Спосіб корекції обміну магнію у хворих на остеоартроз у сполученні з артеріальною гіпертензією, що лікуються нестероїдними протизапальними препаратами

1. Спосіб корекції обміну магнію у хворих на остеоартроз у сполученні з артеріальною гіпертен 3 тичної функції нирок, які виявляються на тлі прийому диклофенаку (Коломиец В. В., Зейдан И. З. Коррекция гемодинамических и ренальных эффектов диклофенаком натрия у больных гипертонической болезнью в сочетании с остеоарт-розом // Український кардіологічний журнал. - 2003. - № 1. – С. 66-70). Але при використанні цього способу у хворих на ОА у сполученні з АГ, що лікуються НПЗП, ще залишаються порушення показників, які характеризують стан, зокрема метаболізму магнію, функції ендотелію й ниркової гемодинаміки. Тому був запропонований спосіб корекції обміну магнію у хворих на ОА у сполученні з АГ, що лікуються НПЗП, для яких характерна висока активність ренін-ангіотензинової системи і низький нирковий синтез вазодилататорів простагландинів, який передбачає введення еналапрілу й бета-1 селективного адре-ноблокатору бісопрололу, у результаті чого знижується активність симпатикоадреналової системи (Междуб К. М. Эффективность комбинированной терапии эналаприлом и -адреноблокатором у больных эссенциальной гипертензией в сочетании с остеоартрозом // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології : зб. наук, праць. - Київ; Луганськ; Харків, 2006. - Вип.4-5 (73-74).- С 236-242.). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому обраний в якості прототипу. До недоліків найближчого аналога відноситься те, що у хворих на ОА у сполученні з АГ, що лікуються НПЗП, він не здатний протидіяти внутрішньонирковій та системній вазоконстрікції й не супроводжується задовільним зниженням AT у пацієнтів з даною коморбідною патологією. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності відомого способу корекції обміну магнію у хворих на ОА у сполученні з АГ, що лікуються, зокрема, таким НПЗП як диклофенак натрію, а саме прискорення досягнення нормалізації показників, які характеризують цей обмін, і запобігання можливих побічних реакцій, у тому числі алергічних. Указана задача досягається шляхом введення хворим на ОА у сполученні з АГ, що лікуються диклофенаком, в якості засобу корекції обміну магнію блокатора кальцієвих каналів препарату амлодипіну. Амлодипін - це антагоніст кальцію 3 покоління, особливістю якого є над-тривала й виражена антигіпертензивна дія, дуже гарна переносимість і зручне застосування. При лікуванні гіпертензії важливе клінічне значення мають такі корисні фармакологічні ефекти амлодипіну, як антиангінальний (антиішемічний), вазо- і ренопротекторні та, можливо, антиатерогенні. Амлодипін викликає значне й рівномірне зниження AT протягом доби за рахунок зменшення загального периферичного судинного опору (при цьому частота серцевих скорочень та ударний об'єм практично не змінюються). Крім того, його антигіпертензивна дія продовжується більше 24-48 годин. Тому амлодипін є препаратом вибору для тривалої терапії АГ у хворих, які не хотять або забувають регулярно приймати антигіпертензивні препарати. Він признача 48394 4 ється як в якості монотерапії, так і в комбінації з іншими препаратами, зокрема в комбінації зі статинами амлодипін здатен гальмувати прогресування коронарного атеросклерозу. Амлодипін особливо ефективний у похилих хворих з ізольованою систолічною гіпертензією. Більшість побічних ефектів його невеликі чи помірні за вираженістю. Нарешті, НПЗП не послабляють антигіпертензивної дії амлодипіну, на відміну від ефектів тіазидних діуретиків, бета-адреноблокаторів та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту. Наша пропозиція щодо створення корисної моделі базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах і потім підтвердженій в клініці закономірності, що введення хворим на ОА у сполученні з АГ, що лікуються диклофенаком, і амлодипіну не тільки обумовлює відновлення гомеостазу магнію, функції ендотелію й ниркової гемодинаміки, але й нормалізує загальний стан і самопочуття пацієнтів і в клінічному плані сприяє досягненню стійкої й тривалої ремісії ОА, а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень цього захворювання, частоти й ступеня вираженості АГ, особливо при здійсненні повторних курсів введення амлодипіну, і, таким чином, обумовлює досягнення задачі корисної моделі. Крім того, введення амлодипіну не має протипоказань, не спричиняє будь-яких небажаних побічних ефектів, у тому числі алергічних реакцій, і тому цей препарат може при необхідності призначатися повторними курсами, у залежності від досягнутого ефекту. Раніше з метою корекції обміну магнію у хворих на ОА у сполученні з АГ, що лікуються дикло-фенаком, амлодипін не використовувався. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим на ОА у сполученні з АГ, що лікувалися диклофенаком натрію, зокрема, по 50 мг усередину 2 рази на день 10 днів поспіль і які потребують проведення корекції обміну магнію, на тлі стандартної дієти № 10 (за М. І. Певзнером), з якою в організм поступає близько 14 ммоль магнію, 16,5 ммоль кальцію, 90 ммоль натрію, 70 ммоль калія, 80 г білка, 70 г жиру, 400 мг вуглеводів, невживання додатково продуктів рослинного походження, що містять у великій кількості магній, і продуктів, багатих магнієм, вводять амлодипін по 10-20 мг 1 раз на добу протягом 3-х тижнів поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. Лабораторними критеріями ефективності призначення амлодипіну є чітка тенденція до оптимізації добового ритму AT, стимуляції системного й ниркового ендотеліального синтезу оксиду азоту й покращання ниркової геодинаміки, а також зменшення вираженості суглобового синдрому, що свідчить про відновлення гомеостазу магнію. Саме введення амлодипіну сприяє в патогенетичному плані позитивним зсувам вищезгаданих лабораторних (біохімічних) показників, а в клінічному аспекті - досягненню стійкої й тривалої ремісії ОА., а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень цього захворювання, частоти й вираженості АГ. Вищевказані дози й курси введення амлодипіну були підібрані нами досвідним шляхом. Саме при такій кратності введення амлодипіну забезпечується оптимальна динаміка показників обміну 5 магнію. Отже, новими є як сама пропозиція до введення амлодипіну, який нами вперше використовується в корекції обміну магнію у хворих на ОА у сполученні з АГ, що лікуються НПЗП, так і схема застосування амлодипіну. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих на ОА у сполученні з АГ: основна (102 особи), якій проводили корекцію обміну магнію згідно до заявленого способу (амлодипіном), і група зіставлення (57 осіб), якій проводили корекцію відповідно до способу-найближчого аналога. Обидві групи хворих, які знаходилися під До початку проведення корекції обміну магнію у хворих на ОА у сполученні з АГ, що лікуються диклофенаком, в обох групах, які були під наглядом, - основній, що отримувала корекцію відповідно з заявленим способом, і зіставлення, в якій корекція здійснювалася стосовно до способунайближчого аналога, була однотипова клінічна симптоматика загострення ОА (табл. 1). Так, больовий індекс у хворих основної групи дорівнював у середньому 1,8±0,3 бали, а в групі зіставлення - 1,7±0,2 бали, суглобовий - 1,0±0,2 та 1,1±0,2 бали відповідно й свідчили про помірну вираженість суглобового синдрому. Біль у спокою 48394 6 наглядом, були рандомізовані за віком, статтю, ступенем АГ і частотою загострення патологічного процесу в кістковій тканині. Введення диклофенаку починалося, як правило, безпосередньо в період чергового загострення ОА, після 3-денної перерви в терапії АГ, на тлі стандартної дієти № 10 (за М. І. Певзнером), не вживання додатково продуктів рослинного походження, що містять у великій кількості магній, і продуктів, багатих магнієм, а еналапрілу й бісопрололу, а також амлодипіну - після 10денного прийому диклофенаку й проводилося в стаціонарі. або при русі в суглобі спостерігалася в усіх хворих, при пальпації суглоба - у 27 осіб основної групи (26,5 %) і 16 пацієнтів групи зіставлення (28,1 %). Наявність болю в спокою за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ) визначалася у 22 хворих основної групи (21,6 %) і в 12 осіб групи зіставлення (21,1 %), а її інтенсивність складала 10-50 мм (у середньому 24,0±4,8 і 23,8±4,5 мм відповідно). Частіше відмічався біль при проходженні дистанції 200 м у 69 пацієнтів основної групи (67,6 %) і 38 хворих групи зіставлення (66,7 %). Таблиця 1 Стан суглобового синдрому у хворих на ОА у сполученні з АГ на тлі терапії диклофенаком та амлодипіном (М±m) Групи обстежених хворих Р основна(n=102) зіставлення (n=57) 9,5±0,9 9,3±0,8 >0,05 Індекс Лекена, бали 6,4±0,5 6,5±0,6 >0,05 1,8±0,3 1,7±0,2 >0,05 Больовий індекс, бали 0,9±0,2 0,9±0,2 >0,05 1,0±0,2 1,1 ±0,2 >0,05 Суглобовий індекс, бали 0,3±0,1 0,4±0,1 >0,05 2,7±0,5 2,8±0,4 >0,05 Обмеження рухливості, бали 2,3±0,4 2,2±0,4 >0,05 24,0±4,8 23,8±4,5 >0,05 Біль у спокої, мм 11,8±3,1 10,3±2,5 0,05 Біль при вставанні, мм 24,4±2,6 27,2±2,5 0,05 Біль при проходженні 200 м, мм 21,1±2,2 18,3±1,9 0,05 Біль при підйомі по сходах, мм 20,2±3,7 22,3±2,0 0,05 Біль при спуску по сходах, мм 43,5±3,4 41,4±2,7 0,05 0,05 0,05 0,05 0,05 0,05 0,05 0,05 0,05 0,05 0,05 0,05