Опорно-руховий пристрій (його варианти)

Група винаходів належить до конструкції пристосувань для ходьби. Кожен з винаходів може бути використаний в хірургічних та травматологічних стаціонарах для відновлення хворих після операцій, в санаторіях і відновлювальних центрах для реабілітації хворих з порушенням опорно-рухового апарата, у побуті та на виробництві для інвалідів з порушеннями функцій хребта, нижніх кінцівок, для людей похилого віку. Відомий опорно-руховий пристрій (Каталог Coopers, Англия, 1995 - 96гг., с.91), що містить трубчастий стояк, який має ручку для опори кисті руки, підлокітник і багатоопорну основу з гумовими наконечниками. Але цей пристрій має завелику вагу і утруднює переміщення по пухкому грунту, снігу. Відомий обраний як прототип, опорно-руховий пристрій (див. Проспект фирмы ДМА, Англия, модель 444), що містить регульований по висоті трубчастий стояк, який має ручку для опори кисті руки, з'єднану зі стояком з можливістю зміни кута нахилу відносно стояка і має фіксатор його положення. У верхній частині стояка розміщений підлокітник, а в нижній - багатоніжкова основа, яка має пружні наконечники. У відомому пристрої на відміну від варіантів, що заявляються, підлокітник жорстко пов'язаний зі стояком, основа має ніжки, на яких встановлені пружні наконечники і жорстко пов'язані зі стояком. Жорстке кріплення підлокітника створює незручність в користуванні пристроєм для хворих з неоднаковим ростом із-за відмінності в кутах нахилу підлокітника і частин руки, обумовленого неоднаковим ростом хворих. Крім цього, установка ніжок на основі утруднює переміщення по пухкій поверхні (грунту, снігу) із-за заглиблення ніжок в таку поверхню, що вимагає додаткових зусиль при перестановці пристрою в нове положення і призводить до швидкої стомлюваності хворих. При цьому, пухкий грунт попадає і затримується в елементах основи, що збільшує вагу пристрою. В основу кожного з винаходів групи поставлена задача в опорно-руховому пристрої шляхом зміни конструкції його елементів забезпечити зручність користування хворими в незалежності від їх росту і стану опорної поверхні, а також зменшити зусилля переміщення по пухкій поверхні. Поставлена задача вирішується тим, що в опорно-руховому пристрої, за першим варіантом, що містить регульований по висоті трубчастий стояк, який має ручку для опори кисті руки, з'єднану зі стояком з можливістю зміни кута нахилу відносно стояка і має фіксатор положення, підлокітник, розміщений у верхній частині стояка і багатоопорну основу, розміщену в нижній частині стояка, яка має пружні наконечники, згідно винаходу, підлокітник встановлений на знімній державці, установленій на стояку з можливістю переміщення вздовж його і має фіксатор вибраного положення, при цьому підлокітник встановлений на державці з можливістю зміни кута нахилу відносно стояка і фіксації у вибраному положенні. Поставлена задача вирішується тим, що в опорно-руховому пристрої, за другим варіантом, що містить регульований по висоті трубчастий стояк, який має ручку для опори кисті руки, з'єднану зі стояком з можливістю зміни кута нахилу відносно стояка, підлокітник розміщений у верхній частині стояка, і багатоопорну основу, розміщену в нижній частині стояка, яка має пружні наконечники, згідно винаходу, підлокітник встановлений на стояку з можливістю зміни кута нахилу відносно його і фіксації у вибраному положенні, а ручка для опори кисті руки встановлена з можливістю переміщення вздовж стояка і має фіксатор положення. Поставлена задача вирішується також і тим, що в опорно-руховому пристрої як за першим, так і за другим варіантом основа виконана знімною, має в нижній частині опорну площину і закрита кожухом, що звужується в бік стояка. Додатково поставлена задача вирішується і тим, що пружні наконечники основи встановлені на її опорній площині. Поставлена задача вирішується і тим, що стояк з'єднаний з основою за допомогою втулки, розміщеної у верхній частині кожуха і гнізда, закріпленого в опорній площині основи. Виконання пристрою, як згадувалось вище, підвищує зручність користування хворими в незалежності від їх росту і стану опорної поверхні, а також дозволяє зменшити зусилля переміщення по пухкій поверхні. Це досягається тим, що установлення підлокітника з можливістю регулювання кута нахилу дозволяє встановлювати його по куту нахилу опорної частини руки з урахуванням росту хворого, а наявність опорної площини в нижній частині основи і встановлення на ній пружних наконечників виключає провалювання основи в пухкий грунт, сніг і, тим самим, забезпечує його перестановку в інше положення. Наявність кожуха виключає попадання грунту, снігу на опорну поверхню, що полегшує вагу пристрою і, крім цього, надає йому естетичного вигляду і підвищує довговічність. Виконання знімної основи дозволяє його трансформувати в пристрій з одноопорною основою залежно від умов використання (в кімнаті), а виконання знімної державки дозволяє його перетворити в палицю для ходьби. Суть винаходу пояснюється кресленнями. На фіг.1 показано заявлений опорно-руховий пристрій (перший варіант); на фіг.2 - заявлений опорно-руховий пристрій (другий варіант); на фіг.3 те саме, що на фіг.1 або 2 - варіанти виконання основи; на фіг.4 - другий варіант виконання основи. Як показано на фіг.1 і 2, незалежно від варіантів виконання, заявлений опорно-руховий пристрій містить регульований по висоті трубчастий стояк 1, що складається із вхідних одна в іншу частин 2 і 3 і гвинта для фіксації частин стояка в обраному положенні. У верхній частині стояка 1 розміщений підлокітник 5, а в нижній багатоопорна основа 6 з пружними наконечниками 7. На стояку 1 розміщена ручка 8 для опори кисті руки. У пристрою за першим варіантом (див. фіг.1) ручка 8 встановлена у верхній частині 3 стояка 1 з можливістю зміни кута нахилу відносно стояка на шарнірі 9 і має фіксатор 10, виконаний у вигляді затискача. Підлокітник 5 встановлений на державці 11 на шарнірі 12 з можливістю зміни кута нахилу відносно стояка 1 і має фіксатор положення, виконаний у вигляді гвинта 13. Державка встановлена на стояку 1 з можливістю переміщення вздовж його і має фіксатор вибраного положення, виконаного у вигляді гвинта 14. У другому варіанті пристрою (див. фіг.2) підлокітник 5 встановлений у верхній частині стояка 1 на шарнірі 12 з можливістю зміни кута нахилу відносно стояка 1 і має фіксатор вибраного положення, виконаний у вигляді гвинта 13. Ручка 8 опори кисті руки встановлена на втулці 15 з можливістю переміщення вздовж стояка 1. Втулка 15 має гвинт 16 для фіксації у вибраному положенні відносно стояка. В пристроях за першим і другим варіантами (див. фіг.3) основа 6 виконана знімною і має в нижній частині опорну площину 17 і кожух 18, що звужується в бік стояка 1. Стояк 1 з'єднаний з основою 6 за допомогою втулки 19 з затискним гвинтом 20, розміщеної у верхній частині кожуха 18 і гнізда 21, закріпленого на опорній площині 17, на якій встановлені пружні наконечники 7. Як показано на фіг.4, пристрій може мати знімну одноопорну основу 22. Заявлений пристрій використовують таким чином. Відпускають гвинт 4 і встановлюють за допомогою зміщення частин 2 і 3 один відносно одного висоту стояка 1. У пристрої за першим варіантом встановлюють висоту підлокітника 5 відносно ручки 8, опускаючи або піднімаючи державку 11. У пристрої за другим варіантом цю висоту встановлюють за допомогою зміщення ручки 8, опускаючи або піднімаючи втулку 15. Державку 11 і втулку 15 фіксують відповідно затягуванням гвинтів 14 і 16. Відпускаючи гвинт 13 встановлюють кут нахилу підлокітника відносно стояка 1 і затискують гвинт 13. У пристрої за першим варіантом за допомогою шарніра 9 і фіксатора 10 встановлюють кут нахилу ручки 8 відносно стояка. Пристрій готовий до використання, яке здійснюється залежно від травми відомим способом. В залежності від виду опорної поверхні основа 6 може бути замінена на основу 22 (для твердої поверхні). Таким чином, наявність регульованих елементів, як згадано вище, дозволяє підігнати пристрій під будь-який ріст хворого, що підвищує зручність його використання.