Піролопіримідини та їх застосування

Реферат: Винахід стосується сполук формули (І) (72) Винахідник(и): Безонг Гільберт (DE/GB), Брейн Крістофер Томас (GB/US), Брукс Клінтон А. (US/US), Конгрів Майлз Стюарт (GB/GB), Дагостін Клаудіо (IT/GB), Хі Гуо (US/US), Хоу Йінг (CN/US), Хауерд Стівен (GB/GB), Лі Йу (CN/CN), Лу Йіпін (CN/US), Мортенсон Поль (GB/GB), Сміт Трой (US/US), Санг Му (KR/US), Вудхед Стівен (GB/GB), Врона Войцех (US/US), Лагу Бхарат (US/US) (73) Власник(и): НОВАРТІС АГ, Lichtstrasse 35, CH-4056 Basel, Switzerland (CH), АСТЕКС ТЕРЕПЬЮТІКС ЛТД, 436 Cambridge Science Park, Milton Road, Cambridge CB4 0QA, United Kingdom (GB) (74) Представник: Дубинський Михайло Iллiч, реєстр. №70 (56) Перелік документів, взятих до уваги експертизою: WO 2007/140222 A2; 06.12.2007 WO 2009/085185 A1; 09.07.2009 WO 2009/098236 A1; 13.08.2009 UA 103628 C2 (12) UA 103628 C2 N R1 N HN N R2 N X X L Y , що належать до засобів лікування порушень, пов'язаних з протеїнкіназою, а також застосування необхідних сполук для лікування або попередження, або полегшення протікання одного або більшої кількості симптомів раку, відторгнення трансплантата та аутоімунних захворювань, крім того, способів модулювання активності протеїнкіназ, таких як CDK1, CDK2, CDK4, CDK5, CDK6, CDK7, CDK8 та CDK9, із застосуванням сполук, запропонованих в даному винаході. N R1 N HN N R2 N X X L Y UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Рівень техніки В останні роки пошуку нових терапевтичних засобів значно сприяло краще вивчення структури ферментів та інших біомолекул, зв'язаних із захворюваннями. Одним важливим класом ферментів, що виявилися об'єктом численних досліджень, є протеїнкінази. Протеїнкінази являють собою велику групу структурно споріднених ферментів, які забезпечують регулювання різних процесів передачі сигналів в клітині. (Hardie, G. and Hanks, S. The Protein Kinase Facts Book, I and II, Academic Press, San Diego, Calif.: 1995). Через збереження їх структури та каталітичні дії передбачається, що протеїнкінази утворилися із загального анцестрального гену. Майже всі кінази включають вихідний каталітичний домен, що містить 250-300 амінокислот. Кінази можна розділити на групи у відповідності з субстратами, яких вони фосфорилюють (наприклад, протеїнтирозин, протеїнсерін/треонін, ліпіди тощо). Ідентифіковані групи послідовностей, які звичайно відповідають кожній з цих груп кіназ (див., наприклад, Hanks, S. K., Hunter, T., FASEB J. 1995, 9, 576-596; Knighton et al., Science 1991, 253, 407-414; Hiles et al., Cell 1992, 70, 419-429; Kunz et al., Cell 1993, 73, 585-596; Garcia-Bustos et al., EMBO J. 1994, 13, 2352-2361). Звичайно протеїнкінази опосередковують внутріклітинні сигнали шляхом впливу на перенос фосфорильних груп від нуклеозидтрифосфату до акцепторного білку, який приймає участь в шляху передачі сигналу. Ці акти фосфорилювання виступають як молекулярні перемикачі, які можуть модулювати або регулювати біологічні функції цільового білку. Ці акти фосфорилювання в кінцевому рахунку ініціююються у відповідь на різні внутрішньоклітинні та інші впливи. Приклади таких впливів включають сигнали, викликані навколишнім середовищем та хімічними стресами (наприклад, осмотичний шок, тепловий шок, ультрафіолетове випромінювання, бактеріальний ендотоксин та H2O2), цитокіни (наприклад, інтерлейкін-1 (IL-1) та фактор α некрозу пухлини (TNF-α)) та фактор росту (наприклад, колонієутворюючий гранулоцитарно-моноцитарно-макрофагальний фактор (GM-CSF) та фактор росту фібробластів (FGF)). Позаклітинні впливи можуть впливати на одну або більшу кількість клітинних відповідей, пов'язаних з ростом, міграцією, диференціацією клітин, секрецією гормонів, активацією факторів транскрипції, скороченням м'язів, метаболізмом глюкози, регулюванням синтезу білку та регулюванням клітинного циклу. Багато захворювань пов'язано з аномальними відповідями клітин, викликаними опосередкованими протеїнкіназою проявами, описаними вище. Ці захворювання включають, але не обмежуються тільки ними, аутоімунні захворювання, запальні захворювання, захворювання кістки, метаболічні захворювання, неврологічні та нейродегенеративні захворювання, рак, серцево-судинні захворювання, алергії та астму, хворобу Альцгеймера та пов'язані з гормонами захворювання. У зв'язку з цим в медичній хімії робились значні зусилля щодо пошуку інгібіторів протеїнкінази, які ефективні як лікарські засоби. Ініціювання, прогресування та закінчення клітинного циклу у ссавців регулюється різними комплексами циклін-залежної кінази (CDK), які є критично важливими для росту клітин. Ці комплекси включають щонайменше каталітичну (сама CDK) та регуляторну (циклін) субодиниці. Деякі з комплексів, найбільш важливих для регуляції клітинного циклу, включають циклін A (CDK1, що також позначається як cdc2 та CDK2), циклін B1-B3 (CDK1) та циклін D1-D3 (CDK2, CDK4, CDK5, CDK6), циклін E (CDK2). Кожен з цих комплексів приймає участь у конкретній фазі клітинного циклу. Однак не всі представники групи CDK приймають участь тільки в регулюванні клітинного циклу. Так CDK 7, 8, та 9 приймають участь в регулюванні транскрипції та CDK5 приймає участь в нейронній та секреторній функції клітини. Активність CDK регулюється після трансляції за допомогою тимчасових асоціацій з іншими білками та за допомогою зміни їх положення в клітині. Розвинення пухлини тісно пов'язане з генетичною зміною та порушенням регуляції CDK та їх регуляторів та це показує, що інгібітори CDK можуть бути корисними протираковими лікарськими засобами, та дійсно, отримані раніше результати показують, що змінені та нормальні клітини розрізняються за їх потребами, наприклад, в цикліні A/CDK2, та що можна розробити нові протипухлинні засоби, що не проявляють звичайної токсичності по відношенню до реципієнту, що спостерігається у звичайних цитотоксичних та цитостатичних лікарських засобів. Хоча інгібування зв'язаних з клітинним циклом CDK прямо відноситься, наприклад, до застосування в онкології, до неї може не відноситися інгібування CDK, що регулюють РНК-полімеразу. З іншого боку, інгібування функції CDK9/циклін T нещодавно було пов'язане з попередженням реплікації ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) та дослідження нових біологічних характеристик CDK продовжує сприяти появі нових терапевтичних даних для інгібіторів CDK (Sausville, E. A. Trends Molec. Med. 2002, 8, S32-S37). 1 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Функцією CDK є фосфорилювання та тим самим активація або дезактивація деяких білків, включаючи, наприклад, білки ретинобластоми, ламіни, гістон H1 та компоненти мітотичного веретена. Каталітична стадія, опосередкована за допомогою CDK, включає реакції переносу фосфорвмісних груп від АТФ (аденозинтрифосфат) до макромолекулярного ферменту субстрату. Виявлено, що деякі групи сполук (огляд приведений, наприклад, в публікації Fischer, P. M. Curr. Opin. Drug Discovery Dev. 2001, 4, 623-634) мають антипроліферативну здатність внаслідок CDK-специфічного антагонізму до АТФ. На молекулярному рівні для опосередкування активності комплексу cdk/циклін необхідна послідовність актів стимулюючого та інгібуючого фосфорилювання або дефосфорилювання. Фосфорилювання cdk здійснює група активуючих cdk кіназ (CAK) та/або кіназ, таких як wee1, Myt1 та Mik1. Дефосфорилювання здійснюють фосфатази, такі як cdc25(a та c), pp2a або KAP. Активність комплексу cdk/циклін також можуть регулювати два сімейства ендогенних клітинних білкових інгібіторів: сімейства Kip/Cip або сімейства INK. Білки INK специфічно ink4 зв'язують cdk4 та cdk6. p16 (також відомий, як MTS1) є потенційним пухлинним супресорним геном, який мутує або виключається у великій кількості первинних ракових захворювань. Cip1,Waf1 Kip1 kip2 Сімейство Kip/Cip включає такі білки, як p21 , p27 та p57 . Як відмічено вище, p21 індукується за допомогою p53 та здатний інактивувати комплекси cdk2/циклін(E/A) та cdk4/циклін(D1/D2/D3). Атипово низькі рівні експресування p27 спостерігались при раку молочної залози, товстої кишки та передміхурової залози. Навпаки, показано, що надекспресування цикліну E в сóлідних пухлинах корелює з поганим прогнозом для пацієнта. Надекспресування цикліну D1 було пов'язане з карциномами стравоходу, молочної залози, плоскоклітинної та недрібноклітинної карциномами легенів. Ключова роль cdk та пов'язаних з ними білків в координації та здійсненні клітинного циклу проліферуючих клітин описана вище. Також описані деякі біохімічні шляхи, у яких cdk відіграють ключову роль. Тому вельми бажана розробка засобів монотерапії для лікування проліферативних порушень, таких як рак, з використанням засобів, спеціально направлених на cdk або конкретні cdk. Інгібітори cdk, можливо, можна використовувати для лікування інших патологічних станів, таких як, зокрема, вірусні інфекції, аутоімунні захворювання та нейродегенеративні захворювання. Лікарські засоби, що впливають на cdk, також можуть привести до сприятливих результатів при лікуванні описаних раніше захворювань при їх використанні в комбінованій терапії разом з наявними або новими лікарськими засобами. Протиракові лікарські засоби, що впливають на cdk, можливо, можуть мати переваги у порівнянні з багатьма існуючими протипухлинними засобами, оскільки вони безпосередньо не взаємодіють з ДНК та тому зменшують небезпеку розвинення вторинних пухлин. Таким чином, постійно необхідно проводити пошук нових лікарських засобів для лікування захворювань людей. У відповідності з цим необхідні нові інгібітори протеїнкіназ, таких як CDK1, CDK2, CDK4, CDK5, CDK6, CDK7, CDK8 та CDK9. Короткий виклад суті винаходу Необхідні нові засоби та методики лікування порушень, пов'язаних з протеїнкіназою. Також необхідні нові сполуки, застосовні для усунення, попередження або полегшення одного або більшої кількості симптомів раку, відторгнень трансплантатів та аутоімунних захворювань. Крім того, необхідні способи модулювання активності протеїнкіназ, таких як CDK1, CDK2, CDK4, CDK5, CDK6, CDK7, CDK8 та CDK9, з використанням сполук, запропонованих в даному винаході. Одним об'єктом даного винаходу є сполука формули I: В одному варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполуки формули I: N R1 N HN N R2 N X X L Y I або до її фармацевтично прийнятних солей, у якій 9 X позначає CR або N; 2 UA 103628 C2 1 5 4 5 6 R позначає C1-C8-алкіл, CN, C(O)OR або CONR R , 5- – 14-членну гетероарильну групу або 3- – 14-членну циклогетероалкільну групу; 2 R позначає C1-C8-алкіл, C3-C14-циклоалкіл або 5- – 14-членну гетероарильну групу та у якій 2 R може бути заміщений однією або більшою кількістю груп C 1-C8-алкіл або OH; 10 L позначає зв'язок, C1-C8-алкілен, C(O) або C(O)NR та у якій L може бути заміщеним або незаміщеним; 11 12 13 Y позначає H, R , NR R , OH або Y є частиною наступної групи R8 m Y W n 10 15 20 25 30 R3 9 8 8 , у якій Y позначає CR або N; де може міститися 0-3 R та R позначає C1-C88 алкіл, оксогрупу, галоген, або два або більша кількість R можуть утворювати місткову алкільну групу; 9 3 W позначає CR або N, або O (якщо W позначає O, тоді R відсутній); 3 14 R позначає H, C1-C8-алкіл, C1-C8-алкіл-R , C3-C14-циклоалкіл, C(O)C1-C8- алкіл, C1-C814 15 14 галогеналкіл, C1-C8-алкіл-OH, C(O)NR R , C1-C8-ціаноалкіл, C(O)R , C0-C8-алкіл-C(O)C0-C814 15 14 14 15 алкіл-NR R , C0-C8-алкіл-C(O)OR , NR R , SO2C1-C8-алкіл, C1-C8-алкіл-C3-C14-циклоалкіл, C(O)C1-C8-алкіл-C3-C14-циклоалкіл, C1-C8-алкоксигрупу або OH, які можуть бути заміщеними або 3 незаміщеними, якщо R не позначає H; 9 R позначає H або галоген; 4 5 6 7 10 11 12 13 14 15 R , R , R , R , R , R , R , R , R та R всі незалежно вибрані з групи, що включає H, C 1C8-алкіл, C3-C14-циклоалкіл, 3- – 14-членну циклогетероалкільну групу, C6-C14-арильну групу, 5– 14-членну гетероарильну групу, алкоксигрупу, C(O)H, C(N)OH, C(N)OCH 3, C(O)C1-C3-алкіл, C14 5 6 7 10 11 12 13 14 15 C8-алкіл-NH2, C1-C6-алкіл-OH, та у якій R , R , R , R , R , R , R та R , R та R , якщо вони не позначають H, можуть бути заміщеними або незаміщеними; m та n незалежно дорівнюють 0-2; та 3 4 5 6 7 10 11 12 13 14 15 у якій L, R , R , R , R , R , R , R , R та R , R та R можуть бути заміщені однією або більшою кількістю груп, що включають C1-C8-алкіл, C2-C8-алкеніл, C2-C8-алкініл, C3-C14циклоалкіл, 5- – 14-членну гетероарильну групу, C6-C14-арильну групу, 3- – 14-членну циклогетероалкільну групу, OH, (O), CN, алкоксигрупу, галоген або NH 2. Детальний опис винаходу В одному варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполук формули I, у якій Y позначає H, OH або Y є частиною наступної групи R8 m Y W n 35 40 45 R3 9 8 8 , де Y позначає N та W позначає CR або N; та де може міститися 0-2 R та R 8 позначає C1-C8-алкіл, оксогрупу, або два або більша кількість R можуть утворювати місткову алкільну групу. В одному варіанті здійснення Y позначає N та W позначає N. В одному варіанті здійснення m дорівнює 1 або 2. У іншому варіанті здійснення n дорівнює 1 або 2. В одному варіанті здійснення m дорівнює 1 та n дорівнює 2. У іншому варіанті здійснення m дорівнює 2 та n дорівнює 1. У іншому варіанті здійснення обидва m та n дорівнюють 1. 8 В одному варіанті здійснення в сполуках формули (I) міститься 0-2 R . Слід розуміти, що 8 якщо міститься 0 груп R , тоді H приєднаний до атомів вуглецю циклічної структури. 8 8 В одному варіанті здійснення R позначає метил, етил, пропіл, бутил, оксогрупу, або два R можуть утворювати місткову (циклоалкільну) групу, таку як циклобутил, циклопентил або 8 8 циклогексил. В одному варіанті здійснення R позначає метил. У іншому варіанті здійснення R відсутній. 3 В одному варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполук формули I, у якій R позначає H, C1-C8-алкіл, такий як метил, етил, пропіл, ізопропіл, бутил, пентил або гексил; C 3C14-циклоалкіл, такий як циклопропіл, циклобутил, циклопентил або циклогексил; C(O)C 1-C8алкіл, такий як C(O)CH3, C(O)CH2CH3 або C(O)CH2CH2CH3; C1-C8-алкіл-OH, такий як CH2OH, CH2CH2OH, CHOHCH3, CH2CH2CH2OH, CHOHCH2CH3 або CH2CHOHCH3; C1-C8-ціаноалкіл, такий 14 15 14 15 як CH2CN або CH2CH2CN; C0-C8-алкіл-C(O)C0-C8-алкіл-NR R , такий як CH2C(O)CH2NR R ; 14 14 15 C0-C8-алкіл-C(O)OR , NR R , C1-C8-алкіл-C3-C14-циклоалкіл, C(O)C1-C8-алкіл-C3-C14 3 UA 103628 C2 14 5 10 15 20 25 30 35 14 циклоалкіл, C0-C8-алкоксигрупу, C1-C8-алкіл-R , C1-C8-галогеналкіл або C(O)R , який може бути 14 заміщений однією або більшою кількістю груп, що включають OH, CN, F або NH2, та у якій R та 15 R всі незалежно вибрані з групи, що включає H, C 1-C8-алкіл, C3-C14-циклоалкіл, алкоксигрупу, C(O)C1-C3-алкіл, C1-C8-алкіл-NH2 та C1-C6-алкіл-OH. 14 15 В одному варіанті здійснення R та R всі незалежно вибрані з групи, що включає H, C1-C8алкіл, такий як метил, етил, пропіл, бутил, пентил або гексил; C 3-C14-циклоалкіл, такий як циклопропіл, циклобутил, циклопентил або циклогексил; 3- – 14-членну циклогетероалкільну групу, таку як морфолін, піперидин або піперазин; C 6-C14-арильну групу, таку як феніл; 5- – 14членну гетероарильну групу, таку як піридин, піримідин або піридазин; алкоксигрупу, таку як метоксигрупу, етоксигрупу або пропоксигрупу; C(O)H, C(N)OH, C(N)OCH 3, C(O)C1-C3-алкіл, такий як C(O)CH3, C(O)CH2CH3 або C(O)CH2CH2CH3; C1-C8-алкіл-NH2, такий як метилен-NH2, етиленNH2 або пропілен-NH2; C1-C6-алкіл-OH, такий як метилен-OH, етилен-OH або пропілен-OH; та 14 15 R та R , якщо вони не позначають H, можуть бути незаміщеними або заміщеними одним або більшою кількістю наступних замісників: C1-C8-алкіл, C2-C8-алкеніл, C2-C8-алкініл, C3-C14циклоалкіл, 5- – 14-членна гетероарильна група, C6-C14-арильна група, 3- – 14-членна циклогетероалкільна група, OH, (O), CN, алкоксигрупа, галоген або NH 2. 3 У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполуки формули I, у якій R позначає H, C1-C8-алкіл, такий як метил, етил, пропіл або ізопропіл; або C 1-C8-алкіл-OH, такий 3 як CH2OH або CH2CH2OH. У іншому варіанті здійснення R позначає H, ізопропіл, CH2OH або 3 CH2CH2OH. У іншому варіанті здійснення R позначає H. У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполук формули I, у якій L позначає зв'язок, C1-C8-алкілен, такий як –CH2-, -CH2CH2- або -CH2CH2CH2-; C(O)NH або C(O). 2 У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполук формули I, у якій R позначає C3-C14-циклоалкіл; такий як циклопропіл, циклобутил, циклопентил або циклогексил. 2 У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполук формули I, у якій R позначає циклопентил. 1 У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполук формули I, у якій R 4 5 6 позначає CN, C(O)OR , CONR R або 5- – 14-членну гетероарильну групу. 1 У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполук формули I, у якій R 5 6 5 6 1 позначає CONR R та R та R позначають C1-C8-алкіл. У іншому варіанті здійснення R 5 6 5 6 1 позначає CONR R , де R та R позначають метил. У іншому варіанті здійснення R позначає CN. У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполук формули I, у якій X 9 9 позначає CR та R позначає H або галоген, такий як Cl, F, Br або I. У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполук формули I, у якій один X 9 позначає N та інший X позначає CR . В одному варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполук формули (I), таких як: N N R1 N HN R1 N N HN R2 N N R2 N N N L L Y 40 Y та . У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполук формули I, у якій X 9 позначає CR та Y позначає R8 m Y W n R3 , де m та n дорівнюють 1 та Y та W позначають N. В одному варіанті здійснення сполукою є сполука формули I, у якій L позначає зв'язок, C1-C8алкілен або C(O)NH, або C(O); та Y позначає H, OH або Y є частиною наступної групи 4 UA 103628 C2 R8 m Y W R3 n 9 8 , де Y позначає N та W позначає CR або N; де може міститися 0-2 R , та 8 R позначає C1-C8-алкіл, оксогрупу, або два або більша кількість R можуть зв'язуватися з утворенням місткової алкільної групи та 3 14 R позначає H, C1-C8-алкіл, C1-C8-алкіл-R , C1-C8-галогеналкіл, C(O)C1-C8- алкіл, C0-C814 14 15 14 14 15 алкіл-OH, C(O)R або C0-C8-алкіл-C(O)C0-C8-алкіл-NR R , C0-C8-алкіл-C(O)OR або NR R ; та 14 15 R та R всі незалежно вибрані з групи, що включає H, C1-C8-алкіл, C3-C14-циклоалкіл, алкоксигрупу, C(O)C1-C3-алкіл, C1-C8-алкіл-NH2, C1-C6-алкіл-OH. 3 В одному варіанті здійснення сполукою є сполука формули I, у якій R позначає H, C1-C8алкіл, C3-C14-циклоалкіл, C(O)C1-C8- алкіл, C0-C8-алкіл-OH, C1-C8-ціаноалкіл, C0-C8-алкіл-C(O)C014 15 14 14 15 C8-алкіл-NR R , C0-C8-алкіл-C(O)OR , NR R , C1-C8-алкіл-C3-C14-циклоалкіл, C(O)C1-C8-алкілC3-C14-циклоалкіл, C0-C8-алкоксигрупу, який може бути заміщений однією або більшою кількістю груп, що включають OH, CN, F або NH2. 3 В одному варіанті здійснення сполукою є сполука формули I, у якій R позначає H або C1-C8алкіл. 1 4 В одному варіанті здійснення сполукою є сполука формули I, у якій R позначає C(O)OR , 5 6 CONR R або 5- – 14-членну гетероарильну групу. В одному варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполук формули I, у якій Y позначає R8 8 5 10 15 m Y W 20 R3 n , де m та n дорівнюють 1 або 2 та Y та W позначають N. В одному варіанті здійснення сполукою є сполука формули I, у якій L позначає зв'язок. В одному варіанті здійснення сполукою є сполука формули I, у якій L позначає зв'язок та Y не позначає H. У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполук формули I(a): N R50 HN N N R51 N Z R53 25 30 35 R52 V I(a) та їх фармацевтично прийнятних солей, у якій: 50 54 55 R позначає CONR R або CN; 51 R позначає C3-C14-циклоалкіл, який може бути незаміщеним або заміщеним групою C 1-C3алкіл або OH; Z позначає CH або N; та 56 57 V позначає NR або CHR ; 54 55 R та R незалежно позначають H, C1-C3-алкіл, 52 53 56 57 R , R R та R незалежно позначають H, C1-C8-алкіл, C3-C14-циклоалкіл, C1-C858 59 60 61 62 галогеналкіл, NR R , C(O)OR , C(O)C1-C8-алкіл, C0-C8-алкіл-C(O)C0-C8-алкіл-NR R , C1-C863 алкоксигрупу, C1-C8-алкіл-OR , C(O)-5- – 14-членну циклогетероалкільну групу, C3-C14 5 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 циклоалкільну групу, кожна з яких, якщо вона не позначає H, може містити один або більшу кількість наступних замісників: C1-C8-алкіл, OH або CN; 58 59 60 61 62 63 R , R , R , R , R та R позначають H або C1-C8-алкіл. В одному варіанті здійснення даного винаходу сполуки формули I(a) включають сполуки, у 50 53 55 54 55 яких R позначає CONR R та R та R позначають H, метил, або етил. У іншому варіанті 54 55 здійснення R та R обидва позначають метил. 51 У іншому варіанті здійснення сполуки формули I(a) включають сполуки, у яких R позначає циклопропіл, циклобутил, циклопентил та циклогексил. У іншому варіанті здійснення даний 51 винахід відноситься до сполук, у яких R позначає циклопентил. У іншому варіанті здійснення сполуки формули I(a) включають сполуки, у яких Z позначає N. 56 У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполук, у яких V позначає NR . У 56 56 іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполук, у яких V позначає NR та R позначає H, метил, етил, пропіл, який може бути заміщений за допомогою OH. У іншому варіанті 56 56 здійснення R позначає ізопропіл. У іншому варіанті здійснення R позначає H. В ще одному 56 варіанті здійснення R позначає -CH2CH2OH. У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до способу лікування захворювання, порушення або синдрому, пов'язаного з інгібуванням CDK 4, вказаний спосіб включає введення суб'єкту, який цього потребує, сполуки формули I або I(a) або її проліків або фармацевтичної композиції, що містить сполуку формули I або I(a) або її проліки та фармацевтично прийнятні інертні наповнювачі. У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до способу лікування захворювання, пов'язаного з інгібуванням CDK 4, у якому у суб'єкта захворювання, порушення або синдром є гіперпроліферативним, у якому суб'єктом є тварина, включаючи людей, захворювання вибране з групи, що включає рак та запалення. У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до способу інгібування циклінзалежної кінази (наприклад, cdk-4), який включає взаємодію кінази з інгібуючою кіназу сполукою формули I або I(a). У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до способу модулювання клітинного процесу (наприклад, ділення клітини) шляхом інгібування активності циклінзалежної кінази з використанням сполуки формули I або I(a). У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до сполуки формули I або I(a), призначеної для профілактики або лікування патологічного стану, описаного в даному винаході. У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до застосування сполуки формули I або I(a) для приготування лікарського засобу, який призначений для будь-якого одного або більшої кількості застосувань, визначених в даному винаході. У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до фармацевтичної композиції, що містить сполуку формули I або I(a) та фармацевтично прийнятний носій. У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до фармацевтичної композиції, що містить сполуку формули I або I(a) та фармацевтично прийнятний носій, у формі, придатній для перорального введення. Вираз "фармацевтично прийнятний" означає сполуки та композиції, які при введенні людині є фізіологічно переносимими та звичайно не приводять до алергічних або аналогічних небажаних реакцій, таких як розлади шлунку, запаморочення тощо. При використанні в даному винаході, термін "фармацевтично прийнятний" переважно означає затверджений регулятивним органом федерального уряду або уряду штату, або вказаний у Фармакопеї США або іншій загальновизнаній Фармакопеї, як застосовний для тварин та більш переважно для людини. Термін "носій" означає розріджувач, допоміжну речовину, інертний наповнювач або розчинник, разом з яким вводять сполуку. Такі фармацевтичні носії можуть являти собою стерильні рідини, такі як вода або масла, включаючи масла, отримані з нафти, та масла тваринного, рослинного або синтетичного походження, такі як арахісове масло, соєве масло, мінеральне масло, кунжутне масло тощо. Як носії, особливо для розчинів, призначених для ін'єкцій, краще використовувати воду або водні фізіологічні розчини та водні розчини декстрози та гліцерину. Підходящі фармацевтичні носії описані в публікації "Remington's Pharmaceutical Sciences" by E. W. Martin. Вираз "терапевтично ефективна кількість" використовується у даному винаході для зазначення кількості, достатньої для ослаблення клінічно значимого дефіциту активності, функції та відповіді реципієнта, що становить щонайменше приблизно 15 %, переважно щонайменше 50 %, більш переважно щонайменше 90 % та найбільш переважно його попередження. Альтернативно, терапевтично ефективна кількість достатня для забезпечення поліпшення клінічно значимого стану/симптому у реципієнта. 6 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 "Засіб" означає всі речовини, які можна використовувати для приготування фармацевтичних та діагностичних композицій, або якими можуть бути сполуки, нуклеїнові кислоти, поліпептиди, фрагменти, ізоформи, варіанти або інші речовини, які незалежно можна використовувати для таких цілей, усі відповідно до даного винаходу. "Аналог" при використанні в даному винаході означає невелику органічну сполуку, нуклеотид, білок або поліпептид, який має подібну або таку ж активність або функцію (функції), як сполука, нуклеотид, білок або поліпептид або сполука, що має необхідну активність та терапевтичний вплив відповідно до даного винаходу (наприклад, пригнічує ріст пухлини), але не обов'язково включає послідовність або структуру, яка подібна або ідентична з послідовністю або структурою кращого варіанту здійснення. "Похідна" означає сполуку, білок або поліпептид, який включає амінокислотну послідовність вихідного білку або поліпептиду, яка змінена шляхом заміщень, видалень або додавань амінокислотних залишків, або нуклеїнову кислоту або нуклеотид, який модифікований шляхом введень або видалень, додавань або мутацій нуклеотидних замісників. Похідна нуклеїнової кислоти, нуклеотиду, білку або поліпептиду виконує подібну або таку ж функцію, як вихідний поліпептид. При використанні в даному винаході "галоген" означає фтор, хлор, бром або йод. При використанні в даному винаході "алкіл" означає насичену вуглеводневу групу, що має лінійний або розгалужений ланцюг. В деяких варіантах здійснення алкільна група може містити від 1 до 10 атомів вуглецю (наприклад, від 1 до 8 атомів вуглецю). Приклади алкільних груп включають метильну (Me), етильну (Et), пропільні (наприклад, н-пропільну та ізопропільну), бутильні (наприклад, н-бутильну, ізобутильну, втор-бутильну, трет-бутильну), пентильні групи (наприклад, н-пентильну, ізопентильну, неопентильну), гексильні групи (наприклад, н-гексил та його ізомери) та т. п. Нижч. алкільна група звичайно містить до 4 атомів вуглецю. Приклади нижч. алкільних груп включають метильну, етильну, пропільні (наприклад, н-пропільну та ізопропільну) та бутильні групи (наприклад, н-бутильну, ізобутильну, втор-бутильну, третбутильну). В одному варіанті здійснення алкільна група або дві або більша кількість алкільних груп можуть утворювати місткову алкільну групу. Це відбувається, коли алкільна група двома атомами приєднується до двох положень іншої групи (зокрема, це ілюструється циклічною групою) з утворенням кільця, що містить місток з алкільного ланцюгу, тобто з утворенням місткового конденсованого циклу. Це ілюструється випадком, але не обмежується тільки ним, 8 коли дві або більша кількість груп R є містковими алкільними групами в кільцевій групі Y та утворюють кільце з містком з алкільного ланцюгу. При використанні в даному винаході "алкеніл" означає алкільну групу, що має лінійний або розгалужений ланцюг, яка містить один або більшу кількість вуглець-вуглецевих подвійних зв'язків. В деяких варіантах здійснення алкенільна група може містити від 2 до 10 атомів вуглецю (наприклад, від 2 до 8 атомів вуглецю). Приклади алкенільних груп включають етинільну, пропенільну, бутенільну, пентенільну, гексенільну, бутадієнільну, пентадієнільну, гексадієнільну групи тощо. Один або більша кількість вуглець-вуглецевих подвійних зв'язків можуть бути внутрішніми (як в 2-бутені) або кінцевими (як в 1-бутені). При використанні в даному винаході "алкініл" означає алкільну групу, що має лінійний або розгалужений ланцюг, що містить один або більшу кількість вуглець-вуглецевих потрійних зв'язків. В деяких варіантах здійснення алкінільна група може містити від 2 до 10 атомів вуглецю (наприклад, від 2 до 8 атомів вуглецю). Приклади алкінільних груп включають етиніл, пропініл, бутиніл, пентиніл тощо. Один або більша кількість вуглець-вуглецевих потрійних зв'язків можуть бути внутрішніми (як в 2-бутині) або кінцевими (як в 1-бутині). При використанні в даному винаході "алкоксигрупа" означає групу –O–алкіл. Приклади алкоксигруп включають метоксигрупу, етоксигрупу, пропоксигрупу (наприклад, н-пропоксигрупу та ізопропоксигрупу), трет-бутоксигрупу тощо. При використанні в даному винаході "алкілтиогрупа" означає групу –S–алкіл. Приклади алкілтіогруп включають метилтіогрупу, етилтіогрупу, пропілтіогрупу (наприклад, н-пропілтіогрупу та ізопропілтіогрупу), трет-бутилтіогрупу тощо. Термін "карбалкоксигрупа" означає алкоксикарбонільну групу, зв'язану з головним ланцюгом за допомогою карбонільної групи (C(O)). Приклади включають, але не обмежуються тільки ними, метоксикарбоніл, етоксикарбоніл тощо. При використанні в даному винаході "оксо" означає кисень, зв'язаний подвійним зв'язком (тобто =O). Також слід розуміти, що позначення C(O) означає групу -C=O, незалежного від того, чи входить вона в кетон, альдегід або кислоту, або похідні кислоти. Аналогічним чином, S(O) означає групу -S=O. 7 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 При використанні в даному винаході "галогеналкіл" означає алкільну групу, що містить один або більшу кількість галогенідних замісників. В деяких варіантах здійснення галогеналкільна група може містити від 1 до 10 атомів вуглецю (наприклад, від 1 до 8 атомів вуглецю). Приклади галогеналкільних груп включають CF3, C2F5, CHF2, CH2F, CCl3, CHCl2, CH2Cl, C2Cl5 та т. п. Пергалогеналкільні групи, тобто алкільні групи, у яких всі атоми водню замінені на атоми галогенів (наприклад, CF3 та C2F5), включені у визначення "галогеналкілу". Наприклад, C 1-C10галогеналкільна група може описуватися формулою –CiH2i+1-jXj, у якій X позначає F, Cl, Br або I, та є цілим числом в діапазоні від 1 до 10, та j є цілим числом в діапазоні від 0 до 21 за умови, що j менше або дорівнює 2i+1. При використанні в даному винаході "циклоалкіл" означає неароматичну карбоциклічну групу, включаючи циклізовану алкільну, алкенільну та алкінільну групи. Циклоалкільна група може бути моноциклічною (наприклад, циклогексил) або поліциклічною (наприклад, що містить конденсовані, місткові та/або спіранові кільцеві системи), у яких атоми вуглецю знаходяться всередині кільцевої системи або зовні. Циклоалкільна група, як ціле, може містити від 3 до 14 кільцевих атомів (наприклад, від 3 до 8 атомів вуглецю у випадку моноциклічної циклоалкільної групи та від 7 до 14 атомів вуглецю у випадку поліциклічної циклоалкільної групи). Будь-яке підходяще положення циклоалкільної групи може бути ковалентно зв'язане з певною хімічною структурою. Приклади циклоалкільних груп включають циклопропільну, циклобутильну, циклопентильну, циклогексильну, циклогептильну, циклопентенільну, циклогексенільну, циклогексадієнільну, циклогептатриєнільну, норборнільну, норпінільну, норкарильну, адамантильну та спіро[4,5]деканільну групи, а також їх гомологи, ізомери тощо. При використанні в даному винаході "гетероатом" означає атоми будь-якого елементу крім вуглецю та водню та включає, наприклад, азот, кисень, сірку, фосфор та селен. При використанні в даному винаході "циклогетероалкіл" означає неароматичну циклоалкільну групу, яка містить щонайменше один (наприклад, 1, 2, 3, 4 або 5) кільцевий гетероатом, вибраний з групи, що включає O, N та S, та необов'язково містить одну або більшу кількість (наприклад, 1, 2 або 3) подвійних або потрійних зв'язків. Циклогетероалкільна група, як ціле, може містити від 3 до 14 кільцевих атомів та містити від 1 до 5 кільцевих гетероатомів (наприклад, 3-6 кільцевих атомів у випадку моноциклічної циклогетероалкільної групи та від 7 до 14 кільцевих атомів у випадку поліциклічної циклогетероалкільної групи). Циклогетероалкільна група може бути ковалентно зв'язана з певною хімічною структурою по будь-якому гетероатому (гетероатомам) або атому (атомам) вуглецю, що приводить до стабільної структури. Один або більша кількість атомів N або S в циклогетероалкільному кільці можуть бути окислені (наприклад, утворювати морфолін-N-оксид, тіоморфолін-S-оксид, тіоморфолін-S, S-діоксид). Циклогетероалкільні групи також можуть містити одну або більшу кількість оксогруп, таких як фталімідил, піперидоніл, оксазолідиноніл, 2,4(1H, 3H)діоксопіримідиніл, піридин-2(1H)-оніл тощо. Приклади циклогетероалкільних груп, зокрема, включають морфолініл, тіоморфолініл, піраніл, імідазолідиніл, імідазолініл, оксазолідиніл, піразолідиніл, піразолініл, піролідиніл, піролініл, тетрагідрофураніл, тетрагідротієніл, піперидиніл, піперазиніл, азетидин тощо. При використанні в даному винаході "арил" означає ароматичну моноциклічну вуглеводневу кільцеву систему або поліциклічну кільцеву систему, де щонайменше одне з кілець кільцевої системи є ароматичним вуглеводневим кільцем та будь-які інші ароматичні кільця кільцевої системи є тільки вуглеводневими. В деяких варіантах здійснення моноциклічна арильна група може містити від 6 до 14 атомів вуглецю та поліциклічна арильна група може містити від 8 до 14 атомів вуглецю. Арильна група може бути ковалентно зв'язана з певною хімічною структурою по будь-якому атому (атомам) вуглецю, що приводить до стабільної структури. В деяких варіантах здійснення арильна група може містити тільки ароматичні карбоциклічні кільця, наприклад, фенільна, 1-нафтильна, 2-нафтильна, антраценільна, фенантренільна групи тощо. В інших варіантах здійснення арильна група може являти собою поліциклічну кільцеву систему, у якій щонайменше одне ароматичне карбоциклічне кільце є конденсованим, тобто таким, що містить загальний зв'язок з одним або більшою кількістю циклоалкільних або циклогетероалкільних кілець. Приклади таких арильних груп, зокрема, включають бензопохідні циклопентану (тобто інданільну групу, яка являє собою 5,6-біциклічну циклоалкіл/ароматичну кільцеву систему), циклогексан (тобто тетрагідронафтильну групу, яка являє собою 6,6-біциклічну циклоалкіл/ароматичну кільцеву систему), імідазолін (тобто бензімідазолінільну групу, яка являє собою 5,6-біциклічну циклогетероалкіл/ароматичну кільцеву систему) та піран (тобто хроменільну групу, яка являє собою 6,6-біциклічну циклогетероалкіл/ароматичну кільцеву систему). Інші приклади арильних груп включають бензодіоксанільну, бензодіоксолільну, хроманільну, індолінільну групи тощо. 8 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 При використанні в даному винаході "гетероарил" означає ароматичну моноциклічну кільцеву систему, що містить щонайменше один кільцевий гетероатом, вибраний з групи, що включає O, N та S, або поліциклічну кільцеву систему, де щонайменше одне з кілець кільцевої системи є ароматичним та містить щонайменше один кільцевий гетероатом. Гетероарильна група, як ціле, може містити від 5 до 14 кільцевих атомів та містити 1-5 кільцевих гетероатомів. В деяких варіантах здійснення гетероарильні групи можуть включати моноциклічні гетероарильні кільця, сконденсовані з одним або більшою кількістю ароматичних карбоциклічних кілець, неароматичних карбоциклічних кілець або неароматичних циклогетероалкільних кілець. Гетероарильна група може бути ковалентно зв'язана з певною хімічною структурою по будь-якому гетероатому або атому вуглецю, що приводить до стабільної структури. Звичайно гетероарильні кільця не містять зв'язку O-O, S-S або S-O. Однак один або більша кількість атомів N або S в гетероарильній групі можуть бути окислені (наприклад, утворювати піридин-N-оксид, тіофен-S-оксид, тіофен-S, S-діоксид). Приклади таких гетероарильних кілець включають піролільну, фурильну, тієнільну, піридильну, піримідильну, піридазинільну, піразинільну, триазолільну, тетразолільну, піразолільну, імідазолільну, ізотіазолільну, тіазолільну, тіадіазолільну, ізоксазолільну, оксазолільну, оксадіазолільну, індолільну, ізоіндолільну, бензофурильну, бензотієнільну, хінолільну, 2-метилхінолільну, ізохінолільну, хіноксалільну, хіназолільну, бензотриазолільну, бензімідазолільну, бензотіазолільну, бензізотіазолільну, бензізоксазолільну, бензоксадіазолільну, бензоксазолільну, циннолінільну, 1H-індазолільну, 2H-індазолільну, індолізинільну, ізобензофурильну, нафтиридинільну, фталазинільну, птеридинільну, пуринільну, оксазолопіридинільну, тіазолопіридинільну, імідазопіридинільну, фуропіридинільну, тієнолопіридинільну, піридопіримідинільну, піридопіразинільну, піридопіридазинільну, тієнотіазолільну, тієнооксазолільну, тієноімідазолільну групи тощо. Інші приклади гетероарильних груп включають 4,5,6,7-тетрагідроіндолільну, тетрагідрохінолінільну, бензотієнопіридинільну, бензофуропіридинільну групи тощо. Термін "нижч. алкеніл" означає алкенільну групу, яка містить 2-6 атомів вуглецю. Алкенільна група являє собою гідрокарбільну групу, що містить щонайменше один вуглець-вуглецевий подвійний зв'язок. Як визначено в даному винаході, вона може бути незаміщеною або заміщеною замісниками, описаними в даному винаході. Вуглець-вуглецеві подвійні зв'язки можуть знаходитися між будь-якими двома атомами вуглецю алкенільної групи. Краще, якщо вона містить 1 або 2 вуглець-вуглецеві подвійні зв'язки та більш переважно один вуглецьвуглецевий подвійний зв'язок. Алкенільна група може мати лінійний або розгалужений ланцюг. Приклади включають, але не обмежуються тільки ними, етиніл, 1-пропеніл, 2-пропеніл, 1бутеніл, 2-бутеніл, 2-метил-1-пропеніл, 1, 3-бутадієніл тощо. Термін "нижч. алкініл" при використанні в даному винаході означає алкінільну групу, що містить 2-6 атомів вуглецю. Алкінільна група являє собою гідрокарбільну групу, що містить щонайменше один вуглець-вуглецевий потрійний зв'язок. Вуглець-вуглецевий потрійний зв'язок може знаходитися між будь-якими двома атомами вуглецю алкінільної групи. Переважно, якщо алкінільна група містить 1 або 2 вуглець-вуглецеві потрійні зв'язки та більш переважно один вуглець-вуглецевий потрійний зв'язок. Алкінільна група може мати лінійний або розгалужений ланцюг. Приклади включають, але не обмежуються тільки ними, етиніл, 1-пропініл, 2-пропініл, 1бутиніл, 2-бутиніл тощо. В обсяг даного винаходу входять всі фармацевтично прийнятні ізотопно-мічені сполуки формули (I) або I(a), у якій один або більша кількість атомів замінені атомами, що мають такий же атомний номер, але атомну масу або масове число, що відрізняється від атомної маси або масового числа, що звичайно зустрічаються у природі. Приклади ізотопів, що підходять для включення в сполуки, запропоновані в даному 2 3 11 13 14 винаході, включають ізотопи водню, такі як H та H, вуглецю, такі як C, C та C, хлору, такі 36 18 123 125 13 15 15 17 як Cl, фтору, такі як F, йоду, такі як I та I, азоту, такі як N та N, кисню, такі як O, O 18 32 35 та O, фосфору, такі як P, та сірки, такі як S. Деякі ізотопно-мічені сполуки формули (I) або I(a), наприклад, що містять радіоактивний ізотоп, застосовні для дослідження розподілення лікарського засобу та/або субстрату в 3 14 тканинах. Радіоактивні ізотопи тритій, тобто H, та вуглець-14, тобто C, є особливо підходящими для цієї мети внаслідок легкості їх включення та простих засобів детектування. 2 Заміщення більш важкими ізотопами, такими як дейтерій, тобто H, може привести до деяких терапевтичних переваг, обумовлених більшою метаболічною стабільністю, наприклад, збільшеною тривалістю напіввиведення in vivo або можливістю використання менших доз, та тому за деяких обставин вони можуть бути кращими. 9 UA 103628 C2 11 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 18 15 13 Заміщення ізотопами, що випромінюють позитрони, такими як C, F, O та N, може бути корисно для вивчення зайнятості рецепторів за допомогою позитронної емісійної томографії (ПЕТ). Ізотопно-мічені сполуки формули (I) або I(a) звичайно можна одержати за звичайними методиками, відомими фахівцям у даній галузі техніки, або за методиками, аналогічними описаним у прикладах, що додаються, та розділах, присвячених синтезу, з використанням підходящого ізотопно-міченого реагенту замість використовуваного раніше неміченого реагенту. Біологічна активність Сполуки формул (I) або I(a) та їх підгрупи є інгібіторами циклін-залежних кіназ. Наприклад, сполуки, запропоновані в даному винаході, є інгібіторами циклін-залежних кіназ, та переважно є інгібіторами циклін-залежних кіназ, вибраних з групи, що включає CDK1, CDK2, CDK3, CDK4, CDK5, CDK6 та CDK9, та більш переважно вибраних з групи, що включає CDK1, CDK2, CDK3, CDK4, CDK5 та CDK9. Сполуки, запропоновані в даному винаході, також мають активність стосовно глікогенсинтазакінази-3 (GSK-3). Внаслідок їхньої активності при модулюванні або інгібуванні CDK та глікогенсинтазакінази вони можливо можуть бути застосовні для одержання засобів, призначених для зупинки або відновлення регулювання клітинного циклу клітин, що аномально діляться. Тому передбачається, що ці сполуки будуть застосовні для лікування або попередження проліферативних порушень, таких як ракові захворювання. Також передбачається, що сполуки, запропоновані в даному винаході, будуть застосовні для лікування патологічних станів, таких як вірусні інфекційні захворювання, цукровий діабет типу II або інсулінонезалежний цукровий діабет, аутоімунні захворювання, травма голови, інсульт, епілепсія, нейродегенеративні захворювання, такі як хвороба Альцгеймера, захворювання рухового нейрона, прогресуючий супрануклеарний параліч, кортикобазальна дегенерація та хвороба Піка, наприклад, аутоімунні захворювання та нейродегенеративні захворювання. Одна підгрупа захворювань та патологічних станів, для якої, як передбачається, будуть застосовні сполуки, запропоновані в даному винаході, включає вірусні інфекційні захворювання, аутоімунні захворювання та нейродегенеративні захворювання. CDK відіграють роль у регуляції клітинного циклу, апоптозу, транскрипції, диференціації та функції та ЦНС (центральна нервова система). Тому інгібітори CDK можуть бути застосовні для лікування захворювань, при яких є порушення проліферації, апоптозу або диференціації, таке як рак. Зокрема, пухлини RB+ve можуть бути особливо чутливі до інгібіторів CDK. Вони включають пухлини, що містять мутації в ras, Raf, рецепторах факторів росту, або надекспресуючі рецептори факторів росту. Крім того, можуть проявляти чутливість і пухлини з гіперметильованими промоторними ділянками інгібіторів CDK, а також пухлини, що надекспресують циклінові партнери циклін-залежних кіназ. Пухлини Rb-ve також можуть бути чутливі до інгібіторів CDK. Приклади ракових захворювань, які можна пригнічувати, включають, але не обмежуються тільки ними, карциному, наприклад, карциному сечового міхура, молочної залози, товстої кишки (наприклад, колоректальні карциноми, такі як аденокарцинома товстої кишки та аденома товстої кишки), нирок, епідермісу, печінки, легенів, наприклад, аденокарцинома, дрібноклітинний рак легенів та недрібноклітинні легенів карциноми, стравоходу, жовчного міхура, яєчників, підшлункової залози, наприклад, екзокринна карцинома підшлункової залози, шлунку, шейки матки, щитовидної залози, носу, голови та шиї, передміхурової залози, або шкіри, наприклад, плоскоклітинна карцинома; гематопоетичну пухлину лімфоїдного походження, наприклад, лейкоз, гострий лімфолейкоз, хронічний лімфолейкоз, B-клітинну лімфому (таку як дифузійна великоклітинна B-клітинна лімфома), T-клітинну лімфому, множинну мієлому, ходжкінську лімфому, неходжкінську лімфому, волосяноклітинну лімфому або лімфому Беркітта; гематопоетичну пухлину мієлоїдного походження, наприклад, гострі та хронічні мієлолейкози, мієлодиспластичний синдром, або промієлоцитарний лейкоз; фолікулярний рак щитовидної залози; пухлину мезенхімального походження, наприклад, фібросаркома або рабдоміосаркома; пухлину центральної або периферичної нервової системи, наприклад, астроцитому, нейробластому, гліому або шванному; меланому; семіному; тератокарциному; остеосаркому; пігментну ксеродерму; кератоакантому; фолікулярний рак щитовидної залози або саркому Капоши. Раковими захворюваннями можуть бути ракові захворювання, які чутливі до інгібування будь-якої однієї або більшої кількості циклін-залежних кіназ, вибраних з групи, що включає CDK1, CDK2, CDK3, CDK4, CDK5 та CDK6, наприклад, однієї або більшої кількості кіназ CDK, вибраних з групи, що включає CDK1, CDK2, CDK4 та CDK5, наприклад, CDK1 та/або CDK2. Чи є чи ні конкретний тип раку чутливим до інгібування циклін-залежної кінази інгібітором, можна 10 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 визначити за допомогою дослідження росту клітин, описаного в наведених нижче прикладах, або за методикою, описаною в розділі під назвою "Методики діагностики". Також відомо, що CDK відіграють роль при апоптозі, проліферації, диференціації та транскрипції та тому інгібітори CDK також можуть бути застосовні для лікування наступних захворювань, що не є раком: вірусні інфекційні захворювання, наприклад, викликані вірусом герпесу, поксвірусом, вірусом Епштейна-Барра, вірусом Синдбіс, аденовірусом, ВІЛ (вірус імунодефіциту людини), ВПЛ (вірус папіломи людини), HCV (вірус гепатиту С) та ЦМВЛ (цитомегаловірус людини); для попередження розвитку СНІДу (синдром набутого імундефіциту) у інфікованих ВІЛом індивідуумів; хронічних запальних захворювань, наприклад, системного червоного вовчаку, аутоімунно обумовленого гломерулонефриту, ревматоїдного артриту, псоріазу, запальної хвороби кишечнику та аутоімунного цукрового діабету; серцево-судинних захворювань, наприклад, гіпертрофії серця, рестенозу, атеросклерозу; нейродегенеративних порушень, наприклад, хвороби Альцгеймера, зв'язаного із СНІД слабоумства, хвороби Паркінсона, бічного аміотрофічного склерозу, пігментної дегенерації сітківки, атрофії остистих м'язів та дегенерації мозочка; гломерулонефриту; мієлодиспластичних синдромів, інфарктів міокарда, пов'язаних з ішемічним ураженням, удару та реперфузійного ураження, аритмії, атеросклерозу, викликаних токсином або пов'язаних з алкоголем захворювань печінки, захворювань крові, наприклад, хронічної анемії та апластичної анемії; дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату, наприклад, остеопорозу та артриту, чутливого до аспірину риносинуситу, муковісцидозу, розсіяного склерозу, захворювань нирок, захворювань очей, включаючи вікову дегенерацію жовтої плями, увеїту та болю при раку. Згідно з винаходом також встановлено, що деякі інгібітори циклін-залежної кінази можна використовувати в комбінації з іншими протираковими засобами. Наприклад, інгібітор циклінзалежної кінази флавопіридол використовували разом з іншими протираковими засобами при комбінованій терапії. Таким чином, для фармацевтичних композицій, застосувань або способів, запропонованих у даному винаході для лікування захворювання або патологічного стану, що включає аномальний ріст клітин, захворювання або патологічний стан, що включає аномальний ріст клітин, в одному варіанті здійснення являє собою рак. Одна група ракових захворювань включає ракові захворювання молочної залози людини (наприклад, первинні пухлини молочної залози, рак молочної залози без ураження лімфатичних вузлів, інвазивні аденокарциноми проток молочної залози, неендометриоїдні ракові захворювання молочної залози); та лімфом із клітин зони мантії. Крім того, іншими раковими захворюваннями є колоректальні та ендометріальні ракові захворювання. Інша підгрупа ракових захворювань включає гематопоетичні пухлини лімфоїдного походження, наприклад, лейкоз, хронічний лімфолейкоз, лімфому із клітин зони мантії та Bклітинну лімфому (таку як дифузійна великоклітинна B-клітинна лімфома). Одним конкретним типом раку є хронічний лімфолейкоз. Іншим конкретним типом раку є лімфома із клітин зони мантії. Іншим конкретним типом раку є дифузійна великоклітинна B-клітинна лімфома. Інша підгрупа ракових захворювань включає рак молочної залози, рак яєчників, рак товстої кишки, рак передміхурової залози, рак стравоходу, плоскоклітинний рак та недрібноклітинні карциноми легенів. Інша підгрупа ракових захворювань включає рак молочної залози, рак підшлункової залози, колоректальний рак, рак легенів та меланому. Інша підгрупа ракових захворювань, а саме, ракових захворювань, при яких особливу терапевтичну перевагу можуть мати сполуки, що мають інгібуючу активність стосовно CDK4, включає ретинобластоми, дрібноклітинні карциноми легенів, недрібноклітинні карциноми легенів, саркоми, гліоми, ракові захворювання підшлункової залози, ракові захворювання голови, шиї та молочної залози та лімфоми з клітин зони мантії. Інша підгрупа ракових захворювань, при яких особливу терапевтичну перевагу можуть мати сполуки, що мають інгібуючу активність стосовно CDK4, включає дрібноклітинний рак легенів, недрібноклітинний рак легенів, рак підшлункової залози, рак молочної залози, поліморфну гліобластому, T-клітинний гострий лімфолейкоз та лімфому з клітин зони мантії. Інша підгрупа ракових захворювань, для лікування яких можуть бути застосовні сполуки, запропоновані в даному винаході, включає саркоми, лейкози, гліому, спадкову меланому та меланому. Методики діагностики 11 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 До введення сполуки формули (I) або I(a) пацієнта можна обстежити для визначення того, чи є захворювання або патологічний стан, на який страждає або може страждати пацієнт, що піддається лікуванню сполукою, таким, що має активність стосовно циклін-залежних кіназ. Наприклад, взятий у пацієнта зразок можна проаналізувати та визначити, чи є захворювання або патологічний стан, такий як рак, на який страждає або може страждати пацієнт, таким, який характеризується генетичною аномалією або аномальною експресією білку, що приводить до надактивації CDK або до сенсибілізації шляху, що веде до нормальної активності CDK. Приклади таких аномалій, які приводять до активації або до сенсибілізації сигналу CDK2 включають підвищувальну регуляцію цикліну E (Harwell RM, Mull BB, Porter DC, Keyomarsi K.; J Biol Chem. 2004 Mar 26; 279(13):12695-705) або втрату p21 або p27, або наявність варіантів CDC4 (Rajagopalan H, Jallepalli PV, Rago C, Velculescu VE, Kinzler KW, Vogelstein B, Lengauer C.; Nature. 2004 Mar 4;428(6978):77-81). Пухлини, що містять мутанти CDC4 або, що характеризуються підвищувальною регуляцією, зокрема, надекспресією цикліну E або втратою p21 або p27, можуть бути особливо чутливі до інгібіторів CDK. Термін "підвищувальна регуляція" включає підвищену експресію або надекспресію, включаючи ампліфікацію гену (тобто утворення безлічі копій гену) та підвищену експресію внаслідок ефекту транскрипції, та гіперактивність, та активацію, включаючи активацію за допомогою мутацій. Таким чином, для пацієнта можна провести діагностичне обстеження для визначення маркера, характерного для підвищувальної регуляції цикліну E, або втрати p21 або p27, або наявності варіантів CDC4. Термін "діагностика" включає скринінг. У число маркерів ми включаємо генетичні маркери, включаючи, наприклад, вивчення сполуки ДНК для виявлення мутацій CDC4. Термін "маркер" також включає маркери, які характерні для підвищувальної регуляції цикліну E, включаючи активність ферменту, вміст ферменту, стан ферменту (наприклад, фосфорильований він чи ні) та вміст мРНК зазначених білків. Пухлини з підвищувальною регуляцією цикліну E або втратою p21 або p27 можуть бути особливо чутливі до інгібіторів CDK. Для пухлин до лікування краще можна провести скринінг із метою виявлення підвищувальної регуляції цикліну E або втрати p21 або p27. Таким чином, для пацієнта можна провести діагностичне обстеження для визначення маркеру, характерного для підвищувальної регуляції цикліну E, або втрати p21 або p27. Діагностичні обстеження звичайно проводять для біологічного зразку, вибраного з групи, що включає отримані за допомогою біопсії зразки пухлини, зразки крові (виділення та збагачення клітин, що відділилися від пухлини, що знаходяться у крові), зразки фекалій, мокроти, аналіз хромосом, плевральної рідини, рідини черевної порожнини або сечі. У публікації Rajagopalan et al. (Nature. 2004 Mar 4; 428(6978):77-81) встановлене, що при колоректальних ракових захворюваннях та ендометріальних ракових захворюваннях людини (Spruck et al, Cancer Res. 2002 Aug 15;62(16):4535-9) в CDC4 спостерігаються мутації (також відомі під назвами Fbw7 або Archipelago). Встановлення того, що у індивідуума спостерігаються мутації в CDC4 може означати, що пацієнт є особливо підходящим для лікування інгібітором CDK. Для пухлин до лікування краще можна провести скринінг для виявлення варіанту CDC4. Процедура скринінгу звичайно включає пряме секвенування, аналіз мікропослідовності олігонуклеотиду або використання специфічних стосовно мутанта антитіл. Методики ідентифікації та аналізу мутацій та підвищувальної регуляції білків добре відомі фахівцеві в даній галузі техніки. Методики скринінгу можуть включати, але не обмежуються тільки ними, стандартні методики, такі як полімеразна ланцюгова реакція зворотної транскриптази (ЗТ-ПЛР) або гібридизація in situ. При скринінгу за допомогою ЗТ-ПЛР вміст мРНК у пухлині визначають шляхом утворення кДНК копії мРНК із наступною ампліфікацією кДНК за допомогою ПЛР. Методики ампліфікації за допомогою ПЛР, вибір праймерів та умов проведення ампліфікації відомі фахівцеві в даній галузі техніки. Операції з нуклеїновою кислотою та ПЛР проводять за стандартними методиками, описаними, наприклад, у публікації Ausubel, F.M. et al., eds. Current Protocols in Molecular Biology, 2004, John Wiley & Sons Inc., або Innis, M.A. et-al., eds. PCR Protocols: a guide to methods and applications, 1990, Academic Press, San Diego. Реакції та операції з використанням методик, основаних на застосуванні нуклеїнових кислот, також описані в rd публікації Sambrook et al., 2001, 3 Ed, Molecular Cloning: A Laboratory Manual, Cold Spring Harbor Laboratory Press. Альтернативно, можна використовувати наявний у продажу набір для проведення ЗТ-ПЛР (наприклад, Roche Molecular Biochemicals) або методологію, описану в патентах США 4666828, 4683202, 4801531, 5192659, 5272057, 5882864 та 6218529, які включені в даний винахід як посилання. Прикладом методики гібридизації in situ для оцінки експресії мРНК є гібридизація in situ з використанням флуоресценції (FISH) (див. Angerer, 1987 Мет. Enzymol., 152: 649). 12 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Звичайно гібридизація in situ включає наступні основні стадії: (1) фіксацію досліджуваної тканини; (2) попередню гібридизацію зразку для поліпшення доступності цільової нуклеїнової кислоти та зменшення неспецифічного зв'язування; (3) гібридизацію суміші нуклеїнових кислот з нуклеїновою кислотою в біологічній структурі або тканини; (4) проведене після гібридизації промивання для видалення фрагментів нуклеїнових кислот, що не зв'язалися при гібридизації, та (5) детектування гібридизованих фрагментів нуклеїнової кислоти. Зразки, що використовуються при таких дослідженнях, звичайно мітять, наприклад, радіоізотопами або флуоресцентними репортерними групами. Кращі зонди для забезпечення специфічної гібридизації із цільовою нуклеїновою кислотою (кислотами) у жорстких умовах є досить довгими, наприклад, містять від приблизно 50, 100 або 200 нуклеотидів до приблизно 1000 або більшої кількості нуклеотидів. Стандартні методики проведення FISH описані в публікаціях Ausubel, F.M. et al., eds. Current Protocols in Molecular Biology, 2004, John Wiley & Sons Inc та Fluorescence In Situ Hybridization: Technical Overview by John M. S. Bartlett in Molecular Diagnosis of Cancer, Methods and Protocols, 2nd ed.; ISBN: 1-59259-760-2; March 2004, pps. 077-088; Series: Methods in Molecular Medicine. Альтернативно, білки, експресовані із мРНК, можна досліджувати за допомогою імуногістохімічного аналізу зразків пухлини, твердофазного імунологічного аналізу з використанням мікропланшетів для титрування, вестерн-блоттингу, двовимірного електрофорезк на поліакриламідному гелі з використанням додецилсульфату натрію, імуноферментного аналізу (ELISA), проточної цитометрії та інших методик, відомих у даній галузі техніки для детектування конкретних білків. Методики детектування включають використання сайт-специфічних антитіл. Фахівець у даній галузі техніки повинен розуміти, що в цьому випадку можуть бути застосовні всі такі добре відомі методики детектування підвищувальної регуляції цикліну E або втрати p21 або p27, або детектування варіантів CDC4. Тому всі ці методики також можна використовувати для ідентифікації пухлин, що особливо підходять для лікування сполуками, запропонованими в даному винаході. Пухлини з мутантами CDC4 або підвищувальною регуляцією, зокрема, надекспресією цикліну E або втратою p21 або p27 можуть бути особливо чутливі до інгібіторів CDK. Для пухлин до лікування краще можна провести скринінг із метою виявлення підвищувальної регуляції, зокрема, надекспресії цикліну E (Harwell RM, Mull BB, Porter DC, Keyomarsi K.; J Biol Chem. 2004 Mar 26;279(13):12695-705) або втрати p21 або p27 або варіантів CDC4 (Rajagopalan H, Jallepalli PV, Rago C, Velculescu VE, Kinzler KW, Vogelstein B, Lengauer C.; Nature. 2004 Mar 4;428(6978):77-81). Пацієнтів, що страждають на лімфому з клітин зони мантії (ЛКМ), можна відібрати для лікування сполукою, запропонованою у даному винаході, з використанням діагностичних досліджень, описаних у даному винаході. ЛКМ є особливою клініко-патологічною нозологічною формою неходжкінської лімфоми, що характеризується проліферацією лімфоцитів від малих до проміжних зі спільною експресією CD5 та CD20, з агресивним та невиліковним клінічним перебігом та часто із транслокацією t(11;14)(q13;q32). Надекспресування мРНК цикліну D1, що виявляється при лімфомі із клітин зони мантії (ЛКМ), є критично важливим діагностичним маркером. Yatabe et al (Blood. 2000 Apr 1;95(7):2253-61) припустили, що позитивну пробу на циклін D1 слід включати як один зі стандартних критеріїв для ЛКМ та що новітні засоби лікування цього невиліковного захворювання слід розробляти на основі цих нових критеріїв. Jones et al (J Mol Diagn. 2004 May; 6(2):84-9) розробили кількісний аналіз зворотної транскрипції ПЛР у реальному масштабі часу для визначення експресії цикліну D1 (CCND1) з метою сприяння діагностиці лімфоми із клітин зони мантії (ЛКМ). Howe et al (Clin Chem. 2004 Jan; 50(1):80-7) використовували кількісний аналіз ЗТ-ПЛР у реальному масштабі часу для визначення експресії мРНК цикліну D1 та встановили, що кількісний аналіз ЗТ-ПЛР із нормуванням на мРНК CD19 можна використовувати для діагностики ЛКМ у крові, кістковому мозку та тканині. Альтернативно, пацієнтів, що страждають на рак молочної залози, можна відібрати для лікування інгібітором CDK з використанням діагностичних досліджень, описаних вище. Пухлинні клітини звичайно надекспресують циклін E та показане, що циклін E надекспресується при раку молочної залози (Harwell et al, Cancer Res, 2000, 60, 481-489). Тому рак молочної залози, зокрема, можна лікувати інгібітором CDK, запропонованим у даному винаході. Крім того, ракову пухлину можна досліджувати на втрату функції INK4a та RB та надекспресування цикліну D1 або CDK4 або мутацію CDK4. Втрата RB та мутації, інактивуючі INK4a INK4a функцію p16 , або гіперметилювання p16 відбувається в багатьох типах пухлин. Rb інактивований у 100 % випадків ретинобластом та у 90 % випадків недрібноклітинних карцином легенів. Циклін D1 ампліфікований у 40 % випадків ракових захворювань голови та шиї, 13 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 надекспресований у 50 % випадків ракових захворювань молочної залози та 90 % випадків лімфом із клітин зони мантії. p16 втрачений у 60 % випадків лімфом із клітин зони мантії та у 40 % випадків ракових захворювань підшлункової залози. CDK4 ампліфікований у 20 % випадків INK4a саркоми та у 10 % випадків гліоми. Прояви, що приводять до інактивації RB або p16 за допомогою мутації, делеції або епігенетичного блокування або до надекспресії цикліну D1 або Cdk4, можна ідентифікувати за методиками, описаними у даному винаході. Пухлини з підвищувальною регуляцією, зокрема, надекспресією цикліну D або CDK4 або втратою INK4a або RB можуть бути особливо чутливі до інгібіторів CDK. Таким чином, для пацієнта можна провести діагностичне обстеження для визначення маркера, характерного для надекспресії цикліну D або CDK4 або втрати INK4a або RB. Ракові захворювання, що характеризуються втратою функції INK4a та RB та надекспресією цикліну D1 або CDK4, включають дрібноклітинний рак легенів, недрібноклітинний рак легенів, рак підшлункової залози, рак молочної залози, поліморфну гліобластому, T-клітинний гострий лімфолейкоз та лімфому із клітин зони мантії. Тому пацієнтів, у яких спостерігається дрібноклітинний рак легенів, недрібноклітинний рак легенів, рак підшлункової залози, рак молочної залози, поліморфна гліобластома, T-клітинний гострий лімфолейкоз або лімфома із клітин зони мантії, можна вибрати для лікування інгібітором CDK з використанням описаних вище діагностичних досліджень та їх, зокрема, можна лікувати інгібітором CDK, запропонованим у даному винаході. Пацієнтів, що страждають на конкретні ракові захворювання, викликані D-Циклін-CDK4/6INK4-Rb, наприклад, шляхом надекспресії цикліну D, мутації CDK4, мутації або делеції pRb, делеції p16-INK4, мутації, делеції або метилювання p16, або шляхомактивації проявів, що відбуваються після впливу порушеннями шляху D-Циклін-CDK4/6-INK4-Rb, можна виявити за методиками, описаними у даному винаході, та потім лікувати інгібітором CDK, запропонованим у даному винаході. Приклади аномалій, які активують або сенсибілізують пухлини стосовно сигналу CDK4, включають, активацію рецептору, наприклад, Her-2/Neu при раку молочної залози, мутації ras, наприклад, при раку підшлункової залози, колоректальному раку або раку легенів, мутації raf, наприклад, при меланомі, мутації p16, наприклад, при меланомі, делеції p16, наприклад, при раку легенів, метилювання p16, наприклад, при раку легенів або надекспресію цикліну D, наприклад, при раку молочної залози. Таким чином, пацієнта можна вибрати для лікування сполукою, запропонованою у даному винаході, з використанням діагностичних досліджень, описаних у даному винаході, для виявлення підвищувальної регуляції шляху кінази CDK4/6, наприклад, мутації Ras або мутації Raf або гіперактивації або надекспресування рецепторів, таких як Her-2 /Neu. Сполуки, запропоновані в даному винаході, мають особливі переваги, що полягають у тому, що вони є інгібіторами CDK4, більш селективними, ніж стосовно інших циклін-залежних кіназ. В PCT/US2007/069595 у загальному розкриті сполуки цього класу, однак сполуки, запропоновані в даному винаході, мають більш високу активність та селективність стосовно CDK4, ніж стосовно інших циклін-залежних кіназ. Це є перевагою для розробки лікарського засобу, придатного для використання як інгібітору CDK4. Точніше та з урахуванням зазначеної заявки наведені нижче в таблиці 2 сполуки (з PCT/US2007/069595) являють собою сполуки попереднього рівня техніки, найбільше близькі до хемотипу даного винаходу. 14 UA 103628 C2 Таблиця 3 (попередній рівень техніки) Сполука O N N HN Номер прикладу N N 200 N N H O N HN N N N 201 N N H O N HN N N N N 202 N N H 5 В представленій нижче таблиці 4 приведені дані щодо інгібування відповідних мішеней для сполук попереднього рівня техніки у співставленні зі сполуками, запропонованими в даному винаході: 15 UA 103628 C2 Таблиця 4 Номер сполуки IC50 (мкM) CDK4: 0,005 200 (попередній рівень техніки) CDK1: >1,6 CDK2: >1,4 CDK4: 0,11 201 (попередній рівень техніки) CDK1: 7,5 CDK2: 10,3 CDK4: 2,5 202 (попередній рівень техніки) CDK1: >15 CDK2: >15 CDK4: 0,01 74, запропонована в даному CDK1: 113 винаході CDK2: 76 CDK4: 0,008 63, запропонована в даному CDK1: >15 винаході CDK2: >15 CDK4: 0,026 26, запропонована в даному CDK1: >15 винаході CDK2: >15 5 10 15 20 25 30 35 Селективність Більше, ніж в 11000 разів більш селективно по відношенню до CDK4 Набагато краща селективність сполук, запропонованих в даному винаході, по відношенню до інших представників сімейства CDK та інших кіназ, означає, що у порівнянні з іншими сполуками, що мають меншу селективність, сполуки, запропоновані в даному винаході, мають меншу активність по відношенню до об'єктів, які не є мішенями, та тому мають меншу непередбачувану токсичність в клітинах. Якщо розглянути результати аналізу клітинного циклу, проведеного з використанням сполук, запропонованих в даному винаході, та, наприклад, з використанням сполуки 200 попереднього рівня техніки, тоді стає зрозуміло, що в той час як сполуки, запропоновані в даному винаході, забезпечують повне блокування G1 навіть при концентрації, рівній 10 мкM, сполука 200 починає приводити до блокування фази G2/M при концентраціях, рівних 1 та 10 мкM, та це показує, що воно проявляє активність по відношенню до об'єктів, які не є мішенями, при концентраціях, що перевищують 1 мкM. Крім того, інгібуючий вплив інгібітора CDK4 повністю залежить від наявності білку ретинобластоми (pRb). Активність можливих інгібіторів CDK4 в клітинах, що не містять pRb, показує, що сполука проявляє активність по відношенню до об'єктів, які не є мішенями, та не селективні. У порівнянні зі сполуками, запропонованими в даному винаході, які інертні по відношенню до клітин, що не містять pRb, сполука 200 при високих концентраціях не інгібує проліферацію клітин, що не містять pRb, що свідчить про їх активність по відношенню до об'єктів, які не є мішенями. Крім того, було показано, що активність CDK4 не потрібна для нормальної проліферації фібробласта, інгібування CDK1, певно, є небажаним ефектом. На відміну від сполук попереднього рівня техніки сполуки, запропоновані в даному винаході, при введенні тваринам повинні приводити до меншої цитотоксичності. Тому сполуки, запропоновані в даному винаході, є кращими інгібіторами CDK4 у порівнянні зі сполуками, що мають такі ж основні структури та таку ж активність по відношенню до CDK4, але меншу селективність по відношенню до інших кіназ CDK, оскільки ці сполуки повинні мати більш значний терапевтичний індекс, ніж менш селективні сполуки. У іншому варіанті здійснення даний винахід відноситься до наступних сполук: 7-циклопентил-2-[5-(3-метилпіперазин-1-іл)-піридин-2-іламіно]-7H-піроло[2,3d]піримідин-6карбонітрил; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-(2-фторетил)-піперазин-1-іл]-піридин-2-іламіно}-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-(4-диметиламіно-3,4,5,6-тетрагідро-2H-[1,3']біпіридиніл-6'іламіно)-7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 2-[5-(4-карбамоїлметилпіперазин-1-іл)-піридин-2-іламіно]-7-циклопентил-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 2-{5-[4-(2-Аміноацетил)-піперазин-1-іл]-піридин-2-іламіно}-7-циклопентил-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 2-[5-(3-амінопіролідин-1-іл)-піридин-2-іламіно]-7-циклопентил-7H-піроло[2,3d]піримідин-6-карбонової кислоти; 16 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-(2-метоксиетил)-піперазин-1-іл]-піридин-2-іламіно}-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-[4-(2-гідроксиетил)-3,4,5,6-тетрагідро-2H-[1,2']біпіразиніл-5'іламіно]-7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-[5-((R)-3-метилпіперазин-1-іл)-піридин-2-іламіно]-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-[5-((S)-3-метилпіперазин-1-іл)-піридин-2-іламіно]-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-[5-(3-метилпіперазин-1-іл)-піридин-2-іламіно]-7H-піроло[2,3d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-(3-гідроксипропіл)-піперазин-1-іл]-піридин-2-іламіно}-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-(піролідин-1-карбоніл)-піперазин-1-іл]-піридин-2-іламіно}7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-(2-гідроксиетил)-піперазин-1-іл]-піридин-2-іламіно}-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-((S)-2,3-дигідроксипропіл)-піперазин-1-іл]-піридин-2іламіно}-7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-(5-{4-[2-(2-гідроксиетокси)-етил]-піперазин-1-іл}-піридин-2іламіно)-7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-(2-гідрокси-1-метилетил)-піперазин-1-іл]-піридин-2іламіно}-7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{6-[4-(2-гідроксиетил)-піперазин-1-іл]-піридазин-3-іламіно}-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-(2,3-дигідроксипропіл)-піперазин-1-іл]-піридин-2-іламіно}7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-((R)-2,3-дигідроксипропіл)-піперазин-1-іл]-піридин-2іламіно}-7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; 7-циклопентил-2-(4-диметиламіно-3,4,5,6-тетрагідро-2H-[1,3']біпіридиніл-6'-іламіно)-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонітрил; диметиламід 7-циклопентил-2-(3,4,5,6-тетрагідро-2H-[1,2']біпіразиніл-5'-іламіно)-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-[5-(піперазин-1-карбоніл)-піридин-2-іламіно]-7Hпіроло[2,3d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-[5-(4-диметиламінопіперидин-1-карбоніл)-піридин-2-іламіно]7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-(1',2',3',4',5',6'-гексагідро-[3,4']біпіридиніл-6-іламіно)-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-[5-((S)-3-метилпіперазин-1-ілметил)-піридин-2-іламіно]-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-((S)-2-гідроксипропіл)-піперазин-1-іл]-піридин-2-іламіно}7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-((R)-2-гідроксипропіл)-піперазин-1-іл]-піридин-2-іламіно}7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; метиламід 7-циклопентил-2-(5-піперазин-1-ілпіридин-2-іламіно)-7H-піроло[2,3-d]піримідин-6карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-[5-(4-ізопропілпіперазин-1-іл)-піридин-2-іламіно]-7Hпіроло[2,3d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-[5-(4-ізопропілпіперазин-1-карбоніл)-піридин-2-іламіно]-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-(4-метилпентил)-піперазин-1-іл]-піридин-2-іламіно}-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-[6-(4-ізопропілпіперазин-1-іл)-піридазин-3-іламіно]-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-(2-гідрокси-2-метилпропіл)-піперазин-1-іл]-піридин-2іламіно}-7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-[5-(3,3-диметилпіперазин-1-іл)-піридин-2-іламіно]-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-[5-(3,8-діазабіцикло[3.2.1]окт-3-илметил)-піридин-2-іламіно]7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; 17 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 диметиламід 7-циклопентил-2-(5-піперазин-1-ілпіридин-2-іламіно)-7H-піроло[2,3-d]піримідин6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-[5-(4-етилпіперазин-1-іл)-піридин-2-іламіно]-7H-піроло[2,3d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-[5-(4-циклопентилпіперазин-1-іл)-піридин-2-іламіно]-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-(1'-ізопропіл-1',2',3',4',5',6'-гексагідро-[3,4']біпіридиніл-6іламіно)-7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[(R)-4-(2-гідроксиетил)-3-метилпіперазин-1-іл]-піридин-2іламіно}-7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[(S)-4-(2-гідроксиетил)-3-метилпіперазин-1-іл]-піридин-2іламіно}-7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-(2-гідроксиетил)-піперазин-1-ілметил]-піридин-2-іламіно}7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-(2-диметиламіноацетил)-піперазин-1-іл]-піридин-2іламіно}-7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-(2-етилбутил)піперазин-1-іл]-піридин-2-іламіно}-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 2-{5-[4-(2-циклогексилацетил)піперазин-1-іл]-піридин-2-іламіно}-7-циклопентил7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-(3-циклопентилпропіоніл)-піперазин-1-іл]-піридин-2іламіно}7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-[5-(4-ізобутилпіперазин-1-іл)-піридин-2-іламіно]-7Hпіроло[2,3d]піримідин-6-карбонової кислоти; метиловий ефір {4-[6-(7-циклопентил-6-диметилкарбамоїл-7H-піроло[2,3-d]піримідин-2іламіно)піридин-3-іл]-піперазин-1-іл}-оцтової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-(2-ізопропоксиетил)-піперазин-1-іл]-піридин-2-іламіно}7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; етиловий ефір {4-[6-(7-циклопентил-6-диметилкарбамоїл-7H-піроло[2,3-d]піримідин-2іламіно)піридин-3-іл]-піперазин-1-іл}-оцтової кислоти; трет-бутиловий ефір 4-(6-{7-циклопентил-6-[(2-гідроксиетил)метилкарбамоїл]-7H-піроло[2,3d]піримідин-2-іламіно}-піридин-3-іл)піперазин-1-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-{5-[4-(2-метилбутил)піперазин-1-іл]-піридин-2-іламіно}-7Hпіроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; диметиламід 7-циклопентил-2-[1'-(2-гідроксиетил)-1',2',3',4',5',6'-гексагідро-[3,4']біпіридиніл-6іламіно]-7H-піроло[2,3-d]піримідин-6-карбонової кислоти; {4-[6-(7-циклопентил-6-диметилкарбамоїл-7H-піроло[2,3-d]піримідин-2-іламіно)-піридин-3іл]піперазин-1-іл}-оцтова кислота; та 2-{4-[6-(7-циклопентил-6-диметилкарбамоїл-7H-піроло[2,3-d]піримідин-2-іламіно)-піридин-3іл]-піперазин-1-іл}-пропіонова кислота; або їх фармацевтично прийнятні солі. Аналізи Інгібування активності протеїнкінази сполуками, запропонованими в даному винаході, можна досліджувати за допомогою цілого ряду аналізів, що використовуються в даній галузі техніки. Приклади таких аналізів описані в представленому нижче розділі "Приклади здійснення винаходу". Фармацевтичні композиції Вираз "ефективна кількість" сполуки означає кількість, необхідну або достатню для лікування або попередження порушення, пов'язаного із протеїнкіназою, наприклад, попередження різних морфологічних та соматичних симптомів порушення та/або захворювання або патологічного стану, пов'язаного із протеїнкіназою, описаного в даному винаході. В одному прикладі ефективна кількість сполуки, запропонованої в даному винаході, означає кількість, достатню для лікування у суб'єкта порушення, пов'язаного із протеїнкіназою. Ефективна кількість може мінятися залежно від таких факторів, як розмір та маса суб'єкта, тип захворювання або конкретна сполука, запропонована в даному винаході. Наприклад, вибір сполуки, запропонованої в даному винаході, може вплинути на те, що становить "ефективну кількість". Фахівець із загальною підготовкою в даній галузі техніки повинен уміти досліджувати фактори, зазначені в даному винаході, та без надмірної кількості експериментальних досліджень визначити ефективну кількість сполук, запропонованих у даному винаході. Режим введення може вплинути на те, що становить ефективну кількість. Сполуку, запропоновану в даному винаході, можна вводити суб'єкту до або після виникнення порушення, 18 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 пов'язаного із протеїнкіназою. Крім того, щодня можна вводити кілька розділених доз, а також вводити їх по черзі або послідовно, або дозу можна вводити шляхом безперервного вливання або болюсного вливання. Крім того, дози сполуки (сполук), запропонованої в даному винаході, можна пропорційно збільшувати або зменшувати відповідно до вимог поточного лікування або профілактики. Сполуки, запропоновані в даному винаході, можна застосовувати для лікування патологічних станів, порушень або захворювань, описаних у даному винаході, або для приготування фармацевтичних композицій, призначених для застосування для лікування цих захворювань. Способи застосування сполук, запропонованих у даному винаході, для лікування цих захворювань, або фармацевтичні препарати, що містять сполуки, запропоновані в даному винаході, призначені для лікування цих захворювань. Вираз "фармацевтична композиція" включає препарати, придатні для введення ссавцям, наприклад, людям. Якщо сполуки, запропоновані в даному винаході, вводять у вигляді фармацевтичних засобів ссавцям, наприклад, людям, їх можна вводити окремо або у вигляді фармацевтичної композиції, що містить, наприклад, від 0,1 до 99,5 % (більш переважно від 0,5 до 90 %) активного інгредієнта у комбінації з фармацевтично прийнятним носієм. Вираз "фармацевтично прийнятний носій" відомий в даній галузі техніки та включає фармацевтично прийнятну речовину, композицію або розріджувач, придатний для введення ссавцям сполук, запропонованих у даному винаході. Носії включають рідкий або твердий наповнювач, розріджувач, інертний наповнювач, розчинник або капсулюючу речовину, що бере участь у переносі або транспортуванні відповідного засобу від органу або частини організму до іншого органу або в іншу частину організму. Кожний носій повинен бути "прийнятним" у тому розумінні, що він повинен бути сполучний з іншими інгредієнтами композиції та не бути шкідливим для пацієнта. Деякі приклади речовин, які можуть виступати як фармацевтично прийнятні носії, включають: цукри, такі як лактоза, глюкоза та сахароза; крохмалі, такі як кукурудзяний крохмаль та картопляний крохмаль; целюлози та її похідні, такі як натрієва сіль карбоксиметилцелюлози, етилцелюлоза та ацетилцелюлоза; порошкоподібну трагакантову камедь; мальтозу; желатин; тальк; інертні наповнювачі, такі як масло какао та воски для супозиторіїв; масла, такі як арахісове масло, бавовняне масло, сафлорове масло, кунжутне масло, маслинове масло, кукурудзяне масло та соєве масло; гліколі, такі як пропіленгліколь; поліоли, такі як гліцерин, сорбіт, маніт та поліетиленгліколь; складні ефіри, такі як етилолеат та етиллаурат; агар; буферні речовини, такі як гідроксид магнію та гідроксид алюмінію; альгінову кислоту; апірогенну воду; ізотонічний сольовий розчин; розчин Рінгера; етиловий спирт; фосфатні буферні розчини та інші нетоксичні сумісні речовини, що використовуються у фармацевтичних препаратах. У композиціях також можуть міститися змочувальні агенти, емульгатори та змащувальні речовини, такі як лаурилсульфат натрію та стеарат магнію, а також агенти, що забарвлюють, агенти, що забезпечують відділення від прес-форм, агенти для нанесення покриттів, підсолоджувачі, смакові добавки та віддушки, консерванти та антиоксиданти. Приклади фармацевтично прийнятних антиоксидантів включають: розчинні у воді антиоксиданти, такі як аскорбінова кислота, цистеїнгідрохлорид, бісульфат натрію, метабісульфіт натрію, сульфіт натрію та т.п.; олієрозчинні антиоксиданти, такі як аскорбілпальмітат, бутильований гідроксианізол (БГА), бутильований гідрокситолуол (БГТ), лецитин, пропілгалат, α-токоферол тощо; та реагенти, що утворюють хелати з металами, такі як лимонна кислота, етилендіамінтетраоцтова кислота (ЕДТК), сорбіт, винна кислота, фосфорна кислота тощо. Препарати, запропоновані в даному винаході, включають придатні для перорального, назального, місцевого, трансбукального, сублінгвального, ректального, вагінального та/або парентерального введення. Препарати можна легко приготувати у вигляді разових дозованих форм та можна приготувати за будь-якими методиками, добре відомими в галузі фармацевтики. Кількість активного інгредієнта, яку можна об'єднати з носієм з одержанням разової дозованої форми, звичайно є такою кількістю сполуки, яка приводить до терапевтичного ефекту. Звичайно ця кількість становить менше 100 % та міняється в діапазоні від приблизно 1 до приблизно 99 % активного інгредієнта, переважно від приблизно 5 до приблизно 70 %, найбільше переважно від приблизно 10 до приблизно 30 %. Методики приготування цих препаратів або композицій включають стадію об'єднання сполуки, запропонованої в даному винаході, з носієм та необов'язково з одним або більшою кількістю допоміжних інгредієнтів. Звичайно препарати готують шляхом ретельного та рівномірного об'єднання сполуки, запропонованої в даному винаході, з рідкими носіями або 19 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 тонкоподрібненими твердими носіями, або з обома типами носіїв, за необхідності з формуванням продукту. Препарати, запропоновані в даному винаході, придатні для перорального введення, можуть бути у формі капсул, облаток, пігулок, таблеток, пастилок (з використанням смакової основи, звичайно сахарози та камеді акації або трагакантової камеді), порошків, гранул, або у вигляді розчину або суспензії у водній або неводній рідині, або у вигляді рідкої емульсії типу масло-уводі або вода-у-маслі, або у вигляді еліксиру або сиропу, або у вигляді коржів (з використанням інертної основи, такої як желатин та гліцерин, або сахарози, або камеді акації) та/або у вигляді рідин для полоскання рота та т.п., кожна з яких містить заздалегідь задану кількість сполуки, запропонованої в даному винаході, як активний інгредієнт. Сполуку, запропоновану в даному винаході, можна вводити у вигляді болюса, електуарію або пасти. У твердих дозованих формах, запропонованих у даному винаході для перорального введення (капсули, таблетки, пігулки, драже, порошки, гранули та т.п.), активний інгредієнт змішаний з одним або більшою кількістю фармацевтично прийнятних носіїв, таких як цитрат натрію або дикальційфосфат, та/або будь-якою з наступних речовин: наповнювачі або засоби, що збільшують об'єм, такі як крохмалі, лактоза, сахароза, глюкоза, маніт та/або кремнієва кислота; сполучні, такі як, наприклад, карбоксиметилцелюлоза, альгінати, желатин, полівінілпіролідон, сахароза та/або камедь акації; вологоутримуючі речовини, такі як гліцерин; розпушувачі, такі як агар-агар, карбонат кальцію, картопляний або маніоковий крохмаль, альгінова кислота, деякі силікати та карбонат натрію; агенти, що уповільнюють розчинення, такі як парафін; прискорювачі усмоктування, такі як четвертинні амонієві сполуки; змочувальні агенти, такі як, наприклад, цетиловий спирт та гліцеринмоностеарат; абсорбенти, такі як каолін та бентонітова глина; змащувальні речовини, такі як тальк, стеарат кальцію, стеарат магнію, тверді поліетиленгліколі, лаурилсульфат натрію та їх суміші; та забарвлюючі агенти. У випадку капсул, таблеток та пігулок фармацевтичні композиції також можуть включати буферні агенти. Тверді композиції аналогічного типу також можна використовувати як наповнювачі у заповнених капсулах з м'якого або твердого желатину із застосуванням таких інертних наповнювачів, як лактоза або молочний цукор, а також поліетиленгліколі, що мають велику молекулярну масу, тощо. Таблетку можна приготувати шляхом пресування або формування, необов'язково з одним або більшою кількістю додаткових інгредієнтів. Пресовані таблетки можна приготувати з використанням сполучної (наприклад, желатину або гідроксипропілметилцелюлози), змащувальної речовини, інертного розріджувача, консерванту, розпушувача (наприклад, натрієвої солі гліколяту крохмалю або зшитої натрієвої солі карбоксиметилцелюлози), поверхнево-активної або диспергуючої речовини. Формовані таблетки можна приготувати шляхом проведеного в підходящій машині формування суміші порошкоподібної сполуки, зволоженої інертним рідким розріджувачем. Таблетки та інші тверді дозовані форми фармацевтичних композицій, запропонованих у даному винаході, такі як драже, капсули, пігулки та гранули, необов'язково можна забезпечити насічками або приготувати з покриттями та оболонками, такими як ентеросолюбільні покриття та інші покриття, добре відомі в технології приготування фармацевтичних засобів. Їх також можна приготувати таким чином, щоб забезпечити повільне або регульоване вивільнення активного інгредієнта, що міститься в них, наприклад, з використанням гідроксипропілметилцелюлози при різних вмістах, що забезпечують необхідний режим вивільнення, інших полімерних матриць, ліпосом та/або мікросфер. Їх можна стерилізувати, наприклад, фільтруванням через затримуючий бактерії фільтр або шляхом введення засобів, що стерилізують, та одержати стерильні тверді композиції, які безпосередньо перед використанням можна розчинити в стерильній воді або іншому стерильному середовищі для ін'єкції. Ці композиції також необов'язково можуть містити агенти, що надають непрозорість, а також можуть мати такий склад, щоб активний інгредієнт (інгредієнти) вивільнявся тільки або переважно на певній ділянці шлунково-кишкового тракту, необов'язково в уповільненому режимі. Приклади речовин, які можна використовувати для таких цілей, включають полімерні речовини та воски. Активний інгредієнт також може бути у мікрокапсульованому вигляді, якщо це доцільно, то з одним або більшою кількістю інертних наповнювачів, зазначених вище. Рідкі дозовані форми для перорального введення сполук, запропонованих у даному винаході, включають фармацевтично прийнятні емульсії, мікроемульсії, розчини, суспензії, сиропи та еліксири. На додаток до активного інгредієнта рідкі дозовані форми можуть містити інертний розріджувач, що звичайно використовується в даній галузі техніки, такий як, наприклад, вода або інші розчинники, солюбілізуючі агенти та емульгатори, такі як етиловий спирт, ізопропіловий спирт, етилкарбонат, етилацетат, бензиловий спирт, бензилбензоат, 20 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 пропіленгліколь, 1,3-бутиленгліколь, масла (зокрема, бавовняне, арахісове, кукурудзяне, із зародків, маслинове, касторове та кунжутне масла), гліцерин, тетрагідрофурфуриловий спирт, поліетиленгліколі та складні ефіри сорбіту та жирних кислот та їх суміші. Крім інертних розріджувачів композиції для перорального введення також можуть містити допоміжні речовини, такі як змочувальні агенти, емульгуючі та суспендуючі агенти, підсолоджувачі, смакові добавки, барвники, віддушки та консерванти. Суспензії на додаток до активних сполук можуть містити суспендуючі агенти, такі як, наприклад, етоксильовані ізостеарилові спирти, поліоксиетилен, сорбіт та складні ефіри сорбіту, мікрокристалічну целюлозу, метагідроксид алюмінію, бентоніт, агар-агар та трагакантову камедь та їх суміші. Препарати фармацевтичних композицій, запропоновані в даному винаході, призначені для ректального або вагінального введення, можуть являти собою супозиторії, які можна приготувати шляхом змішування однієї або більшої кількості сполук, запропонованих у даному винаході, з одним або більшою кількістю підходящих, не виявляючих подразнюючого впливу інертних наповнювачів або носіїв, таких як, наприклад, масло какао, поліетиленгліколь, віск для супозиторіїв або саліцилат, які є твердими при кімнатній температурі, але рідкими при температурі тіла та тому плавляться в прямій кишці або порожнині піхви та вивільняють активну сполуку. Препарати, запропоновані в даному винаході, які придатні для вагінального введення, також включають пессарії, тампони, креми, гелі, пасти, пінки або спреї, що містять такі носії, які відомі в даній галузі техніки як підходящі. Дозовані форми для місцевого або крізьшкірного введення сполуки, запропонованої в даному винаході, включають порошки, спреї, мазі, пасти, креми, лосьйони, гелі, розчини, пластири та форми для інгаляції. Активну сполуку в стерильних умовах можна змішати з фармацевтично прийнятним носієм та будь-якими консервантами, буферними речовинами або пропелентами, які можуть знадобитися. Мазі, пасти, креми та гелі на додаток до активної сполуки, запропонованої в даному винаході, можуть містити інертні наповнювачі, такі як тваринні та рослинні жири, масла, воски, парафіни, крохмаль, трагакантова камедь, похідні целюлози, поліетиленгліколі, силікони, бентоніти, кремнієва кислота, тальк та оксид цинку або їх суміші. Порошки та спреї на додаток до сполуки, запропонованої в даному винаході, можуть містити інертні наповнювачі, такі як лактоза, тальк, кремнієва кислота, гідроксид алюмінію, силікати кальцію та порошкоподібний поліамід або суміші цих речовин. Спреї можуть додатково містити звичайні пропеленти, такі як хлорфторвуглеводні та леткі незаміщені вуглеводні, такі як бутан та пропан. Крізьшкірні пластири мають ту додаткову перевагу, що забезпечує регульоване введення в організм сполуки, запропонованої в даному винаході. Такі дозовані форми можна приготувати шляхом розчинення або диспергування сполуки в підходящому середовищі. Для збільшення потоку сполуки через шкіру також можна використовувати засоби, що поліпшують всмоктування. Швидкість такого потоку можна регулювати шляхом використання регулюючої швидкість мембрани або шляхом диспергування активної сполуки в полімерній матриці або гелі. Офтальмологічні композиції, очні мазі, порошки, розчини тощо також входять в обсяг даного винаходу. Фармацевтичні композиції, запропоновані в даному винаході, придатні для парентерального введення, являють собою одну або більшу кількість сполук, запропонованих у даному винаході, у комбінації з одним або більшою кількістю фармацевтично прийнятних стерильних ізотонічних водних або неводних розчинів, дисперсій, суспензій або емульсій, або стерильні порошки, які безпосередньо перед застосуванням можна відновити в стерильні розчини або дисперсії для ін'єкцій, які можуть містити антиоксиданти, буфери, бактеріостатики, розчинені речовини, які роблять композицію ізотонічною із кров'ю передбачуваного реципієнта, або суспендуючі або згущуючі агенти. Приклади підходящих водних та неводних носіїв, які можна використовувати у фармацевтичних композиціях, запропонованих у даному винаході, включають воду, етанол, поліоли (такі як гліцерин, пропіленгліколь, поліетиленгліколь тощо) та їх підходящі суміші, рослинні олії, такі як маслинове масло, та придатні для ін'єкцій органічні складні ефіри, такі як етилолеат. Належну сипкість або плинність можна забезпечити, наприклад, шляхом нанесення покриттів такими речовинами, як лецитин, шляхом підтримки необхідного розміру часток у випадку дисперсій та шляхом використання поверхнево-активних речовин. Ці композиції також можуть містити допоміжні речовини, такі як консерванти, змочуючі агенти, емульгуючі агенти та диспергуючі агенти. Попередження впливу мікроорганізмів можна 21 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 забезпечити шляхом включення різних антибактеріальних та протигрибкових засобів, наприклад, парабену, хлорбутанолу, фенолу, сорбінової кислоти тощо. Також може бути бажано включення в композиції ізотонічних засобів, таких як цукри, хлорид натрію тощо. Крім того, пролонговане всмоктування фармацевтичної форми, що вводиться шляхом ін'єкції, можна забезпечити шляхом включення агентів, які затримують всмоктування, таких як моностеарат алюмінію та желатин. У деяких випадках для пролонгування впливу лікарського засобу бажано сповільнити усмоктування лікарського засобу при підшкірній або внутрішнм'язовій ін'єкції. Це можна здійснити шляхом використання рідкої суспензії кристалічної або аморфної речовини, погано розчинної у воді. У цьому випадку швидкість усмоктування лікарського засобу залежить від швидкості його розчинення, яка, у свою чергу, може залежати від розміру кристала та кристалічної форми. Альтернативно, уповільнене усмоктування лікарської форми, введеної парентерально, забезпечують шляхом розчинення або суспендування лікарського засобу в маслоподібному розріджувачі. Форми-депо, що вводяться шляхом ін'єкції, готують шляхом формування мікрокапсульованих матриць зазначених сполук у полімерах, що біологічно розкладаються, таких як полілактид-полігліколід. Швидкість вивільнення лікарського засобу можна регулювати шляхом зміни відношення кількості лікарського засобу до кількості полімеру та типу конкретного використовуваного полімеру. Приклади інших полімерів, що біологічно розкладають, включають поліортоефіри та поліангідриди. Форми-депо, що вводяться шляхом ін'єкції, також готують шляхом включення лікарського засобу в ліпосоми або мікроемульсії, які сумісні із тканинами організму. Препарати, запропоновані в даному винаході, можна вводити перорально, парентерально, місцево або ректально. Зрозуміло їх вводять у формах, придатних для відповідного шляху введення. Наприклад, їх вводять у формі таблеток або капсул, шляхом ін'єкції, інгаляції, у формі рідкого засобу для очей, мазі, супозиторію тощо, вводять шляхом ін'єкції, вливання або інгаляції; місцево за допомогою лосьйону або мазі; та ректально за допомогою супозиторію. Пероральне та/або внутрішньовенне введення є кращим. Вираз "парентеральне введення" та "введений парентерально" при використанні в даному винаході означає шляхи введення, що не є ентеральним та місцевим введенням, звичайно шляхом ін'єкції, та включають, але не обмежуються тільки ними, внутрішньовенне, внутрішньом'язове, внутрішньоартеріальне, внутріоболонкове, внутрікапсулярне, внтуріорбітальне, внутрішньосерцеве, внутрішньошкірне, внутрішньоочеревинне, трахеальне, підшкірне, підкутикулярне, внутрішньосуглобне, підкапсулярне, субарахноїдальне, внутрішньохребетне та надчеревне вливання та ін'єкцію. Вираз "системне введення", "введений системно", "периферичне введення" та "введений периферично" при використанні в даному винаході означають введення сполуки, лікарського засобу або іншої речовини не безпосередньо в центральну нервову систему, таким чином, що вона надходить у систему пацієнта та тому зазнає метаболізму або змінюється за допомогою інших аналогічних процесів, наприклад, підшкірне введення. Для проведення лікування ці сполуки можна вводити людям та іншим тваринам за допомогою будь-якого підходящого шляху введення, у тому числі перорально, назально, як, наприклад, у вигляді спрею, ректально, вагінально, парентерально, внутріцистернально та місцево за допомогою порошків, мазей або крапля, у тому числі трансбукально та сублінгвально. Незалежно від вибраного шляху введення сполуки, запропоновані в даному винаході, які можна застосовувати в підходящій гідратованій формі, та/або фармацевтичні композиції, запропоновані в даному винаході, готують у вигляді фармацевтично прийнятних дозованих форм за звичайними методиками, відомими фахівцях у даній галузі техніки. Реальні дози активних інгредієнтів у фармацевтичних композиціях, запропонованих у даному винаході, можуть мінятися, таким чином, щоб забезпечити кількість активного інгредієнта, яка ефективна для досягнення необхідного терапевтичного ефекту для конкретного пацієнту, композиції та шляху введення, без токсичного впливу на пацієнта. Вибрана доза залежить від різних факторів, включаючи активність конкретної сполуки, що використовується, запропонованої в даному винаході, або її складного ефіру, солі або аміду, шляху введення, часу введення, швидкості виведення конкретної використовуваної активної сполуки, тривалості лікування, інших лікарських засобів, сполук та/або речовин, що застосовуються в комбінації з конкретною сполукою, що використовується, віку, статі, маси, патологічного стану, загального стану здоров'я та анамнезу пацієнта, що зазнає лікування, та аналогічних факторів, добре відомих у медицині. 22 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Лікар або ветеринар із загальною підготовкою в даній галузі техніки може легко визначити та призначити ефективну кількість необхідної фармацевтичної композиції. Наприклад, лікар або ветеринар може почати з доз сполук, запропонованих у даному винаході, що використовуються у фармацевтичній композиції в кількостях, менших, ніж ті, що вимагаються для досягнення необхідного терапевтичного ефекту, та поступово збільшувати дозу, поки не буде досягнутий необхідний ефект. Звичайно підходяща добова доза сполуки, запропонованої в даному винаході, буде такою, яка є найменшою дозою, достатньою для забезпечення терапевтичного ефекту. Така ефективна доза звичайно залежить від факторів, описаних вище. Звичайно внутрішньовенна та підшкірна дози сполук, запропонованих у даному винаході, що вводяться пацієнтові для забезпечення необхідних анальгетичних ефектів, становить від приблизно 0,0001 до приблизно 100 мг/(кг маси тіла на добу), більш переважно від приблизно 0,01 до приблизно 50 мг/(кг на добу) та ще більш переважно від приблизно 1,0 до приблизно 100 мг/(кг на добу). Ефективна кількість являє собою кількість, необхідну для лікування порушення, пов'язаного із протеїнкіназою. За необхідності ефективну добову дозу активної сполуки можна вводити у вигляді 2, 3, 4, 5, 6 або більшої кількості розділених доз, що вводяться окремо через підходящі проміжки часу протягом доби, необов'язково в разових дозованих формах. Якщо сполуку, запропоновану в даному винаході, можна вводити окремо, тоді краще вводити сполуку у вигляді фармацевтичної композиції. Методика синтезу Сполуки, запропоновані в даному винаході, одержують із загальнодоступних сполук за методиками, відомими фахівцям у даній галузі техніки, включаючи будь-яку одну або більшу кількість зазначених нижче умов, але не обмежуючись тільки ними: В обсязі даного опису тільки група, що легко віддаляється, яка не є компонентом конкретних шуканих кінцевих сполук, запропонованих у даному винаході, називається "захисною групою", якщо в контексті не зазначено інше. Захист функціональних груп такими захисними групами, самі захисні групи та реакції їх відщіплення описані, наприклад, у стандартних довідниках, таких як, наприклад, Science of Synthesis: Houben-Weyl Methods of Molecular Transformation. Georg Thieme Verlag, Stuttgart, Germany. 2005. 41627 pp. (URL: http://www.science-of-synthesis.com (Electronic Version, 48 Volumes)); J. F. W. Mcomie, "Protective Groups in Organic Chemistry", Plenum Press, London and New York 1973, у T. W. Greene and P. G. M. Wuts, "Protective Groups in Organic Synthesis", Third edition, Wiley, New York 1999, у "The Peptides"; Volume 3 (editors: E. Gross and J. Meienhofer), Academic Press, London and New York 1981, у "Methoden der organischen Chemie" (Methods of Organic Chemistry), Houben Weyl, 4th edition, Volume 15/I, Georg Thieme Verlag, Stuttgart 1974, у H.-D. Jakubke and H. Jeschkeit, "Aminosäuren, Peptide, Proteine" (Amino acids, Peptides, Proteins), Verlag Chemie, Weinheim, Deerfield Beach, and Basel 1982, та у Jochen Lehmann, "Chemie der Kohlenhydrate: Monosaccharide und Derivate" (Chemistry of Carbohydrates: Monosaccharides and Derivatives), Georg Thieme Verlag, Stuttgart 1974. Особливістю захисних груп є те, що їх можна вилучити легко (тобто без протікання небажаних вторинних реакцій), наприклад, шляхом сольволізу, відновлення, фотолізу або, альтернативно, за фізіологічних умов (наприклад, шляхом ферментативного відщіплення). Солі сполук, запропонованих у даному винаході, що мають щонайменше одну солеутворюючу групу, можна одержати за загальновідомими методиками. Наприклад, солі сполук, запропонованих у даному винаході, що містять кислотні групи, можна одержати, наприклад, шляхом обробки цих сполук сполуками металів, такими як солі лужних металів підходящих органічних карбонових кислот, наприклад, натрієвою сіллю 2-етилгексанової кислоти, органічними сполуками лужних металів або лужноземельних металів, такими як відповідні гідроксиди, карбонати або гідрокарбонати, такими як гідроксид, карбонат або гідрокарбонат натрію або калію відповідними сполуками кальцію або аміаком, або підходящим органічним аміном, переважно використовувати стехіометричні кількості або лише невеликий надлишок солеутворюючого реагенту. Солі приєднання з кислотами сполук, запропонованих у даному винаході, одержують звичайним чином, наприклад, шляхом обробки сполук кислотою або підходящим аніонообмінним реагентом. Внутрішні солі сполук, запропонованих у даному винаході, що містять кислотну та основну солеутворюючі групи, наприклад, вільну карбоксигрупу та вільну аміногрупу, можна одержати, наприклад, шляхом нейтралізації солей, таких як солі приєднання з кислотами, до ізоелектричної точки, наприклад, слабкими основами або шляхом обробки іонообмінниками. 23 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Солі можна звичайним чином перетворити у вільні сполуки; солі металів та амонію можна перетворити, наприклад, шляхом обробки підходящими кислотами та солі приєднання з кислотами, наприклад, шляхом обробки підходящим основним реагентом. Суміші ізомерів, одержувані в контексті даного винаходу, можна розділити за відомою методикою на окремі ізомери; діастереоізомери можна розділити, наприклад, шляхом розподілу в багатофазній суміші розчинників, перекристалізацією та/або за допомогою хроматографічного розділення, наприклад, на силікагелі, або, наприклад, за допомогою рідинної хроматографії середнього тиску на колонці із оберненою фазою, та рацемати можна розділити, наприклад, шляхом утворення солей з оптично чистими солеутворюючими реагентами, та одержувану таким чином суміш діастереоізомерів розділити, наприклад, за допомогою фракційної кристалізації або за допомогою хроматографії на колонках з оптично активними речовинами. Проміжні та кінцеві продукти можна обробити та/або очистити за стандартними методиками, наприклад, за допомогою хроматографічних методик, методик розділення, (пере)кристалізації тощо. Загальні умови здійснення способу Наведені нижче положення застосовні в цілому до всіх способів, зазначених у даному винаході. Стадії способу синтезу сполук, запропонованих у даному винаході, можна виконати за умов проведення реакцій, які самі по собі відомі, переважно при спеціально зазначених, за відсутності або звичайно в присутності розчинників або розріджувачів, включаючи, наприклад, розчинники або розріджувачі, які інертні стосовно використовуваних реагентів та розчиняють їх, за відсутності або в присутності каталізаторів, конденсуючих або нейтралізуючих реагентів, + наприклад, іонообмінників, таких як катіонообмінники, наприклад, в H формі; залежно від природи реакції та/або реагентів при зниженій, нормальній або підвищеній температурі, наприклад, при температурі в діапазоні від приблизно -100 до приблизно 190 °C; переважно від приблизно -80 до приблизно 150 °C, наприклад, від -80 до -60 °C, при кімнатній температурі, при температурі від -20 до 40 °C або при температурі кипіння; при атмосферному тиску або в закритій посудині, коли це доцільно, то під тиском та/або в інертній атмосфері, наприклад, в атмосфері аргону або азоту. На всіх стадіях реакцій суміші ізомерів, що утворюються, можна розділити на окремі ізомери, наприклад, діастереоізомери або енантіомери, або на будь-яку необхідну суміш ізомерів, наприклад, рацемати або суміші діастереоізомерів, наприклад, за методиками, аналогічними описаним у публікації Science of Synthesis: Houben-Weyl Methods of Molecular Transformation. Georg Thieme Verlag, Stuttgart, Germany. 2005. Розчинники, із числа яких можна вибрати розчинники, які є підходящими для будь-якої конкретної реакції, включають зазначені спеціально або, наприклад, воду, складні ефіри, такі як (нижч.) алкіл-(нижч.) алканоати, наприклад, етилацетат, прості ефіри, такі як аліфатичні прості ефіри, наприклад, діетиловий ефір, або циклічні прості ефіри, наприклад, тетрагідрофуран та діоксан, рідкі ароматичні вуглеводні, такі як бензол або толуол, спирти, такі як метанол, етанол або 1- або 2-пропанол, нітрили, такі як ацетонітрил, галогеновані вуглеводні, такі як метиленхлорид або хлороформ, аміди кислот, такі як диметилформамід або диметилацетамід, основи, такі як гетероциклічні азотисті основи, наприклад, піридин або метилпіролідин-2-он, ангідриди карбонових кислот, такі як ангідриди (нижч.) алканових кислот, наприклад, оцтовий ангідрид, циклічні, лінійні або розгалужені вуглеводні, такі як циклогексан, гексан або ізопентан, або суміші цих розчинників, наприклад, водні розчини, якщо в описі способів не зазначене інше. Такі суміші розчинників також можна використовувати при обробці, наприклад, за допомогою хроматографії або розподілу. Сполуки, включаючи їх солі, також можна одержати у вигляді гідратів або їх кристали можуть, наприклад, включати розчинник, що застосовується для кристалізації. Можуть міститися різні кристалічні форми. Даний винахід також відноситься до таких варіантів здійснення способу, у яких сполука, одержувана на будь-якій стадії способу як проміжний продукт, застосовується як вихідна речовина, а потім виконуються інші стадії способу, або в яких вихідна речовина утворюється за умов проведення реакції або застосовується у вигляді похідної, наприклад, у захищеній формі або у формі солі, або сполука, одержуваної за способом, запропонованим у даному винаході, одержують за умов проведення реакції та потім обробляють in situ. Проліки Даний винахід також відноситься до фармацевтичних композицій, що містять сполуки, запропоновані в даному винаході, та до способів лікування порушень, пов'язаних із протеїнкіназою, шляхом введення фармацевтично прийнятних проліків сполук, запропонованих 24 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 у даному винаході. Наприклад, сполуки, запропоновані в даному винаході, що містять вільні аміногрупи, амідні групи, гідроксигрупи або карбоксигрупи, можна перетворити в проліки. Проліки включають сполуки, у яких амінокислотний залишок або поліпептидний ланцюг двох або більшої кількості (наприклад, двох, трьох або чотирьох) амінокислотних залишків за допомогою амідного або складноефірного зв'язку ковалентно зв'язані з вільною аміногрупою, гідроксигрупою або карбоксигрупою сполук, запропонованих у даному винаході. Амінокислотні залишки включають, але не обмежуються тільки ними, 20 природних амінокислот, звичайно позначуваних трибуквеними символами, та також включає 4-гідроксипролін, гідроксилізин, демозин, ізодемозин, 3-метилгістидин, норвалін, бета-аланін, гама-аміномасляну кислоту, цитрулін, гомоцистеїн, гомосерін, орнітин та метіонінсульфон. Також включені додаткові типи проліків. Наприклад, вільні карбоксигрупи можна перетворити в похідні, такі як амідні або алкілові складноефірні. Вільні гідроксигрупи можна перетворити в похідні за допомогою груп, включаючи, але не обмежуючись тільки ними, гемісукцинати, фосфати, диметиламіноацетати та фосфорилоксиметоксикарбоніли, як це описано в публікації Advanced Drug Delivery Reviews, 1996, 19, 115. Також включені карбаматні проліки гідроксигруп та аміногруп, а також карбонатні проліки, сульфонати та сульфати гідроксигруп. Також включені такі похідні гідроксигруп, як (ацилокси)метилові та (ацилокси)етилові прості ефірні, у яких ацильною групою може бути алкіловий складний ефір, необов'язково заміщений такими групами, включаючи, але не обмежуючись тільки ними, як проста ефірна, аміногрупа та карбоксигрупа, або в яких ацильною групою може бути складноефірна група амінокислоти, як це описано вище. Проліки цього типу описані в публікації J. Med. Chem. 1996, 39, 10. Вільні аміни можна перетворити в такі похідні, як аміди, сульфонаміди або фосфонаміди. Усі ці пролікарські фрагменти можуть включати, але не обмежуються тільки ними, прості ефірні групи, аміногрупи та карбоксигрупи. Тому будь-яку вказівку на сполуку, запропоновану в даному винаході, слід розуміти, як вказівку та на відповідні проліки сполуки, запропонованої в даному винаході, якщо це є підходящим та доцільним. Комбінації Сполуку, запропоновану в даному винаході, також можна використовувати в комбінації з іншими засобами, наприклад, з додатковим інгібітором протеїнкінази, що є або не є сполукою, запропонованою у даному винаході, для лікування в суб'єкта порушення, пов'язаного із протеїнкіназою. Термін "комбінація" означає або фіксовану комбінацію в одній разовій дозованій формі, або набір компонентів, призначений для комбінованого введення, за допомогою якого сполуку, запропоноване в даному винаході, та компонент комбінації можна вводити незалежно одночасно або окремо через проміжки часу, які дозволяють компонентам комбінації виявити спільний, наприклад, синергетичний ефект, та будь-яку їхню комбінацію. Сполуки, запропоновані в даному винаході, можна вводити одночасно або послідовно із протизапальним, антипроліферативним, хіміотерапевтичним засобом, імунодепресантом, протираковим, цитотоксичним засобом або інгібітором кінази, який не є сполукою формули I або її сіллю. Інші приклади засобів, які можна вводити в комбінації зі сполуками, запропонованими в даному винаході, включають, але не обмежуються тільки ними, інгібітор PTK, циклоспорин A, CTLA4-Ig, антитіла, вибрані з групи, що включає анти-ICAM-3, анти-IL-2 рецептор, антиCD45RB, анти-CD2, анти-CD3, анти-CD4, анти-CD80, анти-CD86 та моноклональні антитіла OKT3, засоби, що блокують взаємодії між CD40 та gp39, інгібітори NF-капа B функції, нестероїдні протизапальні лікарські засоби, стероїди, сполуки золота, антипроліферативні засоби, FK506, мікофенолят мотефил, цитотоксичні лікарські засоби, інгібітори TNF-α, анти-TNF антитіла або розчинний рецептор TNF, рапаміцин, лефлунімід, інгібітори циклооксигенази-2, паклітаксел, цисплатин, карбоплатин, доксорубіцин, карміноміцин, даунорубіцин, аміноптерин, метотрексат, метоптерин, мітоміцин C, ектеїнасцидин 743, порфіроміцин, 5-фторурацил, 6меркаптопурин, гемцитабін, цитозин арабінозид, подофілотоксин, етопозид, етопозид фосфат, теніпозид, мелфалан, вінбластин, вінкристин, лейрозидин, епотилон, віндезин, лейрозин або їх похідні. Сполуку, запропоновану в даному винаході, та будь-який додатковий засіб можна включити в різні дозовані форми. Альтернативно, для зменшення кількості дозованих форм, що вводяться пацієнтові, сполуку, запропоновану в даному винаході, та будь-який додатковий засіб можна приготувати разом у будь-якій комбінації. Наприклад, сполуку, запропоновану в даному винаході, що є інгібітором, можна включити в одну дозовану форму та додатковий засіб можна включити разом в іншу дозовану форму. Будь-які окремі дозовані форми можна вводити в один і той самий час або в різні моменти часу. 25 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Альтернативно, композиція, запропонована в даному винаході, включає додатковий засіб, описаний в даному винаході. Кожний компонент може міститися в окремих композиціях, комбінаціях композицій або в одній композиції. Приклади здійснення винаходу Даний винахід додатково ілюструється наведеними нижче прикладами, які не слід розглядати, як додатково обмежуючі. При здійсненні даного винаходу, якщо не зазначено інше, використовуються звичайні методики біології клітин, культур клітин, молекулярної біології, трансгенної біології, мікробіології та імунології, які відомі фахівцям у даній галузі техніки. Експериментальні методики Аналітичні методики Сполуки, отримані в прикладах, характеризують за допомогою рідинної хроматографії та мас-спектроскопії з використанням систем та експериментальних умов, зазначених нижче. Якщо містяться атоми різних ізотопів та наведена одна маса, тоді маса, наведена для сполуки, 35 79 є моноізотопною масою (тобто Cl; Br тощо). Використовують кілька систем, які описані нижче, та вони обладнані та настроєні для використання при дуже подібних експериментальних умовах. Використані експериментальні умови також описані нижче. Аналіз за допомогою РХМС (рідинна хроматографія-мас-спектроскопія) проводять з використанням наступних методик: Система Waters Platform LC-MS: Система ВЕРХ: Waters 2795 Детектор мас-спектрометру: Micromass Platform LC ДФМ (детектор на фотодіодній матриці): Waters 2996 PDA Чистоту визначають за допомогою УФ детектору на діодній матриці (210-340 нм) Методика A Елюент A: H2O (10 мМ буфера NH4HCO3, значення pH доводять до 9,2 за допомогою NH4OH) Елюент B: CH3CN Градієнтний режим: 5-95 % елюенту B за 15 хвил. Швидкість потоку: 0,8 мл/хвил. Колонка: Waters XBridge C18 5 мкм, 2,150 мм Методика B Елюент A: H2O (10 мМ буфера NH4HCO3, значення pH доводять до 9,2 за допомогою NH4OH) Елюент B: CH3CN Градієнтний режим: 5-95 % елюенту B за 3,5 хвил. Швидкість потоку: 0,8 мл/хвил. Колонка: Waters XBridge C18 5 мкм, 2,150 мм Методика C Елюент A: H2O (0,1 % мурашиної кислоти) Елюент B: CH3CN (0,1 % мурашиної кислоти) Градієнтний режим: 5-95 % елюенту B за 3,5 хвил. Швидкість потоку: 0,8 мл/хвил. Колонка: Phenomenex Synergi 4 мкм, MAX-RP 80A, 2,050 мм Методика D Елюент A: H2O (0,1 % мурашиної кислоти) Елюент B: CH3CN (0,1 % мурашиної кислоти) Градієнтний режим: 5-95 % ацетонітрил/вода за 7,75 хвил. Швидкість потоку: 1,0 мл/хвил. Колонка: Inertsil ODS3 1003 мм C18 Система Waters Fractionlynx LC-MS: Система ВЕРХ: автоматичний пробовідбірник 2767 - насос для подачі двох компонентів в градієнтному режимі 2525 Детектор мас-спектрометру: Waters ZQ ДФМ: Waters 2996 PDA Чистоту визначають за допомогою УФ детектору на діодній матриці (200-340 нм) Методика E Елюент A: H2O (10 мМ буфера NH4HCO3, значення pH доводять до pH=9,2 за допомогою NH4OH) Елюент B: CH3CN Градієнтний режим: 5-95 % елюенту B за 3,5 хвил. 26 UA 103628 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Швидкість потоку: 2,0 мл/хвил. Методика проведення препаративної РХ з відбором по масі (РХМС) Система Waters Fractionlynx: подвійний петельний пробовідбірник 2767/пристрій збору фракцій 2525 препаративний насос CFO (оптимізатор подачі флюїду в колонки) для вибраної колонки RMA (система підготовки реагентів Waters) як насосу для підготовки Мас-спектрометр Waters ZQ Детектор на фотодіодній матриці Waters 2996 Мас-спектрометр Waters ZQ Програмне забезпечення Masslynx 4.1 Режим роботи Waters MS Напруга на капілярі: 3,5 кВ (3,2 кВ при іонізації електророзпиленням в режимі негативних іонів) Напруга на конусі: 25 В Температура джерела: 120 °C Помножувач: 500 В Діапазон сканування: 125-800 ат. од. маси Режим іонізації: іонізація електророзпиленням в режимі позитивних іонів або іонізація електророзпиленням в режимі негативних іонів Якщо аналітична система є підходящою для проведення хроматографії, тоді вибирають підходящу препаративну методику такого ж типу. Стандартними експериментальними умовами є: Колонка Waters XBridge C18 5 мкм, 10019 мм або Phenomenex Gemini, 5 мкм, 10021,2 мм) Рухома фаза Розчинник A: H2O+10 мМ NH4HCO3+NH4OH, pH=9,2 Розчинник B: CH3CN Швидкість потоку: 24 мл/хвил. Градієнтний режим: Звичайно всі градієнтні режими включають початкову стадію, що становить 0,4 хвил., з використанням 95 % A+5 % B. Потім у відповідності з аналітичною системою вибирають градієнтний режим для забезпечення ефективного розділення, яке становить 3,6 хвил. (наприклад, від 5 до 50 % B для сполук, що слабко утримуються; від 35 до 80 % B для сполук, що середнє утримуються, тощо). Ізократичний режим: стадію прокачки в ізократичному режимі впродовж 1,2 хвил. проводять в кінці градієнтного режиму. Відновлення рівноваги: стадію відновлення рівноваги, що становить 2,1 хвил., проводять для підготовки системи для наступного циклу. Підібрана швидкість потоку: 1 мл/хвил… Всі сполуки звичайно розчиняють в 100 % MeOH або 100 % ДМСО (диметилсульфоксид). Експериментальні методики Загальна методика A (видалення захисної групи BOC) Вихідну речовину обробляють надлишком HCl (4M розчин в діоксані). У випадку необхідності для полегшення розчинення додають MeOH та/або CHCl3. Через 16 год. зразок випарюють у вакуумі та залишок очищують за допомогою хроматографії на SiO 2, іонообмінної хроматографії або препаративної РХМС. Нітрильні аналоги Приклад A O O N Br N 50 N N NO2 NO2 При перемішуванні до розчину 5-бром-2-нітропіридину (4,93 г, 24,3 ммоля) та третбутилового ефіру піперазин-1-карбонової кислоти (4,97 г, 26,7 ммоля) в CH3CN (60 мл) додають ДІПЕА (N, N-діізопропілетиламін) (4,65 мл, 26,7 ммоля). Суміш кип'ятять із зворотним холодильником впродовж 72 год., потім охолоджують до кімнатної температури та продукт, що 27 UA 103628 C2 5 осів, збирають фільтруванням. Фільтрат концентрують та очищують за допомогою колонкової флеш-хроматографії при елююванні сумішшю 30 % EtOAc/петролейний ефір. Об'єднані продукти перекристалізовують з суміші EtOAc/петролейний ефір та отримують трет-бутиловий ефір 4-(6-нітропіридин-3-іл)-піперазин-1-карбонової кислоти (4,50 г, вихід 80 %). МС (ІЕР) (мас+ спектрометрія з іонізацією електророзпиленням) m/z 308 (M+H) Приклад B O O O N O N N 15 N NO2 N 10 N NH2 Суміш трет-бутилового ефіру 4-(6-нітропіридин-3-іл)-піперазин-1-карбонової кислоти (3,40 г, 11,0 ммоля) та 10 % Pd-C (400 мг, 0,376 ммоля) у етанолі (100 мл) та етилацетаті (100 мл) перемішують при тиску водню, рівному 1 атм., впродовж ночі. Суміш фільтрують та концентрують та отримують трет-бутиловий ефір 4-(6-амінопіридин-3-іл)-піперазин-1-карбонової + кислоти (2,87 г, вихід 94 %). МС (ІЕР) m/z 278 (M+H) Приклад 104 7-Циклопентил-2-(5-піперазин-1-ілпіридин-2-іламіно)-7H-піроло[2,3-d]піримідин-6карбонітрил HN N N N N N N H N OEt OEt N Cl 20 25 30 N H N При перемішуванні до розчину (5-бром-2-хлорпіримідин-4-іл)-циклопентиламіну (1,00 г, 3,62 ммоля) та PdCl2(dppf)дихлорметан (148 мг, 0,181 ммоля) в ТГФ (тетрагідрофуран) (10 мл) при кімнатній температурі послідовно додають Et3N (0,757 мл, 5,43 ммоля) та 3,3-діетоксипропін (0,778 мл, 5,43 ммоля). Суміш дегазують в потоці N2 та перемішують при кімнатній температурі впродовж 10 хвил., потім додають CuI (29 мг, 0,154 ммоля). Реакційну посудину відкачують та повторно заповнюють за допомогою N2 (3) та нагрівають при 60 °C впродовж 48 год. Суміші дають охолодитися, її розводять за допомогою EtOAc, фільтрують та піддають розподіленню між H2O та етилацетатом. Фази розділяють та потім водний шар екстрагують за допомогою EtOAc (3), об'єднані органічні екстракти сушать (MgSO 4), фільтрують та концентрують. Залишок очищують за допомогою хроматографії на SiO 2 при елююванні в градієнтному режимі від суміші 5 % EtOAc/петролейний ефір до суміші 20 % EtOAc/петролейний ефір та отримують [2-хлор-5-(3,3-діетоксипроп-1-ініл)-піримідин-4-іл]-циклопентиламін (636 мг, 54 %). МС (ІЕР) m/z + 324,2 (M+H) OEt N Cl N N OEt 28