Спосіб психофізіологічної компенсації перинатальних переживань дитини

іМГіКб А6ІН I/00, . Л6Ш 33/00 ' '''• :7 СПОСІБ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ :'>:v ПЕРЙНАТАЛЬНИК ПЕРЕЖИВАНЬ ДИТИНИ Винахід відноситься до медицини, зокрема до педіатрії, психофізіотерапії та може використовуватись у пологових будинках, дитячих оздоровчих закладах та домашньому середовищі. Перинатальні переживання об'єднують те, що переживалось дитиною на останніх стадіях вагітності в утробі матері, під час народження та одразу після нього. Непередбачені негативні ситуації, які виникають при цьому; призводять до травматизму- джерела майбутніх . комплексів та захворювань. Так під час народження дитина відчував стрес від різкої зміни температури оточуючого середовища, гравітаційного удару, впливу яркого світла, переносить сильне фізичне навантаження. При цьому дитина відчуває велику потребу у кисні, в неї порушується енергетичний баланс, вона одержує сильну психологічну травму, всі її органи працюють з перевантаженням, тобто порушується нервова та гармональна регуляція (гомеостаз).Наслідком цього є жовтяниця новонароджених, зміщення хребців, неповне розкриття легенів, косоокість, підвищений м'язовий тонус тощо. На все життя залишають відбитки на психіку дитини різні ускладнення вагітності та у пологах( обвиття пуповини навкруги шиї, кесаревий розтин тощо). Регулювання дихання як лікувальний фактор існує з давніх часів(практика йогів,аутогенна треніровка тощо).Регуляція дихання є потужним засобом регуляції гомеостазу взагалі. Відомий "Спосіб психофізичної реабілітації"( п.України №10116, А6ІН 1/00, "ІІВ" № 3,1996), який складається з фізичних навантажень та відпочинків.Фізичні навантаження здійснюють послідовними циклами вправ, які супроводжують активними вдихами та видихами. Спосіб застосовується дорослою людиною, яка контролює свої дії: виконує складні вправи, в певній позі здійснює відпочинок, стежить за ритмом свого дихання.Для немовлят здійснення цього способу є неможли вим, що становить недолік відомого рішення. Відомий метод холотропного дихання( С.Гроф "Путешествие в поисках себя",Издательство Трансперсонального Института, Москва,1994) Метод складається з таких елементів: інтенсивне дихання, використання музики, робота з тілом. При цьому процес холотропного дихання здійснюють у такій послідовності: розслаблення, підвищення частоти та глибини дихання. Таке дихання є каталізатором заглиблених психічних процесів та разом з музичним супроводженням сприяє вспливан ню з глибин несвідомого всякого роду травматичного матеріалу. Метод є ефективним для зняття стресів, невротичних станів, психисоматичних та емоційних розладів, як реабілітаційний та лрофілактич ний напрям. Однак цей метод може застосовуватись дорослою людиною. Немовля здійснити цю методику не може, що є недоліком. За прототип обрано спосіб психофізичного тренування(К.Дхнейка "Рух, дихання, психофізичне тренування",Київ, "Здоров'я",1988), який вмішує спеціальні типи дихання, розслаблення, комплекси вправ тощо. Дихання виконується через ніс. Вдих глибокий.Такі дихальні вправи підвищують стійкість організму до кисневої заборгованості , що благотворно впливає на ферментні системи, на кровопостачання серця і мозку, регулює артеріальний тиск, активізує кровоносні судини і капілярну сітку, поліпшує забезпечення організму киснем, урівноважує нервові процеси. Недоліком прототипу є складність та трудомісткість вправ, що потребують тривалого навчання.Крім того, таку методику з немовлям здійснити неможливо. В основу винаходу поставлено задачу створення способу психофізіологічної корекції перинатальних переживань дитини здійсненням маніпулювання її дихальною функцією. Задача вирішується тим, що спосіб психофізіологічної компенсації пєринатальних переживань дитини, який полягає у тому, що проводять дихальний сеанс, котрий складають з вдихів- видихів та короткочасних затримок дихання, згідно з винаходом, дихальний сеанс проводять у водному середовищі, при цьому темп вдихів-видихів та затримок дихання дитині нав'язують примусово. Існує залежність між психофізіологічним станом організму та функцією дихання. Від ритму дихальних рухів залежать ритми електричних потенціалів у довгастому мозку, в якому розташований дихаль-ний центр. Застосування дихальних сеансів, які складають з вдмхів-видихів та короткочасних затримок дихання, підвищує стійкість організму до кисневої заборгованості» а це ,в свого чергу, благотворно впливає на ферментні системи, на кровопостачання серця і мозку,Основна мета дихальних вправ- забезпечення нормального співвідношення вуглекислого газу та кисню в крові та тканинах. Під час вдиху прискорюється скорочення м язів серця; швидкість пульсової хвилі під час вдиху зростає, під час видиху- знижується; наповнення периферичних судин кров'ю під час вдиху зменшується, а під час видиху-збільшуеться. Під час тривалих дихальних сеансів зменшується загальний обсяг м'язових напруг та неприємних емоцій. Організм реагує на біохімічну ситуацію, що змінюється, тим, що виносить на поверхню різні негативні сталі напруги та дає їм розрядку.Енергетично заблокована зона організму недостатньо забезпечується кров'ю тому, що мав місце вазоконтрикціяСстиск судин).В процесі тривалого дихального сеансу досягаються елементи гіпервентиляцїйного синдрому, який пояснюється біохімічними змінами складу крові-підвищення лужності та зменшення іонізації кальцію. Тому під час такого дихального сеансу напруга та блокування спочатку посилюються, а потім настає роз-блокування та розслаблення організму. Заблоковані зони отримують необхідне забезпечення кров'ю. Створена помірна гіпоксія благотвор но впливає на розвиток мозку. Однак новонароджена дитина не може самостійно здійснити такий процес дихальних сеансів. Тому пропонується розміщувати немовля у водному середовищі( ванні, басейні). Інструктор занурює дитину у воду та тим самим примушує її затримувати дихання. При цьому темп ВДИХІВ - ВИДИХІВ дитини зростає. Використання водного середовища надає можливість провести дихальний сеанс з немовлям та досягти зміни темпу дихання. Таким чином сукупність перелічених ознак дозволяє зняти негативний стрес, встановити енергетичний баланс, нормалізувати м'язовий тонус, тобто скоректувати психофізіологічні процеси в організмі дитини. Спосіб здійснюють так. Дитину проводять по поверхні води, користуючись підтримкою "під підборіддя".На першому етапі дитину навчають затримувати дихання, шляхом направлення легкого струму води на обличчя дитини. При цьому вона інстинктивно затримує дихання. Коли рефлекс затримки буде засвоєно, збільшують затримку дихання.На другому етапі дитину занурюють під воду на дуже короткий час. Поступово її привчають до таких пірнань та координують їх ритм.Після кожного пірнання дитина робить видих через ніс та відразу вдих. Після вдиху її знов занурюють під воду. Кількість таких пірнань доводять до декількох десятків, а потім виконують пірнання серіями. При цьому інструктор повинен добре відчувати фази дихання дитини та уважно слідкувати за її психофізичним станом. Кількість пірнань та їх ритм добираються до кожної дитини індивідуально. Таким чином запропонований спосіб дозволить шляхом маніпулювання дихальною функцією, завдяки зв'язку функції дихання з усіма системами організму дитини, скомпенсувати негативні наслідки перинатального рівня.