Пристрій для вигинання скла

Корисна модель відноситься до галузі скловиробництва і може бути використана при виготовленні скловиробів з циліндричною формою поверхні, які застосовуються для світильників та архітектурних елементів, котрі потребують гартування. Відомо, установки для виготовлення гнутих скловиробів уявляють собою нагрівну піч, в камері якої встановлена металева форма [1]. Форми у відомих установках виконані суцільними опуклими або угнутими, їх робоча поверхня відповідає формі скляного виробу. Недоліком суцільних за конструкцією форм є те, що під час контакту поверхні скла з формою на ньому з'являються дефекти поверхні форми; значна частина теплової енергії печі втрачається на розігрів самої форми; крім того, при потребі гартування скловиробу виникає пошкодження конфігурації при знятті виробу з форми, що позначається на його якості. Для усунення цих недоліків використовуються форми у вигляді рам [2], але вони придатні для виробів з невеликою стрілою прогину. Найбільш близькою по технічній суті та досягаємому ефекту до заявляемої корисної моделі є установка для виготовлення гнутих скловиробів [3], в якій пристрій для згинання склозаготовки виконаний у вигляді верхнього суцільного елементу (пуансона) та нижнього секційного формуючого елементу (матриці) у вигляді двох шарнірнозакріплених між собою П-подібних напіврам, які вільно обпираються на обертові ролики, що розташовані на каретці, котра переміщає нижній формуючий елемент (матрицю) по позиціям печі нагріву. До недоліків цього пристрою можна віднести те, що регулювання зусилля натискання при вигинанні склозаготовки треба дуже точно підбирати вагу тягаря, яка змінюється при зміні ваги скловиробу (при зміні товщини склозаготовки). Крім того при вигинанні скловиробу з стрілою прогину, котра наближається до 1/4 радіусу згин у, склозаготовка може провалюватись в міжрамний простір нижнього формуючого елементу (матриці), що призводить до зниження кількості виробляємих скловиробів. В основу заявляємої корисної моделі покладено завдання забезпечення формування скловиробів з стрілою прогину, яка дорівнює 1/4 радіусу згину і, навіть, більшою, а також зменшення матеріалоємності конструкції формуючих елементів, спрощення їх конструкції. Поставлена задача вирішується за рахунок того, що нижній формуючий елемент (матриця) дозволяє при вигинанні скловиробу на заключній стадії формування опиратися йому по всьому своєму периметру, що запобігає його провалювання в міжрамний простір. Крім того, перенесення точок опору напіврам за межі розміру склозаготовки дозволяє відмовитись від каретки, на якій вони розміщуються, а також від тягаря, котрий потрібен при забезпеченні потрібного зусилля для зведення напіврам при вигинанні. Технічний результат корисної моделі полягає в тому, що завдяки конструкції пристрою для вигинання склозаготовки забезпечується формування скловиробів з стрілою прогину, яка дорівнює 1/4 радіусу згину й більш; спрощується конструкція формуючих елементів та зменшується їх матеріалоємність. На Фіг.1 - відображено пристрій на початковій стадії згинання склозаготовки. На Фіг.2 - теж саме на кінцевій стадії згинання. На Фіг.3 - вид нижнього формуючого елемента (матриці) зверху на кінцевій стадії згинання. Пропонуємий пристрій складається з нижнього формуючого елементу (матриці) 1 і верхнього формуючого елемента (пуансона) 2. Елемент 1 зроблено у вигляді двох П-подібних напіврам 3, які з'єднані шарнірами 4 з секторами 5. Напіврами і сектора у зборі утворюють циліндричний профіль, який відображає профіль скловиробу. На полицях напіврам зроблені пази 6. На напіврамах по боках закріплені важелі 7, якими вони спираються на осі 8. Вісі спираються на ролики 9, що дає змогу пересувати матрицю по напрямних 10 по зонах нагрівної печі. На важелях 7 зроблені пази для встановлення осей 8, які дозволяють змінювати розмір L при підборі зусилля тиску на торці склозаготовки при її прогинанні. Робота пристрою відбувається таким чином. Первісно напіврами 3 приводять у розкрите положення (Фіг.1). В такій позиції на них кладуть склозаготовку 11 і вона защемляється торцями пазів 6 за рахунок маси матриці. Матриця 1 пересувається в піч, в який підтримується температура, достатня для розм'якшення скла. При досягненні скло-заготовкою температури розм'якшення вона угинається за рахунок своєї маси і маси матриці. По мірі угинання склозаготовки напіврами синхронно переміщується до центру, підтримуючи склозаготовку і прискорюючи процес вигинання. Після того, як склозаготовка приймає разом з матрицею форму близьку до заданої, на них натискують пуансоном 2 для фіксації остаточної форми скловиробу. Скловиріб при цьому по всьому периметру спирається на полиці матриці, що забезпечує виконання потрібної геометрії, і не дозволяє їй провалюватися в міжрамний простір. Після того, як склозаготовка приймає надану форму, верхній формуючий елемент (пуансон) піднімають, матрицю швидко виводять з печі для гартування скловиробу. Джерела інформації 1. Справочник по технологии стекла, М.; Стройиздат, 1963, т.1, с.707-708. 2. Патент ЕПВ (ЕР) №705798А1, Кл. 6С03В23/027, 1996 3. Патент України №54944А, Кл. 7С03В23/03; 2003