Спосіб виробництва цукру

Спосіб виробництва цукру, що передбачає І сатурацію дефекованого соку, фільтрування, додаткову дефекацію, II сатурацію, фільтрування соку, згущення його до сиропу, уварювання утфе лю І кристалізації, його центрифугування з відбором білого цукру і відтоків, уварювання утфелю останньої II кристалізації, його центрифугування з відбором жовтого цукру та відтоків, афінування жовтого цукру з отриманням афінованого жовтого цукру і відтоку, а також клерування афінованого цукру, який відрізняється тим, що цукор II кристалізації афінують спочатку частиною маси першого відтоку, а потім водою, при цьому кристалізацію утфелю II кристалізації проводять з охолодженням до температури 35-40°С, а перед другим центрифугуванням утфель підігрівають до 45-50°С. Корисна модель належить до харчової промисловості, а точніше до способів отримання вуглеводів з рослинної сировини і може бути використана при виробництві цукрів з цукрових буряків. Відомий спосіб отримання цукрів, відповідно до якого рослинну сировину екстрагують для отримання соку, фільтрують сік та концентрують його при температурі не вище за 70°С, проводить кристалізацію, при чому відфільтрований сік нагрівають до 90-100°С та обробляють ферментами у чотири ступені з терміном 20-ЗОхв. кожного ступеня з відповідними окремими ферментами для кожного ступеня. [Див. А. С. СРСР №1346049, Мкл. С1ЗК 1/10, 1987 p.] Недоліком такого способу отримання цукру є достатньо високі енерговитрати та необхідність обробки сировини ферментами, залишки яких у кінцевому продукті не є корисним для людини. Відомий також спосіб одержання цукру-сирцю з цукрових буряків, який полягає у згущенні дифузійного соку під розрідженням, холодної кристалізації згущеного соку в утфель, центрифугування утфелю. [Див. Ваккари Дж., Монтовани Дж., Стуалдино Дж.., Андреоли Ф. // Int Sugan Journal, 1157, стр. 209-218]. Недоліком способу є те, що за його допомогою отримують виключно цукор-сирець. Найбільш близьким за технічною суттю до способу виробництва цукрів, що заявляється, є епосів з такою ж назвою, що передбачає І сатурацію дефекованого соку, фільтрування, додаткову дефекацію, II сатурацію, фільтрування соку, згущення його до сиропу, уварювання утфелю І кристалізації, його центрифугування з відбором білого цукру і відтоків, уварювання утфелю останній II кристалізації, його центрифугування з відбором жовтого цукру та відтоків, афінування жовтого цукру з отриманням афінованого цукру і відтоку, а також клерування афінованого цукру, при цьому в афінований відтік додають розчини сульфіту натрію у кількості 0,9:1,1% до маси відтоку, а розчин обробляють постійним магнітним полем напругою 140-150кА/м протягом 30-40хв., після чого афінаційний відтік змішують з фільтрованим сомом І сатурації. [Див пат. України №38956, МКВС 13D 1/08, 2004 р.] Суттєвим недоліком такого способу є те, що жовтий цукор у ньому не є кінцевим продуктом, а тому підлягає обробці з метою отримання за підсумками технологічного процесу тільки білого цукру з усієї маси сировини. Крім того, спосіб є енергомістким через необхідність створення для обробки напівпродуктів потужного магнітного поля на тривалий час. Завданням на вирішення якого спрямована корисна модель, що заявляється, є отримання високоякісних жовтого та білого цукрів при мінімізації енерго та матеріаловитрат. Поставлене завдання вирішується таким чином. У відомому способі виробництва цукрів, що передбачає І сатурацію дефекованого соку, фільт