Спосіб моделювання гострого експериментального адреналінгідрокортизонового інфаркту міокарда

Реферат: Спосіб моделювання гострого експериментального адреналінгідрокортизонового інфаркту міокарда включає підшкірне введення адреналіну гідрохлориду. Вводять 0,1 % розчин адреналіну гідрохлориду у дозі 1 мг/кг. При цьому додатково одночасно вводять 2,5 % емульсію гідрокортизону ацетату у дозі 12,5 мг/кг двічі на добу протягом тижня. UA 78443 U (12) UA 78443 U UA 78443 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини та фармації, а саме до способів моделювання патології у дослідних тварин, зокрема гострого інфаркту міокарда для дослідження ступеня порушень і доклінічного вивчення фармацевтичних засобів для їх корекції. Інфаркт міокарда - одна з клінічних форм ішемічної хвороби серця, для якої характерний перебіг з розвитком ішемічного некрозу ділянки міокарда, зумовленим абсолютною чи відносною недостатністю його кровопостачання. Некроз міокарда слід розглядати як ускладнення захворювань, при яких порушується кровопостачання серця. Визнано, що інфаркт міокарда позначає смерть кардіоміоцитів, спричинену тривалою ішемією [1]. Це залежить найчастіше від порушення притоку крові до серцевого м'язу при атеросклерозі вінцевих артерій, що відзначено кардіологами майже в 90 % випадків стенокардії. Лише в 10 % випадків до порушення коронарного кровопостачання можуть призводити інші патологічні стани: хвороби обміну речовин, ендокринні розлади, ревматичні клапанні вади, запальні й алергічні захворювання судин та ін. [1]. Прогнози захворювання непередбачені, оскільки після виникнення інфаркту міокарда розвиваються необоротні ішемічні зміни, що можуть призвести до ускладнень різного ступеня тяжкості, тому лікування хворих з інфарктом міокарда залишається однією з пріоритетних задач кардіології [2]. Сьогодні актуальним є створення нових лікарських засобів і вивчення їх ефективності у лікуванні інфаркту міокарда на етапі доклінічних досліджень в експериментах на тваринах. У зв'язку з цим виникає потреба у адекватному моделюванні інфаркту міокарда у дослідних тварин з метою достовірної оцінки фармакологічної активності досліджуваних лікарських засобів при лікуванні відтвореної модельної патології. Відомий спосіб моделювання експериментального інфаркту міокарда у щурів при оклюзії коронарної артерії, в наслідок чого після перев'язки коронарної судини у післяопераційному періоді шляхом затягування виведеної на шкіру лігатури, у щурів наступали зміни дихання, вони були збудженими та проявляли інші ознаки, характерні для больового приступу. Більшість з цих тварин гинули після операції [3]. Наведені спостереження підтверджують не тільки різні реакції тварин на порушення коронарного кровотоку під наркозом та після операції, але й близькість клінічної картини ішемії міокарда до стенокардії, хоча, безумовно, модель перев'язки коронарної судини далека від достеменної картини інфаркту міокарда, оскільки вона відтворює тільки один етап патологічного процесу - ішемію. Тому наступна нормалізація кровообігу відрізняється від звичайних умов [3]. Крім того, відтворюють цю модель тільки на котах та собаках, що значно обмежує її використання [4]. Відомий спосіб моделювання інфаркту міокарда шляхом кальцієвого (ізадринового) некрозу міокарда, який викликається підшкірним введенням стандартизованим щурам лінії Вістар ізадрину гідрохлориду (ізопротеренолу) [4]. Проте ізадрину гідрохлорид (ізопротеренол) в аптечній мережі України відсутній. Відомий також спосіб моделювання преднізолонового інфаркту міокарда шляхом підшкірного введення преднізолону (20 мг/кг) при одночасному прийомі 300 мг однозамісної натрієвої солі фосфорної кислоти двічі на день протягом 12 діб [5]. Проте при експериментальному відтворенні моделі змін електрокардіограми та морфологічних порушень у міокарді щурів ми не спостерігали. Спільним недоліком наведених способів, незважаючи на очевидну досконалість експериментальних моделей, є те, що вони все ж не можуть повністю відобразити специфіку механізмів розвитку порушення коронарного кровообігу та інфаркту міокарда у людини. Найбільш близьким до заявленого є спосіб моделювання адреналінової моделі інфаркту міокарда, яка передбачає підшкірне введення 4 мг/кг 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду одноразово [6]. При тривалій дії помірних концентрацій адреналіну гідрохлориду відзначалося збільшення розмірів (функціональна гіпертрофія) міокарда та скелетних м'язів. Введення адреналіну приводило до повторних спазмів артеріол, дрібних артерій з розвитком дифузної ішемії міокарда. Гіперплазія гладком'язових клітин в цих судинах є "відповіддю" на стимуляцію тонусу. Протягом періоду ішемізації міокарда відбувається загибель окремих кардіоміоцитів або дрібних груп кардіоміоцитів (мікроінфаркти), в результаті чого спостерігається загальна картина зменшення кількості ядер в міокарді та наявність дрібних макрофагально-лімфоцитарних інфільтратів, які формуються для утилізації некротичних мас. Проте ділянок некрозу міокарда у тварин даної групи в експерименті не спостерігалося, тобто до моменту виведення тварин з експерименту загиблі кардіоміоцити були вже утилізовані. І головне, при застосуванні адреналіну гідрохлориду у зазначеній дозі більшість тварин гинули від набряку легень впродовж 5 хвилин після його введення. 1 UA 78443 U 5 10 15 20 25 30 35 40 Задача корисної моделі полягає у створенні способу одержання модельної патології гострого інфаркту міокарда, який завдяки введенню 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду з 2,5 % емульсією гідрокортизону ацетату у необхідній кількості при заданій тривалості моделювання забезпечує одержання моделі вираженого інфаркту міокарда у дослідних тварин і надає можливість наглядного вивчення патології та визначення шляхів її фармакокорекції. Поставлена задача вирішується тим, що у способі моделювання адреналінгідрокортизонового інфаркту міокарда у дослідних тварин, що включає підшкірне введення адреналіну гідрохлориду, згідно з корисною моделлю, вводять 0,1 % розчин адреналіну гідрохлориду у дозі 1 мг/кг, причому додатково одночасно вводять 2,5 % емульсію гідрокортизону ацетату у дозі 12,5 мг/кг двічі на добу протягом тижня. Суттєві ознаки заявленого способу визначення дослідним шляхом. Їх сукупність є необхідною і достатньою для відтворення вираженої модельної патології, придатної для дослідження з високою достовірністю за біохімічними, електрокардіографічними та морфологічними показниками ступеня порушення метаболічного процесу у серцевому м'язі та визначення шляхів фармакокорекції патологічного стану на етапі доклінічних досліджень. Сукупність ознак заявленого способу є новою, не відомою з джерел інформації. Корисну модель здійснюють наступним чином. Дослідним щурам підшкірно вводять у дозі 1 мг/кг маси тварин 0,1 % розчин адреналіну гідрохлориду та 12,5 мг/кг 2,5 % емульсію гідрокортизону ацетату двічі на добу протягом тижня. Вибір препаратів пов'язаний з тим, що адреналін разом з гідрокортизоном викликає підвищення роботи серця і потребу міокарда у кисні, що призводить до гіпоксії та ішемії серцевого м'язу. Розвивається активація лізосомальних ферментів та аутоліз кардіоміоцитів, спостерігається типова запальна реакція з перевагою альтеративних процесів [2]. Гіпоксія, у свою чергу, викликає у міокарді активацію вільнорадикального окиснення з ушкодженням кардіоміоцитів і змінами роботи серцевого м'яза, електричної активності серця, кардіогемодинаміки, змінами концентрації аденінових нуклеотидів, ферментів антиоксидантного захисту і порушенням метаболізму [2, 7, 8]. Корисна модель ілюструється прикладом. Приклад 1. Моделювання гострого адреналінгідрокортизонового інфаркту міокарда за заявленим способом здійснювали у досліді на 40 нелінійних білих щурах-самцях масою 200-220 г. Гострий адреналінгідрокортизоновий інфаркт міокарда викликали підшкірним введенням 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду дозою із розрахунку 1 мг на 1 кг маси тварини та 2,5 % емульсії гідрокортизону ацетату дозою із розрахунку 12,5 мг на 1 кг маси тварини двічі на добу вранці та ввечері протягом тижня. Виразність відтвореного порушення метаболізму серцевого м'язу тварин оцінювали за показниками електрокардіограми: частоти серцевих скорочень (ЧСС), швидкості проведення імпульсу від передсердя до міокарда шлуночків (інтервал PQ), розповсюдження збудження по шлуночках (комплекс QRS), електричної систоли серця (інтервал QT), а також за показниками кардіогемодинаміки: систолічний артеріальний тиск, ударний об'єм серця та хвилинний об'єм кровообігу. Дані досліду наведені у таблиці 1. Аналіз отриманих результатів свідчить про те, що в умовах адреналінгідрокортизонового інфаркту міокарда відбувалося прогресуюче погіршення показників як електрокардіограми, так і кардіогемодинаміки вже на 1 добу експерименту з максимальною вираженістю на 7 добу експерименту (табл. 1). 45 2 UA 78443 U Таблиця 1 Показники електрокардіограми та кардіогемодинаміки щурів на моделі адреналінгідрокортизонового інфаркту міокарда, ( X  Sx , n=10) Показники Інтактні тварини 1 доба ЧСС, уд./хв. 7 доба 1 доба PQ, мс 7 доба 1 доба QT, mc 7 доба 1 доба QRS, мс 7 доба Систолічний артеріальний тиск, мм 1 доба рт.ст. 7 доба 1 доба Ударний об'єм, мл 7 доба 1 доба Хвилинний об'єм, мл/хв. 7 доба 370,0±4,4 45,0±1,6 76,2±1,0 14,0±1,1 117,0±3,1 0,145±0,01 53,65±1,12 Інфаркт міокарда 417,0±3,1* 420,0±2,4* 55,2±1,1* 55,8±1,4* 85,3±1,4* 86,0±1,6* 19,4±1,4* 19,8±1,1* 84,8±1,6* 80,0±1,3* 0,065±0,03* 0,062±0,03* 27,11±1,15* 26,04±1,03* Примітки: 1. * р