Електромагніт постійного струму

УКРАЇНА 09) UА 8836 оз) U (51)7Н02К41/02 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ОПИС ДО ДЕКЛАРАЦІЙНОГО ПАТЕНТУ НА КОРИСНУ МОДЕЛЬ видається під відповідальність власника патенту (54) ЕЛЕКТРОМАГНІТ ПОСТІЙНОГО СТРУМУ 1 (21)и200502285 • - > (22)14.03.2005 ' * (24)15.08.2005 (46) 15.08.2005, Бюл. № 8, 2005 р. (72) Косенков Володимир Данилович, Скубій Леонід Вячеславович (73) ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (57) Електромагніт постійного струму, магнітна система якого містить кільцеві нерухому та рухому частини, який відрізняється тим, що в одному корпусі розташовують п електромагнітів з різною величиною повітряних проміжків, якорі яких створюють зусилля на спільний рухомий шток. Корисна модель відноситься до галузі електричних машин та апаратів. Відомо [1], що найбільше тягове зусилля мають електромагніти з невеликим повітряним проміжком 5 між рухомою та нерухомою частинами магнітної системи. Це зусилля визначається формулою чим. Спільний ступінчатий шток 13 має для кожного якоря свій діаметр, по яких якоря можуть вільно пересуватись. Відстань між виступами на штокові 13, які утворюються переходами між діаметрами, вибрана таким чином, що повітряні проміжки між якорями 10, 11, 12 та магнітопроводами 1, 2, З становлять 5, 26, 36 відповідно. Електромагніт працює наступним чином. При протіканні струму по обмотках 4, 5 та 6 на якоря 10, 11, 12 діє зусилля магнітного тяжіння, що визначається для кожного якоря формулою (1). Піс де В§ - магнітна індукція повітряного проміжку; Sg - площа проміжку; цд " магнітна проникливість пустоти. Недоліком таких конструкцій є малий хід рухомої частини. В основу корисної моделі поставлено завдання збільшення ходу рухомого елемента без зниження тягового зусилля електромагніту. Поставлене завдання досягається тим, що електромагніт постійного струму, магнітна система якого містить кільцеві нерухому та рухому частини згідно запропонованої корисної моделі в одному корпусі розташовують п електромагнітів з різною величиною повітряних проміжків, якоря яких створюють зусилля на спільний рухомий шток. На рисунку показано повздовжній розріз пропонованої конструкції електромагніту. Він включає три (як приклад) магнітолроводи 1, 2, 3, кожний з яких має свою обмотку 4, 5, 6, відповідно. Всі магнітопроводи встановлені в корпусі 7 і скріплені між собою шпильками - 9. Відстань між магнітопроводами фіксується дистанційними втулками 8. Якоря 10, 11, 12 мають спеціальні отвори, якими ковзають по дистанційним втулкам 8, як по направляю ЛЯ ТОГО, ЯК ШТОК 13 Пересунеться ВЛІВО На ВЄЛИЧИ ну 5 повітряний проміжок між магнітолроводом 1 та якорем 10 зменшиться до нуля, між магнітопроводом 2 та якорем 11 зменшиться до 6, а між магнітопроводом 3 та якорем 12 - до 25. Подальше пересування штоку вліво буде обумовлене силами, що діють на якоря 11 та 12. Шток 13 пересунеться вліво ще на величину б. Після цього повітряний проміжок залишиться тільки між магнітопроводом 3 та якорем 12 і за рахунок сил, що діють між ними, відбудеться останнє пересування штоку на величину 6. Результуюче пересування штоку становить 36, а в конструкції з п електромагнітів - пб. Після повного пересування штоку під струмом може бути залишена тільки обмотка 6 тому, що якоря 10 та 11 не тримають шток. Джерела інформації: 1. Сливинская А.Г. Электромагниты и постоянные магниты. -М.-. Энергия, 1970. -248с.