Дипептидні міметики та фармацевтична композиція

1 Дипептид ні міметики, утворені з амінокислоти і тіазолідинової або піролідинової групи, а саме L-ало-ізолейцил-тіазолідин, L-алоізолейцил-піролідин і їх солі 2 Дипептидні міметики згідно з п 1, які відрізняються тим, що солі являють собою органічні солі, такі як ацетат, сукцинат, тартрат або фумарат, або неорганічні кислотні залишки, такі як фосфат або сульфат 3 Солі дипептидних міметиків згідно з одним з попередніх пунктів, які відрізняються тим, що вони мають молярне співвідношення дипептидного компонента і сольового компонента 1 1 або 1 2 4 Солі дипептидних міметиків згідно з одним з попередніх пунктів, а саме солі фумарової кислоти 5 Солі дипептидних міметиків згідно з п 4, а саме сіль фумарової кислоти L-ало-ізолейцилтіазолідину 6 Фармацевтична композиція, яка відрізняється тим, що вона містить щонайменше одну сполуку згідно з одним з попередніх пунктів в ефективній КІЛЬКОСТІ, у разі необхідності в комбінації з одним або декількома фармацевтично прийнятними носіями і/або розріджувачами 7 Фармацевтична композиція згідно з п 6, яка відрізняється тим, що вона містить носій для парентеральних або ентеральних препаративних форм 8 Фармацевтична композиція згідно з п 6, яка відрізняється тим, що вона являє собою препаративну форму для перорального введення 9 Фармацевтична композиція згідно з одним з пунктів 6-9, яка відрізняється тим, що вона містить додатково ппогликемічно діючу активну речовину Даний винахід стосується дипептидних сполук або сполук, аналогічних дипептидним сполукам, які утворюються з амінокислоти і тіазолідинової або піролідинової групи, їх солям, які далі називаються дипептид ними сполуками, і застосування цих сполук для лікування порушеної толерантності до глюкози, ниркоподібної глюкозурії, пперліпемм, метаболічних ацидозів, цукрового діабету, діабетичної невропатії і нефропатії, а також ускладнень ссавців, що викликаються цукровим діабетом Даний винахід стосується також простого способу зниження концентрації цукру в крові ссавців за допомогою дипептидних сполук в якості знижувальних активність ефекторів (субстратів, псевдосубстратів, інгібіторів, зв'язуючих білків, антитіл і інш ) для ферментів з порівнянною або ідентичною активністю по відношенню до ферментативної активності ферменту дипептидилпептидази IV (ДП IV) ДП IV-активність або ДП IV-аналопчна актив ність (наприклад, цитозольна ДП II має субстратну специфічність, майже ідентичну субстратної специфічності ДП IV) має місце в кровообігу, де вона з високою специфічністю відщеплює дипептид від Nкінця біологічно активних пептидів, якщо пролін або аланін є сусідніми залишками N-кшцевоі амінокислоти В IX ПОСЛІДОВНОСТІ Глюкозозалежні інсулінотропні поліпептиди шлункові шпбіторні поліпептиди 1-42 (GIPi 42) і глюкагон-подобні аміди пептидів 1 7-36 (GLP-I736), а також гормони, які стимулюють секрецію інсуліну підшлункової залози, що індукується глюкозою (також такі, що називаються шкретинами), є субстратами ДП IV, оскільки вона може відщеплювати від N-кшцевих послідовностей цих пептидів дипептид тирозинілаланін або пстидилаланін in vitro і in vivo Зменшення подібної ДП IV- або ДП IVаналопчної ферментативної активності відносно розщеплення таких субстратів in vivo може сприя О о> ю ю 54599 ти ефективному придушенню небажаної ферментативної активності в лабораторних умовах, а також при патологічних станах організмів-ссавців Наприклад, в основі цукрового діабету типу II (також старечого діабету) лежить знижена секреція інсуліну або порушення рецепторної функції, викликаної протеолітичне зумовленими концентраційними аномаліями шкретинів Гіперглікемію і пов'язані з нею причини або ускладнення (також цукровий діабет) ВІДПОВІДНО ДО ВІДОМОГО рівня техніки лікують інсуліном (наприклад, виділеним з підшлункової залози великої рогатої худоби або також одержаним генною інженерією) хворий організм в різних готових препаративних формах Всі ВІДОМІ ДОСІ, а також більш сучасні способи відрізняються високими витратами матеріалів, високою вартістю і часто значною шкодою для "якості" ЖИТТЯ пацієнтів Однак, класичний спосіб (щоденна внутрішньовенна (і v) ІН'ЄКЦІЯ інсуліну, звичайно з тридцятирічного віку) для лікування гострих симптомів захворювання приводить після тривалого застосування, між іншим, до важких змін судин (артеріосклерозу) і пошкоджень нервів Недавно запропоновано введення підшкірних депо-імплантантів (вивільнення інсуліну відбувається дозованим образом і усуваються щоденні ін'єкції), а також імплантація (трансплантація) інтактних Лангергансових клітин в підшлункову залозу з порушеною функцією або ІНШІ органи і тканини Подібні трансплантації вимагають великих технічних витрат Крім того, вони являють собою зв'язане з ризиком хірургічне втручання в організм реципієнта і вимагають також при КЛІТИННІЙ трансплантації способів супресм або обходу імунної системи Застосування аланіл-піролідиду і ізолейцилтіазолідиду в якості інгібіторів ДП IV-або ДП IVаналопчної ферментативної активності вже відоме з PCT/DE97/00820 і застосування ізолейцилпіролідиду і пдрохлориду ізолейцил-тіазолідиду вже відомо з DD 296 075 У разі ізолейцилтіазолідиду, що застосовується в рівні техніки, мова йде про природний, отже, L-трео-ізолейцилтіазолідид на дату пріоритету і дату подачі заявки обидві публікації містили інформацію тільки про цю, природну форму ізолейцил-тіазолідиду Було встановлено, що ці сполуки, особливо Lтрео-ізолейцил-тіазолідид, є хорошими ефекторами відносно ДП IV- і ДП IV-аналопчноі ферментативної активності Однак, при застосуванні цієї сполуки у деяких пацієнтів або при деяких формах захворювання спостерігаються деякі проблеми В залежності від симптомів і тяжкості, наприклад, сахарного діабету, було б бажано мати в розпорядженні ефектори, які виявляли б іншу дію, ніж ВІДОМІ сполуки Так відомо, що пацієнти з цукровим діабетом повинні індивідуально "настроюватися" для того, щоб зробити можливим оптимальне лікування їх хвороби Так, в деяких випадках, наприклад, повинна бути достатня зменшена активність ефекторів ДП IV Дуже висока інгібуюча активність і перманентне застосування одного і того ж медикамента, зокрема через тривале лікування, можуть приводити, як наслідок, до небажаних побічних дій Далі, було б бажаним поліпшення транспортних властивостей для підвищення швидкості всмоктування ефекторів in vivo Таким чином, задачею даного винаходу є нові (зокрема, понижувальні активність) ефектори для лікування, наприклад, порушеної (такої, що заподіює шкоду) толерантності до глюкози, глюкозурії, пперліпемм, метаболічних ацидозів, цукрового діабету, діабетичної невропатії і нефропатії, а також ускладнень у ссавців, що викликаються цукровим діабетом, і простого способу лікування цих захворювань Ця задача вирішується згідно з даним винаходом дипептидними сполуками або аналогами дипептидів, які утворюються з амінокислоти і тіазолідинової або піролідинової групи, і їх солей При застосуванні, переважно пероральному, ссавцями цих ефекторів ендогенні (або додатково застосовувані екзогенні) інсулінотропні пептиди GIPi 42 і GLP-I736 (або GLP-I737 або ІНШІ аналоги) в меншій мірі розщеплюються ДП IV- або ДП IVаналопчними ферментами, і внаслідок цього зменшується або сповільнюється падіння концентрації цих пептидних гормонів Таким чином, даний винахід заснований на впливі зменшення ДП IV-або ДП IV-аналопчноі ферментативної активності, що має місце в кровообігу, на рівень цукру в крові Було виявлено, що 1 зменшення ДП IV- або ДП IV-аналопчноі активності приводить до відносного підвищення стабільності шкретинів (або їх аналогів), які стимулюються глюкозою або введеними ззовні, тобто шляхом застосування ефекторів ДП IV- або ДП IVаналопчних білків можна регулювати розпад шкретинів в крові, 2 підвищена біологічна стабільність шкретинів (або їх аналогів) до деструкції приводить до зміни активність ендогенного інсуліну, 3 підвищення стабільності шкретинів, яка досягається за допомогою зменшення ДП IV- або ДП IV-аналопчноі ферментативної активності в крові, приводить до подальшої зміни активності інсуліну, що індукується глюкозою, і тим самим до модулювання вмісту глюкози в крові, що контролюється за допомогою ДП-1 V-ефекторів Особливо придатні для цього дипептидні сполуки згідно з винаходом, в яких амінокислота вибрана з природних амінокислот, таких як, наприклад, лейцин, валін, глутамш, пролін, ізолейцин, аспарагін або аспарагінова кислота По можливості пероральне застосування високоафшних, низькомолекулярних інгібіторів ферменту у ВІДПОВІДНОСТІ з даним винаходом являє собою недорогу альтернативу, наприклад, інвазивним хірургічним способам при лікуванні патологічних станів За допомогою ХІМІЧНОГО моделювання властивостей стабільності, транспорту кліренса їх активність може бути модифікована і настроєна на індивідуальні властивості Як згадувалося раніше, при тривалому лікуванні, наприклад, цукрового діабету може бути необхідним вживання ефекторів з однією певною активністю, за допомогою якої можуть бути задоволені потреби пацієнтів або вилікувані симптоми Дипептидні сполуки у ВІДПОВІДНОСТІ з даним винаходом при концентрації (дипептидних сполук) ЮмкМ, особливо при вказаних в таблиці 1 умовах, 54599 знижують активність дипептидилпептидази IV або ДП IV-аналопчноі ферментативної активності щонайменше на 10, переважно щонайменше на 40% Часто також потрібне зниження активності щонайменше на 60% або щонайменше на 70% Переважні ефектори можуть знижувати активність максимально на 20% або 30% Крім того, транспортні властивості сполук, що пропонуються, зокрема з використанням переносника пептидів Pep T1, помітно поліпшені Особливо переважними дипептидними сполуками є L-ало-ізолейцил-тіазолідид і його солі Ці сполуки при порівнянні з L-трео-ізолейцилтіазолідидом при приблизно рівній за величиною активності відносно модуляції глюкози несподівано демонструють поліпшення приблизно в п'ять разів транспорту за допомогою переносника пептидів Pep T1 Додаткові переважні сполуки приведені в таблиці 1 Солі дипептидних сполук даного винаходу можуть бути, наприклад, органічними солями, такими як ацетат, сукцинат, тартрат або фумарат, або містити неорганічні кислотні залишки, такі як фосфат або сульфат Особливо переважними є фумарати, які виявляють високу активність при несподівано високій стабільності до пдролизу і є значно менш розчинними, ніж пдрохлориди Ці властивості є також цінними для галенової продукції Крім того, переважними є L-трео-ізолейцилпіролідид і його солі, зокрема солі фумарової кислоти, і L-ало-ізолейцил-піролідид і його солі, зокрема солі фумарової кислоти Солі дипептидних сполук можуть існувати в молярному співвідношенні дипептидного компонента (або його аналога) і сольового компонента 1 1 або 2 1 Подібною сіллю є, наприклад, (ПеТпіа)2-фумарова кислота Особливо переважними солями є солі фумарової кислоти L-трео-ізолейцил-тіазолідиду і Lало-ізолейцил-тіазолідиду Таким чином, даний винахід стосується ефекторів ферментативної активності дипептидилпептидази IV (ДП IV) або аналогів ДП IV і їх застосуванню для зниження вмісту цукру в крові при характерної для гіперглікемії концентрації глюкози в сироватці організму-ссавця Зокрема, даний винахід стосується застосуванню ефекторів ДП IVабо ДП IV-аналопчноі ферментативної активності, що пропонуються, для придушення або ослаблення патологічних аномалій обміну речовин ссавців, таких як, наприклад, порушена толерантність до глюкози, глюкозурія, пперліпемія, метаболічні ацидози, цукровий діабет, діабетична невропатія і нефропатія, а також ускладнення ссавців, що викликаються цукровим діабетом У наступній переважній формі здійснення винахід стосується способу зниження вмісту цукру в крові при характерній для гіперглікемії концентрації глюкози в сироватці організму-ссавця, відмінному тим, що ссавцеві вводять терапевтичне ефективну КІЛЬКІСТЬ щонайменше одного ефектора ДП IV- або ДП IV-аналопчноі ферментативної активності згідно з винаходом Далі винахід стосується фармацевтичних ком позицій, також лікарських засобів, які містять щонайменше одну сполуку даного винаходу або його солі, у разі необхідності в комбінації з одним або декількома фармацевтично прийнятними носіями і/або розчинниками Фармацевтичні композиції можуть бути виконані, наприклад, у вигляді парентеральних або ентеральних препаративних форм і містити ВІДПОВІДНІ носи, або у вигляді пероральних препаративних форм, які містять придатні для перорального введення носи Переважно, вони є пероральними готовими формами Фармацевтичні композиції можуть додатково містити одну або декілька гіпоглікемічно діючих активних речовин, які можуть бути самі по собі відомими активними речовинами Ефектори згідно з винаходом ДП IV- або ДП IV-аналопчноі ферментативної активності можуть застосовуватися для зниження вмісту цукру в крові при характерній для гіперглікемії концентрації глюкози в сироватці організму-ссавця або для приготування ВІДПОВІДНОГО лікарського засобу Ефектори ДП IV- або ДП IV-аналопчного ферменту, що застосовуються у ВІДПОВІДНОСТІ З даним винаходом, можуть застосовуватися в фармацевтичне прийнятних препаративних формах або комплексах препаративних форм в якості інгібіторів, субстратів, псевдосубстратів, інгібіторів експреси ДП IV, зв'язуючих білків або антитіл цих ферментативних білків або комбінацій з цих різних речовин, які зменшують концентрацію білка ДП IV або ДП IV-аналога Ефектори, що розглядаються у винаході, є, наприклад, інгібіторами ДП IV, такими як дипептидні ПОХІДНІ або дипептидні міметики Lало-ізолейцил-тіазолідид і приведені в таблиці 1 ефектори і їх солі фумарової кислоти Ефектори даного винаходу роблять можливим індивідуально "підібране" лікування для пацієнтів або захворювань, при якому можна уникнути, зокрема, індивідуальної виявленої непереносимості, алергій і побічних дій Ці сполуки виявляють також різну тимчасову залежність активності Завдяки цьому лікарю надається можливість диференцьовано реагувати на індивідуальну ситуацію пацієнта з одного боку, він може точно встановити швидкість початку дії, а з іншого боку, тривалість дії і, зокрема, силу дії Спосіб у ВІДПОВІДНОСТІ з даним винаходом надає новий ПІДХІД до зниження підвищеної концентрації глюкози крові в сироватці ссавців Він є простим, комерційне вигідним і придатним для застосування при терапії, зокрема, захворювань, викликаних показниками вмісту глюкози в крові, що перевищують середні показники, у ссавців і, зокрема, в медицині Ці ефектори застосовуються, наприклад, у формі фармацевтичних препаратів, які містять активний інгредієнт в комбінації із звичайними носіями, відомими з відомого рівня техніки Наприклад, їх застосовують парентерально (наприклад, i v , в фізіологічному розчині кухонної солі) або ентерально (наприклад, перорально, приготованими із звичайними носіями, такими як, наприклад, глюкоза) В залежності від їх ендогенної стабільності і їх бюдоступності ефектори повинні вводитися один 54599 раз або декілька разів в день для досягнення бажаної нормалізації показників вмісту глюкози в крові Наприклад, такий діапазон доз для людини може знаходитися в області від 0,01 мг до Юмг ефектора на кілограм ваги тіла Було показано, що при прийомі ефекторів ферментативної активності дипептидилпептидази IV або ДП IV-аналога в крові ссавця, у зв'язку з викликаним тимчасовим зниженням активності ендогенні (або додатково екзогенне введені) інсулінотропні пептиди шлункові шпбіторні поліпептиди 142 (GIPi 42) і глюкагон-подібні аміди пептидів 1 7-36 (GLP-I736) (або GLP-I736 або ІНШІ аналоги) в меншій мірі розщеплюються ДП IV- або ДП IVаналопчними ферментами, і внаслідок цього зменшується або сповільнюється падіння концентрації цих пептидних гормонів або їх аналогів Підвищена стабільність шкретинів (присутніх ендогенно або екзогенно введених), що досягається за допомогою дії ефекторів ДП IV або їх аналогів, які внаслідок цього в підвищеній мірі присутні для інсулінотропної стимуляції рецепторів шкретинів Лангергансових клітин в підшлунковій залозі, змінює між іншим ефективність гомологічного інсуліну, що спричиняє за собою стимуляцію вуглеводневого обміну організму, одержуючого ці ефектори В результаті вміст цукру в крові знижується нижче за характерну для гіперглікемії концентрації глюкози в сироватці організму, одержуючого ефектори Таким чином, можуть бути усунені або ослаблені аномалії обміну речовин, такі як порушена толерантність до глюкози, глюкозурія, пперліпемія, а також можливі важкі метаболічні ацидози і цукровий діабет, симптоми захворювань, які є наслідком підвищеної концентрації глюкози в крові протягом тривалого періоду часу Серед відомих з рівня техніки ефективних при пероральному введенні антидіабетичних засобів досі невідомий клас низькомолекулярних речовин, що мають подібну ефективність (за винятком бігуаніду метаморфіну молекулярна маса 130) Молекулярна маса аміноацил-тіазолідидів знаходиться між 146 (гліцил-тіазолідид), 203 (ізолейцилтіазолідид) і 275 (триптофаноіл-тіазолідид) У порівнянні з цим, молекулярна маса сульфонілсечовини (глібенкламід 494), сахариду (акарбозу 630), а також тіазолідин-дюнів (пюглітазон 586) знаходяться в діапазоні приблизно 500 - 700Да ФІЗІОЛОГІЧНО аміноацил-тіазолідиди гідролізуються амінопептидазами, а також кислотним гідролізом з утворенням гомологічних речовин, таких як амінокислоти і цистеамш, так що застосування сполук даного винаходу у вигляді перорально доступних антидіабетичних засобів являє собою розширення фармацевтичних засобів У пацюків і мишей гіперглікемія, що експериментальне індукується, добре (вище середнього) лікується пероральним введенням сполук, що застосовуються у ВІДПОВІДНОСТІ з даним винаходом (таблиці 2 і 3) Застосування 500 - 1000-кратноі діючої дози не приводило до якоі-небудь виявленої патологічної зміни протягом тритижневих токсикологічних експериментів на пацюках і мишах Активність сполук даного винаходу відносно ДП IV представлена як приклад в таблиці 1 Таблиця 1 Дія різних ефекторів на каталізуємий дипептилпептидазою IV гідроліз 0,4мМ субстрат H-Gly-PropNA при 30°С, рН 7,6 і ІОННІЙ силі 0,125 Ефектор Метформін Глібенкламід Акарбоза H-Asnтіазолідид H-Asn-піролідид H-Asnтіазолідид H-Asn(NHOH)п і рол ід ид H-Asn(NHOH)тіазолідид H-Glu-піролідид H-Gluтіазолідид H-Glu(NHOH)п і рол ід ид H-Glu(NHOH)тіазолідид H-His-піролідид H-Hisтіазолідид Н-Рго-піролідид Н-Рготіазолідид Н-ІІе-азидидид Н-ІІе -піролідид H-L-ало-ІІетіазолідид H-Val-піролідид H-Valтіазолідид % залишкової активності ДП Афінність ефекто- IV в присура до ДП IV К, (нМ) тності ЮмкМ ефектора »1000000 100 »1000000 100 »1000000 100 3500 47,2 14000 81,6 2900 45,6 13000 88,2 8800 54,5 2200 38,5 610 25,0 2800 44,9 1700 36,5 3500 49,7 1800 35,2 4100 50,2 1200 27,2 3100 210 43,8 12,3 190 10,0 480 23,3 270 13,6 Відомо, ЩО аміноацил-піролідиди і аміноацилтіазолідиди можуть руйнуватися ферментами пролінамінопептидазою і пролідазою, присутніми в клітинах слизової оболонки тонкої кишки, в сироватці і клітинах печінки, і тіазолідинове кільце схильне до розкриття в присутності кислот (наприклад, у шлунку) з утворенням адекватних похідних цистеамшу (див US 458407) Тому було несподіваним виявлення дозонезалежної активності активних речовин після перорального введення Дозозалежність дії L-ало-ізолейцил-тіазолідиду на активність ДП IV сироватки після перорального введення L-ало-ІІе-тіазолідиду здоровим пацюкам Wistar приведена в наступній таблиці 54599 Таблиця 2 Залишкова активність ДП IV в сироватці відносно 0,4мМ субстрат H-Gly-Pro-pNA при 30°С, рН 7,6 і ІОННІЙ силі 0,125 після перорального введення і в залежності від дози L-ало-ізолейцил-тіазолідиду, визначена через ЗО хвилин після застосування шпбітора Доза на тварину, що Залишкова активність ДП IV досліджується в% Омг 100 2,5мг 52 5,Омг 40 Юмг 28 20мг 29 Несподіваним і бажаним є досягнута на моделі діабетичної тварини знижуюча вміст глюкози дія активної речовини даного винаходу L-алоізолейцил-тіазолідиду після м перорального введення при одночасній пероральній глюкозній стимуляції (таблиця 3) Для посилення дії, що знижує вміст цукру в крові, різних антидіабетичних засобів застосовують часто комбінації різних антидіабетичних засобів, ефективних при пероральному введенні Оскільки антипперглікемічна дія ефекторів даного винаходу розвивається незалежно від інших відомих антидіабетичних засобів, що вводяться перорально, активні речовини даного винаходу аналогічно придатні у ВІДПОВІДНІЙ галеновій формі для досягнення бажаних нормоглікемічних ефектів, для застосування в комбінаторній терапії Таким чином, сполуки, що застосовуються у ВІДПОВІДНОСТІ з даним винаходом, можуть бути переведені відомим способом у звичайні препаративні форми, такі як, наприклад, таблетки, капсули, драже, ПІЛЮЛІ, супозиторії, грануляти, аерозолі, сиропи, рідкі, тверді і кремоподібні емульсії і суспензії і розчини з використанням інертних, нетоксичних, фармацевтично прийнятних носив і допоміжних засобів або розчинників При цьому ці терапевтичне ефективні сполуки в кожному випадку присутні переважно в концентрації від приблизно 0,1 до 80, переважно від 1 до 50% мас від загальної суміші, тобто в кількостях, які достатні для досягнення вказаного діапазона доз Таблиця З Зниження циркулюючої в крові глюкози протягом 60 хвилин після перорального введення 20 мкМ L-ало-ІІе-тіазолідиду на пацюках різних тваринних моделях при одночасному тесті толерантності до глюкози (дані виражені у % відносно нормоглікемічних показників) Модель тварини Пацюк Wistar, нормальний Концентрація Концентрація глюкози в % глюкози в % (оброблені Lало-ІІе(контроль) тіазолідидом) 100 82 10 Пацюк Wistar (модель діабету 2Ь, товста) 100 73 Хороше всмоктування сполук, що застосовуються у ВІДПОВІДНОСТІ з даним винаходом, через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту дозволяє застосовувати багато яких галенових препаратів Ці речовини можуть застосовуватися в якості лікарських засобів у формі драже, капсул, капсул, що розкушуються, таблеток, крапель, сиропу, а також язичкової форми або у вигляді спреїв для носу Композиції готують, наприклад, розбавленням активного інгредієнта розчинниками і/або носіями, у разі необхідності із застосуванням емульгаторів і/або диспергуючих засобів, причому, наприклад, у разі застосування води в якості розчинника у разі необхідності можуть використовуватися органічні розчинники в якості допоміжного розчинника В якості допоміжної речовини можна назвати, наприклад, воду, нетоксичні органічні розчинники, такі як парафін (наприклад, фракції нафти), рослинні масла (наприклад, рапсове масло, арахісове масло, кунжутне масло), спирти (наприклад, етиловий спирт, гліцерин), ГЛІКОЛІ (наприклад, пропіленгліколь, поліетиленгліколь), тверді носи, такі як наприклад, природна мука гірських порід (наприклад, високодисперсні кремнієві кислоти, силікати), цукор (наприклад, цукор-сирець, молочний цукор і виноградний цукор), емульгуючі засоби, такі як неюногенні і анюногенні емульгатори (наприклад, ефіри полюксиетилену і жирної кислоти, ефіри полюксиетилену і жирного спирту, алкілсульфонати і арилсульфонати), диспергуючі засоби (наприклад, ЛІГНІН, сульфітні луги, метилцелюлоза, крохмаль і полівшілпіролідон) і мастильні речовини (речовини, що додають слизькість) (наприклад, стеарат магнію, тальк, стеаринова кислота і лаурилсульфат натрію) і в деяких випадках ароматичні речовини (ароматизатори) Застосування здійснюється звичайним шляхом, переважно ентерально або парентерально, особливо переважно перорально У разі ентерального застосування таблетки можуть крім вказаних носив містити додаткові наповнювачі, такі як цитрат натрію, карбонат кальцію і фосфат кальцію, разом з різними добавками, такими як крохмаль, переважно картопляний крохмаль, желатин і т п Крім того, речовини, що додають слизькість, такі як стеарат магнію, лаурилсульфат натрію і тальк, можуть застосовуватися спільно для таблетування У разі водних суспензій і/або еліксирів, призначених для перорального використання, активні компоненти, крім змішування з вищезгаданими допоміжними речовинами, можуть бути додатково змішані з різними поліпшуючими смак речовинами або барвниками При парентеральному застосуванні можуть застосовуватися розчини активних інгредієнтів з використанням ВІДПОВІДНИХ рідких носив Загалом, переважно при внутрішньовенному введенні використати КІЛЬКІСТЬ від приблизно 0,01 до 2,0мг/кг, переважно від приблизно 0,01 до 1,0мг/кг ваги тіла в день для досягнення ефективних результатів, а 12 11 54599 при ентеральному введенні дозування становить немає D-Tpeoне виприблизно 0,01 - 2мг/кг, переважно приблизно 0,01 шпбуванн 147 158 203 IT*F значали -1 мг/кг ваги тіла в день я Незважаючи на це, в деяких випадках може L-ало145-4,58 7 2*10 154 203 бути необхідним відхилення від вказаних кількосIT*F 146 (380нм) тей, а саме в залежності від ваги тіла піддослідної немає D-ало1444,5 тварини або пацієнта, або в залежності від спосошпбуванн 150 203 IT*F 146 (380нм) бу введення, а також від вигляду тварини і його я індивідуального самопочуття відносно лікарського засобу або інтервалу, з яким здійснюється ввеIT*F = фумарат ізолейцил-тіазолідиду дення Так, в деяких випадках може вистачати Дані ЯМР і ВРХ підтверджують, що мова йде менша КІЛЬКІСТЬ, ніж вищезгадана найменша КІЛЬпро ВІДПОВІДНІ речовини КІСТЬ, в той час як в інших випадках можуть бути Умови вимірювання визначення К, речовин рекомендовані більш високі КІЛЬКОСТІ, розподілені Фермент ДП І\/НИрка свині, 0,75мг/мл, 18Е/мл на окремі дози для введення протягом дня Для (GPpNA) в 25мМ Тріс рН 7,6, 30% сульфату амозастосування в медицині передбачається такий же нію, 0,5мМ ЕДТА, 0,5мМ ДТЕ діапазон дозування При цьому приведені вище Початковий розчин 1 250, розбавлений в рекомендації справедливі і в цьому випадку буфері для вимірювань Приклади препаративних форм Буфер 40мМ HEPES рН 7,6, 1 = 0,125 (КСІ) 1 Капсули, що містять ЮОмг L-ало-ізолейцилСубстрат GPpNA*HCI тіазолідиду на одну капсулу Для приблизно 10000 Початковий розчин 2,1мМ капсул готують розчин такого складу Вимірювальний прилад Бю Тест-самопис Гідрохлорид L-ало-ізолейцил(Perkm-Elmer Bio Assay Reader, HTS 7000 Plus, T = тіазолідиду 1,0кг, 30°C Л = 405HM Гліцерин 0,5кг, Початкова суміш для вимірювання ЮОмкл Полієтіленгліколь 3,0кг, буфера Вода 0,5кг ЮОмкл субстрату (3 різних концентрації 0,8мМ 5,0кг -0,2мМ) Розчин використовують для заповнення м'яких 50мкл води/інпбітора (7 різних концентрацій желатинових капсул ВІДПОВІДНО ДО ВІДОМИХ спосо2,1мкМ-32,8нМ) бів Капсули придатні для розкушування або для Юмкл ферменту проковтування Буфер, воду/інгібітор і фермент термостатува2 Таблетки або лаковані таблетки або драже ли заздалегідь при 30°С і реакцію ініціювали дозі ЮОмг L-ало-ізолейцил-тіазолідиду данням так само термостатованого субстрату Такі КІЛЬКОСТІ використовуються при приготуВизначення проводили чотири рази Час вимірюванні 100000 таблеток вання становив 10 хвилин Гідрохлорід L-ало-ізолейцилВизначення точки плавлення тіазолідиду, тонкоподрібнений 10,0кг, Точку плавлення визначали з використанням Глюкоза 4,35кг, мікроскопа Кофлера із столиком (LeicaМолочний цукор 4,35кг, Aktiengesellschaft), який нагрівається, величини є Крохмаль 4,50кг, некоректованими, або на приладі ДСК (у HeuЦелюлоза, тонкоподрібнена 4,50кг mann-Pharma) Вищезгадані компоненти змішують і безпосеОптичне обертання редньо після цього з'єднують з розчином, приготоПоказники обертання визначали при різних ваним з довжинах хвиль на " Pol a n mete r 341" або далі на Полівшілпіролідону 2,0кг Fa Perkm Elmer Полісорбату 0,1кг Умови проведення маси-спектрометрм і води приблизно 5,0кг Мас-спектри реєстрували на "АРІ 165" або і гранулюють відомим способом, розтираючи "АРІ 365" Fa РЕ Sciex з використанням електровологу масу, і після додання 0,2кг стеарату магнію розпилювальної іонізації (ESI) сушать Готову суміш для таблеток вагою 30,0кг Працюють з безпечною концентрацією с = обробляють з одержанням округлих таблеток ваЮмкг/мл, речовину вміщують в МеОН/НгО 50 50, гою ЗООмг кожна Таблетки можуть бути лаковані 0,1% НСОгН, вливання проводять распилювальабо дражовані відомими способами ним насосом (20мкл/хв) - Вимірювання проводили Технічні дані переважних сполук приводяться в позитивному режимі [М + Н]+, ESI-напруга скланижче дає U =5600В Із солями одержані такі результати Дослідження за Пе-Тпіа*фумаратам (ізомерам) і іншим солям ІТ*сіль М (гмоль ') Т пл (°С) к, Сукцинат 5,1 е-8 522,73 116 Т пл КЕ Тартрат 8,3 е-8 352,41 122 Речовина к, МС [а] Н2О (°С) (хв) Фумарат 8,3 е-8 520,71 156 L-Tpeo-10,7 Гідрохлорид 7,2 е-8 238,77 169 8*108 1 5 о д с к 160 203 (405нм) IT*F 13 54599 Дослідження розчинності солей Ile-Thia lle-Thia*Fum (фумарат ізолейцил-тіазолідиду) Наважка 10,55мг відповідає 0,02ммоль (520,72г/моль) Додання ЮОмкл НгОдист при ЮОмкл не спостерігається ніякого розчинення, оптично ніякого поверхневого змочування від 200мкл трохи спостерігається початок розчинності при 400мкл можна спостерігати повне розчинення 2,63% У разі цієї солі встановлено, що вона є ледве змочуваною і не руйнується lle-Thia*Succ (сукцинат ізолейцил-тіазолідиду) Наважка 16,6 мг відповідає 0,031 ммоль (522,73г/моль) Додання 16мкл НгОдист при 16мкл не спостерігається ніякого розчинення, оптично "всмоктування" вологи від ббмкл - 1,5мл не можна спостерігати ніякого розчинення цієї речовини Ne-ThiaTartrat (тартрат ізолейцил-тіазолідиду) Наважка 17,3мг відповідає 0,049ммоль (351,41 г/моль) Додання ЮОмкл НгОдист при ЮОмкл повне розчинення 17,3% lle-Thia*Phos (фосфат ізолейцил-тіазолідиду) Наважка 15,5мг відповідає 0,051 ммоль (300,32г/моль) Додання ЮОмкл НгОдист при ЮОмкл можна спостерігати набухання послідовне додання 10Омкл НгО при 400мкл повне розчинення 3,87% 14 lle-Thia*HCI (пдрохлорид ізолейцилтіазолідиду) Наважка 16,1мг відповідає 0,067ммоль (238,77г/моль) Додання ЮОмкл НгОдист при ЮОмкл повне розчинення 16,1% Загальний синтез Пе-Тпіа*солі (солі ізолейцилтіазолідиду) Вос-захищену амінокислоту Вос-ІІе-ОН заздалегідь вміщують в етилацетат, початкову суміш охолоджують до приблизно -5°С Додають по краплях N-метилморфолш, хлорангідрид півалінової кислоти (лабораторія) або неогексаноіл-хлорид (дослідна установка) при ПОСТІЙНІЙ температурі Реакційну суміш перемішують протягом декількох хвилин для її активування Один за іншим додають по краплях N-метил-морфолш (лабораторія) і пдрохлорид тіазолідину (лабораторія), тіазолідин (дослідна установка) Обробку в лабораторії проводять класичним методом з розчинами солей, а на ДОСЛІДНІЙ установці початкову суміш очищують розчинами NaOH і СН3СООН Відщеплення захисної групи Вос досягається за допомогою суміші НСІ/дюксан (лабораторія) або H2SO4 (дослідна установка) У лабораторії цей пдрохлорид кристалізують з суміші ЕЮН/ефір Для дослідної установки одержують вільний амін за допомогою додавання суміші NaOH/NH3 Фумарову кислоту розчиняють в гарячому етанолі, додають вільний амін, при цьому осаджується (ПеТпіа)2-фумарат (М = 520,71 гмоль 1) Аналіз ізомерів або енантюмерів проводять за допомогою електрофорезу Роздоєння капілярним зональним електрофорезом (КЕі ізомерів ізолейцип-тшсшідиду : КЕ-розділення сумш 1 1 1 1 L-!breo-He-Thia*Fum, L-aDo-Ile-TJita'Fum, D-!hrec-i!e-Thia"Fum D-sIlo-Ite-Thia*Fun 15 54599 Спосіб і умови вимірювання Ш дослідження проводили на системі Р/АСЕ™ System MDQ' фірми Бекман Речовина КЕ(хв) L Ihreo-IT*F 180 D-Ehreo-ITF 158 L-alio-iTF 154 D-allo \VF 150 Умо Буфер 20 мМ фосфату рН 7 0 100 нМ р гщрокси прогалцикггадеьстрину Капгпяря 50/60 2 см внутрішній діаметр 25 м ш no^ifri шаром акрилам іду Напруга 10 «В Детектування детектор з фотодиодною матрицю при 214 нм Температура 7 °С КЄ розділення lie Tf!ia"Fum ФІГ 2 К£-роздіЛЄНня суміші 1'000 фумаратитреоізолейцил тіазолідиду фумарат D ало ізолеиі^л тіазопщвду ФіГ 3 Д П IV-аітіагіість після перорального введення різних стереоізомери H-lle Thia (5 мкМ/ЗСЮ г ваш пацюка) Вплив на ферментативну активність виявляють тільки L-aifo-lle Thia і L Tfirea ile-Thia 16 ФІГ. 4 Вплив РІЗНИХ аміноацил-ліазолідидів натолерантністьдо "іюкози пацюка (гарорапьний тест на толерантність до глюкози э 2 г/300 г ваги пацюка Wrstar до часово? точки 0 введення інгібіторів ДП IV за 10 хвилин перед пзрорапьним стішулюзанням глюкозою)