Спосіб діагностики ларингофарингеального рефлюксу

1. Спосіб діагностики ларингофарингеального рефлюксу, що включає виконання непрямої ларингоскопії, який відрізняється тим, що додатково проводять езофагогастродуоденоскопію та за відсутності ендоскопічних змін в стравоході на наступний день хворому проводять добовий гіпофарингеальний рН-моніторинг, для цього трансназально вводять рН-мікрозонд, через 24 години його видаляють, а накопичувач рН-інформації підключають 3 Поставлена задача вирішується тим, що в способі діагностики ларингофарингеального рефлюксу, який включає виконання непрямої ларингоскопії, згідно з корисною моделлю, додатково проводять езофагогастродуоденоскопію та за відсутності ендоскопічних змін в стравоході на наступний день хворому проводять добовий гіпофарингеальний рН-моніторинг, для цього трансназально вводять рН-мікрозонд, через 24 години його видаляють, а накопичувач рН-інформації підключають до комп'ютера із відповідною програмою обробки та аналізують такі показники як загальний час підвищення рН вище 4,0 - епізод рефлюксу, час найбільш тривалого рефлюксного епізоду, загальна кількість рефлюксних епізодів, кількість рефлюксів тривалістю більше 5 хвилин, та при фіксуванні загального часу підвищення рН більше 5 % від загального часу моніторування або при наявності рефлюксів тривалістю більше 10 хвилин, або при наявності більше 50 рефлюксних епізодів за добу, або при наявності більше 3 рефлюксів тривалістю більше 5 хвилин, роблять висновок щодо наявності ларингофарингеального рефлюксу, згідно з корисною моделлю, рН-мікрозонд спочатку вводять в шлунок, що підтверджується різким зниженням рН до 1,5-2,0, а потім рН-мікрозонд підтягують вверх на 15-17 см і фіксують на рівні посткрикоїдальної частини стравоходу. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає у такому: додаткове проведення езофагогастродуоденоскопії і 24-годинного гіпофарингеального рН-моніторингу у хворого із клінічними і ларингоскопічними ознаками ларингофарингеального рефлюксу дозволяє підвищити чутливість, підтвердити кислотозалежний характер ураження гортані у хворих із ГЕРХ, підвищити якість діагностики й ефективність відповідного лікування високими дозами інгібіторів протонної помпи та дозволяє досягти очікуваний технічний результат. Спосіб заключається в наступному. За допомогою гортанного дзеркала хворому проводять непряму ларингоскопію, під час якої звертають увагу на стан окремих частин гортані колір її слизистої оболонки, цілісність, вологість, наявність мокротиння, плівок, кірок, інфільтратів або пухлин. За наявності таких ознак як заглотковий набряк, вентрикулярна облітерація, еритема/гіперемія, набряк голосових зв'язок, дифузний набряк гортані, гіпертрофія задньої комісури, гранулеми/грануляції або стовщення слизистої оболонки робиться висновок щодо ймовірного ларингофарингеального рефлюксу. На наступний день хворому проводять езофагогастродуоденоскопію. Наявність дистального рефлюкс-езофагіту будь-якого ступеня тяжкості, стадії A-D за Лос-Анжеліською класифікацією з високою ймовірністю підтверджує діагноз ГЕРХ з ларингофарингеальними проявами. За відсутності ендоскопічних змін в стравоході на наступний день хворому проводять добовий гіпофарингеальний рН-моніторинг. Дослідження проводять за допомогою ацидогастрографа АГ1Д-02 і портативного мобільного 66904 4 накопичувача рН-вимірювальної інформації. При цьому рН-мікрозонд трансназально спочатку вводять в шлунок, що підтверджується різким зниженням рН до 1,5-2,0, а потім рН-мікрозонд підтягують вверх на 15-17 см і фіксують на рівні посткрикоїдальної частини стравоходу, де залишають на 24 години. Після цього рН-мікрозонд видаляють, накопичувач рН-інформації підключають до комп'ютера із відповідною програмою обробки та аналізують такі показники як загальний час підвищення рН вище 4,0 - епізод рефлюксу, час найбільш тривалого рефлюксного епізоду, загальна кількість рефлюксних епізодів, кількість рефлюксів тривалістю більше 5 хвилин. При фіксуванні загального часу підвищення рН вище 4,0 більше 5 % від загального часу моніторування, або наявність рефлюксів тривалістю більше 10 хвилин, або наявність більше 50 рефлюксних епізодів за добу, або наявність більше 3 рефлюксів тривалістю більше 5 хвилин, робиться висновок щодо наявності ларингофарингеального рефлюксу. Запропонованим способом було обстежено 23 пацієнта з ларингофарингеальним рефлюксом: 12 пацієнтів із рефлюкс-езофагітами і 11 хворих із неерозивною формою ГЕРХ. Подальше призначення подвійних доз інгібіторів протонної помпи - езомепразол 40 мг 2 рази на добу впродовж 3 місяців у всіх хворих супроводжувалось наступним клінічним ефектом: зникненням болю в горлі і зменшенням хронічного кашлю, значним зменшенням ознак рефлюкс-ларингіту за даними ларингоскопії, що підтверджувало діагноз ГЕРХ із ларингофарингеальним рефлюксом. Запропонований спосіб підтверджується наступними прикладами його застосування. Приклад 1 Хворий С, 35 років, звернувся в гастроентерологічну клініку за направленням отоларинголога зі скаргами на хронічний кашель упродовж останніх 2-х років і болю в горлі, персистуючий упродовж останнього року. До цього протягом 3 місяців лікувався у отоларинголога з приводу хронічного заднього ларингіту, але ніякого ефекту від проводимого лікування не спостерігалось. У зв'язку з рефрактерністю до лікування отоларинголог запідозрив рефлюксну природу ларингіту і для підтвердження або виключення ГЕРБ направив хворого на консультацію до гастроентеролога. Хворому була проведена діагностика по запропонованому способу. Проведена езофагогастродуоденоскопія, але ніяких ендоскопічних змін в стравоході не виявлено. На наступний день хворому проведена 24годинна гіпофарингеальна рН-метрія. Аналіз даних добової рН-грами показав, що загальний час підвищення рН вище 4,0 склало 6,5 % від загального часу моніторування, всього за добу було зафіксовано 64 рефлюксних епізодів, 2 рефлюкси тривали більше 10 хвилин, 5 рефлюксів тривалістю більше 5 хвилин. Ці дані підтвердили факт підвищеної кислотної агресії на стравохід, глотку і гортань, що стало основаним для постановки діагнозу ГЕРБ з ларингофарингеальним рефлюксом. Хворому був призначений езомепразол по 40 мг 2 5 рази на добу протягом 3 місяців. Уже через 1 місяць лікування зафіксовано значне покращення стану - суттєве зменшення кашлю і повне зникнення болю в горлі. Через 3 міс. лікування - скарг немає, при проведенні непрямої ларингоскопії попередні ознаки ураження й подразнення гортані зникли. Приклад 2 Хвора Я., 40 років, скаржиться на охриплість голосу, біль у горлі та затруднення при ковтанні. При непрямій ларингоскопії виявлено заглотковий набряк, гіперемію та набряк голосових зв'язок, що дало підставу запідозрити ларингофарингеальний рефлюкс. Хворій була проведена діагностика по запропонованому способу. Проведена езофагогастродуоденоскопія, яка показала наявність рефлюкс-езофагіту, ст. А. Встановлено діагноз: ГЕРХ, рефлюкс-езофагіт (ст.А), ларингофарингеальний рефлюкс. Хворій призначено езомепразол 40 мг 2 рази на добу протягом 1 міс. Через 5 днів дисфагія та біль в горлі зникли, через 10 днів зникла охриплість голосу. Через 4 тижні хворій повторно проведено ЕГДС, при якій ендоскопічних ознак рефлюкс-езофагіту виявлено не було. Проведена після цього непряма ларингоскопія ніяких патологічних змін з боку гортані також не виявила. Хворій рекомендовано підтримуючу терапію езомепразолом 20 мг через день протягом 6 міс. При огляді через 6 місяців - стан добрий, ніяких скарг не має. Приклад 3 Хворий 35 років., Скаржиться на болі в горлі, неприємний запах з рота, кашель в ранковий час доби. Спочатку пацієнт звернувся до отоларинголога. При непрямій ларингоскопії виявлено гіперемія і набряк голосових зв'язок, що стало підставою для підозри на ларингофарингеальний рефлюкс. Хворому була проведена діагностика по запропонованому способу. Проведена езофагодуоденоскопія, яка показала наявність у пацієнта рефлюкс-езофагіту ст. А. На наступний день хворому проведена 24 Комп’ютерна верстка Мацело В. 66904 6 годинна гіпофарингеальна рН-метрія. Аналіз даних добової рН-грами показав, що загальний час підвищення рН вище 4,0 склало 30 % від загального часу моніторування. Поставлено діагноз: ГЕРХ з ларингеальним рефлюксом. Хворому призначили пантопразол по 40мг вранці і ввечері за 30 хвилин до їжі протягом 1 місяця. Через 10 днів зникли всі скарги. Через місяць хворому була проведена повторна езофагодуоденоскопія, на якій ознак рефлюкс-езофагіту не виявлено. Проведена після цього непряма ларингоскопія ніяких патологічних змін з боку гортані не виявила. Хворому рекомендована підтримуюча терапія пантопразол 20 мг вранці протягом 6 місяців. При огляді через 6 місяців - стан задовільний, скарг немає. У всіх прикладах відмічено, що застосування запропонованого способу дозволило підвищити точність діагностики та своєчасно призначити ефективне лікування. Використання даної корисної моделі у галузі отоларингології та гастроентерології дозволить з високим ступенем достовірності ставити правильний діагноз ларингофарингеального рефлюксу та своєчасно призначати лікування подвійними дозами інгібіторів протонної помпи, що дозволить значно підвищити ефективність лікування, запобігти прогресуванню хвороби та виникненню ускладнень, буде сприяти виліковуванню хворих та підвищенню якості життя хворих. Використання заявленого способу дозволяє підвищити точність діагностики ларингофарингеального рефлюксу і своєчасно призначати адекватне лікування подвійними дозами інгібіторів протонної помпи, яке усуває негативний вплив підвищеної кислотної агресії на слизисту оболонку глотки і гортані, а також сприяє вилікуванню ларингофарингеального рефлюксу. Заявлений спосіб високоінформативний, простий до застосування, не має будь-яких суттєвих обмежень і протипоказань, та може використовуватися з метою поліпшення ефективності діагностики та лікування ларингофарингеального рефлюксу. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601