Селективний антагоніст опіоїдного каппа-рецептора

Реферат: Селективний антагоніст опіоїдних каппа-рецепторів, корисний для лікування алкоголізму, алкогольної абстиненції та тривоги та/або депресії або шизофренії як незалежних супровідних станів. O N NH2 O F UA 100715 C2 (12) UA 100715 C2 UA 100715 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Алкоголізм є серйозним та дуже поширеним у світовому масштабі захворюванням та є фактором, що спричинює серйозні патологічні стани та порушення поведінки, такі як цироз печінки, рак печінки, коронарна хвороба серця, ішемічні напади, алкогольний синдром плоду, автомобільні аварії, нещасні випадки та домашнє насильство. Алкогольна залежність є хронічним рецидивним розладом, і рецидиви є головними симптомами, на усунення яких спрямовані спроби лікування. На даний час не існує жодного способу терапевтичного втручання, який був би визнаний задовільним при попередженні рецидивів та підтриманні стійкого утримання від спиртного. Існує потреба у нових та більш ефективних фармакологічних засобах, які дозволяли б хворим краще регулювати споживання етанолу та знижували б ризик рецидивів. Сучасними стандартними засобами для лікування алкогольної залежності у людей у Сполучених Штатах є налтрексон (антагоніст опіоідів), акампрозат (функціональний антагоніст глутамату) та дисульфірам (інгібітор альдегід-дегідрогенази). Ці засоби у комбінації з контролем поведінки є загальновизнаними засобами підтримання утримування від спиртного. Незважаючи на те, що при таких способах лікування спостерігається задовільна ефективність, усі ці способи залежать, принаймні частково, від додержання пацієнтом режиму лікування, що призводить до незадовільного лікування хвороби. Наприклад, у багатьох пацієнтів із діагнозом алкогольної залежності одночасно спостерігаються симптоми тривоги та/або депресії або шизофренії. Сучасні способи лікування, згадані вище, не забезпечують усунення цих супровідних симптомів, які можуть відігравати певну роль в спричиненні подальших рецидивів алкоголізму. Цей винахід пропонує засіб, який забезпечує пацієнту утримання від вживання алкоголю або різке зниження його споживання, а також послаблює супровідні симптоми тривоги та/або депресії або шизофренії. Налтрексон є антагоністом опіоїдних рецепторів, який віддає перевагу мю-рецептору, але виявляє антагоністичну активність стосовно до кожного з трьох опіоїдних рецепторів: мю- (), каппа- () та дельта- (). У клінічних умовах налтрексон виявляв ефективність у підтриманні утримування від вживання алкоголю та послаблення потягу до алкоголю. Однак налтрексон може виявляти гепатотоксичність при дозах понад 50 мг/доба, і необхідним є відповідний контроль. Ця гепатотоксичність особливо стосується груп пацієнтів із підвищеною схильністю до пошкоджень печінки, викликаною споживанням алкоголю. Було показано, що, залежно від умов експериментів, селективне активування опіоїдних каппа-рецепторів або підвищує, або послаблює споживання алкоголю; розбіжності літературних даних можуть стосуватися додаткових фармакологічних ефектів (наприклад, дисфорією та порушенням пізнавальної здатності) каппа-агоністів. З іншого боку, було показано, що селективний антагонізм до каппа-рецепторів, спричинений фармакологічними засобами, або генетична делеція каппа-рецепторів знижує умисне споживання алкоголю у тваринних моделях алкоголізму. Отже, можна припустити, що фармацевтичний засіб, який є селективним антагоністом опіоїдних каппа-рецепторів у порівнянні з опіоїдними мю- та дельта-рецепторами, може задовольнити значну потребу у фармацевтичному засобі для лікуванні алкоголізму. Існує потреба у фармацевтичному засобі для лікування алкоголізму, який виявляє селективний антагонізм до опіоїдних каппа-рецепторів. Існує також потреба у фармацевтичному засобі для лікування алкоголізму, який забезпечував би покращені значення одного або кількох перелічених нижче показників: кількість днів утримання від спиртного на місяць; кількість днів інтенсивного споживання алкоголю на місяць; та денну кількість вжитих порцій алкоголю в розрахунку на місяць. Крім того, існує потреба у фармацевтичному засобі для лікування алкоголізму, який виявляв би ефективність послаблення відчуття тривоги та депресії або обох цих станів, або шизофренії, які часто є незалежними супровідними станами у пацієнтівалкоголіків. Відомі антагоністи опіоїдних рецепторів, такі як сполуки, описані в WO 2004/026305. Сполука, розкрита в цьому описі, є антагоністом опіоїдного каппа-рецептора. Властивості цієї сполуки забезпечують її придатність як терапевтичного засобу для полегшення припинення зловживання алкоголем, наприклад, зменшення кількості алкоголю, вживаного при кожному випадку його споживання протягом певного періоду часу; зменшення частоти днів вживання алкоголю протягом певного періоду часу; підтримання зменшеної кількості алкоголю та/або частоти днів його споживання протягом певного періоду часу. Як показано на моделях із застосуванням дрібних тварин, властивості згаданої сполуки забезпечують її придатність для лікування таких розладів як тривога та/або депресія або шизофренія у пацієнтів, які страждають на ці розлади, або у пацієнтів, у яких ці розлади є незалежними супровідними розладами, які супроводжують алкоголізм. За першим аспектом цей винахід пропонує сполуку: 1 UA 100715 C2 O N NH2 O F 3-фтор-4-[4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензамід фармацевтично прийнятну сіль цієї сполуки. За другим аспектом цей винахід пропонує сполуку: або O N NH2 O 5 10 15 20 25 30 35 F (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензамід або фармацевтично прийнятну сіль цієї сполуки. За третім аспектом цей винахід пропонує фармацевтичну композицію, яка містить 3-фтор-4[4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензамід або його фармацевтично прийнятну сіль у поєднанні з фармацевтично прийнятним носієм, розріджувачем та/або наповнювачем. За четвертим аспектом цей винахід пропонує фармацевтичну композицію, яка містить (S)-3фтор-4-[4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензамід або його фармацевтично прийнятну сіль у поєднанні з фармацевтично прийнятним носієм, розріджувачем та/або наповнювачем. За п’ятим аспектом цей винахід пропонує спосіб селективного антагонізування опіоїдних каппа-рецепторів у пацієнта, що цього потребує, який включає введення в організм згаданого пацієнта терапевтично ефективної кількості (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1ілметил]фенокси]бензаміду або його фармацевтично прийнятної солі. За шостим аспектом цей винахід пропонує спосіб лікування алкоголізму у пацієнта, що цього потребує, який включає введення в організм згаданого пацієнта терапевтично ефективної кількості (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензаміду або його фармацевтично прийнятної солі. За сьомим аспектом цей винахід пропонує спосіб лікування тривожного розладу, вибраного з групи, яку складають панічний розлад, обсесивно-компульсивний розлад, соціальна фобія, генералізований тривожний розлад, специфічна фобія та посттравматичнèé стрес, у пацієнта, що цього потребує, який включає введення в організм згаданого пацієнта терапевтично ефективної кількості (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1ілметил]фенокси]бензаміду або його фармацевтично прийнятної солі. За восьмим аспектом цей винахід пропонує спосіб лікування тривожного розладу, вибраного з групи, яку складають панічний розлад, обсесивно-компульсивний розлад, соціальна фобія, генералізований тривожний розлад, специфічна фобія та посттравматичний стрес, та алкоголізму у пацієнта, що цього потребує, який включає введення в організм згаданого пацієнта терапевтично ефективної кількості (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1ілметил]фенокси]бензаміду або його фармацевтично прийнятної солі. За дев’ятим аспектом цей винахід пропонує спосіб лікування депресивного розладу, вибраного з групи, яку складають глибока депресія, дистимія та маніакально-депресивний психоз, у пацієнта, що цього потребує, який включає введення в організм згаданого пацієнта 2 UA 100715 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 терапевтично ефективної кількості (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1ілметил]фенокси]бензаміду або його фармацевтично прийнятної солі. За десятим аспектом цей винахід пропонує спосіб лікування депресивного розладу, вибраного з групи, яку складають глибока депресія, дистимія та маніакально-депресивний психоз, та алкоголізму у пацієнта, що цього потребує, який включає введення в організм згаданого пацієнта терапевтично ефективної кількості (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензаміду або його фармацевтично прийнятної солі. За одинадцятим аспектом цей винахід пропонує спосіб лікування тривожного розладу, вибраного з групи, яку складають панічний розлад, обсесивно-компульсивний розлад, соціальна фобія, генералізований тривожний розлад, специфічна фобія та посттравматичний стрес, та депресивного розладу, вибраного з групи, яку складають глибока депресія, дистимія та маніакально-депресивний психоз, у пацієнта, що цього потребує, який включає введення в організм згаданого пацієнта терапевтично ефективної кількості (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензаміду або його фармацевтично прийнятної солі. За дванадцятим аспектом цей винахід пропонує спосіб лікування тривожного розладу, вибраного з групи, яку складають панічний розлад, обсесивно-компульсивний розлад, соціальна фобія, генералізований тривожний розлад, специфічна фобія та стрес, та депресивного розладу, вибраного з групи, яку складають глибока депресія, дистимія та маніакальнодепресивний психоз, та алкоголізму у пацієнта, що цього потребує, який включає введення в організм згаданого пацієнта терапевтично ефективної кількості (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензаміду або його фармацевтично прийнятної солі. За тринадцятим аспектом цей винахід пропонує спосіб лікування шизофренії у пацієнта, що цього потребує, який включає введення в організм згаданого пацієнта терапевтично ефективної кількості (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензаміду або його фармацевтично прийнятної солі. За чотирнадцятим аспектом цей винахід пропонує спосіб лікування шизофренії та алкоголізму у пацієнта, що цього потребує, який включає введення в організм згаданого пацієнта терапевтично ефективної кількості (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1ілметил]фенокси]бензаміду або його фармацевтично прийнятної солі. За п’ятнадцятим аспектом цей винахід пропонує сполуку, яка являє собою 3-фтор-4-[4-[2(3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензамід або (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензамід, або її фармацевтично прийнятну сіль для застосування у терапії. За шістнадцятим аспектом цей винахід пропонує сполуку, яка являє собою 3-фтор-4-[4-[2(3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензамід або (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензамід, або її фармацевтично прийнятну сіль для застосування у лікуванні алкоголізму. За сімнадцятим аспектом цей винахід пропонує сполуку, яка являє собою 3-фтор-4-[4-[2(3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензамід або (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензамід, або її фармацевтично прийнятну сіль для застосування у лікуванні: a) тривожного розладу, вибраного з групи, яку складають панічний розлад, обсесивнокомпульсивний розлад, соціальна фобія, генералізований тривожний розлад, специфічна фобія та стрес; або b) депресивного розладу, вибраного з групи, яку складають глибока депресія, дистимія та маніакально-депресивний психоз; або c) тривожного розладу, вибраного з групи (a), та депресивного розладу, вибраного з групи (b); або d) алкоголізму та тривожного розладу, вибраного з групи (a); або e) алкоголізму та депресивного розладу, вибраного з групи (b); або f) алкоголізму та тривожного розладу, вибраного з групи (a), та депресивного розладу, вибраного з групи (b); або g) шизофренії; або h) алкоголізму та шизофренії. За вісімнадцятим аспектом цей винахід пропонує застосування сполуки, яка являє собою 3фтор-4-[4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензамід або (S)-3-фтор-4-[4-[2 3 UA 100715 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензамід, або її фармацевтично прийнятної солі для виготовлення лікарського засобу для лікування алкоголізму. За дев’ятнадцятим аспектом цей винахід пропонує застосування сполуки, яка являє собою 3-фтор-4-[4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензамід або (S)-3-фтор-4-[4-[2(3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензамід, або її фармацевтично прийнятної солі для виготовлення лікарського засобу для лікування: a) тривожного розладу, вибраного з групи, яку складають панічний розлад, обсесивнокомпульсивний розлад, соціальна фобія, генералізований тривожний розлад, специфічна фобія та стрес; або b) депресивного розладу, вибраного з групи, яку складають глибока депресія, дистимія та маніакально-депресивний психоз; або c) тривожного розладу, вибраного з групи (a), та депресивного розладу, вибраного з групи (b); або d) алкоголізму та тривожного розладу, вибраного з групи (a); або e) алкоголізму та депресивного розладу, вибраного з групи (b); або f) алкоголізму та тривожного розладу, вибраного з групи (a), та депресивного розладу, вибраного з групи (b); або g) шизофренії; або h) алкоголізму та шизофренії. За двадцятим аспектом цей винахід пропонує фармацевтичну композицію, яка містить терапевтично ефективну кількість (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1ілметил]фенокси]бензаміду або його фармацевтично прийнятної солі та терапевтично ефективну кількість третинного аміну, який є інгібітором повторного засвоєння трициклічного норепінефрину, вибраного з групи, яку складають амітриптилін, кломіпрамін, доксепін, іміпрамін та (+)-триміпрамін, або його фармацевтично прийнятної солі, у поєднанні з фармацевтично прийнятним носієм, розріджувачем або наповнювачем. Варіант цієї композиції, якому віддається перевага, містить (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензамід або його фармацевтично прийнятну сіль та іміпрамін або його фармацевтично прийнятну сіль. За двадцять першим аспектом цей винахід пропонує застосування (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензаміду або його фармацевтично прийнятної солі та третинного аміну, який є інгібітором повторного засвоєння трициклічного норепінефрину, вибраного з групи, яку складають амітриптилін, кломіпрамін, доксепін, іміпрамін та (+)триміпрамін, або його фармацевтично прийнятної солі, для виготовлення лікарського засобу для лікування: a) алкоголізму; або b) депресивного розладу, вибраного з групи, яку складають глибока депресія, дистимія та маніакально-депресивний психоз; або c) алкоголізму та депресивного розладу, вибраного з групи (b). Варіант здійснення цього аспекту винаходу, якому віддається перевага, включає (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензамід або його фармацевтично прийнятну сіль та іміпрамін або його фармацевтично прийнятну сіль. Було показано, що селективний антагонізм до опіоїдних каппа-рецепторів зменшує спричинене залежністю умисне споживання етанолу залежними від алкоголю пацюками лінії Wistar, в той час як на тваринах, не залежних від алкоголю, такий ефект не спостерігається (Walker and Koob, Neuropsychopharmacology, advance online publication, 2 May 2007, pgs. 1-10). Аналогічно, миші, позбавлені гена, який продукує опіоїдний каппа-рецептор або ендогенний попередник цього рецептора – препродинорфін, споживають значно менші кількості алкоголю, ніж немутантні тварини (Kovacs et al., Alcohol: Clin & Exp. Res. 2005, 29: 730-739; Blednov et al., Alcohol 2006, 40: 73-86). Було встановлено, що існує залежність між алкоголізмом та тривожним розладом та/або депресивним розладом як незалежними супровідними станами у тих самих пацієнтів (Arch. Gen. Psychiatry, 61, 807-816 (2004)). Цей зв’язок вказує на доцільність лікування як алкоголізму, так і незалежних супровідних тривожного розладу та/або депресивного розладу у пацієнтів одним і тим самим активним фармацевтичним засобом. Також встановлено залежність між алкоголізмом та шизофренією як незалежними супровідними станами у тих самих пацієнтів (Gregg et al., Clinical Psychology Review, 27, 494-510 (2007). Цей зв’язок вказує на доцільність лікування як алкоголізму, так і незалежної супровідної шизофренії, у пацієнтів одним і тим самим активним фармацевтичним засобом. Алкоголізм являє собою сукупність пізнавальних, поведінкових та фізіологічних симптомів, які вказують на продовження вживання алкоголю, незважаючи на значні проблеми, пов’язані з 4 UA 100715 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 цим вживанням. Існує певна схема багаторазового умисного споживання, результатом якої є звикання, синдром абстиненції та нав’язливий потяг до вживання алкоголю. Проблеми, пов’язані з алкоголізмом, мають різний характер. До них можуть належати повторювана нездатність до виконання важливих професійних обов’язків, повторюване вживання алкоголю в ситуаціях, коли воно викликає фізичну небезпеку, численні порушення закону та повторювані соціальні та міжособистісні ускладнення. Ці проблеми виникають багаторазово протягом одного й того самого 12-місячного періоду. Звикання – це потреба вживання більших кількостей алкоголю для досягнення бажаного ефекту або послаблення ефекту при постійному вживанні тієї самої кількості алкоголю. Абстиненція загалом полягає у поведінковій зміні, яка включає фізіологічні та пізнавальні компоненти, які виникають при зниженні концентрації алкоголю у крові або тканинах організму особи, яка тривалий час систематично вживала значні кількості алкоголю. Після розвитку симптомів абстиненції особа відчуває потяг до вживання алкоголю з метою послаблення або усунення цих симптомів. У значенні, вживаному в цьому описі, термін "пацієнт" означає ссавця; "ссавець" означає особину класу Mammalia вищих хребетних; і термін "ссавець" стосується людини, але не обмежується нею. Термін "алкоголізм" охоплює зловживання алкоголем та алкогольну залежність, при цьому термін "залежність" означає психологічні та/або фізіологічні прояви залежності від алкоголю. Зокрема, термін "алкоголізм" охоплює розлади, пов’язані з абстиненцією, наприклад, припинення вживання етанолу з порушеннями відчуттів або без них та абстинентне маячення. th Дивись DSM IV TR., Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders. Revised, 4 Ed., Text Revision (2000). Класифікація багатьох розладів, розкритих у цьому описі, наведена також у International Classification of Diseases, Tenth Revision, (ICD-10) та відповідних додатках. Для фахівця у галузі очевидно, що для розладів, розкритих у цьому описі та в DMS-IV-TR та ICD-10, існують альтернативні номенклатури та системи класифікації, а також що термінологія та системи класифікації змінюються в залежності від розвитку медицини. У значенні, вживаному в цьому описі, термін "терапевтично ефективна кількість" є синонімом терміну "терапевтично ефективна доза" і означає кількість сполуки або її фармацевтично прийнятної солі, достатню при одноразовому або багаторазовому застосуванні для лікування алкоголізму, вищезгаданого тривожного розладу, вищезгаданого депресивного розладу, комбінації алкоголізму та тривожного розладу, депресивного розладу або обох цих розладів, шизофренії або комбінації алкоголізму та шизофренії. Терміни "лікування" та "лікувати" у значенні, вживаному в цьому описі, означає поводження з пацієнтом та догляд за ним, що має за мету зменшення або припинення умисного споживання алкоголю. Термін призначений для охоплення повної сукупності втручань з метою протидії алкоголізму, від якого потерпає пацієнт, таких як застосування активної сполуки для полегшення симптомів або ускладнень, уповільнення розвитку алкоголізму та зменшення кількості алкоголю, вживаного за один день його споживання на протязі місяця або кількості днів інтенсивного споживання алкоголю на протязі місяця, або обох цих показників. Поводження та догляд за пацієнтом із метою протидії алкоголізму охоплює застосування активної сполуки для пригнічення виникнення фізіологічних або психологічних симптомів, які призводять до поновлення, продовження або інтенсифікації вживання алкоголю. Перевага серед пацієнтів, які підлягають лікуванню, віддається ссавцям, зокрема, людям. Терміни "лікування" та "лікувати" у значенні, вживаному в цьому описі, означає також поводження та догляд за пацієнтом, який страждає на тривожний розлад, вибраний з групи, яку складають панічний розлад, обсесивнокомпульсивний розлад, соціальна фобія, генералізований тривожний розлад, специфічна фобія та стрес; депресивний розлад, вибраний з групи, яку складають глибока депресія, дистимія та маніакально-депресивний психоз; або комбінацію розладів з обох груп; шизофренію; при цьому пацієнт додатково може страждати на алкоголізм. Зазначений вище термін призначений для охоплення повної сукупності втручань із метою протидії розладів, на які страждає пацієнт, таких як застосування активної сполуки для полегшення симптомів або ускладнень та для уповільнення розвитку розладу. Перевага серед пацієнтів, які підлягають лікуванню, віддається ссавцям, зокрема, людям. Спектр інтенсивності споживання алкоголю лежить у межах від повного утримання (абстиненції) до споживання з низьким рівнем ризику; далі йде нездорове (надмірне) споживання, яке охоплює ризиковане споживання та споживання, яке викликає проблеми; наступною стадією є алкоголізм, який охоплює зловживання алкоголем та алкогольну залежність. Споживання алкоголю вважається надмірним, якщо воно спричинює або підвищує ризик пов’язаних з алкоголем проблем або ускладнює врегулювання інших розладів здоров’я. 5 UA 100715 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Слід мати на увазі, що підвищення інтенсивності пияцтва (кількості днів сильного сп’яніння за місяць, споживаної кількості алкоголю в кожний день сп’яніння на протязі місяця або обох цих показників) корелює з посиленням негативних наслідків для пацієнта та підвищенням міри чутливості при переході вздовж спектру інтенсивності споживання аж до досягнення виразних стадій алкоголізму (зловживання алкоголем та алкогольної залежності). У Сполучених Штатах вважається, що на стадії ризику виникнення пов’язаних з алкоголем проблем (тобто на стадії ризикованого споживання) перебувають чоловіки, які вживають п’ять або більше стандартних доз алкоголю на день (або 15 або більше на тиждень), та жінки, які вживають чотири або більше стандартних доз на день (або 8 або більше на тиждень). У Європі вважається, що на стадії ризику виникнення пов’язаних з алкоголем проблем (тобто на стадії ризикованого споживання) перебувають чоловіки, які вживають 4 одиниці (32 г) алкоголю на день, та жінки, які вживають 3 одиниці (24 г) на день. Однак індивідуальні реакції на алкоголь можуть варіювати, і споживання алкоголю на рівні ризику може являти собою проблему, яка потребує лікування з урахуванням численних факторів, таких як вік, умови співіснування та застосування лікарських препаратів. Стандартною дозою алкогольного напою у Сполучених Штатах вважається кількість будьякого напою, яка містить приблизно 14 г чистого алкоголю (приблизно 0,6 рідкої унції або 1,2 столової ложки). Еквівалентами стандартної дози є: 12 унцій (350 мл) пива або прохолоджувального напою; 5 унцій (150 мл) столового вина; 3-4 унції (90-120 мл) кріпленого вина (такого як херес або портвейн); 2-3 унції (60-90 мл) кордіалу, лікеру або аперитиву; 1,5 унції (40 мл) бренді (один "джиггер", тобто мірна скляночка); та 1,5 унції (40 мл) міцного напою (один джиггер спиртного напою міцністю 80 proof (40% (об.), такого як джин, горілка, віскі тощо). Ці цифри є приблизними, оскільки різні сорти та типи спиртних напоїв відрізняються один від одного реальним вмістом алкоголю. У Європі одиницею алкоголю є стандартна доза, і їй відповідають півпінти (280 мл) пива звичайної міцності, одна доза міцного напою та стандартна склянка вина. Як і стосовно до доз США, ці цифри є приблизними, оскільки різні сорти та типи спиртних напоїв відрізняються один від одного реальним вмістом алкоголю. Фармацевтично прийнятні солі сполуки за цим винаходом та загальна методологія їх одержання добре відомі в галузі. Дивись, наприклад, P. Stahl, et al., Handbook of Pharmaceutical Salts: Properties, Selection and Use, (VCHA/Wiley-VCH, 2002); S.M. Berge, et al., "Pharmaceutical Salts," Journal of Pharmaceutical Sciences, Vol. 66, No. 1, January 1977. Термін "препарат" у складі терміну "фармацевтичний препарат", або "фармацевтична композиція" охоплює продукти, які містять (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1ілметил]фенокси]бензамід або його фармацевтично прийнятну сіль, або згадану сполуку у суміші з її енантіомером або його фармацевтично прийнятною сіллю, а також інертний інгредієнт (-и), який (-і) утворює (-ють) носій. Відповідно, до фармацевтичних препаратів (композицій) належать будь-які композиції, одержані шляхом змішування (S)-3-фтор-4-[4-[2-(3,5диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензаміду або його фармацевтично прийнятної солі, індивідуального або з домішкою його енантіомеру або його фармацевтично прийнятної солі, із фармацевтичним носієм, розріджувачем та/або наповнювачем. Композиції за цим винаходом, які містять терапевтично ефективну кількість (S)-3-фтор-4-[4[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси]бензаміду або його фармацевтично прийнятної солі та терапевтично ефективну кількість третинного аміну, який є інгібітором повторного засвоєння трициклічного норепінефрину, вибраного з групи, яку складають амітриптилін, кломіпрамін, доксепін, іміпрамін та (+)-триміпрамін, або фармацевтично прийнятної солі такого аміну, доцільно застосовувати у складі фармацевтичної композиції, яка містить активні компоненти у комбінації з відповідним (фармацевтично прийнятним) носієм, розріджувачем та/або наповнювачем. Такі фармацевтичні композиції можуть бути виготовлені способами, добре відомими у галузі, та містити добре відомі носії, розріджувачі та/або наповнювачі. Загальновідомим довідником з таких способів та інгредієнтів є Remington: The th Science and Practice of Pharmacy Mack Publishing Co., 19 Ed., 1995. Композиції можуть застосовуватися парентерально (наприклад, внутрішньовенно) або перорально. Кількість активної сполуки в таких терапевтично корисних композиціях є такою, яка забезпечує ефективний рівень дозування кожного активного інгредієнта. Мається на увазі, що сполука за цим винаходом існує у формі стереоізомерів. У значенні, вживаному в цьому описі, назви сполуки за цим винаходом охоплюють також рацемічні суміші її ізомерів. Для позначення окремих ізомерів застосовується система позначень (R)- та (S)- за Каном-Інгольдом-Прелогом (Cahn-Ingold-Prelog). Окремі стереоізомери можна одержати шляхом стереоспецифічного синтезу з використанням енантіомерно чистих або енантіомерно збагачених вихідних матеріалів. Конкретні стереоізомери вихідних матеріалів або цільової 6 UA 100715 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 сполуки можна розділяти відомими у галузі способами, такими як описані у Stereochemistry of Organic Compounds, E.I. Eliel and S.H. Wilen (Wiley 1994) Enantiomers, Racemates, and Resolutions, J. Jacques, A. Collet, and S.H. Wilen (Wiley 1991), в тому числі хроматографією на хіральних стаціонарних фазах, ферментативним розділенням або фракційною кристалізацією, або хроматографією діастереомерів, одержуваних для цієї мети, наприклад, діастереомерних солей. У випадках, коли хіральна сполука розділена на її ізомери, але абсолютні конфігурації або характеристики оптичного обертання невідомі, ізомери довільно позначаються як ізомер 1, ізомер 2 і т.д. Винахід охоплює усі суміші, які містять сполуку за цим винаходом, але варіантом, якому віддається перевага, є індивідуальний енантіомер. Сполуки, застосовувані при синтезі сполуки за цим винаходом як вихідні матеріали, добре відомі, і в разі відсутності таких сполук у продажу можуть бути легко синтезовані з використанням конкретних стандартних методик, які використовуються фахівцями у галузі або описані у загальновідомих посібниках. До прикладів відомих методик та способів належать методики, описані у загальних посібниках, таких як Comprehensive Organic Transformations, VCH Publishers Inc, 1989; Compendium of Organic Synthetic Methods, Volumes 1-10, 1974-2002, Wiley Interscience; Advanced th Organic Chemistry, Reactions Mechanisms, and Structure, 5 Edition, Michael B. Smith and th Jerry March, Wiley Interscience, 2001; Advanced Organic Chemistry, 4 Edition, Part B, Reactions and Synthesis, Francis A. Carey and Richard J. Sundberg, Kluwer Academic/Plenum Publishers, 2000 тощо, та у поданих у цих джерелах посиланнях. Третинні аміни – інгібітори повторного засвоєння трициклічного норепінефрину (амітриптилін, кломіпрамін, доксепін та іміпрамін) є наявними у продажу у формі гідрохлоридів. Сполука (+)-триміпрамін є наявною у продажу у формі малеату. Виготовлення альтернативних фармацевтично прийнятних солей з наявних у продажу солей виконується за стандартними способами, які застосовуються фахівцями у галузі. У значенні, вживаному в цьому описі, "екв." означає еквіваленти; "мг" означає міліграми; "г" означає грами; "кг" означає кілограми; "ммоль" означає мілімолі; "мл" означає мілілітри; "мкм" означає мікрометри; "см" означає сантиметри; "л" означає літри; "C" означає градуси стоградусної шкали (градуси Цельсія); "M" означає молярну концентрацію; "Å" означає ангстреми, "год" означає години; "об/об" означає термін "за об’ємом" для опису концентрації речовини у суміші або розчині; "DMA" означає диметилацетамід; "DCE" означає дихлоретан; "AcOH" означає оцтову кислоту; "DCM" означає дихлорметан; "EtOH" означає етанол; "MS" означає мас-спектр; "APCI" означає хімічну іонізацію при атмосферному тиску; "API" означає іонізацію при атмосферному тиску; "EIC" означає екстрактивну іонну хроматографію; "t R" означає час утримання; термін "енантіомерний надлишок" або "ee" означає відсотковий надлишок енантіомера E1 у суміші двох енантіомерів E1 та E2, при цьому {(E1E2)/(E1+E2)}100=%ee; "DTT" означає дитіотреїтол, або реактив Клеланда (Cleland); "HEPES" означає N-(2-гідроксіетил)піперазин-N'-(2-етансульфонову кислоту); "EDTA" означає етилендіамінтетраоцтову кислоту; "GTP" означає гуанозин-5'-трифосфат; "GDP" означає гуанозин-5'-дифосфат; "MTEP" означає 3-[(2-метил-1,3-тіазол-4-іл)етиніл]піридин; "sc" означає "підшкірно"; "ip" означає "внутрішньоочеревинно"; "po" означає "перорально"; "i.v." означає „внутрішньовенно". Одержання проміжного продукту 1 3-фтор-4-(4-формілфенокси)бензонітрил O N H O 45 50 F Перемішують суміш 4-гідроксибензальдегіду (50 г, 1,00 екв., 409,4 ммоль) та 3,4дифторбензонітрилу (56,96 г, 1,00 екв.) у DMA (750 мл) при 23C до повного розчинення. Додають карбонат калію (1,5 екв., 84,88 г), нагрівають до 100C і витримують суміш при цій температурі протягом 3 год. Охолоджують до кімнатної температури. Виливають реакційну суміш у суміш води з льодом (1,5 л). Відфільтровують тверду речовину через паперовий фільтр, промивають на фільтрі двічі водою, і сушать під зниженим тиском, одержуючи проміжну + сполуку 1 (82,40 г, вихід 83%). MS (APCI): (M -1) 240,0. Одержання проміжного продукту 2 3-фтор-4-(4-формілфенокси)бензамід 7 UA 100715 C2 O O NH2 H O F 5 10 До розчину 3-фтор-4-(4-формілфенокси)бензонітрилу (17,72 г, 1,00 екв.; 73,460 ммоль) у диметилсульфоксиді (75 мл), додають при перемішуванні карбонат калію (0,5 екв., 5,08 г). Охолоджують суміш до 10C, і додають краплями пероксид водню (35% водний розчин, 7,4 мл, 1,05 екв.), підтримуючи температуру в масі нижче 40C. Після завершення додавання перемішують реакційну суміш протягом 3 год. Виливають реакційну суміш у суміш води з льодом (300 мл). Відфільтровують тверду речовину через паперовий фільтр, промивають на фільтрі двічі водою, і сушать під зниженим тиском, одержуючи проміжну сполуку 2 (17,30 г, вихід + 91%). MS (APCI): (M +1) 260,1. Приклад 1 4-{4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси}-3-фторбензамід O NH2 N O F 15 20 25 30 35 Етап 1. Рацемічний 4-{4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси}-3-фторбензамід Додають розчин 3-фтор-4-(4-формілфенокси)бензаміду у суміші DCE:AcOH, 25:2 (100 мг, 1 екв. у 6,7 мл, 0,06 M) до 2-(3,5-диметилфеніл)піролідину (70 мг, 0,4 ммоль, 1 екв.) у герметично закритій пробірці. Перемішують суміш на орбітальному пристрої протягом 16 год при кімнатній температурі. Додають двома частинами триацетоксиборгідрид натрію (1,5 екв.; 127 мг). Перемішують суміш при кімнатній температурі протягом 10 год. Видаляють розчинник у струмені N2 при 40С протягом ночі. Розчиняють неочищену реакційну суміш у DCM та ® адсорбують на сорбенті Stratta-NH2 (55 мкм, 70 Å), продукт фірми Phenomenex, Inc., 411 Madrid Avenue, Torrance, California, 90501-1430, U.S.A. Очищають флеш-хроматографією на картриджі з SiO2, застосовуючи градієнт CHCl3:EtOH:NH4OH (від 97:3:0,3 до 88:12:1,2), і одержують вказану в заголовку сполуку (100 мг, 60%) у формі рацемічної суміші. MS(EIC): (M+1) 419. Етап 2 4-{4-[2-(3,5-диметилфеніл)піролідин-1-ілметил]фенокси}-3-фторбензамід, ізомери 1 та 2 Рацемічну суміш (40 мг) енантіомерів з Прикладу 1, Етап 1, очищають хіральною хроматографією, застосовуючи колонку AD (250 мм4,6 мм, 10 мкм) з елююванням сумішшю Hex-0,2%DMEA/EtOH 90/10; швидкість потоку 1 мл/хв; tR=6,7 хв; одержують ізомер 1 (9,6 мг). Чистота (%) за даними LC/MS: 99%, ee(%) 98%; MS(EIC): (M+1) 419 (нижче згадується як сполука за Прикладом 1A). Енантіомер, що елююється другим (9,7 мг), tR=12,9 хв, позначається як ізомер 2 (нижче згадується як сполука за Прикладом 1B). Чистота (%) за даними LC/MS: 99%, ee(%) 98%; MS(EIC): (M+1) 419. Абсолютну конфігурацію ізомеру 1 (Приклад 1A) та ізомеру 2 (Приклад 1B) із застосуванням добре відомого методу Мошера (Mosher) визначено відповідно як (S) та (R). У загальних рисах 8 UA 100715 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 цей метод включає одержання похідних хіральної сполуки з двома енантіомерами хірального реагенту альфа-метокси-альфа-(трифторметил)фенілоцтової кислоти (MTPA) з подальшим 1 порівняльним аналізом спектрів H-ЯМР одержаних діастереомерів. Абсолютну конфігурацію 2фенілпіролідинів можна також визначити з мультиплетності сигналу H2. Якщо фрагмент MTPA в аміді Мошера має конфігурацію (R), а сигнал H2 є дублетом дублетів (один зі зв’язків приблизно удвічі перевищує інший), то абсолютна конфігурація досліджуваного аміну є (S). Якщо згаданий сигнал має вигляд триплету (обидва зв’язки приблизно однакові), то абсолютною конфігурацією є (R). І навпаки, якщо допоміжна сполука MTPA має (S)-конфігурацію, то сигнал H2 виглядає як триплет у (S)-2-фенілпіролідині або як дублет дублетів у (R)-2-фенілпіролідині. Подальші подробиці можна знайти у P. Vidal, et al., Organic Letters, 9 (21), 4123-4126 (2007). Вище описано одержання рацемічної суміші енантіомерів та її розділення на сполуки Прикладу 1A та Прикладу 1B методом хіральної хроматографії. Перевага віддається одержанню сполуки Прикладу 1A способом стереоселективного синтезу з використанням енантіомерно чистого 2-(3,5-диметилфеніл)піролідину за методикою, описаною вище у Прикладі 1, етап 1. Як вказано вище, сполука за Прикладом 1A або її фармацевтично прийнятна сіль є селективним антагоністом опіоїдного каппа-рецептора або селективно блокує ефект агоністів цього рецептора. Особливостями сполуки за Прикладом 1A є одна або кілька її структурних особливостей та біологічні властивості, забезпечені цими особливостями, в тому числі селективність (спорідненість зв’язування) стосовно до каппа-рецептора, активність (антагоністична ефективність) щодо каппа-рецептора, ефективність зниження споживання алкоголю дрібними тваринами, які використовуються як моделі, біодоступність у дрібних тварин, які використовуються як моделі, та стерпність небажаних побічних ефектів у дрібних тварин, які використовуються як моделі. Крім того, сполука за Прикладом 1A у дослідах на дрібних тваринах, які використовуються як моделі, виявляє заспокійливий, антидепресивний та антипсихотичний ефект. У значенні, вживаному в цьому описі, термін "селективність до опіоїдного каппа-рецептора" означає спорідненість зв’язування каппа-рецептора in vitro у концентрації менше ніж 1 нМ, більш конкретно, 0,6 нМ або менше ніж 0,6 нМ. Навпаки, концентрація спорідненості зв’язування in vitro опіоїдних мю- та дельта-рецепторів перевищує 5 нМ і загалом перевищує 8 нМ. Аналогічно, у значенні, вживаному в цьому описі, ефективність селективного антагоніста опіоїдного каппа-рецептора означає конкурентне витіснення in vitro відомого агоніста у концентрації менше ніж 6 нМ і більш конкретно, менше ніж 3 нМ. Навпаки, концентрація конкурентного витіснення in vitro відомих агоністів опіоїдних мю- та дельта-рецепторів перевищує 15 нM і загалом перевищує 20 нM. Сполука за цим винаходом визначається як селективний антагоніст опіоїдного каппарецептора. Це визначення охоплює обидва поняття "нейтральний антагоніст" та "зворотний агоніст". "Нейтральний антагоніст" є оборотним лігандом рецептора без власної активності. Він не впливає на власну основну активність рецептора (конститутивну активність рецептора) та запобігає зв’язуванню агоніста(ендогенного або неендогенного) з рецептором за конкурентним механізмом. "Зворотний агоніст" є лігандом із власною негативною активністю. Він інгібує власну активність рецептора (конститутивну активність рецептора) в результаті зсуву рівноваги конформації рецептора у напрямі неактивного стану та запобігає зв’язуванню агоніста з рецептором. У середовищі високої конститутивної активності рецептора зворотний агоніст відрізняється від нейтрального антагоніста. Сполука за Прикладом 1A або її фармацевтично прийнятна сіль є ефективною в широкому діапазоні дозування при лікуванні алкоголізму та при лікуванні незалежних супровідних тривожного розладу та/або депресивного розладу або шизофренії, які також можуть бути присутніми у пацієнта. Наприклад, добові дози, як правило, становлять від приблизно 0,05 мг/кг маси тіла до приблизно 50 мг/кг маси тіла. При лікуванні дорослих людей типовим є діапазон доз від приблизно 0,05 мг/кг маси тіла до приблизно 50 мг/кг маси тіла, застосовуваних у формі одноразових або розподілених доз. Однак мається на увазі, що реально застосовувану кількість сполуки визначає лікар-куратор з урахуванням суттєвих обставин, до яких належать стан або супровідні стани, які підлягають лікуванню, вік, маса тіла та індивідуальна реакція пацієнта, тяжкість симптомів, які виявлені у пацієнта, та обраного шляху введення в організм; отже, вищезазначений діапазон не обмежує обсяг винаходу. Також мається на увазі, що застосовувана кількість має лежати у межах діапазону доз, який забезпечує селективне блокування центральних каппа-рецепторів, але не спричиняє помітного блокування опіоїдних мю- або дельта-рецепторів або інших рецепторів. Згадану сполуку можна вводити в організм 9 UA 100715 C2 5 різноманітними шляхами, наприклад, пероральним, черезшкірним, підшкірним, під’язичним, назальним, внутрішньом’язовим або внутрішньовенним шляхом. Як добре відомо, доза кожного компонента у двокомпонентному лікарському засобі залежить від кількох факторів, таких як ефективність обраної конкретної сполуки, спосіб введення, вік та маса тіла пацієнта, тяжкість стану, який підлягає лікуванню, тощо. Це питання вважається таким, що належить до компетенції фахівця, і для визначення оптимального дозування третинного аміну, який є інгібітором повторного засвоєння трициклічного норепінефрину, можна звернутися до наявної літератури. Середньодобові дози інгібіторів повторного засвоєння норепінефрину мають такі значення: 10 Широкий діапазон доз, мг/доба амітриптилін кломіпрамін доксепін іміпрамін (+)-триміпрамін 15 20 25 30 35 40 45 50 25-300 25-250 25-300 25-300 25-300 Звичайні дози, мг/доба 100-200 100-200 100-200 100-200 75-200 Ці композиції, які містять два активні компоненти, можуть застосовуватися в одній і тій самій фізичній лікарській формі або одночасно згідно з вищезазначеними дозами. Дози кожного активного компонента можна відмірювати окремо та застосовувати у формі однієї спільної дози або окремо. Їх можна вводити одночасно або в різні моменти часу за умови, що обидва активні компоненти мають бути одночасно присутні в організмі пацієнта протягом 24-годинного періоду. Одночасне або спільне застосування означає, що пацієнт вживає один лікарський засіб у межах приблизно 5 хв до або після вживання другого лікарського засобу. Оскільки метою є забезпечення швидкого симптоматичного полегшення стану пацієнта, у більшості випадків на початку лікування обидва засоби можуть вводитися в організм у близькі моменти часу, звичайно одночасно; потім часовий режим вживання кожного засобу може коригуватися за умови, що обидва засоби мають бути одночасно активними в організмі пацієнта протягом 24-годинного періоду. Критерієм алкогольної залежності, поданим у DSM IV TR, є схема споживання алкоголю, яка призводить до клінічно значущого погіршення стану або спричинює нездужання, яке виявляється у формі щонайменше трьох явищ, вибраних із поданого нижче переліку та присутніх у будь-який час у межах того самого 12-місячного періоду: (1) звикання, яке визначається як (a) потреба у вживанні значно збільшених кількостей алкоголю для досягнення інтоксикації або бажаного ефекту або (b) значне послаблення ефекту при постійному вживанні тієї самої кількості алкоголю; (2) абстиненція, яка виявляється як (a) характерний синдром алкогольної абстиненції або (b) вживання тієї самої або іншої речовини для полегшення або усунення симптомів абстиненції; (3) часте споживання алкоголю у збільшених кількостях або протягом довшого від очікуваного періоду; (4) постійний потяг до вживання алкоголю або безуспішні спроби припинення або регулювання вживання алкоголю; (5) значні витрати часу на діяльність, необхідну для одержання алкоголю, споживання алкоголю або відновлення нормального стану після його впливу; (6) припинення або послаблення важливих соціальних, професійних або пов’язаних із поновленням сил, витрачених на трудову діяльність, функцій внаслідок споживання алкоголю; та (7) продовження вживання алкоголю, незважаючи на усвідомлення та розуміння постійних або рецидивних фізичних або психологічних ускладнень, які може спричиняти або обтяжувати споживання алкоголю. Алкогольна залежність може бути поєднана з фізіологічною залежністю, тобто з проявами звикання або абстиненції, або не поєднана з фізіологічною залежністю, якщо ознаки звикання або абстиненції відсутні. Однак слід мати на увазі, що так звана "фізіологічна залежність" може бути результатом тривалої абстиненції, при цьому фізичні симптоми не виявляються виразно та часто мають форму психологічних невдоволеностей, таких як дисфорія або ангедонія. Істотною ознакою зловживання алкоголем є споживання алкоголю, що не піддається адаптації, яке виявляється у формі рецидивних та значних негативних наслідків, пов’язаних із багаторазовим споживанням алкоголю. Для відповідності критерію зловживання пов’язана з алкоголем проблема має спостерігатися кілька разів на протязі того самого 12-місячного періоду або мати постійний характер. Такими проблемами можуть бути багаторазова нездатність до виконання важливих обов’язків, багаторазове споживання алкоголю в обставинах, коли воно є фізично небезпечним, неодноразові конфлікти з законом та рецидивні соціальні та міжособистісні ускладнення. На відміну від критеріїв алкогольної залежності, 10 UA 100715 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 критерії зловживання алкоголем не включають звикання, абстиненції або ознаки нав’язливого потягу до вживання, але натомість включають тільки шкідливі наслідки багаторазового вживання. Діагноз алкогольної залежності має перевагу над діагнозом зловживання алкоголем, якщо схема вживання алкоголю особою відповідає критеріям залежності. Подальшу інформацію та подробиці, які стосуються алкоголізму, що лікується сполукою за цим винаходом або її фармацевтично прийнятною сіллю, можна знайти у DSM IV TR. Незалежні супровідні тривожні розлади, які лікуються сполукою за цим винаходом або її фармацевтично прийнятною сіллю, вибираються з групи, яку складають панічний розлад, обсесивно-компульсивний розлад, соціальна фобія, генералізований тривожний розлад, специфічна фобія та стрес. Ці розлади можуть лікуватися окремо або паралельно з алкоголізмом. Конкретні тривожні стани, що розглядаються як супровідні розлади, що піддаються лікуванню, відповідають визначенням, поданим у DSM IV TR та описаним у публікації Національного Інституту психічного здоров’я Департаменту США з охорони здоров’я та соціального забезпечення (United States Department of Health and Human Services, National Institute of Mental Health, NIH Publication No. 06-3879). Подальшу інформацію та подробиці, що стосуються тривожних розладів, які описані вище та лікуються сполукою за цим винаходом або її фармацевтично прийнятною сіллю, можна знайти у DSM IV TR. Незалежні супровідні депресивні розлади, які лікуються сполукою за цим винаходом або її фармацевтично прийнятною сіллю, вибираються з групи, яку складають глибока депресія, дистимія та маніакально-депресивний психоз. Ці розлади можуть лікуватися окремо або паралельно з алкоголізмом. Конкретні депресивні розлади, які розглядаються як супровідні розлади, що піддаються лікуванню, відповідають визначенням, поданим у DSM IV TR та описаним у United States Department of Health and Human Services, National Institute of Mental Health, NIH Publication No. 02-3561. Подальшу інформацію та подробиці, які стосуються депресивних розладів, які описані вище та лікуються сполукою за цим винаходом або її фармацевтично прийнятною сіллю, можна знайти у DSM IV TR. Незалежна супутня шизофренія, яка лікується сполукою за цим винаходом або її фармацевтично прийнятною сіллю, охоплює такі підтипи: параноїдний, гебефренічний, кататонічний, недиференційований та залишковий. Цей розлад може лікуватися окремо або паралельно з алкоголізмом. Шизофренія, яка розглядається як супровідний розлад, що піддається лікуванню, відповідає визначенню, поданому у DSM IV TR. Подальшу інформацію та подробиці, які стосуються шизофренії, що лікується сполукою за цим винаходом або її фармацевтично прийнятною сіллю, можна знайти у DSM IV TR. Як вже вказано, описані вище тривожні розлади, як іописані вище депресивні розлади та алкоголізм можуть одночасно лікуватися сполукою за цим винаходом або її фармацевтично прийнятною сіллю; або описана вище шизофренія та алкоголізм можуть одночасно лікуватися сполукою за цим винаходом або її фармацевтично прийнятною сіллю. За варіантом, якому віддається перевага, сполука за Прикладом 1A застосовується у комбінації з програмою з навчання та/або коригування поведінки, спрямованою на зменшення частоти споживання алкоголю та/або кількості споживаного алкоголю або на утримання від споживання алкоголю; та/або після проведення такої програми. Ефективність цих програм можна підвищити шляхом зосередження на цілях навчання та модифікації поведінки, що знижує ймовірність незавершення програми. Як вказано вище, сполука за Прикладом 1A є селективним антагоністом опіоїдних каппарецепторів. Її селективність продемонстровано у випробуваннях як in vitro, так і in vivo. Усі експерименти ex vivo та in vivo виконуються відповідно до принципів Комісії з догляду за тваринами та їх використанням фірми Eli Lilly (Animal Care and Use Committee of Eli Lilly and Company), згідно з рекомендаціями, затвердженими Американською Асоціацією з акредитації догляду за лабораторними тваринами (American Association for the Accreditation of Laboratory Animal Care). Спорідненість до каппа-рецепторів іn vitro Проба на зв’язування GTP--S 35 Випробування зв’язування зі сцинтиляційним детектуванням (SPA) на основі GTP--S виконують відповідно до описаних у літературі методик Emmerson et al., J. Pharm. Exp. Ther. 278,1121 (1996); Horng et al., Society for Neuroscience Abstracts, 434.6 (2000) та DeLapp et al., JPET 289, 946 (1999). Мембрани повторно суспендують у середовищі 20 мМ HEPES, 100 мМ NaCl, 5 мМ MgCl2, 1 мМ DTT та 1 мМ EDTA. У лунки 96-лункових випробувальних планшетів 35 вміщують 50 мкл GTP--[ S], досліджувану сполуку, суспензію мембран (20 мкг/лунка) та 11 UA 100715 C2 5 10 15 гранули для SPA, покриті аглютиніном із зародків пшениці (WGA PVT SPA, постачається фірмою GE Healthcare, 800 Centennial Avenue, Piscataway, NJ 08854) (1 мг/лунка). Перед внесенням у випробувальні планшети до суспензії мембран додають GDP (200 мкМ до досягнення кінцевої концентрації у лунці 50 мкМ). Планшети щільно закривають та інкубують протягом 4 год при кімнатній температурі, після чого витримують у холодильнику протягом ночі для осадження гранул. З’ясовано, що при 4C сигнал залишається стабільним протягом понад 60 год. Підігрівають планшети до кімнатної температури та сканують на лічильнику сцинтиляцій ® Wallac MicroBeta (Perkin Elmer Life and Analytical Sciences, 549 Albany Street, Boston, MA 02118 USA). При випробуваннях антагоністів додають специфічні агоністи у таких концентраціях: 2 4 5 опіоїдний мю-рецептор (MOR) DAMGO ([D-Ala , N-Me-Phe , Gly -ол]енкефалін, номер за 2 каталогом Sigma-Aldrich E7384) 1 мкМ; опіоїдний дельта-рецептор (DOR) DPDPE ((D-Pen , D5 Pen )енкефалін, номер за каталогом Bachem H-2905) 30 нМ; та опіоїдний каппа-рецептор (KOR) U69593 ((+)-(5, 7, 8)-N-метил-N-[7-(1-піролідиніл)-1-оксаспіро[4,5]дец-8-іл]бензолацетамід, номер за каталогом Sigma-Aldrich U103) 300 нМ. Значення Kb визначають, застосовуючи модифіковане рівняння Ченга-Прусова (дивись Cheng and Prusoff, Biochem. Pharmacol. 22, 3099 (1973), як описано раніше (DeLapp et al., 1999). Для визначень при n 1 подані середні значення є геометричними середніми для вказаної кількості проб (n=2 або 3), обчисленими як Mean Log Kb=Average (Kb1+Kb2+Kb3); SE=STDEV (Kb1+Kb2+Kb3)/SQRT n (n=2 або 3); Geometric mean Kb (nM)=10^Mean Log Kb; SEM=SEGeometric mean Kb (nM)LN(10). 20 Таблиця 1 Приклад (сполука) № 1 (рацемічна) 1A (ізомер 1) 1B (ізомер 2) 25 h-мю 56,7 (n=1) 40,1 (21,3, n=3) 69,6 (22,8, n=2) Антагонізм до опіоїдних рецепторів in vitro GTP-S Kb (нМ) h-каппа 5,43 (n=1) 2,12 (1,06, n=3) 44,8 (14,7, n=2) h-дельта 293 (n=1) 264 (111, n=3) 220 (149, n=2) Значення Ki визначають, застосовуючи рівняння Ченга-Прусова (дивись вище) Ki=EC50/(1+[ліганд]/Kdx); вони вказані нижче у Таблиці 2. Для визначень при n>1 подані середні значення є геометричними середніми для вказаної кількості проб (n=2 або 3), обчисленими як Mean Log Ki=Average (Ki1+Ki2+Ki3); SE=STDEV (Ki1+Ki2+Ki3)/SQRT n (n=2 або 3); Geometric mean Ki (nM)=10^Mean Log Ki; SEM=SEGeometric mean Ki (nM)LN(10). Ці дані вказують, що сполука за Прикладом 1 (рацемічна) і особливо сполука за Прикладом 1А (ізомер 1) є ефективними антагоністами опіоїдних рецепторів, селективними стосовно до каппарецептора у порівнянні з мю- та дельта-рецепторами. 30 Таблиця 2 Приклад (сполука) № 1 (рацемічна) 1A (ізомер 1) 1B (ізомер 2) 35 Мю 12 (n=1) 16,4 (8,25, n=3) 101 (33,7, n=2) Зв’язування in vitro Високий рівень + Na /GDP Ki (нM) Каппа0,225 (n=1) 0,597 (0,373, n=3) 13,9 (0,293, n=2) Дельта 170 (n=1) 122 (38,6, n=3) 165 (18,6, n=2) Ці дані вказують, що сполука за Прикладом 1 (рацемічна) і особливо сполука за Прикладом 1А (ізомер 1) селективно зв’язують опіоїдний каппа-рецептор у порівнянні з мю- та дельта-рецепторами. Блокування (RO) опіоїдних рецепторів у мозку пацюків З метою встановлення кореляції між ефективністю in vitro та ефективністю in vivo та для оцінювання блокування опіоїдних рецепторів сполукою за цим винаходом, як модель для моніторингу RO опіоїдних рецепторів in vivo застосовуються пацюки. У цьому дослідженні тваринам одночасно вводять одним впорскуванням мікродози налтрексону (10 мкг/кг) ((5)-17 12 UA 100715 C2 5 10 15 20 25 30 35 (циклопропілметил)-4,5-епокси-3,14-дигідроморфінан-6-ону), налтрибену (10 мкг/кг) (17(циклопропілметил)-6,7-дидегідро-3,14b-дигідрокси-4,5-епокси-5,7-2’,3’бензо[b]фураноморфінану) та GR103545 ([(-)-(R)-метил-4-[(3,4-дихлорфеніл)ацетил]-3-1[(1піролідиніл)метил]-1-піперазинкарбоксилату) (1,5 мкг/кг), які застосовуються як індикатори RO відповідно для мю-, дельта- та каппа-рецепторів. Застосування цих трьох індикаторів дозволяє визначити відносну селективність блокованих підтипів опіоїдних рецепторів та блокування будьякого з конкретних підтипів при даній ефективності. При дослідженні RO розподіл індикаторів у різних відділах мозку вимірюється методом LC/MS/MS (API 4000, MDS Sciex), що забезпечує визначення кількості індикаторів у мозку з високою чутливістю без застосування радіоактивності. Потім обчислюють блокування рецепторів як різниця між специфічним нагромадженням індикатора в організмі тварин, яких лікували сполукою за цим винаходом, та тварин, які одержували тільки носій. У цьому способі для визначення специфічного нагромадження індикатора використовують смугасте тіло (відділ мозку з високою густиною опіоїдних мю-, дельта- та каппа-рецепторів), а мозочок (відділ мозку, який не містить опіоїдних рецепторів) – для визначення неспецифічного нагромаждення індикатора. Блокування рецепторів визначають через 90 хв після перорального введення однієї дози сполуки за цим винаходом або через 5,5 год після введення для оцінювання залежності доза-реакція. Подані результати є середніми значеннями SEM блокування рецепторів для 3-6 пацюків у кожній дозованій групі; маса тіла кожної тварини становить приблизно 230 г. Самцям пацюків лінії Harlan Sprague Dawley вводять сполуку за Прикладом 1A цього винаходу, застосовуючи як носій для пероральної форми 3% водний розчин молочної кислоти. Значення доз 0,03 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,3 мг/кг, 1 мг/кг, 3 мг/кг, 10 мг/кг та 30 мг/кг. У дослідних тварин через 5,5 год після введення виявлено дозозалежний рівень блокування каппарецепторів у смугастому тілі. Обчислене значення ED50 для блокування каппа-рецепторів сполукою за Прикладом 1A цього винаходу становило 0,45 мг/кг. У відповідності до характеристик зв’язування in vitro, сполука за Прикладом 1A цього винаходу виявляє високу селективність до опіоїдних каппа-рецепторів in vivo, не спричиняючи значного блокування ані мю-, ні дельта-рецепторів (за даними визначення у смугастому тілі) у дозах до 30 мг/кг; це означає, що ED50 для цих рецепторів перевищує 30 мг/кг. Підвищені рівні блокування каппарецепторів зумовлені приблизно пропорційним підвищенням вмісту сполуки за Прикладом 1A цього винаходу у плазмі та у головному мозку до дози 30 мг/кг. Ці дані підтверджують, що сполука за Прикладом 1A після перорального введення селективно зв’язується з опіоїдними каппа-рецепторами у мозку пацюка з високою ефективністю. Рівні вмісту сполуки за Прикладом 1A у смугастому тілі пацюків після введення визначали на тих самих пробах, які використовували для кількісного визначення блокування опіоїдних рецепторів. Рівні сполуки за Прикладом 1A вимірювали методом LC/MS/MS (API 4000, MDS Sciex) та кількісно визначали за стандартною кривою концентрації сполуки за Прикладом 1A у гомогенаті мозку пацюка. Таблиця 3 Рівні вмісту у мозку Сполука 1A Пероральна доза, мг/кг 30 10 3 1 0,3 0,1 Сполука 1A, нг/г тканини SEM 46,25 78,53 8,67 11,05 0,42 7,29 265,67 171,47 39,20 19,63 7,23 15,30 n 3 3 3 3 3 3 40 45 Вміст сполуки за Прикладом 1A цього винаходу у плазмі пацюків після введення визначали з використанням проб плазми, виділеної з крові, відібраної з тулуба в момент відбирання проб тканин для визначення блокування рецепторів. Рівні сполуки за Прикладом 1A вимірювали методом LC/MS/MS (API 4000, MDS Sciex) та кількісно визначали за стандартною кривою концентрації сполуки за Прикладом 1A у плазмі пацюків, які одержували носій. 13 UA 100715 C2 Таблиця 4 Рівні вмісту у плазмі Сполука 1A Пероральна доза 30 10 3 1 0,3 0,1 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Сполука 1A, нг/г SEM 22,22 29,08 3,54 1,63 0,79 0,47 106,03 65,20 15,43 4,63 2,27 1,17 n 3 3 3 3 3 3 Дослідження на P-пацюках Споживання алкоголю Р-пацюками за 12 год Дослідними тваринами були селективно виведені пацюки, схильні до споживання алкоголю (Р-пацюки). Ці тварини вживають понад 5 г/кг алкоголю на добу і відповідають усім спостережуваним критеріям тваринної моделі алкоголізму. Вони досягають вмісту алкоголю в крові у межах від 50 мг до 200 мг%; їх поведінка спрямована на одержання алкоголю; вони споживають алкоголь із метою досягнення фармакологічних ефектів, а не у зв’язку з його смаком, запахом або тепловими властивостями; і в них розвивається метаболічне та фізіологічне звикання та, в кінцевому підсумку, залежність від постійного доступу до алкоголю. Тварини Самок Р-пацюків одержували з селекційної станції при медичному центрі університету штата Індіана (Indiana University Medical Center in Indianapolis, IN, USA). Пацюків утримували поодинці в обладнанні з регульованим середовищем в режимі чергування 12-годинних періодів освітлення та темряви (світло вимикалося о 15.00). Сполуки Усі лікарські засоби змішували безпосередньо перед застосуванням і вводили в об’ємі 1 мл/кг. Сполукам надавали розчинність у стерильній воді шляхом додавання краплями 85% молочної кислоти. Якщо не вказано інше, сполуки вводили перорально перед початком періоду темряви з використанням врівноваженої схеми в межах конкретного досліду (n=8-11 тварин у кожному експерименті). Методика експериментів Після 4-добового періоду акліматизації у віварії пацюкам надавали доступ у клітках до пляшки з EtOH (10% об’ємних; продукт Ancare, Bellmore, NY) на додаток до стандартної пляшки з водою. Доступ до води та до 10% EtOH, а також до стандартного лабораторного корму, був вільним. Після досягнення стабільного добового рівня споживання концентрацію розчину EtOH збільшували до 15% об’ємних. Перед випробуванням лікарських засобів споживання EtOH та води постійно контролювали протягом приблизно 6-9 місяців. Cпоживання корму та рідини вимірювали за допомогою перетворення зусилля, застосовуючи систему моніторингу пиття та їжі з комп’ютерним управлінням (Drinking & Feeding Monitoring System (TSE Systems, Bad Homburg, Germany). Споживання корму, води та 15% (об’ємн.) розчину EtOH безперервно контролювали протягом 12 год після введення лікарського засобу або носія. У деяких експериментах здійснювали безперервний моніторинг протягом 24 год. Сполука за Прикладом 1A у дозах 1 мг/кг та 3 мг/кг після перорального застосування спричиняла зниження кількості спожитого алкоголю у порівнянні з носієм (p