Спосіб корекції ентеральної недостатності при гострому деструктивному панкреатиті

Спосіб корекції ентеральної недостатності при гострому деструктивному панкреатиті, що включає виконання пацієнтові лапароскопії, проведення лапароскопічної санації та дренування черевної порожнини, який відрізняється тим, що під відео 3 Задачею корисної моделі, що заявляється, є вдосконалення способу корекції ентеральної недостатності при деструктивному панкреатиті шляхом поєднання лапароскопічної санації черевної порожнини та єюностомії. Технічний результат полягає у видаленні токсичного ексудату із черевної порожнини, корекції моторно-евакуаторних порушень верхніх відділів шлунково-кишкового тракту та налагодженні раннього ентерального харчування, що забезпечує зменшення ступеня тяжкості ендогенної інтоксикації. Поставлена задача вирішується за рахунок того, що у способі корекції ентеральної недостатності при гострому деструктивному панкреатиті, що включає виконання пацієнтові лапароскопії, проведення лапароскопічної санації та дренування черевної порожнини, згідно з корисною моделлю, під відеолапароскопічним контролем обирають петлю тонкої кишки на відстані 300-400 мм від зв'язки Трейца, фіксують її м'яким затискачем та визначають оптимальну проекцію на передню черевну стінку, виконують мікролапаротомію 40-50 мм довжиною, виводять обрану петлю у рану, у просвіт петлі через канал передньої стінки петлі, сформований за Вітцелем, та єюнотомічний отвір, ізоперистальтично вводять зонд, петлю тонкої кишки пристінково фіксують до вісцеральної очеревини окремими швами «без натягу», мікролапаротомну рану зашивають, зонд додатково фіксують швом до шкіри. Використання запропонованого способу з усіма суттєвими ознаками, включаючи відмінні дозволяє проводити адекватну корекцію ентеральної недостатності шляхом раннього зондового ентерального харчування у поєднанні з усуненням панкреатогенного перитоніту у хворих на гострий некротичний панкреатит. Спосіб виконують наступним чином. Після встановлення діагнозу гострого некротичного панкреатиту з перитонеальним ексудатом виконують лапароскопію. Встановлюють порти у обох підребер'ях та обох здухвинних ділянках. Видаляють ексудат, черевну порожнину дренують за Петровим. Під відеолапароскопічним контролем обирають петлю тонкої кишки на відстані 300-400 мм від зв'язки Трейца, фіксують її м'яким затискачем та визначають оптимальну проекцію на пе Комп’ютерна верстка Мацело В. 66586 4 редню черевну стінку. В місті проекції виконують мікролапаротомію 40-50 мм довжиною, виводять обрану петлю у рану. У просвіт кишки через канал передньої стінки петлі, сформований за Вітцелем, та єюнотомічний отвір ізоперистальтично вводять зонд, петлю тонкої кишки пристінково фіксують окремими швами до вісцеральної очеревини «без натягу». Мікролапаротомну рану зашивають, зонд додатково фіксують швом до шкіри. Спосіб випробовано у КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5». Приклад клінічного застосування. Пацієнт П., історія хвороби № 1324, 52 років, поступив у хірургічне відділення № 2 КУ СМКЛ № 5 14.01.2011 р. з діагнозом гострого панкреатиту. Оперативне втручання проведено після появи ознак панкреатогенного перитоніту. Інтубаційний наркоз, лапароскопія. В усіх відділах черевної порожнини до 2 літрів геморагічного ексудату. Встановлено 4 порти у обох підребер'ях та обох здухвинних ділянках. Видалено ексудат, черевну порожнину дреновано за Петровим. Під відеолапароскопічним контролем обрано петлю тонкої кишки на відстані 400 мм від зв'язки Трейца, фіксовано м'яким затискачем та визначено оптимальну проекцію на передню черевну стінку. В місті проекції, параректально, зліва від середньої лінії, виконано мікролапаротомію 40-50 мм довжиною. Петлю тонкої кишки виведено у рану. Крізь канал передньої стінки петлі, сформований за Вітцелем, та єюнотомічний отвір (до 5 мм у діаметрі), ізоперистальтично введено зонд, петлю тонкої кишки пристінково фіксовано 2 окремими швами до вісцеральної очеревини «без натягу». Мікролапаротомну рану зшито, зонд додатково фіксують швом до шкіри, порти видалено, рани зшито. Протягом 12-24 післяопераційної години хворому крізь зонд крапельно (швидкість 40 крапель за 1 хвилину) введено 800 мл розчину Рінгера Локка. З другої операційної доби налагоджено ентеральне харчування в обсязі 2000 - 2500 мл щодоби. Тривалість ентерального зондового харчування склала 10 діб. Виписаний у задовільному стані. При використанні запропонованого способу випадків неспроможності мікроєюностоми чи інфікування серединної рани не спостерігали. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601