Спосіб зміцнення лезового металорізального інструменту

Спосіб зміцнення лезового металорізального інструменту, що включає обробку висококонцентрованим джерелом нагріву передньої і задньої поверхні, який відрізняється тим, що обробку виконують повздовж передньої поверхні з утворенням зміцненої зони з шириною, яку визначають з виразу b > f+an, де f - відстань від вершини леза до лунки на передній поверхні; а„ - ширина лунки на передній поверхні, та глибиною, рівною або перевищуючою межу зношення по задній поверхні на 10-20 %, C=(1,0...1,2)h3. Корисна модель відноситься до галузі термообробки виробів, принаймні до поверхневого зміцнення лезового інструменту, виготовленого з інструментальних сталей або твердих сплавів. Під час експлуатації лезового інструменту його зношення (затуплення) відбувається як по задній так і по передній поверхням. Кількісними параметрами зношення інструменту прийнято вважати ширину зношення по задній поверхні (гі3), відстань від вершини леза до лунки на передній поверхні (f), ширину лунки зношення на передній поверхні (an) [1]. За відомим способом зміцнення лезового інструменту виконують його обробку висохоконцентрованим джерелом нагріву (ВКДН) повздовж задньої поверхні [2]. Це призводить до утворення зміцненої (гартованої) зони шириною (Ь) та глибиною (с). Інструмент, зміцнений за відомим способом, має підвищену зносостійкість по задній поверхні завдяки підвищенню твердості та теплостійкості металу зміцненої зони у порівнянні з вихідним станом інструментальної сталі або твердого сплаву Але підвищення зносостійкості по передній поверхні досягається лише до того часу, поки глибина зміцненої зони с перевищує параметр f+a n . Оскільки технологічні можливості ВКДН (лазерного променя, плазмового струменя) не дозволяють отримувати зміцненні зони значної' глибини (більш, ніж 2...Змм), відомий спосіб зміцнення не дозволяє суттєво підвищити зносостійкість лезового інструменту (наприклад, різців, фрез). Найбільш близьким технічним рішенням, що прийнято за прототип, є спосіб зміцнення лезового Інструменту обробкою ВКДН одночасно і передньої і задньої поверхні, при якому обробку виконують повздовж вершини леза [2]. Спосіб дає можливість підвищити зносостійкість лезового інструменту по передній поверхні, оскільки в даному випадку глибина зміцненої зоні с підвищується у порівнянні зі способом - аналогом завдяки перерозподілу теплової' енергії' ВКДН між оброблювальними поверхнями. Але при цьому пропорційно зменшується ширина зміцненої зони Ь, що викликає зменшення зносостійкості по задній поверхні. В основу корисної' моделі поставлене завдання удосконалення способу зміцнення лезового металорізального інструменту, в якому зміна умов ди ВКДН дозволить збільшити зону зміцнення, що суттєво збільшить зносостійкість інструмента. Поставлене завдання досягається тим, що у способі зміцнення лезового інструменту, що вимагає зміцнення передньої і задньої поверхні, обробку ВКДН, у відповідності до корисної моделі, виконують повздовж передньої поверхні, при цьому режим обробки призначають таким, щоб розміри зміцненої зони ширина та глибина, перевищували параметри зношення даного типу інструменту відповідно по передній та по задній поверхні. b>f+an; c>h3 де: b - ширина зміцненої зони; f - відстань від вершини леза до лунки на передній поверхні; 6770 а л - ширина лунки зношення на передній поверхні; с - глибина зміцненої зони; h3 - ширина зношення по задній поверхні. Суть способу пояснюється за допомогою креслень де: Фіг.1 - схема зношення різця; Фіг 2 - обробка різця ВКДН повздовж задньої поверхні; Фіг.З - обробка одночасно задньої та передньої поверхонь; Фіг.4 - запропонований спосіб зміцнення по передній поверхні. У разі відхилення від встановлених вимог, коли ширина зміцненої зони b