Спосіб лікування запального захворювання із застосуванням сполуки, яка нейтралізує gm-csf, та сполуки, яка нейтралізує il-17

Реферат: Винахід стосується способу лікування запального захворювання у пацієнта, який страждає на запальне захворювання, у якому зазначеному пацієнту вводять сполуку, яка нейтралізує гранулоцитарномакрофагальний колонієстимулюючий фактор (далі GM-CSF), а також сполуку, яка нейтралізує інтерлейкін IL-17, причому сполуку, яка нейтралізує GM-CSF вибирають з групи, що включає поліпептид і малу молекулу, і сполуку, яка нейтралізує IL-17, вибирають з групи, що включає поліпептид і малу молекулу. UA 102097 C2 (12) UA 102097 C2 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід стосується лікування хвороб із запальним процесом. З іншого боку цей винахід стосується лікування пухлинних захворювань, включаючи захворіння на рак. Іще один аспект цього винаходу стосується фармацевтичної сполуки для лікування запальних та/або пухлинних захворювань. Залежно від юрисдикції, за якою подається ця заявка, винахід може також відноситись до використання двох конкретних речовин для виробництва фармацевтичного препарату для лікування зазначених вище захворювань. Гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулюючий фактор (GM-CSF), спочатку визначений як гематопоетичний ростовий фактор, показаний останнім часом як важливий цитокін при запаленні та аутоімунній реакції. Високі рівні мРНК або білку GM-CSF спостерігаються в ряді місць запалення, у хворих на алергію та псоріаз, артрит та астму. Багаточисельні дослідження in vivo, проведені за останні роки, показали, що блокада GMCSF за допомогою нейтралізуючих антитіл може виступати як профілактика або навіть спосіб лікування запальних процесів при різних моделях запалення, включаючи моделі експериментального аутоімунного енцефаліту з артритом, псоріазу та захворювань легенів. GM-CSF відіграє важливу роль у вродженому імунітеті шляхом стимуляції проліферації та активації зрілих нейтрофілів та макрофагів. Крім того, була показана ключова роль GM-CSF у презентації антигену шляхом керування диференціації та дозрівання дендритних клітин in vitro. За експериментами in vivo, GM-CSF був визначений як такий, що переважно індукує 1 тип прозапальних цитокінів через мононуклеари периферійної крові (PBMC), Т-клітини та антигенпрезентуючі клітини (APC) людського організму. Інтерлейкін-17 (IL-17) це сімейство цитокінів набутої імунної системи, що складається з шести членів, від IL-17A до IL-17F. Описано, що IL-17 зв'язується з рецепторами IL-17, родиною, в яку зараз включають п'ять членів, від IL-17RA до IL-17RE, які відзначаються високою гомологією послідовностей відповідно один до одного. Члени родини рецепторів IL-17 являють собою трансмембранні протеїни I типу. Зараз загальноприйнятим вважають те, що рецептори для IL-17 широко експресуються всіма клітинами імунної системи, а стимуляція різних типів клітин за допомогою IL-17A, IL-17F та IL-17D може викликати вироблення інших цитокінів, таких, як IL-1β, TNFα та IL-6, а також хемокінів IL-8 та MIP-1α. На відміну від його рецепторів, IL-17 в основному виробляється недавно відкритими клітинами Th 17, і його експресія часто пов'язується з інфекціями та аутоімунними процесами. Ревматоїдний артрит (РА) є хронічним, запальним, системним аутоімунним захворюванням. Незважаючи на те, що етіологія та патогенез РА до цього часу чітко не з'ясовані, захворювання характеризується агресивною синовіальною гіперплазією (утворенням панусів) та запаленням (синовіт), які спричиняють прогресуючу деструкцію хрящів суглобів та кісток. Ревматоїдний артрит (РА) є результатом комплексної взаємодії багатьох типів клітин та факторів, які належать як до вродженої, так і набутої імунної системи. Наприклад, є свідчення того, що загальне підвищення рівня вироблення різних цитокінів спостерігається у хворих на РА, тобто значно підвищені рівні IL-2, IL-4, IL-5, IL-1, IL-10, IL-13, IFNγ, G-CSF, GM-CSF, MCP-1 та MIP-1β порівняно до контрольних показників. Крім того, IL-1, TNFα та IL-18 були визначені як виражені фактори запалення, що стимулюють Т-клітини при РА. У друкованих роботах висловлювалася гіпотеза про патогенну роль GM-CSF при RA. В підтримку цієї гіпотези існують результати досліджень, які показують, що (i) GM-CSF виробляються в синовіальній оболонці хворих на РА і що підвищення рівня цього цитокіну може бути виміряне у їхній синовіальній рідині; (ii) лікування нейтралізуючими анти-GM-CSF моноклональними антитілами (mAb) робить перебіг захворювання менш важким у моделі артриту, спричиненого колагеном, на мишах (CIA); (iii) що дефектні за GM-CSF миші мають нижчу сприйнятливість до індукції виникнення хвороби колагеном та mBSA; (iv) що ін'єкційне введення рекомбінантного GM-CSF CIA мишам загострює захворювання, а також (v) що хворі на РА, які отримували GM-CSF після курсу хіміотерапії, демонстрували спалахи тяжкості перебігу артриту. Крім зазначених вище цитокінів різних типів, IL-17 також вважається залученим в патології РА, тому що рівень IL-17 підвищений при РА у синовіальній оболонці та синовіальній рідині, а блокада IL-17 послаблює запалення суглобів та їхнє руйнування в процесі розвитку артриту на експериментальних моделях. Також миші, дефектні за IL-17, демонструють більш низький рівень розвитку артриту, спричиненого колагеном, а при їхньому схрещуванні з мишами IL-1Ra/-, IL-17-/- миші зовсім не мали спонтанних нападів поліартриту, який звичайно спостерігається у Balb/c мишей, дефектних за антагоністом рецептора IL-1. Також було показано, що місцева костимуляція IL-17 та TNFα на мишах в експериментах in vivo викликала GM-CSF-залежне накопичення нейтрофілів, у дихальних шляхах через дію як на рекрутинг, так і на виживання нейтрофілів. Однією з моделей, що використовується для дослідження РА-подібних захворювань людини 1 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 на мишах є артрит, спричинений клітинними стінками стрептококів (SCW). У цій моделі як гостра форма захворювання, так і хронічний рецидивуючий артрит може спричинюватися внутрішньосуглобовими(в/с) ін'єкціями фрагментів бактеріальних клітинних стінок у колінний суглоб мишей. Гострий артрит, при якому вроджений імунітет відіграє головну патогенну роль, викликається однією ін'єкцією фрагментів SCW у колінний суглоб мишей, які раніше не використовувалися у дослідах. Шляхом повторюваних в/с введень фрагментів SCW формується хронічна рецидивуюча модель, при якій медіатори набутого імунітету поступово починають перевищувати первинну домінацію вродженої реакції. Колаген-індукований артрит (CIA) є іще однією широко використовуваною моделлю артриту, що базується на опосередкованій Тклітинами та антитілами аутоімунній реактивності проти хрящового колагену II типу(CII). Ця модель на мишах має певні клінічні, гістопатологічні та імунологічні спільні риси з РА людини, вона характеризується насамперед запаленням синовіальної оболонки з наступною ерозією хряща та кістки у важкій формі. Нинішні винахідники досліджували терапевтичну ефективність нейтралізації GM-CSF на моделі TNFα-незалежного хронічного SCW артриту та на TNFαзалежній моделі CIA. Вони також вивчали вплив блокування як вродженого, так і набутого імунітету шляхом інгібування сигнальних шляхів GM-CSF та IL-17. Це досягалося нейтралізацією GM-CSF на мишах, дефектних за рецептором IL-17 (IL-17R-KO миші) або комбінованою терапією сполуками, що нейтралізують GM-CSF та IL-17. Здивування винахідників викликало те, що обидва типи запальних захворювань можна лікувати дуже ефективно шляхом комбінованої блокади сигнальних шляхів GM-CSF та IL-17. В моделі CIA комбіноване застосування сполуки, яка інгібує GM-CSF, та сполуки-інгібітора IL-17 значно знижувало медичні показники спричиненого колагеном артриту, в той час як лікування сполукою-інгібітором GM-CSF або сполукою-інгібітором IL-17 окремо не викликало значного полегшення протікання артриту. Крім того, детальний гістологічний аналіз показав синергічний ефект комбінованої терапії при запаленні суглобів та руйнуванні хряща й кістки. Таким чином, комбінована блокада обох сигнальних шляхів спричиняє високоефективний захист від запалення та руйнування суглобів. Ці результати викликали особливо сильне здивування, оскільки до останнього часу висувалася гіпотеза про те, що GM-CSF знаходиться в сигнальному ланцюзі нижче IL-17 (див роботи, наприклад, Kawaguchi M. et al., J. Allergy Clin. Immunol. 114 (2004), 444-450; Starnes T. et al., The Journal of Immunology 169 (2002), 642-646; Laan M. et al., Eur. Respir. J. 21 (2003), 387-393). Додатковий або синергічний ефект не був очікуваним від лікування із комбінованим застосуванням сполук, що нейтралізують GM-CSF та IL-17. Ця заявка є першою, в якій демонструється переваги комбінованого блокування IL-17 та GM-CSF in vivo. Наведені у ній дані особливо підкреслюють, що лікування анти-GM-CSF у комбінації із анти- IL17 дає глибокий терапевтичний ефект не тільки при РА, але й також при інших аутоімунних та запальних захворюваннях, які наводяться далі. Таким чином, фармацевтичні засоби та способи цього винаходу спеціально направлені на лікування артриту, але можуть також застосовуватися при лікуванні інших запальних захворювань, включаючи розсіяний склероз, псоріаз та запалення легенів, астму та хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ). Визначення Визначення терміну "об'єкт", що вживається у цілому тексті цього документу, стосується тварин. Термін "тварина" включає, але не обмежується, ссавців, таких, як лабораторні тварини (гризуни, напр., щури, морські свинки, хом'яки та миші, приматів, наприклад, яванських макак або макак), домашніх тварин або тих які живіть з людьми (напр., собаки або кішки), сільськогосподарських тварин (напр., биків, овець, кіз та свиней) та/або людей. Бажано, щоб тварина була людиною або приматом. Термін "GM-CSF", який вживається у тексті цього документу, означає GM-CSF як людини (Homo sapiens), так і приматів, згідно з існуючими у літературі визначеннями, і включає його варіанти (гомологи). Термін також включає рецептори GM-CSF людини та приматів, а також їхні варіанти (гомологи). Особливо бажані варіанти (гомологи) GM-CSF приматів або рецепторів GM-CSF включають мавп-гібонів (nomascus concolor, також відомих під назвою західного чорного хохлатого гібона) та мавп родини макак, наприклад, резус-макаки (Macaca mulatto) та яванського макака (Macaca fascicularis). Термін "антитіло, що зв'язується з GM-CSF або рецептором GM-CSF", або функціональний фрагмент останнього, який вживається у тексті цього документу, включає антитіло або фрагмент антитіла, яке має здатність зв'язуватися з GM-CSF або рецептором GM-CSF тварини. А саме, він включає будь-яке антитіло або фрагмент останнього, яке демонструє перехресну реактивність (стосовно зв'язування з рецептором GM-CSF або GM-CSF) між людиною та щонайменше одним біологічним видом мавп, зазначених раніше. Наприклад, антитіло або 2 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 фрагмент останнього здатне зв'язуватися (та нейтралізувати) з людським GM-CSF та GM-CSF яванського макака (Macaca fascicularis). Це дає особливі переваги для молекули антитіла, призначеної для терапевтичного введення людям, оскільки таке антитіло повинно, як це прийнято, пройти через цілий ряд тестів до того, як воно одержить нормативне затвердження, при цьому певні види тестування на ранніх етапах будуть виконуватися на тваринах, що не є людьми. При виконанні таких тестів, як правило, важливо використовувати тварин, що не є людьми, але які при цьому мають значну генетичну подібність до людей (наприклад, примати, такі, як людиноподібні мавпи), тому що отримані таким чином результати матимуть зазвичай високу прогностичну силу відповідних результатів, які можна чекати при введенні такої ж молекули людям. Водночас така прогностична здатність, заснована на експериментах із тваринами, залежить, хоча б частково, від того, чи можна співставити молекули, і якщо це значення дуже високе внаслідок міжвидової реактивності, та ж сама терапевтична молекула може вводитися людям і тваринам, що не є людьми. Відповідно якщо молекула антитіла є перехресно-реактивною для одного й того ж самого антигену у людей та інших біологічних видів, можна проводити експерименти, вживаючи однакову молекулу антитіла для людей та інших біологічних видів, наприклад, для одного з видів мавп, зазначених вище. Це підвищує ефективність самих експериментів, а також прогностичну силу таких тестів у тому, що стосується поведінки таких антитіл у людському організмі, що є кінцевим фокусом інтересу з точки зору проведення терапії. Термін "антитіло, що зв'язується з GM-CSF або рецептором GM-CSF", який вживається у цілому тексті цього документу, також включає моноклональні антитіла до GM-CSF або рецептору GM-CSF, або функціональний фрагмент останнього, що має таку зв'язувальну здатність. Перший аспект цього винаходу стосується способу лікування запального процесу у об'єктів, що страждають від запального захворювання, і цей спосіб включає введення сполуки, яка нейтралізує GM-CSF (скорочено: GM-CSF-інгібуюча сполука) та сполуку, яка нейтралізує IL-17 (скорочено: IL-17-інгібуюча сполука). Сполуки можуть бути частинами одного препарату або окремими фармацевтичними препаратами, залежно від параметрів, відомих спеціалістам. Бажані конструкції способу є наступними: (a) Спосіб, у якому GM-CSF-нейтралізуюча сполука вводиться об'єкту перед або після сполуки, що нейтралізує IL-17, або спосіб, при якому обидві сполуки вводяться одночасно; (b) Спосіб, згідно з першим аспектом винаходу або за пунктом (a), в якому об'єктом лікування є тварина згідно з вище зазначеним; (c) Спосіб, згідно з першим аспектом винаходу якого або за п. (a) або (b), в якому GM-CSFнейтралізуюча сполука є поліпептидом, пептидоміметиком, нуклеїновою кислотою, або малою молекулою; (d) Спосіб за п. (c), в якому в якому поліпептид є антитілом або функціональним фрагментом антитіла, що зв'язується з GM-CSF або рецептором GM-CSF; бажано, щоб антитіло було моноклональним антитілом або функціональним фрагментом останнього. (e) Спосіб за п. (d), в якому антитіло є людським моноклональним антитіломабо його функціональним фрагментом; (f) Спосіб за п. (d) або п. (e), в якому антитіло або функціональний фрагмент останнього що зв'язується з епітопом GM-CSF людини або примату, бажано з переривчастим епітопом GMCSF людини або примату, при цьому краще, якщо епітоп включає амінокислоти 23-27 (RRLLN) та/або амінокислоти 65-77 (GLR/QGSLTKLKGPL). Варіативність у позиції 67 у межах послідовності амінокислот фрагменту 65-77 відображує гетерогенність у цій позиції GM-CSF між, з одного боку, GM-CSF людини та гібона (іу позиції 67 є R) та, з іншого боку, мавп родини макак, наприклад, яванського макака та резус-мавп (в яких у позиції 67 є Q); (g) Спосіб за п.(f), в якому зазначений переривчастий епітоп, включає в себе амінокислоти 28-31 (LSRD), амінокислоти 32-33 (TA), та/або амінокислоти 21-22 (EA); (h) Спосіб за будь-якими з пп.(e), (f), та (g), в якому моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає варіативний регіон важкого ланцюга CDR3, який включає будь-яку амінокислотну послідовність, яка належить до зазначених під такими послідовними номерами(SEQ ID NOs): 1-13 або 56; (i) Спосіб за п.(h), в якому будь-яка з означених послідовностей CDR3 варіативного регіону важкого ланцюга існує разом у варіативному регіоні важкого ланцюга із CDRl варіативного регіону важкого ланцюга, який включає амінокислотну послідовність наведену під послідовним номером 14 та CDR2 варіативного регіону важкого ланцюга, наведену під послідовним номером 15; (j) Спосіб за п.(h) або (i), в якому моноклональне антитіло людини або функціональний 3 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 фрагмент останнього включає варіативний регіон легкого ланцюга CDRl, який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 16, CDR2, який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 17, та CDR3, який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 18, (k) Спосіб, згідно з (j), де моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає варіативний регіон легкого ланцюга з послідовністю амінокислот, зазначених під будь-якими з послідовних номерів 19, 54 та 55; (l) Спосіб за п.(h) або п. (i), в якому моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає варіативний регіон важкого ланцюга з послідовністю амінокислот, зазначених під будь-якими з послідовних номерів 20-33, 52 або 53; (m) Спосіб за будь-якими з пп.(h) - (l), в якому моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає CDRl варіативного регіону легкого ланцюга, який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 16, CDR2 який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 17, CDR3, який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 18, та CDRl варіативного регіону важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 14, область CDR2, яка має послідовність амінокислот, наведену під послідовним номером 15, та CDR3, яка має послідовність амінокислот, наведену під будь-якими з послідовних номерів 1-13 або 56; (n) Спосіб за будь-якими з пп. (h) - о (m), в якому моноклональне антитіло людського організму або функціональний фрагмент останнього включає амінокислотну послідовність легкого ланцюга, наведену під послідовним номером 34, та амінокислотну послідовність важкого ланцюга, наведену під будь-якими з послідовних номерів 35-48, (o) Спосіб згідно з будь-якими з пп. з (h) по (n), в якому моноклональне антитіло людського організму або функціональний фрагмент останнього включає амінокислотну послідовність, що має гомологію не менше 70 % до відповідної послідовності амінокислот, наведеної під будьякими з послідовних номерів 1-48 та/або 52-56. Подібність визначається за стандартними програмами вирівнювання послідовностей, такими, як Vector NTI (InforMax™, Меріленд, США). Такі програми порівнюють вирівняні послідовності на основі амінокислот і мають регулювання щодо ступеню вимог до порівняння (наприклад, ідентичні амінокислоти, консервативні заміни амінокислот і т.п.). У значенні цього терміну, що використовується і цьому описі, дві амінокислоти, які розглядаються, вважаються "консервативними замінами" одна одної, якщо кожна з них належить до одного й того ж хімічного класу, наприклад, кислотних, неполярних, полярних незаряджених та основних. Розглядаючи як приклад, що не вичерпує всі можливі варіанти, дві різні амінокислоти, що належать до класу неполярних амінокислот, розглядатимуться як "консервативні заміни" одна одної, навіть якщо ці дві амінокислоти не є ідентичними, в той час як неполярна амінокислота, з одного боку, та основна амінокислота, з іншого боку, не будуть розглядатися як "консервативні заміни" одна одної. У таблиці 3.1 книги "Molecular Biology of the Cell" Alberts, Johnson, Lewis, Raff, Roberts and Walter (Молекулярна е біологія клітини), 4 видання (2002), автори: Альбертс, Джонсон, Льюїс, Рафф та Уолтер, амінокислоти поділені на чотири групи: кислотні, неполярні, незаряджені та основні. Така класифікація може бути використана для цілей цього винаходу при визначенні того, чи є певна амінокислота a консервативною заміною іншої амінокислоти, що розглядається; (p) Спосіб, згідно з першим аспектом винаходу якого або за будь-якими з пп. (a) -(o), в якому IL-17- нейтралізуюча сполука є поліпептидом, пептидоміметиком або нуклеїновою кислотою, або малою молекулою; (q) Спосіб за п.(p), в якому поліпептид є антитілом або функціональним фрагментом останнього, що зв'язується з рецепторами IL-17 або IL-17; бажано, щоб антитіло було моноклональним антитілом або функціональним фрагментом останнього. (r) Спосіб за п. (q), в якому антитіло є моноклональним антитілом людини або функціональним фрагментом антитіла людини, та (s) Спосіб, згідно з першим аспектом винаходу якого або за будь-якими з пп. (a) - (r), в якому запальне захворювання являє собою ревматоїдний артрит (РА) (включаючи РА, стійкий до лікування за допомогою нейтралізаторів TNF-альфа), астму, розсіяний склероз (РС), хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ), гострий респіраторний дистрес синдром (ГРДС), ідіопатичний фіброз легенів (ІФЛ), запалювальну хворобу кишковика (ЗХК), захворювання Крона, увеїт, дегенерація жовтої плями, коліт, псоріаз, уоллеровське переродження, антифосфоліпідний синдром (АФС), гострий коронарний синдром, рестеноз, атеросклероз, рецидивуюча поліхондрія (РП), гострий або хронічний гепатит, ортопедичні імплантати, які не приживаються, гломерулонефрит, вовчанку або інші розлади аутоімунні розлади. 4 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Другий аспект цього винаходу стосується способу лікування пухлинних захворювань у об'єктів, що страждають на пухлинні хвороби, спосіб, який передбачає введення сполуки, що нейтралізує GM-CSF, та сполуки, що нейтралізує IL-17. Сполуки можуть становити частину одного й того ж самого препарату або вони можуть бути окремими фармацевтичними сполуками, залежно від характеристик, відомих спеціалістам. Бажана модифікація за способом згідно з другим аспектом цього винаходу є наступною: (a) Спосіб, в якому сполука, що нейтралізує GM-CSF, вводиться об'єкту перед або після введення сполуки, що нейтралізує IL-17, або спосіб, в якому обидві сполуки вводяться одночасно; (b) Спосіб, в якому згідно з другим аспектом цього винаходу або за п.(a), в якому об'єктом лікування є тварина згідно з визначенням, наведеного вище. Бажано, щоб об'єкт був людиною або приматом; (c) Спосіб, за другим аспектом винаходу якого або за пп. (a) або (b), в якому сполука, що нейтралізує GM-CSF, є поліпептидом, пептідоміметиком, нуклеїновою кислотою, або малою молекулою; (d) Спосіб за пунктом (c), в якому поліпептид є антитілом або функціональним фрагментом антитіла, що зв'язується з GM-CSF або рецептором GM-CSF; бажано, щоб антитіло було моноклональним антитілом або функціональним фрагментом останнього. (e) Спосіб аз пунктом (d), в якому антитіло є людським моноклональним антитілом або функціональним фрагментом останнього; (f) Спосіб за п. (d) або (e), в якому антитіло або функціональний фрагмент останнього зв'язується з епітопом GM-CSF людини або примату. Бажано, щоб епітоп був переривчастим епітопом GM-CSF людини або примату, при цьому краще, якщо епітоп включає амінокислоти 23-27 (RRLLN) та/або амінокислоти 65-77 (GLR/QGSLTKLKGPL). (g) Спосіб за п.(f), в якому зазначений переривчастий епітоп включає амінокислоти 28-31 (LSRD), амінокислоти 32-33 (TA), та/або амінокислоти 21-22 (EA); (h) Спосіб за будь-якими з пп. (e), (f) та (g), в якому моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, включає варіативний регіон важкого ланцюга CDR3, який включає будь-яку амінокислотну послідовність, яка належить до зазначених під такими послідовними номерами(SEQ ID NOs): 1-13 або 56; (i) Спосіб за п.(h), в якому будь-яка з означених послідовностей CDR3 варіативного регіону важкого ланцюга існує разом у варіативному регіоні важкого ланцюга із CDRl варіативного регіону важкого ланцюга, який включає амінокислотну послідовність наведену під послідовним номером 14 та CDR2 варіативного регіону важкого ланцюга, наведену під послідовним номером 15;; (j) Спосіб за пунктами (h) або (i), в якому моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає варіативний регіон легкого ланцюга CDRl, який включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 16, CDR2, який включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 17, та CDR3, який включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 18; (k) Спосіб за п.(j), в якому моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає варіативний регіон легкого ланцюга з послідовністю амінокислот, зазначених під будь-якими з послідовних номерів 19, 54 та 55; (l) Спосіб за пунктом (h) або пунктом (i), в якому моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає варіативний регіон важкого ланцюга з послідовністю амінокислот, зазначених під будьякими з послідовних номерів 20-33, 52 або 53; (m) Спосіб за будь-якими з пп.(h) - (l), в якому моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає CDRl варіативного регіону легкого ланцюга, який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 16, CDR2 який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 17, CDR3, який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 18, та CDRl варіативного регіону важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 14, область CDR2, яка має послідовність амінокислот, наведену під послідовним номером 15, та CDR3, яка має послідовність амінокислот, наведену під будь-якими з послідовних номерів 1-13 або 56; (n) Спосіб за будь-якими з пп. з (h) - (m), в якому моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає у варіативний регіон легкого ланцюга послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 34 та послідовність амінокислот важкого ланцюга, зазначену під будь-якими послідовними номерами 35-48; (o) Спосіб згідно з будь-якими з пп. з (h) по (n), в якому моноклональне антитіло людського 5 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 організму або функціональний фрагмент останнього включає амінокислотну послідовність, що має гомологію не менше 70 % до відповідної послідовності амінокислот, наведеної під будьякими з послідовних номерів 1-48 та/або 52-56. Гомологія тут визначається, як зазначено у передньому пункті, який стосується першого аспекту цього винаходу, як приклад реалізації (o); (p) Спосіб згідно з другим аспектом винаходу або з будь-якими з пп. (a) - (o), в якому сполука, що нейтралізує IL-17, є поліпептидом, пептідоміметиком або нуклеїновою кислотою, або малою молекулою; (q) Спосіб за пунктом (p), в якому поліпептид є антитілом або функціональним фрагментом останнього, що зв'язується з рецептором IL-17 або IL-17; бажано антитілом, яке є моноклональним антитілом або функціональним фрагментом останнього; (r) Спосіб за п.(q), в якому антитіло є моноклональним антитілом людини або функціональним фрагментом останнього; (s) Спосіб згідно з другим аспектом винаходу або за будь-якими пп. з (a) - (r), в якому зазначені пухлинні захворювання являють собою рак; та (t) Спосіб з п. (s), в якому зазначені ракові захворювання являють лейкемію, мієломну хворобу, шлункову карциному або карциному шкіри. Третім аспектом винаходу є фармацевтична сполука, призначена для використання у клінічній практиці для людей та/або у ветеринарії, а саме для лікування запального захворювання або пухлинного захворювання у людей та/або тварин згідно з вище зазначеним. Склад препарату включає сполуку, що нейтралізує GM-CSF(скорочено - GM-CSF-інгібуюча сполука) та сполуку, що нейтралізує IL-17 (скорочено - IL-17-інгібуюча сполука). Бажані приклади реалізації сполуки згідно з третім аспектом винаходу є наступними: (a) Сполука, в якій GM-CSF-інгібуюча сполука є поліпептидом, пептідоміметиком або нуклеїновою кислотою, або малою молекулою; (b) Сполука за п. (a), в якій поліпептид є антитілом або функціональним фрагментом останнього, що зв'язується з рецептором GM-CSF або GM-CSF; бажано, щоб антитіло було моноклональним антитілом або функціональним фрагментом останнього; (c) Сполука за п. (b), в якій антитіло або функціональний фрагментом останнього є моноклональним антитілом людини або функціональним фрагментом останнього; (d) Сполука за п. (b) або п. (c), в якій антитіло або функціональний фрагмент останнього зв'язується з епітопом GM-CSF людини або примату. Бажано, щоб епітоп був переривчастим епітопом GM-CSF людини або примату та бажано, щоб епітоп включав амінокислоти 23-27 (RRLLN) та/або амінокислоти 65-77 (GLR/QGSLTKLKGPL). (e) Сполука за п. (d), в якій зазначений переривчастий епітоп крім того включає амінокислоти 28-31 (LSRD), амінокислоти 32-33 (TA), та/або амінокислоти 21-22 (EA); (f) Сполука за пп. (c), (d) та (e), в якій моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає варіативний регіон важкого ланцюга CDR3, який включає будьяку послідовність амінокислот, зазначених під послідовними номерами 1-13 або 56; (g) Сполука за п. (f), в якій будь-яка з означених послідовностей CDR3 варіативного регіону важкого ланцюга існує разом у варіативному регіоні важкого ланцюга із CDRl варіативного регіону важкого ланцюга, який включає амінокислотну послідовність, зазначеною під послідовним номером 14 та CDR2 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначеною під послідовним номером 15; (h) Сполука за пп. (f) або (g), в якій моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає варіативний регіон легкого ланцюга CDRl, який включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 16; CDR2, який включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 17, та CDR3, який включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 18; (i) Сполука за п. (h), в якій моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього далі включає варіативний регіон легкого ланцюга з послідовністю амінокислот, зазначених під послідовними номерами 19, 54 та 55; (j) Сполука за п. (f) або п. (g), в якій моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає варіативний регіон важкого ланцюга з послідовністю амінокислот, зазначених під послідовними номерами 20-33, 52 або 53; (k) Сполука за будь-якими з пп. f) - j), в якій моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає CDRl варіативного регіону легкого ланцюга, який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 16, CDR2 який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 17, CDR3, який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 18, та CDRl варіативного регіону важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під 6 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 послідовним номером 14, область CDR2, яка має послідовність амінокислот, наведену під послідовним номером 15, та CDR3, яка має послідовність амінокислот, наведену під будь-якими з послідовних номерів 1-13 або 56; (l) Сполука за будь-якими з пп. (f) - (k), в якій моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає послідовність амінокислот легкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 34, та послідовність амінокислот важкого ланцюга, зазначену під послідовними номерами 35-48; (m) Сполука за будь-якими з пп. (f) - (1), в якій моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає послідовність амінокислот, що має гомологію не менше 70 % до відповідної послідовності амінокислот, наведеної під будь-якими з послідовних номерів 1-48 та 52-56. Гомологія тут визначається, як зазначено у передньому пункті, який стосується першого аспекту цього винаходу, як приклад реалізації (o); (n) Сполука за будь-якими з пп. (a) - (m), в якій IL-17-інгібуюча сполука є поліпептидом, пептидоміметиком, нуклеїновою кислотою або малою молекулою; (o) Сполука за п. (n), в якій поліпептид є антитілом або функціональним фрагментом останнього, що зв'язується з рецептором IL-17 або IL-17; бажано щоб антитіло було моноклональним антитілом або функціональним фрагментом останнього; (p) Сполука за п. (o), в якій антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього; (q) Сполука за будь-якими з пп. з(a) - (p), в якій зазначена сполука призначена для лікування запального захворювання та/або пухлинного захворювання, при тому, що таке запальне захворювання являє собою ревматоїдний артрит (РА) (включаючи РА, стійкий до лікування за допомогою нейтралізаторів TNF-альфа), астму, розсіяний склероз (РС), хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ), гострий респіраторний дистрес синдром (ГРДС), ідіопатичний фіброз легенів (ІФЛ), запалювальну хворобу кишковика (ЗХК), захворювання Крона, увеїт, дегенерація жовтої плями, коліт, псоріаз, уоллеровське переродження, антифосфоліпідний синдром (АФС), гострий коронарний синдром, рестеноз, атеросклероз, рецидивуюча поліхондрія (РП), гострий або хронічний гепатит, ортопедичні імплантати, які не приживаються, гломерулонефрит, вовчанку або інші розлади аутоімунні розлади та/або пухлинних захворювань, таких, як лейкемія, мієломна хвороба, шлункова карцинома або карцинома шкіри. Залежно від юрисдикції, у якій подається ця заявка, четвертим аспектом винаходу може бути комбіноване вживання GM-CSF-інгібуючої сполуки, та IL-17-інгібуючої сполуки при виготовленні препарату для лікування запальних захворювань та пухлинних захворювань, як це буде зазначено далі. Відповідно, бажаним прикладом реалізації четвертого аспекту цього винаходу є фармацевтичний препарат, який включає GM-CSF- та IL-17-інгібуючу речовини, може бути складений для введення (i) спочатку GM-CSF-інгібуючої сполуки, а потім IL-17інгібуючої сполуки, (ii) спочатку IL-17-інгібуючої сполуки, а потім GM-CSF-інгібуючої сполуки, та (iii) GM-CSF-інгібуючої сполуки і IL-17-інгібуючої сполуки одночасно. Відповідно обидві сполуки можуть бути частиною одного препарату або окремими препаратами, залежно від параметрів, відомих спеціалістам. Також п'ятим аспектом може бути GM-CSF- та IL-17-інгібуючі сполуки для використання при лікуванні будь-яких із захворювань, перелічених вище. І знову введення сполук може проходити одне за одним у будь-якій послідовності або одночасним. Аналогічним чином сполуки можуть бути частиною одного препарату або окремими препаратами, залежно від параметрів, відомих спеціалістам. Бажаним прикладом реалізації у разі застосування GM-CSF- та IL-17-інгібуючої речовини при виробництві фармацевтичного препарату та у разі використання GM-CSF- та IL-17інгібуючої речовини для лікування будь-яких захворювань є такі: (a) Об'єкт, якого необхідно лікувати, визначений вище; b) GM-CSF-інгібуюча сполука є поліпептидом, пептидоміметиком, нуклеїновою кислотою або малою молекулою; (c) Поліпептид згідно з (b) є антитілом або функціональним фрагментом останнього, що зв'язується з рецепторами GM-CSF або GM-CSF; бажано, щоб антитіло було моноклональним антитілом або функціональним фрагментом останнього. (d) Антитіло або функціональний фрагмент останнього, згідно визначення у п. (c), є моноклональним антитілом людини або функціональним фрагментом останнього; (e) Антитіло або функціональний фрагмент останнього зв'язується з епітопом GM-CSF людини або примата. Епітоп бажано, щоб епітоп був переривчастим епітопом GM-CSF людини або примата, при цьому епітоп бажано включає амінокислоти 23-27 (RRLLN) та/або амінокислоти 65-77 (GLR/QGSLTKLKGPL). 7 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (f) Переривчастий епітоп крім того включає амінокислоти 28-31 (LSRD), амінокислоти 32-33 (TA), та/або амінокислоти 21-22 (EA); (g) Моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього за будь якими пп. (d), (e) та (f) включає варіативний регіон важкого ланцюга CDR3, який включає будьяку із послідовностей амінокислот, зазначених під послідовними номерами1-13 або 56; (h) Приклад реалізації (g), в якому будь-яка з означених послідовностей CDR3 варіативного регіону важкого ланцюга існує разом у варіативному регіоні важкого ланцюга із CDRl варіативного регіону важкого ланцюга, який включає амінокислотну послідовність, зазначеною під послідовним номером 14 та CDR2 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначеною під послідовним номером 15; (i) Приклад реалізації (h) або (g), в якому моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає варіативний регіон легкого ланцюга CDRl, який включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 16, CDR2, який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 17, та CDR3, який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 18; (j) Моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього згідно з п.(i) далі включає в варіативний регіон легкого ланцюга послідовності амінокислот, зазначені під будь-якими з послідовних номерів 19, 54 та 55; (k) Моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього згідно з прикладом реалізації (h) або (g) включає варіативний регіон легкого ланцюга з послідовністю амінокислот, зазначених під послідовними номерами 20-33, 52 або 53; (l) Будь-які приклади реалізації (g) по (k), в яких моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає CDRl варіативного регіону легкого ланцюга, який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 16, CDR2 який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 17, CDR3, який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 18, та CDRl варіативного регіону важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 14, область CDR2, яка має послідовність амінокислот, наведену під послідовним номером 15, та CDR3, яка має послідовність амінокислот, наведену під будь-якими з послідовних номерів 1-13 або 56; (m) Будь-які приклади реалізації пп. з (g) по (l), в яких моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього включає послідовності амінокислот легкого ланцюга, зазначені під послідовним номером 34, та послідовності амінокислот важкого ланцюга, зазначені під будь-якими з послідовних номерів 35-48; (n) Будь-які приклади реалізації (g) - (m), в яких моноклональне антитіло людського організму або функціональний фрагмент останнього включає послідовності амінокислот, що мають гомологію не менше 70 % до відповідних послідовностей амінокислот, зазначених під будь-якими з послідовних номерів 1-48 та/або 52-56. Подібність визначається за стандартними програмами вирівнювання послідовностей, такими, як Vector NTI (InforMax™, Меріленд, США). Такі програми порівнюють вирівняні послідовності на основі амінокислот і мають регулювання щодо ступеню вимог до порівняння (наприклад, ідентичні амінокислоти, консервативні заміни амінокислот і т.п.). У значенні цього терміну, що використовується і цьому описі, дві амінокислоти, які розглядаються, вважаються "консервативними замінами" одна одної, якщо кожна з них належить до одного й того ж хімічного класу, наприклад, кислотних, неполярних, полярних незаряджених та основних. Розглядаючи як приклад, що не вичерпує всі можливі варіанти, дві різні амінокислоти, що належать до класу неполярних амінокислот, розглядатимуться як "консервативні заміни" одна одної, навіть якщо ці дві амінокислоти не є ідентичними, в той час як неполярна амінокислота, з одного боку, та основна амінокислота, з іншого боку, не будуть розглядатися як "консервативні заміни" одна одної. У таблиці 3.1 книги "Molecular Biology of the Cell" Alberts, Johnson, Lewis, Raff, Roberts and Walter (Молекулярна е біологія клітини), 4 видання (2002), автори: Альбертс, Джонсон, Льюїс, Рафф та Уолтер, амінокислоти поділені на чотири групи: кислотні, неполярні, незаряджені та основні. Така класифікація може бути використана при визначенні того, для цілей цього винаходу, чи є певна амінокислота a консервативною заміною іншої амінокислоти, що розглядається; (o) Будь-які приклади реалізації за пп. (a) - (n), в яких IL-17 - інгібуюча сполука є поліпептидом, пептидоміметиком, нуклеїновою кислотою, або малою молекулою; (p) Поліпептид за (o) є антитілом або функціональним фрагментом останнього, що зв'язується з рецептором IL-17 або IL-17; бажано, щоб антитіло було моноклональним антитілом або функціональним фрагментом останнього; (q) Антитіло або функціональний фрагмент останнього за (p) є моноклональним антитілом 8 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 людини або функціональним фрагментом останнього; та (r) Запальне захворювання являє собою ревматоїдний артрит (РА) (включаючи РА, стійкий до лікування за допомогою нейтралізаторів TNF-альфа), астму, розсіяний склероз (РС), хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ), гострий респіраторний дистрес синдром (ГРДС), ідіопатичний фіброз легенів (ІФЛ), запалювальну хворобу кишковика (ЗХК), захворювання Крона, увеїт, дегенерація жовтої плями, коліт, псоріаз, уоллеровське переродження, антифосфоліпідний синдром (АФС), гострий коронарний синдром, рестеноз, атеросклероз, рецидивуюча поліхондрія (РП), гострий або хронічний гепатит, ортопедичні імплантати, які не приживаються, гломерулонефрит, вовчанку або інші розлади аутоімунні розлади та/або пухлинні захворювання, такі, як лейкемія, мієломна хвороба, шлункова карцинома або карцинома шкіри. Як зазначалося вище, термін "IL-17" у значенні, в якому він вживається у цій заявці, стосується родини цитокінів набутої імунної системи, що складається з шести членів, з IL-17 A по IL-17F. Визначення терміну також включає гетеродимери, наприклад, IL-17A/IL-17F, які, за + існуючою інформацією, є фізіологічно експресованими, наприклад, CD4 T-клітинами. Найбільш бажаною групою членів родини IL-17, яка повинна бути нейтралізованою за цим винаходом включає IL-17A, IL-17F та IL-17D. Більш бажано, якщо ефекти IL-17A та IL-17F нейтралізуються згідно з винаходом. Оскільки перевага надається групі, що складається з IL-17A, IL-17F та IL17D, також кращою бажано нейтралізувати /інгібувати сигнали підгрупи рецепторів IL-17 (IL17Rs), тобто сигнали IL-17RA, IL-17RB таIL-17RC, більш бажано IL-17RA та IL-17RC. Термін "зв'язує певним чином" або схожі вирази, такі, як "зв'язуючий певним чином", "зв'язаний певним чином" "певним чином зв'язуюча речовина" і т. п., які вживаються у цьому документі, стосуються здатності GM-CSF-/IL-17- інгібуючої сполуки та бажано моноклонального антитіла людини або функціонального фрагмента останнього (згідно із наведеним вище визначенням) розрізняти GM-CSF/IL-17 та будь-яку кількість інших потенційних антигенів, що відрізняються від GM-CSF/IL-17 такою мірою, що з пулу або множини різних антигенів, які є потенційними зв'язуючими партнерами, зв'язується, або суттєво зв'язується, тільки GM-CSF/IL17. У межах значення цього винаходу GM-CSF/IL-17 є "суттєво" зв'язаним, коли з пулу або множини різних однаково доступних антигенів, які є потенційними зв'язуючими партнерами, GMCSF/IL-17 зв'язується як мінімум у 10 разів, краще, якщо у 50 разів, та найкраще, якщо у 100 або більше разів частіше (у кінетичному значенні слова), ніж будь-який інший антиген, що відрізняється від GM-CSF/IL-17. Такі кінетичні заміри можна проводити за допомогою апарату Biacore. У межах цієї заявки "нейтралізація", "нейтралізатор", "нейтралізуючий" та інші граматично пов'язані з ними варіанти слів стосуються часткового або повного послаблення біологічної(их) дії(й) GM-CSF/IL-17. Таке часткове або повне послаблення біологічної(их) дії(й) GM-CSF/IL-17 є результатом модифікації, переривання та/або відміни GM-CSF/IL-17-опосередкованих процесів, таких, як транздукція сигналу, що проявляється, наприклад, у міжклітинній сигналізації, проліферації клітин або виділенні розчинних речовин, регуляція в бік збільшення або зменшення внутрішньоклітинної активації генів, наприклад, такої, що спричиняє експресію поверхневих рецепторів для лігандів, відмінних від GM-CSF. Згідно з наявними ноу-хау, є велика кількість різних способів визначення чи можна об'єкт, що розглядається, наприклад, антитіло або функціональний фрагмент останнього, класифікувати як нейтралізатор. Наприклад, це можна зробити за допомогою стандартного тесту in vitro, що, як правило, виконується таким чином: при першому проліферативному експерименті лінія клітин, рівень проліферації яких відомий як залежний від активності GM-CSF, інкубується у ряді зразків з різними варіантами концентрації GM-CSF, після такої інкубації вимірюється рівень проліферації лінії клітин. За таким вимірюванням визначається концентрація GM-CSF, що допускає половину максимального рівня проліферацію клітин. Потім виконується другий проліферативний експеримент із використанням у кожній з серій такої ж кількості клітин як і в першому проліферативному експерименті та зазначеної вище концентрації GM-CSF, як і при першому експерименті проліферації, але, цього разу, різні концентрації антитіла або функціонального фрагмента останнього, яке розглядається як можливий нейтралізатор GM-CSF. Знову вимірюється рівень проліферації клітин для визначення концентрації антитіла або функціонального фрагмента останнього, достатньої для спричинення половини максимального інгібування росту. Якщо отриманий графік інгібування росту в залежності від концентрації антитіла (або функціонального фрагмента останнього) має сигмовидну форму, що показує зменшення проліферації клітин із зростанням концентрації антитіла (або функціонального фрагмента останнього), то це означає, що був виявлений деякий рівень інгібування залежного від антитіла росту тобто активність GM-CSF виявилася до певної міри нейтралізованою. У 9 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 цьому випадку антитіло або функціональний фрагмент останнього може розглядатися як "нейтралізатор" у значенні цього винаходу. Одним із прикладів лінії клітин, ступінь проліферації яких, залежить від активності GM-CSF, є лінія клітин TF-1, що описано Т. Кітамурою та інш.(Kitamura, T. et al. (1989). J Cell Physiol 140, 323-34). За наявними ноу-хау, ступінь проліферації клітин - не єдиний параметр, за яким можна визначити нейтралізуючу здатність для GM-CSF. Наприклад, вимірювання рівня сигнальних молекул (напр., цитокінів), рівень секреції яких залежить від GM-CSF, може бути використане для виявлення підозрюваного нейтралізатора GM-CSF (GM-CSF-інгібуючої сполуки). Відповідні умови проведення експериментів із клітинами відомі особам, які обізнані в перевірці нейтралізуючих ефектів IL-17- інгібуючих сполук. Інші приклади клітинних ліній, які можуть бути використані для визначення антитіл або функціональних фрагментів останніх, які є нейтралізатором активності GM-CSF, включають AML-193. (Lange, B. et al. (1987). Blood 70, 192-9); GF-D8 (Rambaldi, A. et al. (1993). Blood 81, 1376-83); GM/SO (Oez, S. et al. (1990). Experimental Hematology 18, 1108-11); M07E (Avanzi, G. C. et al. (1990). Journal of Cellular Physiology 145, 458-64); TALL-103 (Valtieri, M. et al. (1987). Journal of Immunology 138, 4042-50); UT-7 (Komatsu, N. et al. (1991). Cancer Research 51, 341-8). Приклади ліній клітин/тестів, заснованих на клітинах, які можуть використовуватися для визначення того, чи є сполука, що розглядається, наприклад, антитіло або функціонального фрагмента останнього, нейтралізатором дії IL-17, включають тест in Vitro клітинної культури BEAS-2B протеїнів IL-17 (BEAS-2B, бронхіальні епітеліальні клітини людського організму (ATCC, CRL-9609) або стандартний IL-6 тест виділення від фібробластів (Yao et al., 1995, Journal of Immunology, 155, 5483-5486). Згідно з цим винаходом Інгібування/нейтралізацію GM-CSF та IL-17, відповідно, розуміють як таку, що може проводитися як із зовні клітин, що несуть рецептори для цих цитокінів або в зазначених клітинах. Таким чином, Інгібування /нейтралізація GM-CSF та IL-17 сполукою може бути Інгібуванням або перешкоджанням зв'язування GM-CSF або IL-17 до їхнього певного рецептора або Інгібуванням внутрішньоклітинного сигналу, викликаного зв'язуванням цитокінів із їх рецепторами. Приклади Інгібіторів/нейтралізаторів IL-17 з внутрішньоклітинною дією сигналу включають сполуки, які блокують внутрішньоклітинні сигнальні шляхи, що включають інгібітори JAK/STAT, MAPK p38, NF-kappaB або JNK. Як зазначено вище у цьому описі, інгібітори GM-CSF або IL-17 можуть бути обрані з групи, яка складається з поліпептиду, пептидоміметику або нуклеїнової кислоти, або малої молекули. Термін "поліпептид" у тому значенні, в якому він вживається тут, описує групу молекул, яка складається із понад 30 амінокислот. За цим винаходом, група поліпептидів включає "протеїни", що складаються з одного поліпептиду або більше ніж одного поліпептиду. Термін "поліпептид" також описує фрагменти протеїнів, якщо ці фрагменти складаються з більше ніж 30 амінокислот. Спеціалістам добре відомо, що поліпептиди можуть складати мультимери, наприклад, димери, тримери та вищі олігомери, тобто такі, що складаються з більше ніж однієї поліпептидної молекули. Такі мультимери також включаються у визначення терміну "поліпептид". Поліпептидні молекули, що утворюють такі димери, тримери і т.п. можуть бути ідентичними або неідентичними. Відповідна структура вищого порядку таких мультимерів називається, таким чином, гомо- або гетеродимером, гомо- або гетеро тримером і т.п. Прикладом гетеромультимеру може служити молекула антитіла, яка, у своїй природній формі складається з двох ідентичних легких поліпептидних ланцюгів та двох ідентичних важких поліпептидних ланцюгів. Терміни "поліпептид" та "протеїн" також стосуються поліпептидів/протеїнів, що модифікуються природним або неприродним шляхом, при якому модифікація здійснюється, наприклад, посттрансляційними модифікаціями, такими, як глікозилювання, ацетилювання, фосфорилювання та аналогічними. Такі модифікації добре відомі спеціалістам галузі. Термін "мала молекула" визначає групу складових препарату, яка має молекулярну масу менше 1000 дальтонів, бажано від 300 до 700 дальтонів. Відповідні малі молекули можуть бути отримані від хоча б частково рандомізованої пептидної бібліотеки. Бібліотеки малих молекул, які є прийнятними згідно з цим винаходом, добре відомі у галузі та/або можуть бути придбані у комерційних дистриб'юторів. Термін "нуклеїнова кислота" визначає у контексті цього винаходу макромолекули, що складаються з багатократно повторених одиниць фосфорної кислоти, цукру та пуринових і піримідинових основ. Об'єднання цих молекул включають ДНК, РНК та PNA. Найбільш бажаною модифікацією амінокислоти у контексті цього винаходу є аптамер. Аптамери являють собою молекули ДНК або РНК, які були обрані із випадкових пулів, виходячи з їхньої здатності зв'язувати інші молекули. Обиралися аптамери, які зв'язують амінокислоту, протеїни, малі 10 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 органічні сполуки та навіть цілі організми. Термін "пептидоміметик" описує малий протеїноподібний ланцюг, створений для імітації пептиду. Цей тип молекул отримують штучним шляхом через модифікацію існуючого пептиду для того, щоб змінити властивості молекули. Наприклад, модифікують материнський існуючий пептид з тим, щоб змінити стабільність молекули або її біологічну активність. Такі модифікації включають зміну скелету та включення неприродних амінокислот. Термін "рецептор GM-CSF" стосується фізіологічного поверхневого рецептора клітини до GM-CSF, який описується як гетеромер CDl16 та розповсюдженої в інших рецепторах субодиниці бета (βс). Термін "рецептор IL-17" стосується фізіологічних поверхневих рецепторів клітин до різних ізоформ IL-17. Ця група зараз включає, у числі інших, ізоформи IL-17RA, IL17RB, IL-17RC, IL-17RDта IL-17RE. Кращим прикладом реалізації нейтралізуючого пептиду є антитіло (або функціонального фрагмента останнього), краще якщо антитіло людини (або функціонального фрагмента останнього). Техніки продукції антитіл широко відомі в галузі, вони описані, наприклад, у Harlow and Lane "Antibodies, A Laboratory Manual", Cold Spring Harbor Laboratory Press, 1988 and Harlow and Lane "Using Antibodies: A Laboratory Manual" Cold Spring Harbor Laboratory Press, 1999. Термін "антитіло" включає імуноглобуліни (Ig's) різних класів (тобто IgA, IgG, IgM, IgDта IgE) та підкласів (такі, як IgGl, IgG2 і. т. п.). Похідні антитіл, які також підпадають під визначення терміну у змісті винаходу, включають модифікації таких молекул, як, наприклад, глікозилювання, ацетилування, фосфорилювання, фарнезиляцію, гідроксилювання, метилювання або етерифікацію. Людські та нелюдські антитіла або їхні функціональні фрагменти (із специфічністю як для GM-CSF, так і для IL-17) бажано є моноклональними. Особливо важко приготувати антитіла людини, що є моноклональними. На відміну від злиття мишиних В-клітин з іморталізованими лініями клітин злиття В-клітин людського організму з іморталізованими лініями клітин не життєздатні. Таким чином, моноклональні антитіла людини є результатом подолання значних технічних перешкод, які визнаються всіма у сфері технологій антитіл. Моноклональна природа антитіл робить їх особливо цінними для використання у ролі терапевтичних об'єктів, оскільки такі антитіла існуватимуть як цілісний, гомогенний молекулярний тип, який можна добре охарактеризувати, відтворювати та очищувати. Ці фактори дозволяють створювати продукти, біологічна дія яких може бути прогнозована з високим ступенем точності, що є дуже важливим, якщо такі молекули повинні одержати нормативно-правове затвердження для їхнього введення людині. Особливо бажаним є те, щоб моноклональні антитіла (або їхні відповідні функціональні фрагменти) були антитілами людини (або їхніми відповідними функціональними фрагментами). При розгляді антитіл як об'єктів, які плануються для введення при лікуванні людям, велику перевагу надає те, що антитіла мають походження з людського організму. З високим ступенем вірогідності можна сподіватися на те, що після введення пацієнту (людині) антитіло людського організму або його функціональний фрагмент не спричинить сильної імуногенної реакції у відповідь з боку імунної системи пацієнта, тобто не буде впізнаний як чужий організму нелюдського походження білок. Це означає, що в організмі хазяїна, тобто пацієнта, не будуть вироблятися антитіла проти лікувального антитіла, які могли б блокувати дію терапевтичних антитіл та/або прискорювати знищення терапевтичних антитіл в організмі пацієнта, не даючи змоги через це проявити бажаний лікувальний ефект. Термін "людини" або "людського організму" щодо антитіл, який вживається у цій заявці, необхідно розуміти як антитіло з тією чи іншою специфічністю, або його функціональний фрагмент, яке включає послідовність(ості) амінокислот, що входять до складу набору антитіл зародкових ліній людського організму. Для визначення у цій заявці антитіло або його фрагмент можна, таким чином, розглядати як антитіло людини, якщо воно складається з таких послідовностей амінокислот зародкових ліній людського організму, тобто якщо послідовність(ості) амінокислот антитіла, що розглядається, або його функціонального фрагменту ідентична(і) експресованій послідовності амінокислот зародкових ліній людського організму. Антитіло або функціональний фрагмент останнього можна також розглядати як антитіло людини, якщо воно складається з послідовності(остей), які мають відхилення від її (їхніх) найближчих послідовностей зародкових ліній людського організму не більше ніж можна було б передбачати на основі імпринту соматичної гіпермутації. Крім того, антитіла багатьох ссавців, які не належать до людей, наприклад, гризунів, таких, як миші або щури, включають послідовності амінокислот VH CDR3, що, як можна чекати, також існують у експресованому спектрі антитіл людини. Будь-яка(і) з таких послідовностей людського походження або походження не від людини, які, як вважаємо, могли б існувати у експресованому спектрі 11 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 людини, також розглядатимуться в рамках цього винаходу як такі, що належать до "людини". Згідно з бажаним прикладом реалізації цього винаходу, моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, який повинен бути використаний у фармацевтичних цілях, демонструє перехресну реактивність між людиною та хоча б одним видом мавп. Така ж сама перехресна реактивність є бажаною для всіх інших (не антитіл та одержаних не від антитіл) нейтралізуючих/інгібуючих сполук GM-CSF та/або IL-17. Зважаючи на те, що фармацевтичні препарати проходять, як правило, цілий ряд тестувань до того, як вони одержать нормативно-правове затвердження, і при цьому деякі з тестів пов'язані з експериментами на тваринах, така перехресна реактивність антитіл є дуже корисною. При проведенні таких тестів є бажаним, щоб використовувалися такі біологічні види тварин, які мають високу генетичну подібність до людей, оскільки результати, отримані в таких тестах, будуть мати високий ступінь прогностичності щодо відповідності результатів, які можна чекати при введені таких самих молекул людям. Водночас така прогностична сила, що базується на експериментах з тваринами, залежать, хоча б частково, від можливості порівнювати молекули, і вона буде дуже високою, коли внаслідок перехресної реактивності, одна й та ж лікувальна молекула може вводитися моделям людини та тварин. У прикладі реалізації, коли молекула антитіла є перехресно активною для того ж самого антигену людини, як і у іншому організмі біологічно близького виду, експерименти можна проводити з використанням для людини тієї ж молекули антитіла, що й для близького до неї біологічного типу, наприклад, виду мавп, які згадувалися вище. Це покращує як ефективність самих експериментів, так і прогностичну силу, яку мають ці експерименти, щодо поведінки таких антитіл у людському організмі, який є кінцевою метою з точки зору терапії. Те ж саме є справедливим для інших прикладів реалізації з нейтралізуючими/інгібуючими сполуками, які не являють собою антитіла (або одержані не від антитіл). Згідно з наступним прикладом реалізації цього винаходу, моноклональне антитіло людського організму може бути антитілом IgG (імуноглобуліном G). IgG включає не тільки варіативний регіон антитіла, який відповідає за впізнавання та зв'язування антигену з високим ступенем дискримінації, але й константний регіон важких та легких поліпептидних ланцюгів антитіл, що в нормі, присутні в ендогенно утворених антитілах, та у певних випадках навіть з приєднаними вуглеводними залишками в одному або більше сайтах. Таке глікозилювання є, як правило, характерною рисою формату IgG, а частини таких константних регіонів утворюють так звану область Fc повного антитіла, яке відоме тим, що виконує різні ефекторні функції in vivo. Крім того, регіон Fc медіює зв'язування IgG з Fc рецептором і у такий спосіб подовжує період напіврозпаду in vivo, а також сприяє хоумінгу IgG в місцях з підвищеною присутністю рецепторів Fc - наприклад, в місцях запалення тканин. Перевагою є випадок, коли антитіло IgG є антитілом IgGl або антитілом IgG4, формати, які є бажаними, тому що їхній механізм дії in vivo є найкраще дослідженим та описаним. Це стосується у найпершу чергу антитіл IgGl. Згідно з наступним прикладом реалізації винаходу функціональний фрагмент моноклонального антитіла людини може бути scFv - однодоменним антитілом, Fv - VHH антитілом, діатілом, тандемним діатілом, Fab, Fab" або F(ab)2. Ці формати можна загалом поділити на два підкласи, а саме, на ті, які складаються з одного поліпептидного ланцюга, та ті, що включають щонайменше два поліпептидні ланцюги. Члени першого підкласу включають scFv (до складу якого входить один регіон VH та один регіон VL, поєднаних в одному поліпептидному ланцюгу через поліпептидний зв'язуючи агент); однодоменне антитіло (включає один варіативний регіон антитіла), наприклад, антитіло VHH (включає один регіон VH). Члени другого підкласу включають Fv (включає один регіон VH та один регіон VL як окремі поліпептидні ланцюги, які нековалентно зв'язані один з одним); діатіло (включає два нековалентно зв'язані поліпептидні ланцюги, кожен з яких включає два варіативні регіони антитіла - як правило, один VH та один VL на кожний поліпептидний ланцюг - при цьому два поліпептидні ланцюги розташовані в конформації "голова-хвіст", так, щоб в результаті утворювалося бівалентне антитіло); тандемне діатіло (бівалентні одноланцюгові Fv антитіла, які включають чотири ковалентно зв'язані імуноглобулінові варіативні регіони - VH та VL - регіони двох різних специфічностей, які утворюють гомодимер, удвічі більший за описане вище діатіло); Fab (включає як один поліпептидний ланцюг весь легкий ланцюг антитіла, включаючи регіон VL та весь константний регіон легкого ланцюга, та, як інший поліпептидний ланцюг, частина важкого ланцюга антитіла включає повний регіон VH та частину константного регіону важкого ланцюга, і зазначені два поліпептидні ланцюги з'єднані міжмолекулярно за допомогою міжланцюгового дисульфідного зв'язку); Fab" (як описаний вище Fab, виключаючи додаткові відновлені дисульфідні зв'язки, що входять до складу важкого ланцюга антитіла), та F(ab)2 (включає дві Fab" молекули, кожна з Fab" молекул поєднана з відповідною іншою Fab" 12 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 молекулою через міжланцюгові дисульфідні зв'язки). Загалом функціональні фрагменти антитіла типу, описаного вище у цьому тексті, дозволяють досягати значної гнучкості у розробці, наприклад, фармакокінетичних властивостей антитіл, які необхідно одержати для лікування певних реальних типів захворювань. Може бути необхідним, наприклад, зменшити розмір антитіла, що вводиться в організм, для підвищення ступеню його проникнення в тканини, коли такі тканини мають низьку васкуляризованість, наприклад, для суглобів. За певних обставин може також бути необхідно підвищити швидкість виведення терапевтичного антитіла з організму, і тоді таке підвищення швидкості, як правило, досягається через зменшення розміру антитіла, що вводиться. Фрагмент антитіла визначається як функціональний фрагмент антитіла у контексті цього винаходу у тому разі, якщо фрагмент зберігає специфічні для материнського антитіла характеристики зв'язування для епітопу/мішені, тобто до тих пір, поки він зв'язується певним чином з GM-CSF або IL-17, відповідно. Згідно з наступним прикладом реалізації винаходу зазначене моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього може бути присутнім в моновалентній моноспецифічній, багатовалентній моноспецифічній, а саме у бівалентній моноспецифічній або багатовалентій багатоспецифічній, а саме у бівалентній біспецифічній формах. Найчастіше терапевтично цінним може виявитися багатовалентне моноспецифічне, а саме двовалентне моноспецифічне антитіло, наприклад, повний IgG людини, описаний вище, оскільки ефект нейтралізації, спричинений таким антитілом, підсилюється авідитетним ефектом, тобто зв'язуванням одним і тим самим антитілом багатьох молекул з одним й тим самим антигеном, у цьому випадку GM-CSF/IL-17. Кілька одновалентних моноспецифічніх форм фрагментів антитіл були описані вище (наприклад, scFv, Fv, VHH або однодоменне антитіло). Багатовалентні багатоспецифічні, а саме двовалентні біспецифічні форми моноклонального анти-GM-CSF/IL-17 антитіла людини можуть включати повний IgG, в якому одна зв'язуюча рука з'єднується з GMCSF/IL-17 приматів, а інша зв'язуюча рука з'єднується з іншим антигеном, який відрізняється від GM-CSF/IL-17. Інша багатовалентна багатоспецифічна форма, а саме двовалентна біспецифічна, може переважно бути біспецифічним антитілом людського організму з єдиним ланцюгом, тобто рекомбінантний конструкт антитіла людини, що включає два scFv елементи, описані вище, зв'язані в один суміжний поліпептидний ланцюг коротким вставним поліпептидним спейсером, який є відомим у цій галузі (див., наприклад, WO 99/54440 для антиCD19 x анти-CD3 біспецифічного одноланцюгового антитіла). Тут одна частина scFv біспецифічного одноланцюгового антитіла включена в біспецифічне одноланцюгове антитіло буде певним чином з'єднуватися з GM-CSF/IL-17, як зазначено вище, а відповідно інша частина scFv цього біспецифічного одноланцюгового антитіла буде зв'язувати інший антиген, який визначається як такий що дає терапевтичний ефект. Бажаним альтернативним способом є такий, в якому біспецифічне одноланцюгове антитіло певним чином зв'язує GM-CSF, як це зазначено вище, а відповідна частина scFv цього біспецифічного одноланцюгового антитіла зв'язуватиме IL-17. Згідно з наступним прикладом реалізації винаходу інгібуючі моноклональні антитіла людини або їхні функціональні фрагменти можуть піддаватися дериватизації, наприклад, органічним полімером, наприклад, однією або більше молекулами поліетиленгліколю ("PEG") та/або полівінілпіролідону ("PVP"). У цій галузі відомо, що дериватизація може давати певні переваги при модуляції фармакодинамічних властивостей моноклональних антитіл або їхніх функціональних фрагментів. Найкращими є молекули PEG, дериватизовані як PEG-малеініміди, які дозволяють кон'югацію моноклональні антитіл або їхніх функціональних фрагментів сайтспецифічно через сульфгідрильну групу цистеїнової амінокислоти. Із зазначених, особливо бажаною є 20 kD та/або 40 kD PEG-малеініміди, як із розгалуженим, так і з прямими ланцюгом. Особливо важливим може бути підвищення ефективної молекулярної маси менших анти- GM-CSF/IL-17 фрагментів антитіл людини, таких, як фрагменти scFv, через з'єднання останніх з однією або більше молекулами PEG, особливо PEG-малеінімідами. У значенні, яке надається в цьому тексті, нумерація GM-CSF людини та приматів стосується зрілих GM-CSF, тобто, GM-CSF без їхніх 17 сигнальних послідовностей амінокислот (загальна довжина зрілої GM-CSF у людини, і приматів, описаних вище, складає 127 амінокислот). Послідовність GM-CSF людини (SEQ ID NO. 57) та GM-CSF гібонів (SEQ ID NO. 58) є такою: APARSPSPST QPWEHVNAIQ EARRLLNLS.R DTAAEMNETV EVISEMFDLQ EPTCLQTRLE LYKQGLRGSL TKLKGPLTMM ASHYKQHCPP TPETSCATQI ITFESFKENL KDFLLVIPFD CWEPVQE Послідовність GM-CSF у деяких членів родини макак, наприклад, резус-макак, (SEQ ID NO. 59) та яванських макак (SEQ ID NO. 60) є такою: 13 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 APARSPSPGT QPWEHVNAIQ EARRLLNLS.R DTAAEMNKTV EVVSEMFDLQ EPSCLQTRLE LYKQGLQGSL TKLKGPLTMM ASHYKQHCPP TPETSCATQI ITFQSFKENL KDFLLVIPFD CWEPVQE Мінімальний епітоп, найкраще переривчастий епітоп, зв'язаний з моноклональним антитілом людини (або функціональним фрагментом останнього) згідно з описаним вище позначений у зазначеній послідовності GM-CSF жирним шрифтом. У цьому документі термін "переривчастий епітоп" необхідно розуміти як щонайменше дві несуміжні частини послідовностей амінокислот у межах зазначеного поліпептидного ланцюга, у цьому прикладі зрілого GM-CSF людини та приматів, які одночасно та певним чином зв'язуються з антитілом. Згідно з цим визначенням таке певне одночасне зв'язування може бути для поліпептиду GM-CSF у лінійній формі. Тут можна уявити зрілий поліпептид GM-CSF, який утворює протяжну петлю, в одній ділянці якої розташовуються дві послідовності, позначені вище жирним шрифтом, наприклад, більш або менш паралельно та близько одна до одної. У цьому стані вони певним чином та одночасно зв'язуються фрагментом антитіла. Згідно з цим визначенням одночасне специфічне зв'язування двох частин послідовностей зрілих GM-CSF, зазначених вище, може також приймати форму антитіла, яке зв'язується з конформаційним епітопом. Тут зрілий GM-CSF вже утворив свою третинну конформацію, в якій він, в нормі, існує in vivo. У цій третинній конформації поліпептидний ланцюг зрілого GM-CSF згинається так, щоб звести дві частини послідовності, зазначені вище, у просторове зближення, наприклад, на зовнішній поверхні певної частини зрілого, складеного GM-CSF, де вони потім пізнаються завдяки їхній тривимірній конформації в контексті оточуючих поліпептидних послідовностей. Бажаним моноклональними анти-GM-CSF антитілами людини або їхніми функціональними фрагментами є такі, що включають послідовності CDR1 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначені під послідовним номером 14, послідовність CDR2 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 15, та послідовність CDR3 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 1; або таку, що включає послідовність CDR1 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 14, послідовність CDR2 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 15 та послідовність CDR3 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 2; або таку, що включає послідовність CDR1 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 14, послідовність CDR2 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 15 та послідовність CDR3 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 3; або таку, що включає послідовність CDR1 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 14; послідовність CDR2 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 15, та послідовність CDR3 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 4; або таку, що включає послідовність CDR1 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 14, послідовність CDR2 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 15 та послідовність CDR3 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 5; або таку, що включає послідовність CDR1 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 14, послідовність CDR2 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 15 послідовність CDR3 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 6; або таку, що включає послідовність CDR1 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 14, послідовність CDR2 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 15 та послідовність CDR3 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 7; або таку, що включає послідовність CDR1 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 14, послідовність CDR2 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 15 та послідовність CDR3 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 8; або таку, що включає послідовність CDR1 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 14, послідовність CDR1 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 15 та послідовність CDR3 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 9; або таку, що включає послідовність CDR1 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 14, послідовність CDR2 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 15 та послідовність CDR3 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 10; або таку, що включає послідовність CDR1 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 14, послідовність CDR2 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 15 та послідовність CDR3 варіативного регіону 14 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 11; або таку, що включає послідовність CDR1 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 14, послідовність CDR2 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 15 та послідовність CDR3 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 12; або таку, що включає послідовність CDR1 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 14, послідовність CDR2 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 15 та послідовність CDR3 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 13; або таку, що включає послідовність CDR1 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 14, послідовність CDR2 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 15 та послідовність CDR3 варіативного регіону важкого ланцюга, зазначену під послідовним номером 56. Іще більш бажано, якщо будь-яка із зазначених вище 14 комбінацій послідовностей CDR1, CDR2 та CDR3 існує у моноклональному антитілі людини або функціональному фрагменті останнього, що включає у варіативний регіон легкого ланцюга CDR1 із послідовністю амінокислот, зазначених під послідовним номером 16, CDR2, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним 17, та CDR3 що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним18. За наступним прикладом реалізації інгібуюче моноклональне антитіло людини анти-GM-CSF або його функціональний фрагмент включає у варіативний регіон легкого ланцюга послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 19. Бажано, якщо це буде моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 19, та варіативний регіон важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначені під послідовним номером 20; або моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 19, та варіативний регіон важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 21; або моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 19, та варіативний регіон важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 22; або моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 19, та варіативний регіон важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 23; або моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 19, та варіативний регіон важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 24; або моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 19, та варіативний регіон важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 25; або моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 19, та варіативний регіон важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 26;або моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 19, та варіативний регіон важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 27; або моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 19, та варіативний регіон важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 28; або моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 19, та варіативний регіон важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 29; або моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 19, та варіативний регіон важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 30; або моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, із 15 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 19, та варіативний регіон важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 31; або моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 19, та варіативний регіон важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 32; або моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 19, та варіативний регіон важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 33; або моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 19, та варіативний регіон важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 52; або моноклональне антитіло людини або функціональний фрагмент останнього, із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 19, та варіативний регіон важкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 53. Згідно із наступним прикладом реалізації інгібуюче моноклональне антитіло людини антиGM-CSF або його функціональний фрагмент, що включає у варіативний регіон легкого ланцюга послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 54. Бажано, щоб це було моноклональне антитіло людини анти-GM-CSF або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 54, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 20; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 54, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 21; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 54, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 22; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 54, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 23; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 54, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 24; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 54, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 25; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 54, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 26; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 54, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 27; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 54, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 28; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 54, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 29; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 54, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 30; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 54, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, 16 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 зазначеною під послідовним номером 31; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 54, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 32; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 54, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 33; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 54, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 52; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 54, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 53. Згідно із наступним прикладом реалізації інгібуюче моноклональне антитіло людини антиGM-CSF або його функціональний фрагмент, що включає у варіативний регіон легкого ланцюга послідовності амінокислот, зазначені під послідовним номером 55. Бажано, щоб це було моноклональне антитіло людини анти-GM-CSF або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 55, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 20; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 55, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 21; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 55, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 22; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 55, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 23; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 55, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 24; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 55, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 25; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 55, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 26; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 55, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 27; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 55, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 28; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 55, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 29; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 55, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 30; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 55, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 31; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 55, та варіативним регіоном важкого ланцюга 17 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 32; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 55, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 33; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 55, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 52; або моноклональне антитіло людини або його функціональний фрагмент із варіативним регіоном легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 55, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 53. Бажаним є інгібуюче моноклональне анти-GM-CSF антитіло людини або його функціональний фрагмент, що включає в варіативний регіон важкого ланцюга CDR1, який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 14, регіон CDR2, який включає послідовність амінокислот, зазначених під послідовним номером 15, та CDR3 із послідовністю амінокислот, зазначених під будь-якими з послідовних номерів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 або 56. Згідно із наступним прикладом реалізації антитіло включає у варіативний регіон легкого ланцюга послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 34, та варіативний регіон важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 35; або варіативний регіон легкого ланцюга, що включає послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 34, та варіативний регіон важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 36; або в своєму варіативному регіоні легкого ланцюга послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 34, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 37; або в своєму варіативному регіоні легкого ланцюга послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 34, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 38; або в своєму варіативному регіоні легкого ланцюга послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 34, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 39; або в своєму варіативному регіоні легкого ланцюга послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 34, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 40; або в своєму варіативному регіоні легкого ланцюга послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 34, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 41; або в своєму варіативному регіоні легкого ланцюга послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 34, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 42; або в своєму варіативному регіоні легкого ланцюга послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 34, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 43; або в своєму варіативному регіоні легкого ланцюга послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 34, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 44; або в своєму варіативному регіоні легкого ланцюга послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 34, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 45; або в своєму варіативному регіоні легкого ланцюга послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 34, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 46; або в своєму варіативному регіоні легкого ланцюга послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 34, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 47; або в своєму варіативному регіоні легкого ланцюга послідовність амінокислот, зазначену під послідовним номером 34, та варіативним регіоном важкого ланцюга із послідовністю амінокислот, зазначеною під послідовним номером 48. Наведені вище бажані приклади реалізації використовують моноклональне антитіло людини та/або його функціональні фрагменти, які надають особливі переваги при їх застосуванні як нейтралізаторів активності GM-CSF приматів та людини. Моноклональні антитіла людини або їхні функціональні фрагменти, згідно з цими бажаними приладами реалізації, мають значні переваги з кількох причин. По-перше, вони впізнають GM-CSF приматів та людини з високим рівнем специфічності. Це 18 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 означає, що із суміші GM-CSF та інших колонієстимулюючих факторів приматів (наприклад, GCSF та M-CSF приматів), зв'язуючі молекули, згідно з цими найкращими прикладами реалізації, мають високий ступінь розрізнення для GM-CSF приматів, а інші колонієстимулюючі фактори в тому самому середовищі не розпізнаються. Те ж саме стосується, з необхідними поправками, і GM-CSF людини. Це означає, що моноклональне антитіло або його функціональний фрагмент, згідно з цими прикладами реалізації, коли його вводять людині, буде здатне, як можна очікувати, зв'язуватися певним чином тільки із бажаною мішенню та нейтралізувати її, в той же час небажані мішені не будуть ані зв'язані, ані нейтралізовані. В результаті це дасть високий ступінь передбачуваності щодо терапевтичного способу дії in vivo. По-друге, зв'язуючі сполуки, згідно з цими найкращими прикладами реалізації, зв'язуються з GM-CSF приматів та людини із дуже високою афінністю. Для цього класу молекул були -9 зафіксовані значення KD приблизно від 4 × 10 M в сторону зменшення аж до приблизно 0,04 × -9 10 M, останнє відповідає приблизно 40 pM. Оскільки кінетичне зв'язування таких молекул у водному середовищі значною мірою контролюється дифузією і тому не може бути поліпшено більше, ніж це дозволятиметься локальними умовами дифузії згідно з фізіологічними умовами, низькі значення KD утворюються насамперед за рахунок кінетичного зв'язування, k off, яке для -5 -1 антитіл із найвищим ступенем афінності складає приблизно 10 s . Це означає, що як тільки комплекс між моноклональним антитілом людини або його функціональним фрагментом, згідно з будь-якими з цих прикладів реалізації, з одного боку, та GM-CSF, з іншого боку, є сформованими, він не буде легко або принаймні швидко роз'єднуватися. Для зв'язування молекул, які мають діяти як нейтралізатори біологічної активності, ці характеристики є дуже вигідними, тому що бажана нейтралізуюча дія, як правило, продовжується до тих пір, поки молекули, біологічна дія яких має бути нейтралізована (у цьому випадку GM-CSF приматів та людини) залишаються зв'язаними нейтралізуючою зв'язуючою молекулою. Таким чином, нейтралізуюча молекула, що залишається зв'язаною із визначеною мішенню, буде продовжувати нейтралізацію протягом відповідно довгого часу. Висока афінність зв'язування моноклональних антитіл людини або їхніх функціональних фрагментів до GM-CSF приматів та людини надає іще одну перевагу. Антитіла або їхні функціональні фрагменти, як правило, видаляються з кровотоку пацієнта залежно від їхнього розміру, при цьому малі молекули екскретуються та видаляються раніше за великі. Оскільки комплекс двох поліпептидів - антитіло або фрагмент антитіла, зв'язаних з GM-CSF є безперечно більшими за самі тільки антитіла, нижче значення k off, що зазначалося раніше, спричиняє екскретування та видаляння з організму пацієнта терапевтичного нейтралізатора повільніше, ніж у разі, якщо б він не був зв'язаний з GM-CSF. Отже, підвищується не тільки потужність нейтралізуючої дії, але й її період дії in vivo. Нейтралізуюча активність визначена як надзвичайно висока для зв'язуючих елементів згідно із зазначеними вище прикладами реалізації. Як буде описано більш детально у цьому документі далі, нейтралізуюча дія GM-CSF вимірювалася in vitro за допомогою аналізу інгібіції росту TF-I (Kitamura, T. et al. (1989). J Cell Physiol 140, 323-34). Значення IC50 були виміряні як показник нейтралізуючої здатності, IC50 репрезентує концентрацію моноклонального антитіла людини або його функціонального фрагменту згідно з будь-якими прикладами реалізації, що необхідні для забезпечення напів-максимального інгібування проліферації клітин TF-1. Для анти-GM-CSF моноклонального антитіла людини або його функціональних фрагментів, зазначених вище, -10 було визначене значення IC50 приблизно 3 × 10 M (або 0,3 пM). Зв'язуючі молекули, таким чином, є дуже сильними нейтралізаторами дії GM-CSF приматів та людини. Підводячи підсумок, можна сказати, що моноклональні анти-GM-CSF антитіла людини або їхні функціональні фрагменти виявляють високий ступінь розпізнання бажаного антигену, зв'язують цей антиген дуже сильно на довгий період часу та демонструють дуже високу нейтралізуючу активність на довгий період часу, поки вони залишаються з'єднаними. У той же час довгий період існування комплексу зв'язуючий агент-антиген уповільнює виведення цього зв'язуючого агенту з організму, подовжуючи у такий спосіб строк дії бажаного терапевтичного ефекту in vivo. Аналогічні оцінки також стосуються нейтралізації/інгібування моноклонального анти-IL-17 антитіла. Згідно з цим винаходом, термін "фармацевтична сполука" стосується складу сполуки, яка вводиться пацієнту, бажано людині. Також бажано, щоб фармацевтична сполука включала відповідний пропис переносників, стабілізаторів та/або наповнювачів. У кращому прикладі реалізації фармацевтична сполука включає склад для парентерального, трансдермального, внутрішньопросвітного, внутрішньоартеріального та/або інтратекального введення або прямою ін'єкцією у тканину. Спеціально передбачено введення пацієнту зазначеної сполуки за 19 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 допомогою внутрішньовенної інфузії або ін'єкції. Введення відповідних сполук може здійснюватися різними шляхами, наприклад, внутрішньовенно, внутрішньоперитоніально, під шкіру, у м'язи, місцево або інтрадермально. Сполука за цим винаходом може далі включати прийнятний з фармацевтичної точки зори носій. Приклади відповідних фармацевтичних носіїв добре відомі у галузі і включають фізіологічні розчини з фосфатно-сольовим буфером, воду, емульсії, наприклад, емульсії ефірної олії та води, різні типи засобів змочення, стерильні розчини, ліпосоми та ін. Сполуки, до складу яких входять носії, можуть мати рецептуру, складену загальновідомими способами. Такі фармацевтичні сполуки можуть вводитися об'єкту у відповідних дозах. Спосіб дозування визначається лікарем, що спостерігає за хворим, та клінічними факторами. Як добре відомо професіональним медичним працівникам, вибір дози для кожного пацієнта залежить від багатьох факторів, включаючи масу тіла пацієнта, поверхню його тіла, вік, конкретну сполуку, що вводиться, стать, час та шлях введення, загальний стан здоров'я, та інші препарати, що вводяться одночасно із досліджуваним. Препарати для парентерального введення включають стерильні водні або неводні розчини, суспензії та емульсії. Прикладами неводних розчинників можуть служити пропіленгліколь, поліетиленгліколь, рослинні олії, наприклад, оливкова, а також органічні ефіри, що вводяться через ін'єкції, наприклад, етилолеат. Водні носії включають воду, розчини спиртові або водні, емульсії та суспензії, включаючи фізіологічний розчин та буферний засіб. Парентеральні засоби включають розчин хлористого натрію, розчин декстрози Рінгера, глюкозу із хлористим натрієм, лактат Рінгера або нелетучі олії. Внутрішньовенні засоби включають рідину та поживні розчини, розчини електролітів (наприклад, таких, що засновані на розчині декстрози Рінгера) та аналогічні їм. Можуть бути присутніми також консервуючі речовини та добавки, наприклад, антимікробні, антиоксиданти, хелатні добавки, інертні газі та інші. А крім того, фармацевтична сполука за цим винаходом може містити носії білкового типу, наприклад, сироватковий альбумін, або імуноглобулін, бажаного походження від людини. Передбачається, що фармацевтична сполука за цим винаходом може містити, крім зазначених вище складників, також біологічно активні засоби, залежно від наміченого використання фармацевтичного препарату. Такі засоби можуть бути ліками, що діють на шлунково-кишкову систему, ліками, що діють як цитостатики, ліки, що попереджують гіперурикемію, ліки, що інгібують імунні реакції (наприклад, кортикостероїди), ліки, що моделюють зворотну реакцію запалення, ліки, що діють на циркулятору систему, та/або такі засоби, як цитокіни, відомі у цій галузі. Біологічна активність фармацевтичної сполуки, що визначається тут, може встановлюватися, наприклад, за допомогою аналізу на цитотоксичність, що описується у наведених далі прикладах, у WO 99/54440 або Schlereth et al. (Cancer Immunol. Immunother. 20 (2005), 1-12). "Ефективність" або "ефективність in vivo" у значенні, що вживається тут, є реакцією на лікування за допомогою фармацевтичної сполуки винаходу, із застосуванням, наприклад, стандартизованих критеріїв Національного інституту раку. Успіх або ефективність лікування in vivo за допомогою фармацевтичної сполуки згідно з цим винаходом стосується ефективності сполуки для визначеної мети, тобто здатності сполуки викликати бажаний ефект, який полягає у скороченні кількості патогенних клітин, наприклад, ракових. Ефективність in vivo може перевірятися за допомогою прийнятих стандартних способів для відповідних захворювань, включаючи, в тому числі, лейкоцитарну формулу, елементи диференціал, флуоресцентно активоване сортування клітин(FACS) та аспірацію кісткового мозку. Крім того, можна застосовувати різні параметри, пов'язані з специфічними клінічно-біохімічними параметрами різних хвороб та іншими прийнятими стандартними способами. Також можуть бути використані способи комп'ютерної томографії, рентгенографії, магнітно-резонансна ядерна томографія (наприклад, за критеріями національного інституту раку, що ґрунтуються на оцінці відповідної реакції), сканування позитронно-емісійної томографії, лейкоцитарній формулі, диференціалах, FACS, пункції кісткового мозку, біопсії або гістологічних дослідженнях лімфатичних вузлів та різних параметрів, специфічних для клінічного біохімічного стану лімфоми (наприклад, дегідрогінази) та інших прийнятих стандартних способах. Іще однією серйозною складністю при розробці ліків, таких, як фармацевтична сполука згідно з цим винаходом, є передбачувана модуляція фармакокінетичних властивостей. З цією метою необхідно встановити фармакокінетичну характеристику можливого препарату, тобто характеристику його фармакокінетичних параметрів, які впливають на здатність певного препарату лікувати визначений стан. Фармакокінетичні параметри препарату, що впливають на здатність препарату діяти на об'єкт, який викликає певне захворювання, включають, у тому числі, період напіврозпаду, об'єм розподілу, метаболічний шлях першого проходження через печінку та ступінь зв'язування сироватки крові. Ефективність певної діючої речовини препарату може знаходитися під впливом 20 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 будь-якого із зазначених вище параметрів. "Період напіврозпаду" означає період часу, при якому 50 % введеного препарату виводиться за рахунок біологічних процесів, наприклад, метаболізму, виділення і т.п. "Метаболічний шлях першого проходження через печінку" означає схильність препарату бути метаболізованим при першому контакті з печінкою, тобто при першому проходженні через печінку. "Об'єм розподілу" означає ступінь затримання препарату у різних частинах організму, наприклад, у внутрішньоклітинних та міжклітинних проміжках, тканинах та органах і т.п. та розподіл препарату між цими частинами організму. "Ступінь зв'язування сироватки крові" означає схильність препарату взаємодіяти з протеїнами сироватки крові та зв'язуватися з ними, наприклад, з такими, як альбумін, що викликає зниження або втрату біологічної активності ліків. Фармакокінетичні параметри також включають біологічну доступність, час затримки (Tlag), Tmax, швидкість абсорбції, більшої появи та/або Cmax для зазначеної кількості введеного препарату. "Біологічна доступність" означає кількість препарату, що знаходиться у крові. "Час затримки" означає затримку у часі між введеннями ліків та їхнім виявленням та здатністю бути виміряними у крові або плазмі. "Tmax" означає час, після якого досягається максимальна концентрація препарату у крові, а "Cmax" означає концентрацію у крові, що максимально досягається для певного препарату. На час досягнення концентрації препарату у крові або тканинах, який необхідний для його біологічної дії, впливають усі параметри. Термін "токсичність" у значенні, яке надається йому у цьому документі, стосується токсичної дії препарату, яка проявляється у формі побічних ефектів або серйозних побічних ефектів. Такі побічні ефекти можуть відноситися до недостатньої здатності витримувати препарат після його введення взагалі та/або недостатньої здатності витримувати препарат локально. Токсичність може також включати тератогенний або канцерогенний вплив, спричинений препаратом. Терміни "безпека", "безпека in vivo" або "здатність витримувати" згідно з вживанням у цьому тексті визначають введення ліків без подальших серйозних побічних явищ безпосередньо після прийому (загальна здатність витримувати) та протягом більш довгого строку їхнього вживання. "Безпека", "безпека in vivo" або "здатність витримувати" можуть оцінюватися, наприклад, через регулярні проміжки часу протягом періоду лікування та подальшого спостереження. Вимірювання включають клінічні оцінки, наприклад, прояви з боку органів, та скринінг щодо наявності лабораторних порушень. Клінічне оцінювання може проводитися із реєстрацією відхилень від нормальних результатів згідно зі стандартами NCI-CTC та/або MedDRA. Прояви з боку органів можуть включати такі критерії, як алергічні/імунологічні, кров/кістковий мозок, серцева аритмія, коагуляція та інші, такі, як, наприклад, зазначені у Критеріях загальної термінології (Common Terminology Criteria) для побічних явищ, ред.3.0 (CTCAE). До лабораторних параметрів, які можуть перевірятися, належать, наприклад, гематологічні, результати біохімічних аналізів, характеристики коагуляції та аналіз сечі, а також аналіз інших рідин тіла, наприклад, сироватки, плазми крові, лімфи або спинномозкової рідини, ліквор та інше. Таким чином безпека може оцінюватися, наприклад, через загальний медичний огляд, засоби візуальної діагностики (наприклад, ультразвук, рентген, скануючу КТ, магнітнорезонансну томографію (MRI) та інші заміри за допомогою технічних засобів (наприклад, електрокардіограма), життєво важливих симптомів, через заміри лабораторних параметрів та реєстрацію побічних явищ. Термін "ефективна та нетоксична доза" відповідно до його вживання у цьому тексті стосується дози, яку може витримати об'єкт, двоспецифічного одноланцюгового антитіла згідно із наведеним тут визначенням, яке є достатньо високим для того, щоб спричинити зниження кількості патогенних клітин, ліквідацію пухлини, зменшення пухлини у розмірах або стабілізацію захворювання без або значною мірою без великих токсичних впливів. Такі ефективні та нетоксичні дози можуть визначатися, наприклад, через дослідження із підвищенням дози, описані у цій області, та повинні бути нижчими від доз, які спричинюють появу серйозних побічних явищ (доза, що обмежує токсичність). Ця заявка включає деякі малюнки, на яких зображене наступне. На фіг. 1 представлений результат лікування за допомогою GM-CSF-нейтралізуючих mAb 22E9 (A), IL-1β-нейтралізуючих mAb 1400.24.17 (B) та TNFα-антагоністу етанерцепту (C) при набряках суглобів і хронічному запаленні, викликаному клітинними стінками стрептококів. Артрит був викликаний відповідно до описаного у способах. Лікування проводилося інтраперитоніально дозами по 300 μg у дні 14, 17, 21 та 24. Запалення вимірювалося за 99m поглинанням Tc колінними суглобами та виражалося як співвідношення правого (колінного 21 UA 102097 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 суглоба із артритом)до лівого (контрольний колінний суглоб із фізіологічним розчином з PBS). Співвідношення >1.10 розглядалося як набряк коліна. Групи порівнювалися за допомогою критерію Манна-Уітні (*0,05>p>0,01; **0,01>p>0,001); n=7 на кожну групу. На фіг. 2 представлений ефект лікування за допомогою GM-CSF-нейтралізуючих mAb (22E9 mAb), IL-1β-нейтралізуючих mAb (1400.24.17) та TNFα-антагоністу етанерцепту на надходження запальних клітин у синовинальну мембрану (A), та на пошкодження хряща (B). Спричинення хвороби та її лікування описані у способах. Миші були евтаназовані на 28-й день із наступним приготуванням гістологічних зрізів та візуальною оцінкою. Групи порівнювалися із контрольним лікуванням за допомогою критерію Манна-Уітні, n = 7. На фіг. 3 представлені мікрофотографії репрезентативних колінних суглобів мишей із хронічним артритом, викликаним клітинними стінками стрептококів, що лікувався за допомогою GM-CS-нейтралізуючих mAb (22E9) (A), α-IL-1β mAb (1400.24.17) (B), TNFα-антагоністу етанерцепту (C) та контрольних mAb (D). Зрізи були зроблені на 28-й день після спричинення артриту за допомогою клітинних стінок стрептококів та забарвлені Safranin O/fast green. P = колінна чашечка; F = стегно; C = хрящ. Зверніть увагу на хрящ, що добре зберігся на (A) та (B), та на втрату протеоглікану і ерозію хряща на (C) та (D). Початкове збільшення - 200х. На фіг. 4 представлені рівні локального IL-1β (A) та KC (еквівалент Groα) (B), що вимірювався кульками Luminex супернатантах від одногодинної культури колінних чашечок, поставлених у день 21 після першої індукції артриту, викликаного клітинними стінками стрептококів. Лікування проводилося згідно з описаним у підпису до фіг. 1. На фіг. 5 представлений хронічний артрит, викликаний клітинними стінками стрептококів, у мишей дикого типу та IL-17R-дефіцитних, яких лікували контрольними або анти-GM-CSF антитілами. (A) Набряк суглобів у мишей дикого типу(ДТ) та IL-17R-дефіцитних. Як було показано раніше, значні відмінності були встановлені при набряку колінних суглобів між мишами диких типів, що отримували лікування у контрольній групі, та тими, що лікувалися за допомогою анти-GM-CSF у дні 22, 23 та 28. (B) Запалення колінного суглоба та протеогліканове (PG) руйнування хряща у 28 день. (C) Пошкодження хряща (ерозія та смерть хондроцитів) у шарах хряща колінної чашечки та стегна мишей ДТ, що отримували лікування контрольним антитілом. (D) Менш значне пошкодження хряща у мишей IL-17R-/-, що лікувалися анти-GM-CSF антитілами. (E) Втрата PG хряща у шарах хряща колінної чашечки та стегна мишей ДТ, що одержували контрольне антитіло. (F) Втрата PG хряща у IL-17R-/-, що лікувалися анти-GM-CSF антитілами. Більш детально показано на Малюнку 3. Інформація виражена як середнє ±SD для щонайменше 6 мишей у групі. Експерименти були повторені один раз і дали аналогічні результати. *P