Спосіб комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит іі-ііі ступеня з корегуванням ефективності репаративних процесів

Реферат: Спосіб комплексного лікування хворих на тяжкі форми пародонтиту методом мукогінгівоостеопластики включає проведення вертикальних або односторонніх розрізів, формування слизово-окістного клаптя трапецієподібної форми, відшаровування тканини від альвеолярного відростка, деепіталізацію і відновлення слизово-окістного клаптя, кюретаж кісткових кишень, декортикацію альвеолярного відростка, відновлення цементу кореня фінірами, укладення на оброблену поверхню альвеолярного відростка змодельованого алогенного трансплантату і колагенової композиції з перекриттям слизово-окістним клаптем і ушивання рани без натягу після ретельного гемостазу. Лікування здійснюють проведенням мукогінгівоостеопластики і корегуванням ефективності репаративних процесів в динаміці до і після хірургічного втручання за результатами рентгенологічного і ехоостеометричного відслідковування, індексної оцінки стану пародонта, стану слизової, ясенного краю і кістки, відповідно, з урахуванням взаємозв'язку тканин періосту з запаленням та щільністю кісткової структури щелепних кісток. Після деепіталізації і відновлення слизово-окістного клаптя додатково проводять численні кісткові пенентрації на відкритій кістковій ділянці на товщину періосту гострим кулястим бором, формуючи отвори з віддаллю 2-3 мм. Ушивають рану без натягу, проводять аплікацію тканини препаратом "Генгігель" та призначають внутрішньовенним крапельним введенням препарат N-(1-дезокси-D-глюцитол-1-іл)-N-метиламоній сукцинат натрію по 400 мл протягом тижня 1 раз на день. UA 108774 U (12) UA 108774 U UA 108774 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, зокрема до хірургічної стоматології, і може застосовуватися як комплексний спосіб стимуляції репаративних процесів у хворих на тяжкі форми пародонтиту при проведенні операційних втручань стоматологічних хворих і корегування його ефективності методом мукогінгівоостеопластики. Серед стоматологічних захворювань хвороби пародонта займають одне із провідних місць. Важкість перебігу хвороби, часті рецидиви і ускладнення призводять до зниження якості життя пацієнтів, порушення функції жування та мовлення, значних соціально-економічних збитків. Відомий рівень лікувальної практики хворих на генералізований пародонтит ІІ-ІII ступеня, включаючи класичну операцію на пародонті Цешинського-Відмана-Неймана в сучасних інтерпретаціях малоефективно використовує кісткоутворюючої функції періосту для остеорегенерації, потребує вдосконалення і розробки нових схем лікування з урахуванням взаємозв'язку тканин періосту з запаленням та щільністю структури щелепних кісток. Так відомий спосіб стимуляції репаративних процесів у пародонті шляхом проведення численних кісткових пенентрацій, згідно з яким численні кісткові пенентрації здійснюють підчас клаптевої операції після проведення відшарування слизово-окістного клаптя із заміщенням пенентраційних отворів остеогенним препаратом, за яким проводять обробку операційного поля під місцевим знеболенням з наступним відшаруванням слизово-окістного клаптя, після проведення відповідних розрізів, після чого проводять численні кісткові пенентрації на відкритій кістковій ділянці на товщину періосту гострим кулястим бором [Патент України на корисну модель №93799, А61В 17/24, Бюл.№19, 2014], а також спосіб стимуляції репаративних процесів у хворих на тяжкі форми генералізованого пародонтиту, який включає проведення численних пенентрацій, котрі здійснюють під час хірургічного втручання, і перед проведенням хірургічного втручання використовують стимулятор репаративних процесів, який вводять хворим внутрішньовенно, щонайменше 2 ін'єкції через день, за тиждень до хірургічного втручання, після чого проводять численні пенентрацїї за визначеною стратегією хірургічного лікування [Патент України на корисну модель №110451, Ф61В 17/24, Бюл.№24, 2015]. Однак ці способи не є комплексними, мають недостатній ступінь ефективності у випадку оперативних втручань у хворих на тяжкі форми генералізованого пародонтиту, не мають вираженої протизапальної дії і повністю не виключають можливі ускладнення, пов'язані із значною тривалістю остеогенної регенерації у таких хворих. Найбільш близьким до корисної моделі, що заявляється, за технічною суттю, є спосіб комплексного лікування хворих на тяжкі форми пародонтиту методом мукогінгівоостеопластики, за яким проводять вертикальні або односторонні розрізи через зубоясенний край, відступаючи від краю дефекту 0,5 см, формують слизово-окістний клапоть трапецієподібної форми, довжиною розрізів, що відповідає мобільності клаптя, після чого тканини тупо відшаровують від альвеолярного відростка на глибину враження з вестибулярного і орального боків, проводять деепіталізацію і відновлення слизово-окістних клаптів, кюретаж кісткових кишень, декортикацію альвеолярного відростка, відновлення цементу кореня фінірами і обробку його 5 % розчином лимонної кислоти, на оброблену поверхню альвеолярного відростка щільно укладають змодельований алогенний трансплантат і колагенову композицію, які перекривають слизовоокістним клаптем на рівні шийок зубів і після ретельного гемостазу ушивають рану без натягу, укорочену вуздечку нижньої губи відрізають, мілкі присінки поглиблюють шляхом формування і пересування зустрічних трикутних клаптів за Лімбергом і застосовують методику розщепленого клаптя [http://parodont.net/content/mukogingivoosteoplastika]. Однак цей спосіб також не має вираженої протизапальної дії і не дозволяє ефективно використовувати кісткоутворюючі функції періосту для стимулювання остеогенерації і, зокрема, впливати та корегувати на її ефективність і тривалість. В основу корисної моделі поставлено задачу розробити спосіб комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит ІІ-ІІІ ступеня з корегуванням ефективності репаративних процесів шляхом проведення мукогінгівоостеопластики з урахуванням взаємозв'язку тканин періосту з запаленням та щільністю кісткової структури щелепних кісток проведенням клаптевої операції на слизовій з наступною операцією на ясенному краї і далі - на кістках з пригніченням мікрофлори в пародонтальних кишенях медикаментозними середниками забезпечити ефективне використання кісткоутворюючої функції періосту для стимулювання остеогенерації, можливість впливати та корегувати на ефективність та тривалість остеогенерації та виражену протизапальну дію комплексного лікування. Поставлена задача виконується тим, що за способом комплексного лікування хворих на тяжкі форми пародонтиту методом мукогінгівоостеопластики, що включає проведення вертикальних і/або односторонніх розрізів через зубоясенний край з відступом від краю дефекту, формування слизово-окістного клаптя трапецієподібної форми, довжиною розрізів, що 1 UA 108774 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 відповідає мобільності клаптя, відшаровування тканини від альвеолярного відростка на глибину враження з вестибулярного і орального боків, деепіталізацію і відновлення слизово-окістного клаптя, кюретаж кісткових кишень, декортикацію альвеолярного відростка, відновлення цементу кореня фінірами, укладення на оброблену поверхню альвеолярного відростка змодельованого алогенного трансплантату і колагенової композиції з перекриттям слизово-окістним клаптем на рівні шийок зубів і ушивання рани без натягу після ретельного гемостазу, згідно з пропонованою корисною моделлю, лікування здійснюють проведенням мукогінгівоостеопластики і корегуванням ефективності репаративних процесів в динаміці до і після хірургічного втручання за результатами рентгенологічного і ехоостеометричного відслідковування, індексної оцінки стану пародонта, стану слизової, ясенного краю і кістки, відповідно, з урахуванням взаємозв'язку тканин періосту з запаленням та щільністю кісткової структури щелепних кісток, при цьому підчас хірургічного втручання після деепіталізації і відновлення слизово-окістного клаптя додатково проводять численні кісткові пенентрації на відкритій кістковій ділянці на товщину періосту гострим кулястим бором, формуючи отвори з віддаллю 2-3 мм і після ушивання рани без натягу проводять аплікацію тканини препаратом "Генгігель" та призначають внутрішньовенним крапельним введенням препарат N-(1-дезокси-Dглюцитол-1-іл)-Nметиламоній сукцинат натрію по 400 мл протягом тижня 1 раз на день. Проведенням мукогінгівоостеопластики з урахуванням взаємозв'язку тканин періосту з запаленням та щільністю кісткової структури щелепних кісток за результатами рентгенологічного і ехоостеометричного відслідковування, медикаментозного супроводу і пропоноване корегування ефективності репаративних процесів в динаміці за результатами рентгенологічного і ехоостеометричного методів відслідковування до і після хірургічного втручання, індексної оцінки стану пародонта, стану слизової, ясенного краю і кістки відповідно, забезпечує ефективне використання кісткоутворюючої функції періосту для стимулювання остеогенерації, можливість впливати та корегувати на ефективність та тривалість остеогенерації і забезпечити виражену протизапальну дію комплексного лікування. Пропонований спосіб лікування в динаміці забезпечує позитивний ефект, який підтверджується стабільністю зубоясенного епітеліального прикріплення, активними процесами репаративного остеогенезу, спричиненого явищем загоєння пенентрованого періосту, зменшенням рухомості зубів і рентгенологічною чіткістю кісткових трабекул альвеолярних паростків. Таким чином сукупністю відомих і пропонованих суттєвих ознак отримано нове комплексне технічне рішення, яке забезпечує якісно новий технічний результат лікувальних процесів і є достатнім для виконання поставленої задачі корисної моделі. Суть способу ілюструють табличні і графічні матеріали. На Фіг. 1 наведено динаміку йодного числа Свракова в післяопераційному періоді у хворих І групи (з традиційним методом лікування), на Фіг. 2 - теж у хворих II групи (з пропонованим способом лікування). Спосіб здійснюють так. Спочатку проводять рентгенологічне і ехоостеометричне обстеження хворого і встановлюють взаємозв'язок тканин періосту з запаленням та щільністю кісткової структури щелепних кісток. За результатами обстежень і вибраної стратегії хірургічного втручання проводять вертикальні і/або односторонні розрізи через зубоясенний край з визначеним відступом від краю дефекту, формують слизово-окістний клапоть трапецієподібної форми, довжиною розрізу, що відповідає мобільності клаптя, відшаровують тканини від альвеолярного відростка на глибину враження з вестибулярного і орального боків, здійснюють деепіталізацію і відновлення слизово-окістного клаптя, кюретаж кісткових кишень, декортикацію альвеолярного відростка, відновлюють цемент кореня фінірами, укладають на оброблену поверхню альвеолярний відросток змодельованого алогенного трансплантату і колагенової композиції з перекриттям слизово-окістним клаптем на рівні шийок зубів і ушивають рану без натягу після ретельного гемостазу. При цьому, підчас хірургічного втручання, після деепіталізації і відновлення слизово-окістного клаптя, додатково проводять численні кісткові пенентрації на відкритій кістковій ділянці на товщину періосту гострим кулястим бором, формуючи отвори з віддаллю 2-3 мм і після ушивання рани без натягу, проводять аплікацію тканини препаратом "Генгігель" та призначають внутрішньовенним крапельним введенням препарат N(1-дезокси-Dглюцитол-1-іл)-]N-метиламоній сукцинат натрій по 400 мл протягом тижня 1 раз на день. До і після хірургічного лікування корегують ефективність репаративних процесів в динаміці за результатами рентгенологічного і ехоостеометричного методів відслідковування, індексної оцінки стану пародонту, стану слизової, ясенного краю і кістки відповідно. Приклад. 2 UA 108774 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Для проведення дослідження було відібрано 43 хворих на ГП ІІ-ІII ступеня в віці від 20 до 60 років (20 чоловіків та 23 жінки). В залежності від методу оперативного лікування, хворі були поділені на дві групи: І група - 20 хворих, яким методом оперативного лікування рекомендовано операцію Цешинського-Відмана-Неймана; II група - 23 хворих, яким, крім виконання клаптевої операції Цешинського-Відмана-Неймана, додатково проводили множинну пенентрацію періосту з використанням пропонованого методу мукогінгівоостеопластики. За пропонованим способом хворим під час виконання клаптевої операції після відшарування періосту пенентрували періост кулястим бором, формуючи отвори з віддаллю 2-3 мм, як за прототипом. Втрату зубоясенного епітеліального прикріплення (ВЗЕП) визначали градуйованим пародонтальним зондом у мм, обраховуючи середнє значення за вимірами у 4 точках навколо кожного зуба за відомою методикою Г.Ф. Білоклицької. При виконанні клаптевої операції в кісткові кишені і на гребінь коміркового паростка поміщали остеопластичний матеріал на основі гідроксиапатиту. До і після хірургічного лікування в динаміці застосовували рентгенологічний, ехоостеометричний методи відслідковування ефективності стану остеорепарації, провели індексну оцінку стану пародонту, рентгеноморфометричні індекси. Для визначення вірогідності отриманих результатів провели статистичну обробку цифрового матеріалу. Обстеження хворих проводили до операції та через 1, 6, 12 місяців після оперативного втручання. В період передопераційної підготовки хворих на ГП ІІ-ІII ступеня для пригнічення мікрофлори в пародонтальних кишенях і зменшення запальних процесів у пародонті використовували антибіотики впродовж 7 днів. До комплексу засобів загальної терапії включали анальгетик, антигістамінні, пробіотик, десенсибілізуючі. Призначення індивідуалізували залежно від вираження запальних змін та загального стану організму. Хворих навчали правилам гігієни порожнини рота та інформували про засоби раціональної гігієни. Провели ортопедичну підготовку і усунення факторів, що спричиняли функціональне перевантаження пародонта. Окремим хворим рекомендували замінити ортопедичні чи виготовити ортодонтичні конструкції. Вибіркове пришліфовування проводили діамантовими борами за методикою B.A. Jankelson (1979). Відшліфовані поверхні зубів покривали фторлаком. Провели тимчасове та постійне шинування зубів. Отримані результати: В післяопераційному періоді на біль різної інтенсивності у місці хірургічного втручання скаржилися 24 (56 %) пацієнти першої групи (табл. 1), і 19 (44 %) хворих другої групи (табл. 2). Ці явища в обох групах продовжувалися від 1 до 3 днів. Больові відчуття у пацієнтів нівелювалися призначенням знеболюючих препаратів. В 5 хворих першої групи (11,6 %) та 3 хворих другої групи (7 %) у перший день після операції спостерігалось підвищення температури тіла до субфебрильних значень. Через 15-16 діб після операції стан хворих усіх груп був задовільний, пацієнти скарг не висували. На 16 добу після втручання слизово-окістні клапті зберігалися в новому положенні. Ознак запалення не було. Ясна набули рожевого кольору, не кровоточили, щільно охоплювали зуби, набряку та гіперемії не спостерігали. Після 1 місяця з моменту хірургічного втручання при рентгенологічному спостережені відмічалось: нерівномірність щільності внесеного матеріалу та зниження його рівня у хворих першої групи до 2,2±0,01 мм, і у межах 1 мм у хворих другої групи, незначне зниження гранулярності імплантованого матеріалу на межі з прилеглою кістковою тканиною в обох групах. Через 6 місяців після втручання на прицільних рентгенограмах відмічалось зменшення рентгенологічної щільності та зниження рівня внесеного матеріалу до 2,8±0,01мм у хворих 1 групи і на 1,3±0,01мм у хворих другої групи на верхівках коміркових відростків у всіх ділянках. З'явилися незначні проміжки між імплантованим матеріалом та коренями зубів. Кістковопластичний матеріал хоч і зберіг слабко виражену гранулярність в поодиноких ділянках, проте вже втратив високу рентгенологічну щільність і колишнє розмежування з кістковою тканиною. Дані результатів індексної оцінки пародонту обох груп представлені в таблицях 1 і 2. 3 UA 108774 U Таблиця 1 Характеристика клінічного стану пародонта у хворих 1 групи. Показники Кровоточивість ясен (у % хворих) Наявність набряку (у % хворих) Наявність рідини в кишенях (у % хворих) Рухомість зубів (у % хворих) Втрата висоти м'яких тканин (в мм) Глибина кишень (в мм) 80,0±6,3 % 67,5±7,4 % Термін після оперативного втручання 1 місяць 6 місяців 1 рік 15,0±7,5 % 17,5±7,7 % 25,0±6,9 % 35,0±7,5 % 75,0±6,9 % 38,0±7,8 % 55,0±7,9 % 47,5±7,9 % Доопераційний період 70,0±7,3 % 8,9±0,4 1,01±0,05 35,0±7,5 % 47,5±7,9 % 2,0±0,13 2,5±0,21 1,1±0,1 1,5±0,15 Таблиця 2 Характеристика клінічного стану пародонта у хворих 2 групи. Показники Кровоточивість ясен (у % хворих) Наявність набряку (у % хворих) Наявність рідини в кишенях (у % хворих) Рухомість зубів (у % хворих) Втрата висоти м'яких тканин в мм Глибина кишень в мм 5 10 15 20 25 30 Доопераційний період 80,6 %±6,6 % 77,8 %±6,9 % Термін після оперативного втручання 1 місяць 6 місяців 1 рік 12,2±6,9 % 14,0±7,2 % 8,3±4,6 % 11,1±5,2 % 77,8 %±6,9 % 13,9 % 27,8±6,9 % 25,0±7,2 % 72,2 %±7,5 % 9,26±0,3 0,5±0,05 0,0±0,0 1,0±0,08 0,0±0,0 8,3±4,6 % 1,5±0,10 1,1±0,15 Як засвідчує динаміка йодного числа Свракова в післяопераційному періоді у хворих І і II груп на Фіг.1 і 2 через 1 рік після оперативного лікування на прицільних рентгенограмах спостерігалось місце зниження рівня висоти коміркової кістки у порівнянні зі змодельованою під час оперативного втручання завершилося - І група в ділянках нижніх різців на 3,0±0,01 мм, у ділянках верхніх різців і премолярів на 2,7±0,01 мм, верхніх та нижніх молярів до 3,5±0,01 мм; II група - в ділянках нижніх різців на 1,8 мм, нижніх молярів - на 1,51 мм, верхніх різців - на 1,84 мм, верхніх премолярів - на 1,12 мм та верхніх молярів - на 1,18 мм. Рентгенологічно кортикальна пластина у пацієнтів 2 групи була виражена чіткіше, ніж у 1 групі. Особливо різниця спостерігалася в ділянках нижніх молярів, де кортикальна пластина на верхівках коміркових відростків була ледве-помітною. Для визначення ступеня тяжкості дистрофічно-запальних змін у тканинах пародонта використовували комбінований пародонтальний індекс (РІ). При цьому брали до уваги ступінь запалення, деструкцію КТ, подаючи в балах від 0 до 8. РІ у хворих І групи до операції становив 5,63±1,11, а у хворих II групи - 5,69±1,23. Через 1 рік у хворих І групи становив 4,11±0,81, а у II групи - 3,18±0,89. Даний показник відображає тривалішу стабілізацію процесу у хворих І групи. Через 1 місяць показник ВЗЕП у пацієнтів І групи становив 4,5±1,20, а у пацієнтів II групи 4,45±1,18. Через 60 днів показники ВЗЕП у І групи становили 4,40±1,12, а у II групи - 4,43±1,20. Через рік у пацієнтів І групи - 4,30±1,19, а у II групи - 4,40±16, що свідчить про більш стабільний позитивний результат у хворих на ГПІІ-ІІІ ступеня II групи. Індексна оцінка стану пародонту свідчила про ефективність і переваги додаткового проведення періостальної пенентрації методом численної пенентрації періосту, яка чинить не тільки остеогенну дію, а й протизапальну, про що засвідчують протизапальні пародонтальні індекси. Аналіз показників рентгеноморфометричних індексів у хворих з ГП II-III ступеня показав достовірне збільшення висоти тіла нижньої щелепи: 18,87±0,44 мм у хворих II групи порівняно із 17,08±0,23 мм у хворих І групи, водночас виявлено тенденцію до збільшення висоти альвеолярного відростка (13,64±0,43 мм і 14,36±0,25 мм відповідно). 4 UA 108774 U 5 10 15 20 Результати досліджень, отриманих у хворих II групи, достовірно відрізнялись від результатів І групи через 6 місяців після оперативного лікування і в динаміці позитивний ефект збільшувався, що підтвердило стабільність зубоясенного епітеліального прикріплення, активними процесами репаративного остеогенезу, спричиненого явищем загоєння пенентрованого періосту. Таким чином, отримані результати підтвердили, що пропонований спосіб комплексного лікування має переваги над традиційним методом хірургічного лікування хворих на тяжку форму генералізованого пародонтиту, що виражаються у зменшенні рухомості зубів, у ренгтенологічній чіткості кісткових трабекул альвеолярних паростків. Порівняння результатів досліджень хворих першої та другої груп підтверджують ефективність та доцільність використання пропонованого способу лікування хворих на генералізований пародонти ІІ-ІІІ ступеня. Отримані показники пародонтальних індексів дозволяють зробити висновки, що пропонований спосіб чинить не тільки остеогенну дію, а й протизапальну. Рентгенологічний і остеометричний аналіз результатів досліджень засвідчив позитивну динаміку індексної оцінки стану пародонта. Зокрема, йодне число Свракова в доопераційному періоді у хворих І групи становило 6,55±0,25, а у II групи - 7,22±0,24. Через 1 рік після операції у хворих І групи - 3,27±0,26, а у II групи - 2,10±0,18. РІ до операції у хворих І групи становив 5,63±1,11, а у хворих II групи - 5,69±1,23. Через 1 рік у хворих І групи - 4,11±0,81, а у II групи3,18±0,89. Використання пропонованого способу комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит ІІ-ІІІ ступеня з корегуванням ефективності репаративних процесів дозволяє забезпечити ефективне використання кісткоутворюючої функції періосту для стимулювання остеогенерації, можливість впливати та корегувати на ефективність та тривалість остеогенерації та виражену протизапальну дію комплексного лікування. 25 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 30 35 40 45 Спосіб комплексного лікування хворих на тяжкі форми пародонтиту методом мукогінгівоостеопластики, що включає проведення вертикальних або односторонніх розрізів через зубоясенний край з відступом від краю дефекту, формування слизово-окістного клаптя трапецієподібної форми, довжиною розрізів, що відповідає мобільності клаптя, відшаровування тканини від альвеолярного відростка на глибину враження з вестибулярного і орального боків, деепіталізацію і відновлення слизово-окістного клаптя, кюретаж кісткових кишень, декортикацію альвеолярного відростка, відновлення цементу кореня фінірами, укладення на оброблену поверхню альвеолярного відростка змодельованого алогенного трансплантату і колагенової композиції з перекриттям слизово-окістним клаптем на рівні шийок зубів і ушивання рани без натягу після ретельного гемостазу, який відрізняється тим, що лікування здійснюють проведенням мукогінгівоостеопластики і корегуванням ефективності репаративних процесів в динаміці до і після хірургічного втручання за результатами рентгенологічного і ехоостеометричного відслідковування, індексної оцінки стану пародонта, стану слизової, ясенного краю і кістки, відповідно, з урахуванням взаємозв'язку тканин періосту з запаленням та щільністю кісткової структури щелепних кісток, причому підчас хірургічного втручання після деепіталізації і відновлення слизово-окістного клаптя додатково проводять численні кісткові пенентрації на відкритій кістковій ділянці на товщину періосту гострим кулястим бором, формуючи отвори з віддаллю 2-3 мм і після ушивання рани без натягу проводять аплікацію тканини препаратом "Генгігель" та призначають внутрішньовенним крапельним введенням препарат N-(1-дезокси-D-глюцитол-1-іл)-N-метиламоній сукцинат натрію по 400 мл протягом тижня 1 раз на день. 5 UA 108774 U Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 6