Спосіб моделювання са2+ – залежних аритмій серця у експериментальних тварин

Спосіб моделювання Са2+-залежних аритмій серця у експериментальних тварин, який полягає у підвищенні внутріклітинної концентрації іонів Са 2+ фармакологічними засобами, який відрізняється тим, що експериментальній тварині внутрішньовенно спочатку вводять 0,025% розчин строфантину К в дозі 1,25 мг/кг, а через 5 хв в вену повільно вводять 10% розчин кофеїну-бензоату натрію до появи стабільної форми політопної шлуночкової пароксизмальної тахікардії, після чого вводять антиаритмічні препарати, які досліджують. (19) (21) 2001042351 (22) 09.04.2001 (24) 15.11.2001 (33) UA (46) 15.11.2001, Бюл. № 10, 2001 р. (72) Мороз Василь Максимович, Липницький Тарас Миколайович, Козловський Вадим Олексійович, Бандурка Наталя Миколаївна, Денисюк Олена Віталіївна (73) ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. М.І. ПИРОГОВА, UA 43206 мічних засобів, які парентерально вводять тваринам до внутрішньовенної інфузії хлориду кальцію. Крім того, можливість провокації аритмій та їх патогенетична форма в значній мірі залежить від швидкості внутрішньовенних вливань розчину хлориду кальцію: повільна інфузія не провокує аритмію серця, а надто швидка - блискавично ініціює фібриляцію шлуночків або асистолію, що значно утрудняє оцінку результатів експерименту та її об'єктивність. В основу винаходу "Спосіб моделювання Са 2+залежних аритмій серця у експериментальних тварин" поставлене завдання шляхом внутрішньовенного введення фармакологічних засобів, які підвищують вн утрішньоклітинну концентрацію іонів Са2+, досягти патологічної активації всіх кальцієвих токів, направлених в цитоплазму кардіоміоцитів, що призводить до високої інтрацелюлярної концентрації іонів Са 2+, порушення електричної активності серцевих міоцитів та ініціації Са 2+-залежних аритмій серця. Поставлене завдання здійснюється способом моделювання, що полягає у раптовому підвищенні внутрішньоклітинної концентрації іонів Са2+ фармакологічними засобами, який відрізняється тим, що експериментальній тварині внутрішньовенно спочатку вводять 0,025% розчин строфантину К в дозі 1,25 мг/кг, а через 5 хв в вену повільно вводять 10% розчин кофеїн-бензоату натрію до появи стабільної форми політопної шлуночкової пароксизмальної тахикардії, після чого вводять антиаритмічні препарати, які досліджують. Спосіб здійснюється таким чином: експериментальну тварину (щура, морську свинку) наркотизують нембуталом (40 мкг/кг внутрішньо-черевно), фіксують і реєструють ЕКГ в 2-му відведені від кінцівок, після чого в стегнову вен у повільно вводять 0,025% розчин строфантину К (щурам - в дозі 2 мг/кг, морським свинкам - 0,1 мг/кг). Через 5 хв реєструють ЕКГ, і в вену повільно з 3-4 перервами на 20-30 с вводять 10% розчин кофеїн-бензоату натрію. При прискоренній інфузії кофеїна в тварин з'являються судоми і можлива раптова смерть. Протягом 2-3 хв продовжують вводити розчин кофеїн у до появи політопної (двонаправленої) шлуночкової пароксизмальної тахікардії, яка при строфантин-кофеїновій моделі аритмій серця в контрольній групі тварин продовжується 20-30 хв і більше. Розчин досліджуваних антиаритмічних пре паратів вводять в вену ли ше при реєстрації стабільної шлуночкової тахікардії. Після інфузії антиаритмічного препарату постійно реєструють ЕКГ протягом 1-1,5 хв або до відновлення стійкого синусного ритму. В наступні 10 хв ЕКГ реєструють при порушенні ритму серця або при зміні форми ЕКГ (поява блокад серця, зміна амплітуди або форми зубця Т та ін.). Приклад. Після проведеного наркозу та реєстрації ЕКГ в стегнову вену щура вагою 190 г введено 0,8 мл 0,025% розчину строфантину К. Ін фузія проводилась протягом 1,5 хв, після чого на ЕКГ зареєстрована синусна брадикардія (частота серцевих скорочень до інфузії строфантина - 400 за хв, після інфузії - 320). Через 5 хв в вену розпочата інфузія 10% розчину кофеїну. Через 2 хв поступового введення розчину з 3-ма перервами на 30 с з'явились шлуночкові екстрасистоли та парасистоли, частота яких прогресивно збільшувалась. На початку 3-ї хв зареєстрована шлуночкова пароксизмальна тахікардія, яка через 20 с змінилась правильним синусним ритмом. Інфузія розчину кофеїну продовжувалась до виникнення стабільної форми політопної пароксизмальної тахікардії. Використано 0,6 мл 10% розчину кофеїну. Після реєстрації ЕКГ з метою дослідження антиаритмічної ефективності в вену введено 0,1 мл 2,5% розчину сульфату магнію. Одночасно розпочата постійна реєстрація ЕКГ. Через 15 с шлуночкова пароксизмальна тахікардія раптово призупинилась і змінилась синусним ритмом. Але вже через 1 хв на фоні синусного ритму з'явились шлуночкові парасистоли, а ще через 30 с відновилась шлуночкова пароксизмальна тахікардія. Висновки: 1) сульфат магнію володіє вираженими антиаритмічними властивостями; 2) антиаритмічний ефект сульфату магнію - короткочасний, що потребує довготривалої краплинної інфузії препарату в залежності від клінічної ситуації. Спосіб експериментального моделювання Са2+-залежних аритмій серця - простий, відтворюється в 98% тварин і може застосовуватись для оцінки антиаритмічної ефективності антагоністів кальцію та інших лікарських засобів. Спосіб рекомендується для практичного використання в лабораторіях експериментальної кардіології. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 2