Спосіб визначення показань до операції при кишковій непрохідності

Спосіб визначення показань до операції при кишковій непрохідності, який включає оцінку порушень кишкового пасажу та відрізняється тим. що визначають внутрішиьодуоденальний тиск, потім стимулюють кишечник на протязі однієї години, після чого проводять повторне вимірювання внутрішньодуоденального тиску та при його підвищенні втричі або більше в порівнянні до вихідного визначають обгрунтування до термінової операції Винахід відноситься до медицини, а саме до хірургїі, і може бути використаним для визначення показань до оперативного втручання при кишковій непрохідності. Відомі способи визнання показань до операції з приводу кишкової непрохідності полягають в об'єктивній діагностиці, а саме кишкової непрохідності (наприклад, рентгенологічні методи), відсутності ефекту від проводимо! консервативної терапії, з'явлені ознаки перітоніту Це, як правило, суб'єктивні дані, що залежать від досвіду хірурга, який визначає обгрунтування до хірургічного втручання При аналізі клінічних способів визначення показань до операції при кишковій непрохідності найбільше розповсюдження отримав рентгенологічний спосіб діагностики кишкової непрохідності (Симонян К.С. Спаечная болезнь. М,- Медицина, 1966.-276 с ) . Типові ознаки кишкової непрохідності, такі як чаші Кпойбера, арки можуть бути ознакою як функціональної, так і странгуляційної кишкової непрохідності, що не дозволяє вчасно їх диференціювати Разом з тим при першій доцільні консервативні методи, при другій - хірургічні В зв'язку з цим існують рентгенологічні методи з контрастуванням шпунково-кишкового тракту, але вони дуже тривалі по часу виконання 12-24 години. Спід зазначити, що цей час не влаштовує хірургів і часто операції виконуються із запізненням, що може приводити до летальних наслідків Спосіб-прототип попягає в тому, що хворому з підозрою на кишкову непрохідність дають випити рентгеноконтрастну 20% барієвосульфатну суміш, охолоджену до 10-15"С в КІЛЬКОСТІ 200-300 мп, або вводять через поліхлорвініловий зонд у дванадця типалу кишку. На протязі 6 годин проводять через кожні 2 години рентгензнимки, і по наявності зупинки пасажу барія сульфата та наявності чаш Клойбера діагностують кишкову непрохідність, що є обгрунтуванням для хірургічного лікування (Шальков Ю.Л., Кобландиев С.Н. Послеоперационный илеус (механическая и паралитическая кишечная непроходимость - Алматы, 1993 - 194 с ) . Вказаний спосіб, який найбільш близько за технічною суттю та результатом, що може бути досягненим, до того, що заявляється, обрано нами в якості прототипу Найближчим аналогам та прототипу притаманні такі недоліки, як тривалість процесу визначення показань до операції та суб'єктивність Насамперед, це злежить від швидкості просування контрастної маси по кишечнику та кваліфікації лікаря, що встановлює діагноз гострої кишкової непрохідності. Задача даного винаходу є укорочення терміна визначення показань до оперативного втручання при гострій кишковій непрохідності Задача, яка покладена в основу винаходу, вирішується тим, що у відомому способі визна* чення показань до операції при кишковій непрохідності, який включає оцінку порушень кишкового пасажу та відрізняється тим, що визначають внутрішньодуоденальний тиск, потім стимулюють кишечник на протязі однієї години, після чого проводять повторне вимірювання внутрішньодуоденапьного тиску та при його підвищенні втричі або більше в порівнянні до вихідного визначають обгрунтування до термінової операції. Якщо показник не змінювався, або збільшувався меньше ніж втричі, впроваджують консервативне лікування. 00 in со оГ 35481 Заявлений спосіб у порівнянні з відомими має наступні переваги- скорочення терміну визначення необхідності оперативного втручання. Це досягається за рахунок того, що після стимуляції кишечника при присутності механічної перешкоди буде значно підвищуватися тиск у проксимальних відділах кишечника в першу добу стимуляції Позитивний ефект, суттєвість відмін і новина заявленого способу зумовлені патогенетичною його обгрунтованістю. При обстеженні хворих на гостру кишкову непрохідність виявлено, що у тих пацієнтів, у яких консервативна терапія ефективна, внутрішньодуоденальний тиск до початку стимулюючої кишечник терапії складав 144 ± 28 мм водн. ст. та 156 ± 18 мм водн ст після її виконання. У хворих, яких в наступному оперували в зв'язку з неефективністю терапії, внутрішньодуоденальний тиск дорівнював 143 29 мм водн. ст. до стимуляції і 446 ± 34 мм водн. ст. після, що свідчить про достовірну різницю цих показників При цьому достовірна різниця показників спостерігається при підвищенні тиску не менше ніж втричі в порівнянні з вихідними даними. Ці клінічні спостереження дозволяють встановити відповідну закономірність динаміки внутрішньодуоденапьного тиску І покласти її в основу заявленого винаходу (спостереженнц проводилося у 120 хворих). Спосіб виконується наступним чином: хворому з підозрою на наявність гострої кишкової непрохідності виконують контрастне рентгенологічне дослідження черевної порожнини і встановлюють діагноз гострої кишкової непрохідності. При відсутності ознак перитоніту, після анестезії піднебіння 1 % розчином диксіїну 8 дванадцятипалу кишку, як при дуоденальному зондуванні, водять зонд з оливою-зважкувачем Засобом відкритого катетеру і з допомогою апарату Вопьдмана вимірюють внутрішньодуоденальний тиск. Потім витягують зонд і хворому назначають стимулюючу кишечник терапію, гіпертонічний розчин натрія хлориду 10 %, калія хлориду 7,5 %, ангихолінестеразні препарати (наприклад, прозерін), препарати метаклопраміду (церукап) та »нші. Після стимуляції на протязі однієї години вводять внутрішньодуоденапьний зонд та вимірюють тиск повторно. Визначений показник порівнюють з вихідними даними і відповідно до формули винаходу при їх перевищенні втричі визначають необхідність хірургічного втручання Приводимо клінічний приклад заявленого способу. Хвора Б, 56 років, № історії хвороби 22797, госпіталізована до 4МКЛШМД у 1998 році з діагнозом гострої кишкової непрохідності Діагноз веріфіковано рентгенологічно. Складалося враження про кишкову непрохідність, яку можна розрішити консервативно. Проведено прогнозування ефективності консервативної' терапії згідно до формули заявленого винаходу. Визначено прогностично неефективну консервативну терапію, в зв*язку з чим хвору було оперовано за життєвим обгрунтувань, як виявилося під час операції причиною кишкової непрохідності була шнурковидна спайка і консервативно це захворювання вилікувати було неможливо. Післяопераційний період без ускладнень Шви зняті на 12 добу після операції. Хвора виписана в задовільному стані. Використання вимірювання внутрішньодуоденального тиску у хворих на гостру кишкову непрохідість зменьшило термін встановлення показань до оперативного втручання до однієї години. Тираж 50 екз. Відкрите акціонерне товариство «Патент» Україна, 88000, м. Ужгород, вуп. Гагаріна, 101 (03122)3-72-89 (03122)2-57-03