Спосіб медичної реабілітації хворих на неалкогольний стеатогепатит після перенесеного інфекційного мононуклеозу

Реферат: Спосіб медичної реабілітації хворих на неалкогольний стеатогепатит після перенесеного інфекційного мононуклеозу включає введення гепатозахисних засобів з артишоку колючого. Додатково вводять імуноактивний препарат імунофан. UA 84187 U (54) СПОСІБ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНИЙ СТЕАТОГЕПАТИТ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОГО ІНФЕКЦІЙНОГО МОНОНУКЛЕОЗУ UA 84187 U UA 84187 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до внутрішніх хвороб та до способів медичної реабілітації хронічної патології органів травлення. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана з поширеною захворюваністю на хронічну патологію печінки й жовчовивідних шляхів як в Україні, так і в інших країнах СНД, особливо за останні 10-15 років. При цьому поряд з хворобами вірусного ґенезу (хронічні вірусні гепатити В і С), а також алкогольними ураженнями печінки, за даними медичної статистики, у теперішній час усе більшу увагу привертає патологія печінки невірусного й неалкогольного ґенезу й насамперед - неалкогольний стеатогепатит (НАСГ). Вважають, що в сучасних умовах НАСГ - це друге за частотою зустрічання хронічне дифузне ураження печінки після хронічних гепатитів вірусного ґенезу. Встановлено, що у частини хворих на НАСГ, особливо після перенесеного інфекційного мононуклеозу (ІМ), відмічається несприятливий перебіг захворювання, що характеризується прогресуванням хронічної патології печінки з розвитком фіброзу та цирозу даного органу. Тому можна вважати доцільним проведення медичної реабілітації з метою призупинення подальшого прогресування НАСГ, у хворих після перенесеного ІМ. Існує спосіб медичної реабілітації хворих на НАСГ, після перенесеного ІМ, що включає введення гепатозахисних засобів з артишоку колючого (Соцька Я.А. Сучасні підходи до медичної реабілітації неалкогольного стеатогепатиту у осіб молодого віку, що перенесли інфекційний мононуклеоз // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. Київ; Луганськ, 2004. - Вип. 2 (55). - С. 93-99). Даний спосіб є найбільш ефективним з існуючих і тому вибраний як прототип. До недоліків прототипу відноситься те, що й при його використанні в деяких хворих на НАСГ після перенесеного ІМ зберігаються зсуви з боку імунних показників, що характеризують стан клітинної ланки імунітету. Задачею корисної моделі є підвищення ефективності існуючого способу медичної реабілітації хворих на НАСГ, після перенесеного ІМ, а саме прискорення досягнення нормалізації імунологічних показників. Поставлена задача вирішується тим, що введення хворим на НАСГ після перенесеного ІМ як засобу медичної реабілітації препарату імунофану. Імунофан - імуноактивний засіб при лікуванні інфекційних, хірургічних та інших захворювань. За хімічною структурою імунофан є синтетичним гексапептидом з молекулярною масою 836D, що містить у своєму складі амінокислотні залишки аргініну, аспарагіну, валіну, лізину та тирозину і являє модифікований фрагмент біологічно активної ділянки молекули гормону тимопоетину. Імунофан має імунорегулюючу, детоксикуючу та гепатопротекторну дію, спричиняє інактивацію вільнорадикальних та перекісних сполук. За експериментальними даними встановлено, що імунофан повністю всмоктується в місці ін'єкції та швидко розпадається на природні амінокислоти, що входять до його складу, які саме і забезпечують ефект препарату, та поперед усього нормалізують функціональний стан імунної системи і паренхіми печінки. Також цей препарат забезпечує мембраностабілізуючий ефект, в тому числі і відносно імунокомпетентних клітин, що покращує стан імунної системи в цілому та можливості її функціонування. Імунофан зареєстрований в Україні як лікарський препарат (реєстраційне посвідчення № UА/0318/01/01) та дозволений до клінічного застосування (Наказ МОЗ України № 51 від 02.02.2009 p.). Наша пропозиція щодо створення корисної моделі базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах і потім підтвердженій в клініці закономірності, що введення хворим на НАСГ, після перенесеного ІМ імунофану не тільки обумовлює відновлення імунологічного гомеостазу, але також нормалізує загальний стан і самопочуття пацієнтів і в клінічному плані сприяє досягненню стійкої й тривалої ремісії НАСГ, а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень цього захворювання, особливо при здійсненні повторних курсів введення імунофану й, таким чином, обумовлює досягнення задачі корисної моделі. Крім цього, введення імунофану не має протипоказань, не спричиняє будь-яких небажаних побічних ефектів, у тому числі алергічних реакцій, і тому цей препарат може при необхідності призначатися повторними курсами, у залежності від досягнутого ефекту. Раніше з метою корекції імунного статусу хворих на НАСГ, після перенесеною ІМ імунофан не використовувався. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим на НАСГ, після перенесеного ІМ поряд з введенням гепатозахисних засобів з артишоку колючого додатково вводять імуноактивний препарат імунофан внутрішньом'язово 1-2 рази на добу по 1 мл розчину протягом 7-10 діб поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. Лабораторними критеріями ефективності застосування імунофану є чітка тенденція до + ліквідації Т-лімфопенії, підвищення кількості циркулюючих Т-хелперів/індукторів (CD4 ) І 1 UA 84187 U 5 10 15 20 25 30 35 нормалізація співвідношення CD4/CD8, що свідчить про відновлення імунологічного гомеостазу. Саме введення імунофану сприяє в патогенетичному плані позитивним зсувам вищезгаданих лабораторних (імунологічних) показників, а в клінічному аспекті - досягненню стійкої й тривалої ремісії НАСГ, після перенесеного ІМ, а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень захворювання. Вищевказані дози й курси введення імунофану були підібрані нами досвідним шляхом. Саме при такій кратності введення імунофану забезпечується оптимальна динаміка імунологічних показників у крові. Отже новими є як сама пропозиція до введення імунофану, який нами вперше використовується при медичній реабілітації хворих на НАСГ, після перенесеного ІМ, так і схема застосування імунофану. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих на НАСГ, після перенесеного ІМ: основна (74 особи), якій проводили медичну реабілітацію, відповідно до заявленого способу, і група зіставлення (69 осіб), якій проводили медичну реабілітацію відповідно до відомого способу-прототипу. Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком, статтю, стадією НАСГ і частотою загострення хронічного патологічного процесу в печінці, після перенесеного ІМ. Діагноз НАСГ встановлювався експертним шляхом з урахуванням даних анамнезу, результатів клінічного й лабораторного (біохімічного) обстеження, яке характеризувало функціональний стан печінки, а також даних ультразвукового (сонографічного) дослідження (УЗД) органів черевної порожнини. Діагноз ІМ був встановлений на підставі даних епідеміологічного анамнезу, клінічної картини захворювання і був підтверджений виявленням в сироватці хворих маркерів вірусу Епштейна-Бар (VCA-Ig G). До початку проведення медичної реабілітації хворих на НАСГ, після перенесеного ІМ в обох групах, які були під наглядом, - основній, що отримувала медичну реабілітацію відповідно з заявленим способом, і групі зіставлення, в якій медичну реабілітацію здійснювали стосовно до відомого способу-прототипу, була однотипова клінічна симптоматика неповної ремісії НАСГ, що характеризувалася наявністю помірної тяжкості в правому підребер'ї, болі або тяжкості в епігастрії, гіркоти в роті, відрижки, закрепів, чи їхнього чергування з проносами й метеоризму. У таких хворих виявлялася помірна гепатомегалія, чутливість печінкового краю при пальпації, обкладеність язика брудним білим або жовтуватим нальотом. За даними сонографічного дослідження поряд з гепатомегалією мало місце підвищення ехощільності печінки. У хворих на НАСГ, після перенесеного ІМ імунні порушення характеризувалися наявністю Тлімфопенії різного ступеня вираженості й дисбалансу субпопуляцінного складу Т-лімфоцитів, + який переважно полягав у зменшенні числа СО4 -клітин (циркулюючих Т-хелперів/індукторів) на + фоні помірного зниження кількості Т-супресорів/кілерів (СО8 -лімфоцити), у той час як абсолютний вміст у крові В-клітин (CD22) у більшості випадків мав лише помірну тенденцію до зниження. Поряд з кількісними порушеннями з боку клітинної ланки імунної відповіді у хворих на НАСГ, після перенесеного ІМ, що знаходилися під наглядом, мало місце також суттєве зменшення функціональної активності Т-клітин, про що свідчило значне зниження показника реакції баластної трансформації лімфоцитів (РБТЛ) з фітогемаглютиніном (ФГА) (табл. 1). 40 2 UA 84187 U Таблиця 1 Клітинні показники імунітету у хворих на НАСГ після перенесеного ІМ до початку медичної реабілітації (М±m) Імунологічні показники % + CD3 , Г/л % + CD4 , Г/л % + CD8 , Г/л CD4/CD8 % + CD22 , Г/л РБТЛ, % Норма Основна група (n=74) 69,5±1,7 1,3±0,05 45,3±1,3 0,85±0,03 22,1±0,8 0,42±0,02 2,05±0,06 21,6±0,9 0,41±0,02 65,5±2,2 46,7±1,5** 0,76±0,03*** 24,6±1,1** 0,39±0,02*** 20,1±0,8 0,36±0,01* 1,22±0,03*** 19,6±0,6 0,31±0,01* 36,9±1,7*** Група зіставлення (n=69) 47,2±1,6** 0,79±0,03*** 25,3±1,2* 0,42±0,02*** 19,5±0,7 0,33±0,01* 1,З0±0,03*** 20,2±0,7 0,34±0,01* 37,3±1,8*** Ρ >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 Примітка для табл. 1, 2: ймовірність різниці відносно норми * - при Ρ