Застосування флібансерину для лікування розладів статевого потягу

Даний винахід стосується застосування флібансерину для одержання лікарського засобу, призначеного для лікування розладів статевого потягу. Сполука 1-[2-(4-(3-трифторметилфеніл)піперазин-1-іл)етил]-2,3-дигідро-1Н-бензимідазол-2он(флібансерин) описана у формі його гідрохлориду в [заявці ЕР-А 526434] і має наступну хімічну структур у: Флібансерин виявляє спорідненість (афінність) до 5-НТ1А- і 5-НТ2-рецепторів. З урахуванням цього така сполука є перспективним терапевтичним агентом, який може використовуватися для лікування різних захворювань, наприклад депресії, шизофренії і станів тривоги. За результатами досліджень, які проводилися на пацієнтах чоловічої і жіночої статі, які страждають статевою дисфункцією, було встановлено, що флібансерин, необов'язково у вигляді його фармакологічно прийнятних кислото-адитивних солей, має посилюючі статевий потяг властивості. Відповідно цього даний винахід стосується застосування флібансерину, необов'язково у вигляді його фармакологічно прийнятних кислото-адитивних солей, для одержання лікарського засобу, призначеного для лікування розладів статевого потягу. У переважному варіанті даний винахід стосується застосування флібансерину, необов'язково у вигляді його фармакологічно прийнятних кислото-адитивних солей, для одержання лікарського засобу, призначеного для лікування розладів і порушень із групи, яка включає гіпоактивний статевий потяг, втрату статевого потягу, відсутність статевого потягу, зниження статевого потягу, пригнічення статевого потягу, втрату лібідо, порушення лібідо і фригідність. Найбільш переважним відповідно до винаходу є застосування флібансерину, необов'язково у вигляді його фармакологічно прийнятних кислото-адитивних солей, для одержання лікарського засобу, призначеного для лікування розладів і порушень із групи, яка включає гіпоактивний статевий потяг, втрату статевого потягу, відсутність статевого потягу, зниження статевого потягу і пригнічення статевого потягу. В особливо переважному варіанті винахід стосується застосування флібансерину, необов'язково у вигляді його фармакологічно прийнятних кислото-адитивних солей, для одержання лікарського засобу, призначеного для лікування порушень і розладів із групи, яка включає гіпоактивний статевий потяг і втрату статевого потягу. Згаданий вище терапевтичний ефект від застосування флібансерину може в однаковому ступені виявлятися і при лікуванні чоловіків, і при лікуванні жінок. Однак відповідно до ще одного варіанту здійснення даного винаходу переважним є застосування флібансерину, необов'язково у вигляді його фармакологічно прийнятних кислото-адитивних солей, для одержання лікарського засобу, призначеного для лікування статевої дисфункції в жінок. Позитивний ефект від застосування флібансерину можна спостерігати незалежно від того, чи є той або інший розлад або порушення вродженим або ж набутим, а також незалежно від його етіології (чи воно зумовлене органічними факторами, до яких належать і фізичні, і індуковані ліками фактори, психогенними факторами, сполученням органічних факторів, до яких належать і фізичні, і індуковані ліками фактори, і психогенних факторів або ж невстановленими факторами). У передбачених винаходом цілях флібансерин необов'язково можна використовувати у вигляді його фармацевтично прийнятних кислото-адитивних солей. Як приклад відповідних кислото-адитивних солей можна назвати солі кислот, вибраних із групи, яка включає янтарну кислоту, бромистоводневу кислоту, оцтову кислоту, фумарову кислоту, малеїнову кислоту, метансульфонову кислоту, молочну кислоту, фосфорну кислоту, хлористоводневу кислоту, сірчану кислоту, винну кислоту і лимонну кислоту. Вказані вище кислотоадитивні солі можна також використовувати у вигляді їх сумішей. Серед вищеописаних кислото-адитивних солей переважні гідрохлорид і гідробромід, насамперед гідрохлорид. Для фармацевтичного застосування флібансерин, необов'язково у вигляді його фармацевтично прийнятних кислото-адитивних солей, можна включати до складу звичайного фармацевтичного препарату у твердій або рідкій формі або у вигляді спрею. Фармацевтична композиція може бути представлена у формі, придатній для перорального, ректального або парентерального введення або для назальної інгаляції, при цьому до переважних лікарських форм належать, наприклад, капсули, таблетки, таблетки з покриттям, ампули, супозиторії і назальний спрей. Діючу речовину можна поміщати в звичайно використовувані у фармацевтичних композиціях ексципієнти або носії, такі, наприклад, як тальк, гуміарабік, лактоза, желатин, стеарат магнію, кукурудзяний крохмаль, водні або неводні наповнювачі, полівінілпіролідон, напівсинтетичні гліцериди жирних кислот, бензалконійхлорид, фосфат натрію, ЕДТК і полісорбат 80. Фармацевтичні композиції переважно одержувати у вигляді розрахованих на одне введення в організм дозованих лікарських форм, кожна з яких містить діючу речовину в уні фікованій разовій дозі. Добова доза діючої речовини становить від 0,1 до 400мг, переважно від 1,0 до 300мг, більш переважно від 2 до 200мг. Вміст діючої речовини в кожній лікарській формі, розрахованій на одне введення в організм, може становити від 0,01 до 100мг, переважно від 0,1 до 50мг. Відповідні таблетки можна виготовляти, наприклад, змішуванням діючої речовини або діючих речовин з відомими допоміжними речовинами (ексципієнтами), наприклад інертними розріджувачами, такими як карбонат кальцію, фосфат кальцію або лактоза, розпушувачами, такими як кукурудзяний крохмаль або альгінова кислота, в'яжучими, такими як крохмаль або желатин, змащувальними речовинами, такими як стеарат магнію або тальк, і/або засобами для забезпечення уповільненого вивільнення діючої речовини (депоефекту), такими як карбоксиметилцелюлоза, ацетофталат целюлози або полівінілацетат. Таблетки можуть також складатися з декількох шарів. Відповідним чином можна виготовляти таблетки з покриттям (драже), наносячи на ядра, отримані аналогічно до таблеток, покриття зі звичайно застосовуваних у ци х цілях матеріалів, наприклад колідону або шелаку, гуміарабіку, тальку, діоксиду титану або цукру. Для забезпечення уповільненого вивільнення діючої речовини або для уникнення несумісності ядра можна також виготовляти багатошаровими. Так само і покриття таблетки також може складатися для забезпечення уповільненого вивільнення діючої речовини з декількох шарів, при цьому можна використовува ти допоміжні речовини, вказані вище для таблеток. До складу сиропів і мікстур на основі застосовуваних відповідно до винаходу діючи х речовин або їх комбінацій додатково можуть входити також підсолоджувальна речовина, така як сахарин, цикламат, гліцерин або цукор, а також поліпшувач смаку, наприклад ароматизатор, такий як ванілін або апельсиновий екстракт. Крім цього сиропи і мікстури можуть містити також суспендувальні допоміжні речовини або загусники, такі як натрійкарбоксиметилцелюлоза, змочувані, наприклад продукти конденсації жирних спиртів з етиленоксидом, або консерванти, такі як и-гідроксибензоати. Розчини для ін'єкції одержують за відомою технологією, наприклад з додаванням консервантів, таких як ягідроксибензоати, або стабілізаторів, таких як солі етилендіамінтетраоцтової кислоти з лужними металами, і розливають по пляшках для ін'єкцій або ампулах. Капсули, які містить одну або декілька діючих речовин або комбінації діючих речовин, можна виготовляти, наприклад, змішуванням діючих речовин з інертними носіями, такими як лактоза або сорбіт, і розфасовуванням отриманої суміші в желатинові капсули. Відповідні супозиторії можна виготовляти, наприклад, змішуванням з передбаченими для цієї мети носіями, такими як нейтральні жири або поліетиленгліколь або їх похідні. Нижче винахід проілюстрований на прикладах, які не обмежують його обсяг. Тонкоподрібнену діючу речовину змішують з лактозою і частиною від усієї передбаченої кількості кукурудзяного крохмалю. Отриману суміш просіюють, після чого її зволожують розчином полівінілпіролідону у воді, місять, гранулюють у вологому стані і сушать. Отримані гранули разом з іншою кількістю кукурудзяного крохмалю і стеаратом магнію просіюють і змішують між собою. З отриманої суміші пресують таблетки потрібних форм та розмірів. Тонкоподрібнену діючу речовину змішують з частиною від усієї передбаченої кількості кукурудзяного крохмалю, лактозою, мікрокристалічною целюлозою і полівінілпіролідоном, отриману суміш просіюють і разом з іншою кількістю кукурудзяного крохмалю і води переробляють у гранулят, який сушать і просіюють. Потім додають натрійкарбоксиметилкрохмаль і стеарат магнію, перемішують і з отриманої суміші пресують таблетки потрібних розмірів. Діючу речовину ретельно змішують з кукурудзяним крохмалем, лактозою і полівінілпіролідоном і зволожують водою. Вологу масу продавлюють через сито з розміром комірок 1 мм, сушать приблизно при 45°С і потім гранули просіюють через те ж саме сито. Після примішування стеарату магнію на таблетувальніймашині пресують опуклі ядра таблеток діаметром 6 мм. На отримані таким шляхом ядра таблеток за відомою технологією наносять покриття, яке складається в основному з цукру і тальку. Готові таблетки з покриттям полірують воском. Діючу речовину змішують з кук урудзяним крохмалем і зволожують водою. Вологу масу продавлюють через сито і сушать. Висушені гранули просіюють і змішують із стеаратом магнію. Отриману суміш розфасовують у твердожелатинові капсули розміру 1. Діючу речовина при власному значенні рН або при необхідності при рН від 5,5 до 6,5 розчиняють у воді і змішують із хлоридом натрію як агентом, який надає ізотонічність. Отриманий розчин фільтрують у непірогенних умовах і фільтрат в асептичних умовах розфасовують в ампули, які потім стерилізують і герметично запаюють. Затверділий жир розплавляють. При 40°С у розплаві гомогенно диспергують подрібнену діючу речовину. Дисперсію охолоджують до 38°С і розливають у попередньо трохи охолоджені форми для супозиторіїв.