочується (WO 99/43713) або шляхом злиття з FcRn - зв’язуючими доменами антитіл (WO 00/09560; U.S. 28