Процес профілактики реперфузійного синдрому

Процес профілактики реперфузійного синдрому, який включає регіонарне введення речовини з антиоксидантними властивостями у приносні судини ішемізованої ділянки перед реперфузією, який відрізняється тим, що як речовину, що вводиться, використовують озонований фізіологічний розчин з концентрацією у ньому озону 2-5 мкг/мл. (19) (21) u200508551 (22) 06.09.2005 (24) 15.03.2006 (46) 15.03.2006, Бюл. №3, 2006р. (72) Бойко Валерій Володимирович, Васильєв Дмитро Володимирович, Прасол Віталій Олександрович (73) ІНСТИТУТ ЗАГАЛЬНОЇ І НЕВІДКЛАДНОЇ ХІРУРГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ 3 вий причинний фактор тканинних реперфузійних пошкоджень [див., наприклад, Droge W. // Physiological Reviews. - 2002. - Vol.82.- №1.- P.4795]. Відомий процес профілактики реперфузійного синдрому шляхом інтраопераційного плазмаферезу дискретним методом [див., наприклад, Кобза I.I. - Реваскуляризація критично ішемізованих кінцівок у хворих з мультифокальним ураженням артерій. Львів: НВП «Мета». - 1997. - С.171]. Процес включає забір крові з регіонарної вени ішемізованної ділянки, центрифугування крові, відмивання еритроцитів фізіологічним розчином і, після перевірки на гемоліз, повертання відмитих еритроцитів з плазмозамінником хворому шляхом інфузії у центральну вену до початку реперфузії. Виконання дискретного плазмаферезу дозволяє елімінувати частину об'єму плазми, яка містить токсичні продукти метаболізму ішемізованої тканини, що дозволяє зменшити проявлення реперфузійного синдрому. Однак недоліками цього процесу є відсутність впливу на антиоксидантну систему ішемізованої клітини, контакт плазмових і клітинних елементів з чужорідною поверхнею екстракорпорального контуру, дія на кров перепадів температури, світла, зміна характеристик заряду білків і формених елементів, активація комплементу, можливість гемолізу. Крім того, проведення інтраопераційного плазмаферезу подовжує час оперативного втручання і тривалість ішемії тканини, а також потребує обладнання, що дорого коштує, витратних матеріалів і обслуговуючого персоналу. Найбільш близьким до корисної моделі по суті і результату, який досягається, є процес профілактики реперфузійного синдрому [див. Кобза I.I. Реваскуляризація критично ішемізованих кінцівок у хворих з мультифокальним ураженням артерій. Львів: НВП «Мета». - 1997. - С.172]. Процес включає введення 20% розчину манітолу в дозі 0,1г на кілограм ваги хворого у периферичне артеріальне русло ішемізованої ділянки перед реперфузією. Манітол ефективний для профілактики олігурії та гострої ниркової недостатності. Крім того, деякі автори вказують на його нейтралізуючий вплив на вільні радикали, які є одним з основних факторів реперфузійного пошкодження [див. Paterson I.S., Klausner J.M., Goldman G. et al. // Ann. Surg. - 1989. - Vol.210.- №6.- P.796-801]. Однак недоліками цього процесу є недостатній антиоксидантний ефект, а також неможливість використання при ряді патологічних станів, таких як тяжка ниркова недостатність, порушення фільтраційної функції нирок, застійна серцева недостатність, гіпонатріємія, гіпохлорємія, гіпокаліємія. В основу корисної моделі поставлене завдання створення удосконаленого процесу профілактики реперфузійного синдрому, у якому посилення антиоксидантного ефекту досягається шляхом корекції співвідношення прооксидантів і антиоксидантів у бік антиоксидантів. Поставлене завдання вирішується тим, що у процесі профілактики реперфузійного синдрому, який включає регіонарне введення речовини з антиоксидантними властивостями у приносні су 13046 4 дини ішемізованої ділянки перед реперфузією, згідно корисної моделі, як речовину, що вводиться, використовують озонований фізіологічний розчин з концентрацією у ньому озону 2-5мкг/мл. Введення озонованого фізіологічного розчину з низькою концентрацією у ньому озону спричиняє активацію систем антиоксидантного захисту, зокрема ферментативної, у вигляді підвищення активності супероксиддисмутази, каталази, а також глутатіону, що сприяє придушенню реакцій перекисного окислення ліпідів і утворення вільних радикалів [див., наприклад, Тондій Л.Д., Ганічев В.В., Козін Ю.І. - Основні принципи та методи озонотерапії в медицині. - Харків.- 2001.- с.35]. Індукування процесів утилізації кисню клітинами під час озонотерапії зв'язане з активацією киснезалежних реакцій, а саме, гліколізу, -окислення жирних кислот, циклу Кребса. Як проміжні продукти цих реакції особливий інтерес становлять відновлені форми нікотинаміддинуклеотиду і нікотинаміддинуклеотидфосфату, які є донорами протонів для природних антиоксидантів (глутатіону, -токоферолу, аскорбінової кислоти), окислені форми яких неактивні. У результаті підвищується активність захисних антиоксидантних систем, а також оптимізується робота мітохондріальної дихальної системи, прискорюється утворення макроергічних сполук [див., наприклад, Тондій Л.Д., Ганічев В.В., Козін Ю.І. -Основні принципи та методи озонотерапії в медицині. - Харків.- 2001.- с.18]. Озон також виявляє захисний ефект при печінковій ішемії-реперфузії шляхом накопичення аденозину, який має протекторну дію на ішемізовану тканину і блокує вплив ферменту ксантиноксидази, який є одним з основних джерел утворення РФК [див. Peralta С., Xaus С., Bartrons R. et al. // Free Radic. Res. - 2000. - Vol.33.- №5.- P.595-605]. Вибір меж концентрації озону в озонованому фізіологічному розчині (2-5мкг/мл) обумовлений виникненням метаболічних ефектів, що описано вище, і не супроводжується негативними реакціями з боку організму [див., наприклад, Тондій Л.Д., Ганічев В.В., Козін Ю.І. - Основні принципи та методи озонотерапії в медицині.- Харків.-2001.-c.21]. Вищевказані властивості озону дозволяють ефективно виконувати профілактику реперфузійного синдрому шляхом активації антиоксидантних захисних систем, пригнічення процесів перекисного окислення ліпідів, індукування процесів утилізації кисню клітинами, прискорення утворення макроергічних сполук і, таким чином, зменшувати ступінь тканинної гіпоксії і реперфузійних пошкоджень. Усім цим досягається підвищення ефективності профілактики реперфузійного синдрому, скорочення строків лікування хворих і зниження імовірності поганих результатів лікування. Заявнику не відомі приклади виконання процесу профілактики реперфузійного синдрому, який включає регіонарне введення озонованого фізіологічного розчину з низькою концентрацією у ньому озону у приносні судини ішемізованої ділянки перед реперфузією. Докладний опис процесу суміщений з прикладом його конкретного виконання. 5 13046 Клінічний приклад Хворий В., 56 років, госпіталізований 15.10.2004p. з клінікою гострої ішемії правої нижньої кінцівки. В анамнезі - ревматизм, миготлива аритмія, тахісистолічна форма. При надходженні в стаціонар скаржився на виражений біль у правій нижній кінцівці. Об'єктивно: права нижня кінцівка бліда, з ціанотичним відтінком, її шкірні покрови холодні при пальпації, переважно у дистальних відділах, гіпестезія правої стопи, активні рухи у гомілковостопному суглобі та суглобах правої стопи неможливі, пасивні рухи збережені, у правому колінному суглобі активні рухи збережені. Пальпаторно відмічається помірна болючість ікроножних м'язів справа, субфасціальний набряк відсутній, пульс на правій загальній стегновій артерії чіткий, дистальніше не визначається. При ультразвуковому дослідженні артерій нижніх кінцівок виявлено: справа явища оклюзії у ділянці біфуркації правої загальної стегнової артерії; праві поверхнева стегнова, підколінна, передня і задня великогомілкові артерії прохідні з колатеральним кровотоком. Виставлений клінічний діагноз: емболія правої загальної стегнової артерії, гостра ішемія правої нижньої кінцівки III ступеня [по Шалімову O.O., Дрюку М.Ф., 1979]. Визначені показання до екстреного оперативного втручання. Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 6 Під внутрішньовенним наркозом проекційним доступом на правому стегні виділені загальна стегнова артерія, її біфуркація, приустьові відділи поверхневої і глибокої стегнових артерій. Через артеріотомний розріз виконана емболектомія з правої загальної стегнової артерії з подальшою ревізією дистального артеріального русла кінцівки катетером Фогарті. Перед відновленням кровотоку у дистальне артеріальне русло правої нижньої кінцівки через артеріотомний розріз введено 200мл озонованого фізіологічного розчину з концентрацією у ньому озону 5мкг/мл. Артеріотомна рана ушита. Кровотік відновлений. Пульс на всіх сегментах правої нижньої кінцівки чіткий. Операційна рана пошарове ушита із залишенням трубчатого дренажу з активною аспірацією. У післяопераційному періоді явищ реперфузійного синдрому не спостерігалось. Післяопераційний період перебігав без ускладнень, рана загоїлась первинним натягом. Хворий виписаний на 14-ту добу в задовільному стані. Таким чином, використання запропонованого процесу дозволяє підвищити ефективність профілактики реперфузійного синдрому шляхом скорочення строків лікування хворих і зниження імовірності поганих результатів лікування. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601