Полімерні солі 3,5-диметил-1-адамантиламонію та їх застосування як противірусних засобів

1. Полімерні солі 3,5-диметил-1-адамантиламонію та водорозчинних карбоксиловмісних (спів)полімерів, що мають загальну формулу (1) C2 2 (19) 1 3 83866 Винахід має відношення до синтезу нових сполук 3,5-диметил-1-адамантиламіну, зокрема, до полімерних солей 3,5-диметиладамантиламонію й карбоксилвмісних (спів)полімерів, а також-до застосування отриманих солей як противірусних засобів. Відомо, що деякі сполуки амінопохідних ряду адамантану мають біологічну активність, зокрема, застосовуються при лікуванні хвороби Паркінсона, виявляють противірусну дію щодо певних типів вірусів. Відомий препарат Мемантин (акатинол), що являє собою гідрохлорид 3,5-диметил-1адамантиламіну (ГХ-ДМААМ), і рекомендується при хворобі Паркінсона. Однак, швидке виведення препарату з організму потребує частого його прийому або збільшення одноразової дози, що обумовлює токсичний вплив на організм [М.Д. Машковский, «Лекарственные средства», в 2-х т., М., «Новая волна», 2002р., том 1, С.143]. Препарат Мідантан, що являє собою гідрохлорид 1-адамантиламіну, застосовують при лікування паркінсонізму. Йому також притаманна противірусна дія щодо вірусу грипу типу А [там же, том 1, С.142]. Цей препарат, як і мемантин, ефективний при частому або постійному прийомі, що підтримує терапевтичну дозу, і не має профілактичної дії. Підвищення дози та тривалий курс застосування мідантану викликає небажані побічні реакції. Ефективним противірусним препаратом щодо вірусу грипу типу А в ряду амінопохідних адамантану є Ремантадин, тобто гідрохлорид a-метил-a(1-адамантил)метиламіну. Однак, цей противірусний засіб також ефективний при постійному багаторазовому прийомі в період лікування й не виявляє профілактичної дії [там же, 35 том 2, С.325]. Наведений вище короткий огляд біологічних властивостей амінопохідних адамантану (мемантину, мідантану, ремантадину) показує, що навіть неглибока структурна зміна цих гомологів й ізомерів призводить до суттєвих та неоднозначних змін їхні х властивостей, що не є заздалегідь очевидними для фахівця. Відомо також, що ефективність терапевтичної дії фізіологічно активної речовини внаслідок її приєднання до полімера може істотно змінюватися. Отримання полімерної структури фізіологічно активної речовини може призводити як до появи нових властивостей, посилення наявних властивостей, так і до втрати фізіологічної активності. Так, антибактеріальна активність продукту взаємодії канаміцину з диальдегіддекстраном, у якому антибіотик приєднаний ковалентним зв'язком, близька до активності вихідного канаміцину. В той же час, приєднання до диальдегіддекстрану ампіциліну супроводжується значним (в 10-15 разів) зниженням активності антибіотика. Різний ступінь зниження активності антибіотиків канаміцину й ампіциліну при приєднанні до диальдегіддекстрану залежить від впливу структури полімерної 4 молекули на гідролітичну стійкість зв'язку навіть одного типу [Снежко В.А. и др. -Антибиотики, 1972, Т.17, №1,С.48-52]. В деяких випадках полімерні аналоги можуть втрачати біологічні властивості, характерні для низькомолекулярних структур. Так, наприклад, добре відомий своєю протисилікозною активністю полі-2-вінілпіридин-N-оксид та деякі інші N-окиси, в той же час полімери, що містять N-оксидну групу, екрановану алкільним радикалом, не мають такої активності [Разводовский Е.Ф. в сб. Успехи химии и физики полимеров, Μ.: Химия.1973, С.305]. Виявлено, що деякі полімерні сполуки амінопохідних адамантану, на відміну від низькомолекулярних аналогів, виявляють тривалу (пролонговану) фізіологічну дію та ширший спектр біологічної активності. Як показує аналіз відомих розробок, частково наведених нижче, пошук і дослідження нових полімерних сполук серед ряду амінопохідних адамантану перспективні для істотного підсилення біологічних властивостей у порівнянні з вихідною низькомолекулярною аміносполукою, для продовження часу його ефективної дії і для розширення спектра біологічної активності. Однак, на жаль, й дотепер цей пошук ґрунтується не на точному теоретичному аналізі, а на інтуїції дослідника і численних дослідах. До досить вдалих знахідок належать, наприклад, полімерні сполуки адамантиламіну [а.с. СРСР №523618, Мкл. C08F8/32, 1975] і полімерні солі a-метил-a-(1-адамантил)метиламіну [а.с. СРСР №640544, Мкл. C08F220/04, C08F8/32, 1978]. Зокрема, на основі співполімера вінілового спирту з N-вініламідобурштиновою кислотою й aметил-a-1-адамантил)метиламіну отримана їхня полімерна сіль, що є субстанцією препарату Полірем. Полімерний препарат Полірем має пролонговану дію щодо вір усів герпесу І й II типів, кліщового енцефаліту, вір усу грипу А, виявляє антитоксичні властивості, є індуктором інтерферону, має імуностимулюючу дію. Препарат застосовують, переважно, для профілактики й лікування вказаних вірусних інфекцій [патент РФ №2071323, Мкл.6 А61К31/785; А61К9/06, 9/20, Противірусний препарат «ПОЛІРЕМ», опублікований 10,01.1997; Ершов Ф.И. Антивирусные препараты - Μ.: Медицина, 1998, С.141-142]. Цей препарат (Полірем) найбільш близький до заявлених сполук за хімічним складом. Тому його було обрано як прототип. Завданням винаходу є синтез нових сполук 3,5-диметил-1-адамантиламіну, зокрема - солей 3,5-диметил-1-адамантиламонію і карбоксилвмісних (спів)полімерів, виявлення серед них сполук, що мають противірусну активність і пролонговану дію. Поставлене завдання щодо отримання нових речовин було вирішено шляхом синтезу солей 3,5диметил-1-адамантиламонію і водорозчинних кар 5 83866 6 боксилвмісних (спів)полімерів, що мають загальну формулу (1), де m і n - мольні %, m=100 - n, а карбоксилвмісні співполімери обрані з групи: полівініламіносукцинова кислота, співполімер вінілового спирту і Nвініламіносукцинової кислоти, співполімер N-вінілпіролідону і Nвініламіносукцинової кислоти, співполімер N-вінілпіролідону і кротонової кислоти, співполімер N-вінілсукциніміду і малеїнового ангідриду, співполімер N-вінілпіролідону і малеїнового ангідриду, поліакрилова кислота. 1) Полівініламіносукцинова кислота (ПВАСК) n=5-15 5) Співполімер N-вінілсукциніміду і малеїнового ангідриду (ВСІ)m-(МЛ)n (про реагент співпівполімера малеїнової кислоти (ВСІ)m-(МК)n n=50 6) Співполімер N-вінілпіролідону і малеїнового ангідриду (ВП)m-(МА)n (прореагент співполімера малеїнової кислоти (ВП)m-(МК)n n= 5-100 2) Співполімер вінілового спирту і вініламіносукцинової кислоти (ВС)m-(ВАСК)n N n=50 7) Полімер - поліакрилова кислота (ПАК). n= 1-99, краще 5-50 3) Співполімер N-вінілпіролідону і вініламіносукцинової кислоти (ВП)m-(ВАСК)n N n=1-99, краще 5-50 4) Співполімер N-вінілпіролідону й кротонової кислоти (ВП)m-(КК)n n=5-100 У співполімерах (ВС)m-(ВАСК)n і (ВП)m(ВАСК)n значення m і n відповідно до реакційної здатності мономерів і методу одержання полімерів, що застосовується, можуть бути в діапазоні n=1-99 і m=100-n. Помітна противірусна дія цих співполімерів починає проявлятися при значеннях n³5, а збільшення значень n понад 50 мало впливає на рівень противірусної активності. Тому для забезпечення заявлених властивостей полімерних солей необхідним і достатнім є використання значення n=5-50. Для співполімерів (ВП)m-(МА)n і (ВСІ)m-(МА)n m=n=50моль%. Ці значення визначаються особливостями хімічної будови й реакційної здатності мономерів ВП, ВСІ, МА в реакціях їх співполімеризації, що обумовлюють чітке чергування ланок співполімерів та їх однакову кількість. 7 83866 У співполімерах (ВП)m-(КК)n діапазон значень m і n визначається особливостями реакційної здатності мономерів ВП і КК при їх співполімеризації. У вказаному діапазоні складів n=5-15 (m=85-95) співполімер забезпечує одержання солей, що мають заявлені біологічні властивості. Можливість одержання середніх і кислих солей ПВАСК і ПАК, що мають заявлені властивості, відображають значення n=5-100. Суть винаходу пояснюють наведені нижче відомості, а саме: - загальний спосіб синтезу заявлених солей; - 7 прикладів синтезу (для кожної із заявлених солей); - результати ідентифікації отриманих сполук; - результати визначення біологічних властивостей синтезованих солей (токсичності та противірусної активності). Спосіб отримання полімерних солей 3,5диметил-1-адамантиламонію полягає у взаємодії карбоксилвмісного (спів)полімеру у водному середовищі з 3,5-диметил-1-адамантиламіном при нормальній або зниженій температурі (15-25°С) при перемішуванні протягом 0,5-1год. і введенні еквімольних співвідношень реагентів у перерахунку на фактичний або заданий вміст карбоксильних груп у (спів)полімері з наступним виділенням з розчину шляхом осадження або із застосуванням одного з видів розпилювального або сублімаційного висушування. Загальний вихідний реагент у синтезі полімерних солей 3,5-диметил-1-адамантиламіну може бути отриманий і використаний як проміжний продукт у синтезі його гідрохлориду, або може бути виділений з товарного гідрохлориду (мемантину) шляхом обробки 5%-м водним розчином гідроксиду натрію з наступною екстракцією діетиловим ефіром або хлороформом. Потім ефір (хлороформ) відганяють, а 3,5-диметил-1-адамантиламін переганяють у вакуумі. Отриманий 3,5-диметил-1адамантиламін не змінює своєї біологічної активності й являє собою безбарвну маслянисту рідину, нерозчинну у воді, але розчинну в диметилсульфоксиді, а також у концентрованих і розведених оцтовій і соляній кислотах. Чистоту о триманого 3,5-диметил-1адамантиламіну оцінювали за даними елементного аналізу та інфрачервоної спектроскопії. Результати елементного аналізу C12H21N: Обчислено, %: С=80,37; Н=11,80; N=7,81. Знайдено, %: С=80,41; Н=11,95; N=7,70. Як друга складова - полімерна основа - вибрані композиційно однорідні (за хімічним складом і молекулярною масою) карбоксилвмісні водорозчинні нетоксичні (співполімери: 1) полівініламіносукцинова кислота (ПВАСК), 2) співполімер вінілового спирту і Nвініламіносукцинової кислоти (ВС)m-(ВАСК)n, 3) співполімер N-вінілпіролідону і Nвініламіносукцинової кислоти (ВП)m-(ВАСК)n, 4) співполімер N-вінілпіролідону і кротонової кислоти (ВП)m-(КК)n, 5) співполімер N-вінілсукциніміду і малеїнового ангідриду (ВСІ)m-(МА)n, 8 6) співполімер N-вінілпіролідону і малеїнового ангідриду (ВП)m-(МА)n, 7) поліакрилова кислота (ПАК). Перелічені полімери можна отримати за допомогою відомої раніше описаної методики [Николаев А.Ф. и др. Журнал прикладной химии, 1970, Т.43, №6, С.1339 -1343; «Высокомолекулярные соединения», 1972, А14, №11, С.2368-2370; 1974, Б16, №1, С.14-16; Ушаков С.Η. и др. «Высокомолекулярные соединения», 1967, А9, №8, С.18071810; Карпинская Т.П., Лукина Е.М., «Пластические массы», 1980, №6, С.14-15]. Молекулярна маса використаних полімерів - у межах 20-80 тисяч, число карбоксилвмісних ланок у (спів)полімерах - від 5 до 100моль%. Реакцію солеутворення 3,5-диметил-1адамантиламіну з карбоксилвмісними полімерами проводять у водному середовищі при кімнатній або зниженій (15-25°С) температурі при перемішуванні протягом 0,5-1год. і введенні еквімольних співвідношень реагентів у перерахунку на фактичний (або розрахунковий) вміст карбоксильних гр уп у (спів)полімері з наступним виділенням солей з розчину шля хом осадження в ацетоні або в метилетилкетоні, або в суміші етилового спирту і диетилового ефіру, або в суміші диетилового ефіру й оцтової кислоти, або в суміші діетилового ефіру й бензолу, або із застосуванням одного з видів розпилювального або сублімаційного висушування. Отримані сполуки являють собою полімерні солі полікарбонових кислот і 3,5-диметил-1адамантиламіну (3,5-диметил-1-адамантиламонію - (ДМААМ). Склад і будову отриманих солей визначали за даними елементного аналізу, ІЧспектроскопії, потенціометричного титрування у неводному середовищі. Приклад 1 В реактор (колбу) з мішалкою завантажують 0,858г полі-N-вініламіносукцинової кислоти (ПВАСК) і 30см 3 дистильованої води. Після розчинення полімеру вносять 1,074г 3,5-диметил-1адамантиламіну (ДМААМ). Вихідне мольне співвідношення BACK: ДМААМ становить 1:1. Реакцію проводять при температурі 15С° протягом 1год., після чого до реакційної суміші додають 30см 3 етилового спирту, а продукт виділяють осадженням у суміші бензол-діетиловий ефір (співвідношення 1:3). Осад відфільтровують, промивають діетиловим ефіром й висушують при 3035°С/6,65Па. За результатами елементного аналізу й потенціометричного титрування вміст ДМААМ в отриманій солі 54,32мас.%, що відповідає вмісту ланок 3,5-диметил-1-адамантил-амонієвої солі вініламіносукцинової кислоти (ВАСК-ДМААМ) 95%моль%. Вихід продукту (ПВАСК-ДМААМ) становив 89%. Характеристична в'язкість розчину полімерної солі в НСІ концентрації з (НСІ) 0,1моль/дм 3 при 25°С має значення C [h]25MHCl = 30см3 / г 0,1 o Приклад 2 Процес проводять, як описано в Прикладі 1, але в колбу вносять 1,0г співполімеру вінілового спирту з N-вініламіносукциновою кислотою (ВСBACK) (вміст BACK - 25моль%, тобто 52мас.%, 9 83866 0,520г.), й 20см 3 дистильованої води, потім включають мішалку. Після повного розчинення співполімера вносять 0,650г 3,5-диметил-1адамантиламіну (ДМААМ), ви хідне еквімольне співвідношення BACK: ДМААМ становить 1:1. Процес проводять при кімнатній (20-25°С) температурі протягом 0,5год. до повної гомогенізації водного реакційного середовища. Продукт реакції виділяють осадженням з розчину в ацетоні, відфільтровують, промивають ацетоном й діетиловим ефіром і висушують при 30-35°С/6,65Па. За результатами елементного аналізу і потенціометричного титрування вміст ДМААМ в отриманій солі 39,42мас.%, що відповідає 25моль% ланок BACKДМААМ (ланок 3,5-диметил-1-адамантиламонієвої солі N-вініламіносукцинової кислоти). Вихід продукту (ВС-BACK-ДМААМ) - 95%. Характеристична в'язкість розчину полімерної солі в НСІ концентрації с(НСІ) 0,1моль/дм 3 становить при 25°С o C [h]25MHCl = 14см3 / г 0,1 Приклад 3 - процес проводять аналогічно Прикладу 1, але в реакційну колбу вносять 0,991г співполімеру N-вінілпіролідону з Nвініламіносукциновою кислотою (ВП-ВАСК) із вмістом ланок BACK 27моль% й 50см 3 дистильованої води. Після розчинення полімеру вводять 0,4г ДМААМ. Реакцію проводять при температурі 20С° протягом 40хв. Продукт реакції виділяють шляхом ліофільного (сублімаційного) висушування розчину, промивають діетиловим ефіром й висушують при 30-35°С/6,65Па. Отримана полімерна сіль містить 28,75мас.% ДМААМ, що відповідає 27моль% ланок сольових ВАСК-ДМААМ у співполімері ВПВАСК-ДМААМ. Ви хід продукту - 93%. Величина характеристичної в'язкості розчину в НСІ концентрації с(НСІ) 0,1моль/дм 3 становить o C [h]25MHCl = 16см3 / г 0,1 Приклад 4 - процес проводять, як описано в Прикладі 1, але в колбу вносять 1,212г співполімеру вінілпіролідону з кротоновою кислотою (ВП-КК) і 40см 3 дистильованої води. Після розчинення полімера вносять 0,2г ДМААМ. Реакцію проводять при 20°С протягом 0,5год. при перемішуванні з наступним осадженням продукту реакції в етиловому спирті. Виділений полімер промивають діетиловим ефіром і висушують при 35°С/6,65Па. В отриманій полімерній солі ВП-КК-ДМААМ міститься (за результатами аналізу) 10моль% ланок КК-ДМААМ, що відповідає повній взаємодії ДМААМ з карбоксильними групами співполімеру. Вихід продукту 94%. Значення характеристичної в'язкості o C [h]25MHCl = 12см3 / г 0,1 Приклад 5 - процес проводять аналогічно Прикладам 1-4, але в колбу вносять 0,5575г співполімеру N-вінілсукциніміду з малеїновим ангідридом, складу 50:50моль% й 30см 3 дистильованої води. Реакційну суміш перемішують протягом 2год. при 70°С до повного гідролізу ланок малеїнового ангідриду з утворенням малеїнової кислоти. Температуру реакційної маси знижують до 25-20°С і вводять 0,58г ДМААМ. Після повної гомогенізації водного розчину через 1год. продукт реакції виді 10 ляють осадженням в суміші етиловий спиртацетон (1:3), відфільтровують, промивають діетиловим ефіром, висушують при 35°С/6,65Па. В отриманій полімерній солі (за результатами елементного аналізу й потенціометричного титрування) міститься 51мас.% ДМААМ, тобто 70моль% сольових карбоксилатамонійних груп. Вихід продукту (ВСІ-МК-ДМААМ) - 87%. Значення характеристичної в'язкості розчину становить o C [h]25MHCl = 40см3 / г 0,1 Приклад 6 - процес проводять як описано в Прикладі 5, але в колбу вносять 0,5225г співполімеру вінілпіролідону з малеїновим ангідридом і 30см 3 дистильованої води. Після розчинення співполімеру (умови, аналогічні Прикладу 5) вносять 0,4120г ДМААМ. Продукт реакції виділяють аналогічно Прикладу 5. В отриманій полімерній солі міститься 44,1мас.% ДМААМ, що відповідає утворенню 3,5-диметил-1-адамантиламонійної солі з 50моль% карбоксильних груп співполімеру. Вихід продукту (ВП-МК-ДМААМ) - 90%. Значення характеристичної в'язкості розчину o C [h]25MHCl = 38см3 / г 0,1 Приклад 7 - процес виконують аналогічно Прикладам 1-4, але в колбу вносять 0,6г поліакрилової кислоти (ПАК) і 30см 3 дистильованої води. Після розчинення полікислоти при перемішуванні вносять 0,4г ДМААМ. Процес проводять при 20°С протягом 1год. Продукт реакції виділяють сублімаційним висушуванням розчину. Сухий продукт промивають діетиловим ефіром і висушують при 30°С/6,65Па. Полімерна сіль ПАК і ДМААМ містить 40,1мас.% ДМААМ, що відповідає 27моль% ланок акрилату 3,5-диметил-1-адамантиламонію, тобто отриманню кислої солі ПАК-ДМААМ. Ви хід продукту - 98%. Величина характеристичної в'язкості розчину в 0,1моль/дм 3 НСІ o C [h]25MHCl = 17см3 / г 0,1 Всі отримані полімерні солі 3,5-диметил-1адамантиламонію являють собою білі аморфні порошки, розчинні у воді, в розведеній оцтовій і соляній кислотах, в диметилсульфоксиді. Вони практично нерозчинні в 95%-етиловому спирті, у діетиловому ефірі. Значення характеристичної в'язкості розчинів полімерних солей у водному розчині НСІ з концентрацією с(НСІ)=0,1 моль/дм 3 при 25°С знаходяться в діапазоні 10-40см 3/г. У ІЧ-спектрах сухи х полімерних сполук, що становлять предмет винаходу, спостерігаються смуги поглинання при 1560-1610см-1, що відповідають валентним коливанням зв'язку С-О іонізованої групи –СОО- при утворенні сольового зв'язку, виявляються смуги поглинання при 800см -1, що характеризують наявність -N+H3 груп амонійної солі, відсутня (або знижена інтенсивність щодо вихідного полімеру) смуга поглинання при 1720см1 , що відповідає неіонізованим -СООН групам у полімері. В ІЧ-спектрі отриманих солей спостерігаються також смуги поглинання при 1350см-1 й 1000см -1, що характерні для адамантанової структури. Визначення токсичних властивостей сполук. 11 83866 Рівень токсичності заявлених сполук оцінювали за загальноприйнятим показником гострої токсичності - середньосмертельною (середньолетальною) дозою препарату ЛД 50. Вивчення проведене при одноразовому пероральному введенні білим різностатевим мишам лінії «Balb» масою 18-20г і білим пацюкам лінії «Вістар» масою 130-250г (самки) й 225-370г (самці). Препарати вводили мишам у діапазоні доз 250-1100мг/кг, а пацюкам -у діапазоні 480-2315 мг/кг. Встановлено, що значення ЛД50 заявлених полімерних сполук ДМААМ для мишей знаходяться в діапазоні від 445 до 806мг/кг, а для пацюків - у діапазоні від 647 до 1180мг/кг в залежності від якісного і кількісного складу полімерних солей. Ці результати показали, що заявлені полімерні солі мають меншу токсичність у порівнянні з ме 12 мантином (ЛД50 для мишей 363мг/кг) при введенні тваринам препаратів з еквімольною дозою вмісту в них 3,5-диметил-1-адамантиламіну. Синтезовані солі відповідно до встановлених для мишей і пацюків показників токсичності належать до малотоксичних сполук. Визначення противірусних властивостей синтезованих сполук. Дослідження противірусної активності отриманих полімерних солей проведені щодо вірусів грипу тип у А й В з використанням культури тканини фрагментів хоріоналантоїсних оболонок курячих ембріонів (модель ХАО) та при інфікуванні тварин (мишей). Результати досліджень наведено в Таблицях 1-4. Таблиця 1 Порівняльна характеристика противірусної активності заявлених полімерних солей і гідрохлориду 3,5-диметил-1-адамантиламонію (ГХ-ДМААМ) щодо вірусу грипу А/Вікторія/35/72 на моделі ХАО Приклад 1 2 3 4 5 6 7 Препарат ГХ-ДМААМ (мемантин) ПВАСК-ДМААМ ВС-ВАСК-ДМААМ ВП-ВАСК-ДМААМ ВП-КК-ДМААМ ВСІ-МК-ДМААМ ВП-МК-ДММАМ ПАК-ДМААМ Контроль (плацебо) Доза препарату в перерахунку на Індекс захисту препараеквімольний вміст ДМААМ, мкг/мл ту, % 25,0 39 25,0 ³90 25,0 ³90 25,0 ³90 25,0 62 25,0 72 25,0 75 25,0 ³90 0 0 Таблиця 2 Порівняльна характеристика противірусної активності синтезованих солей і гідрохлориду ДМААМ щодо вір усу грипу В/Ли/1/40 на моделі ХАО Приклад 1 2 3 4 5 6 7 Препарат ГХ-ДМААМ (мемантин) ПВАСК-ДМААМ ВС-ВАСК-ДМААМ ВП-ВАСК-ДМААМ ВП-КК-ДМААМ ВСІ-МК- ДМААМ ВП-МК-ДММАМ ПАК-ДМААМ Контроль(плацебо) Доза препарату в перерахунку на Індекс захисту препараеквімольний вміст ДМААМ, мкг/мл ту, % 25,0 0 25,0 35 25,0 33 25,0 32 25,0 20 25,0 25 25,0 30 25,0 32 0 0 13 83866 14 Таблиця 3 Порівняльна характеристика противірусної дії заявлених полімерних сполук і гідрохлориду ДМААМ щодо вір усу грипу В/Ли/1/40 при лікувально-профілактичній схемі введення мишам перорально. Приклад Препарат ГХ-ДМААМ ВС-ВАСК-ДМААМ ВП-ВАСК-ДМААМ ВСІ-МК-ДМААМ ПАК-ДМААМ Контроль (плацебо) 2 3 5 7 Одноразова доза Кратність препарату в перера- введення хунку на еквімольний вміст ДМААМ, мг/кг 50 5 50 5 50 5 50 5 50 5 0 Кількість тварин взято в загинуло дослід особин % 20 20 20 21 20 20 13 7 6 11 10 14 65 35 30 52 50 70 Індекс захисту препарату, % 7,1 50,0 57,1 25,7 28,6 Таблиця 4 Порівняльні результати тривалості противірусної дії заявлених сполук і гідрохлориду ДМААМ щодо вірусу грипу А/Аичи/2/68 при профілактичній схемі застосування з одноразовим пероральним введенням мишам в дозі 100мг/кг у перерахунку на еквімольний вміст ДМААМ Приклад 1 2 3 6 7 Препарат ГХ-ДМААМ ПВАСК-ДМААМ ВС-ВАСК-ДМААМ ВП-ВАСК-ДМААМ ВП-МК-ДМААМ ПАК-ДМААМ Індекс захисту (%) препарату при його введенні у вказані строки (години) до інфікування 1 24 48 72 96 120 37 28 22 11 9 7 63 55 50 50 35 35 61 54 52 48 38 35 60 55 53 45 35 30 60 52 40 28 22 не робили 53 40 33 20 не робили В кожній експериментальній і контрольній (плацебо) групі було інфіковано по 20 мишей різної статі. Результати експериментів, що наведені в Таблицях, показують, що відомий 3,5-диметил-1адамантиламін гідрохлорид (мемантин), вибраний як об'єкт порівняння для даного винаходу, виявляє противірусну активність тільки щодо вірусу грипу типу А. По відношенню до вірусу грипу типу В мемантин, а також мидантан і ремантадин та їхні полімерні похідні [а.с. СРСР №№523618 і 640544], не ефективні. У вірусологічній практиці препарат з індексом захисту, меншим, ніж 20, вважається неактивним. В той же час синтезовані (заявлені) полімерні сполуки 3,5-диметил-1-адамантиламіну мають ефективний рівень противірусної дії щодо вірусу грипу типу В, як на моделі інфекції курячих ембріонів, так і у мишей. Під час експериментів з використанням летальної інфекції грипу А у мишей синтезовані полімерні солі при профілактичній схемі застосування виявили ефективну пролонговану дію з ефективним захистом до 5 діб після одноразового інфіку вання тварин, тоді як при використанні мемантину в тій же дозі в перерахунку на вміст 3,5-диметил-1адамантиламіну (основи) препарат був ефективний лише при введенні за 24год. до інфікування тварин. Наведені в розділах «розкриття суті винаходу» і «визначення біологічних властивостей запропонованих солей» дані свідчать, що синтез заявлених солей цілком можливий за допомогою описаних у винаході засобів. Отримані сполуки однозначно ідентифікуються методами ІЧспектроскопії, елементного аналізу і потенціометричного титрування, мають достатньо високу противірусн у активність щодо вірусів грипу типу А і В, причому характеризуються тривалою (пролонгованою) дією, що дозволяє використовува ти отримані солі не тільки як засоби з противірусною дією для щадного лікування, але й для профілактики вірусних за хворювань. Таким чином, заявлені сполуки відповідають всім вимогам, що пред'являються до винаходу вони нові, неочевидні для фахівця (мають винахідницький рівень) і можуть бути застосовані у промисловості. 15 Комп’ютерна в ерстка C.Литв иненко 83866 Підписне 16 Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601