Спосіб діагностики та лікування хворих з поєднаною нейрогенною патологією гіперактивного сечового міхура з гіперкінетичним тонусом детрузора та дистального відділу товстої кишки

Реферат: Заявлений спосіб діагностики та лікування хворих з поєднаною нейрогенною патологією гіперактивного сечового міхура з гіперкінетичним тонусом детрузора та дистального відділу товстої кишки включає застосування урофлоуметрії, електроміографії та електростимуляції сечового міхура з використанням електродів. Додатково проводять електростимуляцію дистального відділу товстої кишки та її електроміографію. При показниках електроміографії товстої кишки у чоловіків вище 61,2±2,5 мкВ і у жінок вище 54,7±1,6 мкВ, вважають тонус товстої кишки гіперкінетичним з призначенням тормозного методу електростимуляції товстої кишки пластинчатими електродами, які розташовують на хребці, над лоном, з частотою 30 Гц, модуляцією 50 %, посилка-пауза - 2-3 с, протягом 15 хв, курсом 2 тижні. Курс лікування проводять 6 разів з інтервалом 1 місяць та призначають препарати АТФ-лонг по 0,02 г та нейровітан по 1 пігулці 3 рази в день на кожен курс по 2 тижні. UA 121294 U (12) UA 121294 U UA 121294 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Спосіб належить до медицини, зокрема до урології та гастроентерології, для лікування хворих з поєднаною нейрогенною патологією гіперактивного сечового міхура з гіперкінетичним тонусом детрузора та дистального відділу товстої кишки. При гіперактивному сечовому міхурі залежно від тонусу детрузора спостерігають взаємозв'язок в порушеннях функції дистального відділу товстої кишки, який пояснюють тим, що іннервація сечового міхура та товстої кишки походить з одних і тих же сегментів S2-S4 спинного мозку, виконує однакову функцію накопичення та евакуації, в якійсь мірі взаємообумовлює несприятливий вплив одного органу на інший і тому виникає необхідність визначення їх взаємозв'язку для покращення діагностики та лікування таких хворих. Досить широко для лікування хворих з гіперактивним сечовим міхуром з гіперкінетичним тонусом детрузора використовують електрофізіотерапевтичні методи. Відомий спосіб лікування гіперактивного сечового міхура з гіперкінетичним тонусом детрузора (1), який полягає в визначенні тонусу детрузора за допомогою електроміографії та урофлоуметрії і на підставі отриманих даних обґрунтовують відповідну тактику лікування детрузора та його сфінктерного апарата. Недоліком способу є те, що при лікуванні хворих з гіперактивним сечовим міхуром з гіперкінетичним тонусом детрузора враховують тільки його тонус. Відомий також спосіб периферичної електроімпульсної терапії в комплексному лікуванні хворих з гіперактивним сечовим міхуром (2), що взято за прототип, який включає застосування електростимуляції тазового дна з використанням біполярних ректальних електродів, а також призначення антихолінергічного препарату толтеродину. Недоліком способу є те, що у хворих з гіперактивним сечовим міхуром з гіперкінетичним тонусом детрузора не враховують тонус дистального відділу товстої кишки та її сфінктерного апарату, що має значення при виборі режимів електростимуляції, а також при тривалому прийомі толтеродину виникають побічні дії у вигляді порушення зору, запаморочення, головного болю, артеріальної гіпертензії, болі в животі, утрудненого сечовипускання, алергічної реакції, сухості у роті, нудоти, диспепсії, запору, метеоризму, діареї. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб діагностики та лікування хворих з поєднаною нейрогенною патологією гіперактивного сечового міхура з гіперкінетичним тонусом детрузора та дистального відділу товстої кишки шляхом застосування урофлоуметрії, електроміографії та електростимуляції сечового міхура з визначенням тонусу дистального відділу товстої кишки та її сфінктерного апарату з використанням електроміографії та комплексного лікування препаратами АТФ-лонг по 0,02 г та нейровітан по 1 пігулці 3 рази в день на кожен курс по 2 тижні з призначенням тормозного методу електростимуляції сечового міхура пластинчатими електродами, які розташовують на хрестець - над лоном з частотою 30 Гц, модуляцією 50 %, посилка-пауза 2-3 сек., протягом 15 хв, курсом 2 тижні, курс лікування 6 разів з інтервалом 1 місяць, що дає можливість знизити гіперактивність детрузора та стінки дистального відділу товстої кишки і зменшити частоту сечовипускання та частоти акта дефекації вдень та вночі і покращити якість життя пацієнта. Поставлена задача вирішується тим, що у способі діагностики та лікування хворих з поєднаною нейрогенною патологією гіперактивного сечового міхура з гіперкінетичним тонусом детрузора та дистального відділу товстої кишки, що включає урофлоуметрію, електроміографію та електростимуляцію сечового міхура з використанням електродів, згідно з корисною моделлю, додатково проводять електростимуляцію дистального відділу товстої кишки та її електроміографію і при показниках електроміографії товстої кишки у чоловіків вище 61,2±2,5 мкВ і у жінок вище 54,7±1,6 мкВ, вважають тонус товстої кишки гіперкінетичним з призначенням тормозного методу електростимуляції товстої кишки пластинчатими електродами, які розташовують на хребці, над лоном, з частотою 30 Гц, модуляцією 50 %, посилка-пауза - 2-3 с, протягом 15 хв., курсом 2 тижні, курс лікування проводять 6 разів з інтервалом 1 місяць та призначають препарати АТФ-лонг по 0,02 г та нейровітан по 1 пігулці 3 рази в день на кожен курс по 2 тижні. Запропонований спосіб виконують наступним чином: при визначенні тонусу детрузора сечового міхура застосовують методи урофлоуметрії (1), стінки товстої кишки електроміографії. При урофлоуметрії та контактній електроміографії, хворому, якій знаходиться у гінекологічному кріслі, вводять стерильний електрод-катетер в сечовий міхур, потім інший електрод-катетер вводять в пряму кишку, відведення біопотенціалів детрузора та прямої кишки проводять при безпосередньому контакті електроду із стінкою спорожненого сечового міхура та спорожненого дистального відділу товстої кишки, визначення рівня розташування сприймаючої частини електрода в нижніх сечових шляхах та дистальних відділах товстої кишки здійснюють 1 UA 121294 U 5 10 15 20 25 відповідно до характера біоелектричної активності сигналів на екрані, а саме за існуючими відмінностями між високочастотною низько-амплітудною біоелектричною активністю поперечносмугастих м'язів (рівень сфінктера уретри та рівень сфінктера товстої кишки) і низькочастотною високо-амплітудною біоелектричною активністю гладких м'язів детрузора та стінки товстої кишки, кількісну оцінку функції м'язів, за даними електроміографії здійснюють відповідно до показників середнього значення сумарної біоелектричної активності та частоти проходження імпульсів і при показниках у чоловіків - детрузор вище 40,0±1,2 мкВ і у жінок вище 33,5±0,8 мкВ, при показниках електроміографії товстої кишки у чоловіків вище 61,2±2,5 мкВ і у жінок вище 54,7±1,6 мкВ вважають тонус сечового міхура та стінки товстої кишки гіперкінетичними. При лікуванні, для проведення тормозного методу електростимуляції хворого укладають на спину, процедуру проводять на спорожнений сечовий міхур та дистальний відділ товстої кишки електростимулятором із застосуванням двох пластинчастих електродів, змочених фізіологічним розчином, які розташовують на спині на рівні хребців S2-S4 перпендикулярно хребту, інший - у нижній ділянці живота над лоном з частотою 30 Гц, модуляцією 50 %, біполярними електричними імпульсами прямокутної форми, посилка-пауза 2-3 сек, протягом 15 хв, курсом 2 тижні, курс лікування 6 разів з інтервалом 1 місяць. Додатково призначають препарати АТФлонг по 0,02 г та нейровітан по 1 пігулці 3 рази в день на кожен курс по 2 тижні. Спосіб діагностики та лікування хворих з поєднаною нейрогенною патологією гіперактивного сечового міхура з гіперкінетичним тонусом детрузора та дистального відділу товстої кишки застосований у лабораторії нейроурології ДУ "Інститут урології НАМНУ" у 67 пацієнта, з яких 36 жінок та 31 чоловіків у віці від 18 до 56 років. Всі пацієнти перед початком обстеження на протязі трьох діб заповнюють щоденник сечовипускання та щоденник стану товстої кишки. Дані обстеження 36 жінок до та після шостого курсу лікування клінічних проявів симптомів гіперактивного сечового міхура з гіперкінетичним детрузором та гіперрефлексією товстої кишки наведені в таблиці 1 та 2. Таблиця 1 Клінічні прояви симптомів нейрогенного сечового міхура у жінок до та після шостого курсу лікування (М±м) Групи хворих n=36 До лікування Після лікування Р % 30 35 полакіурія ніктурія 17,8±1,5 9,2±0,8 р