Спосіб хірургічного лікування сполучених виразок шлунка та дванадцятипалої кишки

Спосіб хірургічного лікування сполучених виразок шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК) шляхом пілорозберігаючої резекції шлунка та висі 3 ні виразкового субстрату на передній поверхні бульби ДПК та формуванні в цьому місці слизовопідслизового клапану досягається можливість запобігання дуоденогастрального рефлюксу. Для вирішення завдання запропонований спосіб хірургічного лікування сполучених виразок шлунка та дванадцятипалої кишки шляхом пілорозберігаючої резекції шлунка та висікання виразки ДПК, згідно з корисною моделлю, виконують висікання виразки та рубцевого поля передньої стінки бульби дванадцятипалої кишки до слизовопідслизового шару, висікання виразкового рубця на слизово-підслизовій оболонці, після чого накладають в місці висічення виразкового рубця обвивний вікриловий шов, та формують дуплікатуру слизово-підслизового шару, обернену до просвіту дванадцятипалої кишки. В методику операції закладені основи профілактики постгастрорезекційних розладів, які найбільш часто зустрічаються, таких, як демпінгсиндром і рефлюкс-гастрит. Конусоподібна форма культі шлунка і збережений пілоричний жом, що виконує роль природного бар'єра на шляху безперешкодного спорожнювання культі шлунка, сприяють профілактиці демпінг-синдрому. Клапанстворка, переміщаючи убік пілоричного жому, перекриває просвіт пілоричного каналу при ретроградному пасажі вмісту ДПК, запобігаючи дуоденогастральному рефлюксу і розвитку рефлюксгастриту. Конкретний приклад виконання способу. Хворий В., 45 років звернувся зі скаргами на різкі болі в області шлунку. Після всебічного обстеження був поставлений діагноз сполученої захворюваності на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК). Хворому було призначена хірургічна операція. Після введення хворого в наркоз проводилася верхньосерединна лапаротомия. Пристенозна мобілізація великої кривизни з легуванням гілок другого порядку виконувалась проксимально пілоричному жому на 20мм і до злиття правої і лівої шлунково-сальникової артерії. Мобілізація малої кривизни виконувалась проксимально 20мм від пілоричного жому і до рівня поперечної гілки лівої шлункової артерії. Відступивши 20 мм від пілоричного жому по малій і великій кривизні, ми зберегли адекватне кровопостачання й іннервацію пилорического відділу шлунка. Відступивши 10мм у проксимальному напрямку від місця немобілізованої частини шлунка, між двома затисками Кохера, відтинався шлунок на рівні початку інтермедіарної зони СОШ. Відступивши 40мм проксимально (з урахуванням локалізації виразки і ширини інтермедіарної зони) були накладені затиски і зроблена резекція даної частини шлунка з виразковим дефектом. Мала кривизна сформованої культі шлунка ушивалася дворядним (кетгут і капрон) обвивним швом з метою досягнення надійного гемостазу. Після формування культі шлунка, накладався гастрогастроанастомоз, що формувався на 20-25мм проксимально пілоричному жому шириною 35мм. Накладалися серозно-м'язові шви на задню губу анастомозу і відразу зав'язувалися. Далі накладався підслизово-слизовий безперерв 14003 4 ний кетгутовий шов, основним моментом якого є зміцнення і зшивання вузлів анастомозу. Потім даний кетгутовий підслизово-слизовий шов переходив на передню губу гастрогастроанастомозу. Накладався другий ряд серозно-м'язових швів вузликами усередину на передню губу анастомозу. Окремими П-подібними серозно-м'язовими швами зміцнювались обидва кути даного анастомозу. Робилася мобілізація ДПК по Крюшону і Кохеру від пілоричного жому в дистальному відділі на 20-25мм. Відступив на 20мм від виразки висікався серозно-м'язовий шар ДПК до підслизового шару, у якому легуються розташовані судини. Виразковий рубець висікався на підслизово-слизовій оболонці, в місці висічення виразкового рубця накладався обвивний викриловий шов. Потім накладалися на верхній і нижній край серозном'язової оболонки кутові шви, таким чином, що відбувалося формування дуплікатури підслизовослизового шару, оберненої в просвіт ДПК, зверху серозно-м'язовий шар стінки шлунка і ДПК ушивався дворядними капроновими швами. Дана дуплікатура служила зміцнювальною заслоною, що зберігає пілоричний жом. За даними рентгенологічного дослідження в найближчий термін після операції у хворого відзначалася гіпотонія культі шлунка, ретроградний закид контрастної суспензії з ДПК в культю шлунка не виявлений. Рентгенологічне дослідження в терміни від 2 місяців до 1 року після операції показало, що у хворого в ДПК чітко видна клапан-створка у виді напівмісячного дефекту наповнення розмірами від 10 до 12мм. Для порівняльної оцінки результатів хірургічного лікування хворих із сполучними виразками шлунка і ДПК використовувалися наступні методи дослідження: рентгенологічний, ендоскопічний, морфологічний. Рентгеноскопічне дослідження в терміни від 1,5 до 2 місяців після операції проведено у всіх 24 пацієнтів. За даними рентгенологічного дослідження в найближчий термін після операції в 79,2% хворих відзначається гіпотонія культі шлунка, ретроградний закид контрастної суспензії з ДПК в культю шлунка не виявлений. Рентгенологічне дослідження в терміни від 2 місяців до 1 року після операції проведене 15 (62,5%) хворим. У всіх обстежених хворих в ДПК чітко видна клапан-створка у виді напівмісячного дефекту наповнення розмірами від 10 до 12мм. Евакуація з культі шлунка наставала вчасно, у 13 (86,7%) пацієнтів первинна евакуація наставала на 2-3 хвилині після заповнення кукси шлунка. У 2 (13,3%) - перша порція контрастної речовини відразу надходила в ДПК, і ритмічна порціонна евакуація барієвої суспензії відновлялася через 1-2 хвилини, евакуація в середньому завершувалася протягом 3-5 хвилин. При ретроградному проході контрастної маси по ДПК внаслідок антиперистальтичних скорочень, відзначених в положенні Тренделенбурга, у всіх хворих клапан-створка переміщався убік пілоричного жому, цілком перекриваючи просвіт. У результаті цього в жодного пацієнта не відзначено закиду барієвої суспензії 5 14003 з ДПК в культю шлунка. Рентгенологічних ознак рефлюкс-гастриту також не спостерігалося. У обстежених пацієнтів в області дна шлунка виявляли газовий міхур з чіткими контурами. Дані електрогастрографії підтверджують результати рентгенологічного дослідження, а саме, що в найближчий термін після операції в більшості хворих спостерігається гіпотонія кукси шлунка. Аналізуючи отримані при електрогастрографії результати, можна визначити, що знижена в найближчий термін після операції моторна функція і біоелектрична активність культі шлунка відновилася у всіх обстежених у більш пізній термін. Таким чином, вивчення моторно-евакуаторної функції верхнього відділу шлунково-кишкового тракту показало, що наявні в ранній термін після операції явища уповільненого спорожнювання культі шлунка обумовлені гіпотонією. Однак у бі Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 6 льшості хворих відновлення тонусу і перистальтики культі шлунка відбувається в терміни від 2 місяців до 1 року після операції. Таким чином, виконання розробленої методики операції дозволяє попередити розвиток важких форм післяопераційного рефлюкс-гастриту, демпінг-синдрому і значно зменшити кількість їхніх легких форм, а саме головне уникнути рецидивів виразкової хвороби. Отже, отримані данні свідчать про ефективність заявленого способу хірургічного лікування хворих на сполучені виразки шлунку та ДПК та перспективність його використання в умовах клінічної практики. Використання заявленого способу забезпечує зниження кількості таких постгастрорезекційних ускладнень як демпінг-синдром та рефлюкс-гастрит. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601