Спосіб оцінки вмісту цитокінів і рецепторів до статевих гормонів у ендометрії жінок із невиношуванням вагітності на тлі надлишкової маси тіла і метаболічного синдрому

Реферат: Спосіб оцінки вмісту цитокінів і рецепторів до статевих гормонів у ендометрії жінок із невиношуванням вагітності на тлі надлишкової маси тіла і метаболічного синдрому шляхом дослідження крові, який відрізняється тим, що після встановлення діагнозу метаболічний синдром, в сироватці крові визначають концентрацію протизапальних інтерлейкінів ІЛ-1 та ІЛ6, а також індукторів гуморальної та/або клітинної ланок імунної системи ІЛ-4 і ІНФ-, отримані результати порівнюють з контролем і при зміні показників оцінюють вміст цитокінів і рецепторів до статевих гормонів у ендометрії жінок із невиношуванням вагітності на тлі надлишкової маси тіла і метаболічного синдрому. UA 105448 U про видачу патенту: UA 105448 U UA 105448 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме, акушерства і гінекології і може знайти широке застосування в оцінці вмісту цитокінів і рецепторів до статевих гормонів у ендометрії жінок із невиношуванням вагітності на тлі надлишкової маси тіла і метаболічного синдрому В умовах сучасного індустріального суспільства, яке характеризується процесами старіння популяції, зниженням народжуваності, однією з важливих медико-соціальних проблем, що потребує вирішення, є підвищення якості репродуктивного здоров'я жінок. У численних програмних документах які визначають актуальні направлення розвитку сучасної медичної науки, вказано, що пріоритетними в галузі патологічної фізіології, імунології, акушерства і гінекології є дослідження, спрямовані на зниження материнської, перинатальної і дитячої смертності, профілактику непліддя, аутоімунної патології, а також профілактику і підвищення ефективності лікування невиношування вагітності (1, 2). Частота невиношування вагітності коливається від 10 до 20-35 % і не має тенденції до зниження. Серед основних причин смертності новонароджених недоношеність складає до 70 %, а у структурі причин захворюваності новонароджених - більше 59 %. Кожна втрата вагітності негативно позначається на стані репродуктивної системи, як за рахунок наслідків безпосередньо переривання вагітності, так і проведення інвазивних процедур [3]. Серед численних факторів ризику невиношування все більшого значення набувають початкові фонові соматичні захворювання, особливо ендокринного генезу. Успіхи сучасної ендокринології до теперішнього часу створили передумови до розуміння генезу порушень репродуктивної системи і забезпечили можливість глибшого розуміння механізмів невиношування вагітності на тлі різних варіантів дисметаболічних порушень. Ендокринопатії, основним варіантом яких є метаболічний синдром, що характеризується поєднанням гіперінсулінемії, первинної артеріальної гіпертензії, дисліпідемії, ожиріння і полікістозних яєчників, які часто взаємопов'язані і доповнюють один одного, займають особливе місце у структурі генітальної та екстрагенітальної патології. У жінок репродуктивного віку метаболічний синдром являється однією із причин ановуляторного непліддя, ранніх втрат вагітності. Частота метаболічного синдрому у жінок репродуктивного віку складає від 6 % до 35 %, а в найближчі 25 років очікується збільшення темпів його зростання на 50 %. Частота даної патології у структурі порушень репродуктивної функції становить від 30 % до 35 %,і до 70 % серед жінок з рецидивуючими гіперпластичними процесами ендометрію [4, 5]. Незважаючи на численні дослідження і досягнення сучасної науки, деякі питання, що стосуються патогенезу невиношування вагітності у жінок із надлишковою масою тіла і метаболічним синдромом, залишаються мало вивченими. Імплантація ембріону є природною кульмінацією менструального циклу, але успіх нідації потребує певної готовності до цього як ембріона, так і ендометрію. Ключовим гормоном, що індукує експресію численних генів строми і епітелію залоз протягом секреторної фази циклу і вагітності є прогестерон [6, 7]. Невиношування вагітності є поліетіологічним ускладненням вагітності, провідними чинниками у виникненні і реалізації якого у жінок із метаболічним синдромом є порушення імуно-ендокринної регуляції, що най частіше реалізується в рамках прогестеронової недостатності і дисбалансу біологічно активних медіаторів імунних і міжклітинних взаємин - цитокінів [8, 9]. При фізіологічній вагітності, починаючи з ранніх термінів, у крові переважають цитокіни Th 2 типу, які блокують реакції клітинного імунітету, сприяючи розвитку та інвазії трофобласта. Провідна роль у цих процесах відводиться ІЛ-4, що здатен впливати на поляризацію Т-хелперів у направленні розвитку Т-хелпер-2 опосередкованої імунної відповіді, перемикання синтезу імуноглобулінів на IgGl і IgE класи. При низькому вмісті прогестерону реалізація імунних реакцій в організмі матері на трофобласт зміщується в бік переважання продукції цитокінів (ІЛ-1β, γIFN), що визначають розвиток імунної відповіді за Т-хелпер-1 опосередкованим шляхом. Дані цитокіни мають не тільки прямий ембріотоксичний ефект, але також обмежують інвазію трофобласта і сприяють викидню у першому триместрі [10, 11]. Однією з причин невиношування вагітності у жінок із надлишковою масою тіла і метаболічним синдромом є ендокринні порушення, провідним патогенетичним механізмом яких є абсолютна або відносна недостатність лютеїнової фази. Встановлено, що для повноцінної секреторної трансформації та підготовки ендометрію до нідації заплідненої яйцеклітини, необхідна достатня секреція естрогенів і, більшою мірою, прогестерону. Однак, навіть при достатній продукції прогестерону може зберігатись морфологічна неповноцінність однієї з найважливіших ланок репродуктивної системи - ендометрію. Вельми важливою властивістю тканини ендометрію є його здатність до відповіді на наявність стероїдних гормонів у крові, що досягається шляхом взаємодії даних гормонів зі спеціальними білками стромальних і залозистих клітин ендометрію - стероїдними рецепторами. Змінена експресія стероїдних 1 UA 105448 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 рецепторів ендометрію не забезпечує адекватної секреторної трансформації залозистої тканини ендометрію, що визначає виникнення порушень у взаємодії між бластоцистою і ендометрієм, дискоординацію під час трофобластичної інвазії, і переривання вагітності [12, 13]. Відносно невиношування вагітності, як причини репродуктивної патології у жінок із надлишковою масою тіла і метаболічним синдромом, наявність ендометріальних рецепторів до естрогенів і прогестерону, а також співвідношення рецепторів і прозапальних цитокінів вивчені недостатньо. Комплексна діагностика і патогенетичне лікування можуть забезпечити максимальний результат для знаходження шляхів відновлення втраченої репродуктивної функції жінок із невиношуванням вагітності на тлі метаболічного синдрому [14, 15]. Найбільш близьким до способу, що заявляється, обраний в якості прототипу, є спосіб визначення ризику невинoшування вагітності, що включає проведення дослідження крові (8). Проте цей спосіб має суттєві недоліки, а саме низьку інформативність, не дозволяє своєчасно виявити характер порушень у ендометрії жінок з різним індексом маси тіла і метаболічним синдромом. Задача корисної моделі, що заявляється, полягає у вивченні особливостей вмісту цитокінів і рецепторів до статевих гормонів у ендометрії жінок із невиношуванням вагітності на тлі надлишкової маси тіла і метаболічного синдрому. Технічний результат, що досягається від вирішення задачі на відміну від прототипу полягає у підвищенні точності оцінки вмісту цитокінів і рецепторів до статевих гормонів у ендометрії жінок із невиношуванням вагітності на тлі надлишкової маси тіла і метаболічного синдрому. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі, який включає дослідження крові, згідно корисної моделі після встановлення діагнозу метаболічний синдром в сироватці крові визначають концентрацію прозапальних інтерлейкінів ІЛ-1β та ІЛ-6, а також індукторів гуморальної та/або клітинної ланок імунної системи ІЛ-4 і ІНФ-γ, отримані результати порівнюють з контролем і при зміні показників оцінюють вміст цитокінів і рецепторів до статевих гормонів у ендометрії жінок із невиношуванням вагітності на тлі надлишкової маси тіла і метаболічного синдрому. Було обстежено 246 жінок репродуктивного віку з надлишковою масою тіла і метаболічним синдромом, що мали в анамнезі невиношування вагітності (основна група). Діагноз метаболічний синдром виставлявся на підставі загальноприйнятих критеріїв, запропонованих IDFINHLBI (2009 p.). У свою чергу, критеріями виключення були: ендокринний генез ожиріння, підтверджений лікарем-ендокринологом; хронічна серцева недостатність; грубі порушення неврологічного статусу; цукровий діабет; захворювання щитоподібної залози, прийом медикаментів, що впливають на вуглеводний і жировий обмін. Контрольну групу склали 53 першонароджуючих жінки, що не мали в анамнезі екстрагенітальної патології. Всі жінки контрольної групи на момент обстеження не пред'являли суб'єктивних скарг, в анамнезі у них не було відмічено хронічних інфекційних захворювань органів і систем, в тому числі генітальної сфери, а також гострих інфекційно-запальних захворювань за три місяці до проведення дослідження. Для оцінки балансу цитокінів у обстежуваних пацієнток було проведено визначення в сироватці крові концентрацій прозапальних інтерлейкінів ІЛ-1β та ІЛ-6, а також індукторів гуморальної та/або клітинної ланок імунної системи ІЛ-4 і ІНФ-γ. У всіх пацієнток із ліктьової вени був проведений забір крові у кількості 10 мл у суху центрифужну пробірку. Дослідження виконувались на тест-системах для імуноферментного аналізу виробництва ТОВ "Цитокін" за інструкцією виробника. Результати імуноферментного аналізу реєстрували на вертикальному фотометрі Multiskan MCC 340B при довжині хвилі 450 нм. Для визначення концентрації інтерлейкінів і інтерферону-γ у зразках, що аналізувались, будувався калібровочний графік за "середніми" оптичної щільності кожного стандартного розчину. При статистичній обробці даних, відповідно до рекомендацій ВООЗ, були виведені межі нормативних значень шляхом додавання або віднімання сигмального відхилення від значення "середній" показник. Імуногістохімічний метод використовувався для визначення в паренхімі (залозах) і стромі ендометрію рецепторів до прогестерону і естрогенів. Імуногістохімічне дослідження виконано на парафінових зрізах із застосуванням стрептавідин-біотинового метода ("Дако", Данія, LSAB-2 Sistems, HRP). Фарбування отриманих зрізів проводилось за допомогою пероксидазноантипероксидазного метода. Для детекції стероїдних рецепторів ендометрію використовували первинні моноклональні і вторинні універсальні антитіла. Оцінка забарвлення препаратів ендометрію проводилась напівкількісним методом. Оцінювали забарвлення клітин епітелія і строми. При цьому, по-перше, оцінювалась інтенсивність забарвлення клітин: слабка-1 бал, помірна-2 бала, виражена-3 бала; по-друге, при збільшенні ×400 проводився підрахунок 2 UA 105448 U 5 10 15 20 забарвлених клітин. Кількісне вираження забарвлених клітин ендометрію проводилось шляхом підрахунку за формулою - (похідна % клітин зі слабким забарвленням і 1) + (похідна % клітин із помірним забарвленням і 2) + (похідна % клітин із вираженим забарвленням і 3). Отримані цифрові значення оцінювали наступним чином: 0-9 балів-негативна реакція, 10-99-слабка реакція, 100-199-помірна реакція і 200-300 балів - виражена реакція. Як свідчать отримані нами дані (табл. 1), концентрація ІЛ-1β в сироватці крові жінок із невиношуванням вагітності на тлі надлишкової маси тіла і метаболічного синдрому склала 82,1±13,4 пг/мл, що перевищує значення даного показника у пацієнток контрольної групи (62,3±5,9 пг/мл), але достовірно від неї не відрізняється (р>0,05). При проведенні аналізу індивідуальних значень концентрації ІЛ-1β було виявлено, що тільки у 32,5 % обстежених жінок основної групи цей показник перевищував межі нормативних значень (77,4 пг/мл). Концентрація ІЛ-6 у сироватці крові обстежених жінок основної групи склала 69,4±2,6 пг/мл, що достовірно перевищує значення даного показника у пацієнток контрольної групи (29,3±4,1 пг/мл), (р