Спосіб одержання 2′,2′-дифторнуклеозиду та його проміжних сполук, а також сполуки, одержані цим способом

1. Спосіб одержання суміші енантіомерів еритро- і трео-лактонів формули 5, який відрізняється тим, що суміш 3-R та 3-S-енантіомерів та їх захищене похідне алкіл-2,2-дифтор-3-гідрокси-3(2,2-діалкілдіоксолан-4-іл)пропіонат формули 4 піддають гідролізу в присутності реагентів для гідролізу, вибраних із групи, що включає оцтову кислоту або хлороцтову кислоту, воду та суміш органічних розчинників, вибраних із групи, що включає ацетонітрил, діоксан, тетрагідрофуран або толуол: 3 87637 RO O F 8 OL F OR NH2 4 8. Спосіб за п.5, який відрізняється тим, що процес рекристалізації здійснюють з використанням розчинників для рекристалізації, таких як метанол, етанол, 2-пропанол, етилацетат, хлороформ і метиленхлорид. 9. Еритро-сполука формули 6, виділена способом за п.3 RO N O F N RO O 9' OR O F 6 O F O X OR де R являє собою F NH2 Y N N RO ; X являє собою F, O 9 O F Сl, Вr, І та NO2 відповідно; Y являє собою Н, F, Сl, Вr, І та NO2 відповідно. 10. Бета-аномер 2'-деокси-2',2'-дифторцитидин3',5'-D-заміщеного бензоату формули 9, виділений способом за п.5 NH2 OR F N O X ; X являє собою F, де R являє собою N RO O 9 O F Y Сl, Br, І та NO2 відповідно; Y являє собою H, F, Сl, Br, І та NO2 відповідно; і L являє собою метансульфоніл, р-толуолсульфоніл. 6. Спосіб за п.5, який відрізняється тим, що реакцію проводять з використанням розчинника, такого як гексаметилдисилазан або бістриметилсилілацетамід. 7. Спосіб за п.5, який відрізняється тим, що реакцію проводять при температурі від 60 °С до 160 °С. Даний винахід відноситься до нового способу одержання 2',2'-дифторнуклеозиду і його проміжних сполук, що мають формулу І і мають протипухлинну активність. Передумови створення винаходу OR F де R являє собою O X ; X являє собою F, Y Сl, Вr, І та NO2 відповідно; Y являє собою Н, F, Сl, Вr, І та NO2 відповідно. 2'-деокси-2',2'-дифторнуклеозид, що має представлену вище формулу 1, розкривається в європейській заявці на патент №184,365, у якій описується використання аналогічних сполук в якості онколітичних агентів. На сьогоднішній день було доведено, що дана сполука є ефективною для лікування недрібноклітинного раку легенів, раку підшлункової залози, раку сечового міхура та метастазуючого раку молочної залози. У патентах США №№4,526,988 та 4,808,614 розкривається одержання 2'-деокси-2',2'дифторнуклеозиду, як представлено в наведеній нижче схемі. 5 87637 6 Реакційна схема 1 де R4 та R5 незалежно один від одного, являють собою С1-С3 алкіл; Ρ являє собою гідроксізахисну групу; a L являє собою групу, що відходить. Використання вуглеводу, що має стереохімію рібози, є кращим, оскільки на його основі можна синтезувати 2'-деокси-2',2'-дифторнуклеозид, що має високу біологічну активність. Проміжна сполука лактону (III), відома з галузі техніки, може бути отримана в суміші еритро та трео-стереоізомерів. З галузі техніки відомо, що еритро-енантіомер є кращим, оскільки даний вуглевод має стереохімію натуральної рібози У відомому рівні техніки також описується спосіб одержання описаного вище еритроенантіомеру, який на першому етапі включає синтез алкіл-2,2-дифтор-3-гідрокси-3-(2,2діалкилдіоксолан-4-ил)пропіонату, що включає 3-R та 3-S-гідрокси-енантіомери, що мають формулу IV, у співвідношенні приблизно: 3 частини 3-Rенантіомеру до, приблизно, 1 частини 3-Sенантіомеру З рівня техніки відомо, що 3-R-гідроксі енантіомер має правильну стерохімію для одержання необхідного еритро-діастереомеру, a 3-R- і 3-Sенантіомери можуть бути розділені лише за допомогою дорогої та трудомісткої колоночної хроматографії. Після того, як 3-R-гідрокси енантіомер виділяють, на наступному етапі здійснюють його гідроліз в кислотних умовах для одержання незахищеного лактону; а саме 2-деокси-2,2-дифтор-D еритро-пентофураноз-1-улози, що має формулу III. Бета-аномерний попередник формули II є кращим, оскільки на його основі можна синтезувати 2'-деокси-2',2'-дифторнуклеозид, який має високу біологічну активність. У відомому рівні техніки ілюструється використання третинного бутилдиметилсиліла як захисної групи. 7 87637 Коли вказану захисну групу використовують для синтезу 2'-деокси-2',2'-дифторнуклеозиду, співвідношення альфа/бета аномерів становить, приблизно, 4:1. Зазначений продукт необхідно очищати за допомогою дорогої та трудомісткої колоночної хроматографії, що призводить до одержання невеликої кількості бажаного бетааномера. Реакційна схема 2 де R являє собою Η або собою ; Βz являє ; R4 та R5 незалежно друг від дру га являють собою С1-C3 алкіл. Зазначена методика вимагає використання сильних кислот як реагентів для гідролізу сполуки формули IV та одержання сполуки формули IX, суміші еритро- і трео-лактонів. Проте, описаний вище спосіб синтезу сполуки формули IX вимагає здійснення реакцій при дефлегмації і при температурі 78°C протягом 8 годин. В результаті, сполука формули IX є вкрай нестабільною при зазначених стресових умовах, а вихід її дуже невеликий. Хоча суміш еритро- і трео-лактонів надалі піддають рекристалізації та розділенню з одержанням чистої сполуки формули VIII, ступінь чистоти еритро-лактону досягає тільки 95%. Таким чином, методика синтезу, описана в патенті Кореї, призводить до утворення небажаних продуктів реакції, що створює складності при одержанні чистого 2'деоксі-2',2'-дифторнуклеозиду. Крім того, методика синтезу 2'-деокси-2',2'дифторнуклеозиду, викладена в патенті Кореї, включає взаємодію сполуки формули VII з придатною основою В-Н, що призводить до одержання 8 Удосконалений спосіб синтезу описаний в опублікованому патенті Кореї №1997-2659. В патенті розкривається методика одержання 2'деокси-2',2'-дифторнуклеозиду, який має еритро- і бета-стереохімію, яка не вимагає використання дорогої' хроматографії; схема реакції представлена нижче (схема 2). сполуки формули VI і видалення бензоїл-захисної групи за рахунок взаємодії із зазначеною основою. Однак, зазначений патент пропонує методику селективного виділення 2'-деокси-2',2'дифторнуклеозиду із суміші зі співвідношенням аномерів альфа/бета 1:1, при цьому вміст небажаного альфа-аномера становить більше 50% Методика також вимагає використання дорогого реагенту, такого, як триметилсиліл трифторацетат, потрібний при взаємодії сполуки формули VII з основою В-Н. Патент Кореї пропонує методику селективного виділення 2'-деокси-2',2'-дифторнуклеозиду, що має бета-стереохімію, зі ступенем чистоти приблизно 99%, що включає використання гідрохлориду 1:1 суміші альфа/бета аномерів як вихідного матеріалу, розчинення зазначеної суміші в гарячій воді, додавання ацетону та збір преципітованої твердої сполуки кілька разів. Однак, процес очищення вимагає кілька етапів рекристалізації, щоб досягти кращого ступеня чистоти, а це є економічно невигідним, оскільки вихід продукту дуже невеликий за рахунок повторення процесів рекристалізації. У патенті Кореї №42990 розкривається методика виділення та очищення 2'-деокси-2',2'дифторнуклеозиду. Методика включає використання альфа-аномеру вуглеводу або альфааномеру збагаченого вуглеводу в процесі глікозилірування основи та вуглеводу. 9 87637 У патенті Кореї №302087 розкривається методика одержання альфа-аномеру вуглеводу, що включає одержання вуглеводу з альфа- і бетааномерами при низькій температурі та поділ альфа та бета-аномерів за допомогою процесу рекристалізації. Однак, дана методика також не є економічно вигідною, оскільки вихід продукту становить приблизно 35,5-68% без можливості відтворення. Хоча суміш бета-аномер збагачених нуклеозидів одержують за рахунок реакції глікозилірування між альфа-аномер збагаченим вуглеводом і основою, аналіз за допомогою рідинної хроматографії при високому тиску виявляє співвідношення альфа:бета аномерів приблизно 4:6. Таким чином, будь-яка реакція глікозилірування не є придатною, оскільки вона дає невеликий вихід альфа-аномеру вуглеводу (68%). При здійсненні зазначеної реакції також використовується токсичний анізол як розчинник, що має точку кипіння 154°С. Оскільки анізол важко видалити після завершення реакції, на ступінь чистоти 2'-деокси2',2'-дифторнуклеозиду впливає наявність зазначеного реагенту, що залишився. Сутність винаходу Об'єктом даного винаходу є спосіб одержання 2'-деокси-2',2'-дифторнуклеозиду формули 1 з використанням чистої проміжної сполуки, що має стереохімію натуральної рібози. Ще одним об'єктом даного винаходу є спосіб одержання 2'-деокси-2',2'-дифторнуклеозиду форРеакційна схема 3 де R являє собою або Н, X являє собою F, СІ, Вr та NO2, відповідно; Υ являє собою Н, F, СІ, Вr, І та ΝΟ2, відповідно; краще, щоб X та Υ являли собою похідне бензоїла в якості замінних 10 мули 1, що має ступінь чистоти більше 99%, шляхом видалення захисних груп. Технічне рішення Даний винахід відноситься не тільки до способу одержання нової проміжної сполуки шляхом введення замінної бензоїл-групи у якості нової захисної групи, але також і до способу очищення сполуки, який призводить до одержання бетааномеру зі ступенем чистоти більше 99% і включає реакцію N-глікозилірування. Крім того, даний винахід відноситься до способу селективного одержання 2'-деокси-2',2'дифторнуклеозид гідрохлориду формули 1 зі ступенем чистоти більше 99%, шляхом видалення захисних груп. Більше докладний опис даного винаходу представлено нижче. Методика синтезу, заявлена відповідно до даного винаходу, коротко ілюструється схемою 3, наведеною нижче. груп в положеннях 3 та 5. Крім того, L являє собою метансульфоніл, р-толуолсульфоніл; R4 та R5 незалежно друг від друга являють собою С1-С3алкіл. Даний винахід відноситься до способу синтезу нової проміжної сполуки (сполуки формули 6) шляхом введення нової захисної групи, що заміщає бензоїл-групи, зі сполуки формули 4. 11 87637 Сполука лактону формули 6 може бути отримана зі сполуки формули 4 при м'яких умовах з використанням слабких кислот або відносно сильних кислот як реагентів гідролізу замість сильних кислот. Сполука формули 5, яку синтезують із використанням сильних кислот в якості реагентів гідролізу, руйнується під час реакції за рахунок нестабільності в сильних кислотах, що призводить до невеликого виходу продукту. Відповідно до даного винаходу, термін "слабкі кислоти або відносно сильні кислоти" у відношенні до реагентів для гідролізу відноситься до оцтової кислоти або хлороцтової кислоти. Оцтова кислота при змішуванні з водою дає концентрацію 10-95%. Органічний розчинник обраний із групи, що включає ацетонітрил, діоксан, тетрагідрофуран і толуол. Оцтову кислоту, органічний розчинник і воду змішують у ваговому співвідношенні 10-95:0-70:590. Для одержання 2'-деокси-2',2'дифторнуклеозиду з високим ступенем чистоти даний винахід пропонує спосіб синтезу чистої проміжної сполуки формули 6, що має стереохімію натуральної рібози. Відповідно, даний винахід відноситься до способу одержання сполуки формули 6, що представляє собою суміш енантюмерів еритро- і треолактонів, шляхом введення замінних бензоїлзахисних груп. Зокрема, коли незахищені гідроксі-групи описаного вище лактонового кільця в положеннях 3 та 5 захищають замінними бензоїл-групами, такими, як галоген або нітро (електрон-віднімаючі групи) у положенні бензоіл-групи, еритро-енантюмоер може бути швидко виділений з реакційної суміші. Таким чином, сполука формули 6 може бути легко отримана з використанням замінних бензоїл-груп, заявлених відповідно до даного винаходу. Коли сполуку формули 6', що включає суміш еритро- і трео-лактонів, захищену замінною бензоіл-групою, очищають за допомогою процесу рекристалізації, еритро-лактон формули 6 може бути селективно виділений з більшим виходом, у порівнянні зі звичайною сполукою, захищеною бензоїлгрупою. Даний винахід може включати використання етилацетату та гексану або гептану в якості рекристалізуючих розчинників. Даний винахід пропонує спосіб одержання бажаного еритро-лактону, захищеного замінною бензоїл-групою, зі ступенем чистоти більше 98%, представленого нижче. 12 СІ, Вr, І та ΝΟ2 відповідно; краще, щоб X та Υ являли собою похідні бензоїлу, в якості замінних груп в положеннях 3 та 5. Крім того, L являє собою метансульфоніл, р-толуолсульфоніл. Як показано в реакційній схемі 3, сполука формули 6 перетвориться в сполуку формули 8 за допомогою способу, добре відомого фахівцям у даній галузі (Synthesis 1992, 565); отже, кращою групою, що відходить, є метансульфонат. Крім того, даний винахід відноситься до способу глікозилірування, при цьому захищений вуглевод формули 9 взаємодіє із силірованою основою, при цьому не потрібне використання дорогого реагенту, такого, як триметилсиліл або трифторацетат, також здійснення реакції з використанням вуглеводу зі співвідношенням альфа/бета аномерів 1:1 не потребує використання реагента з високою точкою кипіння, такого, як аніол. Відповідно до даного винаходу, атоми кисню переважно енолізують силіл-захисними групами для того, щоб збільшити ароматичність основ і, таким чином, забезпечити більші швидку "атаку" основи вуглеводом у реакції глікозилірування. Щоб забезпечити кращу селективність реакції глікозилірування, даний винахід пропонує процес синтезу сполуки формули 9 зі співвідношенням альфа/бета аномерів 2:3, що включає додавання вуглеводу до основи, силірованої за допомогою силіруючих реагентів без використання додаткових розчинників або видалення силіруючих реагентів. Прикладами силіруючих реагентів є гексаметилдисілазан (HDMS) і бістриметилсилілацетамід (BSA). Реакцію здійснюють при температурі в межах від 60 до 160°С, переважно, у межах від 120140°С. Реакція повністю завершується приблизно протягом 4-72 годин. Крім того, даний винахід відноситься до способу одержання бета-аномеру 2'-деокси-2',2'дифторнуклеозиду формули 9 зі ступенем чистоти більше 99%, з 2'-деокси-2',2'-дифторцитидину-3',5'D-(заміщеного)-бензоату у співвідношенні альфа/бета аномерів 2:3. Процес рекристалізації може здійснюватися за допомогою розчинників для рекристалізації, таких, як метанол, етанол, 2пропанол, етилацетат, хлороформ і метиленхлорид, однак, етилацетат є більше кращим. де R являє собою де R являє собою ; X являє собою F, СІ, Вr, І та NO2, відповідно; Υ являє собою Н, F, X являє собою F, СІ, Вr, І та NO2, відповідно; Υ являє собою Н, F, СІ, Вr, І та ΝΟ2 відповідно; краще, щоб X та Υ являли собою похідні бензоїлу, як замінних груп в поло 13 женнях 3 та 5. Крім того, L являє собою метансульфоніл, р-толуолсульфоніл. Таким чином, даний винахід відноситься до способу селективного одержання бета-аномеру 2'деокси-2',2'-дифторцитидин гідрохлориду зі ступенем чистоти більше 99.9%, який включає видалення захисних груп з очищеного 2'-деокси-2',2'дифторцитидин-3',5'-D-(заміщеного)-бензоату з використанням аміаку (процес добре відомий фахівцям у даній галузі), одержання бета-аномеру 2'деокси-2',2'-дифторцитидину, розчинення бетааномеру 2'-деокси-2',2'-дифторцитидину в етанолі за допомогою нагрівання та додавання еквімолярної сильної кислоти для одержання 2'-деокси-2',2'дифторцитідин гідрохлориду. Переваги винаходу Даний винахід відноситься не тільки до способу одержання нової проміжної сполуки шляхом введення замінних бензоїл-груп в якості нових захисних груп, але також до процесу очищення, що призводить до одержання бета-аномеру зі ступенем чистоти більше 99% і включає реакцію Nглікозилювання. Крім того, даний винахід відноситься до способу селективного одержання 2'-деокси-2',2'дифторнуклеозид гідрохлориду формули 1 зі ступенем чистоти більше 99%, шляхом видалення захисних груп. Кращий варіант здійснення винаходу Далі представлений більше докладний опис даного винаходу в експериментальних прикладах, які представлені винятково з метою ілюстрації та кращого розуміння даного винаходу та знаходяться в межах представленої нижче формули винаходу без обмеження його об'єму та сутності. Приклад 1: Одержання 2-деокси-2,2-диФтор-1оксорібози До етил(3R,S)-2,2-дифтор-3-гідрокси-3-(2,2диметилоксолан-4-ил)пропіонату (30г, 0,118моль) додають ацетонітрил (165мл), оцтову кислоту (67,6мл) і воду (11,7мл) для змішування. Суміш нагрівають при дефлегмації протягом 4 годин з перемішуванням. Одночасно з додаванням толуолу (165мл) отриманий розчин випарюють при зниженому тиску. Одночасно з додаванням ацетонітрила (165мл), концентрат дистилюють толуолом (300мл) і випарюють при зниженому тиску. До концентрату для його розведення додають етилацетат (200мл) і потім до розведеного розчину додають активне деревне вугілля (3г) і перемішують протягом 10 хвилин. Отриманий розчин висушують над безводним сульфатом натрію та фільтрують діатомітом. Осад випарюють при зниженому тиску з одержанням бажаної 2-деокси-2,2-дифтор-1оксорібози (20г, 100%). 1H-NMR (DMSO d6)δ: 3.6~3.8 (m, 2Н), 4.2~4.3 (m, 1Н), 4.3~4.5 (m, 1Н). Приклад 2: Одержання 2-деокси-2,2-дифторD-еритро-3,5-біс-(3-фторбензоілокси)пентофураноз-1-улози Суміш 4-диметиламинопиридину (29г), піридину (28г) і 3-фторбензоілхлориду (2,5г) додають до 2-деокси-2,2-дифтор-1-оксорібози (20г, 0,119моль) в етилацетаті (200мл). Суміш перемішують при 60°С протягом ночі. Після завершення реакції, 87637 14 реакційну суміш відмивають слабким розчином соляної кислоти та насиченим сольовим розчином. Органічний шар висушують над безводним сульфатом натрію, фільтрують і випарюють при зниженому тиску. Концентрат розводять етилацетатом (23мл) і одночасно з додаванням гексану (68мл) прохолоджують до 0°С. Кристали, що сформувалися, відфільтровують, відмивають змішаним розчином етилацетат: гексан (1:3, об:об) і висушують із одержанням бажаної 2-деокси-2,2дифтор-D-еритро-3,5-біс-(3-фторбензоілокси)пентофураноз-1-улози (26.7г, 46%). 1H-NMR (CDCI3)δ: 4.69~4.73 (dd, J=1.2 Hz, 2Н), 4.96 (q, 1Н), 5.72 (m, 1Н), 7.24~7.49 (гл, 4Н), 7.66~8.66 (m, 4H). Приклад 3: Одержання 2-деокси-2,2-дифтор3,5-біе-(3-фторбензоілокси)-D-рібофуранози До 2-деокси-2,2-дифтор-D-еритро-3,5-біс-(3фторбензоілокси)-пентофураноз-1-улози (24г, 0,058моль) додають тетрагідрофуран (240мл) і тритерт-бутоксіалюміногидрид літію (22,2г, 0,087моль). Розчин перемішують при кімнатній температурі протягом 30 хвилин. Після завершення реакції, розчин розводять етилацетатом (960мл) і послідовно відмивають слабким розчином соляної кислоти, насиченим розчином карбонату натрію, водою та сольовим розчином. Суміш висушують над безводним сульфатом натрію, фільтрують і випарюють при зниженому тиску з одержанням бажаної 2-деокси-2,2-дифтор-3,5-біс-(3фторбензоілокси)-D-рібофуранози (24г, 100%). 1H-NMR (CDCI3)δ: 4.4~4.75 (m, 3Н), 5.55 (d, 1Н), 5.4-5.7 (m, 1Н), 7.23~7.45 (m, 4Н), 7.70~7.89 (m, 4Н). Приклад 4: Одержання 2-деокси-2,2-дифторD-рібофураноз-3.5-біс-(3-фторбензоілокси)-1метансульфоната. До 2-деокси-2,2-дифтор-3,5-біс-(3фторбензоілокси)-D-рібофуранози (24г, 0.057моль) додають метиленхлорид (240мл) і триетиламін (9,8г, 0,097моль) і охолоджують до 5°С. Метансульфонілхлорид (7,8г, 0,068моль) змішують із зазначеною сумішшю та перемішують протягом 2 годин. Після завершення реакції, реакційну суміш відмивають слабким розчином соляної кислоти та води. Суміш висушують над безводним сульфатом натрію, фільтрують і випарюють при зниженому тиску з одержанням бажаного 2деокси-2,2-дифтор-D-рібофураноз-3,5-біс-(3фторбензоілокси)-1-метансульфонату (28 5г, 100%). 1H-NMR (CDCI3)δ: 3.10 (s, 3Н), 4.67~4.72 (m, 2Н), 4.8 (m, 1Н), 5.5 (del, 1H), 6.1 (d, 1H) 7.24~7.46 (m, 4Н), 7.70~7.85 (m, 4Н). Приклад 5: Одержання 2',2'-дифтор-3'.5'-біс-(3фторбензоілокси)-2'-деоксицитидина До цитозину (63,2г, 0,57моль) додають 1,1,1,3,3,3-гексаметилдисилазан (316мл), сульфат амонію (7,5г, 0,057моль). Суміш перемішують при дефлегмації протягом 2 годин, потім додають 2деокси-2,2-дифтор-D-рібофураноз-3,5-біс-(3фторбензоілокси)-1-метансульфонат (28г, 0,057моль) і додатково перемішують при дефлегмації. Після завершення реакції до реакційної суміші додають ізопропіловий спирт (63,2мл) і слаб 15 87637 кий розчин бромистої кислоти та перемішують при 60°С протягом 1 години. Суміш охолоджують, центрифугують і відмивають водою та ізопропіловим спиртом. Отримані кристали висушують у сухому потоці та розчиняють у метанолі (160мл). Одночасно з додаванням 30% амонієвої води (2,7мл) суміш випарюють при зниженому тиску. До концентрату додають етилацетат (500мл) для одержання суспензії та відмивають водою. Органічний шар випарюють при зниженому тиску, потім піддають процесу рекристалізації з одержанням бета-аномеру 2',2'-дифтор-3',5'-біс-(3фторбензоілокси)-2'-деоксицитидину (10,4г, 36%) зі ступенем чистоти 99%. 1H-NMR (CDCI3)δ: 4.53 (m, 1Н), 4.71~4.75 (m, 2Н), 5 60 (m, 1Н), 5.71 (d, 1Н), 6.60 (m, 1Н) 7.24 7.87 (m, 8Н). Приклад 6: Одержання 2'-деокси-2',2'дисрторцитидину До 2',2'-дифтор-3',5'-біс-(3-фторбензоілокси)2'-деоксицитидину (10,4г, 0.02моль) додають метанол (104мл) і 30% амонієву воду (20,8мл). Суміш перемішують при кімнатній температурі протягом 3 годин. Після завершення реакції, реакційну суміш випарюють при зниженому тиску. Концентрат роз Комп’ютерна верстка Т. Чепелева 16 водять водою (104мл) і відмивають етилацетатом (100мл) двічі. Водяний шар випарюють при зниженому тиску з одержанням бажаного 2'-деокси-2',2'дифторцитидину (5,4г, 100%). 1H-NMR (DMSO-d6)δ: 3.60~3.64 (dd, J=3.6 Hz,1H), 3.75~3.78 (dd, 1H), 3.88 (m, 1H), 4.16 (m, 1Н), 6.04 (m, Η), 6.24 (d, 1H), 8.14 (d, 1H), 8.89 (s, 1H), 10.04 (s,1H). Приклад 7: Одержання 2'-деокси-2',2'дифторцитидин гідрохлориду До 2'-деокси-2',2'-дифторцитидину (5.4г, 0.02моль) додають етанол (54мл) і сильну соляну кислоту (1,82мл). Суміш перемішують при дефлегмації протягом 30 хвилин. Реакційний розчин прохолоджують і потім відфільтровують кристали, що утворилися. Відфільтровані кристали відмивають етанолом і висушують у сухому потоці протягом 12 годин з одержанням 2'-деокси-2',2'-дифторцитидин гідрохлориду зі ступенем чистоти 99.9% (5.5г, 90%). 1H-NMR (DMSO-d6)δ: 3.60~3.64 (dd, J=3.6 Hz,1H), 3 75~3.78 (dd, 1H), 3.88 (m, 1H), 4.16 (m, 1H), 6.04 (m, H), 6.24 (d, 1H), 8 14 (d, 1H), 8.89 (s, 1H), 10.04 (s,1H). Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601