Спосіб лікування хворих на неалкогольний стеатогепатит після перенесеного інфекційного мононуклеозу

Реферат: Спосіб лікування хворих з неалкогольним стеатогепатитом, після перенесеного інфекційного мононуклеозу включає введення есенціальних фосфоліпідів, цитраргініну. Додатково вводять гепатозахисний препарат орнітокс. UA 84186 U (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНИЙ СТЕАТОГЕПАТИТ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОГО ІНФЕКЦІЙНОГО МОНОНУКЛЕОЗУ UA 84186 U UA 84186 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до внутрішніх хвороб, й зокрема способів лікування хронічної патології органів травлення. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана з поширеною захворюваністю на неалкогольний стеатогепатит (НАСГ), в тому числі після перенесеного інфекційного мононуклеозу (ІМ). Існує спосіб лікування хворих на НАСГ після перенесеного ІМ шляхом призначення таким пацієнтам есенціальних фосфоліпідів та метаболічно активного препарату цитраргініну (Скрипник И.Н. Неалкогольный стеатогепатит: современный вигляд на проблему // Consilium medicum Ukraina - 2008. - № 2. - С. 28-30). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому вибраний як прототип. До недоліків способу-прототипу належить те, що у частини хворих тривало зберігається підвищений рівень "середніх молекул", що підвищує ймовірність прогресування хронічного патологічного процесу у печінці. Задачею корисної моделі є підвищення ефективності відомого способу лікування хворих на НАСГ після перенесеного ІМ, а саме прискорення досягнення стійкої ремісії НАСГ, а в патогенетичному плані - нормалізації біохімічних показників крові, які характеризують функціональний стан печінки та рівня CM. Поставлена задача вирішується тим, що додатково вводять хворим на НАСГ після перенесеного ІМ гепатозахисного препарату орнітоксу. Орнітокс містить L-орнітин-L-аспартат, який чинить детоксикаційну, гіпоазотемічну, гепатопротекторну дію. Знижує концентрацію аміаку в плазмі крові, сприяє нормалізації кислотно-основної рівноваги організму, сприяє продукції інсуліну і соматотропного гормону, поліпшує білковий обмін. Також має стимулюючу дію на неактивні чи уражені клітини печінки, стимулює регенерацію, покращує енергетичні процеси в ушкодженій тканині печінки. Бере участь у циклі трикарбонових кислот. Має здатність проникати через мембрани клітин шляхом активного транспорту. Всередині клітини бере участь у процесах енергетичного обміну, що проходять в мітохондріях. За рахунок цього може підвищувати енергетичне забезпечення тканини. Чинить анаболічну дію на м'язи. Орнітокс зареєстрований в Україні як лікарський препарат (реєстраційне посвідчення № UA/7538/02/01) та дозволений до клінічного застосування (Наказ МОЗ України № 47 від 25.01.2012 p.). При НАСГ після перенесеного IМ запропонований авторами корисної моделі гепатозахисний препарат орнітокс раніше не використовувався, що робить пропозицію авторів корисної моделі новою й перспективною. Наша пропозиція щодо призначення гепатозахисного препарату орнітоксу пов'язана з вперше встановленою дослідним шляхом авторами корисної моделі закономірністю, що введення орнітоксу забезпечує відновлення метаболічного гомеостазу, зокрема позитивно впливає на активність ферментів та інших біохімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки, зниженню СМ у сироватці крові хворих на НАСГ, після перенесеного IМ, а в клінічному плані сприяє досягненню стійкої й тривалої ремісії НАСГ, й, таким чином, обумовлює досягнення задачі корисної моделі. Крім цього орнітокс не має протипоказань, не спричиняє будь-яких небажаних побічних ефектів, у тому числі алергічних реакцій, і тому ці препарати можна призначати повторними курсами, в залежності від досягнутого ефекту. Слід ще раз підкреслити, що раніше з метою корекції метаболічного гомеостазу хворих на НАСГ після перенесеного IМ, гепатозахисний препарат орнітокс не використовувався, що робить пропозицію авторів корисної моделі новою й перспективною для клініки. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим на НАСГ після перенесеного IМ, призначають есенціальні фосфоліпіди, цитраргінін та додатково гепатозахисний препарат орнітокс по 1-2 пакетику всередину 2-3 рази на добу під час прийому їжі протягом 20-30 днів поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. Лабораторними критеріями ефективності застосування орнітоксу є покращення функціональних проб печінки, а саме - зменшення в сироватці крові рівня загального й прямого білірубіну, холестерину й -ліпопротеїдів, нормалізація активності сироваткових амінотрансфераз - аланінамінотрансферази (АлАТ) і аспартатамінотрансферази (АсАТ), екскреторних ферментів - лужної фосфатази (ЛФ) і гамаглутамілтраспептидази (ГГТП), величини тимолової проби, а також концентрації в крові CM. Саме введення гепатозахисного препарату орнітоксу сприяє в патогенетичному плані позитивним змінам вищезгаданих біохімічних показників, а в клінічному відношенні - досягненню стійкої й тривалої ремісії НАСГ, суттєвому зменшенню в подальшому частоти його загострень. Вищевказані дози й курси введення гепатозахисного препарату орнітоксу хворим на НАСГ, після перенесеного IМ, були підібрані нами дослідним шляхом. Саме при введенні орнітоксу 1 UA 84186 U 5 10 15 20 25 30 забезпечується максимально виражений патогенетичний ефект, який в лабораторному плані характеризується зниженням рівня загального й прямого білірубіну, холестерину, ліпопротеїдів і CM, нормалізації активності сироваткових амінотрансфераз та екскреторних ферментів, а також значень показника тимолової проби. Отже, новим є препарат орнітокс, який нами вперше було запропоновано для використання в корекції зсувів вищевказаних біохімічних показників у крові хворих на НАСГ, після перенесеного IМ. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих на НАСГ після перенесеного IМ, які підлягали проведенню лікування в зв'язку з загостренням хронічного патологічного процесу у печінці та наявністю порушень метаболічного гомеостазу: основна (32 особи), в якій проводили поряд з загальноприйнятим лікуванням загострення НАСГ після перенесеного IМ за допомогою заявленого способу, і група зіставлення (30 осіб), якій проводили лікування відповідно до відомого способу-прототипу. Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком, статтю, стадією НАСГ, наявністю загострення хронічного патологічного процесу в печінці, після перенесеного IМ. Діагноз НАСГ встановлювався експертним шляхом з урахуванням даних анамнезу, результатів клінічного й лабораторного (біохімічного) обстеження, яке характеризувало функціональний стан печінки, а також даних ультразвукового дослідження (УЗД) органів черевної порожнини. Діагноз IМ був встановлений на підставі даних епідеміологічного анамнезу, клінічної картини захворювання і був підтверджений виявленням в сироватці хворих маркерів вірусу Епштейна-Бар (VCA-Ig G). До початку проведення лікування хворих на НАСГ після перенесеного IМ, в обох групах, які були під наглядом - основній, що отримувала лікування відповідно з заявленим способом, і групі зіставлення, в якій лікування здійснювалася стосовно до способу-прототипу, була однотипова клінічна симптоматика, що характеризувалася наявністю загальної слабості, нездужання, підвищеної стомленості й дратівливості, зниженої працездатності й пригніченого емоційного тонусу, порушеного сну й апетиту. Зі скарг, що мали безпосереднє відношення до загострення хронічної патології гепатобіліарної системи, відмічалися тяжкість у правому підребер'ї, гіркота, іноді металевий присмак у роті. При об'єктивному обстеженні встановлена симптоматика астенізації, що тривало зберігається, щільно обкладений білим або брудним жовтуватим нальотом язик, помірна гепатомегалія: печінка виступала на 3-4 см з-під реберного краю, ущільнена; край печінки був частіше тупий, заокруглений, чутливий при пальпації. При біохімічному обстеженні хворих на НАСГ після перенесеного ІМ, що знаходилися під наглядом, виявлені насамперед помірно виражені порушення так званих функціональних проб печінки (таблиця 1). Таблиця 1 Біохімічні показники, які характеризують функціональний стан печінки, у хворих на НАСГ після перенесеного ІМ до початку лікування (М±m) Біохімічні показники Білірубін (мкмоль/л) загальний прямий АлАТ (ммоль/л) АсАТ (ммоль/л) Тимолова проба (од.) ЛФ (мккат/л) ГГТП (мкмоль/л) Холестерин (г/л) -ліпопротеїди (г/л) Норма 10,5-20,5 2,4-4,5 0,1-0,68 0,1-0,54 0-5 0,5-0,9 31-40 3,0-4,5 3,0-3,5 Групи хворих основна (n=32) зіставлення (n=30) 27,2±0,5* 8,2±0,2** 1,66±0,04*** 1,45±0,03*** 8,6±0,2** 1,56±0,06* 58,3±1,4* 7,61±0,07* 6,46±0,07** 26,8±0,6* 8,0±0,2** 1,61±0,04*** 1,42±0,03*** 8,8±0,2** 1,5±0,05* 56,6±1,3* 7,35±0,06* 6,39±0,06** Р >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,05 >0,05 >0,1 Примітки: в табл. 1-4 вірогідність різниці стосовно норми: * - при Р