Спосіб діагностики непереносимості аспірину

1. Спосіб діагностики непереносимості аспірину, що включає інтраназальне введення ацелізину і наступну реєстрацію симптомів подразнення но 3 Новим у способі, що заявляється є те, що ацелізин вводять інтраназально у вигляді препарату, іммобілізованого в полімерну плівку, яка містить матрицю і пластифікатор. Новим також є те, що як матрицю використовують полівініловий спирт або желатину, або суміш полівінілового спирту і желатини, а як пластифікатор використовують гліцерин, а також масове співвідношення компонентів. Спосіб здійснюється наступним чином. Спочатку готують препарат ацелізину, іммобілізованого в полімерну плівку. Готовий препарат у вигляді плівки із заданою кількістю ацелізину вводять в носову порожнину пацієнта. Після цього двічі через 15 і 30 хвилин визначають місцеві симптоми в порожнині носу, а саме, стан слизової оболонки - колір, набряклість і ознаки подразнення - зуд, чихання, слизові виділення, сльозотечу. Сумарні клінічні прояви виражають в балах, по величині яких судять про наявність або відсутність непереносимості аспірину. Приклад 1. Приготування іммобілізованого препарату. 1г препарату Ацелізин-КМП (суміш DL-лізину ацетилсаліцилату та гліцину) розчиняли в 5см3 дистильованої води. Після цього 1,0см3 розчину змішували з 11,2см3 20%-го розчину полівінілового спирту і додавали 1,0см3 гліцерину. Суміш розливали на підложку, висушували у ексикаторі над CaCl2, висікали 200 плівок діаметром 0,6см, кожна з яких містила 1,0мг ацелізину, відповідно. Кількісне визначення аспірину в діагностичній плівці проводили спектрофотометричне, для чого будували калібрувальну залежність на спектрофотометрі СФ-46 при max 272нм в кюветі з товщиною шару 1см: С=962,999 Di+25,265, де С - концентрація АСП в пробі, мкг, Di - оптична густина розчину. Отримані діагностичні плівки запаювали в поліетиленові пакети і зберігали при температурі 4°С в сухому, захищеному від світла місці. Біофармацевтичну оцінку ДП здійснювали в експерименті in vitro методом діалізу крізь целофанову напівпроникну мембрану (розмір пор 0,20,4мкм) як моделі слизової оболонки носової порожнини, відносно дистильованої води при температурі 37°С з кількісним визначенням аспірину в діалізаті. Дані експерименту піддавали математичній обробці за програмами статистичної залежності, які включають обчислення значень середнього арифметичного, середнього квадратичного відхилення, стандартної середньої похибки експерименту, t-критерія Стьюдента і показника імовірності Р. Приклад 2. Приготували іммобілізований препарат аналогічно тому, як описано в Прикладі 1, але як матрицю використовували суміш полівінілового спирту і полівінілпіролідону. 1г препарату розчиняли в 5см3 дистильованої води, потім 3,2см3 розчину змішували з розчином матриці та додавали пластифікатор. Кожна плівка містила 3,0мг ацелізину. 17899 4 Приклад 3. Приготували іммобілізований препарат аналогічно тому, як описано в Прикладі 1, але як матрицю використовували суміш полівінілового спирту і полівінілпіролідону. 2г препарату 3 розчиняли в 10см дистильованої води, потім 6,0см цього розчину змішували з розчином матриці та додавали пластифікатор. Кожна плівка містила 6,0мг ацелізину. Приклад 4. Діагностування непереносимості пацієнтів до аспірину проводили у такий спосіб. Були вивчені 2 групи пацієнтів: група І з чутливістю до АСП (12 хворих в групі) 5 чоловіків та 7 жінок, віком 27-66 років, яка проявлялась у нападах бронхіальної астми, рецидивуючому поліпозі носа (підтвердженим оральним провокаційним тестом) і група II (8 хворих в групі) 5 чоловіків та 3 жінки, віком 27-70 років - нечутлива до АСП з хронічним проявленням бронхіальної обструкції та поліпозї носа. Для контролю, перед початком дослідження, в ніс пацієнтам вводилась полімерна плівка (ПП) без АЦЛ для виключення симптомів подразнення, викликаного перебуванням самої плівки у носовій порожнині. Подальше дослідження починали з введення ПП з концентрацією 1мг АЦЛ (0,5мг АСП), якщо реакції не було, то введення плівки з більшою концентрацією проводили через день. Стан носового дихання оцінювали за допомогою риноманометрії до початку тесту, а також через 15 і 30хв. після введення ПП с іммобілізованим АЦЛ визначали місцеві симптоми в порожнині носу: стан слизової оболонки - колір, набряклість і ознаки подразнення - зуд, чихания і слизові виділення, сльозотечу. Сумарні клінічні прояви виражали в балах. Статистичну обробку отриманих даних виконували відповідно до критерію Уайта і методом Фішера, які підтвердили достовірність отриманих даних (Р