Спосіб визначення вестибулярно-окуломоторної реактивності

Спосіб визначення вестибулярноокуломоторної реактивності, що включає реєстрацію окуломоторної реакції у вигляді ністагму під час простеження особою об'єктів, що переміщу ються у полі зору, який відрізняється тим, що оптокінетичні стимули переміщують за допомогою електронного пристрою на стенді у двох взаємно перпендикулярних площинах по градуйованому колу у вигляді "біжучої хвилі" послідовно праворуч і ліворуч із фіксованою швидкістю, причому пацієнт за допомогою виносного пульту включає стенд для переміщення світлових стимулів у вигляді "біжучої хвилі" і виключає його для зупинки переміщення світлових стимулів в момент досягнення "біжучою хвилею" нульової позначки стенду та визначають напрямок і величину кута зміщення світлового стимулу від нульової позначки. Корисна модель належить до медицини, а саме до оториноларингологи і призначений для встановлення вестибулярно-окуломоторної реактивності здорових і хворих осіб. Вестибулярний аналізатор відноситься до сенсорних систем, які забезпечують взаємодію людини з навколишнім середовищем. У взаємодії з органом зору він дозволяє здійснювати просторову орієнтацію, контроль за переміщенням об'єктів в полі зору. Доведено, що порушення вестибулярної функції призводить до різних моторно-зорових розладів, з одного боку, а вплив на орган зору об'єктів, що переміщуються в полі зору - до виникнення запаморочення і розладів вестибулярної функції, з іншого боку. Зазначені феномени пояснюються тісними анатомо-функціональними зв'язками на рівні ядерного комплексу, діенцефальних структур, ретикулярної формації. Дослідження вестибулярноокуломоторних реакцій здійснюється шляхом візуального спостереження за рухами очних яблук пацієнта під час слідкування ним за об'єктами, що переміщуються в полі зору, або методом електроністагмометрії оптокінетичного ністагму (ОКН) [1] (прототип). Про вестибулярно-окуломоторні реакції досліджуваного судять за відповідністю простежуючих рухів очних яблук напрямку і обсягу переміщення об'єкта, в полі зору пацієнта у вертикальній, горизонтальній площинах чи по діагоналі. Кількісні характеристики реакцій людини щодо захоплення і прослідковування оптокінетичних стимулів оцінюють за амплітудою рухів очних яблук, їх ритмічністю, виразністю швидкої і повільної фаз ОКН [2]. Про вплив окуломоторної стимуляції на вестибулярний аналізатор судять також за появою характерних вестибулярно-вегетативних і вестибулярно-соматичних реакцій. Недоліками зазначених методів, взятих за прототип розробленого нами способу визначення вестибулярно-окуломоторної реактивності, є: - необхідність застосування складної електротехнічної апаратури для реєстрації вестибулярноокуломоторних реакцій; - складність математичних розрахунків показників реакцій для клініко-експертної оцінки результатів дослідження; - відсутність стандартизованих пристроїв для оптокінетичної стимуляції, у зв'язку, з чим використовуються авторські розробки, що дозволяють досліджувати ОКН лише в певній площині; - пасивна участь пацієнта при проведенні діагностичних оптокінетичних тестів; - відсутність стандартних методик для дослідження вестибулярно-оптокінетичної реактивності на ротаторну стимуляцію; СО ю CD О) 10165 - відсутність методик для дослідження функціональної рухливості нервової системи і реактивності організму на вестибулярно-оптокінетичну стимуляцію. В основу, корисної моделі поставлена задача розробити спосіб визначення вестибулярноокуломоторної реактивності шляхом застосування розроблених електронного пристрою і спеціального стенду з розміщеними по колу світлодіодами для ротаторної оптокінетичної стимуляції у горизонтальній і вертикальній площині вправо-вліво та вгору-вниз послідовним висвічуванням світлодіодів по типу "біжучої хвилі" з фіксованою швидкістю: при цьому пацієнт після простежування оптокінетичного стимулу "біжучої хвилі" протягом визначеного проміжку часу за допомогою спеціального вимикача виносного пульту припиняє переміщення оптокінетичного стимулу в момент проходження ним нульової позначки на стенді; а по дузі між нульовою позначкою і зупиненим світловим стимулом визначають напрямок і величину кута зміщення світлового стимулу від нульової позначки і, тим самим, визначають реакції випередження або запізнення пацієнта для зупинки оптокінетичного стимулу при співпаданні з заданою нульовою позначкою на стенді та оцінюють функціональну рухливість центральної нервової і м'язово-нервової систем пацієнта і вестибулярно-оптомоторну реактивність на ротаторну оптокінетичну стимуляцію у двох взаємно перпендикулярних вертикальній і горизонтальній площинах. Поставлена задача вирішується тим, що в способі визначення вестибулярно-окуломоторной реактивності пацієнта, що полягає у встановленні кількісних показників реакцій "захоплення" та прослідковування об'єктів, що рухаються у його полі зору, оптокінетичні стимули переміщують за допомогою електронного пристрою на спеціальному стенді по градуйованому колу у: вигляді "біжучої хвилі" послідовно вправо і вліво з фіксованою швидкістю, а пацієнт за допомогою спеціального вимикача зупиняє переміщення оптокінетичного стимулу в момент досягнення ним нульової відмітки стенду і за величиною дуги між нульовою позначкою і зупиненим оптокінетичним стимулом кількісно оцінюють норморефлекторні, гіперрефлекторні (підвищені) і гіпорефлекторні (понижені) реакції пацієнта на ускладнену просторову оптокінетичну стимуляцію у взаємно перпендикулярних вертикалній і горизонтальній площинах. Таким чином, сукупнність суттєвих ознак знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з одержаним технічним результатом. В основу розробленого способу покладені відомі теоретичні положення, згідно з якими зоровий і вестибулярний аналізатори мають тісні анатомічні зв'язки, а при патології вестибулярного аналізатора порушується просторова орієнтація і може змінюватися зорово-окуломоторна функція захоплення та простежування об'єктів у полі зору. Для застосування розробленого способу використовується пристрій, виконаний у вигляді трьох блоків: стенду, блоку живлення і виносного пульту, які зображені на Фіг. 1 (загальний вид), де: А - стенд, Б - блок стабілізованої напруги, В виносний пульт. 1. Нульові відмітки градуйованих шкал, вихідні точки "біжучої хвилі". 2. Градуйована шкала для дослідження ротаторного оптокінетичного ністагму за часовою стрілкою. 3. Градуйована шкала для дослідження ротаторного оптокінетичного ністагму проти часової стрілки. 4. Корпус стенду. 5. Передня панель стенду. 6. Задня стінка стенду. 7. Стояк стенду. 8. Основа пристрою 9. Світлодіоди. 10. Кабель джерела живлення. 11. Гнучкий шлейф. 12. Шнур підключення до мережі струму. 13. Тумблер підключення пристрою до стаціонарної мережі електричного струму. 14. Сигнальний світлодіод. 15. Кнопка включання і виключання "біжучої хвилі". 16. Кнопка "скидання" виносного пульту. Конструкція пристрою дозволяє проводити дослідження у положенні стенду (А), коли нульова відмітка (1) градуйованої шкали (2 або 3) знаходиться послідовно зліва від її центру і справа. Це досягається поворотом корпуса (4) разом з передньою панеллю стенду (5) на 180°. Віссю повороту є гвинт, розміщений на задній стінці стенду (6) у проекції центру градуйованого кола передньої панелі (5) і зафіксованій на стояку (7) основи пристрою (8). Використання градуйованої шкали (2 або 3) стенду оптокінетичної стимуляції дозволяє визначати кутову відстань між нульовою позначкою (1) і точкою зупинки "біжучої хвилі". Шкали (2 і 3) на стенді виконані таким чином, що по колу, де вони розміщені, нанесені градації в обидві сторони від 0° до 360° з кроком у 5°, що забезпечує диференціальну візуалізацію точки, що рухається у виді послідовно засвічуваних світлодіодів (9). Стенд розміщують перед досліджуваною особою таким чином, щоб центр кола був розташований по центру зору, а при переводі погляду між крайніми світлодіодами по горизонтальному діаметру кут ротації очних яблук відповідав 20°, що є загальноприйнятим при проведенні вестибулометричних досліджень [1]. Використання даного способу здійснюється наступним чином. Дослідження проводять у затемненій кімнаті в сидячому положенні пацієнта на відстані 44см від очей до панелі пристрою. Заздалегідь до стенду (А) підключають блок живлення (Б) за допомогою кабеля джерела живлення (10) і виносний пульт (В) за допомогою гнучкого шлейфу (11). Пристрій підключають до стаціонарної мережі електричного струму (12) і тумблера (13), в результаті чого засвічується сигнальний світлодіод (14) блоку живлення і світлодіод нульової позначки (1) градуйованих шкал стенду (А). Пацієнта інструктують про порядок проведення дослідження, який полягає у включенні пацієнтом стенду з "біжучою хвилею" по колу, простеженні спалахів світлодіодів (оптокінетичних стимулів) і виключення стенду після досягнення світловим стимулом відповідної 10165 нульової точки. Пацієнту дають в руки виносний пульт (В). Він включає "біжучу хвилю" з переміщенням стимулу за часовою стрілкою шляхом натискання кнопки "Пуск" (15), утримує її і відпускає в момент досягнення стимулу, що рухається нульової позначки. Дослідник визначає за шкалою (2) величину дуги у кутових градусах між нульовою точкою і місцем зупинки оптокінетичного стимулу. Після цього натисканням кнопки "Скидання" (16) виносного пульту світлову індикацію повертають у нульову точку. За вказаною технологією дослідження проводять десять разів і визначають середню величину дуги зміщення оптокінетичного стимулу. Після відпочинку пацієнта протягом 5-7 хвилин аналогічне дослідження за умови переміщення стимулу проти часової стрілки. За величиною кутового відхилення зупиненого ротаторного оптокінетичного стимулу, від нульової точки (1) роблять висновок про вестибулярно-окуломоторну реактивність досліджуваної особи. У випадках, коли відхилення зупиненого оптокінетичного стимулу від нульової позначки не перевищують ±5 кутових градусів (середній статистичний показник у здорових осіб), визначають норморефлексію. Якщо оптокінетичні стимули зупиняються до проходження нульової познічки і дуга (кут відхилення) перевищує 5 кутових градусів визначають реактивність як підвищену (гіперрефлексія). У випадках, коли оптокінетичні стимули зупиняються після проходження нульової позначки, вважається, що оптокінетична реактивність понижена (гіпорефлексія). Для виявлення асиметрії вестибулярноокуломоторної реактивності застосовують загальноприйняту формулу [М.М.Левашов, 1984] [3]: Хп + Хл G модуль відносної асиметрії, Хп і Хл - індивідуальні однойменні відносні ністагмометричні характеристики, одержані в результаті проведення право- і лівобічних тестів. Таким чином, запропонований нами спосіб визначення вестибулярно-окуломоторної реактивності у сукупності ознак, викладених у формулі винаходу, дає змогу досягнути основної задачі визначення кількісних і якісних показників реактивності особи на ротаторну оптокінетичну стимуляцію при стимулюванні вправо і вліво з достатньою точністю у кутових градусах, що задовольняє потреби вестибулометрії завдяки чітким орієнтирам зміщення ротаторного оптокінетичного стимулу при його зупинці в заданій точці простору; завдяки створеному пристрою для ротаторної оптокінетичної стимуляції і її обриву; у портативному варіанті спосіб може бути використаний для дослідження показників реактивності вестибулярнооптокінетичної системи при динамічному спостереженні хворих, які мають тяжку патологію головного мозку (гостра черепно-мозкова травма, гостре порушення мозкового кровообігу, онкопатологія, запальні захворювання мозку та його оболонок), а також при масових обстеженнях осіб на промислових підприємствах, в навчальних закладах та інших установах для контролю стану вестибулярно-окуломоторної функції при вирішенні питань профорієнтації, профпридатності і працевлаштування хворих та інвалідів. Список літератури, яка була прийнята до уваги при розробці заявки: 1. Базаров В.Г. Клиническая вестибулометрия.-Киев: Здоров'я, 1988. - 200с. 2. Базаров В.Г., Савчук Л.А. Оптокинетический нистагм: методы исследования и диагностическое значение.- Журнал ушных, носовых и горловых болезней. - 1984. - №4. - С.81-85. 3. Левашов М.М. Нистагмометрия в оценке состояния вестибулярной функции.-Л.: Наука, 1984. 222с. [Проблемы косм. Биологии; Т.50]. 10165 Фіг. 3. Методика дослідження вестиоуло - окулоиоторної реактивності Фіг. 2. Загальний вигляд пристрою Комп'ютерна верстка В. Мацело Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ - 4 2 , 01601