Спосіб виявлення взаємозв’язку між станом детрузора і тонусу товстої кишки та її сфінктерного апарату у хворих на гіперактивний сечовий міхур

Реферат: Спосіб виявлення взаємозв'язку між станом детрузора і тонусу товстої кишки та її сфінктерного апарату у хворих на гіперактивний сечовий міхур включає застосування урофлоуметрічного та електроміографічного методів дослідження для визначення стану нервово-м'язових структур сечового міхура і його сфінктерного апарату у хворих на гіперактивний сечовий міхур. При показниках урофлоуметрії середньої швидкості сечовипускання вище за 15 мл/сек. і показниках електроміографії у чоловіків вище за 40,0±1,2 мкВ і у жінок - 33,5±0,8 мкВ вважають детрузор гіперкінетичним у хворих на гіперактивний сечовий міхур. При показниках урофлоуметрії у чоловіків і жінок середньої швидкості сечовипускання нижче за 15 мл/сек. і показниках електроміографії у чоловіків нижче 40,0±1,2 мкВ і у жінок нижче 33,5±0,8 мкВ вважають детрузор гіпокінетичним у хворих на гіперактивний сечовий міхур. Додатково визначають стан товстої кишки і її сфінктерного апарату у чоловіків і при гіперкінетичному тонусі детрузора дані електроміографії гіперкінетичного тонусу стінки товстої кишки становлять вище 61,2±2,5 мкВ, внутрішнього сфінктера - вище 58,1 ±1,8 мкВ та зовнішнього - вище 81,2±3,1 мкВ, а при гіпокінетичному тонусі детрузора дані гіпокінетичного тонусу стінки товстої кишки нижче 61,2±2,5 мкВ, внутрішнього сфінктера - нижче 58,1±1,8 мкВ та зовнішнього - нижче 81,2±3,1 мкВ, при обстеженні жінок з гіперкінетичним тонусом детрузора дані електроміографії гіперкінетичного тонусу стінки товстої кишки вище 54,7±1,6 мкВ, внутрішнього сфінктера - вище 48,4±1,3 мкВ та зовнішнього - вище 63,5±1,9 мкВ, а при гіпокінетичному тонусі детрузора дані гіпокінетичного тонусу стінки товстої кишки становлять нижче 54,7±1,6 мкВ, внутрішнього сфінктера - нижче 48,4±1,3 мкВ та зовнішнього - нижче 63,5±1,9 мкВ, що свідчить про взаємозв'язок тонусу цих нервово-м'язових структур. UA 114476 U (12) UA 114476 U UA 114476 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Спосіб належить до медицини, зокрема до урології, для виявлення взаємозв'язку між станом детрузора і тонусу товстої кишки та її сфінктерного апарату у хворих з поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки. При гіперактивному сечовому міхурі залежно від тонусу детрузора відмічають взаємозв'язок в порушеннях функції дистального відділу товстої кишки. Одним із елементів комплексних уродинамічних обстежень у хворих на гіперактивний сечовий міхур є уродинамічна оцінка функціонального стану нижніх сечових шляхів за показниками урофлоуметрії - швидкості сечовипускання за одиницю часу. Швидкість сечовипускання залежить від функціонального стану детрузора й анатомічних змін в сечовипускному каналі. Отже, порушення функції детрузора та інфравезикальна обструкція сечовивідної системи впливають на виникнення порушень акту сечовипускання, оскільки іннервація сечового міхура та товстої кишки походить з одних і тих же сегментів S2-S4 спинного мозку, виконують однакову функцію накопичення та евакуації, в якійсь мірі взаємообумовлюють несприятливий вплив одного органу на інший і тому виникає необхідність визначення їх взаємозв'язку для покращення діагностики та лікування хворих з поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки. Досить широко для діагностики функціональних порушень уродинаміки використовують електрофізіологічні методи дослідження, які є важливою складовою в діагностиці нейрогенних розладів сечовипускання та дистальних відділів товстої кишки. Відомий спосіб визначення тонусу детрузора у хворих на гіперактивний сечовий міхур [1], що взято за прототип, у якому при застосуванні урофлоуметрічних та електроміографічних методів дослідження визначають дві форми стану гіперактивного сечового міхура з гіпо- та гіпертонусом його детрузора і при показниках урофлоуметрії у чоловіків та жінок середньої швидкості сечовипускання нижче за 15 мл/сек. і показниках електроміографії у чоловіків нижче за 40,0±1,2 мкВ і у жінок - 33,5±0,8 мкВ вважають детрузор у хворих на гіперактивний сечовий міхур в стані гіпотонусу, а при показниках урофлоуметрії у чоловіків і жінок середньої швидкості сечовипускання вище за 15 мл/сек. і показниках електроміографії у чоловіків вище 40,0±1,2 мкВ і у жінок вище 33,5±0,8 мкВ вважають детрузор у хворих на гіперактивний сечовий міхур в стані гіпертонусу. Недоліком способу є те, що дослідження проводять у хворих на гіперактивний сечовий міхур без визначення стану інших структур, які пов'язані анатомічно з дістаними відділами сечовивідної системи сегментами спинного мозку. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб виявлення взаємозв'язку між станом детрузора і тонусу товстої кишки та її сфінктерного апарату у хворих на гіперактивний сечовий міхур шляхом застосування методів урофлоуметрії та електроміографії для визначення стану нервово-м'язових структур сечового міхура та товстої кишки і її сфінктерного апарату, та при показниках електроміографії детрузора у чоловіків з гіпертонусом вище 40,0±1,2 мкВ, а при показниках урофлоуметрії середня швидкість сечовипускання вище за 15 мл/сек., дані стінки товстої кишки вище 61,2±2,5, внутрішнього сфінктера - вище 58,1±1,8 мкВ та зовнішнього - вище 81,2±3,1 мкВ, а при гіпокінетичному тонусі детрузора, коли середня швидкість сечовипускання нижче за 15 мл/сек. і показники електроміографії нижче за 40,0±1,2, дані стінки товстої кишки нижче 61,2±2,5 мкВ, внутрішнього сфінктера - нижче 58,1±1,8 мкВ та зовнішнього - нижче 81,2±3,1 мкВ. При обстеженні жінок з гіпертонусом детрузора при показниках урофлоуметрії жінок, коли середня швидкість сечовипускання вище за 15 мл/сек. і показниках електроміографії детрузора вище 33,5±0,8 мкВ дані стінки товстої кишки вище 54,7±1,6 мкВ, внутрішнього сфінктера - вище 48,4±1,3 мкВ та зовнішнього - вище 63,5±1,9 мкВ, а при гіпокінетичному тонусі детрузора при показниках урофлоуметрії середня швидкість сечовипускання нижче за 15 мл/сек. і показниках електроміографії детрузора - 33,5±0,8мкВ, дані стінки товстої кишки нижче 54,7±1,6 мкВ, внутрішнього сфінктера - нижче 48,4±1,3 мкВ та зовнішнього - нижче 63,5±1,9 мкВ, що може свідчити про взаємозв'язок тонусу цих нервовом'язових структур, та дасть можливість підвищити ефективність діагностики та лікування хворих цієї категорії з подальшим визначенням тактики лікування. Поставлена задача вирішується тим, що виявлення взаємозв'язку між станом детрузора і тонусу товстої кишки та її сфінктерного апарату у хворих на гіперактивний сечовий міхур, який включає застосування урофлоуметрічного та електроміографічного методів дослідження для визначення стану нервово-м'язових структур сечового міхура і його сфінктерного апарату у хворих на гіперактивний сечовий міхур і при показниках урофлоуметрії середньої швидкості сечовипускання вище за 15 мл/сек. і показниках електроміографії у чоловіків вище за 40,0±1,2 мкВ і у жінок - 33,5±0,8 мкВ вважають детрузор у хворих на гіперактивний сечовий міхур в стані гіпертонусу, а при показниках урофлоуметрії у чоловіків і жінок середньої швидкості 1 UA 114476 U 5 10 15 20 25 30 35 40 сечовипускання нижче за 15 мл/сек. і показниках електроміографії у чоловіків нижче 40,0±1,2 мкВ і у жінок нижче 33,5±0,8 мкВ вважають детрузор у хворих на гіперактивний сечовий міхур в стані гіпотонусу, згідно з корисною моделлю, додатково визначають стан товстої кишки та її сфінктерного апарату і при показниках урофлоуметрії у чоловіків та жінок середньої швидкості сечовипускання вище за 15 мл/сек. і показниках електроміографії у чоловіків вище за 40,0±1,2 мкВ і у жінок - 33,5±0,8 мкВ, вважають кишку та її сфінктерний апарат у хворих на гіперактивний сечовий міхур в стані гіпертонусу, а при показниках урофлоуметрії у чоловіків і жінок середньої швидкості сечовипускання нижче за 15 мл/сек. та при показниках електроміографії у чоловіків нижче 40,0±1,2 мкВ і у жінок нижче 33,5±0,8 мкВ, вважають кишку та її сфінктерний апарат у хворих на гіперактивний сечовий міхур в стані гіпотонусу. Запропонований спосіб виконують наступним чином: хворому, який знаходиться на гінекологічному кріслі, зовнішній отвір уретри та зовнішній отвір прямої кишки обробляють розчином антисептика та проводять контактну електроміографією на електроміографі шляхом введення стерильного електрода-катетера безпосередньо в спорожнений сечовий міхур, а потім інший катетер у прямую кишку, кількісну оцінку різниці біопотенціалів функції м'язів сечового міхура та прямої кишки здійснюють відповідно до показників середнього значення їх окремої сумарної біоелектричної активності та частоти проходження імпульсів цих структур. Всі пацієнти перед початком обстеження протягом трьох діб заповнюють щоденник сечовипускання і по середній швидкості сечовипускання їх поділяють на дві групи: першу групу - І - складають пацієнти, у яких середня швидкість сечовипускання, за даними урофлоуметрії, складає вище 15 мл/сек., що вказує на його гіпертонус, а другу - II - 15 мл/сек. та менше, що свідчить про гіпотонус детрузора. У чоловіків І групи з гіпертонусом детрузора частота сечовипускання складає 19,3±1,7 (від 8 до 32)разів, в II - 13,3±1,2 (від 8 до 19) разів на день. Сечовипускання в ночі в І групі становило 3,4±0,2 (від 2 до 12) разів, в II групі - з гіпотонусом детрузора - 2,7±0,5 (від 1 до 11) разів. Наявність імперативних покликів в І групі 4,9±0,2 разу, в II - 4,4±0,6 разу, імперативне нетримання сечі І групи 3,4 ±0,1 епізодів, в II - 1,8±0,1 разу. Апробація запропонованого способу проведена у лабораторії нейроурології ДУ "Інституту урології НАМН України" на 138 пацієнтах, з яких 73 (52,9%) жінки (від 21 до 63 років та 65 (47,1%) чоловіків (від 22 до 59 років), електроміографічні дослідження у чоловіків 1 групи з гіпо- і II - з гіпертонусом детрузора та середнє значення сумарної біоелектричної активності нервовом'язових структур сечового міхура і товстої кишки та їх сфінктерного апарату представлені в таблиці 1. Як свідчать наведені дані, у чоловіків І групи всі показники електроміографії нервовом'язових структур сечового міхура і товстої кишки, такі як детрузор сечового міхура та стінка товстої кишки (р