Спосіб швидкої діагностики ліквородинамічних розладів у хворих з ускладненими формами алкогольного делірію

Спосіб швидкої діагностики ліквородинамічних розладів у хворих з ускладненими формами алкогольного делірію, що включає дослідження лікворного тиску, який відрізняється тим, що хворим додатково внутрішньовенно струйно вводять 2,0 мл 0,5% нерозведеного розчину сібазону повільно зі швидкістю 0,5 - 1мл(2,5 - 5мг) в 1хв і через 5хв визначають лікворний тиск ДВІЧІ (ДО І ПІСЛЯ витягування 3 - 5мл ліквора) з подальшим вираховуванням індекса зниження лікворного тиску (ІЗЛТ) за формулою Р1-Р2 ІЗЛТ = V де РІ - початковий лікворний тиск, Р2 - залишковий лікворний тиск, V - об'єм витягнутого ліквора, і при значенні ІЗЛТ менше 5 прогнозують розвиток гідроцефалії, при значенні більше 7 - набрякнабухання головного мозку, а при коливанні в межах від 5 до 7 - відсутність ліквородинамічних розладів Винахід відноситься до медицини, а саме до психіатри, і може бути використаний для швидкої діагностики ліквородинамічних розладів у хворих з ускладненими формами алкогольного делірію Відомий спосіб діагностики ліквородинамічних розладів у хворих неврологічного та психіатричного профілів, котрий включає вираховування коефіцієнта лікворного тиску(КЛТ) на основі визначення співвідношення істинного лікворного тиску до залишкового лікворного тиску При високому значенні КЛТ, котрий наближується до абсолютної величини істинного тиску, діагностують набряк набухання головного мозку при вираженому токсичному, ішемічному або запальному характері процесу [Атгабаров Б А, Садыков У С Новый метод измерения ликворного давления - АлмаАта Казахстан, 1974, с 126] фічне дослідження, яке дає можливість діагностувати ппертензивно-пдроцефальний синдром [Курако Ю Л , Букина В В Легкая закрытая черепно-мозговая травма - К Здоров'я, 1989, с 159] Недоліком способу є низька точність діагностики ліквородинамічних розладів, що зумовлена суб'єктивністю в оцінках форм та виду ехосигналів, а також не усуваються можливості виникнення ускладнень у в зв'язку з психомоторним збудженням Найближчим по технічній сутності і досягаемому результату до заявленого є спосіб діагностики перебігу ускладненого делірію шляхом дослідження величини лікворного тиску [Битенский В С и соавт "Актуальные вопросы клинической и социальной реабилитации" - М , 1979, с 236] Недоліком способу є низька точність діагностики прогнозу перебігу ускладненого делірію, при якому діагностуються тільки сприятливий та несприятливий типи перебігу захворювання, що зумовлено залежністю абсолютних показників лікворного тиску від багатьох важко враховуючих причин анатомічних особливостей ліквородинаміки, об'єму циркулюючого ліквора, а також не усуваються можливості виникнення ускладнень у зв'язку з психомоторним збудженням Недоліком способу є низька точність діагностики ліквородинамічних розладів, зумовлена тим, що не враховується об'єм витягнутого ліквора, ізза чого немає можливості в одних випадках діагностувати розвиток гідроцефалії, а в інших - набряк - набухання головного мозку, а також не усуваються можливості виникнення ускладнень у зв'язку з психомоторним збудженням Відомий також спосіб діагностики ліквородинамічних розладів, що включає ехоенцефалогра 1 (О ю 56704 В основі винаходу поставлено задачу удосконалити спосіб швидкої діагностики ліквородинамічних розладів у хворих з ускладненими формами алкогольного делірію шляхом додаткового внутрішньовенного введення сібазону і подальшого визначення лікворного тиску ДВІЧІ(ДО і після витягування 3 - 5мл ліквора) і вираховування індексу зниження лікворного тиску(ІЗЛТ) Поставлена задача досягається тим, що згідно з винаходом хворим додатково внутрішньовенно струйно вводять 2,0мл 0,5% нерозведеного розчину сібазону повільно зі швидкістю 0,5 - 1мл(2,5 5мг) в 1хв і через 5хв, визначають лікворний тиск ДВІЧІ(ДО і після витягування 3 - 5мл ліквора) з подальшим вираховуванням індексу зниження лікворного тиску(ІЗЛТ) за формулою ІЗЛТ = Р1-Р2 , де V Р1 - початковий лікворний тиск, Р2 - залишковий лікворний тиск, V - об'єм витягнутого ліквора, і при значенні ІЗЛТ менше 5 прогнозують розвиток гідроцефалії, при значенні більше 7 - набряк - набухання головного мозку, а при коливанні в межах від 5 до 7 відсутність ліквородинамічних розладів Використання сібазону в терапії алкогольного делірію відомо, але невідомо його додаткове використання шляхом внутрішньовенного струйного введення перед визначенням лікворного тиску та подальшим вираховуванням ІЗЛТ Сібазон виявляє центральну мюрелаксуючу дію, виявляє гальмівний вплив на лімбічну систему, пригнічує спинальні рефлекси і понижує тонус скелетних м'язів Разом з цим препарат ліквідує почуття страху, внутрішньої напруги, подразливість, полегшує засипання та виявляє противосудомну дію Все це дозволяє усувати можливості виникнення ускладнень у зв'язку з психомоторним збудженням Заявлений спосіб здійснюється слідуючим чином Хворого в лежачому положенні укладають на кушетку, додатково внутрішньовенно струйно вводять 2,0мл 0,5% нерозведеного розчину сібазона повільно зі швидкістю 0,5 - 1мл в 1хв і через 5хв ноги хворого підтягують до черева, голову згинають вперед Попереково - крижову область обробляють спочатку ефіром, йодом, а потім спиртом Люмбальну пункцію проводять в проміжку між остистими відростками 3 - 4 або 4 - 5 поперекових хребців спеціальною голкою з мандреном Перед пункцією у згаданій області проводять місцеву анестезію 1 - Змл 0,5% розчином новокаїну(шфільтрація шкіри, підшкірної клітковини і м'язів) ПІСЛЯ проколу тиск витікаючого ліквора вимірюють водним манометром(Г-подібна трубка з внутрішнім діаметром 1мм) Отриманий лікворний тиск рахують початковим Потім витягують 3 - 5мл ліквора і повторно вимірюють величину лікворного тиску Дану величину рахують залишковим лікворним тиском Вираховування ІЗЛТ проводять згідно згаданій вище формулі Спосіб використаний нами у 111 хворих з різними КЛІНІЧНИМИ проявами ускладнених форм алкогольного делірію Результати дослідження представлені в таблиці Таблиця ІЗЛТ 1 -3 3-5 5-7 7-9 9 і більше Гідроцефалія 8 15 5 Набряк - набухання мозку Без ліквородинамічних розладів 3 2 5 17 ЗО 3 23 Зниження ІЗЛТ нижче 5 спостерігають переважно у хворих з ознаками гідроцефалії, підвищення більше 7 - у хворих з набряком - набуханням головного мозку ІЗЛТ в межах від 5 до 7 вказував на відсутність ліквородинамічних розладів Подальша верифікація діагнозу набряку - набухання головного мозку і гідроцефалії базувались на ретельних КЛІНІЧНИХ та параклінічних(реоенцефалографія, ехоенцефалографія) дослідження хворих В 17 випадках після настання смерті хворих проводилась патологоанатомічна верифікація діагнозу Клінічна діагностика набряку - набухання головного мозку і гідроцефалії ставала можливою тільки на етапі розвинутого патологічного стану і базувалась на ОЦІНЦІ ступеня порушення СВІДОМОСТІ, а також неврологічних симптомів і прогресуючій дислокації мозкового стовбура Дані симптоми дозволяють досить точно діагностувати ці стани, які проявляються у хворих з ускладненими формами алкогольного делірію на фінальній стадії перебігу захворювання Із параклінічних методів найбільше підходили для діагностики набряку - набухання головного мозку і гідроцефалії з внутрішньочерепною гіпертензією, що розвивалась, методи реоенцефалографм(РЕГ) і ехоенцефалографм(ЕхоЕГ) При дослідженні з допомогою РЕГ спостерігалось прогресуюче зниження пульсового кровонаповнення, явища утрудненого венозного відтоку з порожнини черепа у вигляді зменшення систолічної хвилі і різкого збільшення діастолічної хвилі з підвищенням її над систолічною, а також поява венозних хвиль ЕхоЕГ дозволяла виявити на етапі повного розвитку захворювання гідроцефалію з лікворною гіпертензією, про що свідчили збільшення амплітуди латеральних ехо-сигналів, розширення М-ехо від Ill-го шлуночка вище 9 - 10мм, збільшення швидкості і амплітуди пульсації ехосигналів КЛІНІЧНІ та параклінічні методи дослідження дозволили діагностувати на етапі розгорнутого алкогольного делірію у 61 хворих набряк - набухання головного мозку, у 28 - гідроцефалію з яви щами ліквородинамічних розладів і у 22 - відсутність ліквородинамічних розладів, що досить повно співпало з прогнозом перебігу психозу за допомогою запропонованого способу Із 17 випадків патологоанатомічної верифікації у 9 виявлено набряк - набухання головного мозку і у 8 - гідроцефалію з лікворною гіпертензією Дані попереднього обстеження хворих з допомогою запропонованого способу повністю співпадають з висновком, котрий отриманий при патологоанатомічних розтинах Приклад 1 Хворий Щ, 42 років, поступив в стаціонар в стані вираженого делірюзного розладу СВІДОМОСТІ з порушенням орієнтації в просторі і часі, зоровими і слуховими галюцинаціями При проведенні люмбальної пункції, через 5хв після додаткового внутрішньовенного струйного введення 2,0мл 0,5% нерозведеного розчину сібазона повільно зі швидкістю 0,5 - 1мл(2,5 - 5мг) в 1хв, початковий лікворний тиск становив 190мм вод ст, залишковий - 100мм вод ст, ІЗЛТ - 18 Висновок Алкогольний делірій з імовірністю розвитку набряку-набухання головного мозку і несприятливим перебігом захворювання При РЕГ обстеженні виявлено помірковане підвищення кровонаповнення і судинного тонусу, при ЕхоЕГ - признаків зміщення М-ехо не зареєстровано, ширина Ill-го шлуночка - 7 - 8мм Подальший перебіг психозу був важкий Через 2 доби після госпіталізації з'явились явища муситуючого делірію На РЕГ - кровонаповнення знизилось, більше в вертебро-базілярному басейні, реєструвались хвилі аркоподібної форми та венозні хвилі, на ЕхоЕГ - М-ехо не зміщене, ширина Ill-го шлуночка 6 - 7мм, підсилена пульсація М-ехо Потім розвивався коматозний стан і на 5 добу перебування в стаціонарі у хворого наступила смерть 56704 з'явилось поверхневе дихання, брадикардія до 40 в хв, в'ялий тонус м'язів, розширення зіниць та відсутність їх реакції на світло На даному етапі РЕГ реєструвала різке зниження кровонаповнення, ЕхоЕГ - М-ехо не зміщено, сигнал від Ill-го шлуночка роздвоєний, ширина 12мм Через 2 доби після поступлення в стаціонар у хворого наступила смерть Діагноз патологоанатомічний Хронічний алкоголізм, біла гарячка(клшічно), внутрішня гідроцефалія з оклюзією і діслокацією мозкового стовбура Приклад 3 Хворий Ю , 43 років, поступив в стаціонар в стані психомоторного збудження, не спав, відчував різкий страх, тривогу, був дезорієнтований в просторі і часі, стверджував, що "мене оточили бандити", "хочуть мене вбити, напускають на мене собак" При люмбальній пункції початковий лікворний тиск становив 190мм вод ст , залишковий - 180мм вод ст , ІЗЛТ - 6 Висновок Алкогольний делірій без ліквородинамічних розладів і сприятливим перебігом захворювання При РЕГ обстеженні дещо підвищились кровонаповнення і судинний тонус мозку, при ЕхоЕГ - М-ехо не зміщено, ширина Ill-го шлуночка - 7 - 8мм Стан хворого значно покращився після критичного сну На другу добу СВІДОМІСТЬ ясна, дещо астенізований, психоз купіювався Діагноз патологоанатомічний Біла гарячка(клшічно), хронічний алкоголізм, алкогольна дегенерація внутрішніх органів, набряк-набухання головного мозку Приклад 2 Хворий Є, 49 років, поступив в стаціонар в стані мовнорухомого збудження, відчував страх, "бачив" кругом себе багато чортиків, намагався кудись бігти При люмбальній пункції, зробленій після додаткового внутрішньовенного струйного введення сібазону, що виконувались за методиками описаними в прикладі 1, початковий лікворний тиск становив 210мм вод ст, залишковий - 195мм вод ст, ІЗЛТ - 3 Висновок Алкогольний делірій з гідроцефалією, що супроводжується лікворною гіпертензією і несприятливим перебігом захворювання Стан хворого різко погіршився після госпіталізації, наросли симптоми оглушення, Таким чином, в порівнянні зі способом - прототипом, заявлений спосіб швидкої діагностики дозволяє на початковому етапі хвороби діагностувати ліквородинамічні розлади у хворих з ускладненими формами алкогольного делірію, зокрема гідроцефалію, набряк - набухання головного мозку або відсутність цих розладів, що дає можливість вибирати оптимальну тактику лікування, скорочувати його термін і зменшувати частоту летальних наслідків, а також усуваються можливості виникнення ускладнень у зв'язку з психомоторним збудженням Спосіб - прототип дозволяє досягти позитивних результатів в діагностиці сприятливого і несприятливого перебігів алкогольного делірію тільки у 58% хворих, заявлений спосіб швидкої діагностики дав більш точніший позитивний результат у 81% хворих Таким чином, заявлений спосіб в порівнянні зі способом - прототипом підвищує точність і ефективність діагностики на 23%, що дає можливість вибирати оптимальну тактику лікування, скорочувати його термін і зменшувати частоту летальних наслідків, а також усувати можливості виникнення ускладнень у зв'язку з психомоторним збудженням Підписано до друку 05 06 2003 р Тираж 39 прим ТОВ "Міжнародний науковий комітет" вул Артема, 77, м Київ, 04050, Україна (044)236-47-24