Аплікаційний препарат для лікування раку ротової частини глотки та спосіб його застосування

Винахід відноситься до аплікаційних протипухлинних препаратів на основі похідних платини та до способу їх застосування у поєднанні з радіотерапією. Відомий аплікаційний протипухлинний препарат, який включає цисплатин та моноклональні антитіла антигену CD95 (анти-СП95 МКАТ ІПО-4) в якості речовини, що підвищує чутливість клітин пухлини до цисплатину і тим самим підвищує ефективність його впливу на неї [пат. України 46551 А]. Відомий препарат має форму водного розчину цисплатину та моноклональних антитіл з концентрацією відповідно 5мкг/мл та 1мкг/мл. Препарат ефективний при лікуванні хворих на плоскоклітинний рак ротової частини глотки, клітини якого експресують антиген CD95, та не ефективний при лікуванні раку, клітини якого не експресують антиген CD95. Здатність анти-CD95 МКАТ ІПО-4 підвищувати чутливість клітин пухлини до цисплатину з синергічним ефектом дозволяє використовувати для лікування низькі концентрації цисплатину, що в свою чергу усуває прояви його токсичності. Неспроможність aнти-CD95 МКАТ ІПО-4 підвищувати чутливість клітин пухлини, що не продукують антиген CD95, до цисплатину, обумовлює обмеження використання препарату для лікування раку, клітини якого експресують антиген CD95. Спосіб лікування хворих на плоскоклітинний рак ротової частини глотки включає опромінення в комбінації з хіміотерапією, яку здійснюють шляхом аплікаційного нанесення на пухлину цисплатину та aнти-CD95 МКАТ ІПО-4 через день протягом 20 хвилин під час опромінення [пат. України 46551 А]. Оскільки протипухлинна ефективність цисплатину залежить від його кількості в препараті, то низька концентрація цисплатину спричиняє недостатню ефективність і способу його застосування. Задача винаходу полягає в розширенні можливості застосування та підвищення ефективності протипухлинного препарату платини для лікування раку ротової частини глотки та способу лікування ним шляхом використання іншої сполуки платини у поєднанні з іншим препаратом, що підвищує його ефективність при збереженні низької токсичності препарату. Задача вирішується протипухлинним препаратом для лікування раку ротової частини глотки у вигляді водного розчину похідної платини та речовини, що підвищує е фективність похідної платини, в якій, відповідно до винаходу, використовується водний розчин похідної платини з поліаніоном дезоксирибонуклеїнової кислоти in situ (Pt-ДНК), який додатково містить натрій хлористий, натрій лимоннокислий (Na3cyt), амоній хлористий, а як речовину, що підвищує е фективність похідної платини, натрієву сіль фторурацилу (ФУ), при їх співвідношенні в мкг на 1мл водного розчину: Pt-ДНК 50,0-225,0 NaCl 7785,0-8730,0 Na3cyt 16,7-75,0 NH4Cl 6,0-27,0 ФУ 90,0-135,0. Використаний якісний та кількісний склад сольових компонентів обумовлений наявністю їх в ви хідних продуктах, де вони забезпечують підвищення розчинності активних компонентів у воді та стабілізацію їх розчину в часі. Якісний та кількісний склад сольових компонентів, що містяться в розчині, забезпечує стабільність в часі також і препарату, що заявляється. Кількісний склад активних речовин обмежений з одного боку ефективністю їх терапевтичної дії, а з другого підвищенням токсичності препарату при концентраціях, що перевищують 225мкг/мл Pt-ДНК та 135мкг/мл ФУ. Задача також вирішується способом лікування хворих раком ротової частини глотки, який включає опромінення в комбінації з хіміотерапією, яку проводять шляхом аплікаційного нанесення на пухлину водного розчину похідної платини та сполуки, що підвищує чутливість клітин пухлини до дії платинового препарату, під час опромінення, через день, протягом 20 хвилин, в якому, відповідно до винаходу, в якості водного розчину активних компонентів використовують водно-сольовий розчин Pt-ДНК та натрієвої солі фторурацилу, в якому присутні хлорид та цитрат натрію і хлорид амонію при їх співвідношенні, мкг/мл: Pt-ДНК 50,0-225,0 NaCl 7785,0-8730,0 Na3cyt 16,7-75,0 NH4Cl 6,0-27,0 ФУ 90,0-135,0. Для одержання протипухлинного препарату використовували відомий протипухлинний препарат платини (пат. України №22221 А), який містить у водному розчині на 1500мкг/мл Pt-ДНК 900мкг/мл NaCl, 500мкг/мл Na3cyt та 180мкг/мл NH4Cl (препарат ПП) та відомий протипухлинний препарат для інфузій (пат України №23676 А) у вигляді водного розчину, що містить на 1500мкг/мл Pt-ДНК 900мкг/мл NaCl, 500мкг/мл Na3cyt, 180мкг/мл NH4Cl і 2700мкг/мл натрієвої солі фторурацилу (препарат ППФ), а також фізіологічний розчин для інфузій, що містить 9000мкг/мл NaCl. Для приготування препарату, що заявляється, названі препарати змішували у відповідних об'ємах. Дані, що характеризують вміст компонентів в розчині, що заявляється, в залежності від об'ємів вихідних розчинів надаються в табл.1. Таблиця 1 Об'єм вихідних Вихідна кількість компонентів в суміші Вміст компонентів в розчині, що № розчинів, мл препаратів, мкг одержаний, мкг/мл приФізіолокладу ППФ ПП гічний Pt-ДНК NaCI Na3сyt NH4Cl ФУ Pt-ДНК NaCI Na3сyt NH4Cl ФУ розчин 1 1,0 29 1500 261900 500 180 2700 50 8730 16,7 6,0 90 2 1,0 1,0 28 300 253800 1000 360 2700 100 8460 33,4 12,0 90 3 4 5 0,5 1,0 1,0 1,0 2,0 2,0 8,5 15 6 2250 4500 4500 77850 137700 55800 750 1500 1500 270 540 540 1350 2700 2700 225 250 500 7785 7650 6200 75,0 83,5 167 27,0 30,0 60,0 135 150 3000 Токсичність препарату, що заявляється, досліджували у порівнянні з токсичністю відомого препарату та фізіологічним розчином (контроль) на семи групах білих непородних щурів (по десять тварин у кожній групі) вагою 200±20г. Тваринам кожний день на протязі 25 діб в ротову порожнину вводили аплікаційно за допомогою стерильної марлевої тур унди 0,1мл одного з препаратів, що досліджувались, та витримували 25-30 хвилин. Перед введенням препаратів тварин наркотизували. Результати, що характеризують реакцію тварин на аплікації, наведені в таблиці 2. Таблиця 2 Група тварин І ІІ ІІІ IV V VI VII Період до Частота проявлення інтоксикацій, % Вміст початку Порушення № компонентів проявлення Епителіїт Стоматит прикладу в препараті, інтоксикації, солівації ковтання дихання мкг/мл доби контроль NaCl-9000 0 0 0 0 0 0 Рt-ДНК-50 NaCl-8730 1 0 0 0 0 0 0 Na3cyt-16,7 NH4Cl-6,0 ФУ-90,0 Pt-ДНК-100 NaCl-8460 2 0 0 0 0 0 0 Na3cyt-33,4 NH4Cl-12,0 ФУ-90,0 Рt-ДНК-225 NaCI-7785 3 0 0 0 0 0 0 Na3cyt-75,0 NH4Cl-27,0 ФУ-135 Рt-ДНК-250 NaCl-7650 4 18 100 0 0 0 0 Na3cyt-83,5 NH4Cl-30,0 ФУ-150 Рt-ДНК-500 NaCl-6200 5 7 100 100 0 0 0 Na3cyt-167 NH4Cl-60,0 ФУ-300 Цисплатин-5 відомий 0 0 0 0 0 0 анти-CD95 MKAT ІПО-4-1 Аналіз даних таблиці 2 показує, що у тварин I-IV гр уп, яким аплікаційно вводили, відповідно, фізіологічний розчин та препарати, приготовлені за прикладами №1, №2 та №3, не виявлено будь-яких проявлень інтоксикації, так само, як і при введенні відомого препарату VTI гр упі тварин. У тварин V та VI гр уп, яким вводили, відповідно, препарати, приготовлені за прикладами №4 та №5, ознаки інтоксикації з'явились. Таким чином, можна зробити висновок, що препарат, що заявляється, який має значно більший вміст активних компонентів ніж, у відомого препарату, в визначеному діапазоні концентрацій не має токсичних проявів. Протипухлинну активність препарату, що заявляється, досліджували у порівнянні з відомим препаратом на клітинній культурі лінії епідермальної карциноми ротової порожнини людини НЕР-2, яка не експресує антиген CD95. Клітини культивували у атмосфері 5% СО2 при 37°С в ростовому середовищі Ігла з додаванням 10% телячої сироватки. Через 24 години після висівання частину клітин виділили для контролю, а ті, що залишилися, розділили на культури, які інкубували у присутності препарату, що заявляється, протягом 24 та 72 годин, після чого визначали цитотоксичність препаратів, яку встановлювали по кількості загиблих пухлинних клітин та відображали у відсотках по відношенню до контролю. Дані, що характеризують цитотоксичність відомого протипухлинного та препарату, що заявляється, наведені в таблиці 3. Таблиця 3 Склад препарату в культурі клітин № Вміст,мкг/мл Відсоток загиблих клітин в культурі через 24 години після інкубації 72 години після інкубації прикладу 1 2 3 відомий Рt-ДНК-50 NaCl-8730 Na3cyt-16,7 NH4C1-6,0 ФУ-90,0 Pt-ДНК-100 NaCl-8460 Na3cyt-33,4 NH4Cl-12,0 ФУ-90,0 Рt-ДНК-225 NaCl-7785 Na3cyt-75,0 NH4CI-27,0 ФУ-135 Цисплатин-5 анти-СВ95 MKAT ИПО-4-1 45 84 60 90 80 100 14 22 З аналізу таблиці 3 видно, що препарат, що заявляється, проявляє агресію до клітин пухлини НЕР-2 тим більшу, чим більша концентрація Pt-ДНК та час впливу препарату, у той час як агресія відомого препарату до клітин НЕР-2, які не продукують антиген CD95, значно нижча. Наявність в складі протипухлинного препарату похідного платини з поліаніоном дезоксирибонуклеїнової кислоти in situ (Pt-ДНК) та сполуки, що підвищує чутливість клітин пухлини до дії платинового препарату натрієвої солі фторурацилу, які при сумісному використанні не токсичні у відношенні до епідермісу ротової порожнини, але мають підвищену цитотоксичність по відношенню до клітин пухлини епітеліальної природи, забезпечує розширення можливості і підвищення ефективності лікування раку ротової частини глотки аплікаційним препаратом, що заявляється, незалежно від того експресує пухлина антиген CD95 чи ні. Лікування характеризується відсутністю проявлення побічних ефектів у хворих. Лікування проводили наступним чином. Онкохворим проводили фракційне опромінення дрібними дозами по 2Гр на день протягом 25 днів. Під час опромінення через день на уражені ділянки ротової порожнини аплікаційно за допомогою біопсійних щипців стерильною марлевою турундою наносили 1мл препарату за прикладом №1 та залишали препарат у контакті з пухлиною на 20-25 хвилин. За 30 хвилин до аплікаційного введення препарату хворому підшкірно вводили 0,5мл 1% розчину атропіну для зменшення солівації в глотці. Спосіб лікування, що заявляється, був апробований в клініці на 10 пацієнтах з діагнозом: рак правого піднебінного мигдалика з розповсюдженням на піднебінні дужки та м'яке піднебо - 7 хворих, з розповсюдженням на піднебінні дужки - 3 хворих. Ефективність лікування оцінювали у порівнянні з відомим способом за показниками, які характеризують кількість хворих, які реагували на лікування, у відсотках, необхідність відбору хворих за ознакою наявності в їх пухлинах антигену CD95, частоту повних та часткових регресій, у відсотках, а також частоту проявлення ознак променевого епітеліїту та покращення якості життя. Результати порівняння зведені в таблиці 4. Таблиця 4 Показники Відсоток хворих, що реагували на лікування з позитивним ефектом повні регресії часткові регресії Частота без проявлення ознак випадків, % променевогоепітеліїту покращення якості життя Відбір пацієнтів за ознакою наявності в пухлині антигену CD95 Відсоток хворих, які обстежені за методом імуноцитохімії Відомий спосіб Спосіб, що заявляється 60 100 42 12 80 10 30 100 30 90 Необхідно Не потрібно 100 0 При лікуванні хворих відомим способом позитивний ефект спостерігався у 60% хворих із 100%, які попередньо були відібрані за проведеними обстеженнями методом імуноцитохімії за ознакою наявності в біопсійному матеріалі їх п ухлини антигену CD95. При лікуванні способом, що заявляється, обстеження методом імуноцитохімії не проводилося, а позитивний ефект спостерігався у 100% хворих незалежно від наявності або відсутності у них антигену CD95. Крім того, спосіб, що заявляється, також має більш високі інші показники ефективності лікування: частоту випадків повних регресій, частоту випадків безпроміневого епітеліїту, частоту випадків покращення якості життя.