Спосіб хірургічного лікування морбідного ожиріння

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до хірургії і може бути застосована для хірургічного лікування морбідного ожиріння у випадку, коли після бандажування шлунка виникає збільшення маси тіла хворих. Відомий спосіб хірургічного лікування морбідного ожиріння, який включає супрабурсальне бандажування шлунка доступом через pars flaccidae після попереднього калібрування верхнього резервуару шлунка (V=1520мл) [Oria, HE. Gastric banding for morbid obesity. Eur J Gastroenterol Hepatol 1999;11P.105-114]. Недоліком аналогу є часте виникнення збільшення маси тіла в післяопераційному періоді, що пов'язано з некомплаентністю хворих (харчування рідкою висококалорійною їжею з високим вмістом простих вуглеводів). Задачею корисної моделі є розробка такого способу хірургічного лікування морбідного ожиріння, який би за рахунок додатково виконаного біліопанкреатичного шунтування - виключення дванадцятипалої кишки (БПШВДПК) зі збереженням шлунка, забезпечував зниження маси тіла і попереджував її збільшення після бандажування шлунка. Поставлена задача вирішується тим, що в способі хірургічного лікування морбідного ожиріння, який включає супрабурсальне бандажування шлунка доступом через pars flaccidae після попереднього калібрування верхнього резервуару шлунка, згідно корисної моделі у випадку збільшення маси тіла в післяопераційному періоді другим етапом додатково виконують пересічення дванадцятипалої кишки на 2-4см дистальніше від пілоруса, заглушують її дистальну частину, пересікають порожню кишку на відстані 250±2см від ілеоцекального кута, дистальну частину порожньої кишки анастомозують з дванадцятипалою кишкою, проксимальну частину порожньої кишки анастомозують по Ру на відстані 75-100см від ілеоцекального кута. Додаткове виконання пересічення дванадцятипалої кишки на 2-4см дистальніше від пілоруса, заглушення її дистальної частини, пересічення порожньої кишки на відстані 250±2см від ілеоцекального кута, анастомозування дистальної частини порожньої кишки з дванадцятипалою кишкою, анастомозування проксимальної частини порожньої кишки по Ру на відстані 75-100см від ілеоцекального кута попереджує збільшення маси тіла в післяопераційному періоді, так як виключення великої частини тонкої кишки з процесу травлення сприяє розвитку синдрому мальабсорбції, яке проявляється порушенням всмоктування поживних речовин, мінералів, вітамінів, мікро- та макроелементів, що призводить до зниження маси тіла хворих. При цьому бандаж шлунка не знімається, тому немає необхідності в доповненні операції травматичною резекцією великої кривини шлунка (БПШ-В ДГЖ за Hess-Marseau). Вказані у формулі корисної моделі числові значення 2-4см дистальніше від пілоруса, 250±2см від ілеоцекального кута, 75-100см від ілеоцекального кута вибрані на основі клінічних спостережень на 5 хворих. Спосіб виконують наступним чином. Роблять супрабурсальне бандажування шлунка доступом через pars flaccidae після попереднього калібрування верхнього резервуару шлунка. Якщо в післяопераційному періоді збільшується маса тіла хворого, проводять другий етап, який включає верхньосерединну лапаротомію з обходженням мечовидного відростку зліва. Встановлюють модифіковані ранорозширювачі Сігала. Мобілізують гастродуоденальну зв'язку, пересікають дванадцятипалу кишку на 2-4см дистальніше пілоруса, заглушують її дистальну частину, порожню кишку пересікають на відстані 250±2см від ілеоцекального кута, з дистальним її кінцем накладають дуоденоєюноанастомоз "кінець-в-бік", а проксимальний кінець включають в пасаж по Ру на відстані 75-100см від ілеоцекального кута. При індексі маси тіла (ІМТ) хворого до 40 вибирають довжину загальної петлі 100см, а при ІМТ 41 і більше - 75см. Відновлюють цілісність очеревини. Рану пошарово зашивають. Накладають асептичну пов'язку. Приклад. Хвора К., 1969р.н., історія хвороби №4937, поступила в клініку 19.09.2005р. зі скаргами на збільшення маси тіла, задишку при фізичному навантаженні. З анамнезу: 2002р. оперована з приводу мор бідного ожиріння, виконано некероване супрабурсальне бандажування шлунка. Через декілька місяців після операції відмітила збільшення маси тіла. Обстежена: аналізи крові та сечі, рентгенографія шлунка, ЕГДФС, УЗД, УЗДС, ЕКГ, Ехо-КГ, функція зовнішнього дихання, рН-метрія шлунка, встановлено діагноз: Морбідне ожиріння. Стан після бандажування шлунка (2002р.). ІМТ склав 43. Після передопераційної підготовки 22.09.2005р. виконана операція: біліопанкреатичне шунтування за запропонованим способом. Виконали верхньосерединну лапаротомію з обходженням мечовидного відростку зліва. Встановили модифіковані ранорозширювачі Сігала. Мобілізували гастродуоденальну зв'язку, пересікли дванадцятипалу кишку на 3см дистальніше пілоруса, дистальну частину дванадцятипалої кишки заглушили лінійним степлером і двома напівкисетними швами. Порожню кишку пересікли на відстані 250см від ілеоцекального кута. З дистальною її частиною наклали дуоденоєюноанастомоз "кінець-в-бік", а проксимальний кінець включили в пасаж анастомозом по Ру на відстані 75см від ілеоцекального кута. Відновили цілісність очеревини. Гемостаз. Рану пошарово зашили. Наклали асептичну пов'язку. Оглянута через 6 міс. ІМТ склав 35, через 12міс. - 26. За запропонованим способом прооперовано 5 хворих. Збільшення маси тіла хворих в післяопераційному періоді не спостерігалось. В той час у 5 хворих прооперованих за способом аналогу в 2 випадках було збільшення маси тіла після бандажування шлунка. Таким чином, застосування запропонованого способу забезпечує зниження маси тіла і попереджує її збільшення в післяопераційному періоді.