Антигензв’язувальний білок, який специфічно зв’язується з всма

Реферат: Винахід стосується антигензв’язувального білка, який специфічно зв’язується з ВСМА та який інгібує зв’язування BAFF та/або APRIL з BCМА, імунокон’югата, який включає даний білок та цитотоксичний агент, фармацевтичної композиції, що його містить, способу лікування пацієнталюдини, хворого на запальний розлад або захворювання, та застосування фармацевтичної композиції у лікуванні хворого на В-клітинну лімфому. UA 112434 C2 (12) UA 112434 C2 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Заявлений винахід стосується антиген - зв'язувальних білків та їх фрагментів, які специфічно зв'язують антиген дозрівання В - клітин (BCMA), зокрема BCMA людини (hBCMA). Заявлений винахід також охоплює способи лікування захворювань або розладів вказаними антиген - зв'язувальними фрагментами, фармацевтичні композиції, що містять вказані антиген зв'язувальні фрагменти та способи їх виробництва. Інші втілення заявленого винаходу стануть більш зрозумілими з нижченаведеного опису. Білок BCMA (CD269 або TNFRSF17) є членом надродини TNF. BCMA є неглікозилованим інтегральним мембранним рецептором для лігандів BAFF та APRIL. Ліганди BCMA також можуть зв'язувати додаткові рецептори, як-то білок TACI (трансмембранний активатор та модулятор кальцію, який взаємодіє з циклофліновим лігандом), що зв'язує APRIL та BAFF, а також BAFF-R (BAFF - рецептор або BR3), який демонструє обмежену, але високу спорідненість до BAFF. Разом ці рецептори та їх відповідні ліганди регулюють різні аспекти гуморального імунітету, розвитку В-клітин та гомеостазу. Експресія BCMA звичайно обмежується лінією В-клітин та, як повідомляють, вона збільшується на етапі кінцевої диференціації В-клітин. Експресія BCMA відбувається за рахунок незрілих клітин плазми людини, клітин плазми, отриманих з мигдалин, селезінки та кісткового мозку, а також тонзилярних B-клітин пам'яті та В – клітин зародкового центру, які мають слабкий фенотип TACI-BAFFR (Darce et al, 2007). BCMA є практично відсутнім у наївних B - клітинах та B-клітинах пам'яті (Novak et al., 2004 та b). Хоча антиген BCMA експресується на клітинній поверхні та тим самим є прийнятним для взаємодії з антитілами, певна частина цього антигену також експресується у клітинному апараті Гольджі. Згідно з власним профілем експресії, сигналування BCMA, яке звичайно пов'язано з виживанням та проліферацією В-клітин є важливим на пізніх стадіях диференціації В-клітин та виживання клітин плазми кісткового мозку з довгим строком життя (O'Connor et al., 2004) та плазмобластів (Avery et al., 2003). Крім того, якщо BCMA зв'язує APRIL з високою спорідненістю, то передбачається, що вісь сигналування BCMA-APRIL буди переважати на пізніх стадіях В-клітинної диференціації та можливо буде найбільш фізіологічно прийнятною взаємодією. Множинна мієлома (MM) є клональною В-клітинною злоякісною хворобою, що виникає у багатьох місцях кісткового мозку перед її поширенням до кровотоку; або de novo або у вигляді прогресуючого розвитку з моноклональної гаммопатії невстановленої етіології; (MGUS). Звичайно вона відрізняється підвищенням кількості парапротеїну (аномальний сироватковий глобулін) та зростанням активності остеокластів, а також гіперкальціємією, цитопенією, дисфункцією нирок, надмірною в'язкістю та периферичною нейропатією. Також при множинній мієломі часто спостерігають зниження рівнів нормальних антитіл та зменшення кількості нейтрофілів, що призводить до появи небезпечної для життя сприйнятливості до інфекції. Білок BCMA є залученим до росту та виживання клітинних ліній мієломи in vitro (Novak et al., 2004a та b; Moreaux et al., 2004). Експресія BCMA (як транскрипта, так і білка), як повідомляється, корелює з розвитком захворювання на множинну мієлому. Завдяки застосуванню генних чипів від Affymetrix була виявлена надлишкова експресія генів TACI та BCMA у клітинах множинної мієломи (MMC) у порівнянні з їх нормальними аналогами (Moreaux et al, 2004). Аналіз генної експресії застосували для порівняння клітин мієломи людини з очищеними плазмоцитами від пацієнтів з MGUS, з клітинами, отриманими з нормального кісткового мозку, а також з первинними пухлинними клітинами В-клітинної лейкемії (Bellucci et al, 2005). Ген BCMA мав сильний рівень експресії у всіх зразках мієломи. Хоча очищені плазмоцити від пацієнтів з MGUS мали трохи нижчий рівень експресії BCMA, однак не існувало значної різниці у порівнянні з експресією, знайденою у нормальних плазмоцитах або клітинах мієломи. На відміну від цього, експресія BCMA була значно нижчою у В-клітинах при хронічному лімфолейкозі (CLL), у попередниках Bклітин при гострому лімфолейкозі (ALL) та у T- клітинах при гострому лімфолейкозі (T-ALL). Трансгенні мишачі моделі з надлишковою експресією BAFF або APRIL демонструють значне зростання В-клітинних лімфом (Batten et al., 2004-BAFF; Planelles et al., 2004-APRIL). Надлишок BAFF та APRIL в організмі людини був знайдений у сироватці та у мікросередовищах пацієнтів з численними злоякісними новоутвореннями, а також у пацієнтів з іншими розладами В-клітин. Всі зазначені тут посилання на патенти та на наукову літературу чітко та повністю включені у цей документ шляхом посилання. Стислий опис фігур. У Фіг. 1 наведені результати FMAT - аналізу (флуоресцентного обсягового мікроаналізу) зв'язування антитіл CA8 з клітинами HEK293, у яких відбувається експресія BCMA людини та макаки-крабоїда. Химерні антитіла CA8 демонструють добре зв'язування з клітинами HEK293, у яких відбувається експресія BCMA людини та макаки-крабоїда. 1 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У Фіг. 2 наведені результати ІФА аналізу зв'язування антитіл CA8 з рекомбінантними білками BCMA людини та макаки-крабоїда, які чітко демонструють, що химерні антитіла CA8 людини однаково зв'язуються з білками BCMA людини та макаки-крабоїда. У Фіг. 3 наведені результати аналізу зв'язування антитіл CA8 з білками BCMA-Fc, TACI-Fc та BAFF-R-Fc, здійсненого за допомогою біосенсора BiaCore. Химерні антитіла CA8 не зв'язуються з білками TACI або BAFF-R. У Фіг. 4 наведені результати аналізу зв'язування мишачих антитіл S307118G03, S32221 10D07, S332121F02 та S332126E04 з клітинами множинної мієломи H929 та антитіл S3322110D07, S332121F02 та S332126E04 з трансфікованими ВСМА клітинами ARH77, отримані за допомогою FACS (сортування флуоресцентно-активованих клітин). Клітинну лінію множинної мієломи H929 або клітини-трансфектанти ARH77-hBCMA 10B5, у яких відбувається експресія BCMA піддали фарбуванню або з мишачими анти- BCMA антитілами (заштрихована гістограма) або з контрольними антитілами мишачого ізотопу lgG2a (незаштриховані гістограми). Для визначення зв'язування антитіл з клітинами було застосовано FACS - аналіз. У Фіг. 5 наведені результати FACS-аналізу зв'язування химерних антитіл CA8 з набором клітинних ліній множинної мієломи. Зв'язування з клітинами H929, OPM-2, JJN-3 та U266 перевіряли шляхом проточної цитометрії. Для визначення зв'язування також була виміряна величина середньої інтенсивності флуоресценції (MFI). У якості невідповідного ізотопного контролю застосували препарат Синагіс. У Фіг. 6 зображені криві зв'язування гуманізованих варіантів антитіл CA8 з трансфікованими ВСМА клітинами ARH77 (A) та клітинами множинної мієломи H929 (B). Для визначення зв'язування антитіл з клітинами було застосовано FACS - аналіз. Гуманізовані варіанти J6M0, J6M1, J6M2, J9M0, J9M1 та J9M2 перевіряли шляхом проточної цитометрії та для визначення зв'язування у порівнянні з химерними антитілами CA8 були виміряні значення середньої інтенсивності флуоресценції (MFI). У Фіг. 7 наведені результати аналізів нейтралізації ліганду (A та B) та показана здатність антитіл CA8 та J6M0 нейтралізувати зв'язування рекомбінантних лігандів BAFF або APRIL з рекомбінантними білками BCMA, нанесеними на планшет для ІФА-аналізу. Значення оптичної густини застосували для обчислення опосередкованого антитілами пригнічення максимального сигналу, досягнутого шляхом зв'язування окремо взятого ліганду з рекомбінантними BCMA. Ці дані наведені у вигляді відсотка пригнічення максимального сигналу. У цих дослідженнях були перевірені антитіла химерної та гуманізованої версій CA8 антитіл J6M0 дикого типу та афукозилованої форми (Potelligent). (A) Нейтралізація зв'язування ліганду BAFF; (B) Нейтралізація зв'язування ліганду APRIL. (C) У фігурі показано здатність антитіл J6M0 BCMA інгібувати викликане лігандами BAFF або APRIL фосфорилювання транскрипційного фактора NF-κB у клітинах H929. H-929 клітини тричі промили для видалення будь-якого sBCMA та ресуспендували у вільному від сироватки середовищі. На 96-луночні планшети нанесли антитіла J6M0, підсилені з застосуванням технології Рotelligent® до досягнення кінцевих концентрацій у 100 мкг/мл з додаванням лігандів BAFF або APRIL до досягнення їх кінцевих концентрацій, відповідно, у 0.6 або 0.2 мкг/мл. Потім на планшети нанесли клітини H-929 у вільному від сироватки середовищі з концентрацією у 7.5 4 × 10 клітин / лунку. Через 30 хвилин клітини піддали руйнуванню та рівні фосфорильованого транскрипційного фактора NF-κB виміряли шляхом MSD-аналізу NF-κB від Meso Scale Discovery з застосуванням планшет-рідера MSD reader 502819. Наведені дані є результатами незалежних експериментів, де кожна точка даних являє собою усереднене значення двох вимірювань з урахуванням стандартного відхилення. У Фіг. 8 наведені результати аналізу залежної від антитіл клітинно-опосередкованої цитотоксичності (ADCC) химерних та дефукозилованих (Fc - підсилених) антитіл CA8 з клітинами-мішенями, у яких відбувається експресія BCMA. Клітини NK людини інкубували з міченими європієм клітинами-мішенями ARH7710B5, трансфікованими BCMA у присутності різних концентрацій антитіл, після чого вимірювали вивільнення європію з цих клітин-мішеней та здійснювали обчислення специфічного клітинного лізису. (A) Криві дозової залежності ADCC химерних антитіл CA8 у порівнянні з ізотипним контролем. (B) Криві дозової залежності ADCC химерних антитіл CA8 та дефукозилованих (Fc підсилених) химерних антитіл CA8 у порівнянні з клітинною лінією ARH7710B5, у якої відбувається експресія BCMA. 2 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 У Фіг. 9. наведені дані аналізу залежної від антитіл клітинно-опосередкованої цитотоксичності (ADCC) гуманізованих антитіл CA8 з застосуванням клітин-мішеней ARH77, у яких відбувалася експресія BCMA. МКПК (мононуклеарні клітини периферичної крові) людини інкубували з міченими європієм клітинами-мішенями ARH77, у яких відбувалася експресія BCMA у присутності різних концентрацій гуманізованих антитіл CA8 (серії J5, J6, J7, J8 або J9), після чого вимірювали вивільнення європію з цих клітин-мішеней та здійснювали обчислення специфічного клітинного лізису. Значення EC50 наведені у мкг/мл. У Фіг. 10 показана ADCC-активність химерних антитіл S332121F02 (A), S3322110D07 (B) S307118G03 (C) та гуманізованих антитіл S307118G03 H3L0 (D) проти клітин-мішеней ARH7710B5 з застосуванням очищених клітин NK у якості ефекторних клітин. Клітини-мішені NK людини інкубували з міченими європієм та трансфікованими BCMA клітинами-мішенями ARH77 10B5 у присутності різних концентрацій антитіл, після чого вимірювали вивільнення європію з цих клітин-мішеней та здійснювали обчислення специфічного клітинного лізису. У Фіг. 11 наведені криві дозової залежності аналізу життєздатності клітин для химерних антитіл CA8 та химерних кон'югатів антитіл з лікарським препаратом CA8-vcMMAE та CA8mcMMAF у клітинних лініях множинної мієломи людини (A) NCI-H929 (B) U266-B1 (C) JJN3 та (D) OPM2. У цих дослідженнях, до клітин додавали антитіла та через 96 годин кількість живих клітин вимірювали з застосуванням способу аналізу життєздатності клітин Cell Titer-Glo®. Точки даних відображають усереднені значення трьох вимірювань Cell TiterGlo®. Відрізками похибок відображені стандартні відхилення. У Фіг. 12. показано вплив химерних антитіл CA8 на клітинний цикл. (A) Гістограми клітинного циклу клітин NCI-H929, оброблених некон'югованими химерними антитілами CA8, CA8-vcMMAE ADC або кон'югатами антитіл з лікарським препаратом CA8mcMMAF з концентрацією 50 нг/мл для зазначених моментів часу. У якості позитивного контролю для затримки клітинного циклу G2/M та загибелі клітин було застосовано препарат паклітаксел (100 нM). У якості негативного контролю застосували антитіла lgG1 людини. Аналіз клітинного циклу проводили протягом зазначеного на графічних зображеннях часу. (B) Кількісний аналіз клітинної популяції з вмістом 4N ДНК, який є показником затримки клітинного циклу G2/M та (C) клітинної популяції з вмістом sub-2N ДНК, який є показником загибелі клітин для кожної 5 зазначеної обробки. Клітини засівали у 12-луночні планшети (2 × 10 клітин на лунку у 1 мл середовища RPMI+10 % FBS). Антитіла або кон'югати антитіл з лікарським препаратом додавали через 6 годин після засівання клітин. У Фіг. 13 зображено вплив химерних антитіл CA8 на фосфогістон-H3. Обробка химерними кон'югатами антитіл CA8 з лікарським препаратом веде до збільшення забарвлення клітин NCIH929 фосфогістоном-H3. (A, B) Точкові діаграми клітин, забарвлених йодистим пропідієм для вимірювання вмісту ДНК (FL3-H) (вісь x на діаграмах) та анти- фосфогистон H3 (Thr11) антитіл (FL1-H) (вісь у на діаграмах) після обробки контрольними антитілами IgG(A) або химерними антитілами CA8mcMMAF (B). (C) Кількісний аналіз фосфогистон-H3-позитивних клітин NCI-H929 після 48-годинної обробки зазначеними концентраціями химерних кон'югатів антитіл CA8 з лікарським препаратом. У якості позитивного контролю затримки мітозу застосували препарат паклітаксел (100 нM) та у якості негативного контролю застосували химерні антитіла lgG1. Клітини засівали 5 у 12-луночні планшети (2 × 10 клітин на лунку у 1 мл середовища RPMI+10 % FBS). Антитіла або кон'югати антитіл з лікарським препаратом додавали через 6 годин після засівання клітин. Фіг. 14. демонструє вплив химерних антитіл CA8 на анексин-V. Обробка химерними кон'югатами антитіл CA8 з лікарським препаратом веде до збільшення забарвлення клітин NCIH929 анексином-V. (A) Гістограми для забарвлення комплексом анексин-V-FITC (FL1-H; верхні частини) та забарвлення живих клітин йодидом пропідію (FL3-H; нижні частини) після обробки підвищеними концентраціями химерних кон'югатів антитіл CA8 з лікарським препаратом. (B) Кількісний аналіз анексин-V позитивних клітин NCI-H929 після 96-годинної обробки зазначеними концентраціями химерних кон'югатів антитіл CA8 з лікарським препаратом. У якості позитивного контролю затримки мітозу застосували препарат паклітаксел (100 нM) та у якості негативного контролю застосували химерні антитіла lgG1. Клітини засівали у 12-луночні 5 планшети (2 × 10 клітин на лунку у 1 мл середовища RPMI+10 % FBS). Антитіла або кон'югати антитіл з лікарським препаратом додавали через 6 годин після засівання клітин. 3 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У Фіг. 15 наведені криві дозової залежності аналізу життєздатності клітин для некон'югованих (Naked) та кон'югованих (vcMMAE та mcMMAF) з лікарським препаратом химерних антитіл CA8 або гуманізованих антитіл J6M0. Кон'югати антитіл з лікарським препаратом були перевірені по відношенню до клітинних ліній множинної мієломи людини NCIH929 та OPM2. У Фіг. 16 наведені криві дозової залежності аналізу життєздатності клітин для некон'югованих антитіл та кон'югатів антитіл з лікарським препаратом vcMMAE та mcMMAF з застосуванням мишачих анти-BCMA антитіл S332121F02, S322110D07, S332126E04 та S307118G03 у клітинних лініях множинної мієломи людини NCI-H929 та U266-B1. У Фіг. 17 наведені результати аналізу ADCC-активності молекул кон'югатів антитіл J6M0 з лікарським препаратом з застосуванням клітин-мішеней ARH77, у яких відбувається експресія BCMA. Клітини МКПК людини інкубували з міченими європієм клітинами-мішенями ARH77, у яких відбувається експресія BCMA у присутності ряду концентрацій антитіл J6M0 дикого типу та антитіл BCMA, підсилених з застосуванням технології Рotelligent® та кон'югованих з ММAE, ММAF або некон'югованих. Вивільнення європію досліджували за допомогою планшет-рідера Wallac 1420 VICTOR2™. У Фіг. 18 наведені криві дозової залежності ADCC – відповіді антитіл CA8 J6M0, підсилених з застосуванням технології Рotelligent® по відношенню до групи з 5 клітинних ліній множинної мієломи. Клітини МКПК людини інкубували протягом 18 годин з клітинами-мішенями множинної мієломи у присутності різних концентрацій антитіл CA8 J6M0, підсилених з застосуванням технології Рotelligent® з E:T співвідношенням (співвідношення ефекторних клітин до клітинмішеней) у 50:1. Відсоток позосталих клітин-мішеней у суміші з ефекторними клітинами потім вимірювали шляхом FACS – аналізу з застосуванням флуоресцентно мічених анти-CD138 антитіл для визначення клітин-мішеней з наступним обчисленням відсотка цитотоксичності. A) Приклад кривих дозової залежності для антитіл CA8 J6M0 Рotelligent по відношенню до групи з 5 перевірених клітинних ліній множинної мієломи. Кожна точка даних має одиничне значення. Фіг. 19. демонструє дію підвищення дози антитіл J6M0 та кон'югатів антитіл J6M0 з лікарським препаратом на ріст та формування клітин NCI-H929 у мишах CB.17 SCID. Вимірювання обсягів пухлин клітин NCI-H929 у мишах CB.17 SCID здійснювали після внутрішньочеревного (двічі на тиждень) введення 50 або 100 мкг анти-BCMA антитіл J6M0 або контрольних некон'югованих антитіл ізотопу lgG1 або антитіл, кон'югованих протягом двох тижнів з ММAE або ММAF. Точки графіку відображають середній обсяг пухлин у групах по 5 тварин. У Фіг. 20 наведено визначення рівнів розчинного BCMA у сироватці здорових добровольців та пацієнтів, хворих на мієлому. Були зібрані зразки сироватки від пацієнтів, які мали різні стадії множинної мієломи, як-то стадія прогресуючого захворювання, ремісії, рецидиву, нещодавно виявленого захворювання тощо. Наведені у фігурах зразки отримані з сироватки, розведеної перед аналізом у співвідношенні 1/500. Для визначення BCMA було застосовано набір для “сендвіч” – ІФА до BCMA людини / TNFRSF17 від R& D Systems, що вимірює рівні розчинного BCMA людини. Вимірювання здійснювали відповідно наданої з набором стандартної схеми. Заявлений винахід стосується антиген - зв'язуючих білків, які зв'язуються з прикріпленими до мембрани мішенями та є здатними до інтерналізації. У додатковому втіленні передбачено імунокон'югат, який містить антиген - зв'язуючий білок заявленого винаходу та цитотоксичний агент. У додатковому втіленні, антиген - зв'язуючий білок має ADCC - ефекторну функцію, наприклад, антиген - зв'язуючий білок має підвищену ADCC - ефекторну функцію. Заявлений винахід стосується антиген - зв'язуючих білків, які специфічно зв'язуються з BCMA, наприклад антитіл, які специфічно зв'язуються з BCMA та пригнічують зв'язування лігандів BAFF та/або APRIL з рецептором BCMA. Заявлений винахід також стосується антиген зв'язуючих білків, які специфічно зв'язуються з ВСМА та пригнічують зв'язування лігандів BAFF та/або APRIL з BCMA, де антиген - зв'язуючий білок є здатним до зв'язування з FсγRIIIA або може здійснювати FсγRIIIA -опосередковану ефекторну функцію. Антиген - зв'язуючі білки заявленого винаходу специфічно зв'язуються з BCMA та пригнічують зв'язування BAFF та/або APRIL з BCMA, де антиген - зв'язуючий білок має підвищену зв'язувальну здатність до FсγRIIIA або підвищену FсγRIIIA -опосередковану ефекторну функцію. У одному втіленні, антиген - зв'язуючий білок є здатним до інтерналізації. У одному аспекті винаходу передбачено антиген - зв'язуючий білок, який зв'язує BCMA немембранного зв'язування, наприклад, сироватковий BCMA. У одному втіленні заявленого винаходу передбачено імунокон'югат, що містить антиген зв'язуючий білок заявленого винаходу та цитотоксичний агент. 4 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 У додатковому втіленні, антиген - зв'язуючі білки кон'юговані з токсином, наприклад, з аурістатином. У іншому додатковому втіленні, кон'югатом лікарського препарату є vcMMAE або mcMMAF. У одному втіленні, імунокон'югат є також ADCC - підсиленим. Антиген - зв'язуючі білки можуть бути пов'язані з або отримані з мишачих моноклональних антитіл CA8. Амінокислотна послідовність змінної ділянки мишачого важкого ланцюга антитіла CA8 наведена тут, як SEQ ID NO.7 та амінокислотна послідовність змінної ділянки мишачого легкого ланцюга антитіла CA8 наведена тут, як SEQ ID NO.9. Антиген - зв'язуючі білки можуть бути пов'язані з мишачими моноклональними антитілами S336105A07 або можуть походити від цих антитіл. Амінокислотна послідовність змінної ділянки мишачого важкого ланцюга антитіла S336105A07 наведена тут, як SEQ ID NO.140 та амінокислотна послідовність змінної ділянки мишачого легкого ланцюга антитіла S336105A07 наведена тут, як SEQ ID NO.144. Інші мишачі моноклональні антитіла, з яких можуть бути отримані антиген - зв'язуючі білки заявленого винаходу наведені у Таблиці C. Змінні ділянки важкого ланцюга (VH) антиген - зв'язуючих білків можуть містити наступні CDR (ділянки, що визначають компліментарність) або варіанти цих CDR (як визначено у роботі Kabat ((Kabat et al; Sequences of proteins of Immunological Interest NIH, 1987)): CDRH1 наведено тут у вигляді SEQ ID NO.1 або SEQ ID NO.182 CDRH2 наведено тут у вигляді SEQ ID NO.2 або SEQ ID NO.183 CDRH3 наведено тут у вигляді SEQ ID NO.3 або SEQ ID NO.184 Змінні ділянки легкого ланцюга (VL) антиген - зв'язуючих білків можуть містити наступні CDR або їх варіанти CDR (як визначено у роботі Kabat ((Kabat et al; Sequences of proteins of Immunological Interest NIH, 1987)): CDRL1 наведено тут у вигляді SEQ ID NO.4 або SEQ ID NO.185 CDRL2 наведено тут у вигляді SEQ ID NO.5 або SEQ ID NO.186 CDRL3 наведено тут у вигляді SEQ ID NO.6 або SEQ ID NO.187. Винаходом також передбачена полінуклеотидна послідовність, яка кодує змінну ділянку важкого ланцюга будь-якого з описаних тут антиген - зв'язувальних білків та полінуклеотид, який кодує змінну ділянку легкого ланцюга будь-якого з описаних тут антиген - зв'язувальних білків. Винаходом також передбачена полінуклеотидна послідовність, яка кодує важкий ланцюг будь-якого з описаних тут антиген - зв'язувальних білків та полінуклеотид, який кодує легкий ланцюг будь-якого з описаних тут антиген - зв'язувальних білків. Такі полінуклеотиди являють собою кодуючу послідовність, яка відповідає еквівалентним поліпептидним послідовностям, проте слід зрозуміти, що такі полінуклеотидні послідовності можна клонувати у векторі експресії разом зі старт-кодоном, відповідною сигнальною послідовністю та стоп-кодоном. Винаходом також передбачені рекомбінантні трансформовані або трансфіковані клітинихазяї, що містять один або декілька полінуклеотидів, які кодують важкий ланцюг та/або легкий ланцюг будь-якого з описаних тут антиген - зв'язувальних білків. Винаходом також передбачено спосіб отримання будь-якого з описаних тут антиген зв'язувальних білків, який, зокрема, полягає у культивуванні клітин-хазяїв, що містять перший та другий вектор, де вказаний перший вектор містить полінуклеотид, який кодує важкий ланцюг будь-якого з описаних тут антиген - зв'язувальних білків та вказаний другий вектор містить полінуклеотид, який кодує легкий ланцюг будь-якого з описаних тут антиген - зв'язувальних білків, у прийнятному культуральному середовищі, наприклад, у вільному від сироватки культуральному середовищі. Винаходом додатково передбачено фармацевтичну композицію, яка містить антиген зв'язувальний білок, як описано вище та фармацевтично прийнятний носій. У додатковому аспекті, заявленим винаходом передбачено спосіб лікування або профілактики захворювання або розладу, чутливого до пригнічення або блокування BCMA, якто модулювання взаємодії між BCMA та його лігандами BAFF або APRIL, де вказаний спосіб, зокрема, полягає у введенні вказаному пацієнту терапевтично ефективної кількості антиген зв'язуючого білка, як описано вище. Тому завданням цього винаходу є надання терапевтичного підходу до лікування розладів або захворювань, пов'язаних з B – клітинами, як-то захворювань, опосередкованих антитілами або плазматичними клітинами або злоякісних новоутворень плазматичних клітин, як-то наприклад множинної мієломи (MM). Зокрема, метою заявленого винаходу є отримання антиген - зв'язуючих білків, головним чином антитіл, які специфічно зв'язують BCMA (наприклад, BCMA людини) та модулювання (тобто пригнічення або блокування) взаємодій між BCMA та його 5 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 лігандами, як-то BAFF та/або APRIL у лікуванні захворювань та розладів, чутливих до модулювання цих взаємодій. У іншому аспекті заявленого винаходу передбачено спосіб лікування пацієнта-людини, що страждає від розладів або захворювань, пов'язаних з B-клітинами, як-то від захворювань, опосередкованих антитілами або плазматичними клітинами або від злоякісних новоутворень плазматичних клітин, як-то, наприклад, множинної мієломи (MM), який, зокрема, полягає у введенні вказаному пацієнту терапевтично ефективної кількості антиген-зв'язуючого білка, як описано вище. У іншому аспекті заявленого винаходу передбачено спосіб лікування пацієнта-людини, ураженого ревматоїдним артритом, псоріазом, цукровим діабетом першого типу або розсіяним склерозом, який, зокрема, полягає у введенні вказаному пацієнту терапевтично ефективної кількості антиген-зв'язуючого білка як описано вище. Заявлений винахід стосується антиген - зв'язуючих білків, які зв'язують приєднані до мембрани мішені, де антиген - зв'язуючий білок є здатним до інтерналізації. У додатковому втіленні передбачено імунокон'югат, який містить антиген - зв'язуючий білок заявленого винаходу та цитотоксичний агент. У додатковому втіленні, антиген - зв'язуючий білок має ADCCефекторну функцію, наприклад, антиген - зв'язуючий білок має підвищену ADCC-ефекторну функцію. У одному такому втіленні передбачені антиген - зв'язуючі білки або їх фрагменти, які специфічно зв'язуються з BCMA, наприклад, специфічно зв'язуються з BCMA людини (hBCMA) та пригнічують зв'язування лігандів BAFF та/або APRIL з рецептором BCMA. У додатково втіленні, антиген - зв'язуючі білки або їх фрагменти специфічно зв'язуються з BCMA та пригнічують зв'язування BAFF та/або APRIL з BCMA та мають здатність до зв'язування з FсγRIIIA та опосередковувати FсγRIIIA - опосередковані ефекторні функції або мають підвищену FсγRIIIA - опосередковану ефекторну функцію. У одному втіленні винаходу, як зазначено вище, антиген-зв'язуючі білки здатні до інтерналізації. У одному аспекті винаходу передбачено, як тут описано, антиген - зв'язуючий білок у відповідності за винаходом, який зв'язує BCMA немембранного зв'язування, наприклад, сироватковий BCMA. У одному аспекті винаходу передбачено, як тут описано, антиген - зв'язуючий білок у відповідності за винаходом, який містить CDRH3 послідовності SEQ ID NO.3 або варіант послідовності SEQ ID NO.3. У додатковому аспекті винаходу передбачено, як тут описано, антиген - зв'язуючий білок, який додатково містить одне або декілька з наступного: CDR H1 послідовності SEQ.ID.NO: 1, CDRH2 послідовності SEQ.ID.NO: 2, CDRL1 послідовності SEQ.ID.NO: 4, CDRL2 послідовності SEQ.ID.NO: 5 та/або CDRL3 послідовності SEQ.ID.NO: 6 та/або їх варіанти. У одному аспекті винаходу передбачено, як тут описано, антиген - зв'язуючий білок, який містить CDRH3 послідовності SEQ ID NO.184 або варіанту послідовності SEQ ID NO.184. У додатковому аспекті винаходу передбачено, як тут описано, антиген - зв'язуючий білок, який додатково містить одне або декілька з наступного: CDR H1 послідовності SEQ.ID.NO: 182, CDRH2 послідовності SEQ.ID.NO: 183, CDRL1 послідовності SEQ.ID.NO: 185, CDRL2 послідовності SEQ.ID.NO: 186 та/або CDRL3 послідовності SEQ.ID.NO: 187 та/або їх варіанти. У іншому додатковому аспекті, антиген-зв'язуючий білок містить CDR H3 послідовності SEQ.ID.NO: 3, CDRH2 послідовності SEQ.ID.NO:2, CDR H1 послідовності SEQ.ID.NO: 1, CDRL1 послідовності SEQ. ID.NO:4, CDRL2 послідовності SEQ.ID.NO: 5 та CDRL3 послідовності SEQ.ID.NO: 6. У іншому додатковому аспекті, антиген-зв'язуючий білок містить CDR H3 послідовності SEQ.ID.NO:184, CDRH2 послідовності SEQ.ID.NO:183, CDRH1 послідовності SEQ.ID.NO:182, CDRL1 послідовності SEQ.ID.NO:185, CDRL2 послідовності SEQ.ID.NO:186 та CDRL3 послідовності SEQ.ID.NO:187. У одному аспекті винаходу антиген-зв'язуючий білок має підвищену ефекторну функцію. У іншому аспекті, антиген - зв'язуючий білок є кон'югованим з цитотоксичним агентом. У іншому додатковому втіленні, антиген - зв'язуючий білок водночас має підвищену ефекторну функцію та є кон'югованим з цитотоксичним агентом. Антиген - зв'язуючі білки заявленого винаходу можуть містити змінні ділянки важкого ланцюга та змінні ділянки легкого ланцюга винаходу, які можуть бути сформовані у структуру природного антитіла або його функціонального фрагмента або еквівалента. Отже, антиген зв'язуючий білок винаходу може містити змінні ділянки важкого ланцюга винаходу, сформовані у повнорозмірне антитіло, (Fab')2 фрагмент, Fab фрагмент або його еквівалент (як-то scFV, бітри- або тетратіла, антитіла TandAb® тощо) при утворенні пари з відповідним легким ланцюгом. 6 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Антитіло може належати до підкласу антитіл lgG1, lgG2, lgG3, lgG4; IgM; IgA, IgE або IgD або бути модифікованим варіантом зазначеного. Також може бути відповідно вибраний сталий домен важкого ланцюга антитіла. Сталий домен легкого ланцюга зазначеного антитіла може бути сталим доменом каппа- або лямбда-. Крім того, антиген - зв'язуючий білок може містити модифікації всіх класів, наприклад, IgG димери, Fc – мутанти, які не спроможні до тривалого зв'язування Fc - рецепторів або опосередковують C1q - зв'язування. Також антиген - зв'язуючий білок може бути химерним антитілом описаного у WO86/01533 типу, яке містить антиген зв'язуючу ділянку та неімуноглобулінову ділянку. Сталу ділянку обирають в залежності від будь-якої необхідної функціональності, наприклад, lgG1 може проявляти свою літичну здатність шляхом зв'язування з комплементом та/або буде опосередковувати ADCC (залежну від антитіл клітинну цитотоксичність). Антиген - зв'язуючі білки заявленого винаходу отримують з мишачих антитіл, які мають змінні ділянки, як зазначено у SEQ ID NO:7 та SEQ ID NO:9 або з їх еквівалентів іншого походження, як-то їх варіантів, отриманих від щурів, людини та химерних або гуманізованих варіантів. Наприклад, джерелом отримання антиген - зв'язуючих білків заявленого винаходу є антитіло, яке має змінні послідовності важкого ланцюга, як зазначено у SEQ ID NO:11, SEQ ID NO:13, SEQ ID NO:15, SEQ ID NO:17, SEQ ID NO:19, SEQ ID NO:21, SEQ ID NO:23, SEQ ID NO:25, SEQ ID NO:27 та SEQ ID NO:29 та/або змінні послідовності легкого ланцюга, як зазначено у SEQ ID NO:31, SEQ ID NO:33 та/або SEQ ID NO:35. У іншому втіленні, антиген - зв'язуючі білки заявленого винаходу отримують з антитіл, які мають змінні послідовності важкого ланцюга, як зазначено у SEQ ID NO:116 або SEQ ID NO:118 та/або змінні послідовності легкого ланцюга, як зазначено у SEQ ID NO:120 або SEQ ID NO:122. У іншому втіленні, антиген - зв'язуючі білки заявленого винаходу отримують з антитіл, які мають змінні послідовності важкого ланцюга, як зазначено у SEQ ID NO:140 та/або змінні послідовності легкого ланцюга, як зазначено у SEQ ID NO:144. У одному аспекті винаходу, передбачено антиген - зв'язуючий білок, який містить виділений змінний домен важкого ланцюга, вибраний з будь-якої з наступних послідовностей: SEQ ID NO:1 1, SEQ ID NO:13, SEQ ID NO:15, SEQ ID NO:17, SEQ ID NO:19, SEQ ID NO:21, SEQ ID NO:23, SEQ ID NO:25, SEQ ID NO:27, SEQ ID NO:29, SEQ ID NO:1 16 або SEQ ID NO:118. У іншому аспекті винаходу, передбачено антиген - зв'язуючий білок, який містить виділений змінний домен легкого ланцюга, вибраний з будь-якої з наступних послідовностей: SEQ IDNO:31, SEQ ID NO:33 або SEQ ID NO:35, SEQ ID NO:120 або SEQ ID NO:122. У додатковому аспекті винаходу, передбачено антиген - зв'язуючий білок, який містить виділений змінний домен важкого ланцюга, вибраний з будь-якої з наступних послідовностей: SEQ IDNO:11, SEQ ID NO:13, SEQ ID NO:15, SEQ ID NO:17, SEQ ID NO:19, SEQ ID NO:21, SEQ ID NO:23, SEQ ID NO:25, SEQ ID NO:27 та SEQ ID NO:29 та виділений змінний домен легкого ланцюга, вибраний з будь-якої з наступних послідовностей: SEQ IDNO:31, SEQ ID NO:33 та/або SEQ ID NO:35. У одному аспекті, антиген - зв'язуючий білок заявленого винаходу містить змінну ділянку важкого ланцюга, яка кодується послідовністю SEQ.ID.NO:23 та змінну ділянку легкого ланцюга, яка кодується послідовністю SEQ.ID.NO:31. У одному аспекті, антиген - зв'язуючий білок заявленого винаходу містить змінну ділянку важкого ланцюга, яка кодується послідовністю SEQ.ID.NO:27 та змінну ділянку легкого ланцюга, яка кодується послідовністю SEQ.ID.NO:31. У одному аспекті, антиген - зв'язуючий білок заявленого винаходу містить змінну ділянку важкого ланцюга, яка кодується послідовністю SEQ.ID.NO:29 та змінну ділянку легкого ланцюга, яка кодується послідовністю SEQ.ID.NO:31. У одному аспекті, антиген - зв'язуючий білок заявленого винаходу містить змінну ділянку важкого ланцюга, яка кодується послідовністю SEQ.ID.NO:116 та змінну ділянку легкого ланцюга, яка кодується послідовністю SEQ.ID.NO:120. У одному аспекті, антиген - зв'язуючий білок заявленого винаходу містить змінну ділянку важкого ланцюга, яка кодується послідовністю SEQ.ID.NO:118 та змінну ділянку легкого ланцюга, яка кодується послідовністю SEQ.ID.NO:122. У одному аспекті передбачено полінуклеотид, якийкодує виділений змінний важкий ланцюг, де вказаний полінуклеотид містить послідовність SEQ.ID.NO.12 або SEQ.ID.NO.14 або SEQ.ID.NO.16 або SEQ.ID.NO.18 або SEQ.ID.NO.20 або SEQ.ID.NO.22 або SEQ.ID.NO.24 або SEQ.ID.NO.26 або SEQ.ID.NO.28 або SEQ.ID.NO.30 або SEQ.ID.NO.1 17 або SEQ.ID.NO.1 19 або SEQ.ID.NO.141… У одному аспекті передбачено полінуклеотид, який кодує виділений змінний легкий ланцюг, де вказаний полінуклеотид містить послідовність SEQ.ID.NO.32 або SEQ.ID.NO.34 або SEQ.ID.NO.36 або SEQ.ID.NO.121 або SEQ. ID. N0.123 або SEQ.ID.NO.145. 7 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У додатковому аспекті передбачено полінуклеотид, який кодує виділений змінний важкий ланцюг, де вказаний полінуклеотид містить послідовність SEQ.ID.NO.24 або SEQ.ID.NO.28 або SEQ.ID.NO.30 та полінуклеотид, який кодує виділений змінний легкий ланцюг, де вказаний полінуклеотид містить послідовність SEQ.ID.NO.32 або SEQ.ID.NO.34. У іншому додатковому аспекті передбачено полінуклеотид, який кодує виділений змінний важкий ланцюг, де вказаний полінуклеотид містить послідовність SEQ.ID.NO.24 та полінуклеотид, який кодує виділений змінний легкий ланцюг, де вказаний полінуклеотид містить послідовність SEQ.ID.NO.32. У іншому додатковому аспекті передбачено полінуклеотид, який кодує виділений змінний важкий ланцюг, де вказаний полінуклеотид містить послідовність SEQ.ID.NO.1 17 та полінуклеотид, який кодує виділений змінний легкий ланцюг, де вказаний полінуклеотид містить послідовність SEQ.ID.NO.121. У іншому додатковому аспекті передбачено полінуклеотид, який кодує виділений змінний важкий ланцюг, де вказаний полінуклеотид містить послідовність SEQ.ID.NO.1 19 та полінуклеотид, який кодує виділений змінний легкий ланцюг, де вказаний полінуклеотид містить послідовність SEQ.ID.NO.123. У іншому додатковому аспекті передбачено полінуклеотид, який кодує виділений змінний важкий ланцюг, де вказаний полінуклеотид містить послідовність SEQ.ID.NO.141 та полінуклеотид, який кодує виділений змінний легкий ланцюг, де вказаний полінуклеотид містить послідовність SEQ.ID.NO.145. У додатковому аспекті, антиген - зв'язуючий білок може містити будь-який з зазначених вище змінних важких ланцюгів у комбінації з будь-яким з зазначених вище легких ланцюгів. У одному аспекті, антиген - зв'язуючий білок є антитілом або його антиген - зв'язуючим фрагментом, що містить один або декілька CDR-ділянок відповідно за описаним тут винаходом або один або обидва змінних домени важкого або легкого ланцюга у відповідності з описаним тут винаходом. У одному втіленні, антиген - зв'язуючий білок зв'язує BCMA приматів. У одному такому втіленні, антиген - зв'язуючий білок додатково зв'язує BCMA нелюдиноподібних приматів, наприклад BCMA макаки-крабоїда. У іншому аспекті, антиген - зв'язуючий білок є вибраним з групи, що охоплює dAb, Fab, Fab', F(ab')2, Fv, діатіла, тритіла, тетратіла, мініантитіла та мінітіла. У одному аспекті заявленого винаходу, антиген - зв'язуючий білок є гуманізованим або химерним антитілом. У додатковому аспекті, антитіло є гуманізованим. У одному аспекті, антитіло є моноклональним антитілом. У одному аспекті заявленого винаходу передбачено антитіло з послідовністю важкого ланцюга, наведеною у SEQ ID NO:55 або SEQ ID NO:59 або SEQ ID NO:61. У одному аспекті заявленого винаходу, передбачено антитіло з послідовністю легкого ланцюга, наведеною у SEQ ID NO:63 або SEQ ID NO:65. У додатковому аспекті винаходу передбачено антитіло з послідовністю важкого ланцюга SEQ ID NO:55 та послідовністю легкого ланцюга, наведеною у SEQ ID NO:63. У одному втіленні передбачено антиген - зв'язуючий білок, який конкурує з описаним тут антиген - зв'язуючим білком винаходу. Отже, у одному такому втіленні передбачено антиген зв'язуючий білок, який конкурує з антиген - зв'язуючим білком, який містить змінну послідовність важкого ланцюга SEQ ID NO 23 та змінну ділянку легкого ланцюга SEQ ID NO 31. У додатково втіленні передбачено антиген - зв'язуючий білок, який конкурує з антиген зв'язуючим білком, який містить змінну послідовність важкого ланцюга, вибрану з послідовностей SEQ ID NO 27, SEQ ID NO 29, SEQ ID NO 116, SEQ ID NO 118 та SEQ ID NO 140 та змінну ділянку легкого ланцюга, вибрану з послідовностей SEQ ID NO 31, SEQ ID NO 120, SEQ ID NO 122 та SEQ ID NO 144. У іншому аспекті, антиген - зв'язуючий білок зв'язує з високою спорідненістю BCMA людини, наприклад, при вимірюванні за допомогою біосенсора Biacore антиген - зв'язуючий білок зв'язує BCMA людини зі спорідненістю у 20 нM або менше або зі спорідненістю у 15 нM або менше або зі спорідненістю у 5 нM або менше або зі спорідненістю у 1000 пM або менше або зі спорідненістю у 500 пM або менше або зі спорідненістю у 400 пM або менше або зі спорідненістю у 300 пM або менше або зі спорідненістю, наприклад, приблизно 120 пM. У додатковому втіленні, при вимірюванні за допомогою біосенсора Biacore антиген - зв'язуючий білок зв'язується з BCMA людини зі спорідненістю у межах 100 – 500 пM або у межах 100 – 400 пМ або у межах 100 – 300 пM. У одному втіленні заявленого винаходу, антиген - зв'язуючий білок зв'язує BCMA зі спорідненістю, меншою, ніж 150 пМ. У одному такому втіленні, ці результати отримані шляхом вимірювань за допомогою біосенсора Biacore, див., наприклад, Приклад 4. 8 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 У іншому аспекті, антиген - зв'язуючий білок зв'язується з BCMA людини та нейтралізує зв'язування лігандів BAFF та/або APRIL з рецептором BCMA у аналізі клітинної нейтралізації, де антиген - зв'язуючий білок має IC50 у межах 1 – 500 нМ або 1 – 100 нМ або 1– 50 нМ або 1-25 нМ або 5 – 15 нM. У додатковому втіленні заявленого винаходу, антиген - зв'язуючий білок зв'язує та нейтралізує BCMA у аналізі клітинної нейтралізації, де антиген - зв'язуючий білок має IC50 біля 10 нM. У одному такому втіленні, це було виміряно шляхом аналізу клітинної нейтралізації та наведено, наприклад, у Прикладі 4.6. Антиген - зв'язуючі білки, наприклад, антитіла заявленого винаходу можна отримати шляхом трансфекції клітин-хазяїв вектором експресії, що містить кодуючу послідовність антиген зв'язуючого білка винаходу. Вектор експресії або рекомбінантну плазміду отримують шляхом розташування цих кодуючих послідовностей для антиген - зв'язуючого білка у функціональному поєднанні з загальноприйнятними регуляторними контролюючими послідовностями, здатними контролювати реплікацію та експресію у клітині-хазяїні та /або секрецію з цієї клітини. Регуляторні послідовності охоплюють промоторні послідовності, наприклад, промотор CMV та сигнальні послідовності, які можна отримати з інших відомих антитіл. Таким саме чином можна отримати другий вектор експресії, який буде мати послідовність ДНК, що кодує комплементарний легкий або важкий ланцюг антиген - зв'язуючого білка. У окремих втіленнях, цей другий вектор експресії є ідентичним першому за виключенням кодуючих послідовностей та селективних маркерів, отже надається забезпечення, наскільки це можливо, функціональної експресії кожного поліпептидного ланцюга. Альтернативним чином, кодуючі послідовності важкого та легкого ланцюгів антиген - зв'язуючого білка можуть бути розташовані у одиничному векторі. Для отримання клітини-хазяїна за винаходом, яка містить рекомбінантний або синтетичний легкий та важкий ланцюги, вибрану клітину-хазяїна піддають спільному трансфікованню першим та другим векторами (або звичайним чином трансфікують одиничним вектором) з застосуванням загальноприйнятних способів. Потім трансфіковані клітини культивують з застосуванням загальноприйнятних способів для отримання сконструйованого антиген зв'язуючого білка винаходу. Скринінг антиген - зв'язуючого білка, який містить поєднання рекомбінантного важкого ланцюга та/або легкого ланцюга у культурі здійснюють шляхом відповідного аналізу, як-то ІФА або радіоімунного аналізу. Подібні загальноприйнятні способи можна застосувати для конструюванняі інших антиген - зв'язуючих білків. Фахівець у цій галузі може вибрати будь-які вектори, прийнятні для операцій клонування та субклонування для застосування у способах та у конструюванні композицій цього винаходу, наприклад, можна застосувати традиційні серії векторів для клонування pUC. Один такий вектор, pUC19, можна придбати від різних постачальників, як-то Amersham (Buckinghamshire, United Kingdom) або Pharmacia (Uppsala, Sweden). Крім того, для клонування може бути застосовано будь-який здатний до швидкої реплікації вектор, який має велику кількість сайтів клонування, несе селективні гени (наприклад, стійкості до антибіотиків) та яким можна легко маніпулювати. Отже, вибір вектора для клонування не є обмежуючим фактором у цьому винаході. Вектори експресії також відрізняються генами, прийнятними для підсилення експресії гетерологічних послідовностей ДНК, наприклад, наявністю гена дигідрофолатредуктази (ДГФР) ссавців. Інші векторні послідовності охоплюють сигнальну полі-А послідовність, як-то полі-А послідовність гормону росту корів (BGH) та послідовність бетаглобінового промотора (betaglopro). Корисні для цього винаходу вектори експресії можна синтезувати з застосуванням способів, добре відомих фахівцям у цій галузі. Компоненти таких векторів, наприклад, реплікони, селективні гени, підсилювачі, промотори, сигнальні послідовності тощо можуть бути отримані з промислових або природних джерел або їх можна синтезувати шляхом відомих процедур для застосування у регулюванні експресії та/або секреції продукту рекомбінантної ДНК у вибраному хазяїні. Також для цієї мети можна вибрати інші відомі у цій галузі численні типи прийнятних векторів експресії для клітин ссавців, бактерій, комах, дріжджів та грибів. Заявленим винаходом також передбачені клітинні лінії, трансфіковані рекомбінантною плазмідою, яка містить кодуючі послідовності антиген - зв'язуючих білків заявленого винаходу. Корисні для клонування та інших маніпуляцій з цим вектором для клонування клітини-хазяї є також загальноприйнятними. Проте, для реплікації векторів для клонування та для інших операцій процесу конструювання антиген - зв'язуючих білків цього винаходу також можна застосувати клітини різних штамів E. Coli. 9 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Прийнятні для експресії антиген - зв'язуючих білків винаходу клітини-хазяї або клітинні лінії охоплюють клітини ссавців, як-то NS0, Sp2/0, CHO (наприклад, DG44), COS, HEK, клітини фібробластів (наприклад, 3T3) та клітини мієломи, наприклад експресія цих білків може бути досягнута у клітинах CHO або клітинах мієломи. Також можна застосувати клітини людини, таким чином дозволяючи модифікацію молекул з профілями глікозилювання людини. Альтернативним чином, можуть бути застосовані інші еукаріотичні клітинні лінії. Вибір прийнятних клітин-хазяїв ссавців та способів трансформації, культивування, ампліфікації, скринінгу, продукування та очищення добре відомі у цій галузі; див., наприклад, Sambrook et al., процитований вище. Також у якості прийнятних для експресії рекомбінантних Fab або для інших втілень заявленого винаходу клітин-хазяїв можна застосувати бактеріальні клітини (див., наприклад, Pluckthun, A., Immunol. Rev., 130: 151-188 (1992)). Проте, через тенденцію білків до експресії у бактеріальних клітинах у розгорнутому або у невірно згорнутому вигляді чи у неглікозилованій формі, будь-який рекомбінантний Fab, який є продуктом бактеріальної клітини треба перевіряти на наявність збереження антиген- зв'язувальної активності. Якщо молекулу можна отримати в результаті експресії бактеріальної клітини у належним чином згорнутій формі, то ця бактеріальна клітина може бути бажаною клітиною-хазяїном або, у альтернативному втіленні, молекулу можна отримати в результаті експресії у бактеріальному хазяїні з наступним відповідним повторним згортанням. Наприклад, різні штами E. Coli, які застосовують для експресії є добре відомі у якості клітин-хазяїв у біотехнології. Також для цієї мети можна застосувати різні штами B. Subtilis, Streptomyces та інших бацил. Там, де це потрібно, клітинами-хазяями також можуть бути відомі фахівцям у даній галузі клітини штамів дріжджів, а також клітини комах, наприклад, Drosophila та Lepidoptera та системи вірусної експресії. Див., наприклад, Miller et al., Genetic Engineering, 8:277-298, Plenum Press (1986) та наведені там посилання. Всі загальні способи, за допомогою яких можуть бути сконструйовані вектори, способи трансфекції, необхідні для отримання клітин-хазяїв за винаходом та способи культивування, необхідні для отримання антиген-зв'язуючого білка заявленого винаходу з цих клітин-хазяїв можуть бути загальноприйнятними у цій галузі. Звичайно, спосіб культивування заявленого винаходу є способом культивування без застосування сироватки, звичайно шляхом культивування клітин у суспензії без застосування сироватки. Також, одразу після отримання, антиген - зв'язуючі білки винаходу можуть бути очищені від змісту клітинної культури за допомогою стандартних процедур у цій галузі, в тому числі шляхом осадження перекисом амонію, за допомогою афінної хроматографії, колоночної хроматографії, гель - електрофорезу тощо. Такі способи відомі фахівцям у цій галузі та не обмежують даний винахід. Наприклад, отримання змінених антитіл описано у WO 99/58679 та WO 96/16990. У іншому способі отримання експресії антиген - зв'язуючих білків може бути застосована експресія у трансгенних тваринах, наприклад, описана у патенті U. S. Patent NO.4,873,316. Це має відношення до системи експресії з застосуванням тваринного казеїнового промотору, який у разі трансгенного введення ссавцю дозволяє самиці виробляти бажаний рекомбінантний білок з власним молоком. У додатковому втіленні винаходу передбачено спосіб отримання антитіл винаходу, який, зокрема, полягає у культивуванні клітин – хазяїв, трансформованих або трансфікованих з вектором, що кодує легкий та/або важкий ланцюг антитіла винаходу та у відновленні отриманих таким чином антитіл. У відповідності з заявленим винаходом передбачено спосіб отримання анти-BCMA антитіл заявленого винаходу, що зв'язуються з BCMA та нейтралізують активність BCMA людини, який полягає у наступному: а) надання першого вектору, що кодує важкий ланцюг антитіла; б) надання другого вектору, що кодує легкий ланцюг антитіла; в) трансформація клітин-хазяїв ссавців (наприклад, CHO) вказаними першим та другим векторами; г) культивування клітин-хазяїв за пунктом в) при сприятливих умовах для секреції антитіл з зазначених клітин-хазяїв у зазначене культуральне середовище; д) відновлення отриманих шляхом секреції антитіл за пунктом г). Одразу після отримання шляхом експресії з застосуванням бажаного способу, антитіла перевіряють на наявність активності in vitro шляхом застосування відповідного аналізу. Для кількісної та якісної оцінки зв'язування антитіл з BCMA застосовують загальноприйнятні на даний час варіанти ІФА-аналізу. Крім того, для перевірки ефективності нейтралізації перед 10 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 подальшим проведенням клінічних досліджень для оцінки тривалості дії антитіл у організмі, яка відбувається незважаючи на звичайні механізми очищення можна застосувати інші аналізи in vitro. Доза та тривалість лікування мають відношення до відносної тривалості молекул заявленого винаходу у кровообігу людини та можуть бути скориговані будь-яким фахівцем у цій галузі в залежності від стану, що підлягає лікуванню та загального стану здоров'я пацієнта. Передбачається, що для досягнення максимальної терапевтичної активності можливо будуть потрібні повторні дозування (наприклад, раз на тиждень або раз на кожні два тижні або раз на кожні три тижні) протягом тривалого періоду часу (наприклад, 4-6 місяців). У одному втіленні заявленого винаходу передбачені рекомбінантні трансформовані, трансфіковані або трансдуковані клітини-хазяї, які містять принаймні одну касету експресії, наприклад, касету експресії, що містить полінуклеотид, який кодує важкий ланцюг антигензв'язуючого білка відповідно за описаним тут винаходом та додатково містить полінуклеотид, який кодує легкий ланцюг антиген-зв'язуючого білка відповідно за описаним тут винаходом або містять дві касети експресії, де перша кодує легкий ланцюг та друга кодує важкий ланцюг. Наприклад, у одному втіленні, перша касета експресії містить полінуклеотид, який кодує важкий ланцюг антиген - зв'язуючого білка, який містить сталу ділянку або її антиген - зв'язуючий фрагмент, зв'язаний зі сталою ділянкою відповідно за описаним тут винаходом та додатково містить другу касету, яка містить полінуклеотид, що кодує легкий ланцюг антиген - зв'язуючого білка, який містить сталу ділянку або її антиген - зв'язуючий фрагмент, зв'язаний зі сталою ділянкою відповідно за описаним тут винаходом. Наприклад, перша касета експресії містить полінуклеотид, який кодує важкий ланцюг, вибраний з SEQ.ID.NO:56 або SEQ.ID.NO: 60 або SEQ.ID.NO: 62 та друга касета експресії містить полінуклеотид, який кодує легкий ланцюг, вибраний з SEQ.ID.NO: 64 або SEQ.ID.NO: 66. У іншому втіленні винаходу передбачено стійко трансформовані клітини-хазяї, які містять вектор, що містить одну або декілька касет експресії, кодуючих важкий ланцюг та/або легкий ланцюг антитіла, що містить сталу ділянку або її антиген - зв'язуючий фрагмент, приєднаний до сталої ділянки, як описано вище. Наприклад, такі клітини-хазяї можуть містити перший вектор, що кодує легкий ланцюг та другий вектор, який кодує важкий ланцюг, наприклад, перший вектор, який кодує важкий ланцюг, вибраний від SEQ.ID.NO: 55 або SEQ.ID.NO: 59 або SEQ.ID.NO: 61 та другий вектор, який кодує легкий ланцюг, наприклад, послідовності легкого ланцюга SEQ.ID.NO:63 або SEQ.ID.NO:65. У одному такому прикладі, перший вектор кодує важкий ланцюг, вибраний з SEQ.ID.NO:55 та другий вектор кодує легкий ланцюг, наприклад, послідовність легкого ланцюга SEQ ID NO:63. У іншому втіленні заявленого винаходу передбачено клітину - хазяїна відповідно за описаним тут винаходом, де зазначена клітина є еукаріотичною, наприклад, клітиною ссавця. Прикладами такий клітинних ліній є клітинні лінії CHO або NSO. У іншому втіленні заявленого винаходу передбачено спосіб отримання антитіл, які містять сталу ділянку або її антиген - зв'язуючий фрагмент, який є зв'язаним зі сталою ділянкою відповідно за описаним тут винаходом, де зазначений спосіб, зокрема, полягає у культивуванні клітин-хазяїв у культуральному середовищі, наприклад у вільному від сироватки культуральному середовищі. У іншому втіленні заявленого винаходу передбачено спосіб за описаним тут винаходом, у якому вказане антитіло є додатково очищеним принаймні на 95 % або більше (наприклад, на 98 % або більше) по відношенню до вільного від сироватки культурального середовища, яке містить вказане антитіло. У іншому втіленні, передбачено фармацевтичну композицію, яка містить антиген зв'язуючий білок та фармацевтично прийнятний носій. У іншому втіленні заявленого винаходу передбачено набір складових частин, який містить композицію відповідно за описаним тут винаходом разом з інструкціями по застосуванню. Спосіб введення терапевтичного агента винаходу може бути будь-яким прийнятним шляхом доставки агента хазяїну. Антиген-зв'язуючі білки та фармацевтичні композиції винаходу є особливо корисними для парентерального введення, тобто для підшкірного (sc), інтратекального, внутрішньочеревного, внутрішньом'язового (im) або внутрішньовенного (iv) введення. В одному такому варіанті, антиген-зв'язуючі білки за цим винаходом вводять внутрішньовенно або підшкірно. Терапевтичні агенти винаходу можуть бути отримані у вигляді фармацевтичних композицій, які містять ефективну кількість антиген-зв'язуючого білка винаходу у якості активного інгредієнту у фармацевтично прийнятному носії. У одному втіленні, профілактичний агент винаходу є водною суспензією або розчином, який містить антиген - зв'язуючий білок у готовій для ін'єкції 11 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 формі. У одному втіленні, суспензія або розчин буферизовані до фізіологічного значення pH. У одному втіленні, композиція для парентерального введення буде містити розчин антигензв'язуючого білка винаходу або його “ коктейль “, розчинений у фармацевтично прийнятному носії. У одному втіленні, носій є водним носієм. Можуть бути застосовані різні водні носії, наприклад, 0.9 % сольовий розчин, 0.3 % гліцин тощо. Ці розчини можуть бути зроблені стерильними та не містять будь-яких частинок. Вони можуть бути стерилізовані за допомогою звичайних та добре відомих способів стерилізації (наприклад, шляхом фільтрації). Композиції можуть містити фармацевтично прийнятні допоміжні речовини, необхідні для відповідних фізіологічних умов, як-то речовини, необхідні для регулювання pH та буферні агенти тощо. Концентрація антиген-зв'язуючого білка винаходу у такому фармацевтичному препараті може дуже відрізнятися, тобто дорівнювати від менш, ніж біля 0.5 %, звичайно біля або принаймні біля 1 % до не менш, ніж біля 15 або 20 % за вагою та буде вибраною в першу чергу на основі об'ємів рідини, в'язкості і т.д., в залежності від конкретного обраного способу введення. Отже, можуть бути отримані фармацевтичні композиції винаходу для внутрішньовенної інфузії, що містять біля 250 мл стерильного розчину Рингера та біля 1-30 мг або від 5 до біля 25 мг антиген-зв'язуючого білка винаходу на мл розчину Рингера. Актуальні способи отримання композицій, прийнятних для парентерального введення є добре відомі або будуть зрозумілими для фахівців у цій галузі та більш детально описані у, наприклад, Remington's Pharmaceutical Science, 15th ed., Mack Publishing Company, Easton, Pennsylvania. Для отримання прийнятних для внутрішньовенного введення препаратів антиген - зв'язуючого білка винаходу див. Lasmar U and Parkins D "The formulation of Biopharmaceutical products", Pharma. Sci.Tech.today, page 129-137, Vol.3 (3rd April 2000); Wang, W "Instability, stabilisation and formulation of liquid protein pharmaceuticals", Int. J. Pharm 185 (1999) 129-188; Stability of Protein Pharmaceuticals Part A and B ed Ahern T.J., Manning M.C., New York, NY: Plenum Press (1992); Akers.M.J. "Excipient-Drug interactions in Parenteral Formulations", J. Pharm Sci 91 (2002) 2283-2300; Imamura, K et al "Effects of types of sugar on stabilization of Protein in the dried state", J Pharm Sci 92 (2003) 266-274; Izutsu, Kkojima, S. "Excipient crystalinity and its protein-structure-stabilizing effect під час freeze-drying", J Pharm. Pharmacol, 54 (2002) 1033-1039; Johnson, R, "Mannitol-sucrose mixtures-versatile formulations for protein peroxidise19g19n", J. Pharm. Sci, 91 (2002) 914-922; and Ha, E Wang W, Wang Y.j. "Peroxide formation in polysorbate 80 and protein stability", J. Pharm Sci, 91, 22522264,(2002), де повний зміст цих робот, на які наведено особливі посилання для читача включено в цей документ шляхом посилання. У одному втіленні, терапевтичний агент винаходу, якщо він знаходиться у фармацевтичному препараті, є присутнім у вигляді стандартних лікарських форм. Фахівцю у цій галузі буде легко визначити прийнятну терапевтично ефективну дозу враховуючі те, що ці прийнятні дози можуть бути обчислені для пацієнтів в залежності від їх маси, наприклад, вони може бути у діапазоні біля 0.1 – 20 мг/кг, наприклад, біля 1-20мг/кг, наприклад, біля 10-20 мг/кг або, наприклад, біля 1 – 15 мг/кг, наприклад, біля 10-15 мг/кг або, наприклад, 1-5мг/кг. У одному втіленні антитіло вводять кожні три тижні з дозою у 1-5 мг/кг. Для ефективного лікування у людини, наприклад, множинної мієломи, системного червоного вовчака або ідіопатичної парафовеальної телеангіектазії, прийнятні дози можуть знаходитися у діапазоні біля 0.1-1000 мг, наприклад біля 0.1 – 500 мг, наприклад, біля 500 мг, наприклад, біля 0.1 – 100 мг або біля 0.1 – 80 мг або біля 0.1 – 60 мг або біля 0.1 – 40 мг або, наприклад, біля 1 – 100 мг або біля 1-50 мг антигензв'язуючих білків цього винаходу, які можуть бути введені парентерально, наприклад, шляхом підшкірного, внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення. Введення такої дози можна, у разі необхідності, повторити у вибрані лікарем відповідні інтервали часу. Описані тут антиген - зв'язуючі білки можуть бути ліофілізовані для зберігання та відновлені у прийнятному носії перед застосуванням. Було показано, що цей спосіб є ефективним з загальноприйнятними імуноглобулінами та також можуть бути застосовані відомі у цій галузі способи з застосуванням пероксидази та відновлення. У іншому аспекті винаходу передбачено застосування описаного тут антиген - зв'язуючого білка у лікарському засобі. У одному аспекті заявленого винаходу передбачено застосування описаного тут антиген зв'язуючого білка відповідно за винаходом у лікуванні ревматоїдного артриту, цукрового діабету першого типу, розсіяного склерозу або псоріазу, де вказаний спосіб, зокрема, полягає у введенні вказаному пацієнту терапевтично ефективної кількості антиген-зв'язуючого білка, як описано вище. 12 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У одному втіленні заявленого винаходу передбачені способи лікування раку у людині, які полягають у введенні вказаній людині антиген - зв'язуючого білка, який специфічно зв'язується з BCMA. У деяких випадках, антиген - зв'язуючий білок є частиною імунокон'югату. У іншому аспекті заявленого винаходу передбачено, як тут описано, антиген - зв'язуючий білок відповідно за винаходом для застосування у лікуванні захворювання, опосередкованого Вклітинами або плазматичними клітинами або захворювання, опосередкованого антитілами або розладу, вибраного з множинної мієломи (MM), хронічного лімфолейкозу (CLL), несекреторної множинної мієломи, множинної мієломи уповільненого розвитку, моноклональної гамопатії неясного генезису (MGUS), ізольованої плазмоцитоми (кісткової, екстрамедулярної), лімфоплазмоцитарної лімфоми (LPL), макроглобулінемії Вальденстрема, лейкозу плазматичних клітин, первинного амілоїдозу (AL), синдрому Франкліна, системного червоного вовчака (SLE), синдрому Кроу-Фукаса / остеосклеротичної мієломи, кріоглобулінемії I та II типу, хвороби накопичування легких ланцюгів (LCDD), синдрому Гудпасчера, хвороби Верльгофа (ITP), гострого гломерулонефриту, розладів пухирчатки та пемфігоїду та придбаного бульозного епідермолізу; або будь-якої неходжкінської лімфоми (В-клітинного лейкозу) або лімфоми Ходжкіна (HL) з експресією BCMA або будь-яких захворювань, під час яких у пацієнтів розвиваються нейтралізуючі антитіла до рекомбінантного білка замісної терапії, де вказаний спосіб, зокрема, полягає у введенні вказаному пацієнту терапевтично ефективної кількості антиген-зв'язуючого білка, як описано вище. В-клітинні розлади можна розділити на дефекти розвитку В-клітин / продукування імуноглобуліну (імунодефіцити) та на надмірну / неконтрольовану проліферацію (лімфоми, лейкемії). Як тут застосовано, термін “ В-клітинний розлад ” має відношення до обох типів захворювань та передбачені способи лікування В-клітинних розладів з антиген - зв'язуючим білком. У окремому аспекті, захворювання або розлад є вибраним з групи, яка охоплює множинну мієлому (MM), хронічного лімфолейкозу (CLL), ізольованої плазмоцитоми (кісткової, екстрамедулярної) та макроглобулінемії Вальденстрема. У одному аспекті заявленого винаходу, захворювання є множинною мієломою, множинною мієломою уповільненого розвитку (SMM) або ізольованою плазмоцитомою (кістковою, екстрамедулярною). У одному аспекті заявленого винаходу, захворювання є множинною мієломою. У одному аспекті заявленого винаходу, захворювання є системним червоним вовчаком (SLE) У одному аспекті заявленого винаходу, захворювання є хворобою Верльгофа (ITP). Також передбачено застосування антиген-зв'язуючого білка, як описано вище, у виробництві медичного препарату для лікування вищезазначених захворювань та розладів. Наприклад, у одному аспекті винаходу передбачено застосування антиген-зв'язуючого білка, як описано вище, у лікуванні або у профілактиці захворювань та розладів, чутливих до модулювання (як-то пригнічення або блокування) взаємодії між BCMA та лігандами BAFF та APRIL. У іншому аспекті винаходу передбачено застосування антиген-зв'язуючого білка, як описано вище, у лікуванні або у профілактиці опосередкованого антитілами або плазматичними клітинами захворювання або розладу, вибраного з ревматоїдного артриту, цукрового діабету першого типу, розсіяного склерозу або псоріазу. У іншому аспекті винаходу передбачено застосування антиген-зв'язуючого білка, як описано вище, у лікуванні або у профілактиці опосередкованого антитілами або плазматичними клітинами захворювання або розладу, вибраного з множинної мієломи (MM), хронічного лімфолейкозу (CLL), моноклональної гамопатії неясного генезису (MGUS), множинної мієломи уповільненого розвитку (SMM), ізольованої плазмоцитоми (кісткової, екстрамедулярної), макроглобулінемії Вальденстрема, первинного амілоїдозу (AL), синдрому Франкліна, системного червоного вовчака (SLE), синдрому Кроу-Фукаса / остеосклеротичної мієломи, кріоглобулінемії I та II типу, хвороби накопичування легких ланцюгів (LCDD), синдрому Гудпасчера, хвороби Верльгофа (ITP), гострого гломерулонефриту, розладів пухирчатки та пемфігоїду та придбаного бульозного епідермолізу; лімфоми Ходжкіна (HL) з експресією BCMA або будь-яких захворювань, під час яких у пацієнтів розвиваються нейтралізуючі антитіла до рекомбінантного білка замісної терапії, де вказаний спосіб, зокрема, полягає у введенні вказаному пацієнту терапевтично ефективної кількості антиген-зв'язуючого білка, як описано вище. У одному аспекті, винаходом передбачена фармацевтична композиція, яка містить антиген зв'язуючий білок заявленого винаходу або його функціональний фрагмент та фармацевтично прийнятний носій для лікування або профілактики ревматоїдного артриту, цукрового діабету 13 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 першого типу, розсіяного склерозу або псоріазу або опосередкованого антитілами або плазматичними клітинами захворювання або розладу, вибраного з множинної мієломи (MM), хронічного лімфолейкозу (CLL), моноклональної гамопатії неясного генезису (MGUS), множинної мієломи уповільненого розвитку (SMM), ізольованої плазмоцитоми (кісткової, екстрамедулярної), макроглобулінемії Вальденстрема, первинного амілоїдозу (AL), синдрому Франкліна, системного червоного вовчака (SLE), синдрому Кроу-Фукаса / остеосклеротичної мієломи, кріоглобулінемії I та II типу, хвороби накопичування легких ланцюгів (LCDD), синдрому Гудпасчера, хвороби Верльгофа (ITP), гострого гломерулонефриту, розладів пухирчатки та пемфігоїду та придбаного бульозного епідермолізу; лімфоми Ходжкіна (HL) з експресією BCMA або будь-яких захворювань, під час яких у пацієнтів розвиваються нейтралізуючі антитіла до рекомбінантного білка замісної терапії, де вказаний спосіб, зокрема, полягає у введенні вказаному пацієнту терапевтично ефективної кількості антиген-зв'язуючого білка, як описано вище. У іншому втіленні заявленого винаходу передбачено спосіб лікування пацієнта-людини, ураженого ревматоїдним артритом, цукровим діабетом першого типу, розсіяним склерозом або псоріазом або опосередкованим антитілами або плазматичними клітинами розладом або захворюванням, який, зокрема, полягає у введенні терапевтично ефективної кількості антигензв'язуючого білка відповідно за винаходом, як описано вище. Наприклад, передбачено вибраний з іншого аспекту заявленого винаходу спосіб лікування пацієнта-людини, ураженого опосередкованим антитілами або плазматичними клітинами захворюванням або розладом, де передбачено антиген - зв'язуючий білок відповідно за винаходом, як описано тут, для застосування у лікуванні опосередкованого антитілами або плазматичними клітинами захворювання або розладу, вибраного з множинної мієломи (MM), хронічного лімфолейкозу (CLL), множинної мієломи з уповільненим типом розвитку, моноклональної гамопатії неясного генезису (MGUS), ізольованої плазмоцитоми (кісткової, екстрамедулярної), макроглобулінемії Вальденстрема, первинного амілоїдозу (AL), синдрому Франкліна, системного червоного вовчака (SLE), синдрому Кроу-Фукаса / остеосклеротичної мієломи, кріоглобулінемії I та II типу, хвороби накопичування легких ланцюгів (LCDD), синдрому Гудпасчера, хвороби Верльгофа (ITP), гострого гломерулонефриту, розладів пухирчатки та пемфігоїду та придбаного бульозного епідермолізу; або будь-якої неходжкінської лімфоми та лейкозу з експресією BCMA або будьяких захворювань, під час яких у пацієнтів розвиваються нейтралізуючі антитіла до рекомбінантного білка замісної терапії, де вказаний спосіб, зокрема, полягає у введенні фармацевтичної композиції, яка містить антиген - зв'язуючий білок відповідно за заявленим винаходом у комбінації з фармацевтично прийнятним носієм. У додатково втіленні передбачено спосіб лікування пацієнта-людини, який хворіє на множинну мієлому (MM). Як тут застосовано, терміни " рак, " " новоутворення " та " пухлина " застосовані взаємозамінне та, при застосуванні у однині або у множині, мають відношення до клітин, що зазнали злоякісної трансформації, яка робить їх патологічними для організму хазяїна. Первинні ракові клітини можна легко відрізнити від інших клітин за допомогою добре налагоджених способів, особливо за допомогою гістологічної перевірки. Визначення ракових клітин, як тут застосовано, охоплює не тільки первинні ракові клітини, але й будь-які клітини, отримані з попередника ракових клітин. Цей термін охоплює ракові клітини, що утворюють метастази та in vitro культури та клітинні лінії, отримані з ракових клітин. При посиланні на тип раку, який звичайно має проявлення у вигляді твердих пухлин, то " прийнятною для клінічного визначення " пухлиною є така, яку можна визначити на основі пухлинної маси; наприклад, шляхом таких процедур, як-то сканування за допомогою комп'ютерної томографії (КТ), магнітно-резонансної томографії (МРТ), рентгенівського аналізу, ультразвуку або шляхом пальпації при фізичному обстеженні та /або яку можна виявити по наявності експресії одного або декількох специфічних до раку антигенів у отриманому від пацієнта зразку. Пухлини можуть бути гемопоетичними (або гематологічними або пов'язаними з кров'ю) раковими пухлинами, наприклад, вони можуть бути отримані з клітин крові або з імунних клітин, які можуть бути позначені, як " рідкі пухлини." Специфічні приклади клінічних станів на основі гематологічних пухлин охоплюють лейкози, якто хронічний мієлоїдний лейкоз, гострий мієлоїдний лейкоз, хронічний лимфоцитарний лейкоз та гострий лімфобластний лейкоз; злоякісні новоутворення плазматичних клітин, як-то множинна мієлома, MGUS та макроглобулінемія Вальденстрема; лімфоми, як-то лімфома Ходжкіна чи неходжкінська лімфома тощо. Захворювання на рак може бути будь-яким онкологічним захворюванням, у якому має місце аномальна кількість бластних клітин або проліферація небажаних клітин або яке діагностують, як гематологічний рак, в тому числі як лімфоїдні, так і мієлоїдні злоякісні новоутворення. 14 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Мієлоїдні злоякісні новоутворення охоплюють, але без обмеження, гострий мієлоїдний (або мієлоцитарний або мієлогенний або мієлобластний) лейкоз (недиференційований або диференційований), гострий промієлоїдний (або промієлоцитарний або промієлогенний або промієлобластний) лейкоз, гострий мієломоноцитарний (або мієломонобластний) лейкоз, гострий моноцитарний (або монобластний) лейкоз, еритролейкоз та мегакаріоцитарний (або мегакаріобластний) лейкоз. Всі ці лейкози можуть бути позначені, як гострий мієлоїдний (або мієлоцитарний або мієлогенний) лейкоз (AML). Злоякісні мієлоїдні новоутворення також охоплюють мієлопроліферативні розлади (MPD), які охоплюють, але без обмеження, хронічний мієлогенний (або мієлоїдний) лейкоз (CML), хронічний мієломоноцитарний лейкоз (CMML), ідіопатичну тромбоцитемію (або тромбоцитоз) та справжню поліцитемію (PCV). Злоякісні мієлоїдні новоутворення також охоплюють мієлодисплазію (або мієлодиспластичний синдром (MDS)), які також можуть бути позначені, як рефрактерна анемія (RA), рефрактерна анемія з надлишком бластних клітин (RAEB) та рефрактерна анемія з надлишком бластних клітин на стадії трансформації (RAEBT), а також мієлофіброз (MFS) з або без ангіогенної мієлоїдної метаплазії. Гематопоетичні онкологічні захворювання також охоплюють лімфоїдні злоякісні новоутворення, які можуть уражати лімфатичні вузли, селезінку, кістковий мозок, периферичну кров та /або екстранодальні місця. Лімфоїдні онкологічні захворювання охоплюють В-клітинні злоякісні новоутворення, які охоплюють, але без обмеження, В-клітинні неходжкінські лімфоми (B-NHL). B-NHL можуть бути повільно зростаючими (або низького ступеня злоякісності), середнього ступеня злоякісності (або агресивними) або високого ступеня злоякісності (дуже агресивними). B - клітинні лімфоми охоплюють фолікулярну лімфому (FL); дрібноклітинну лімфоцитарну лімфому (SLL); лімфому клітин маргінальної зони (MZL) в тому числі нодальну MZL, екстранодальну MZL, MZL клітин селезінки та лімфоплазмоцитарну лімфому з циркулюючими ворсинчастими лімфоцитами; лімфоплазмоцитарну лімфому (LPL); лімфому, пов'язану зі слизовою оболонкою лімфоїдної тканини (MALT або лімфому екстранодальної маргінальної зони). B-NHL середнього ступеня злоякісності охоплюють лімфому клітин мантійної зони (MCL) з або без лейкозного патологічного процесу, дифузну великоклітинну Вклітинну лімфому (DLBCL), фолікулярну великоклітинну (3 або 3B ступеня) лімфому та первинну медастинальну лімфому (PML). B-NHL високого ступеня злоякісності охоплюють лімфому Беркіта (BL), лімфоми, подібні до лімфоми Беркіта, дрібноклітинну лімфому з нерозсіченими ядрами (SNCCL) та лімфобластну лімфому. Інші B-NHL охоплюють імунобластну лімфому (або імуноцитому), лімфому порожнин тіла, лімфоми, пов'язані з ВІЛ (або пов'язані зі СНІДом) та пост-трансплантаційні гіперпроліферативні розлади (PTLD) або лімфоми. В-клітинні злоякісні новоутворення також охоплюють, але без обмеження, хронічний лімфоцитарний лейкоз (CLL), пролімфоцитарний лейкоз (PLL), макроглобулінемію Вальденстрема (WM), волосатоклітинний лейкоз (HCL), лейкоз великих гранулярних лімфоцитів (LGL), гострий лімфоїдний (або лімфоцитарний або лімфобластний) лейкоз та хворобу Кастлемена. NHL також можуть охоплювати T- клітинні неходжкінські лімфоми (T-NHL), які охоплюють, але без обмеження, T- клітинні неходжкінські лімфоми без додаткових зазначень (NOS), вузлові Tклітинні лімфоми (PTCL), анапластичну великоклітинну лімфому (ALCL), ангіоімунобластний лімфоїдний розлад (AILD), NK/Т-клітинну лимфому, гамма / дельта лімфому, шкірну T-клітинну лімфому, фунгоїдний мукоз та синдром Сезарі. Гематопоетичні онкологічні захворювання також охоплюють лімфому (або хворобу) Ходжкіна, в тому числі класичну лімфому Ходжкіна, лімфому Ходжкіна з нодулярносклеротичними зміненнями, лімфому Ходжкіна змішаного клітинного вмісту, лімфоцитарнопредомінантну (LP) лімфому Ходжкіна, нодулярну лімфоцитарно-предомінантну (LP) лімфому Ходжкіна та лімфому Ходжкіна зі зменшеною кількістю лімфоцитів. Гематопоетичні онкологічні захворювання також охоплюють хвороби або онкологічні захворювання плазматичних клітин, як-то множинну мієлому (MM), в тому числі ММ з уповільненим типом розвитку, моноклональну гамопатію неясного або невідомого генезису (MGUS), ізольовану плазмоцитому (кісткову, екстрамедулярну), лімфоплазматичну лімфому (LPL), макроглобулінемію Вальденстрема, плазматичний клітинний лейкоз та первинний амілоїдоз (AL). Гематопоетичні онкологічні захворювання також можуть охоплювати інші онкологічні захворювання додаткових гематопоетичних клітин, в тому числі поліморфонуклеарних лейкоцитів (або нейтрофілів), базофілів, еозинофілів, дендритнихі клітин, тромбоцитів, еритроцитів та природних кілерів. Тканини, які містять гематопоетичні клітини, позначені тут, як " гематопоетичні клітинні тканини " охоплюють кістковий мозок; периферичну кров; тимус та периферичні лімфоїдні тканини, як-то наприклад, тканини селезінки, лімфатичних вузлів, лімфоїдні тканини, пов'язані з слизовою оболонкою (наприклад, з кишечником), тканини мигдалин, бляшок Пейера та апендициту, а 15 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 також лімфоїдні тканини, пов'язані з іншими слизовими оболонками, наприклад, бронхіальні слизові оболонки. Термін " антиген - зв'язуючий білок ", як тут застосовано, має відношення до антитіл, фрагментів антитіл та інших білкових конструкцій, які здатні зв'язувати та нейтралізувати BCMA людини. Терміни Fv, Fc, Fd, Fab або F(ab)2 застосовані тут відповідно до їх стандартних значень (див., наприклад, Harlow et al., Antibodies A Laboratory Manual, Cold Spring Harbor Laboratory, (1988)). Термін "антитіло" застосовано тут у широкому сенсі та певним чином охоплює моноклональні антитіла (в тому числі повнорозмірні моноклональні антитіла), поліклональні антитіла, мультиспецифічні антитіла (наприклад, біспецифічні антитіла). Термін "моноклональне антитіло", як тут застосовано, має відношення до антитіла, отриманого з популяції істотно гомогенних антитіл, тобто окремі антитіла, що складають популяцію є ідентичними за виключенням можливих природних мутацій, які можуть бути присутніми у незначній кількості. Моноклональні антитіла є спрямованими з високим рівнем специфічності проти одного антигенного сайту зв'язування. Крім того, на відміну від препаратів поліклональних антитіл, що звичайно охоплюють різні антитіла, спрямовані проти різних детермінантів (епітопів), кожне моноклональне антитіло є спрямованим проти однієї детермінанти антигену. "Химерне антитіло" являє собою тип штучно побудованого антитіла, у якому частка важкого та / або легкого ланцюга є ідентичною або гомологічною відповідній послідовності антитіла, отриманої з певного донорного класу або підкласу антитіл, тоді як позостала частина ланцюга (ланцюгів) є ідентичною ідентичною або гомологічною відповідній послідовності антитіла, отриманого з інших видів або яка належать антитілу з іншого класу або підкласу, а також до фрагментів таких антитіл, якщо вони демонструють бажану біологічну активність (US Patent NO.4, 816,567 та Morrison et al. Proc. Natl. Acad. Sci. USA 81:6851-6855) (1984)). "Гуманізоване антитіло" являє собою тип штучно побудованого антитіла, що має CDR (ділянки, що визначають компліментарність), отримані з донорного імуноглобуліну нелюдського походження та позосталі імуноглобулінові частини молекули, отримані від одного (або декількох) імуноглобуліну (імуноглобулінів) людини. На додачу до цього, залишки підтримки каркасу можуть бути змінені для збереження зв'язувальної спорідненості (див., наприклад, Queen et al., Proc. Natl Acad Sci USA, 86:10029-10032 (1989), Hodgson et al., Bio/Technology, 9:421 (1991)). Прийнятним акцепторним антитілом людини може бути антитіло, вибране з загальновідомої бази даних, наприклад, з баз даних KABAT®, Los Alamos та Swiss Protein шляхом тотожності до нуклеотидної та амінокислотної послідовностей донорного антитіла. Антитіло людини, яке відрізняється тотожністю до каркасних ділянок донорного антитіла (на амінокислотній основі) може бути прийнятним варіантом для надання сталої ділянки важкого ланцюга та/або змінної каркасної ділянки важкого ланцюга для вставки донорних CDR. Прийнятне акцепторне антитіло здатне бути джерелом сталих ділянок або змінних каркасних ділянок легкого ланцюга, які також можуть бути вибрані подібним чином. Слід зазначити, що важкий та легкий ланцюги акцепторного антитіла не обов'язково повинні походити від однакових акцепторних антитіл. Попередні дослідники описали декілька шляхів отримання таких гуманізованих антитіл - див., наприклад, EP-A-0239400 та EP-A-054951. Для нуклеїнових кислот, термін "істотно ідентичні" означає, що дві нуклеїнові кислоти або їх зазначені послідовності при їх оптимальному вирівнюванні та порівнянні є ідентичними, з відповідними нуклеотидними вставками або делеціями, з тотожністю у принаймні біля 80 % нуклеотидів, принаймні біля 90 % - 95 % нуклеотидів або принаймні біля 98 % - 99.5 % нуклеотидів. Альтернативним чином, істотна тотожність має місце. коли сегменти здатні до гібридизації з комплементарним ланцюгом у відповідних селективних умовах. "Тотожність" для полінуклеотидів та поліпептидів в залежності від обставин може бути порівнянням, обчисленим з застосуванням алгоритму, наведеного у пп. (1) та (2) нижче: (1) тотожність для полінуклеотидів обчислюють шляхом множення загальної кількості нуклеотидів у вибраній послідовності на ціле число, яке визначає відсоток тотожності, поділеній на 100 з наступним відніманням цього продукту від зазначеного загального числа нуклеотидів у зазначеній послідовності; або у вигляді формули: nn < xn - (xn·y), де nn є кількістю нуклеотидних змінень, xn є загальною кількістю нуклеотидів у вибраній послідовності, y є 0.95 для 95 %, 0.97 для 97 % або 1.00 для 100 % та · є знаком операції множення та де будь-які нецілі продукти xn та y округлюють до найближчого цілого числа перед відніманням його від xn. Змінення полінуклеотидної послідовності, що кодує поліпептид може 16 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 створити нонсенс-, місенс- мутації або мутації зі зсувом рамки цієї кодуючої послідовності та таким чином змінює поліпептид, який кодується полінуклеотидом після таких змінень. (2) тотожність для поліпептидів обчислюють шляхом множення загальної кількості амінокислот, яка визначає відсоток тотожності, поділеній на 100 з наступним відніманням цього продукту від зазначеної загальної кількості амінокислот; або у вигляді формули: na < xa - (xa·y), де na є кількістю амінокислотних змінень, xa є загальною кількістю амінокислот у послідовності, y є 0.95 для 95 %, 0.97 для 97 % або 1.00 для 100 % та та · є знаком операції множення та де будь-які нецілі продукти xа та y округлюють до найближчого цілого числа перед відніманням його від xа. Для нуклеотиду та амінокислотної послідовності, термін "тотожний" означає ступінь тотожності між двома нуклеїновими кислотами або амінокислотними послідовностями при їх оптимальному вирівнюванні та порівнянні, з відповідними нуклеотидними вставками або делеціями. "Виділений" означає змінений "рукою людини" від свого природного стану та має відношення до зміненого та / або вилученого зі свого природного середовища. Наприклад, полінуклеотид або поліпептид, який є природно присутнім у живому організмі не є " виділеним, " але такий саме полінуклеотид або поліпептид, відокремлений від існуючих разом з ним матеріалів свого природного стану є " виділеним ". Цей термін охоплює, але без обмеження, випадки, коли такий полінуклеотид або поліпептид є введеним назад у клітину, навіть якщо клітина належить до того ж саме виду чи типу, як та, з якої було вилучено цей полінуклеотид або поліпептид. У цій заявці та у супровідний Формулі Винаходу, термін "що містить" також охоплює терміни "що складається" та "складається", тобто ці слова призначені для передачі можливості включення інших елементів або цілих чисел без їх особливого переліку там де це дозволено контекстом. Термін "специфічно зв'язує", як застосовано тут по відношенню до антиген - зв'язуючих білків винаходу, означає, що антиген - зв'язуючий білок зв'язує BCMA людини (hBCMA) без або з незначними зв'язувальними властивостями до інших білків людини. Проте, цей термін не виключає того факту, що антиген - зв'язуючі білки винаходу також можуть перехресно реагувати з іншими формами BCMA, наприклад, з BCMA приматів. Наприклад, у одному втіленні, антиген зв'язуючий білок не зв'язується з TACI або BAFF-R. Термін "пригнічує", як застосовано тут по відношенню до антиген - зв'язуючих білків винаходу, означає, що біологічна активність BCMA є зменшеною у наявності антиген зв'язуючих білків заявленого винаходу у порівнянні з активністю BCMA у відсутність таких антиген - зв'язуючих білків. Пригнічення може бути пов'язано, але без обмеження, з одним або декількома блокуваннями лігандного зв'язування, з запобіганням лігандного активування рецептора, та / або зі зворотною регуляцією BCMA. Також пригнічення може мати відношення до зв'язування антиген - зв'язуючого білка з BCMA та до викликання клітинного апоптозу або ADCC. Антитіла винаходу можуть нейтралізовувати активність BCMA-лігандів BAFF та/або APRIL, яка полягає у їх зв'язуванні з BCMA. Рівні нейтралізації можуть бути виміряні кількома способами, наприклад, шляхом застосування наведених у Прикладах нижче аналізів, наприклад, шляхом застосування аналізу сигналування NFkB у клітинах H929 (Приклад 4.4). BCMA-ліганди BAFF та APRIL здатні викликати сигналування NFkB та події у 5'-3'- напрямку після зв'язування з BCMA. Нейтралізацію BCMA у цьому аналізі вимірюють шляхом оцінки здатності анти-BCMA моноклональних антитіл пригнічувати опосередковане лігандами BAFF або APRIL індукування NFkB. Якщо антитіло або його антиген - зв'язуючий фрагмент є здатними до нейтралізації, тоді це буде показником пригнічення взаємодії між BCMA та людським лігандами BAFF або APRIL. Антитіла, які, як вважається, мають нейтралізуючу активність проти BCMA людини можуть мати IC50 (концентрацію напівмаксимального пригнічення), яка буде меншою, ніж 30 мкг/мл або меншою, ніж 20 мкг/мл або меншою, ніж 10 мкг/мл або меншою, ніж 5 мкг/мл або меншою, ніж 1 мкг/мл або меншою, ніж 0.1 мкг/мл у аналізі стимулювання H929 (Приклад 4.4). "CDR" визначені тут, як ділянки амінокислотних послідовностей антитіл, що визначають компліментарність, які є гіперваріабельними доменами важкого та легкого ланцюгів імуноглобулінів. Існують три CDR (або CDR - ділянки) важкого ланцюга та три CDR (або CDR ділянки) легкого ланцюга змінної частини імуноглобуліну. Отже, " CDR ", як тут застосовано, може має відношення до всіх трьох важколанцюгових CDR або до всіх трьох легколанцюгових CDR (або, при необхідності, до всіх важколанцюгових та легколанцюгових CDR). 17 UA 112434 C2 5 10 15 20 Ділянки CDR надають більшість контактних залишків для зв'язування антитіла з антигеном або з епітопом. Інтересуючи у контексті заявленого винаходу CDR отримують зі змінних послідовностей важкого та легкого ланцюгів донорного антитіла та охоплюють аналоги природних CDR, які мають або зберігають таку саме антиген- зв'язувальну специфічність та/або нейтралізуючу здатність, як і донорне антитіло, від якого воно походить. CDR - послідовності антитіл можуть бути визначені за допомогою системи нумерації Kabat (Kabat et al; (Sequences of proteins of Immunological Interest NIH, 1987). Альтернативним чином їх також можна визначити з застосуванням системи нумерації Chothia (Al-Lazikani et al., (1997) JMB 273,927-948) або контактного способу визначення (MacCallum R.M. та Martin A.C.R. та Thornton J.M, (1996), Journal of Molecular Biology, 262 (5), 732-745) або будь-якого іншого прийнятного способу нумерації залишків антитіла та визначення CDR, відомого досвідченим фахівцям у цій галузі. Інші доступні досвідченим фахівцям системи нумерації послідовностей CDR охоплюють способи " AbM " (University of Bath) та " contact " (University College London). Для отримання " мінімальної зв'язувальної одиниці " мінімальна ділянка перекриття може бути визначена з застосуванням принаймні двох з зазначених вище способів (Kabat, Chothia, AbM та Сontact). Ця мінімальна зв'язувальна одиниця може бути субчастиною CDR. У таблиці нижче наведено одне з визначень з застосуванням кожної системи нумерації для кожної ділянки CDR або одиниці зв'язування. Для нумерування амінокислотної послідовності змінного домену у Таблиці X застосована схема нумерування Kabat. Слід зазначити, що деякі визначення CDR можуть відрізнятися у залежності від окремої застосованої публікації. Таблиця A CDR (Kabat) 40 45 31-35/35A/35B 26-32/33/34 26-35/35A/35B 30-35/35A/35B 50-65 52-56 50-58 47-58 H3 L1 L2 L3 35 CDR (Сontact) H2 30 CDR (AbM) H1 25 CDR (Chothia) 95-102 24-34 50-56 89-97 95-102 24-34 50-56 89-97 95-102 24-34 50-56 89-97 93-101 30-36 46-55 89-96 Мінімальна зв'язувальна одиниця 31-32 52-56 95-101 30-34 50-55 89-96 Амінокислотні залишки у послідовностях антитіл у даному описі пронумеровані у відповідності зі схемою Kabat. Так само, терміни "CDR", "CDRL1", "CDRL2", "CDRL3", "CDRH1", "CDRH2", "CDRH3" наведені у відповідності з системою нумерації Kabat, як зазначено у Kabat et al; Sequences of proteins of Immunological Interest NIH, 1987. Терміни "варіант" мають відношення до принаймні одного, двох або трьох амінокислотних змінень у послідовності. Ці амінокислотні змінення можуть бути делеціями, заміщеннями або додаваннями, але переважно вони є заміщеннями. У одному такому втіленні заміщення є консервативними. У альтернативному втіленні, варіантна послідовність містить принаймні одне заміщення разом зі збереженням канонічного антиген-зв'язуючого білка. Ділянки, що визначають компліментарність (CDR) L1, L2, L3, H 1 та H2, як правило, структурно демонструють одну з обмеженого числа конформацій головного ланцюга. Специфічний канонічний структурний клас CDR, який відрізняється довжиною CDR та пакуванням петель, визначають по залишкам, розташованим у ключових положеннях CDR та каркасних ділянок (залишки структурного визначення або SDR). Мартін та Торнтор (Martin and Thornton; 1996; J Mol Biol 263:800-815) створили автоматичний спосіб визначення "ключових залишків" канонічних матриць. Для визначення канонічних класів наборів CDR та канонічних матриць застосували кластерний аналіз, після чого їх визначили шляхом аналізу прихованих гідрофобних елементів, залишків з водневим зв'язком та, наприклад, консервативних гліцинів. CDR - послідовності антитіл можуть бути віднесені до канонічних класів шляхом порівняння послідовностей зі зразками ключових залишків та обчислення кожного зразка з застосуванням матриць тотожності або подібності. Застосовані тут терміни "VH" та "VL" мають відношення, відповідно, до змінного домену важкого ланцюга та змінного домену легкого ланцюга антитіла. 18 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Як тут застосовано, термін "домен" являє собою згорнуту білкову структуру, яка має третинну структуру незалежно від залишку білка. Як правило, домени є відповідальними за окремі функціональні властивості білків та у багатьох випадках можуть бути додані, вилучені або перенесені до інших білків без втрати функції позосталого білка та/або домену. "Одиничний змінний домен антитіла" є згорнутим поліпептидним доменом, що містить характерні послідовності змінних доменів антитіла. Отже, він охоплює повні змінні домени антитіл та модифіковані змінні домени, наприклад, у яких одну або декілька петель замінено послідовностями, які не є характерними для змінних доменів антитіл або змінні домени антитіл, які є усіченими або містять N- або C- кінцеві розширення, а також згорнуті фрагменти змінних доменів, що зберігають принаймні зв'язувальну активність та специфічність повнорозмірного домену. Фраза "одиничний змінний домен імуноглобуліну" має відношення до змінного домену антитіла (VH, VHH, VL), який специфічно зв'язує антиген або епітоп незалежно від іншої змінної ділянки або домену. Одиничний змінний домен імуноглобуліну може бути присутнім у вигляді, наприклад, гомо- або гетеромультимеру з іншими, відмінними від нього змінними ділянками або змінними доменами, де інші ділянки або домени не потрібні для зв'язування антигену одиничним змінним доменом імуноглобуліну (тобто де одиничний змінний домен імуноглобуліну зв'язує антиген незалежно від додаткових змінних доменів). "Доменне антитіло" або "dAb" є також тим саме, що й "одиничний змінний домен імуноглобуліну", який є здатним до зв'язування антигену згідно з застосованим тут терміном. Одиничний змінний домен імуноглобуліну може бути змінним доменом антитіла людини, але також він охоплює одиничні змінні домени антитіл інших видів, як-то гризунів (наприклад, як зазначено у WO 00/29004), акули-няньки та VHH dAb родини верблюдових. VHH верблюдових є поліпептидами одиничного змінного домену імуноглобуліну, які отримують з таких видів родини верблюдових, як-то верблюд, лама, альпака, дромадер та гуанако, що продукують важколанцюгові антитіла, природно позбавлені легких ланцюгів. Такі VHH домени можуть бути гуманізовані згідно з відомими у цей галузі стандартними способами та ці домени все ж, згідно заявленому винаходу вважаються"доменними антитілами". Як тут застосовано, "VH-домени" охоплюють VHH-домени верблюдових. Іншим типом одиничного змінного домену імуноглобуліну, який було знайдено у хрящових риб, в тому числі у акулі-няньці, є NARV. Ці домени також відомі, як "нові антигенні рецепторні змінні ділянки", звичайно скорочено позначені, як V(NAR) або NARV. Більш детальний огляд див. у Mol. Immunol. 44, 656-665 (2006) та US20050043519A. Термін "домен зв'язування епітопу" має відношення до домену, який специфічно зв'язує антиген або епітоп незалежно від іншої V - ділянки або домену. Доменом зв'язування епітопу може бути доменне антитіло (dAb), наприклад, доменне антитіло людини, верблюдових або одиничний змінний домен імуноглобуліну акули або він може бути доменом, який є похідною каркасної структури, вибраної з групи, яка охоплює CTLA-4 (Evibody); ліпокаліни; молекулипохідні білка А, як-то Z-домен білка (Affibody, SpA), A-домен (Avimer/Maxibody); білки теплового шоку, як-то GroEI та GroES; 29eroxidise29g (транс-тіло); штучно побудовані білки з анкіриновими повторами (DARPins); пептидний аптамер; лектиновий домен C-типу (тетранектин); γ-кристалін та убіквітин людини (афіліни); домени PDZ; домени Куніц-типу інгібіторів протеаз людини (токсин скорпіону) та фібронектин (аднектин); які були піддані дії білкової інженерії для отримання зв'язування з іншим лігандом, ніж природний ліганд. TLA-4 (цитотоксичний, пов'язаний з T - лімфоцитами антиген 4) є рецептором родини CD28, що експресується у більшості T- клітин CD4+. Його позаклітинний домен має Ig-складку, подібну до змінного домену. Петлі, відповідні ділянкам CDR антитіл можуть бути заміщені гетерологічною послідовністю для надання інших зв'язувальних властивостей. Молекули CTLA4, сконструйовані для отримання інших зв'язувальних особливостей також відомі, як Evibodies™. Додаткові деталі див. у Journal of Immunological Methods 248 (1-2), 31-45 (2001). Ліпокаліни є родиною позаклітинних білків, які транспортують маленькі гідрофобні молекули, як-то стероїди, біліни, ретиноїди та ліпіди. Вони мають вторинну структуру у вигляді жорсткого складчастого β-шару з численними петлями на відкритому кінці конічної структури, яка може бути створена для зв'язування з різними цільовими антигенами. Антикаліни походять від ліпокалінів та мають розмір у межах 160-180 амінокислот. Додаткові деталі див. у Biochim Biophys Acta 1482: 337-350 (2000), US7250297B1 та US20070224633 Aнтитіло Аffibody® є каркасною структурою, отриманою з білка А Staphylococcus aureus, яка може бути побудована для зв'язування з антигеном. Домен складається з трьохспирального пучка, що містить приблизно 58 амінокислот. Бібліотеки можуть бути отримані шляхом рандомізації поверхневих залишків. Додаткові деталі див. у Protein Eng. Des. Sel. 17, 455-462 (2004) та EP1641818A1 19 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Авімери є мультидоменними білками, отриманими з родини з A- доменною каркасною структурою. Нативні домени розміром приблизно у 35 амінокислот приймають визначену дисульфідно зв'язану структуру. Різноманітність отримують шляхом перемішування природних різновидів родини A- доменів. Додаткові деталі див. у Nature Biotechnology 23(12), 1556-1561 (2005) та Expert Opinion on Investigational Drugs 16(6), 909-917 (June 2007) Трансферин є мономерним сироватковим транспортним глікобілком. Трансферини можуть бути побудовані для зв'язування з різними цільовими антигенами за допомогою вставки пептидних послідовностей у прийнятну поверхневу петельну ділянку. Приклади сконструйованих трансферинових каркасних структур охоплюють транс-тіла. Додаткові деталі див. у J. Biol. Chem 274, 24066-24073 (1999). Сконструйовані білки з анкіриновими повторами (DARPins), отриманими з родини білків анкірину, які опосередковують прикріплення інтегральних мембранних білків до цитоскелету. Одиничний анкіриновий повтор є характерною послідовністю у 33 залишки, яка складається з двох α-спіралей та β-вигину. Їх можна пристосувати для зв'язування різних цільових антигенів шляхом випадкового розподілення залишків у першій α-спіралі та у β-вигині кожного повтору. Їх поверхня зв'язування може бути збільшена шляхом підвищення кількості модулів (спосіб дозрівання спорідненості). Додаткові деталі див. у J. Mol. Biol. 332, 489-503 (2003), PNAS 100(4), 1700-1705 (2003) та J. Mol. Biol. 369, 1015-1028 (2007) та US20040132028A1. Фібронектин є каркасною структурою, яка також може бути побудована для зв'язування з антигеном. Аднектини складаються з основи, яка містить природну амінокислотну послідовність десятого домену з 15 одиниць людського фібронектину типу III (FN3), що повторюються. Три петлі на одному кінці β-сендвічної структури можуть бути побудовані з метою надати можливість аднектину специфічно впізнавати бажану терапевтичну мішень. Додаткові деталі див. у Protein Eng. Des. Sel. 18, 435-444 (2005), US20080139791, WO2005056764 та US6818418B1. Пептидні аптамери є молекулами комбінаторного впізнавання, що складаються зі сталого каркасного білка, звичайно тіоредоксину (TrxA), який містить закріплену змінну пептидну петлю, вставлену у активний сайт. Додаткові деталі див. у Expert Opin. Biol. Ther. 5, 783-797 (2005). Мікротіла є отриманими з природних мікробілків довжиною у 25-50 амінокислот, які містять 3-4 цистеїнових містка. Приклади мікробілків охоплюють KalataBI, конотоксин та нотинси. Мікробілки мають петлю, яка може бути перебудована зі включенням до 25 амінокислот без порушення загального згортання мікробілка. Додаткові деталі щодо штучно створених доменів нотинсів, див. у WO2008098796. Інші домени зв'язування епітопу охоплюють білки, які застосовують у якості каркасних структур для отримання зв'язувальних властивостей до інших цільових антигенів. Ці білки охоплюють γ-кристалін та убіквітин людини (афіліни); домени PDZ Ras-зв'язуючого білка AF-6; домени Куніц-типу інгібіторів протеаз людини, токсини скорпіону (харибдотоксин) та домен лектину типу C (тетранектини). Див. Handbook of Therapeutic Antibodies (2007, edited by Stefan Dubel), Chapter 7-Non-Antibody Scaffolds and Protein Science 15: 14-27 (2006). Домени зв'язування епітопу заявленого винаходу можна отримати з будь-яких цих альтернативних білкових доменів. Як тут застосовано, термін " сайт зв'язування антигену " являє собою ділянку білка, яка є здатною до специфічного зв'язування з антигеном. Це може бути одиничний домен, наприклад домен зв'язування епітопу або це можуть бути спарені домени VH/VL, які можуть бути знайдені у стандартному антитілі. У деяких втіленнях винаходу сайти зв'язування антигенів можуть бути передбачені у складі одноланцюгових доменів Fv (ScFv). Застосовані тут терміни " mAbdAb " та " dAbmAb " мають відношення до антиген - зв'язуючих білків заявленого винаходу. Ці два терміна можуть бути застосовані взаємозамінне та, як тут застосовано, мають однакове значення. Термін "антиген - зв'язуючий білок", як тут застосовано, має відношення до антитіл, фрагментів антитіл, наприклад, доменних антитіл (dAb), ScFv, Fab, Fab2 та інших білкових конструкцій. Антиген - зв'язуючі молекули, що можуть містити принаймні один змінний домен Ig є, наприклад, антитілами, доменними антитілами (dAbs), Fab, Fab', F(ab')2, Fv, ScFv, діатілами, mAbdAb, антитілами Аffibody®, гетерокон'югатними антитілами або біспецифічними антитілами. У одному втіленні, антиген-зв'язуючою молекулою є антитіло. У іншому втіленні, антиген зв'язуючою молекулою є dAb, тобто одиничний змінний домен імуноглобуліну, як-то VH, VHH або VL, який специфічно зв'язує антиген або епітоп незалежно від іншої V - ділянки або домену. Антиген - зв'язуючі молекули може бути здатні зв'язуватися з двома мішенями, тобто вони можуть бути білками подвійного таргетингу. Антиген - зв'язуючі молекули можуть являти собою комбінацію антитіл та антиген - зв'язуючих фрагментів, як-то, наприклад, одного або декількох доменних антитіл та/або одного або декількох одноланцюгових змінних фрагментів (ScFv), 20 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 зв'язаних з моноклональним антитілом. Також антиген - зв'язуючі молекули можуть містити домен, який не є lg –доменом, наприклад, який є похідним від каркасної структури, вибраної з групи, що охоплює CTLA-4 (Evibody); ліпокалін; молекули-похідні білка А, як-то Z-домен білка (Affibody, SpA), A-домен (Avimer/Maxibody); білки теплового шоку, як-то GroEI та GroES; 31рeroxidise31g (транс-тіло); штучно побудований білок з анкіриновими повторами (DARPin); пептидний аптамер; лектиновий домен C-типу (тетранектин); γ-кристалін та убіквітин людини (афіліни); домени PDZ; домени Куніц-типу інгібіторів протеаз людини (токсин скорпіону) та фібронектин (аднектин); які були піддані дії білкової інженерії для отримання зв'язування з OSM. Як тут застосовано, " антиген - зв'язуючий білок " буде здатним протидіяти та/або нейтралізувати OSM людини. На додачу до цього, антиген - зв'язуючий білок може пригнічувати та / або блокувати активність OSM шляхом зв'язування з OSM та запобігання зв'язування та/або активування рецептора gp130 природним лігандом. Термін "ефекторна функція", як тут застосовано, має відношення до однієї або до кількох відповідей, опосередкованих залежною від антитіл клітинно-опосередкованою цитотоксичною активністю (ADCC), залежною від комплементу цитотоксичною активністю (CDC), Fcопосередкованим фагоцитозом та рециклінгом антитіл за допомогою рецептора FcRn. Для антитіл IgG, ефекторні функціональні активності, в тому числі ADCC та ADCP, є опосередкованими шляхом взаємодії сталої ділянки важкого ланцюга з рецепторами родини Fey, присутніми на поверхні імунних клітин. У людини ці рецептори охоплюють FcyRI (CD64), FcyRII (CD32) та FcyRIII (CD16). Взаємодія між зв'язаним з антигеном антиген - зв'язуючим білком та утворенням комплексу Fc/ Fey спричинює ряд ефектів, в тому числі цитотоксичність, активування імунних клітин, фагоцитоз та вивільнення запальних цитокінів. Вважається, що взаємодія між сталою ділянкою антиген-зв'язуючого білка та різними Fc рецепторами (FcR) опосередковує ефекторні функції антиген-зв'язуючого білка. Значні біологічні ефекти можуть бути наслідками ефекторної функціональності, зокрема антитіло залежної клітинної цитотоксичності (ADCC), фіксації комплементу (комплемент - залежної цитотоксичності або CDC) та часу напівжиття / очищення антиген-зв'язуючого білка. Звичайно здатність до опосередковування ефекторної функції потребує зв'язування антиген-зв'язуючого білка з антигеном, однак не всі антиген - зв'язуючі білки будуть опосередковувати кожну ефекторну функцію. Ефекторну функцію можна виміряти різними шляхами, в тому числі, наприклад, з застосуванням зв'язування FcγRIII з природними кілерами або з застосуванням зв'язування FcγRI з моноцитами / макрофагами для вимірювання ефекторної функції ADCC. Наприклад, ефекторну функцію ADCC антиген - зв'язуючого білка заявленого винаходу можна оцінити за допомогою аналізу природних кілерних клітин. Приклади таких аналізів можна знайти Shields et al, 2001 The Journal of Biological Chemistry, Vol. 276, p6591-6604; Chappel et al, 1993 The Journal of Biological Chemistry, Vol 268, p25124-25131; Lazar et al, 2006 PNAS, 103; 4005-4010. Приклади аналізів для визначення функції CDC описані у 1995 J Imm Meth 184:29-38. Деякі ізотопи сталих ділянок людини, зокрема ізотопи lgG4 та lgG2, фактично позбавлені функцій a) активування комплементу класичним шляхом; та b) антитіло - залежної клітинної цитотоксичності. В залежності від бажаних ефекторних властивостей можуть бути здійснені різні модифікації сталої ділянки важкого ланцюга антиген - зв'язуючих білків. Було також окремо описано, що сталі ділянки lgG1, які містять специфічні мутації зменшують зв'язування з Fc рецепторами та таким чином зменшують ADCC та CDC (Duncan et al. Nature 1988, 332; 563-564; Lund et al. J. Immunol. 1991, 147; 2657-2662; Chappel et al. PNAS 1991, 88; 9036-9040; Burton and Woof, Adv. Immunol. 1992, 51;1-84; Morgan et al., Immunology 1995, 86; 319-324; Hezareh et al., J. Virol. 2001, 75 (24); 12161-12168). У одному втіленні заявленого винаходу передбачено антиген - зв'язуючий білок, який містить сталу ділянку та такий антиген - зв'язуючий білок має зменшену ADCC та/або активування комплементу або ефекторну функціональність. У одному такому втіленні, стала ділянка важкого ланцюга може містити природно відключену сталу ділянку ізотипу lgG2 або lgG4 або сталу ділянку lgG1, що зазнала мутації. Приклади прийнятних модифікацій описані у EP0307434. Один приклад містить заміни аланінових залишків у положеннях 235 та 237 (індекс нумерації EU). Було також описано, що сталі ділянки lgG1 людини, які містять специфічні мутації або змінене глікозилування залишку Asn297 підсилюють зв'язування з Fc - рецепторами. Також було показано, що у деяких випадках ці мутації підсилюють ADCC та CDC (Lazar et al. PNAS 2006, 103; 4005-4010; Shields et al. J Biol Chem 2001, 276; 6591-6604; Nechansky et al. Mol Immunol, 2007, 44; 1815-1817). 21 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У одному втіленні заявленого винаходу ці мутації розташовані у одному або у кількох положеннях, вибраних з 239, 332 та 330 (lgG1) або у еквівалентних положеннях інших підтипів IgG. Прикладами прийнятних мутацій є мутації S239D, I332E та A330L. У одному втіленні, описаний тут антиген - зв'язуючий білок винаходу має мутації у положеннях 239 та 332, наприклад, мутації 239D та I332E. Альтернативним чином, у додатковому втіленні, його піддано мутаціям у трьох або у кількох положеннях, вибраних з 239 та 332 та 330, наприклад, мутаціям 239D та I332E та A330L. (індекс нумерації EU). У альтернативному втіленні заявленого винаходу, передбачено антиген - зв'язуючий білок, який містить сталу ділянку важкого ланцюга з таким зміненим профілем глікозилування, що антиген - зв'язуючий білок має підвищену ефекторну функцію, наприклад, коли антиген зв'язуючий білок має підвищену ADCC-функцію або підвищену CDC-функцію або коли він має підвищення обох цих ефекторних функцій. Приклади прийнятних способів отримання антиген зв'язуючих білків зі зміненим профілем глікозилування, всі з яких можуть бути застосовані до антиген-зв'язуючих білків заявленого винаходу описані у WO2003011878, WO2006014679 та EP1229125. Заявлений винахід також стосується способу отримання антиген-зв'язуючого білка відповідно за заявленим винаходом, який, зокрема, полягає у наступному: a) культивування рекомбінантних клітин-хазяїв, що містять вектор експресії, який містить виділену, як описано вище, нуклеїнову кислоту, де ген FUT8, що кодує альфа-1, 6фукозилтрансферазу знаходиться у інактивованому стані у рекомбінантній клітині-хазяїні; b) відновлення антиген - зв'язуючого білка. Подібні способи отримання антиген - зв'язуючих білків можна здійснити, наприклад, з застосуванням системи з технологією POTELLIGENT™ від BioWa, Inc. (Princeton, NJ). У цій системі, клітини CHOK1-SV, позбавлені функціональної копії гена FUT8 продукують моноклональні антитіла, які мають підвищену активність залежної від антитіл клітинноопосередкованої цитотоксичності (ADCC), яка є збільшеною відносно ADCC – активності такого ж саме моноклонального антитіла, отриманого з клітин з функціональним геном FUT8. Аспекти системи з технологією POTELLIGENT™ описані у US7214775, US6946292, WO0061739 та WO0231240, всі з яких є включеними сюди шляхом посилання. Інші відповідні системи є також зрозумілими для будь-якого пересічного фахівця у цій галузі. У одному втіленні заявленого винаходу передбачено антиген - зв'язуючий білок, який містить сталу ділянку химерного важкого ланцюга, наприклад, антиген - зв'язуючий білок, який містить сталу ділянку химерного важкого ланцюга з принаймні одним доменом CH2 антитіла lgG3 таким чином, що антиген - зв'язуючий білок має підвищені ефекторні функції, наприклад, має підвищену ADCC-функцію або підвищену CDC-функцію або має підвищення обох цих ефекторних функцій. У одному такому втіленні, антиген - зв'язуючий білок може містити один або обидва домени CH2 антитіла lgG3. Також передбачено спосіб отримання антиген - зв'язуючого білка відповідно за заявленим винаходом, який, зокрема, полягає у наступному: a) культивування рекомбінантних клітин-хазяїв, що містять вектор експресії, який містить виділену, як описано вище, нуклеїнову кислоту, де вектор експресії містить послідовність нуклеїнової кислоти, що кодує Fc - домен, який має обидва амінокислотних залишка Fc – домену антитіл lgG1 та lgG3; b) відновлення антиген - зв'язуючого білка. Подібні способи отримання антиген - зв'язуючих білків можна здійснити, наприклад, з застосуванням системи з технологією POTELLIGENT™ від BioWa, Inc. (Princeton, NJ). та Kyowa Hakko Kogyo (зараз Kyowa Hakko Kirin Co., Ltd.) Co., Ltd. з застосуванням рекомбінантних клітин-хазяїв, які містять вектор, здатний до експресії власної послідовності нуклеїнової кислоти, що кодує химерний Fc – домен з обома амінокислотними залишками, отриманими з Fc – доменів антитіл lgG1 та lgG3. Результатом експресії такого вектора є отримання антиген зв'язуючого білка, що має підвищену комплемент - залежну цитотоксичну (CDC) активність, яка є збільшеною порівняно з іншим ідентичним антиген - зв'язуючим білком, позбавленим такого химерного Fc - домену. Аспекти системи з технологією POTELLIGENT™ описані у WO2007011041 та US20070148165 всі з яких є включеними сюди шляхом посилання. У альтернативному втіленні CDC - активність може бути збільшена шляхом введення специфічних до послідовності мутацій у Fc – ділянку ланцюга IgG. Інші відповідні системи є також зрозумілими для будь-якого пересічного фахівця у цій галузі. Фахівцям буде зрозуміло, що такі модифікації можуть бути застосовані не тільки по окремості. Також їх можна застосувати разом у комбінації з метою додаткового підсилення ефекторної функції. 22 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У одному такому втіленні заявленого винаходу передбачено антиген - зв'язуючий білок, який містить сталу ділянку важкого ланцюга, що містить змінену шляхом мутації та химерну сталу ділянку важкого ланцюга, наприклад, антиген - зв'язуючий білок, який містить принаймні один домен CH2 від lgG3 та один домен CH2 від lgG1, де CH2 від lgG1 має одну або декілька мутацій у положеннях, вибраних від 239, 332 та 330 (наприклад, мутації можуть бути вибрані від S239D, I332E та A330L) таким чином, що антиген - зв'язуючий білок має підвищені ефекторні функції, наприклад, він має одну або декілька з наступних функцій, як-то підвищення ADCC або підвищення CDC, наприклад, він має підвищену ADCC та підвищену CDC. У одному втіленні, домен CH2 від lgG1 має мутації S239D та I332E. У альтернативному втіленні заявленого винаходу передбачено антиген - зв'язуючий білок, який містить сталу ділянку химерного важкого ланцюга та має змінений профіль глікозилування. У одному такому втіленні, стала ділянка важкого ланцюга містить принаймні один домен CH2 від lgG3 та один домен CH2 від lgG1 та має профіль глікозилування, змінений таким чином, що співвідношення фукози до манози дорівнює 0.8:3 або менше, наприклад, коли антиген зв'язуючий білок дефукозиловано таким чином, то він набуває підвищених ефекторних функцій у порівнянні з еквівалентним антиген - зв'язуючим білком зі сталою ділянкою важкого ланцюга імуноглобуліну, позбавленою вказаних мутацій та зміненого профілю глікозилування, наприклад, при якому він має одну або декілька з наступних функцій, як-то підвищення ADCC або підвищення CDC, наприклад, при якому він має підвищену ADCC та підвищену CDC. У альтернативному втіленні, антиген - зв'язуючий білок має принаймні один домен CH2 від lgG3 та принаймні один сталий домен важкого ланцюга від lgG 1, де обидва домени CH2 з антитіл IgG є змінені шляхом мутації у відповідності з описаними тут обмеженнями. У одному аспекті винаходу передбачено спосіб отримання антиген - зв'язуючого білка відповідно за описаним тут заявленим винаходом, який, зокрема, полягає у наступному: a) культивування рекомбінантних клітин-хазяїв, що містять вектор експресії, який містить виділену, як описано вище, нуклеїнову кислоту, де вказаний вектор експресії додатково містить Fc - послідовність нуклеїнової кислоти, яка кодує химерний Fc - домен, що має обидва амінокислотних залишка Fc – домену антитіл lgG1 та lgG3, де ген FUT8, що кодує альфа-1,6фукозилтрансферазу, знаходиться у інактивованому стані у рекомбінантній клітині-хазяїні; b) відновлення антиген - зв'язуючого білка. Подібні способи отримання антиген - зв'язуючих білків можна здійснити, наприклад, з застосуванням системи з технологією ACCRETAMAB™ від BioWa, Inc. (Princeton, NJ), яка є поєднанням систем з технологіями POTELLIGENT™ та COMPLEGENT™ для отримання антиген - зв'язуючого білка, що має підвищену ADCC- та CDC-активність, яка є збільшеною відносно іншого ідентичного моноклонального антитіла, позбавленого химерного Fc - домену та яка має фукозу на олігосахариді. У іншому втіленні заявленого винаходу передбачено антиген - зв'язуючий білок, який містить змінену мутацією та химерну сталу ділянку важкого ланцюга, де вказаний антиген зв'язуючий білок має змінений профіль глікозилування таким чином, що антиген - зв'язуючий білок має підвищену ефекторну функцію, наприклад, при якому він має одну або декілька з наступних функцій, як-то підвищення ADCC або підвищення CDC. У одному втіленні, мутації є вибраними з положень 239, 332 та 330, наприклад, мутації є вибраними з S239D та I332E та A330L. У додатковому втіленні, стала ділянка важкого ланцюга містить принаймні один домен CH2 від lgG3 та один домен CH2 від IgGl. У одному втіленні, стала ділянка важкого ланцюга має профіль глікозилування, змінений таким чином, що співвідношення фукози до манози дорівнює 0.8:3 або менше, наприклад, при якому антиген - зв'язуючий білок дефукозиловано таким чином, що він набуває підвищених ефекторних функцій у порівнянні з еквівалентним не химерним антиген - зв'язуючим білком зі сталою ділянкою важкого ланцюга імуноглобуліну, позбавленою вказаних мутацій та зміненого профілю глікозилування. Також передбачено імунокон'югат (також взаємозамінне позначений, як " кон'югати антитіла з лікарським пренпаратом, " або " ADC "), який містить, як тут описано, антиген - зв'язуючий білок відповідно за заявленим винаходом, в тому числі, але без обмеження, антитіло, кон'юговане з один або декількома цитотоксичними агентами, як-то хіміотерапевтичні агенти, лікарські препарати, агенти, що пригнічують ріст, токсини (наприклад, білкові токсини, ферментативно-активні токсини бактеріального, грибкового, рослинного або тваринного походження або їх фрагменти) або радіоактивні ізотопи (тобто радіокон'югати). Імунокон'югати також можуть бути застосовані для місцевої доставки цитотоксичних агентів, тобто лікарських препаратів, що знищують або пригнічують ріст або проліферацію клітин при лікуванні раку (Lambert, J. (2005) Curr. Opinion in Pharmacology 5:543-549; Wu et al. (2005) Nature Biotechnology 23(9): 1 137-1 146; Payne, G. (2003) i 3:207-212; Syrigos and Epenetos (1999) 23 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Anticancer Research 19:605-614; Niculescu-Duvaz and Springer (1997) Adv. Drug Deliv. Rev. 26: 151-172; U.S. Pat. No. 4,975,278). Імунокон'югати дозволяють здійснювати цільову доставку до пухлин та внутрішньоклітинне накопичення у них функціональної групи лікарського препарату, тоді як систематичне введення некон'югованих ліків з метою усунення пухлинних клітин може призвести до виникнення неприпустимого рівня токсичності для нормальних клітин (Baldwin et al., Lancet (Mar. 15, 1986) pp. 603-05; Thorpe (1985) " Antibody Carriers Of Cytotoxic Agents In Cancer Therapy: A Review, " in Monoclonal Antibodies '84: Biological And Clinical Applications (A. Pinchera et al., eds) pp. 475-506. Корисними для застосування у цих стратегіях, як було повідомлено, можуть бути як поліклональні, так і моноклональні антитіла (Rowland et al., (1986) Cancer Immunol. Immunother. 21: 183-87). Застосовані у цих способах лікарські препарати охоплюють дауноміцин, доксорубіцин, метотрексат та віндезин (Rowland et al., (1986) вище). Токсини, застосовані у складі кон'югатів з антитілами охоплюють бактеріальні токсини, як-то токсин дифтерії, рослинні токсини, як-то рицин, низькомолекулярні токсини, як-то гельданаміцин (Mandler et al (2000) J. Nat. рак Inst. 92(19): 1573-1581; Mandler et al (2000) Bioorganic & Med. Chem. Letters 10: 1025-1028; Mandler et al (2002) Bioconjugate Chem. 13:786-791), майтанзиноїди (EP 1391213; Liu et al., (1996) Proc. Natl. Acad. Sci. USA 93:8618-8623) та каліхеаміцин (Lode et al (1998) Cancer Res.58:2928; Hinman et al (1993) Cancer Res. 53:3336-3342). У одному втіленні, заявлений винахід охоплює імунокон'югати, які мають наступну загальну структуру: ABP - ((лінкер)n-Ctx)m де ABP є антиген - зв'язуючим білком лінкер є або відсутнім або є будь-яким з описаних тут лінкерів (здатним або нездатним до розщеплення) Ctx є будь-яким описаним тут цитотоксичним агентом n є 0, 1, 2 або 3 m є 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10. Приклади антитіл, з'єднаних лінкером MC з ауристатинами, як-то ММAE та ММAF зображені у наступних структурах: У окремих втіленнях, імунокон'югат містить антиген - зв'язуючий білок, який містить, але без обмеження, антитіло та хіміотерапевтичний агент або інший токсин. Також тут описані хіміотерапевтичні агенти, які є корисними для отримання імунокон'югатів. Прийнятні для застосування ферментативно-активні токсини та їх фрагменти охоплюють А – ланцюг токсину дифтерії, не здатні до зв'язування активні фрагменти токсину дифтерії, А – ланцюг екзотоксину (від Pseudomonas aeruginosa), А – ланцюг рицину, А – ланцюг абрину, А – ланцюг модесину, альфа-сарцин, білки Aleurites fordii, білки діантину, білки Phytolaca americana (PAPI, PAPII та PAP-S), інгібітор Momordica charantia, цирцин, кротин, інгібітор Sapaonaria Officinalis, гелонін, мітогелін, рестриктоцин, феноміцин, еноміцин та трикотецени. Див., наприклад, WO 93/21232 опубліковану 28. 10. 1993. Для отримання радіокон'югованих антитіл можна застосувати багато 211 212 131 131 90 186 наявних у продажу радіонуклідів, як-то At , Bi , I , In , Y та Re . Антиген - зв'язуючі білки заявленого винаходу також можуть бути кон'юговані з одним або декількома токсинами, які в тому числі, але без обмеження, охоплюють каліхеаміцин, майтанзиноїди, доластатини, ауростатини, трихотецен, CC1065 та похідні цих токсинів, що мають токсинну активність. Прийнятні цитотоксичні агенти охоплюють, але без обмеження, ауристатин, в тому числі довалін-валін -долаізолейнін-долапроїн-фенілаланін (MMAF) та монометил-ауристатін E (MMAE), а також ефірні форми ММАЕ, агент зв'язування малої борозни ДНК, агент алкілування малої борозни ДНК, енедин, лекситропсин, дуокарміцин, таксан, в тому числі паклітаксел та доцетаксел, пуроміцин, доластатин, майтанзиноїд та алкалоїд барвінку. Специфічні цитотоксичні агенти охоплюють топотекан, морфоліно-доксорубіцин, ризоксин, ціаноморфоліно-доксорубіцин, доластатин-10, ехіноміцин, комбретатстатин, каліхеміцин, майтанзин, DM-1, DM-4, нетропсин. Інші прийнятні цитотоксичні агенти охоплюють 24 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 антитубулінові агенти, як-то ауристатин, алкалоїд барвінку, подофілотоксин, таксан, похідні бакатину, криптофізин, майтанзиноїд, комбретастатин або доластатин. Антитубулінові агенти охоплюють диметилвалін - валін -долаізолеїн-долапроїн-фенілаланін-p-фенілендіамін (AFP), ММAF, ММAE, ауристатин E, вінкристин, вінбластин, віндезин, вінорельбін, VP-16, камптотецин, паклітаксел, доцетаксел, епотилон A, епотилон B, нокодазол, колхіцини, колхімід, естрамустин, цемадотин, дискодермолід, майтанзин, DM-1, DM-4 або елеутеробін. Кон'югати антитіл з лікарським препаратом були отримані шляхом кон'югації з антитілом низькомолекулярного антитубулінового агента моно-метил-ауристатину E (MMAE) або монометил-ауристатину F (MMAF). У разі кон'югації з ММAE, лінкер буде складатися з тіол-хімічно активного малеїміду, спейсеру з капоройлу, ди-пептид-валін-цитруліну та pамінобензилоксикарбонілу, фрагментуючої групи, схильної до самозаймання. У разі кон'югації з ММAF застосовують стійкий до дії протеаз малеїмідокапоройловий лінкер. Процес кон'югації веде до гетерогенності у прикріпленні лікарського препарату до антитіла та відрізняється як кількістю лікарського препарату, який зв'язується з кожною молекулою антитіла, (показником є молярне співвідношення [MR]), так і місцем прикріплення. Найбільш поширеними видами є матеріали з MR=4; менш поширені матеріали мають MR, що дорівнює 0, 2, 6 та 8. Загальне середнє значення MR при прикріпленні лікарського препарату до антитіла приблизно дорівнює 4. Точками прикріплення є цистеїни, отримані шляхом помірного відновлення внутриланцюгових дисульфидних зв'язків антитіл, яке виникає під час іммобілізації цих антитіл на афінній смолі з G - білком (тим самим дозволяючи застосування великих надлишків реагентів без проміжних очисток), тоді як іммобілізований великий надлишок TCEP буде повністю відновлювати внутриланцюгові дисульфидні зв'язки, але не має жодного впливуна зв'язування антитіла зі смолою. Кількість тіолів на отримане шляхом цієї процедури антитіло залежить від джерела та ізотипу антитіл. Наприклад, IgGI людини (та химерні антитіла, отримані від мишачих антитіл та антитіл людини) мають 4 здатних до відновлення дисульфідних зв'язка, отже він здатен генерувати 8 тіолів після повного відновлення, тоді як мишачі антитіла IgGI мають 5 здатних до відновлення дисульфідних зв'язків та утворюють 10 тіолів. Якщо бажаними є кон'югати антитіл з лікарським препаратом з максимальним вмістом лікарської речовини (наприклад, зі співвідношенням ліків / антитіла, що дорівнює 10: 1 для мишачих антитіл IgGI), тоді до імобілізованих антитіл можна просто додати прийнятну для забезпечення повної кон'югації кількість малеїмідного комплексу лінкера з лікарським препаратом. Проте, з повністю відновлених антитіл шляхом включення біологічно інертного агента кепування, як-то Nетилмалеімід (NEM), який займає частину доступних тіолів антитіла також можна отримати кон'югати антитіл з лікарським препаратом, які будуть мати менше співвідношення ліків до антитіла. При одночасному додаванні у великій надлишковій кількості (принаймні з перевищенням у три рази) малеїмідного комплексу лінкера з лікарським препаратом та агента кепування для повного відновлення антитіла, два малеімідних електрофіла конкурують за обмежену кількість наявних тіолів. Таким чином, вміст лікарської речовини визначають шляхом дослідження відносних швидкостей реакції тіолу з комплексом лінкера з лікарським препаратом та агентом кепування та, таким чином, його можна розглядати у межах кінетичного контролю. Відносні швидкості реакції малеїмідних комплексів лінкера з лікарським препаратом значно відрізняються між собою, отже, для отримання набору кон'югатів антитіл з лікарським препаратом з максимальним вмістом лікарської речовини молярне співвідношення комплексів лінкера з лікарським препаратом до присутнього у реакції N-етилмалеіміду необхідно визначати емпіричним чином. Молярні частки комплексів лінкера з лікарським препаратом SGD-1006 (vcMMAE) та SGD-1269 (mcMMAF) у суміші NEM з виходом кон'югатів антитіл з лікарським препаратом зі співвідношенням ліків / антитіла, що дорівнює приблизно 4: 1 для звичайних ізотопів мишачих та людських антитіл IgG підсумовані у Таблиці 2. У деяких втіленнях, імунокон'югат містить антиген - зв'язуючий білок або антитіло, кон'югований з доластатинами або пептидними аналогами та похідними доластатину, ауристатинами (U.S. Pat. Nos. 5,635,483; 5,780,588). Було показано, що доластатини та ауристатини негативно впливають на рухливість мікротрубочок, гідроліз GTP та на ядерний та клітинний поділ (Woyke et al. (2001 Antimicrob. Agents and Chemother. 45(12):3580-3584), а також мають протипухлинну (U.S. Pat. NO.5,663,149) та протигрибкову активність (Pettit et al. (1998) Antimicrob. Agents Chemother. 42:2961-2965). Лікарська функціональна група, яка містить доластатин або ауристатин (ауристатини є пентапептидними похідними доластатинів) може бути прикріплена до антитіла через N - або C – кінець пептидної функціональної групи лікарського препарату (WO 02/088172). 25 UA 112434 C2 5 10 15 20 Зразковими втіленнями з застосуванням ауристатину є приєднання до N-кінця монометилауристатинових функціональних груп лікарського препарату DE та DF, описані у " Monomethylvaline Compounds Capable of Conjugation to Ligands, " U.S. Patent No. 7,498,298 " зміст якої також включено сюди шляхом посилання у повному обсязі. Як тут застосовано, скорочення " MMAE " означає " монометил ауристатин E " та, як тут застосовано, скорочення " MMAF " означає " довалін - валін – долаізолеїн – долапроїн-фенілаланін ". Звичайно функціональні групи лікарського препарату на основі пептидів можуть бути отримані шляхом утворення пептидних зв'язків між двома або кількома амінокислотами та/або пептидними фрагментами. Такі пептидні зв'язки можуть бути отримані, наприклад, відповідно, з застосуванням добре відомого у хімії пептидів способу рідкофазного синтезу (Див., E. Schroder and K. Lubke, "The Peptides, " volume 1, pp 76-136, 1965, Academic Press). Функціональні групи лікарських препаратів ауристатину / доластатину можуть бути отримані відповідно за способами, наведеними у U.S. Pat. No.5,635,483; U.S. Pat. NO.5,780,588; Pettit et al. (1989) J. Am. Chem. Soc. 1 1 1:5463-5465; Pettit et al. (1998) Anti-Cancer Drug Design 13:243-277; Pettit, G. R., et al. Synthesis, 1996, 719-725; та Pettit et al. (1996) J. Chem. Soc. Perkin Trans. 15:859-863. Також див. Doronina (2003) Nat Biotechnol 21 (7):778-784; " Monomethylvaline Compounds Capable of Conjugation to Ligands, " U.S. Patent NO.7,498,298, поданий 5. 11. 2004 (все включено сюди шляхом посилання у повному обсязі, з виявленням, наприклад, лінкерів та способів отримання кон'югованих з лінкерами монометил - валінових сполук, як-то ММAE та ММAF). Біологічно активні органічні сполуки, які діють у якості цитотоксичних агентів, особливо пентапептиди, наведені у US Patent Nos. 6,884,869; 7,498,298; 7,098,308; 7,256,257; та 7,423,116. З'єднані з ММAE та ММAF моноклональні антитіла, а також різні похідні ауристатинів та способи їх отримання описані у US Patent NO.7,964,566. Приклади ауристатинів охоплюють сполуки ММAE та ММAF, структури яких наведені нижче: 25 30 35 40 Майтанзиноїди є мітотичними інгібіторами, що діють шляхом пригнічення полімеризації тубуліну. Вперше майтанзин виділили зі східно - африканського чагарнику Maytenus serrata (U.S. Pat. NO.3,896, 111). Потім було відкрито, що деякі мікроби також виробляють майтанзиноїди, як-то майтанзинол та C-3 ефіри майтанзинолу (U.S. Pat. NO.4, 151, 042). Високотоксичні лікарські препарати майтанзиноїдів можна отримати з ансамітоцинових попередників, отриманих шляхом ферментації таких мікроорганізмів, як Actinosynnema. Способи виділення ансамітоцинів описані у патенті US Patent NO.6,573,074. Синтетичний майтанзинол та його похідні та аналоги описані, наприклад, у патентах U.S. Pat. Nos. 4,137,230; 4,248,870; 4,256,746; 4,260,608; 4,265,814; 4,294,757; 4,307,016; 4,308,268; 4,308,269; 4,309,428; 4,313,946; 4,315,929; 4,317,821; 4,322,348; 4,331, 598; 4,361, 650; 4,364,866; 4,424,219; 4,450,254; 4,362,663; та 4,371, 533. Кон'югати майтанзиноїдів з антитілами отримують шляхом хімічного зв'язування антитіла з молекулою майтанзиноїду без значного зменшення біологічної активності антитіла або молекули майтанзиноїду. Див., наприклад, U.S. Pat. NO.5,208,020. Показано, що кон'югація з 26 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 середнім співвідношенням у 3-4 молекули майтанзиноїду на молекулу антитіла веде до ефективного підсилення цитотоксичності клітини-мішені без негативного впливу на функцію або розчинність антитіла, хоча очікують, що навіть однієї молекули токсину на антитіло буде достатньо для підсилення цитотоксичності порівняно з застосуванням некон'югованого антитіла. Майтанзиноїди добре відомі у цій галузі та їх можна синтезувати за допомогою відомих способів синтезу або виділити з природних джерел. Прийнятні майтанзиноїди зазначені, наприклад, у патенті U.S. Pat. NO.5,208,020 та у інших зазначених вище патентах та непатентних публікаціях. Майтанзиноїдами є майтанзинол та його аналоги, модифіковані у ділянці ароматичного кільця або у інших положеннях молекули майтанзинолу, як-то різні ефіри майтанзинолу. Способи отримання майтанзиноїдів для зв'язування з антитілами наведені у патентах US Patent Nos. 6,570,024 та 6,884,874. Родина каліхеаміцинових антибіотиків здатна утворювати проломи дволанцюгової ДНК з субпікомолярними концентраціями. Щодо отримання кон'югатів родини каліхеаміцину, див. патенти U.S. Pat. Nos. 5,712,374, 5,714,586, 5,739,1 16, 5,767,285, 5,770,701, 5,770,710, 5,773,001, 5,877,296 (всі належать компанії American Cyanamid Company. Прийнятні для застосування структурні аналоги каліхеаміцину охоплюють, але без обмеження, .гамма.1l, .альфа.2l, .альфа.3l, N-ацетил-.гамма.1l, PSAG та.тета.1l (Hinman et al., Cancer Research 53:3336-3342 (1993), Lode et al., Cancer Research 58:2925-2928 (1998) та вищезазначені патенти США від компанії American Cyanamid). Іншим протипухлинним лікарським препаратом, який може бути кон'югованим з антитілом є QFA, який є антифолатом. Як каліхеаміцин, так і QFA мають внутріклітинні місця своєї дії та не спроможні швидко перетинати цитоплазматичну мембрану. Отже, клітинне поглинання цих агентів шляхом опосередкованої антитілом інтерналізації значно підсилює їх цитотоксичні дії. Інші протипухлинні агенти, які можуть бути кон'юговані з антитілами охоплюють BCNU, стрептозоцин, вінкристин та 5-фтороурацил, родину агентів, загально відому, як комплекс LLE33288, описану у U.S. Pat. Nos. 5,053,394, 5,770,710, а також еспераміцини (U.S. Pat. NO.5,877,296). Прийнятні для застосування ферментативно активні токсини та їх фрагменти охоплюють А – ланцюг токсину дифтерії, позбавлені зв'язування активні фрагменти токсину дифтерії, А – ланцюг екзотоксину (від Pseudomonas aeruginosa), А – ланцюг рицину, А – ланцюг абрину, А – ланцюг модесину, альфа-сарцин, білки Aleurites fordii, білки діантину, білки Phytolaca americana (PAPI, PAPII та PAP-S), інгібітор Momordica charantia, цирцин, кротин, інгбітор Sapaonaria Officinalis, гелонін, мітогелін, рестриктоцин, феноміцин, еноміцин та трикотецени. Див., наприклад, WO 93/21232 опубліковану 28. 10. 1993. Заявленим винаходом додатково передбачено імунокон'югат, утворений між антитілом та сполукою з нуклеолітичною активністю (наприклад, рибонуклеазою або ДНК – ендонуклеазою, як-то дезоксирибонуклеаза; ДНКаза). Для вибіркового руйнування пухлин, антитіло може містити атом, який має високу радіоактивність. Для отримання радіокон'югованих антитіл можна застосувати ряд наявних на 211 131 125 212 90 186 188 ринку радіоактивних ізотопів, приклади яких охоплюють At, I, I, Bi, Y, Re, Re, 153 131 90 32 212 Sm, In, Y, Р, Рb та радіоактивні ізотопи лютецію. При застосуванні кон'югату для визначення, він може містити радіоактивний атом для сцинтографічних досліджень, наприклад, 99m 123 Tc або I або спінову мітку для спостереження спектрів ядерного магнітного резонансу 123 131 (ЯМР) (також відоме, як спостереження спектрів магнітного резонансу, mri), як-то атом I, I, 111 19 13 15 17 In, F, C, N, O, гадоліній, манган або залізо. Радіоактивні або інші мітки можуть бути введені у кон'югат за допомогою відомих способів. Наприклад, пептид можна отримати шляхом біосинтезу або можна синтезувати шляхом хімічного синтезу амінокислот з застосуванням прийнятних амінокислотних попередників, що 19 99m 123 186 188 111 містять, наприклад, F замість водню. Деякі мітки, як-то Tc або I, Re, Re, та In 90 можна прикріпити через цистеїновий залишок у пептиді, тоді як Y можна прикріпити через 123 лізиновий залишок. Для введення I можна застосувати спосіб IODOGEN (Fraker et al. (1978) Biochem. Biophys. Res. Commun. 80: 49-57). Інші способи детально описані у книзі " Monoclonal Antibodies in Immunoscintigraphy " (Chatal, CRC Press 1989). Для отримання кон'югатів антитіл з лікарським препаратом антитіло може бути кон'юговано безпосередньо до цитотоксичного агенту або зв'язано з ним через відповідний лінкер. Прийнятні лінкери охоплюють, наприклад, здатні та нездатні до розщеплення лінкери. Здатні до розщеплення лінкери звичайно є сприйнятливими до розщеплення у внутрішньоклітинних умовах. Прийнятні та здатні до розщеплення лінкери охоплюють, наприклад, пептидний лінкер, здатний до розщеплення внутрішньоклітинною протеазою, як-то лізосомальною або ендосомальною протеазою. У зразковому втіленні, лінкер мож бути дипептидним лінкером, як 27 UA 112434 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 то валін-цитруліновий (val-cit) або фенілаланін - лізиновий (phe-lys) лінкери. Інші прийнятні лінкери охоплюють лінкери, які є здатними до гідролізу при значенні pH, меншим, ніж 5.5, як-то гідразоновий лінкер. Додаткові прийнятні та здатні до розщеплення лінкери охоплюють дисульфідні лінкери. Компанією Bristol-Myers Squibb були описані особливі протипухлинні лікарські кон'югати, здатні до розщеплення лізосомальним ферментом. Див., наприклад, U.S. Pat. NO.6,214,345. Компанія Seattle Genetics опубліковала патентні заявки U.S. Pat. Appl. 2003/0096743 та U.S. Pat. Appl. 2003/0130189, у яких були описані p-амінобензил-ефіри у агентах доставки лікарських препаратів. Описані у цих заявках лінкери є обмеженими композиціями амінобензил-ефірів. Кон'югати антиген-зв'язуючого білка та цитотоксичний агент можуть бути отримані з застосуванням різних біфункціональних агентів зв'язування білка, як-то N-сукцинімідил -3-(2піридилтіо) пропіонату (SPDP), сукцинімідил -4-(N-малеімідометил) циклогексан-1-карбоксилату (SMCC), імінотіолану (IT), біфункціональних похідних імідоефірів (як-то диметил-адипимидатHCI), активних ефірів (як-то дисукцинімідил суберат), альдегідів (як-то глютаральдегід), бісазидо сполук (як-то біс(p-азидобензоіл) гександіамін), похідних біс-діазонію (як-то біс-(pдіазоній-бензоіл)-етилендіамін), діізоціанатів (як-то толуол-2,6-діізоціанат) та біс-активних сполук фтору (як-то 1,5-дифторо-2,4-динітробензен). Додатково лінкер може складатися з одного або декількох лінкерних компонентів. Зразкові лінкерні компоненти охоплюють 6-малеімідокапроіл ("MC"), малеімідо- пропаноїл ("MP"), валінцитрулін ("val-cit"), аланін-фенілаланін ("ala-phe"), p- амінобензилоксикарбоніл ("PAB"), Nсукцинімідил4-(2-піридилтіо)пентаноат ("SPP"), N-сукцинімідил-4-(Nмалеімідометил)циклогексан-1-карбоксилат ("SMCC") та N- сукцинімідил-(4-йодо-ацетил)амінобензоат ("SIAB"). Також у цій галузі відомі додаткові лінкерні компоненти та деякі з них описані тут. Див. також " Monomethylvaline Compounds Capable of Conjugation to Ligands, " U.S. Patent NO.US7,498,298, поданий 5. 11. 2004, зміст якого включено сюди шляхом посилання у повному обсязі. Лінкери також можуть містити амінокислоти та/або аналоги амінокислот. Амінокислотні лінкерні компоненти охоплюють дипептиди, трипептиди, тетрапептиди або пентапептиди. Зразкові дипептиди охоплюють: валін - цитрулін (vc або val-cit), аланін -фенілаланін (af або alaphe); зразкові трипептиди охоплюють гліцин-валін-цитрулін (gly-val-cit) та гліцин-гліцин-гліцин (gly-gly-gly). Амінокислотні залишки у складі амінокислотних лінкерних компонентів охоплюють амінокислотні залишки природного походження, а також мінорні амінокислоти та штучні амінокислотні аналоги, наприклад, цитрулінові. Амінокислотні лінкерні компоненти можуть бути розроблені та оптимізовані по їх вибірковості для ферментативного розщеплення певним ферментом, наприклад, протеазою, пов'язаною з пухлинами, катепсином B, C та D або плазміновою протеазою. Антиген - зв'язуючі білки та антитіла можуть бути отримані у хімічно активному стані для кон'югації з лінкерними реагентами. Нуклеофільні групи антитіл охоплюють, але без обмеження: (i) N-кінцеві аміногрупи, (ii) аміногрупи бічного ланцюга, наприклад, лізин, (iii) тіолові групи бічного ланцюга, наприклад, цистеїн та (iv) цукрогідрокси- або аміногрупи глікозилованих антитіл. Аміно-, тіолові та гідрокси групи є нуклеофільними та здатні вступати в реакцію з утворенням ковалентних зв'язків з електрофільними групами функціональних груп та реагентів лінкера, в тому числі (i) з активними ефірами, як-то NHS-ефіри, HOBt-ефіри, галогенформіати та галогенангідриди; (ii) з алкіл- та бензилгалогенідами, як-то галогенацетаміди; (iii) з альдегідами, кетонами, карбокси- та малеімідними групами. Деякі антитіла мають здатні до відновлення міжланцюгові дисульфідні зв'язки, тобто цистеїнові місткові зв'язки. Антитіла можуть бути отримані у хімічно активному стані для кон'югації з лінкерними реагентами шляхом обробки агентами - відновниками як-то DTT (дитіотрейтол). Отже, кожен цистеїновий містковий зв'язок може теоретично утворити два хімічно активних тіолових нуклеоіфіла. Додаткові нуклеофільні групи можуть бути введені до антитіл шляхом реакції лізинів з 2-імінотіоланом (реагент Траута), що веде до перетворення аміну на тіол. Хімічно активні тіолові групи можуть бути введені до антитіл (або їх фрагментів) шляхом введення одного, двох, трьох, чотирьох або декількох цистеїнових залишків (наприклад, шляхом отримання мутантних антитіл, які містять один або декілька чужорідних цистеїнових амінокислотних залишків). Антиген - зв'язуючі білки та антитіла також можуть бути модифіковані для введення електрофільних функціональних груп, які можуть вступати в реакцію з нуклеофільними замісниками лінкерного реагенту або лікарського препарату. Цукри у складі глікозилованих антитіл можуть бути окислені, наприклад, за допомогою перйодатних окислювальних реагентів з отриманням альдегідних або кетонових груп, які можуть вступати в реакцію з аміногрупою лінкерних реагентів або функціональною групою лікарського препарату. Отримані імінові групи 28