Спосіб хірургічного лікування відкритокутової глаукоми

Винахід відноситься до галузі медицини, а зокрема до офтальмології і може використовуватись для мікрохірургічного лікування глаукоми. Відомий спосіб лікування глаукоми шляхом введення склеральних клаптів в кут передньої камери ока та іридоретракції (Краснов М.М. Микрохирургия глауком, М., 1974. -С.3). Проте, даний спосіб є травматичним та не забезпечує достатню компенсацію внутрішньоочного тиску. Також відомий і взятий авторами за прототип, спосіб лікування глаукоми, який заключається в тому, що клапті формують із внутрішніх шарів лімбальної частини рогової оболонки, а оперативне втручання являє собою поєднання трабекулектомії з іридоретракцією (А.с.№586909, МКИ A61F9/00, 1978). Недоліками даного способу є травматичність та виникнення післяопераційних ускладнень - гіфеми (потрапляння крові в передню камеру ока) та циклохоріоідальне відшарування судинної оболонки ока. В основу даного винаходу поставлено задачу удосконалити спосіб лікування відкритокутової глаукоми шляхом проведення трабекулопунктури та тунельного синусосклероклейзиса, що дозволить уникнути ускладнень, досягти вільного відтоку внутрішньоочної рідини субсклерально та подовжити гіпотензивний ефект. Поставлена задача вирішується тим, що в способі, який включає проведення оперативного втручання, формування склерального клаптя та введення його в передню камеру ока, згідно з винаходом, оперативне втручання виконують за технікою непроникаючої глибокої склеректомії, із центральної частини глибокого склерального клаптя формують смужку, в просвіт шоломового каналу вводять мікрошпатель, роблять проколи внутрішньої стінки синуса, прикривають їх неушкодженою зовнішньою стінкою шлоломового каналу, а підготовлену склеральну смужку вводять в передню камеру через шоломовий канал та прокол трабекули з носової сторони. Таке проведення оперативного втручання за технікою непроникаючої глибокої склеректомії, формування склеральної смужки та введення її через шоломовій канал та прокол трабекули створює умови для вільного відтоку внутрішньоочної рідини субсклерально, значно подовжує гіпотензивний ефект, зменшує травматичність та знижує ризик виникнення ускладнень. Спосіб здійснюється наступним чином. Після обробки операційного поля та проведення анестезії здійснюють розріз кон'юнктиви та тенонової капсули довжиною 5мм в нижньому склепінні по лімбу. Склеру оголяють та проводять гемостаз. Викроюють склеральний клапоть трикутної форми розмірами 3´3мм, основою до лімба на 1/3 товщини склери та відсепаровують до прозорих шарів рогівки. Викроєний клапоть відвертають доверху. Із глибоких шарів склери викроюють наступний клапоть, також трикутної форми, розмірами 1,5´1,5мм і також основою до лімба. Від вершини клаптя починають відсепарування, яке проводять до візуалізації шоломового каналу, при цьому зберігають шар склери на поверхні циліарного тіла. Видаляють верхню стінку склерального синуса зі смужкою корнеосклеральної тканини. Із центральної частини глибокого клаптя склери формують смужку розміром 0,5´1,5мм, решту частину клаптя відсікають біля основи, оголюючи при цьому шлемовий канал. Проводять трабекулопунктуру. Для цього в просвіт шоломового каналу вводять мікрошпатель шириною 0,5мм та роблять проколи внутрішньої стінки синуса по обидві його сторони. Проколи роблять так, що отвори на внутрішній стінці залишаються прикритими неушкодженою зовнішньою стінкою шоломового каналу. Виконують синусосклероклейзис. Для цього підготовлену склеральну смужку за допомогою мікрошпателя вводять в передню камеру ока через шоломовий канал та прокол внутрішньої стінки синуса (трабекули) з носової сторони. Поверхневий склеральний клапоть вкладають на місце. Кон'юнктиву та тенонову капсулу фіксують одним вузловим швом. Приклад Хвора Б., 1936 року народження. Госпіталізована з діагнозом відкритокутова глаукома І в обох очей. Гострота зору лівого ока - 0.9н/к, зір правого ока - 0.8н/к. Внутрішньоочний тиск (ВОТ) на лівому оці -29мм.рт.ст., на правому - 27мм.рт.ст.. Поле зору на правому оці незмінне, на лівому - з носової сторони звужене до 25°, та верхньоносової - до 30°. Тонографія: Ро - 22.4, КБ - 118 на лівому оці. На очному дні диск зорового нерву блідий, границі чіткі, фізіологічно екскавація розширена. Проведено оперативне втручання за розробленим способом на лівому оці. Хвора виписана на другий день. На сьомий день гострота зору на лівому оці - 0,9н/к, периферичне поле зору розширилось до 40° з носової сторони, ВОТ - 24мм. рт. ст., топографія Ро - 18,0мм. рт. ст., КБ- 65. Спостерігається стабілізація гіпотензивного ефекту. Через 1 рік спостережень. Гострота зору не змінилась. ВОТ - 21мм.рт.ст., Ро - 17.0мм. рт.ст., КБ-65. Фільтраційна подушка дифузно розлита. В післяопераційному та віддаленому періоді ускладнень не спостерігалось. Гіпотензивний ефект стабільний. Таким чином, спосіб дозволяє забезпечити стабільний гіпотензивний ефект та не викликає ускладнень.