Кристалічні інсулін-кон’югати

Реферат: Даний винахід стосується кристалічних інсулін-кон'югатів. Даний винахід також стосується складів, способів лікування, способів введення і способів одержання, які включають дані кристалічні інсулін-кон'югати. UA 106224 C2 (12) UA 106224 C2 UA 106224 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 СПОРІДНЕНІ ЗАЯВКИ За даною заявкою запитується пріоритет на основі попередньої заявки США № 61/147878, внесеної в реєстр 28 січня 2009 року, попередньої заявки США № 61/159643, внесеної в реєстр 12 березня 2009 року, попередньої заявки США № 61/162107, внесеної в реєстр 20 березня 2009 року, попередньої заявки США № 61/163084, внесеної в реєстр 25 березня 2009 року, попередньої заявки США № 61/219896, внесеної в реєстр 24 червня 2009 року, попередньої заявки США № 61/219897, внесеної в реєстр 24 червня 2009 року, попередньої заявки США № 61/223572, внесеної в реєстр 7 липня 2009 року, і попередньої заявки США № 61/252857, внесеної в реєстр 19 жовтня 2009 року, зміст яких вводиться в даний винахід повністю за допомогою посилання. РІВЕНЬ ТЕХНІКИ Більшість систем для доставки лікарських засобів з "контрольованим вивільненням", відомі з попереднього рівня техніки (наприклад, патент США № 4145410 Sears, який описує вивільнення лікарського засобу з капсул, які є чутливими до дії ферментів), є нездатними забезпечувати лікарськими засобами пацієнта з інтервалами і концентраціями, які знаходяться в прямому співвідношенні з кількістю молекулярного індикатора (наприклад, метаболіту), присутнього в організмі людини. Таким чином, лікарські засоби в даних системах попереднього рівня техніки в даному значенні не "контролюються", але просто забезпечуються в формі повільного вивільнення, яка є незалежною від зовнішніх або внутрішніх факторів. Лікування цукрового діабету за допомогою ін’єктованого інсуліну є добре відомим і дослідженим прикладом, коли, повільне неконтрольоване вивільнення інсуліну є небажаним. Дійсно, зрозуміло, що проста заміну гормону не є достатньою для запобігання патологічним наслідкам, пов'язаним з даним захворюванням. Вважають, що розвиток даних наслідків відображає нездатність забезпечувати екзогенним інсуліном, концентраціям глюкози в крові, що пропорційно змінюються, які спостерігаються у пацієнта. Для розв'язання даної проблеми запропоновано декілька біологічних і біоінженерних підходів для розробки додаткових систем доставки фізіологічного інсуліну (наприклад, дивіться патент США № 4348387 Brownlee et al; патенти США № 5830506, 5902603 і 6410053 Taylor et al., і опубліковану патентну заявку США № 2004-0202719 Zion et al.). Кожна з даних систем основана на комбінації багатовалентної молекули, що зв'язується з глюкозою (наприклад, лектин Con А) і компонента на основі цукру, який оборотно зв'язується з багатовалентною молекулою, що зв'язується з глюкозою. Нажаль, Con А і багато які інші легкодоступні лектини мають здатність стимулювати проліферацію лімфоцитів. Після зв’язування з вуглеводневими рецепторами на поверхнях певних видів лімфоцитів, дані так звані "мітогенні" лектини потенційно здатні викликати мітоз лімфоцитів і за допомогою цього викликати їх проліферацію. Найбільш мітогенні лектини, включаючи Con А, є селективними мітогенами Т-клітин. Деякі лектини є менш селективними і стимулюють і Т-клітини і В-клітини. Місцевий або загальний in vivo вплив мітогенними лектинами може призводити в результаті до запалення, цитотоксичності, переварювання макрофагами і алергічних реакцій, включаючи анафілаксис. Крім того, відомо, що рослинні лектини є особливо імуногенними, призводячи до синтезу великих титрів антилектинових специфічних антитіл. Отже, зрозуміло, що мітогенні лектини не можна застосовувати в їх нативній формі для in vivo способів і приладів, якщо не надана підвищена міра обережності до запобігання їх вивільнення. Наприклад, в патенті США № 5830506, Тейлор особливо підкреслює токсичний ризик, який супроводжує застосування Con А, і підкреслює важливість і складність введення Con А в пристрій для доставки лікарського засобу, для якого також потрібно, щоб молекули глюкози і інсуліну вільно дифундували в і з пристрою. Ризик і складності, які супроводжують дані і інші in vivo застосування лектинів, значно зменшуються, якщо забезпечити альтернативною системою з контрольованою доставкою лікарського засобу, для якої не потрібні лектини. СУТЬ ВИНАХОДУ В одному аспекті, даний винахід стосується способів контролювання фармакокінетичних (PK) і/або фармакодинамічних (PD) профілів інсуліну способом, який є чутливим до загальних концентрацій сахариду, такого як глюкоза. Як обговорюється в прикладах, автори винаходу виявили, що коли інсулін кон’югують з сахаридними лігандами, що мають високу спорідненість, можна добитися PK/PD профілів, які відповідають змінам концентрації сахариду за відсутності егзогенної багатовалентної сахарид-зв'язуючої молекули, такої як Con А. Ця знахідка була несподіваною і забезпечила безпрецедентну можливість створити прості чутливі до сахариду інсулінові системи, що не містять лектин. 60 1 UA 106224 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Склади з уповільненим вивільненням загальноприйнятих інсулінів широко застосовуються для того, щоб уповільнити вивільнення інсуліну у велике коло кровообігу. Наприклад, PZI (протамін, цинк і інсулін) склади можна застосовувати для даної мети. Коли загальноприйняті інсуліни формулюють з протаміном і цинком, зазвичай одержують кристалічні склади з уповільненим вивільненням. На противагу цьому, коли інсулін-кон’югати, описані в даному винаході, формулюють з протаміном і цинком, застосовуючи аналогічні способи, одержують аморфні склади, і потрібні набагато більші кількості протаміну і цинку для забезпечення уповільненого вивільнення, ніж це потрібно для загальноприйнятих інсулінів, наприклад, RHI. Автори винаходу несподівано виявили, що певні інсулін-кон’югати, описані в даному винаході, можуть кристалізуватися. Інсулін-кон’югати важко кристалізувати, застосовуючи стандартні умови кристалізації інсуліну, найбільш ймовірно через їх сахарид-вмісних, стерично ускладнених структур. Як описано в даному винаході, потім кристалічні інсулін-кон’югати даного винаходу формулюють для одержання кристалічних складів з уповільненим вивільненням. Даний винахід забезпечує кристалічними інсулін-кон’югатами і складами, що їх містять. Також, даний винахід стосується способів одержання і застосування кристалічних інсулін-кон’югатів. Кристалічні склади інсулін-кон’югатів можуть бути переважними для збільшення відтворюваності від дози до дози, збільшення стабільності складу і зниження агломерації частинок протягом тривалого періоду зберігання. ВИЗНАЧЕННЯ Визначення конкретних функціональних груп, хімічних термінів і загальних термінів, що застосовуються у всьому описі, описують більш детально нижче. Для цілей даного винаходу, хімічні елементи визначають згідно з періодичною таблицею елементів, CAS версія, Handbook th of Chemistry and Physics, 75 Ed., внутрішньою обкладинкою, і специфічні функціональні групи визначають, як описано в даному винаході. Крім того, загальні принципи органічної хімії, а також специфічні функціональні угруповання і хімічну активність описують в Organic Chemistry, Thomas Sorrell, University Science BookS,Sausalito, 1999; Smith and March March's Advanced th Organic Chemistry, 5 Edition, John Wiley & Sons, Inc., New York, 2001; Larock, Comprehensive Organic Transformations, VCH Publishers, Inc., New York, 1989; CarrutherS,Some Modern Methods rd of Organic Synthesis, 3 Edition, Cambridge University Press, Cambridge, 1987. Ацил Як застосовують в даному винаході, термін "ацил" стосується групи, що має загальну x1 x1 x1 x1 x1 x1 формулу -C(=О)R , -C(=О)OR , -C(=О)-O-C(=О)R , -C(=О)SR , -C(=О)N(R )2, -C(=S)R , x1 x1 x1 x1 x1 x1 x1 x1 x1 x1 C(=S)N(R )2 і -C(=S)S(R ), -C(=NR )R , -C(=NR )OR , -C(=NR )SR і -C(=NR )N(R )2, в яких x1 R являє собою водень; галоген; заміщений або незаміщений гідроксил; заміщений або незаміщений тіол; заміщений або незаміщений аміно; заміщений або незаміщений ацил; циклічну або ациклічну, заміщену або незаміщену, розгалужену або нерозгалужену аліфатичну групу; циклічну або ациклічну, заміщену або незаміщену, розгалужену або нерозгалужену гетероаліфатичну групу; циклічний або ациклічний, заміщений або незаміщений, розгалужений або нерозгалужений алкіл; циклічний або ациклічний, заміщений або незаміщений, розгалужений або нерозгалужений алкеніл; заміщений або незаміщений алкініл, заміщений або незаміщений арил, заміщений або незаміщений гетероарил, оксіаліфатичну групу, оксигетероаліфатичну групу, алкілокси, гетероалкілокси, арилокси, гетероарилокси, тіооксіаліфатичну групу, тіооксигетероаліфатичну групу, алкілтіокси, гетероалкілтіоокси, арилтіоокси, гетероарилтіоокси, заміщений моно- або ді-аліфатичними групами амін, заміщений моно- або ди-гетероаліфатичними групами амін, моно- або ді-алкіламіно, моно- або x1 ди-гетероалкіламіно, моно- або ді-ариламіно, або моно- або ди-гетероариламіно; або дві R групи, взяті разом, утворюють 5- або 6-членне гетероциклічне кільце. Приклади ацильних груп включають альдегіди (-CHO), карбонові кислоти (-CO2H), кетон, ацилгалогеніди, ефір, аміди, іміни, карбонати, карбамати і сечовини. Ацильні замісники включають, але не обмежуються, будь-які з замісників, описаних в даному винаході, які призводять в результаті до утворення стабільної молекули (наприклад, аліфатичний замісник, алкіл, алкеніл, алкініл, гетероаліфатичний замісник, гетероцикліл, арил, гетероарил, ацил, оксо, іміно, тіооксо, ціано, ізоціано, аміно, азидо, нітро, гідроксил, тіол, галоген, аміноаліфатичний замісник, аміногетероаліфатичний замісник, алкіламіно, гетероалкіламіно, ариламіно, гетероариламіно, алкіларил, арилалкіл, оксіаліфатичний замісник, оксигетероаліфатичний замісник, алкілокси, гетероалкілокси, арилокси, гетероарилокси, тіооксіаліфатичний замісник, тіооксигетероаліфатичний замісник, алкілтіоокси, гетероалкілтіоокси, арилтіоокси, гетероарилтіоокси, ацилокси, і подібні, кожний з яких можна додатково заміщувати або не заміщувати). 60 2 UA 106224 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Аліфатична група Як застосовують в даному винаході, термін "аліфатична група" означає необов'язково заміщену вуглеводневу групу, яка може бути нормальною (тобто нерозгалуженою), розгалуженою або циклічною ("карбоциклічною") і може бути повністю насиченою або може містити одну або більше ділянку ненасиченості, але яка не є ароматичною. Якщо не вказано особливо, аліфатичні групи містять 1-12 атомів вуглецю. У деяких варіантах здійснення аліфатичні групи містять 1-6 атомів вуглецю. У деяких варіантах здійснення аліфатичні групи містять 1-4 атомів вуглецю, і в ще інших варіантах здійснення аліфатичні групи містять 1-3 атомів вуглецю. Відповідні аліфатичні групи включають, але не обмежуються, лінійні або розгалужені, алкільні, алкенільні і алкінільні групи, і їх гібриди, такі як (циклоалкіл)алкіл, (циклоалкеніл)алкіл або (циклоалкіл)алкеніл. Алкеніл Як застосовують в даному винаході, термін "алкеніл" означає необов'язково заміщену моновалентну групу, одержану з аліфатичної групи з нормальним або розгалуженим ланцюгом, що містить щонайменше один подвійний зв'язок вуглець-вуглець, видаленням одного атома водню. У певних варіантах здійснення алкенільна група, що застосовується в даному винаході, містить 2-6 атомів вуглецю. У певних варіантах здійснення алкенільна група, що застосовується в даному винаході, містить 2-5 атомів вуглецю. У деяких варіантах здійснення алкенільна група, що застосовується в даному винаході, містить 2-4 атомів вуглецю. В іншому варіанті здійснення, алкенільна група, що застосовується, містить 2-3 атомів вуглецю. Алкенільні групи включають, наприклад, етеніл, пропеніл, бутеніл, 1-метил-2-бутен-1-іл і подібні. Алкіл Як застосовують в даному винаході, термін "алкіл" стосується необов'язково заміщених насичених вуглеводневих радикалів з нормальним або розгалуженим ланцюгом, одержаних з аліфатичної молекули, що містить 1-6 атомів вуглецю, видаленням одного атома водню. У деяких варіантах здійснення алкільна група, що застосовується в даному винаході, містить 1-5 атомів вуглецю. В іншому варіанті здійснення алкільна група, що застосовується, містить 1-4 атомів вуглецю. У ще інших варіантах здійснення алкільна група містить 1-3 атомів вуглецю. У ще іншому варіанті здійснення алкільна група містить 1-2 атомів вуглецю. Приклади алкільних радикалів включають, але не обмежуються, метил, етил, н-пропіл, ізопропіл, н-бутил, ізобутил, втор-бутил, втор-пентил, ізопентил, трет-бутил, н-пентил, неопентил, н-гексил, втор-гексил, нгептил, н-октил, н-децил, н-ундецил, додецил і подібні. Алкініл Як застосовують в даному винаході, термін "алкініл" стосується необов'язково заміщеної моновалентної групи, одержаної з аліфатичної молекули з нормальним або розгалуженим ланцюгом, що містить щонайменше один потрійний зв'язок вуглець-вуглець, видаленням одного атома вуглецю. У певних варіантах здійснення алкінільна група, що застосовується в даному винаході, містить 2-6 атомів вуглецю. У певних варіантах здійснення алкінільна група, що застосовується в даному винаході, містить 2-5 атомів вуглецю. У деяких варіантах здійснення алкінільна група, що застосовується в даному винаході, містить 2-4 атомів вуглецю. В іншому варіанті здійснення алкінільна група, що застосовується, містить 2-3 атомів вуглецю. Приклади алкінільних груп включають, але не обмежуються, етиніл, 2-пропініл (пропаргіл), 1пропініл і подібні. Арил Як застосовують в даному винаході, термін "арил", що застосовується окремо або як частина більшого угруповання, як в "аралкіл", "аралкокси" або "арилоксіалкіл", стосується необов'язково заміщеної моноциклічної і біциклічної кільцевої системи, що містить сумарно 510 кільцевих членів, в яких щонайменше одне кільце в системі є ароматичним і в яких кожне кільце в системі містить 3-7 кільцевих членів. Термін "арил" можна застосовувати взаємозамінно з терміном "арильне кільце". У певних варіантах здійснення даного винаходу "арил" стосується ароматичної кільцевої системи, яка включає, але не обмежується, феніл, біфеніл, нафтил, антрацил і подібні, які можуть містити один або більше замісників. Арилалкіл Як застосовують в даному винаході, термін "арилалкіл" стосується алкільної групи, заміщеної арильною групою (наприклад, ароматичною або гетероароматичною групою). Дивалентний вуглеводневий ланцюг Як застосовують в даному винаході, термін "дивалентний вуглеводневий ланцюг" (також званий "дивалентна алкіленова група") являє собою поліметиленову групу, тобто -(CH2)Z-, в якій z являє собою позитивне ціле від 1 до 30, від 1 до 20, від 1 до 12, від 1 до 8, від 1 до 6, від 1 до 4, від 1 до 3, від 1 до 2, від 2 до 30, від 2 до 20, від 2 до 10, від 2 до 8, від 2 до 6, від 2 до 4 3 UA 106224 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 або від 2 до 3. Заміщений дивалентний вуглеводневий ланцюг являє собою поліметиленову групу, в якій один або більше метиленових атомів водню заміщують замісником. Придатні замісники включають замісники, описані нижче для заміщеної аліфатичної групи. Карбоніл Як застосовують в даному винаході, термін "карбоніл" стосується моновалентного або дивалентного угруповання, що містить подвійний зв'язок вуглець-кисень. Необмежувальні приклади карбонільних груп включають альдегіди, кетон, карбонові кислоти, ефір, амід, енони, ацилгалогеніди, ангідриди, сечовини, карбамати, карбонати, тіоефіри, лактони, лактами, гідроксамати, ізоціанати і хлорформіати. Циклоаліфатична група Як застосовують в даному винаході, термін "циклоаліфатична група" або "карбоцикл", що застосовується окремо або як частина більшого угруповання, належать до необов'язково заміщеної насиченої або частково ненасиченої циклічної аліфатичної моноциклічної або біциклічної кільцевої системи, як описано в даному винаході, що містить 3-10 членів. Циклоаліфатичні групи включають, без обмеження, циклопропіл, циклобутил, циклопентил, циклопентеніл, циклогексил, циклогексеніл, циклогептил, циклогептеніл, циклооктил, циклооктеніл і циклооктадієніл. У деяких варіантах здійснення циклоалкіл містить 3-6 атомів вуглецю. Галоген Як застосовують в даному винаході, термін "галоген" стосується атома, вибраного з фтору (фтор, -F), хлору (хлор, -Cl), брому (бром, -Br) і йоду (йод, -I). Гетероаліфатична група Як застосовують в даному винаході, термін "гетероаліфатична група" означає необов'язково заміщену вуглеводневу групу, що містить, на додаток до атомів вуглецю, 1-5 гетероатомів, яка може мати нормальний ланцюг (тобто нерозгалужений) або бути розгалуженою або циклічною ("гетероциклічною") і може бути повністю насиченою або може містити один або більше фрагментів ненасиченості, але яка не є ароматичною. Якщо не вказано особливо, гетероаліфатичні групи містять 1-6 атомів вуглецю, в яких 1-3 атоми вуглецю необов'язково і незалежно заміщують гетероатомами, вибраним з кисню, азоту і сірки. У деяких варіантах здійснення гетероаліфатичні групи містять 1-4 атоми вуглецю, в яких 1-2 атоми вуглецю необов'язково і незалежно заміщують гетероатомами, вибраними з кисню, азоту і сірки. У ще інших варіантах здійснення гетероаліфатичні групи містять 1-3 атоми вуглецю, в яких один атом вуглецю необов'язково і незалежно заміщують гетероатомом, вибраним з кисню, азоту і сірки. Придатні гетероаліфатичні групи включають, але не обмежуються, лінійні або розгалужені, гетероалкільні, гетероалкенільні і гетероалкінільні групи. Гетероаралкіл Як застосовують в даному винаході, термін "гетероаралкіл" стосується алкільної групи, заміщеної гетероарилом, в якій алкільну і гетероарильну частину незалежно необов'язково заміняють. Гетероарил Як застосовують в даному винаході, термін "гетероарил", що застосовується окремо або як частина більшого угруповання, наприклад, "гетероаралкіл" або "гетероаралкокси", стосується необов'язково заміщеної групи, що містить 5-10 кільцевих атомів, переважно 5, 6 або 9 кільцевих атомів; що містить 6, 10 або 14 π електронів, розподілених в циклічній групі; і що містить, на додаток до атомів вуглецю, від одного до п'яти гетероатомів. Гетероарильні групи включають, без обмеження, тієніл, фураніл, піроліл, імідазоліл, піразоліл, триазоліл, тетразоліл, оксазоліл, ізоксазоліл, оксадіазоліл, тіазоліл, ізотіазоліл, тіадіазоліл, піридил, піридазиніл, піримідиніл, піразиніл, індолізиніл, пуриніл, нафтаридиніл і птеридиніл. Терміни "гетероарил" і "гетероар-", як застосовують в даному винаході, також включають групи, в яких гетероароматичне кільце конденсують з одним або більше арильними, карбоциклічними або гетероциклічними кільцями, де радикал або місце приєднання знаходиться в гетероароматичному кільці. Необмежувальні приклади включають індоліл, ізоіндоліл, бензотієніл, бензофураніл, дибензофураніл, індазоліл, бензімідазоліл, бензтіазоліл, хіноліл, ізохіноліл, цинолініл, фталазиніл, хіназолініл, хіноксалініл, 4H-хінолізиніл, карбазоліл, акридиніл, феназиніл, фенотіазиніл, феноксазиніл, тетрагідрохінолініл і тетрагідроізохінолініл. Гетероарильна група може бути моно- або біциклічною. Термін "гетероарил" можна застосовувати взаємозамінно з термінами "гетероарильне кільце", "гетероарильна група" або "гетероароматична група", будь-який з даних термінів включає кільця, які необов'язково заміняють. 60 4 UA 106224 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Гетероатом Як застосовують в даному винаході, термін "гетероатом" стосується азоту, кисню або сірки, і включає будь-яку окиснену форму азоту або сірки, і будь-яку кватернізовану форму основного азоту. Термін "азот" також включає заміщений азот. Гетероциклічний Як застосовують в даному винаході, терміни "гетероцикл", "гетероциклічний радикал" і "гетероциклічне кільце" застосовують взаємозамінно, і вони належать до стабільної необов'язково заміщеної 5-7-членної моноциклічної або 7-10-членної біциклічної гетероциклічної групи, яка є або насиченою або частково ненасиченою, і містить, на додаток до атомів вуглецю, один або більше гетероатомів, як визначено вище. Гетероциклічне кільце можна приєднувати до її бічної групи при будь-якому гетероатомі або атомі вуглецю, що призводить в результаті до стабільної структури, і будь-який з кільцевих атомів можна необов'язково заміщувати. Приклади даних насичених або частково ненасичених гетероциклічних радикалів включають, без обмеження, тетрагідрофураніл, тетрагідротієніл, піролідиніл, піролідоніл, піперидиніл, піролініл, тетрагідрохінолініл, тетрагідроізохінолініл, декагідрохінолініл, оксазолідиніл, піперазиніл, діоксаніл, діоксоланіл, діазепеніл, оксазепеніл, тіазепеніл, морфолініл і хінуклідиніл. Терміни "гетероцикл", "гетероциклічне кільце", "гетероциклічна група" і "гетероциклічний радикал" застосовують взаємозамінно в даному винаході, і вони також включають групи, в яких гетероциклічне кільце конденсують з одним або більше арильними, гетероарильними або карбоциклічними кільцями, такі як індолініл, 3Hіндоліл, хроманіл, фенантридиніл або тетрагідрохінолініл, де радикал або місце приєднання знаходиться в гетероциклічному кільці. Гетероциклічна група може бути моно- або біциклічною. Термін "гетероциклілалкіл" стосується алкільної групи, заміщеної гетероциклом, в якій алкільна і гетероциклічна частини незалежно необов'язково заміняють. Ненасичена Як застосовують в даному винаході, термін "ненасичена" означає те, що група містить один або більше подвійних або потрійних зв'язків. Частково ненасичена Як застосовують в даному винаході, термін "частково ненасичена" стосується кільцевої групи, яка містить щонайменше один подвійний або потрійний зв'язок. Передбачається, що термін "частково ненасичена" включає кільця, що містять декілька сайтів ненасиченості, але не передбачається, що він включає арильні або гетероарильні групи, як визначено в даному винаході. Необов'язково заміщена Як описано в даному винаході, сполуки даного винаходу можуть містити "необов'язково заміщені" групи. Загалом, термін "заміщена", їй передує йому термін "необов'язково" чи ні, означає те, що один або більше атомів водню названої групи заміщують відповідним замісником. Якщо не вказано особливо, "необов'язково заміщена" група може містити відповідний замісник в будь-якому положенні групи, яке можна замістити, і коли більше одного положення в будь-якій даній структурі можна замістити більше ніж одним замісником, вибраним з вказаної групи, замісник може бути або однаковим або різним в кожному положенні. Комбінації замісників, що передбачаються даним винаходом, переважно являють собою комбінації, які призводять в результаті до утворення стабільних або хімічно можливих сполук. Термін "стабільне", як застосовують в даному винаході, стосується сполук, які практично не змінюються в умовах, передбачених для їх одержання, виявлення і, в певних варіантах здійснення, їх виділення, очищення, і застосування для однієї або більше цілей, описані в даному винаході. Придатні моновалентні замісники при атомі вуглецю, який можна замістити, "необов'язково заміщеної" групи незалежно являють собою галоген; -(CH2)0-4Rº; -(CH2)0-4OR°; -О-(CH2)04C(О)OR°; -(CH2)0-4CH(ORº)2; -(CH2)0-4SR°; -(CH2)0-4Ph, який може бути заміщений Rº; -(CH2)04O(CH2)0-1Ph, який може бути заміщений R°; -CH=CHPh, який може бути заміщений Rº; -NO2; CN; -N3; -(CH2)0-4N(Rº)2; -(CH2)0-4N(Rº)C(О)R°; -N(Rº)С(S)R°; -(CH2)0-4N(Rº)C(О)NR°2; -N(Rº)С(S)NR°2; -(CH2)0-4N(Rº)C(О)OR°; -N(Rº)N(Rº)C(О)R°; -N(Rº)N(Rº)C(О)NR°2; N(Rº)N(Rº)C(О)OR°; -(CH2)0-4C(О)R°; -С(S)Rº; -(CH2)0-4C(О)OR°; -(CH2)0-4C(О)SR°; -(CH2)04C(О)OSiR°3; -(CH2)0-4OC(О)R°; -OC(О)(CH2)0-4SR-; SC(S)SRº; -(CH2)0-4SC(О)Rº; -(CH2)0-4C(О)NR°2; -С(S)NR°2; -С(S)SRº; -SC(S)SR°, -(CH2)0-4OC(О)NR°2; -C(О)N(ORº)R°; -C(О)C(О)Rº; C(О)CH2C(О)Rº; -С(NORº)R°; -(CH2)0-4SSRº; -(CH2)0-4S(О)2R°; -(CH2)0-4S(О)2OR°; -(CH2)04OS(О)2R°; -S(О)2NR°2; -(CH2)0-4S(О)R°; -N(Rº)S(О)2NR°2; -N(Rº)S(О)2R°; -N(ORº)R°; -С(NH)NR°2; Р(О)2Rº; -Р(О)R°2; -OP(О)R°2; -OP(О)(ORº)2; SiR°3; -(C1-4 нормальний або розгалужений алкілен)O-N(Rº)2; або -(C1-4 нормальний або розгалужений алкілен)C(О)O-N(Rº)2, в яких кожний 5 UA 106224 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 R° можна заміщувати, як визначено нижче, і він незалежно являє собою водень, C1-6 аліфатичну групу, -CH2Ph, -O(CH2)0-1Ph або 5-6-членне насичене, частково ненасичене або арильне кільце, що містить 0-4 гетероатоми, незалежно вибрані з азоту, кисню або сірки, або, незважаючи на визначення вище, два незалежні R°, взяті разом з розділяючим їх атомом (атомами), утворюють 3-12-членне насичене, частково ненасичене або арильне моно- або біциклічне кільце, що містить 0-4 гетероатоми, незалежно вибрані з азоту, кисню або сірки, які можна заміщувати, як визначено нижче. Придатні моновалентні замісники за R° (або кільце, утворене двома незалежними R° разом • • з розділяючими їх атомами), незалежно являють собою галоген, -(CH2)0-2R , -(галогенR ), -(CH2)0• • • • 2OH, -(CH2)0-2OR , -(CH2)0-2CH(OR )2; -О(галогенR ), -CN, -N3, -(CH2)0-2C(О)R , -(CH2)0-2C(О)OH, • • • • • (CH2)0-2C(О)OR , -(CH2)0-2SR , -(CH2)0-2SH, -(CH2)0-2NH2, -(CH2)0-2NHR , -(CH2)0-2NR 2, -NO2, -SiR 3, • • • • -OSiR 3, -C(О)SR , -(C1-4 нормальний або розгалужений алкілен)C(О)OR або -SSR , в яких • кожний R є незаміщеним або, з префіксом "галоген", заміщеним тільки одним або більше галогенами, і незалежно вибраним з C1-4 аліфатичної групи, -CH2Ph, -O(CH2)0-1Ph або 5-6членного насиченого, частково ненасиченого або арильного кільця, що містить 0-4 гетероатоми, незалежно вибрані з азоту, кисню або сірки. Придатні двовалентні замісники при насиченому атомі вуглецю R° включають =О і =S. Придатні двовалентні замісники при насиченому атомі вуглецю "необов'язково заміщеної" * *, групи включають наступні: =О, =S, =NNR 2, =NNHC(О)R*, =NNHC(О)OR*, =NNHS(О)2R*, =NR *, * * =NOR -O(C(R 2))2-3O- або -S(C(R 2))2-3S-, в яких кожний незалежний R* вибирають з водню, C1-6 аліфатичної групи, яку можна заміщувати, як визначено нижче, або незаміщеного 5-6-членного насиченого, частково ненасиченого або арильного кільця, що містить 0-4 гетероатоми, незалежно вибрані з азоту, кисню або сірки. Придатні двовалентні замісники, які з’єднані з віцинальними атомами вуглецю, які можна замістити, "необов'язково заміщеної" групи * включають: -О(CR 2)2-3O-, в яких кожний незалежний R* вибирають з водню, C1-6 аліфатичної групи, які можна заміщувати, як визначено нижче, або незаміщене 5-6-членне насичене, частково ненасичене або арильне кільце, що містить 0-4 гетероатоми, незалежно вибрані з азоту, кисню або сірки. * • • • Придатні замісники при аліфатичній групі R включають галоген, -R , -(галогенR ), -OH, -OR , • • • • • -O(галогенR ), -CN, -C(О)OH, -C(О)OR , -NH2, -NHR , -NR 2 або -NO2, в яких кожний R не заміщують або, з префіксом "галоген", заміщують тільки одним або більше галогенами, і незалежно являє собою C1-4 аліфатичну групу, -CH2Ph, -O(CH2)0-1Ph або 5-6-членне насичене, частково ненасичене або арильне кільце, що містить 0-4 гетероатоми, незалежно вибрані з азоту, кисню або сірки. Придатні замісники при азоті, який можна замістити, "необов'язково заміщеної" групи †, † † † † † † † включають -R -NR 2, -C(О)R , -C(О)OR , -C(О)C(О)R , -C(О)CH2C(О)R , -S(О)2R , -S(О)2NR 2, † † † † † C(S)NR 2, -C(NH)NR 2 або -N(R )S(О)2R ; в яких R незалежно являє собою водень, C1-6 аліфатичну групу, яку можна заміщувати, як визначено нижче, незаміщений -OPh або незаміщене 5-6-членне насичене, частково ненасичене або арильне кільце, що містить 0-4 гетероатоми, незалежно вибрані з азоту, кисню або сірки, або, незважаючи на визначення † вище, два незалежні R , взяті разом з розділяючим їх атомом (атомами), утворюють незаміщене 3-12-членне насичене, частково ненасичене або арильне моно- або біциклічне кільце, що містить 0-4 гетероатоми, незалежно вибрані з азоту, кисню або сірки. † • Придатні замісники аліфатичної групи R незалежно являють собою галоген, -R , • • • • • • (галогенR ), -OH, -OR , -O(галогенR ), -CN, -C(О)OH, -C(О)OR , -NH2, -NHR , -NR 2 або -NO2, в яких • кожний R не заміщують або, з префіксом "галоген", заміщують тільки одним або більше галогенами, і незалежно являє собою C1-4 аліфатичну групу, -CH2Ph, -O(CH2)0-1Ph, або 5-6членне насичене, частково ненасичене або арильне кільце, що містить 0-4 гетероатоми, незалежно вибрані з азоту, кисню або сірки. Придатна захисна група Як застосовують в даному винаході, термін "придатна захисна група" стосується захисних груп аміногрупи або захисних груп гідроксильної групи, залежно від розташування в сполуці, і включають захисні групи, детально описані в Protecting groups in Organic Synthesis, T. W. rd Greene and P. G. M. Wuts, 3 edition, John Wiley & Sons, 1999. Придатні аміно-захисні групи включають метилкарбамат, етилкарбамат, 9флуоренілметилкарбамат (Fmoc), 9-(2-сульфо)флуоренілметилкарбамат, 9-(2,7дибром)флуоренілметилкарбамат, 2,7-ди-трет-бутил-[9-(10,10-діоксо-10,10,10,10тетрагідротіоксантил)]метилкарбамат (DBD-Tmoc), 4-метоксифенацилкарбамат (Phenoc), 2,2,2трихлоретилкарбамат (Troc), 2-триметилсилілетилкарбамат (Teoc), 2-фенілетилкарбамат (hZ), 1-(1-адамантил)-1-метилетилкарбамат (Adpoc), 1,1-диметил-2-галогенетилкарбамат, 1,1 6 UA 106224 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 диметил-2,2-диброметилкарбамат (DB-трет-BOC), 1,1-диметил-2,2,2-трихлоретилкарбамат (TCBOC), 1-метил-1-(4-біфенілил)етилкарбамат (Bpoc), 1-(3,5-ди-трет-бутилфеніл)-1метилетилкарбамат (трет-Bumeoc), 2-(2'- і 4'-піридил)етилкарбамат (Pyoc), 2-(N,Nдициклогексилкарбоксамідо)етилкарбамат, трет-бутилкарбамат (BOC), 1-адамантилкарбамат (Adoc), вінілкарбамат (Voc), алілкарбамат (Alloc), 1-ізопропілалілкарбамат (Ipaoc), цинамілкарбамат (Coc), 4-нітроцинамілкарбамат (Νoc), 8-хінолілкарбамат, Nгідроксипіперидинілкарбамат, алкілдитіокарбамат, бензилкарбамат (Cbz), пметоксибензилкарбамат (Moz), п-нітробензилкарбамат, п-бромбензилкарбамат, пхлорбензилкарбамат, 2,4-дихлорбензилкарбамат, 4-метилсульфамілбензилкарбамат (Msz), 9антрилметилкарбамат, дифенілметилкарбамат, 2-метилтіоетилкарбамат, 2метилсульфонілетилкарбамат, 2-(п-толуолсульфоніл)етилкарбамат, [2-(1,3дитіаніл)]метилкарбамат (Dmoc), 4-метилтіофенілкарбамат (Mtpc), 2,4диметилтіофенілкарбамат (Bmpc), 2-фосфоніоетилкарбамат (Peoc), 2трифенілфосфоніоізопропілкарбамат (Ppoc), 1,1-диметил-2-ціаноетилкарбамат, м-хлор-пацилоксибензилкарбамат, п-(дигідроксиборил)бензилкарбамат, 5бензизоксазолілметилкарбамат, 2-(трифторметил)-6-хромонілметилкарбамат (Tcroc), мнітрофенілкарбамат, 3,5-диметоксибензилкарбамат, о-нітробензилкарбамат, 3,4-диметокси-6нітробензилкарбамат, феніл(про-нітрофеніл)метилкарбамат, фенотіазиніл-(10)- карбонільне похідне, N'-п-толуолсульфоніламінокарбонільне похідне, N'- феніламінотіокарбонільне похідне, трет-амілкарбамат, 5-бензилтіокарбамат, п-ціанобензилкарбамат, циклобутилкарбамат, циклогексилкарбамат, циклопентилкарбамат, циклопропілметилкарбамат, пдецилоксибензилкарбамат, 2,2-диметоксикарбонілвінілкарбамат, о-(N,Nдиметилкарбоксамідо)бензилкарбамат, 1,1-диметил-3-(N,Nдиметилкарбоксамідо)пропілкарбамат, 1,1-диметилпропінілкарбамат, ди(2піридил)метилкарбамат, 2-фуранілметилкарбамат, 2-йодетилкарбамат, ізоборнілкарбамат, ізобутилкарбамат, ізонікотинілкарбамат, п-(п'-метоксифенілазо)бензилкарбамат, 1метилциклобутилкарбамат, 1-метилциклогексилкарбамат, 1-метил-1циклопропілметилкарбамат, 1-метил-1-(3,5-диметоксифеніл)етилкарбамат, 1-метил-1-(пфенілазофеніл)етилкарбамат, 1-метил-1-фенілетилкарбамат, 1-метил-1-(4піридил)етилкарбамат, фенілкарбамат, п-(фенілазо)бензилкарбамат, 2,4,6-три-третбутилфенілкарбамат, 4-(триметиламоній)бензилкарбамат, 2,4,6-триметилбензилкарбамат, формамід, ацетамід, хлорацетамід, трихлорацетамід, трифторацетамід, фенілацетамід, 3фенілпропанамід, піколінамід, 3-піридилкарбоксамід, N-бензоїлфенілаланільне похідне, бензамід, п-фенілбензамід, о-нітрофенілацетамід, о-нітрофеноксіацетамід, ацетоацетамід, (Nдитіобензилоксикарбоніламіно)ацетамід, 3-(п-гідроксифеніл)пропанамід, 3-(онітрофеніл)пропанамід, 2-метил-2-(о-нітрофенокси)пропанамід, 2-метил-2-(офенілазофенокси)пропанамід, 4-хлорбутанамід, 3-метил-3-нітробутанамід, о-нітроцинамід, Nацетилметіонінове похідне, о-нітробензамід, о-(бензоїлоксиметил)бензамід, 4,5-дифеніл-3оксазолін-2-он, N-фталімід, N-дитіасукцинімід (DtS), N-2,3-дифенілмалеімід, N-2,5диметилпірол, N-1,1,4,4-тетраметилдисилілазациклопентановий продукт приєднання (STABASE), 5-заміщений 1,3-диметил-1,3,5-триазациклогексан-2-он, 5-заміщений 1,3-дибензил1,3,5-триазациклогексан-2-он, 1-заміщений 3,5-динітро-4-піридон, N-метиламін, N-аліламін, N[2-(триметилсиліл)етокси]метиламін (SEM), N-3-ацетоксипропіламін, N-(1-ізопропіл-4-нітро-2оксо-3-піролін-3-іл)амін, четвертинні солі амонію, N-бензиламін, N-ди(4метоксифеніл)метиламін, N-5-дибензосубериламін, N-трифенілметиламін (Tr), N-[(4метоксифеніл)дифенілметил]амін (ММTr), N-9-фенілфлуореніламін (PhF), N-2,7-дихлор-9флуоренілметиленамін, N-фероценілметиламіно (Fcm), N-2-піколіламіно N'-оксид, N-1,1диметилтіометиленамін, N-бензиліденамін, N-п-метоксибензиліденамін, N-дифенілметиленамін, N-[(2-піридил)мезитил]метиленамін, N-(N’,N’-диметиламінометилен)амін, N,N'ізопропілідендіамін, N-п-нітробензиліденамін, N-саліциліденамін, N-5- хлорсаліциліденамін, N(5-хлор-2-гідроксифеніл)фенілметиленамін, N-циклогексиліденамін, N-(5,5-диметил-3-оксо-1циклогексеніл)амін, N-боранове похідне, похідне N-дифенілборинової кислоти, N[феніл(пентакарбонілхром- або вольфрам)карбоніл]амін, хелат N-міді, хелат N-цинку, Nнітроамін, N-нітрозоамін, N-оксид аміну, дифенілфосфінамід (Dpp), диметилтіофосфінамід (Mpt), дифенілтіофосфінамід (Ppt), діалкілфосфорамідати, дибензилфосфорамідати, дифенілфосфорамідати, бензолсульфенамід, о-нітробензолсульфенамід (ΝpS), 2,4динітробензолсульфенамід, пентахлорбензолсульфенамід, 2-нітро-4метоксибензолсульфенамід, трифенілметилсульфенамід, 3-нітропіридинсульфенамід (ΝpyS), п-толуолсульфонамід (TS), бензолсульфонамід, 2,3,6,-триметил-4-метоксибензолсульфонамід (Mtr), 2,4,6-триметоксибензолсульфонамід (Mtb), 2,6-диметил-4-метоксибензолсульфонамід 7 UA 106224 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (Pme), 2,3,5,6-тетраметил-4-метоксибензолсульфонамід (Mte), 4-метоксибензолсульфонамід (MbS), 2,4,6-триметилбензолсульфонамід (MtS), 2,6-диметокси-4-метилбензолсульфонамід (iMdS), 2,2,5,7,8-пентаметилхроман-6-Сульфонамід (Pmc), метансульфонамід (MS), βтриметилсилілетансульфонамід (SES), 9-антраценсульфонамід, 4-(4',8'диметоксинафтилметил)бензолсульфонамід (DNMBS), бензилсульфонамід, трифторметилсульфонамід і фенацилсульфонамід. Придатні захисні групи гідроксильної функції включають метил, метоксиметил (MOM), метилтіометил (MTM), трет-бутилтіометил, (фенілдиметилсиліл)метоксиметил (SMOM), бензилоксиметил (BOM), п-метоксибензилоксиметил (PMBM), (4-метоксифенокси)метил (pAOM), гваяколметил (GUM), трет-бутоксиметил, 4-пентенілоксиметил (POM), силоксиметил, 2метоксіетоксиметил (MEM), 2,2,2-трихлоретоксиметил, біс(2-хлоретокси)метил, 2(триметилсиліл)етоксиметил (SEMOR), тетрагідропіраніл (THP), 3-бромтетрагідропіраніл, тетрагідротіопіраніл, 1-метоксициклогексил, 4-метокситетрагідропіраніл (MTHP), 4метокситетрагідротіопіраніл, 4-метокситетрагідротіопіраніл S,S-діоксид, 1-[(2-хлор-4метил)феніл]-4метоксипіперидин-4-іл (CTMP), 1,4-діоксан-2-іл, тетрагідрофураніл, тетрагідротіофураніл, 2,3,3a,4,5,6,7,7а-октагідро-7,8,8-триметил-4,7-метанобензофуран-2-іл, 1етоксіетил, 1-(2-хлоретоксі)етил, 1-метил-1-метоксіетил, 1-метил-1-бензилоксіетил, 1-метил-1бензилокси-2-фторетил, 2,2,2-трихлоретил, 2-триметилсилілетил, 2-(фенілселеніл)етил, третбутил, аліл, п-хлорфеніл, п-метоксифеніл, 2,4-динітрофеніл, бензил, п-метоксибензил, 3,4диметоксибензил, о-нітробензил, п-нітробензил, п-галогенбензил, 2,6-дихлорбензил, пціанобензил, п-фенілбензил, 2-піколіл, 4-піколіл, 3-метил-2-піколіл N-оксидо, дифенілметил, п,п-динітробензгідрил, 5-дибензосуберил, трифенілметил, α-нафтилдифенілметил, пметоксифенілдифенілметил, ди(п-метоксифеніл)фенілметил, три(п-метоксифеніл)метил, 4-(4'бромфенацилоксифенy)дифенілметил, 4,4',4"-трис(4,5-дихлорфталімідофеніл)метил, 4,4',4"трис(левуліноїлоксифеніл)метил, 4,4',4"-трис(бензоїлоксифеніл)метил, 3-(імідазол-1іл)біс(4',4"-диметоксифеніл)метил, 1,1-біс(4-метоксифеніл)-1'-піренілметил, 9-антрил, 9-(9феніл)ксантеніл, 9-(9-феніл-10-оксо)антрил, 1,3-бензодитіолан-2-іл, бензизотіазоліл S,Sдіоксидо, триметилсиліл (TMS), триетилсиліл (TES), триізопропілсиліл (TIPS), диметилізопропілсиліл (IPDMS), діетилізопропілсиліл (DEIPS), диметилгексилсиліл, третбутилдиметилсиліл (TBDMS), трет-бутилдифенілсиліл (TBDPS), трибензилсиліл, три-пксилілсиліл, трифенілсиліл, дифенілметилсиліл (DPMS), трет-бутилметоксифенілсиліл (TBMPS), форміат, бензоїлформіат, ацетат, хлорацетат, дихлорацетат, трихлорацетат, трифторацетат, метоксіацетат, трифенілметоксіацетат, феноксіацетат, п-хлорфеноксіацетат, 3-фенілпропіонат, 4-оксопентаноат (левулінат), 4,4-(етилендитіо)пентаноат (левуліноїлдитіоацеталь), пивалоат, адамантоат, кротонат, 4-метоксикротонат, бензоат, пфенілбензоат, 2,4,6-триметилбензоат (мезитоат), алкілметилкарбонат, 9флуоренілметилкарбонат (Fmoc), алкілетилкарбонат, алкіл 2,2,2-трихлоретилкарбонат (Troc), 2-(триметилсиліл)етилкарбонат (TMSEC), 2-(фенілсульфоніл)етилкарбонат (Psec), 2(трифенілфосфоніо)етилкарбонат (Peoc), алкілізобутилкарбонат, алкілвінілкарбонат, алкілалілкарбонат, алкіл п-нітрофенілкарбонат, алкілбензилкарбонат, алкіл пметоксибензилкарбонат, алкіл 3,4-диметоксибензилкарбонат, алкіл о-нітробензилкарбонат, алкіл п-нітробензилкарбонат, алкіл п-бензилтіокарбонат, 4-етокси-1-нафтилкарбонат, метилдитіокарбонат, 2-йодбензоат, 4-азидобутират, 4-нітро-4-метилпентаноат, о(дибромметил)бензоат, 2-формілбензолсульфонат, 2-(метилтіометоксі)етил, 4(метилтіометокси)бутират, 2-(метилтіометоксиметил)бензоат, 2,6-дихлор-4метилфеноксіацетат, 2,6-дихлор-4-(1,1,3,3-тетраметилбутил)феноксіацетат, 2,4-біс(1,1диметилпропіл)феноксіацетат, хлордифенілацетат, ізобутират, моносукцинат, (Е)-2-метил-2бутенoат, о-(метоксикарбоніл)бензоат, α-нафтоат, нітрат, алкіл N,N,N’,N’тетраметилфосфордіамідат, алкіл N-фенілкарбамат, борат, диметилфосфінотіоїл, алкіл 2,4динітрофенілсульфенат, сульфат, метансульфонат (мезилат), бензилсульфонат і тозилат (TS). Для захисту 1,2- або 1,3-діолів захисні групи включають метиленацеталь, етиліденацеталь, 1-трет-бутилетиліденкеталь, 1-фенілетиліденкеталь, (4метоксифеніл)етиліденацеталь, 2,2,2-трихлоретиліденацеталь, ацетонід, циклопентиліденкеталь, циклогексиліденкеталь, циклогептиліденкеталь, бензиліденацеталь, п-метоксибензиліденацеталь, 2,4-диметоксибензиліденкеталь, 3,4диметоксибензиліденацеталь, 2-нітробензиліденацеталь, метоксиметиленацеталь, етоксиметиленацеталь, диметоксиметиленовий ортоефір, 1-метоксіетиліденовий ортоефір, 1етоксіетиліденовий ортоефір, 1,2-диметоксіетиліденовий ортоефір, α-метоксибензиліденовий ортоефір, 1-(N,N-диметиламіно)етиліденове похідне, α-N,N'-диметиламіно)бензиліденове похідне, 2-оксациклопентиліденовий ортоефір, ди-трет-бутилсиліленову групу (DTBS), 1,3 8 UA 106224 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (1,1,3,3-тетраізопропілдисилоксаніліденове) похідне (TIPDS), тетра-трет-бутоксидисилоксан1,3-дііліденове похідне (TBDS), циклічні карбонати, циклічні боронати, етилборонат і фенілборонат. У будь-якому випадку, коли хімічна змінна (наприклад, група R) показана з’єднаною зі зв'язком, який перетинає зв'язок кільця, це означає, що одну або більше даних змінних необов'язково з’єднують з кільцем, що містить зв'язок, який перетинається. Кожну групу R в даному кільці можна приєднувати в будь-якому придатному положенні, зазвичай зрозуміло, що це означає те, що групу приєднуть в місці атома водню вихідного кільця. Це включає можливість, коли дві групи R можна приєднувати до одного кільцевого атома. Крім того, коли в кільці присутня більше однієї групи R, кожна може бути однаковою або відмінною від інших груп R, приєднаних до кільця, і кожну групу визначають незалежно від інших груп, які можна приєднувати в інших місцях в тій самій молекулі, незважаючи на те, що вони можуть бути представлені тим самим ідентифікатором. Біомолекула Як застосовують в даному винаході, термін "біомолекула" стосується молекул (наприклад, поліпептидів, амінокислот, полінуклеотидів, нуклеотидів, полісахаридів, цукру, ліпідам, нуклеопротеїнів, глікопротеїнів, ліпопротеїнів, стероїдів, метаболітів і т. д.), чи зустрічаються вони в природі або створені штучно (наприклад, синтетичними або рекомбінантними способами), які зазвичай виявляють в клітинах і тканинах. Специфічні класи біомолекул включають, але не обмежуються, ферменти, рецептори, нейромедіатори, гормони, цитокіни, модифікатори клітинної відповіді, такі як фактори росту і хемотаксичні фактори, антитіла, вакцини, гаптени, токсини, інтерферони, рибозими, антисмислові агенти, плазміди, ДНК і РНК. Лікарський засіб Як застосовують в даному винаході, термін "лікарський засіб" стосується невеликих молекул або біомолекул, які змінюють, інгібують, активують або іншим способом впливають на біологічне явище. Наприклад, лікарські засоби можуть включати, але не обмежуватися, речовини проти СНІДу, протиракові речовини, антибіотики, протидіабетичні речовини, імунодепресанти, противірусні речовини, інгібітори ферментів, нейротоксини, опіоїди, снодійні засоби, протигістамінові речовини, мастильні речовини, транквілізатори, антисудомні препарати, м’язові релаксанти і речовини проти хвороби Паркінсона, спазмолітики і речовини, що сприяють м’язовому скороченню, включаючи блокатори каналів, міотики і антихолінергічні засоби, сполуки проти глаукоми, сполуки проти паразитів і/або найпростіших, модулятори взаємодій клітина-позаклітинний матрикс, включаючи інгібітори росту клітин і антіадгезивні молекули, судинорозширювальні засоби, інгібітори ДНК, РНК або білкового синтезу, антигіпертензивні речовини, анальгезуючі засоби, антипіретики, стероїдні і нестероїдні протизапальні агенти, анти-ангіогенні фактори, антисекреторні фактори, антикоагулянти і/або антитромботичні агенти, місцеві анестетики, агенти для лікування очних хвороб, простагландини, антидепресанти, протипсихотичні речовини, протирвотні речовини і радіоактивні препарати. Більш повний список прикладів лікарських засобів, придатних для застосування в даному винаході, можна знайти в "Pharmaceutical Substances: Syntheses, Patents, Applications" Axel Kleemann and Jurgen Engel, Thieme Medical Publishing, 1999; "the Merck Index: An Encyclopedia of Chemicals, Drugs, and Biologicals", під редакцією Susan Budavari et al, CRC Press, 1996, і фармакопеї США-25/національний формуляр-20, виданої the United States Pharmcopeial Convention, Inc., Rockville MD, 2001. Екзогенна Як застосовують в даному винаході, "екзогенна" молекула являє собою молекулу, яка не присутня в значних концентраціях у пацієнта, якщо не вводити її пацієнту. У певних варіантах здійснення пацієнт являє собою ссавця, наприклад, людину, собаку, кішку, щура і т. д. Як застосовують в даному винаході, молекула не присутня в значних концентраціях у пацієнта, якщо нормальна сироватка даного типу пацієнта містить менше 0,1 мМ молекули. У певних варіантах здійснення нормальна сироватка у пацієнта може містити менше 0,08 мМ, менше 0,06 мМ або менше 0,04 мМ молекули. Надрозгалужена Як застосовують в даному винаході, "надрозгалужена" структура являє собою ковалентну структуру, яка містить щонайменше одну розгалужену ділянку (наприклад, дендримерна структура). Надрозгалужена структура може містити полімерні і/або неполімерні підструктури. Нормальна сироватка Як застосовують в даному винаході, "нормальна сироватка" являє собою сироватку, одержану об'єднанням приблизно рівних кількостей рідкої частини коагульованої повної крові п'яти або більше пацієнтів, що не страждають на діабет. Пацієнта, що є людиною, не 9 UA 106224 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 страждаючою від діабету, довільно вибирають з людей 18-30-літнього віку, у яких відсутні діабетичні симптоми на момент відбору крові. Полімер Як застосовують в даному винаході, "полімер" або "полімерна структура" являє собою структуру, яка містить ряд ковалентно з’єднаних мономерів. Полімер можна одержати з одного типу мономерів або більше, ніж одного типу мономерів. Отже, термін "полімер" включає співполімери, включаючи блочні співполімери, в яких різні типи мономерів групуються окремо в основному полімері. Полімер може бути лінійним або розгалуженим. Полісахарид Як застосовують в даному винаході, "полісахарид" являє собою полімер сахаридів. Терміни "полісахарид", "вуглець" і "олігосахарид" можна застосовувати взаємозамінно. Полімер може включати природні сахариди (наприклад, арабінозу, ліксозу, рибозу, ксилозу, рибулозу, ксилулозу, алозу, альтрозу, галактозу, глюкозу, гулозу, ідозу, манозу, талозу, фруктозу, псикозу, сорбозу, тагатозу, маногептулозу, седогептулозу, октолозу і сіалозу) і/або модифіковані сахариди (наприклад, 2'-фторрибозу, 2'-дезоксирибозау і гексозу). Приклади дисахаридів включають сахарозу, лактозу, мальтозу, трегалозу, генціобіозу, ізомальтозу, койібіозу, ламінарибіозу, манобіозу, мелібіозу, нігерозу, рутинозу і ксилобіозу. Маленька молекула Як застосовують в даному винаході, термін "маленька молекула" стосується молекул, що або зустрічаються в природі, або одержані штучно (наприклад, за допомогою хімічного синтезу), які мають відносно низьку молекулярну вагу. Зазвичай, маленькі молекули є мономерними і мають молекулярну вагу менше приблизно 1500 Да. Переважні маленькі молекули є біологічно активними в тому значенні, що вони надають місцеву або системну дію у тварин, переважно ссавців, більш переважно людей. У певних переважних варіантах здійснення маленька молекула являє собою лікарський засіб. Переважно, хоча і не обов'язково, лікарський засіб являє собою лікарський засіб, який вже визнаний безпечним і ефективним для застосування відповідною державною установою або органом. Наприклад, лікарські засоби для застосування на людях, перераховані FDA під 21 C.F.R. §§ 330.5, 331-361, і 440-460; лікарські засоби для ветеринарного застосування, перераховані FDA під 21 C.F.R. §§ 500-589, всі вважаються прийнятними для застосування згідно з даним винаходом. Лікувати Як застосовують в даному винаході, термін "лікувати" (або "лікування", "що зазнає лікування" і т. д.) стосується введення інсулін-кон’югата даного винаходу потребуючому його суб'єкту з метою полегшити, послабити, змінити, підвисити, поліпшити або вплинути на стан (наприклад, діабет), симптом або симптоми стану (наприклад, гіперглікемію) або схильність до стану. КОРОТКИЙ ОПИС КРЕСЛЕНЬ Фіг. 1: Хімічні структури прикладів інсулін-кон’югатних кістяків і лігандів. Фіг. 2: Структури прикладів B29 інсулін-кон’югатів. Як описано в прикладах, кожний з даних кон’югатів одержують з рекомбінантним людським інсуліном дикого типу (дивіться фіг. 33 для структури людського інсуліну дикого типу). Отже, насамперед передбачається, що символ "інсулін" всередині овалу, як показано на фіг. 2, представляє людський інсулін дикого типу. Як обговорюється в даному винаході, повинно бути зрозуміло, що даний винахід також включає, в тому числі, варіанти даних і інших кон’югатів, які містять молекулу інсуліну, відмінну від людського інсуліну дикого типу. Фіг. 3: Графік концентрації (♦) сироваткового інсуліну і (О) глюкози в крові після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів, що не страждають на діабет, в момент часу 0 кон’югата I7 (5 U/кг). Дані представляють середнє і стандартне відхилення для n=3 щура. Фіг. 4: Графік концентрації сироваткового інсуліну і глюкози в крові після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів (n=3), що не страждають на діабет, в момент часу 0 кон’югата I7, з подальшою внутрішньоочеревинною ін'єкцією альфа-метилманози (ліва) або сольового розчину (права) через 15 хвилин. Фіг. 5: Графік концентрації сироваткового інсуліну і глюкози в крові після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів (n=3), що не страждають на діабет, в момент часу 0 кон’югата I-5 з подальшою внутрішньоочеревинною ін'єкцією альфа-метилманози (ліва) або сольового розчину (права) через 15 хвилин. Фіг. 6: Графік концентрації сироваткового інсуліну і глюкози в крові після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів (n=3), що не страждають на діабет, в момент часу 0 кон’югата I-8 з подальшою внутрішньоочеревинною ін'єкцією альфа-метилманози (ліва) або сольового розчину (права) через 15 хвилин. 10 UA 106224 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Фіг. 7: Графік концентрації сироваткового інсуліну і глюкози в крові після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів (n=3), що не страждають на діабет, в момент часу 0 кон’югата I-9 з подальшою внутрішньоочеревинною ін'єкцією альфа-метилманози (ліва) або сольового розчину (права) через 15 хвилин. Фіг. 8: Графік концентрації сироваткового інсуліну і глюкози в крові після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів (n=3), що не страждають на діабет, в момент часу 0 кон’югата I10 з подальшою внутрішньоочеревинною ін'єкцією альфа-метилманози (ліва) або сольового розчину (права) через 15 хвилин. Фіг. 9: Графік концентрації сироваткового інсуліну і глюкози в крові після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів (n=3), що не страждають на діабет, в момент часу 0 кон’югата I11 з подальшою внутрішньоочеревинною ін'єкцією альфа-метилманози (ліва) або сольового розчину (права) через 15 хвилин. Фіг. 10: Графік концентрації сироваткового інсуліну як функція часу для 0,4 мг/кг внутрішньовенних ін'єкцій (♦) RHI і (▲) кон’югата I-6 чоловічим особинам SD щурів s (n=3 на групу), що не страждають на діабет. Дані (середнє n=3) апроксимували, застосовуючи двокомпонентну двоекспоненційну модель. Фіг. 11: Графіки концентрації сироваткового інсуліну (♦) і глюкози в крові (О) після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів (n=3 на дозу), що не страждають на діабет, в момент часу 0 кон’югата I-6 тривалої дії з подальшою внутрішньоочеревинною ін'єкцією глюкози (4 г/кг) через 240 хвилин. Склади одержували, як описано в прикладі 20: (a) 1×P-1×Z, (b) 4×P-4×Z і (c) 10×P-4×Z. Фіг. 12: Графіки концентрації сироваткового інсуліну (♦) і глюкози в крові (О) після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів (n=3 на дозу), що не страждають на діабет, в момент часу 0 кон’югата I-6 тривалої дії з подальшою внутрішньоочеревинною ін'єкцією глюкози (4 г/кг) через 240 хвилин. Склади одержували, як описано в прикладі 21: (a) 4×P-1×Z, (b) 4×P-2×Z. Фіг. 13: Графіки концентрації сироваткового інсуліну (♦) і глюкози в крові (О) після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів (n=3 на дозу), що не страждають на діабет, в момент часу 0 кон’югата I-6 тривалої дії з подальшою внутрішньоочеревинною ін'єкцією глюкози (4 г/кг) через 240 хвилин. Склади одержували, як описано в прикладі 21: (a) 10×P-1×Z, (b) 10×P-2×Z. Фіг. 14: Графіки концентрації сироваткового інсуліну (♦) і глюкози в крові (О) після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів (n=3 на дозу), що не страждають на діабет, в момент часу 0 кон’югата I-6 тривалої дії з подальшою внутрішньоочеревинною ін'єкцією глюкози (4 г/кг) через 240 хвилин. Склади одержували, як описано в прикладі 22: (a) без крезолу, (b) 4×крезол. Фіг. 15: Графіки концентрації сироваткового інсуліну (♦) і глюкози в крові (О) після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів (n=3 на дозу), що не страждають на діабет, в момент часу 0 кон’югата I-6 тривалої дії з подальшою внутрішньоочеревинною ін'єкцією глюкози (4 г/кг) через 240 хвилин. Склади одержували, як описано в прикладі 23: (a) без солі, (b) 3,3×сіль і (с) гліцерин. Фіг. 16: Графіки концентрації сироваткового інсуліну (♦) і глюкози в крові (О) після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів (n=3 на дозу), що не страждають на діабет, в момент часу 0 кон’югата I-6 тривалої дії з подальшою внутрішньоочеревинно ін'єкцією глюкози (4 г/кг) через 240 хвилин. Одержували склади, що містять підвищені кількості немодифікованого інсуліну, як описано в прикладі 24: (a) 1/24, (b) 1/12 і (с) 1/6. Фіг. 17: Графік концентрації сироваткового інсуліну (♦) і глюкози в крові (О) після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів (n=3 на дозу), що не страждають на діабет, в момент часу 0 кон’югата I-6 тривалої дії, одержаного згідно з прикладом 25 з подальшою ін'єкцією глюкози (4 г/кг) через 240 хвилин. Фіг. 18: Графік концентрації сироваткового інсуліну (♦) і глюкози в крові (О) після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів (n=3 на дозу), що не страждають на діабет, в момент часу 0 кон’югата I-6 тривалої дії, одержаного згідно з прикладом 26 з подальшою ін'єкцією глюкози (4 г/кг) через 240 хвилин. Дану речовину ін’єктували після зберігання при 2-8 °C протягом (a) одного тижня або (b) двох тижнів. Фіг. 19: Графік концентрації сироваткового інсуліну (♦) і глюкози в крові (О) після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів (n=3 на дозу), що не страждають на діабет, в момент часу 0 кон’югата I-6 тривалої дії, одержаного згідно з прикладом 26 з подальшою ін'єкцією глюкози (4 г/кг) через 240 хвилин. Дану речовину ін’єктували після зберігання при кімнатній температурі протягом (a)одного тижня або (b) двох тижнів. Фіг. 20: Графік концентрації сироваткового інсуліну (♦) і глюкози в крові (О) після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів (n=3 на дозу), що не страждають на діабет, в момент часу 0 складів з тривалою дією кон’югатів (I-8, I-10, I-7, I-17, I-9, I-11), одержаних згідно з прикладом 11 UA 106224 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 27 з подальшою внутрішньоочеревинною ін'єкцією глюкози (4 г/кг) через 240 хвилин. Фіг. 21: Графік концентрації сироваткового інсуліну (♦) і глюкози в крові (О) після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів (n=3 на дозу), що не страждають на діабет, в момент часу 0 складів з тривалою дією кон’югатів I-6 (a) і I-5 (b), одержаних згідно з прикладом 28 з подальшою внутрішньоочеревинною ін'єкцією альфа-метилманози (4 г/кг) через 240 хвилин. Фіг. 22: Графік концентрації глюкози в крові після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів, що не страждають на діабет (нормальні) і страждаючим від діабету (DM), в момент часу 0 PZI кон’югата I-6. Кон’югат вводили в кількості 5, 10 і 20 U/кг. Як показано, чоловічі особини SD щурів, що не страждають на діабет, не виявляли гіпоглікемії, тоді як концентрація глюкози у чоловічих особин SD щурів з діабетом показали чітку пропорційну реакцію у відповідь на дозу, яка триває протягом 8 годин при максимальній дозі. Фіг. 23: Графік концентрації глюкози в крові через 24 години після підшкірної ін'єкції чоловічим особинам SD щурів, що не страждають на діабет (нормальні) і страждаючим від діабету (DM), в момент часу 0 PZI кон’югата I-6. Кон’югат вводили в кількості 7, 14 і 28 U/кг. Фіг. 24: Графіки концентрації сироваткового інсуліну як функція часу після ін'єкції кон’югата I-6 або RHI з і без глюкози або α-метилманози. Фіг. 25: Перші два графіки являють собою графіки концентрації сироваткового інсуліну (♦) і глюкози в крові (О) після безперервного внутрішньовенного вливання RHI (3,5 мU/хв) або I-6 (15 мU/хв) чоловічим особинам SD щурів (n=3), що не страждають на діабет. Внутрішньоочеревинну ін'єкцію глюкози (4 г/кг) здійснювали через 240 хвилин. Наступні три графіки порівнюють графіки концентрації сироваткового інсуліну (♦) і глюкози в крові (О) після безперервного внутрішньовенного вливання RHI (3,5 мU/хв) або I-6 (15 мU/хв) чоловічим особинам SD щурів (n=3), що не страждають на діабет, коли внутрішньоочеревинну ін'єкцію глюкози (4, 2 або 1 г/кг) здійснюють через 240 хвилин. Фіг. 26: Графіки концентрації сироваткового інсуліну як функція часу після ін'єкції кон’югатів з і без глюкози або α-метилманози. Щурам вливали внутрішньовенно розчин цукру при t=-60 хвилин і всебічно досліджували. кожний кон’югат ін’єктували в кількості 10 U/кг внутрішньовенно в момент часу 0, і вимірювали концентрації кон’югата в сироватці. Фіг. 27: Index буферні розчини для кристалізації і результати візуального спостереження, застосовуючи мікроскоп. Фіг. 28: SEM мікрограми репрезентативних кристалів, утворених змішуванням Index буфера 19 з рівним об'ємом 2,5 мг/мл розчину кон’югата в деіонізованій воді (ліва: I-6; права: I-7). Фіг. 29: Графік концентрацій (♦) сироваткового інсулін-кон’югата і (О) концентрацій глюкози в крові чоловічих особин SD щурів (n=2), не страждаючих від діабету, натщесерце внаслідок 15 U/кг суб-Q ін'єкції кристалічної дисперсії кон’югата I-6 (без протаміну або м-крезолу) в момент часу 0, з подальшим тестом толерантності до 4 г/кг інтраперитонеальної глюкози (IPGTT) через 240 хв. Концентрацію сироваткового інсуліну вимірювали, застосовуючи ізоінсулін ELISA. Дані наносили на графік у вигляді середніх величин ± одне стандартне відхилення. Фіг. 30: Графік концентрацій (♦) сироваткового інсулін-кон’югата і (О) концентрацій глюкози в крові чоловічих особин SD щурів (n=2), не страждаючих від діабету, натщесерце внаслідок 15 U/кг суб-Q ін'єкції кристалічної дисперсії кон’югата I-6, що містить протамін і м-крезол, в момент часу 0, з подальшим тестом толерантності до 4 г/кг інтраперитонеальної глюкози (IPGTT) через 240 хв. Концентрацію сироваткового інсуліну вимірювали, застосовуючи ізоінсулін ELISA. Дані наносили на графік у вигляді середніх величин ± одне стандартне відхилення. Фіг. 31: Графік концентрацій (♦) сироваткового інсулін-кон’югата і (О) концентрацій глюкози в крові чоловічих особин SD щурів (n=3), не страждаючих від діабету, натщесерце внаслідок 15 U/кг суб-Q ін'єкції кристалічної дисперсії кон’югата I-7, що містить протамін і м-крезол, в момент часу 0, з подальшим тестом толерантності до 4 г/кг інтраперитонеальної глюкози (IPGTT) через 240 хв. Концентрацію сироваткового інсуліну вимірювали, застосовуючи ізоінсулін ELISA. Дані наносили на графік у вигляді середніх величин ± одне стандартне відхилення. Фіг. 32: Графік концентрацій (♦) сироваткового інсулін-кон’югата і (О) концентрацій глюкози в крові чоловічих особин SD щурів (n=3), не страждаючих від діабету, натщесерце внаслідок 15 U/кг суб-Q ін'єкції кристалічної дисперсії кон’югата I-9, (витриманої в 1×PBS, що містить протамін і м-крезол) в момент часу 0, з подальшим тестом толерантності до 4 г/кг інтраперитонеальної глюкози (IPGTT) через 240 хв. Концентрацію сироваткового інсуліну вимірювали, застосовуючи ізоінсулін ELISA. Дані наносили на графік у вигляді середніх величин одне стандартне відхилення. Фіг. 33: Структура людського інсуліну дикого типу. ДОКЛАДНИЙ ОПИС РІЗНИХ ВАРІАНТІВ ЗДІЙСНЕННЯ Дана заявка стосується ряду документів, включаючи патентні і непатентні документи. 12 UA 106224 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Повний опис кожного з даних документів вводиться в даний винахід за допомогою посилання. В одному аспекті даний винахід стосується способів контролювання фармакокінетичних (PK) і/або фармакодинамічних (PD) профілів інсуліну способом, який є чутливим до системної концентрації сахариду, такого як глюкоза. Як обговорюється в даному винаході, дані способи основуються частково на відкритті, що певні синтетичні інсулін-кон’югати, які включають сахаридні ліганди з високою спорідненістю (наприклад, дивіться ліганди на фіг. 1) мають PK/PD профілі, які є чутливими до змін концентрації сахариду навіть за відсутності екзогенної багатовалентної сахарид-зв'язуючої молекули, такої як Con А. Дана знахідка була несподіваною і дала безпрецедентну можливість одержувати прості чутливі до сахариду інсулінові системи, що не містять лектинів. Один приклад даного інсулін-кон’югата, відомого як I-6, показаний на фіг. 2. Кон’югат I-6 містить окремий низькомолекулярний синтетичний кістяк (трис-сукцинімідил(6амінокапроїл)амінотриацетат або TSAT-C6) з двома аміноетилтриманозними (AETM) сахаридними фрагментами. Кістяк ковалентно кон’югований з інсуліном через B29 іпсилонаміногрупу (людський інсулін дикого типу містить лізиновий залишок в положенні B29). Як обговорюється в прикладах, інсулін-кон’югати, такі як I-6, мають чутливі до глюкози фармакокінетичні параметри. Як результат, доступність і, отже, біоактивність інсулін-кон’югатів, таких як I-6, змінюється у відповідь на концентрацію ендогенної глюкози. Автори винаходу одержали склади з уповільненим вивільненням кон’югата I-6, застосовуючи протамін і цинк (PZI склади), які забезпечують "доставку" і базального і болюсного інсуліну на вимогу без того, щоб викликати гіпоглікемію. На противагу цьому, загальноприйняті інсуліни є або швидкодіючими (наприклад, RHI) або повільнодіючими (наприклад, лантус) і не можуть змінювати профілі у відповідь на зміну концентрації глюкози. При порівнянні із загальноприйнятим інсуліном у нормальних щурів і щурів з діабетом, кон’югат I-6 показав значно поліпшене терапевтичне вікно з мінімальним ризиком гіпоглікемії при чотирикратній терапевтичній дозі. Що особливо важливо, проведені дослідження показали, що TSAT-C6 кістяк, що застосовується в кон’югаті I-6, не потрібний для чутливої до глюкози активності. Дійсно, як показано в прикладах, автори винаходу виявили, що інші інсулін-кон’юговані кістяки, такі як ті, що зображені на фіг. 1 і 2, можуть давати аналогічний результат. Наші дослідження також дозволяють передбачити, що тип і кількість кон’югованих цукрів і, в деяких ситуаціях, місце приєднання в молекулі інсуліну грає більш важливу роль при модулюванні in vivo реакцію у відповідь на глюкозу. Не бажаючи бути пов'язаними будь-якою конкретною теорією, вважається, що чутливість до глюкози, що виявляється кон’югатами, такими як I-6, опосередкована зв’язуванням з ендогенними лектинами. Таким чином, автори винаходу теоретично передбачають, що коли концентрація глюкози в тілі є низькою, ендогенні лектини мають зв'язуючі глюкозу ділянки, доступні для зв’язування синтетичним інсулін-кон’югатом, значно дезактивуючи інсуліноподібну активність кон’югата. Навпаки, коли концентрація глюкози в організмі є високою, ділянки зв’язування на лектинах насичуються ендогенною глюкозою, таким чином, дозволяючи циркулювати синтетичному інсулін-кон’югату і виявляти його ефект. Фіг. 1 показує відносну зв'язувальну спорідненість до лектинів чотирьох цукрів; AETM зв'язує лектин з найбільшою спорідненістю з чотирьох показаних цукрів. Автори винаходу теоретично передбачають, що зв'язувальна здатність до лектинів конкретного цукру є відповідальною щонайменше частково за модулювання in vivo чутливості до глюкози синтетичних інсулін-кон’югатів даного винаходу. Склади з уповільненим вивільненням загальноприйнятих інсулінів широко застосовуються для того, щоб уповільнити вивільнення інсуліну у велике коло кровообігу. Наприклад, PZI (протамін, цинк і інсулін) склади можна застосовувати для даної мети. Коли загальноприйняті інсуліни формулюють з протаміном і цинком, зазвичай одержують кристалічні склади з уповільненим вивільненням. На противагу цьому, коли інсулін-кон’югати, такі як I-6, формулюють з протаміном і цинком, застосовуючи аналогічний спосіб, одержують аморфні склади, і більша кількість протаміну і цинку потрібна для забезпечення уповільненого вивільнення, ніж це потрібно для загальноприйнятих інсулінів, наприклад, RHI. Автори винаходу несподівано виявили, що інсулін-кон’югати, такі як I-6, можна кристалізувати за відсутності добавок, таких як протамін або цинк, на відміну від загальноприйнятих інсулінів. Як описано в даному винаході, потім дані кристалічні інсулін-кон’югати можна формулювати для одержання кристалічних складів з уповільненим вивільненням. Кристалічні склади інсулін-кон’югатів можуть бути корисними для поліпшення відтворюваності від дози до дози, збільшення стабільності складів і зниження агломерації частинок протягом тривалого періоду зберігання. Кон'югати В одному аспекті даний винахід забезпечує кристалічними кон’югатами, які містять 13 UA 106224 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 молекулу інсуліну і ліганд, який містить перший сахарид. Ліганд або ліганди є такими, що при введенні кристалічного інсулін-кон’югата ссавцеві щонайменше одне фармакокінетична або фармакодинамічна властивість кон’югата є чутливою до концентрації другого сахариду в сироватці. У певних варіантах здійснення PK і/або PD властивості кон’югата є чутливими до концентрації в сироватці ендогенного сахариду, такого як глюкоза. У певних варіантах здійснення PK і/або PD властивості кон’югата є чутливими до концентрації в сироватці екзогенного сахариду, наприклад, без обмеження, манози, L-фукози, N-ацетилглюкозаміну і/або альфа-метилманози. У певних варіантах здійснення молекулярна вага кон’югата, що не містить інсулін, складає менше, ніж приблизно 10000 Да. Наприклад, молекулярна вага кон’югата, що не містить інсулін, може бути в діапазоні від приблизно 250 до приблизно 5000 Да, від приблизно 450 до приблизно 3500 Да, від приблизно 750 до приблизно 2500 Да або від приблизно 900 до приблизно 2000 Да. У певних варіантах здійснення молекулярна вага кон’югата, що містить інсулін, складає менше, ніж приблизно 20000 Да. Наприклад, молекулярна вага кон’югата, що містить інсулін, може бути в діапазоні від приблизно 2000 до приблизно 18000 Да, від приблизно 4000 до приблизно 15000 Да, від приблизно 5000 до приблизно 10000 Да або від приблизно 6500 до приблизно 8000 Да. У певних варіантах здійснення кон’югат має унікальну молекулярну вагу (тобто має коефіцієнт полідисперсності один). PK і PD властивості У різних варіантах здійснення фармакокінетичну і/або фармакодинамічну поведінку кристалічного інсулін-кон’югата можна змінювати зміною концентрації сахариду в сироватці. Наприклад, з фармакокінетичної (PK) точки зору, крива концентрації в сироватці зсувається вгору, коли збільшується концентрація сахариду (наприклад, глюкоза) в сироватці або коли концентрація сахариду в сироватці перетинає граничне значення (наприклад, є більшою, ніж нормальна концентрація глюкози). У певних варіантах здійснення крива концентрації в сироватці кристалічного інсулінкон’югата значно відрізняється при введенні ссавцеві натщесерце і в гіперглікемічних умовах. Як застосовують в даному винаході, термін "значно відрізняється" означає те, що дві криві є статистично різними, як визначено t-критерієм Ст’юдента (р