Спосіб медичної реабілітації хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки, сполучену з хронічним безкам’яним холециститом

Реферат: Спосіб медичної реабілітації хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки (ПВ ДПК), сполучену з хронічним безкам'яним холециститом (ХБХ), включає введення настою з фітозбору й імуноактивного препарату нуклеїнату. UA 69977 U (12) UA 69977 U UA 69977 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до гастроентерології, до способів лікування та медичної реабілітації хворих з хронічною патологією органів травлення. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана з досить частою зустрічальністю в сучасних умовах сполученої хронічною патології органів травлення у вигляді пептичної виразки дванадцятипалої кишки (ПВ ДІЖ) і хронічного безкам'яного холециститу (ХБХ), причому в таких випадках навіть клінічний перебіг ПВ ДПК суттєво змінюється (модифікується) і виникає так званий холецистоподібний варіант клінічного перебігу ПВ ДПК. Наявність хронічної патології біліарної системи у вигляді ХБХ обумовлює значний негативний вплив на патогенетичні механізми ПВ ДПК, що повинно враховуватися як при лікуванні, так особливо при проведенні медичної реабілітації хворих з даною сполученою (коморбідною) патологією органів травлення. Тому розробка раціональних способів медичної реабілітації хворих на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ, важлива для клінічної практики й повинна проводитися, виходячи з відомих ланок патогенезу даної поєднаної патології. Існує спосіб медичної реабілітації хворих на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ, який включає використання фітозасобів, що сприяють епітелізації виразок ДПК й водночас мають жовчогінний ефект і покращують відтік жовчі, у вигляді настою з фітозбору, до складу якого входять звіробій звичайний, м'ята перцева, цмин пісковий та кукурудзяні приймочки (Григорьев П.Я., Яковенко Е.П., Яковенко А.В. Современные направления в фармакотерапии болезней органов пищеварения // Клиническая медицина.-1999. - № 10. - С. 8-9). Однак клінічний досвід показує, що вказаний спосіб недостатньо ефективний, оскільки він сприяє досягненню стійкої ремісії захворювання при проведенні медичної реабілітації лише в 60-65 % хворих з наявністю ПВ ДПК, поєднаної з ХБХ. У патогенетичному плані недостатній ефект даного способу пов'язаний поперед усього з тим, що в частини хворих з цією коморбідною патологією при проведенні медичної реабілітації зберігаються порушення з боку імунологічних показників по типу вторинного імунодефіциту (ВІД). Відомий також спосіб медичної реабілітації хворих на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ, який передбачає введення додатково до настою з фітозбору імуноактивного препарату циклоферону (Патент України на корисну модель № 59656. МПК А61К 35/70. Спосіб медичної реабілітації хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки, сполучену з хронічним безкам'яним холециститом. Опубл. 26.05.2011, Бюл. № 10). Цей спосіб є найбільш ефективним з існуючих і тому вибраний як найближчий аналог. До недоліків найближчого аналога належить те, що при додатковому використанні циклоферону в низки хворих з даною поєднаною патологією при проведенні медичної реабілітації все ж таки ще зберігаються порушення з боку деяких імунологічних показників по типу ВІД, що призводить до збільшення строків захворювання. Тому й цей спосіб потребує удосконалення. Задачею корисної моделі є удосконалення існуючого способу медичної реабілітації хворих на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ, а саме прискорення досягнення стійкої ремісії захворювання й збільшення її тривалості. Поставлена задача вирішується шляхом додаткового введення хворим на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ, як імуноактивного засобу сучасного вітчизняного препарату нуклеїнату. Практично заявлений спосіб здійснюється таким чином: хворим на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ, при проведенні медичної реабілітації вводять настій з фітозбору, до складу якого входять звіробій звичайний, м'ята перцева, цмин пісковий та кукурудзяні приймочки та імуноактивний препарат, за який призначають нуклеїнат усередину по 0,25-0,5 г (1-2 капсули) 2-3 рази на день після вживання їжі протягом 20-30 діб поспіль, залежно від досягнутого ефекту. При необхідності введення нуклеїнату разом з настоєм з фітозбору хворим на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ, може проводитися 2 рази на рік з інтервалом 5-6 місяців між повторними курсами. Нуклеїнат - це вітчизняний імуноактивний препарат, діючою речовиною є екстракт дріжджової РНК, що виявляє виражену імунотропну активність. Нуклеїнат чинить позитивний вплив на показники клітинного та гуморального імунітету та є справжнім імуномодулятором. Він стимулює продукцію клітинами макрофагально-моноцитарного ряду низки цитокінів, а саме IL1, IL-6, TNF й -інтерферону. Важливою властивістю нуклеїнату є його здатність підсилювати активність системи фагоцитуючих макрофагів. При пригніченні гуморального імунітету нуклеїнат суттєво посилює антитілоутворення. Крім імуномодулюючого ефекту, нуклеїнат характеризується також наявністю детоксикуючої, антиоксидантної й мембраностабілізуючої активності. Наша пропозиція щодо використання нуклеїнату з метою медичної реабілітації хворих на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ, базується на вперше встановленій авторами корисної моделі закономірності, що саме цей препарат з тих, що в даний час знаходяться на фармацевтичному 1 UA 69977 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ринку України, володіє максимально конгруентною патогенетичною дією стосовно тих ланок патофізіологічних механізмів, які мають місце у хворих з даною коморбідною патологією. При цьому авторами корисної моделі досвідним шляхом було встановлено, що додаткове до настою з фітозбору застосування імуноактивного препарату нуклеїнату як засобу медичної реабілітації хворих на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ, обумовлює суттєве прискорення досягнення клінічної ремісії хвороби й збільшення тривалості досягнутої ремісії в порівнянні з використанням відомого способу-найближчого аналога, сприяє відновленню імунологічного гомеостазу, має протизапальний ефект, а в патогенетичному плані забезпечує прискорення загоєння виразкового дефекту в слизової оболонці ДПК і водночас покращує моторно-евакуаторну функцію ДПК, а також зменшує вираженість хронічного запального процесу в гастродуоденальній зоні й жовчовивідних шляхах. При розробці корисної моделі було обстежено дві групи хворих з діагнозом ПВ ДПК, сполученої з ХБХ: основна (68 осіб) і група зіставлення (61 особа). Пацієнти основної групи отримували медичну реабілітацію у відповідності з заявленим способом, тобто за допомогою комбінації настою з фітозбору й додатково призначення нуклеїнату всередину по 0,25-0,5 г (1-2 капсули) 2-3 рази на день після вживання їжі протягом 20-30 діб поспіль, залежно від досягнутого ефекту. Пацієнти групи зіставлення отримували курс медичної реабілітації стосовно відомого способу-найближчого аналога (тобто вживали настій з фітозбору й циклоферон у середньотерапевтичних дозах). Обидві групі обстежених пацієнтів були рандомізовані за статтю, віком осіб, тривалістю захворювання й ступенем деформації цибулини ДПК за даними фіброгастродуоденоскопії (ФГДС). На момент початку проведення медичної реабілітації всі хворі, що були під наглядом, знаходилися у фазі помірного загострення ПВ ДПК і мали за даними ФГДС переважно II ступінь деформації цибулини ДПК внаслідок рубцювання виразкового дефекту. Крім ФГДС, обстеженим хворим було також проведено сонографічне дослідження органів черевної порожнини. При цьому встановлено, що в усіх пацієнтів, що знаходилися під наглядом, мало місце потовщення стінки жовчного міхура (ЖМ), частіше в межах 3-6 мм, нерідко відмічалася також двоконтурність стінки ЖМ, його деформація перетинками й наявність у порожнині ЖМ детриту (замазки), тобто концентрованої жовчі. При здійсненні динамічної сонографії з використанням жовчогінного сніданку (2 яєчних жовтка) практично в усіх обстежених встановлено зниження евакуаторної функції (гіпокінезія) ЖМ. Лабораторними критеріями ефективності додаткового призначення нуклеїнату були: ліквідація Т-лімфопенії, підвищення до норми кількості Т-хелперів/індукторів + (CD4 ) та імунорегуляторного індексу CD4/CD8, зниження вмісту в сироватці крові рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) і концентрації так званих "середніх молекул" (СМ) до верхньої межі норми, що свідчить про відновлення показників імунологічного гомеостазу й водночас ліквідації проявів клініко-біохімічного синдрому метаболічної інтоксикації. До початку медичної реабілітації типовими скаргами в обстежених хворих були наявність тяжкості в епігастрії й правому підребер'ї, гіркого присмаку в роті, інших диспепсичних проявів: нудоти, відрижки, метеоризму, закрепів або чергування закрепів і помірно вираженого діарейного синдрому. Нерідко крім тяжкості в правому підребер'ї хворі також скаржилися на наявність у них нічного або голодного болю в животі (частіше в епігастрії), що вважають типовим для ПВ ДПК. Дуже характерною була також наявність скарг на загальну слабкість, нездужання, підвищену стомлюваність, емоційну нестабільність, надмірну дратівливість, іноді також дифузний головний біль і запаморочення, що в цілому надавало картину астенічного або астено-невротичного синдрому. При об'єктивному обстеженні відмічалася наявність субіктеричності склер, чутливості або помірної болісності при пальпації епігастрію й правого підребер'я, помірно позитивних симптомів Кера й Ортнера, обкладеність язика брудним сірим, білим або жовтуватим нальотом, у деяких хворих був також чітко виражений метеоризм. При здійсненні динамічного обстеження в ході проведення медичної реабілітації було встановлено, що в основній групі хворих на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ, яка отримувала настій з фітозбору й додатково нуклеїнат, уже через 1,52 тижня з початку медичної реабілітації мала місце чітко виражена позитивна динаміка проаналізованих клінічних показників. Вона характеризувалася покращанням загального самопочуття хворих, зникненням скарг на тяжкість або біль в епігастрії й правому підребер'ї, ліквідацією метеоризму й гіркоти в роті, зниженням проявів астенії й покращанням працездатності хворих. При об'єктивному обстеженні в цей час було встановлено зменшення, а потім зникнення абдомінального болю при пальпації в епігастрії й правому підребер'ї, симптоми Кера й Ортнера в більшості випадків були вже негативними, язик поступово очищувався від брудного нальоту. У 2 UA 69977 U 5 той же час у групі зіставлення позитивна динаміка клінічних показників була суттєво менше виражена. У цілому на момент завершення курсу медичної реабілітації повна стійка ремісія сполученої патології (тобто ПВ ДПК, поєднаної з ХБХ) мала місце в 63 хворих основної групи (92,6 %) і лише в 48 пацієнтів з групи зіставлення (78,7 %), часткова (неповна) ремісія зі збереженням деяких окремих симптомів коморбідної хвороби, переважно диспепсичного й астено-невротичного характеру - у 3 хворих основної групи (4,4 %) і 5 пацієнтів групи зіставлення (8,2 %), відсутність достатнього ефекту від проведення медичної реабілітації мала місце в 2 хворих основної групи (3,0 %) і 8 пацієнтів групи зіставлення(13,1 %) (табл. 1). Таблиця 1 Частота досягнення ремісії в ході медичної реабілітації у хворих на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ, абс. і %, (М±m) Характер досягнутої ремісії Повна Часткова (неповна) Відсутність ремісії Групи обстежених хворих на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ основна (n=68) зіставлення (n=61) 63/92,6±4,3 48/78,7±3,1 3/4,4±0,03 5/8,2±0,06 2/3,0±0,01 8/13,1±0,05 Р