Спосіб прогнозування розвитку синдрому раптової смерті грудних дітей

Корисна модель належить до медицини, а саме до акушерства, і може бути використана для прогнозування розвитку синдрому раптової смерті грудних дітей (СРСГД). Проблема СРСГД має досить великі масштаби. Тільки в Україні, за даними статистики, щорічно приблизно 200 дітей умирають від цієї причини, при цьому цілком імовірно, що ці цифри можуть бути занижені. Тим часом, про цю проблему й шляхи її рішення не знають не тільки майбутні батьки, але й більшість медичних працівників. Від цього синдрому частіше вмирають діти у віці від 2 до 4 місяців, 90% випадків СРСГД трапляються у віці до 6 місяців. Більш висока смертність спостерігається в зимові місяці з піком у січні. Причини виникнення та точний механізм розвитку СРСГД сучасній світовій медичній науці не відомі. Численні наукові дослідження та спостереження, проведені в різних країнах, виявили цілий ряд факторів, що впливають на розвиток СРСГД. Їх можна розділити на дві великі групи: 1) фактори, на які складно вплинути, такі як соціальноекономічне положення родини, вік матері, генетичні фактори; 2) фактори, вплив яких цілком можна обмежити або виключити: вживання батьками наркотиків, куріння та ін. Відомий спосіб прогнозування розвитку СРСГД [Lucet V., Le Gall M.A., Shojaei T. et al. Vagal hyperreactivity and sudden infant death. Study of 15 families / Arch. Mal. Coeur. Vaiss. -2002. -V.95, №5. -P.454-9], за яким до факторів ризику СРСГД відносять положення сплячої дитини на животі, перебування її в кімнаті з надмірним опаленням, пухнасту або м'яку постіль, багатоплідну вагітність, недоношеність, смерть від цієї ж причини раніше народжених братів або сестер, куріння або вживання матір'ю наркотичних речовин, молодий вік матері, короткий інтервал між вагітностями, пізній початок медичного спостереження за перебігом вагітності, погані соціально-економічні умови, підвищений тонус блукаючого нерва, післяпологову депресію в матері. Недоліком відомого способу є низька точність прогнозу. Відомий обраний за прототип спосіб прогнозування розвитку СРСГД [И.М.Воронов, И.А.Кельмансон, А.В.Цинзерлинг. Синдром внезапной смерти грудных детей. Санкт-Петербург: "Специальная литература", 1997. -С.137-141], який включає обстеження вагітної, виявляння 20 факторів ризику розвитку СРСГД, занесення їх до прогностичної таблиці (таблиця 1), присвоєння їм прогностичних балів та підрахування суми балів, встановлення величини ризику розвитку СРСГД в залежності від підрахованої суми прогностичних балів: менше 20 балів - ризик розвитку СРСГД дуже низький, 20-39 балів низький, 40-79 балів - високий, 80 і більше балів - дуже високий. Недоліком відомого способу-прототипу є низька точність прогнозу та можливість прогнозування лише після народження дитини, що не дозволяє провести превентивне лікування впродовж вагітності в разі високого ризику розвитку СРСГД. Причиною недоліків прогнозу за відомим способом-прототипом є неповне врахування факторів розвитку СРСГД. В основу корисної моделі поставлено задачу в способі прогнозування розвитку СРСГД шляхом додаткового обстеження, дослідження гормонального статусу вагі тної, включення до прогностичної таблиці одержаних додаткових 40 факторів розвитку СРСГД, забезпечити підвищення точності прогнозу та проведення його на ранніх строках вагітності. Прогнозування розвитку СРСГД за способом, що заявляється, дозволяє підвищити точність прогнозу з 15% (прототип) до 60%, виконати прогнозування вже на 10-12 тижнях вагітності, що дозволяє провести превентивне лікування матері і її плода і запобігти розвитку СРСГД. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі прогнозування розвитку СРСГД, який включає обстеження вагітної, виявляння факторів ризику розвитку СРСГД, занесення їх до прогностичної таблиці, присвоєння їм прогностичних балів та підрахування суми балів, встановлення величини ризику розвитку СРСГД в залежності від підрахованої суми прогностичних балів, новим є те, що додатково визначають дані про місцевість проживання, місце роботи, зріст та конституційні особливості матері, вік батьків на момент пологів, побутові умови, вживання наркотиків батьками, характеристику менструального циклу та застосування контрацепції, кесарів розтин в анамнезі, результат попередньої вагітності, екстрагенітальну та гінекологічну патологію, захворювання під час вагітності у матері, загрозу переривання вагітності, патологію теперішньої вагітності, чоловічу стать плода, нижчі за норму рівні дофаміну, норадреналіну та адреналіну в сечі, ви щі за норму рівні кортизолу, адрено-кортикотропного гормону (АКТГ) та альдостеронув крові вагітної, зріст дитини при народженні, наявність перинатальної патології, наявність пороків розвитку у новонародженого, вносять їх до прогностичної таблиці, присвоюють їм прогностичні бали, аналізують та прогнозують дуже низький ризик розвитку СРСГД при сумі до 14 балів, низький - при сумі від 14 до 27 балів, високий - при сумі від 27 до 55 балів, дуже високий - при сумі більше 55 балів в період до 12 тижня гестації, дуже низький - при сумі до 15 балів, низький - при сумі від 15 до 31 балу, високий - при сумі від 31 до 61 балу, дуже високий - при сумі більше 61 балу в період після 24 тижнів гестації, дуже низький - при сумі до 20 балів, низький - при сумі від 20 до 40 балів, високий - при сумі від 40 до 80 балів, дуже високий - при сумі більше 80 балів після пологів. Між сукупністю суттєвих ознак корисної моделі й технічним результатом, якого можна досягти при її реалізації, існує причинно-наслідковий зв'язок. За відомим способом-прототипом прогностичну таблицю (таблиця 1), до якої внесено 20 факторів, складали, включаючи в неї фактори розвитку СРСГД, опитуючи батьків та лікарів 200 уже померлих дітей від СРСГД. Це і стало причиною того, що починати прогноз за відомим способом можливо лише після народження дитини. Не перевірявся гормональний статус вагітної. За способом, що заявляється, обстежували, опитували вагітних, вивчали їхній гормональний профіль, потім обстежували їхні х новонароджених дітей. Обстежували вагітних та невагітних жінок, в анамнезі яких були діти , що померли від СРСГД. Окрім того, вивчали медичну документацію дітей, загиблих від СРСГД. Додаткові клінічні дослідження виявили нові фактори ризику щодо розвитку СРСГД, а саме порушення гіпоталамо-гіпофизарнонаднирникової системи. З огляду на те, що організм вагітної жінки через нейроендокринні регуляторні механізми відповідає на вплив зовнішніх і внутрішні х подразників загальними неспецифічними реакціями, біологічний зміст цих реакцій складається в мобілізації функціональних резервів організму вагітної для підтримки гомеостазу. Від функціональної повноцінності механізмів неспецифічної резистентності (як у цілому, так й окремих ланок) залежить стан адаптаційних процесів. Імуно-гормональний фон, на якому розвивається вагітність є основою подальшого розвитку немовляти. Для виявлення гормональних факторів розвитку СРСГД було вивчено стан гіпоталамо-гіпофизарнонаднирникової системи в 57 вагітних (І група), що мали фактори ризику щодо СРСГД, в 38 вагітних жінок (II група), що мали в анамнезі СРСГД, і в 20 здорових вагітних жінок з необтяженим анамнезом (контрольна група) (табл. 2). За результатами досліджень показники рівнів гормонів гіпоталамо-гіпофизарно-наднирникової системи: дофаміну, норадреналіну та адреналіну в сечі, а також рівнів кортизолу, АКТГ та альдостерону в крові вагітної були додатково включені до факторів ризику щодо розвитку СРСГД. При вивченні отриманих показників зазначили достовірне збільшення кортизолу, АКТГ й альдостерону в І й II групах (р