Спосіб одержання 5-n-уреїдо-17-{(е)-[(3e)-3-(ариліден)-2-оксоциклопентиліден]метил}-25,27-діалкокси-26,28-дигідроксикалікс[4]аренів

Реферат: Спосіб одержання 5-N-уреїдо-17-{(Е)-[(3Е)-3-(ариліден)-2-оксоциклопентиліден]метил}-25,27діалкокси-26,28-дигідроксикалікс[4]аренів полягає в тому, що 5-нітро-17-форміл-25,27дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]арен конденсують з (2Е)-2-(ариліден)циклопентаноном в присутності диметиламонію диметилкарбамату (DIMCARB) в хлороформі при нагріванні в межах 20-60 °C з утворенням 5-нітро-17-{(Е)-[(3Е)-3-(ариліден)-2-оксоциклопентиліден]метил}25,27-діалкокси-26,28-дигідроксикалікс[4]аренів, відновлення яких гідразингідратом в присутності нікелю Ренея дає відповідні амінопохідні, які взаємодією з ізоціанатом при кімнатній температурі в етері перетворюються в цільові продукти, які виділяють звичайними методами. UA 83416 U (12) UA 83416 U UA 83416 U Корисна модель належить до органічної хімії, а саме до способу одержання 5-N-уреїдо-17{(Е)-[(3Е)-3-(ариліден)-2-оксоциклопентиліден]-метил}-25,27-діалкокси-26,28дигідроксикалікс[4]аренів 1: O O HN R R=Alk, Ar, SO2Ar, C(O)R, P(O)R2, R' O N H R'= N , , O O OH ALK O , HO ALK , Alk=C3H7-C16H33. 5 10 15 Названі сполуки, їх властивості та застосування в патентних виданнях і науковій літературі не описані. Ці сполуки можуть знайти застосування як високоспецифічні каліксаренвмісні рецептори, що містять ковалентнозв'язаний флуорофорний фрагмент, чутливий до хімічного оточення і здатний сигналізувати про зв'язування протонодонорним карбамідним фрагментом різних за природою біо- та хімічно важливих аналітів, зокрема аніонів неорганічних та карбонових кислот, включаючи амінокислоти у надмалих концентраціях. Взаємодія аніон-рецептор є актуальною проблемою сучасних хімії та біології. Аніонрецепторні взаємодії лежать в основі багатьох каталітичних процесів в живому організмі. Для зв'язування аніонів використовують нейтральні ліганди, які містять протонодонорні центри, наприклад, амідні, карбамідні. В цьому випадку координація з аніоном відбувається за рахунок водневого зв'язку, що дозволяє розпізнавати аніони складної геометрії [1, 2]. Найближчими структурними аналогами сполук, які заявляються, є тетрапропоксикалікс[4]арен(тіо)сечовини А, Б та дипропоксикалікс[4]аренкетоціаніни В: 20 H N Ph Ph H N X X NH OR HO HO HN HO OR O H N HO H N H N S O O O O HN O S O O O O , , Б X=O, S A 1 UA 83416 U O X R O OH Pr O , HO Pr X=H, CHO; R=OMe, NAlk2. B 5 Сполуки А, Б, отримані взаємодією відповідних каліксарендіамінів з ізо(тіо)ціанатами. Завдяки наявності карбамідних фрагментів на верхньому вінці макроциклу вони є селективними рецепторами бензилфосфонат-, дигідрофосфат-, хлорид-, ціанід- та ряду карбоксилат-аніонів [3]. Завдяки кооперативній дії зв'язуючих фрагментів на верхньому вінці макроциклу каліксаренкарбаміди А здатні утворювати стійкі комплекси з аніонами органічних кислот згідно нижченаведеної схеми: Ph Ph N H X H X O O N N H H CH3 N . 10 15 20 25 30 35 Каліксарени Б з фрагментами цукрів на верхньому вінці здатні до селективної взаємодії з білками Concanavalin А (Con А) та горіховим пектином (PNA) і специфічного зв'язування бензоат- та бензилфосфонат-іонів [4], які були зафіксовані методом ядерного магнітного резонансу. Разом з тим сполуки А, Б не містять хромо(флуоро)форних фрагментів, які б забезпечували відгук у спектрах флуоресценції на взаємодію рецептора з молекулами субстрату. Сполуки В, на відміну від А і Б містять на верхньому вінці макроциклу флуорофорний фрагмент на основі ариліденциклопентанону, чутливий до оточуючого середовища та здатний сигналізувати у видимому діапазоні про зв'язування різних за природою аналітів [5, 6]. Каліксаренкетоціаніни В виявляють дуже слабку сольватохромію та одночасно демонструють сильну позитивну сольватофлуорохромію. Однак, їх рецепторні можливості обмежені через відсутність координуючих груп, що забезпечували б утворення комплексів за принципом "гістьхазяїн" з біо- та хімічно важливими субстратами. Сполуки, які заявляються, 5-N-уреїдо-17-{(Е)-[(3Е)-3-(ариліден)-2оксоциклопентиліден]метил}-25,27-діалкокси-26,28-дигідроксикалікс[4]-арени 1 - відрізняються від тетрапропоксикалікс[4]арен(тіо)сечовин А, Б наявністю хромо(флуоро)фору на основі діариліденциклопентанону на верхньому вінці макроциклу, а від дипропоксикалікс[4]аренкетоціанінів В - наявністю карбамідних фрагментів. Тобто, ми маємо унікальний молекулярний контейнер з тривимірною порожниною, модифікованою аніонкоординуючими сечовинними групами та одночасно хромофорний фрагмент, надчутливий до оточуючого середовища. Завдяки такому унікальному поєднанню рецепторної та сигнальної частин, ковалентно зв'язаних в одній молекулі, каліксарени 1а, б є перспективними сполуками для створення нових високоспецифічних нанорозмірних молекулярних та аніонних хемосенсорів. Задачею корисної моделі є спосіб отримання 5-N-уреїдо-17-{(Е)-[(3Е)-3-(ариліден)-2оксоциклопентиліден]метил}-25,27-діалкокси-26,28-дигідроксикалікс[4]аренів 1 загальної формули: 2 UA 83416 U O O R R=Alk, Ar, SO2Ar, C(O)R, P(O)R2, R' O N H HN R'= N O , O O OH ALK 5 10 , , Alk=C3H7-C16H33. HO ALK , Спосіб отримання сполуки, яка заявляється, складається з трьох стадій, згідно наведеної нижче схеми. Взаємодією 5-нітро-17-форміл-26,28-дигідрокси-25,27-дипропоксикалікс[4]арену 2 [7] з (2Е)-2-(ариліден)циклопентаноном 3 в хлороформі в присутності іонної рідини диметиламонію диметилкарбамату (димкарб, англ. DIMCARB) як каталізатора та корозчинника [8, 9] при 20-60 °C отримуються 5-нітро-17-{(Е)-[(3Е)-3-(ариліден)-2-оксоциклопентиліден]метил}-26,28-дигідрокси-25,27-дипропоксикалікс[4]арени 4. Відновлення нітрокаліксаренів 4 гідразингідратом в присутності нікелю Ренея в метанолі дає відповідні амінопохідні 5, які без додаткового очищення при кімнатній температурі в етері реагують з ізоціанатом з утворенням цільових 5-N-уреїдо-17-{(E)-[(3E)-3-(ариліден)-2-оксоциклопентиліден]метил}-25,27-діалкокси26,28-дигідроксикалікс[4]аренів 1. O R' O2N CH=O O + DIMCARB R' O2N 45-50 C O O OH ALK HO ALK O 3 2 OH ALK O HO ALK 4 N2H4/NiRaney HN O R O R' O N H R' R O OH ALK O N O H2N HO ALK O 1 OH ALK O HO ALK 5 15 , R=Alk, Ar, SO2Ar, C(O)R, P(O)R2, O R'= N , O , , Alk=C3H7-C16H33. 20 Варто зазначити, що амінопохідні 5 не стійкі і легко окиснюються при спробі їх отримання в аналітично чистому вигляді. Тому одразу після відновлення їх перетворювали в кінцеві продукти 1 реакцією з ізоціанатом. 1 13 Індивідуальність та структура каліксаренів 1 та 4 доведені ІЧ-, H- та С-ЯМР спектрами, елементним аналізом, методом LCMS та рентгеноструктурним дослідженням (див. Фіг. 1, 2). 3 UA 83416 U 5 5 O 37 35 31 36 32 30 29 34 40 3 25 1 26 O 23 6 1 4 3 22 46 21 29 2 OH 28 15 25 26 O 23 47 14 48 22 46 21 8 15 20 25 30 35 40 2 8 9 O 13 OH 10 12 20 15 19 18 16 17 10 4 45 44 11 14 48 18 5 6 1 3 43 5 OH 27 24 11 7 1 N1 Me 4 45 10 12 20 19 40 3 9 O 13 39 34 6 44 8 38 41 33 2 43 5 OH 27 24 47 7 36 32 30 42 4 2 28 O Me 37 35 31 39 41 33 O 38 O N 16 17 O 7 7 O N 2 O 6 Схема 1. Нумерація атомів в молекулах 4 (R'=p-C6H4NMe2; Alk=n-Pr) та 4 (R'=p-C6H4OMe; Alk=n-Pr). Корисна модель ілюструється методами отримання і фізико-хімічними характеристиками всіх синтезованих сполук. Приклад 1 Спосіб одержання 5-нітро-17-{(Е)-[(3Е)-3-(ариліден)-2-оксоциклопентиліден]метил}-26,28дигідрокси-25,27-дипропоксикалікс[4]аренів 4. До розчину 290 мг (0,5 ммоля) нітроформілкаліксарену 2 в 3 мл хлороформу додають 1 мл (7,8 ммоля) DIMCARB та нагрівають до 45-50 °C (спостерігається виділення газу). Додають розчин 0,6 ммоля (2Е)-2-[4-диметиламіно(метокси)бензиліден]циклопентанону 3 в 3 мл хлороформу. Реакційну суміш перемішують при 45-50 °C впродовж 7 днів (хід реакції контролюють методом ТШХ). Після закінчення реакції розчинник упарюють, до залишку додають 12 мл хлороформу та 25 мл води. Органічний шар відокремлюють, промивають водою (3×20 мл) та насиченим розчином NaCl (2×20 мл), сушать над сульфатом натрію. Розчинник упарюють до об'єму 8-10 мл та додають 10-12 мл метанолу. Кристали, що утворились, очищують повторною кристалізацією з суміші хлороформ-метанол. 5-нітро-17-{(Е)-[(3Е)-3-(4-диметиламінобензиліден)-2-оксоциклопентиліден]метил}-26,28дигідрокси-25,27-дипропоксикалікс[4]арен 4а. 1 3 Вихід 87 %, Тпл. >300 °C (розкл.). Спектр ЯМР H (CDCl3) δ, м.ч.: 1,33 т (6Н, J H-H=7,3 Гц, ОСН2СН2СН3), 2,10 м (4Н, ОСН2СН2СН3), 3,04 с (6Н, N(CH3)2), 3,10 шир. с. (4Н, СН2СН2 2 циклопентанон), 3,46 та 3,49 два д, що перекриваються (4Н, J H-H=13,4, Ar-СН2-екв.), 4,02 м (4Н, 3 2 J H-H=6,3 Гц, ОСН2СН2СН3), 4,30 та 4,32 м 2 д, що перекриваються (4Н, J H-H=13,4, Ar-СН2-акс), 3 3 6,74 д (2Н, J H-H=8,7 Гц, ArН), 6,83 т (2Η, J H-H=7,75 Гц, ArН), 6,98 м (4Н, ArН), 7,36 с (2Н, ArН), 7,48 уш.с (1Н, -СН=), 7,52 та 7,55 два уш.с, що перекриваються (3Н, 2ArН+1-СН=), 8,04 с (2Н, 13 ArН), 8,73 та 9.52 два с (1Н кожен, ОН). Спектр ЯМР C (CDC13) , м.ч.: 195,72, 159.62, 151,55, 150,69, 134,88, 134,07, 132,99, 132,85, 132,81, 132,52, 131,60, 131,41, 129.50, 129.00, 128,40, 128,11, 125,60, 124,40, 112,10, 111,81, 78,62, 40,19, 31,62, 31,42, 26,79, 23,60, 11,05, LC-MS: + m/z=779.4 [М] . Обчислено, %: С 75,56; Η 6,47; Ν 3,60, C 49H50N2O7. Знайдено, %: С 77,32; Η 6,54; Ν 3,48. РСА: Кристали 4а моноклинні, C49H50N2O7·СНСl3, при -173 °C а=22,138(1), b=10,5509(5), 3 с=19.520(1) Å, =104,794(5)°, V=4408,3(4) Å , Мr=898,28, Ζ=4, просторова група P21/c, dобч=1,353 3 -1 г/см , (ΜοΚ)=0,264 мм , F(000)=1888. Параметри елементарної комірки та інтенсивності 33690 відбиттів (12849 незалежних, Rint=0,085) виміряні на дифрактометрі "Xcalibur-3" (ΜοΚ випромінення, CCD-детектор, графітовий монохроматор, -сканування, 2макс= 60°). Структура розшифрована прямим методом по комплексу програм SHELXTL [10]. Положення атомів Гідрогену виявлені з різницевого синтезу електронної густини та уточнені по моделі "вершника" з Uізо=nUeкв (n=1,5 для метильних груп и n=1,2 для інших атомів Гідрогену). Атоми Гідрогену, що приймають участь в утворенні водневих зв'язків О-Н…О, уточнені в ізотропному 2 наближенні. Структура уточнена по F повноматричними МНК в анізотропному наближенні для 4 Me 43 42 UA 83416 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 неводневих атомов до wR2=0,173 по 12811 відбиттям (R1=0,074 по 6897 відбиттям с F>4(F), S=0,987). 5-нітро-17-{(Е)-[(3Е)-3-(4-метоксибензиліден)-2-оксоциклопентиліден]метил}-26,28дигідрокси-25,27-дипропоксикалікс[4]арен 4б. 1 3 Вихід 69 %, Тпл. 303-306 °C. Спектр ЯМР H (CDCl3) , м.ч.: 1,32 т (6Η, J H-H=7,3 Гц, ОСН2СН2СН3), 2,08 м (4Н, ОСН2СН2СН3), 3,08 шир. с. (4Н, СН2СН2 циклопентанон), 3,47 та 3,50 2 3 2 д, що перекриваються (4Н, J H-H=13,2, Ar-СН2-екв.), 3,84 с (3Н, ОСН 3), 3,99 м (4Н, J H-H=6,3 Гц, 2 3 ОСН2СН2СН3), 4,31 та 4,32 м 2 д, що перекриваються (4Н, J H-H=13,2, Ar-СН2-акс), 6,83 т (2Н, J HH=7,6 Гц, ArH), 6,98 м (6Н, ArН), 7,37 с (2Н, ArН), 7,52 уш.с (1Н, -СН=), 7,55 уш.с та 7,57 д, що 3 перекриваються (3Н, 1-СН= + 2ArH, J H-H=7,6 Гц), 8,04 с (2Н, ArН), 8,79 та 9.52 два с (1Н кожен, 13 ОН). Спектр ЯМР C(CDCl3) , м.ч.: 195,78, 160,23, 159.58, 154,86, 151,54, 139.54, 135,32, 134,17, 133,81, 132,91, 132,76, 132,26, 131,61, 131,54, 129.44, 129.01, 128,73, 128,37, 128,19, 127,29, 125,57, 124,37, 114,17, 78,61, 55,38, 31,60, 31,40, 26,73, 26,64, 23,58, 11,03, LC-MS: + m/z=766,4 [M] . Обчислено, %: С 75,27; Η 6,19; Ν 1,83, C48H47NO8. Знайдено, %: С 76,02; Η 6,24; Ν 1,88. РСА: Кристали 4б моноклинні, C48H47NO8·0,5СН3ОН·Н2О, при -173 °C а=42,215(4), 3 b=10,2820(7), с=20,249(2) Å, =99,321(9)°, V=8673(1) Å , Мr=817,92, Ζ=4, просторова група С2/с, 3 -1 dобч=1,253 г/см , (ΜοΚ)=0,088 мм , F(000)=3480, Параметри елементарної комірки та інтенсивності 27822 відбиттів (7618 незалежних, Rint=0,125) виміряні на дифрактометрі "Xcalibur3" (ΜοΚ випромінення, CCD-детектор, графітовий монохроматор, -сканування, 2макс=50°). Структура розшифрована прямим методом по комплексу програм SHELXTL [10]. При уточненні структури застосовувались обмеження на довжину зв'язку С-O в сольватній молекулі метанолу (1,41 Å). Положення атомів Гідрогену виявлені з різницевого синтезу електронної густини та уточнені по моделі "вершника" з Uізо=nUeкв (n=1,5 для метильних груп и n=1,2 для інших атомів Гідрогену). Атоми Гідрогену, що приймають участь в утворенні водневих зв'язків ОН…О, уточнені в ізотропному наближенні. 2 Структура уточнена по F повноматричними МНК в анізотропному наближенні для неводневих атомов до wR2=0,210 по 7579 відбиттям (R1=0,080 по 3463 відбиттям с F>4(F), S=0,927). Приклад 2 Спосіб одержання 5-N-(2-метоксіетил)-N'-уреїдо-17-{(Е)-[(3Е)-3-(4-ариліден)-2оксоциклопентиліден]метил}-25,27-дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]аренів 1. До суспензії 0,5 ммоля нітрокаліксарену 4 в 20 мл метанолу додають 1,5 мл 100 %-го гідразингідрату (30 ммоль). Реакційну суміш нагрівають до 70 °C і додають 0,1 мл 50 %-ї водної суспензії нікелю Ренея. Перемішують при 70 °C впродовж 5 годин. Охолоджують до кімнатної температури, додають 15 мл хлороформу, відфільтровують через фільтр Шота з силікагелем. Фільтрат випарюють досуха. Отримують амінокаліксарени 5 у вигляді лимонно-жовтого порошку. До розчину 0,4 ммоля амінокаліксарену 5 в 10 мл хлороформу додають 0,4 ммоля 2метоксіетилізоціанату в 2 мл хлороформу. Реакційну суміш перемішують при кімнатній температурі 12 годин. Розчинник упарюють, залишок - речовину 1 - очищують колонковою хроматографією (елюент-етилацетат). 5-N-(2-метоксіетил)-N'-уреїдо-17-{(Е)-[(3Е)-3-(4-диметиламінобензиліден)-2оксоциклопентиліден]метил}-25,27-дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]аренів 1а. 1 3 Вихід 68 %, Тпл. >320 °C (розкл.). Спектр ЯМР H (CDCl3) , м.ч.: 1,32 т (6Н, J H-H=7,3 Гц, ОСН2СН2СН3), 2,08 м (4Н, ОСН2СН2СН3), 3,04 с (6Н, N(CH3)2), 3,09 шир. с. (4Н, СН2СН2 циклопентанон), 3,32 с (3Н, ОСН3), 3,38 та 3,43 два м, що перекриваються (8Н, СН2СН2 + Ar3 СН2-екв.), 3,99 т (4Η, J H-H=6,1 Гц, ОСН2СН2СН3), 4,31 та 4,32 м два д, що перекриваються (4Н, 2 3 3 J H-H=12,5, Ar-СН2-акс), 4,95 т (1Н, J H-H=5,4 Гц, NH), 6,14 с (1Н, NH), 6,73 д (2Н, J H-H=8,8 Гц, 3 ArН), 6,78 т (2Н, J H-H=7,6 Гц, ArН), 6,95 м (6Н, ArН), 7,35 с (2Н, ArН), 7,47 уш.с (1Н, -СН=), 7,52 уш.с та 7,54 д, що перекриваються (3Н, 1-СН= + 2ArН), 8,40 та 8,86 два с (1Н кожен, ОН). 13 Спектр ЯМР С (CDCl3) , м.ч.: 195,98, 156,84, 154,92, 151,77, 134,78, 134,10, 133,12, 132,97, 132,59, 131,50, 129.02, 128,93, 128,60, 128,42, 127,47, 125,45, 124,48, 111,85, 78,48, 71,95, 58,72, + 40,15, 31,59, 31,36, 30,96, 26,71, 23,52, 10,97, LC-MS: m/z=852,5 [M+H] . Обчислено, %: С 74,89; Η 7,00; Ν 4,94, C53H59N3O7. Знайдено, %: С 75,02; Η 6,94; Ν 4,88. 5-N-(2-мeтoкcіeтил)-N'-ypeїдo-17-{(E)-[(3E)-3-(4-мeтoкcибeнзилiдeн)-2оксоциклопентиліден]метил}-25,27-дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]аренів 1б. 1 3 Вихід 88 %, Тпл. >260 °C (розкл.). Спектр ЯМР H (CDCl3) , м.ч.: 1,32 т (6Н, J H-H=7.3 Гц, ОСН2СН2СН3), 2,07 м (4Н, ОСН2СН2СН3), 3,11 шир. с. (4Н, СН2СН2 циклопентанон), 3,31 с (3Н, ОСН3), 3,36 та 3,42 два м, що перекриваються (8Н, СН2СН2 + Ar-СН2-екв.), 3,84 с (3Н, ОСН3), 5 UA 83416 U 3 5 10 15 20 25 30 2 3,99 т (4Η, J H-H=6-1 Гц, ОСН2СН2СН3), 4,29 та 4,32 м два д, що перекриваються (4Н, J H-H=13,2, 3 3 Ar-СН2-акс), 5,07 т (1Η, J H-H=5,5 Гц, NHCH2), 6,36 с (1Н, ArNH), 6,76 т (2H, J H-H=7,5 Гц, ArН), 6,95 м (8Н, ArН), 7,36 с (2Н, ArН), 7,52 уш.с (1Н, -СН=), 7,54 уш.с та 7,56 д, що перекриваються (3Н, 13 1-СН= + 2ArН), 8,36 та 8,91 два с (1Н кожен, ОН). Спектр ЯМР C (CDCl3) , м.ч.: 196,10, 160,34, 155,23, 151,76, 150,92, 135,47, 134,16, 134,07, 133,15, 132,86, 132,36, 131,67, 129,07, 128,94, 128,84, 128,81, 128,76, 128,52, 127,19, 125,43, 124,17, 114,23, 78,47, 71,97, 58,70, 55,37, 40,12, -1 31,58, 31,37, 26,64, 23,51, 10,96. ІЧ спектр (KBr, см ): ΝΗ=3260-3420, OH=2940, C=O=1655, 1595. Обчислено, %: С 74,62; Η 6,74; Ν 3,35. C52H56N2O8. Знайдено, %: С 75,08; Η 6,84; Ν 3,38. Джерела інформації: 1. Gale P.A. Anionand ion-pair receptor chemistry: highlights from 2000 and 2001 // Coord. Chem. Rev. - 2003. - Vol. 240, - P. 191-221. 2. Beer P.D., Gale P.A. Anion Recognition and Sensing: The State of the Art and Future Perspectives // Angew. Chem. Int. Ed.-2001. - Vol. 40, - P. 486-516. 3. Casnati A., Fochi M., Minari P., Pochini A., Reggiani M., Ungano R., Reinhoudt D.N. Upper-Rim Urea-Derivatized Calix[4]arenes as neutral Receptors for Monocarboxylate Anions. // Gazz. Chim. Ital. - 1996. - Vol. 126. - P. 99-106. 4. Sansone F., Chierici E., Casnati Α., Ungano R. Thiourea-linked upper rim calix[4]arene neoglycoconjugates: synthesis, conformations and binding properties. // Org. Biomol. Chem. - 2003. Vol.1. - P. 1802-1809. 5. Матвєєв Ю.І., Карпенко Ю.А., Кулінич А.В., Пивоваренко B.F., Кальченко Β.Θ. Спосіб одержання 5-форміл-17-{(Е)-[(3Е)-3-(4-метоксибензиліден)-2-оксоциклопентиліден]метил}-25,27дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]арена. //Пат. Укр. № 57677, Бюл. № 5 від 10,03.2011. 6. Matvieiev Yu., Karpenko Iu., Kulinich Α., Ryabitskii Α., Pivovarenko V., Shishkina S., Shishkin O., Kalchenko V. Synthesis of Calixarene-Based Ketocyanine Fluorophores. // Tetrahedron Letters. 2011. - #52. - P. 3922-3925. 7. Arimura Т., Ide S., Nishioka Т., Sugihara H., Murata S., Yamato T. Synthesis of 5-formyl-17nitrocalix[4]arenes in the 1,3-alternate conformation // J. Chem. Research (S) - 2000, - P. 234-236. 8. Kreher, U.P.; Rosamilia, A.E.; Raston, C.L.; Scott, J.L. and Strauss, C.R. Direct Preparation of Monoarylidene Derivatives of Aldehydes and Enolizable Ketones with DIMCARB. // Org. Lett. - 2003 V.5. - P. 3107-3110, 9. Sridhar, G; Gunasundari, T. and Raghunathan, R. A greener approach for the synthesis of 1-Nmethyl-(spiro[2.3']oxindolespiro[3.2"]/spiro-[2.3']indan-1,3-dionespiro[2.2"]-cyclopentanone-4-aryl pyrrolidines. // Tetrahedron Lett. - 2007 - V. 48. - P. 319-322. 10. Sheldrick G.M. // Acta Crystallogr., Sect. A, 2008, A64, p. 112-122. 35 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб одержання 5-N-уреїдо-17-{(Е)-[(3Е)-3-(ариліден)-2-оксоциклопентиліден]метил}-25,27діалкокси-26,28-дигідроксикалікс[4]аренів загальної формули: 40 O O HN R R=Alk, Ar, SO2Ar, C(O)R, P(O)R2 O R' N H R'= N , O , Alk=C3H7-C16H33, O OH ALK 45 O HO ALK , який відрізняється тим, що 5-нітро-17-форміл-25,27-дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]арен конденсують з (2Е)-2-(ариліден)циклопентаноном в присутності диметиламонію диметилкарбамату (DIMCARB) в хлороформі при нагріванні в межах 20-60 °C з утворенням 5нітро-17-{(Е)-[(3Е)-3-(ариліден)-2-оксоциклопентиліден]метил}-25,27-діалкокси-26,28дигідроксикалікс[4]аренів, відновлення яких гідразингідратом в присутності нікелю Ренея дає відповідні амінопохідні, які взаємодією з ізоціанатом при кімнатній температурі в етері перетворюються в цільові продукти, які виділяють звичайними методами. 6 , UA 83416 U Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 7