Спосіб консервації печінки

МПК: А 01 N 1/02 СПОСІБ КОНСЕРВАЦІЇ ПЕЧІНКИ. Винахід стосується медицини, а саме трансплантації, і може бути використаний при консервації донорської печінки. Відомі способи консервації печінки яки включають відмивку органу плазмою або холодним консервуючим розчином Євроколлінз та занурення органу у контейнер з консервантом [1,2] Недоліками ціх способів є пошкодження органу при консервації та малий 68 годин строк консервації. Найбільш близьким з технічної сутності та прийнятим за прототип є спосіб консервації печінки, який включає відмивку та занурення донорської печінки в консервуючий розчин Бретшнайдер Histidin-Tryptophan-Ketogiutarat (НТК) [3] Недоліком прототипу є недостатний строк консервації 18 годин через пошкодження клитин печінки. Завданням винаходу є розробка такого способу консервації печінки, який за рахунок оптимального підбору та введення до консерваційного розчину ліпіну забезпечував би зниження шкодливої дії ішемії та реперфузійних пошкоджень донорського органу та збільшував строки консервації. Поставлене завдання вирішується тим, що у способі консервації печінки, який включає відмивку та занурення донорської печінки до консерванту Пере.?) бі дичів кою Бретшнайдер, згідно винаходу, в консерваційний розчин" 1 ^ додають мембранпротектор та антиоксидант ліпін по 7-14 мг. на 100 мл, консерванту. Використання в якості мембранпротектора та антиоксиданта ліпіну знизчує рівень ішемічних і реперфузійних пошкоджень тканини печінки за рахунок блокування пр оцессів вільнорадикального та п ерикисного окислення мембранних фосфоліпідів, що забезпечує збільшення строків консервації. Вказана в формулі винахіда концентрація ліпіну в консервуючем розчині отримана на підставі експериментальних досліджень. Данні пиведено в таблиці. 2 Концентрація ліпіну консерванті НТК в кількість "голих" ядер кількість після 18 год. консервації світлих цитоплазматичних клітин після 18 год. консервації 7 мг. на 100 мл. розчіна 91% 50% 10 мг. на 100 мл. розчіну 86% 36% 14 мг. на 100 мл розчіна 89% 44% Спосіб здійснюють таким чином. Під знеболюванням, серединним розтином, розкривають черевну порожнину. Печінку звільняють від зв'язок шляхом їх пересічення та коагуляції, з проведенням старанного гемостазу. Візуалізують, виділяють та беруть на трималки v.portae до злиття mesenteric, splenic та pyloric viens. V.cava у підпечінковому відділу виділяють до правої ніркової вени та беруть на трималки; на праву наднирникову та пюмбальну вени накладають лігатури. Праву діафрагмальну вену перев'язують, ліва частіше лишалась інтактною. Беруть на трималки v, cava у надпечінковому відділі. Також беруть на трималки aorta abdominalis вище та нижче truncus caeliacus. Потім спеціально підібраними канюлями, канюлюють v.portae і поміж трималками aorta abdominalis. Відразу після канюляції перетискають дістальний відділ v. portae, підпечінковий відділ v.cava та aorta abdominalis вище та нижче місця відходження truncus caeliacus. Через канюлю, яка знаходилася в aorta abdominalis, вводять гепарин. Після чого починають відмивати печінку по портальній та артеріальній системах охолодженним до (2-4) °С консерваційним розчином Бретшнаидер з добавкою ліпін (7-14 мг. ліпіну на 100 мл.консерванта НТК). Відхід перфузату здійснювали через отвір, який зроблено у v.cava у надпечінковому відділі /плевральна порож нина/. За візуальними ознаками: блідість печінки, рівномірність забарвлення, консистенції і температури органу оцінюють якість відмивання печінки. з Печінку видаляють з черевної порожнини і розміщують у контейнері з консервантом НТК+ліпін (7-14 мг. ліпіну на 100 мл. консерванта НТК) при температурі 2 °С. Строк консервації до 22 годин. Приклад. Засіб може бути пояснено на прикладі консервації печінки щура. Щур чоловічої статі вагою 300 гр. віком 10 місяців був використаний як донор. Після виділення усіх судинних елементів печінки ввели 50 ОД гепарину в aorta abdominalis. Далі 500 мг сухої речовини ліпіну розвели у 10 мл. фізіологічного розчину. Після чого почали відмивати печінку по портальній та артеріальній системах охолодженим до 2-4 °С консерваційним розчином Бретшнайдера з добавкою ліпін за допомогою перистальтичного насосу з об'ємною швидкістю перфузії (0,52) мл/хв., створюючи перфузійний тиск у воротніи вені близько (80) мм. вод. ст. Для консервації печінки щура використовували розчін Бретшнаидер (НТК) з добавкою ліпін у концентрації! 10 мг на 100 мл. консерванта. Відхід перфузату здійснювался через отвір, зроблений у v.cava у надпечінковому відділі /плевральна порожнина/. За візуальними ознаками: блідість печінки, рівномірність забарвлення, консистенції і температури органу оцінюваний якість відмивання печінки. Печінку видаляли з черевної порожнини і розміщували у контейнері з консервантом (НТК+ліпін) при температурі 2 °С. Через 22 години проводили контроль. Запропонованим спосібом та спосібом прототипом законсервовано по 25 печінок щурів. Експериментальні умови ішемії органу показали, що консервант Бретшнаидер (НТК) з мембранстабілізуючей добавкою "ліпін" краще ніж стандартній розчин Бртшнайдера (без ліпіну). Це проявляється у вигляді зменьшення структурних змін печінкових клітин, зменшенням світлих цитоплазматичних клітин з 78% у розчіні Бретшнаидер до 36% у розчіні Бретшнайдер+ліпін. Також було підтверджено, що при консервації в розчіні 4 НТК+ліпін лише поодинокі гепатоцити містять у собі вакуолі та мають великі гіпрохромні ядра. В більшості клітин кількість глікогену зменьшується в меньшій мірі, ніж у прототипі. В результаті проведенних досліджень було встановлено, що добавка ліпіну в консервант НТК чинить більш вираженний гальмуючий вплив на розвиток дистрофічного процессу в тканині печінки, що проявляється помітною стабілізацією структури тканини та зменьшенням розповсюдження дістрофії. Добавка призводить до збереження гепатоцитів майже до ісходних параметрів. Це підтверджено при дослідженні 100 морфологічних та цітологічних препарвтів. Таким ч ином п орівнян ня із п рот отип ом по казує , що застосування запропонованого засобу консервації печінки дозволяє підвищити резистентність донорської печінки до ішемії та продовжити строк консервації. Джерела інформації. 1. Онищенко НА, .Расторгу ев Б.П, Балакирев Э.М.. Трансплантация органов в клинике и эксперименте и исскуственные среды. Ш., 1978, с.95-98. 2. Collins G.M., Green R.D., Halasz N.A. Influance of preservation method on early transplant failure, transplant. Proceed. 1977, v.9, 3, p.1523-1528. 3. Bretschneider H.J. Organuebergreifende Prinzipen zur Verlaengerung der Ischaemietoleranz// Leopo!dina.-1992.-Vo!.37.-P.161-174' npcft о^ИП ,