Спосіб титрування дози бета-блокатора карведилолу

Спосіб титрування дози бета-блокатора карведилолу у хворих з хронічною систолічною серцевою недостатністю, що включає підвищення 3 cardiovascular regulation. A critical appraisal // Hypertension. - 1995. – Vol 25, N6. - P.1276-1286). Недоліком цих методик є те, що для лікування використовується дороге устаткування, для здійснення терапії необхідне пристосоване приміщення, виконання контрольних досліджень відбувається з використанням трудомістких методик, способи не дають можливість швидкого контролю і індивідуального підбору терапії. Відома група способів, зокрема спосіб підбору ефективної дози бета-адреноблокаторів у хворих ІБС шляхом застосування тестів навантажень, наприклад метод парних велоергометрій (Профилактическая фармакология в кардиологии. / Под ред. В.И.Метелицы, Р.Г.Оганова. - М.: Медицина. 1988. - 384с). Відомий також спосіб індивідуального підбору препарату для проведення антиангінальної терапії: методом повторних ідентичних навантажень на тредміле (Марцевич С.Ю. Рефрактерность к антиангинальным препаратам и развитие толерантности к ним у больных ишемической болезнью сердца. Способы выявления, клиническая значимость, возможность предупреждения: Автореф. дисс. доктора мед. наук. - М., 1994) Відомий метод повторних добових моніторувань ЕКГ з відтворенням ідентичного режиму рухової активності по щоденнику хворого (Метелица В.И., Водопьянова Р.С, Кокурина Е.В., Марцевич С.Ю., Бочкарева Е.В. Методические подходы к оценке эффективности антиангинальных препаратов у больных со стенокардией с помощью суточного мониторирования ЭКГ. Кардиология 1988; 12: 61-65.). Проте всі вище перелічені три методи підбору антиангінальної терапії відносяться до розряду здійснення проб шляхом навантажень і відмінною їх рисою є провокація ангінного нападу у пацієнтів, що не байдуже для хворого (певний рівень ризику). Слід також врахувати що в 40-50% спостережень пацієнти не в змозі виконати фізичне навантаження із-за детренованості, наявності супутніх захворювань або протипоказань до велоергометрій і іншим методам навантажень. Протипоказаннями до проведення досліджень з застосуванням методів навантажень є: захворювання опорнорухового апарату, гострі порушення мозкового кровообігу, прогресуюча стенокардія, гострий інфаркт міокарда, важкі порушення ритму і провідності, важкі стадії серцевої недостатності та інші. Автори досліджень не ставили завдання розробити критерії титрування ефективності бетаадреноблокаторов. Відомі способи підбору тактики лікування засновані на зіставленні антіангінального і гемодинамічних ефектів бета-адреноблокаторів в роботах (Silber S., Vogler A. S., Spiegelsberger F. The insufficient nitrate response: patients characterization and response to beta and calcium blockade. Eur Heart J 1988; 9 Suppl A: 125-134; Каценович Р. А. Возможности прогнозирования терапевтической эффективности некоторых классов кардиологических препаратов по острым лекарственным пробам. Тезисы IV Всесоюзного съезда кардиологов. 1986; 094:54) були проведені на тлі прийому фік 44317 4 сованих доз і з аналізом тільки средньогрупових даних, що відрізувало шлях до індивідуальної оцінки ефекту препарату. Способи не передбачали визначення темпу збільшення добової дози і не визначали граничну найбільшу максимальну межу дози бета-адреноблокаторів. Спосіб не передбачає визначення темпу збільшення добової дози і не визначає граничну найбільшу максимальну межу дози бетаадреноблокаторів. Найбільш близьким є спосіб титрування дози бета-блокатору карведилола (див. міжнародну заявку WO9624348, МПК C07D207/16; А61К31/196; А61К31/34, дата публікації 1996-08-15), який передбачає темп збільшення добової дози, зокрема на 12,5мг на тиждень без визначення спеціальних умов можливості (доцільності) збільшення і не визначає граничну найбільшу максимальну межу добової дози. Недоліком цього способу є те що він передбачає швидкий темп збільшення добової дози зокрема на 12,5мг на тиждень без визначення спеціальних умов можливості (доцільності) збільшення і не визначає граничну найбільшу максимальну межу дози карведилола, що підвищує ризик розвинення таких побічних ефектів, як гіпотензія, брадикардія, блокади серця тощо, і не сприяє досягненню найбільш ефективної дози препарату. Завданням корисної моделі є створення способу титрування доз бета-блокатору карведилолу у хворих з хронічною систолічною серцевою недостатністю в якому за рахунок застосування підібраних емпіричним шляхом режимів титрування карведилолу забезпечується зниження ризику розвинення побічних ефектів від збільшення добової дози карведилолу, та забезпечується безпека досягнення найбільш ефективної дози карведилолу. Для вирішення цього завдання спосіб титрування дози бета-блокатору карведилолу у хворих з хронічною систолічною серцевою недостатністю передбачає підвищення дози карведилолу у поєднанні з іншими терапевтичними засобами. Новим у способі є те, що титрування починають з добової дози 3,125 ¸ 6,25мг, яку у подальшому поступово збільшують, до досягнення високої терапевтичної дози, на 3,125 ¸ 6,25мг на тиждень за умови, якщо рівень артеріального тиску і частоти серцевих скорочень знаходиться в межах вікової норми, при цьому підвищення дози завершують, якщо рівень артеріального тиску і частоти серцевих скорочень перевищує вікову норму хворого на 10%, або при досягненні дози 100мг/добу, і при максимальній досягнутій дозі карведилол застосовують протягом тривалого часу від 6 місяців і більше. Як показують дослідження застосування емпірично підібраного режиму титрування карведилолу забезпечує безпеку досягнення найбільш ефективної дози карведилолу. Пропонований спосіб ілюструється прикладами його застосування. Приклад 1. Хворий К., 33 років, мав прояви систолічної хронічної серцевої недостатності (ХСН) протягом 5 5 44317 місяців перед включенням в дослідження. Дані початкового ехокардіографічного (ЕхоКГ) дослідження: КДО ЛШ 347 мл, КСО 269 мл, ФВ ЛШ 22,5%. Клінічний діагноз: хронічний дифузний міокардит, СН II Б стадії з систолічною дисфункцією лівого шлуночка, III ФК (NYHA). Отримував лікування інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту - еналаприлом (добова доза склала 20 мг), бета-адреноблокатором із поступовим титруванням дози препарату до цільових. Титрування карведилолу починали з добової дози 3,125мг, яку у подальшому поступово збільшували, до досягнення терапевтичної дози 100 мг, на 6,25 мг на тиждень за умови, якщо рівень артеріального тиску і частоти серцевих скорочень знаходився в межах вікової норми. Час, за який пацієнтом було досягнуто дози карведилолу 100мг/добу - майже 4 місяці від початку терапії. Лікування із застосуванням високої дози карведилолу проводилось протягом 9 місяців. ЕхоКГ наприкінці лікування: КДО ЛШ 158мл, КСО 74мл, ФВ ЛШ 52,7%. Приклад 2. У хворого П., 22 років, за місяць до включення в дослідження було виявлено кардіомегалію за даними рентгенологічного обстеження органів грудної клітки. Дані початкового ехокардіографічного (ЕхоКГ) дослідження: КДО ЛШ 240мл, КСО 174мл, ФВ ЛШ 28%. Клінічний діагноз: хронічний дифузний міокардит, СН II А стадії з систолічною дисфункцією лівого шлуночка, II ФК (NYHA). Хворий лікувався еналаприлом та карведилолом із поступовим титруванням дози препарату до Комп’ютерна верстка Н. Лиcенко 6 цільових. Титрування карведилолу починали з добової дози 3,125мг, яку у подальшому поступово збільшували, до досягнення терапевтичної дози 100мг, на 3,125 на тиждень за умови, якщо рівень артеріального тиску і частоти серцевих скорочень знаходився в межах вікової норми. Час досягнення дози карведилолу 100мг/добу - майже 8 місяців. Тривалість лікування цільовими дозами препаратів склала 12 місяців. ЕхоКГ наприкінці лікування: КДО ЛШ 147мл, КСО 73мл, ФВ ЛШ 50,3%. Приклад 3. Хворий Ц., 49 років, мав прояви систолічної ХСН біля 13 місяців. Дані початкового ехокардіографічного (ЕхоКГ) дослідження: КДО ЛШ 247мл, КСО 160мл, ФВ ЛШ 35%. Клінічний діагноз: хронічний дифузний міокардит, СН II А стадії з систолічною дисфункцією лівого шлуночка, II ФК (NYHA). Для виключення коронарогенного ґенезу ХСН, хворому проведено коронаровентрикулографію, виявлено інтактні коронарні артерії. Хворий лікувався еналаприлом та карведилолом за вищеозначеною схемою. Титрування карведилолу починали з добової дози 6,25мг, яку у подальшому поступово збільшували, до досягнення терапевтичної дози 100мг, на 3,125 ¸ 6,25мг на тиждень за умови, якщо рівень артеріального тиску і частоти серцевих скорочень знаходився в межах вікової норми. Час досягнення добової дози карведилолу 100мг дорівнював 10,3 місяці. Лікування із застосуванням високої дози карведилолу тривало понад 8 місяців. ЕхоКГ після лікування: КДО ЛШ 121мл, КСО ЛШ 39мл, ФВ ЛШ 68%. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601