Спосіб лікування деструктивних форм апендициту, ускладненого розлитим перитонітом

Винахід відноситься до медицини, зокрема до хірургії і може бути використаний для лікування деструктивних форм апендициту, ускладненого розлитим перитонітом. Відомий спосіб лікування деструктивних форм апендициту, ускладненого розлитим перитонітом [1], із використанням лапароскопічної техніки, при якому в хворого на розлитий перитоніт робиться конверсія з виконанням лапаротомії й операцію завершують відкритим способом. Недоліком відомого способу є підвищення травматичності оперативного втручання, збільшення часу операції і кількості післяопераційних ускладнень, більш тривалий післяопераційний період. Найбільш близьким по технічній сутності способу, що заявляється, є спосіб лапароскопічної апендектомії [2], що включає установку 3-х портів у передній черевній стінці - нижче пупка й у правій і лівій клубових областях. Недоліком відомого способу є те, що при виконанні операції з зазначених точок практично неможливо здійснити адекватну санацію і дренування всієї черевної порожнини при розлитому перитоніті. У основу винаходу поставлена задача розробити спосіб лікування деструктивних форм апендициту шляхом удосконалення лапароскопічної техніки проведення операції. Поставлена задача вирішується тим, що в способі лікування деструктивних форм апендициту, ускладненого розлитим перитонітом, що включає лапароскопічну апендектомію, відповідно до винаходу після завершення апендектомії в передній черевній стінці додатково встановлюють два лапароскопічних порти в правому і лівому підребер'ях, через які роблять санацію верхніх відділів черевної порожнини і проводять дренажі. Загальноприйняті способи лікування деструктивних форм апендициту, передбачають можливість проведення апендектомії з використанням лапароскопічного устаткування. Однак, у випадку виявлення у хворого розлитого перитоніту хірург змушений зробити конверсію й оперувати відкритим способом. Виконання ж повноцінної ревізії, санації і дренування черевної порожнини зі стандартних точок установки портів практично неможливо. Спосіб здійснюють наступним способом. Після обробки операційного поля, використовуючи стандартну техніку, встановлюють три лапароскопічних порти для апендектомії. 10мм порт установлювали на 2 см вище пупка й у правій клубовій області, 5мм порт - у лівій клубовій області. При виявленні деструктивного апендициту, ускладненого розлитим перитонітом, роблять лапароскопічну апендектомію, після чого в правому і лівому підребер'ях встановлюють додаткові 5мм порти, через які роблять санацію верхніх відділів черевної порожнини з наступним дренуванням. Приклад 1: Хворий М., 35 років. І. хв. № 736, поступив у клініку з діагнозом гострий апендицит до впровадження запропонованого способу в практику. При лапароскопії виявлений гангренозно змінений червоподібний відросток, розлитий серозно-фібрінозний перитоніт. Зроблено конверсію - середньо-середина лапаротомія, апендектомія лаваж і дренування черевної порожнини. Хворий виписаний у задовільному стані на 12-у добу після операції. У післяопераційному періоді через 3 місяці в хворого виникнули два лігатурних свищі в області серединної рани, що вимогали додаткового лікування. Приклад 2: Хворий В., 64 років. І. хв. №5466, поступив у клініку з діагнозом гострий гангренозноперфоративний апендицит. При лапароскопії виявлений розлитий серозно-фібрінозний перитоніт. Після виконання лапароскопічної апендектомії в правому і лівому підребер'ях додатково були встановлені два 5 мм порти, через які зроблена санація верхніх відділів черевної порожнини з наступним дренуванням. Хворий виписаний на амбулаторне лікування на 6-у добу. У післяопераційному періоді ускладнень не відзначали. Використання запропонованого способу лікування деструктивних форм апендициту, ускладненого розлитим перитонітом у 32 тематичних хворих дозволило скоротити тривалість і травматичність оперативного втручання, звести практично до нуля кількість післяопераційних ускладнень, скоротити в 2 рази тривалість стаціонарного лікування. Перевагами запропонованого способу є простота його виконання, зниження травматичності операції, повноцінність проведення санації всієї черевної порожнини, зменшення у 2 рази терміну стаціонарного лікування і кількості післяопераційних ускладнень. Джерела інформації прийняті до уваги: 1. Стрижелецкий В. В., Рутенбург Г. М., Михайлов А. П. Осложнения в абдоминальной эндовидеохирургии // Эндоскопическая хирургия. - 2000. -№5.-С.З-11. 2. Гостищев В. К., Сажин А. В., Авдовенко А. Л. Перитонит // М. - ГЭОТАР. -2002. - 240с