Пристрій для експонування субстратів обростання к.о. домбровського

1. Пристрій для експонування субстратів обростання, що містить стержень, субстрат, пази та опорні елементи, який відрізняється тим, що на одному кінці вертикального стержня виконані гвинтові лопаті заглиблення до ґрунту, на якому блоками вздовж його подовжньої осі розміщений між опорними елементами субстрат, що має форму еліпсних дисків з пазами на їх поверхні, причому 3 Недоліком найближчого аналогу є те, що він має низькі функціональні можливості прикріплення до поверхні пластин обростання (субстрату) зооперифітону. До поверхні пластин обростання головним чином прикріплюються дрібні організми зооперифітону, тоді як макроорганізми прикріплюються у меншій кількості. Крім того, пластини обростання жорстко не закріплені відносно дна водойми. Вони під дією руху води здійснюють коливання, що суттєво впливає на можливість прикріплення організмів зооперифітону до їх поверхні. Ознаками, спільними з найближчим аналогом, є наявність: - стержня; - субстрату обростання; - опорних елементів. В основу корисної моделі поставлено задачу розробити пристрій, який би забезпечив розширення функціональної можливості прикріплення до поверхні субстрату, як макро- так і мікроорганізмів зооперифітону шляхом застосування субстратів близьких до природних, жорсткого прикріплення несучого стержня до ґрунту водойми та використання додаткового освітлення. Суттєвими ознаками корисної моделі є наявність: - стержня; - субстрату; - пазів; - опорних елементів; - гвинтових лопатей заглиблення до ґрунту, які виконані на одному кінці вертикального стержня; - субстрату розміщеного блоками між опорними елементами у повздовжній осі вертикального стержня; - субстрат має форму еліпсних дисків з пазами, які виконані на їх поверхнях; - кожен еліпсний диск розміщений на вертикальному стержні під кутом α відносно вертикальної осі, який дорівнює 20÷25°; - природного субстрату у вигляді стебла рогозу, який розміщений у гніздах між двома дисками, що мають наскрізні отвори; - герметичного електричного блоку з джерелом світла, закріпленого напроти наскрізних отворів до нижнього диска; - таймера та елемента живлення, які розміщені у герметичному блоці і електрично зв'язані з джерелом світла; - автономних притискачів, закріплених у верхньому диску, кожен із яких взаємодіє із стеблом природного субстрату. Відмінними від найближчого аналогу ознаками корисної моделі є наявність: - гвинтових лопатей заглиблення до ґрунту, які виконані на одному кінці вертикального стержня; - субстрату розміщеного блоками між опорними елементами у повздовжній осі вертикального стержня; - субстрат має форму еліпсних дисків з пазами, які виконані на їх поверхнях; - кожен еліпсний диск розміщений на вертикальному стержні під кутом α відносно вертикальної осі, який дорівнює 20÷25°; 40733 4 - природного субстрату у вигляді стебла рогозу, який розміщений у гніздах між двома дисками, що мають наскрізні отвори; - герметичного електричного блоку з джерелом світла, закріпленого напроти наскрізних отворів до нижнього диска; - таймера та елемента живлення, які розміщені у герметичному блоці і електрично зв'язані з джерелом світла; - автономних притискачів, закріплених у верхньому диску, кожен із яких взаємодіє із стеблом природного субстрату. Відмінною особливістю заявленого пристрою від відомих є те, що в ньому використовуються природні субстрати - деревина, стебла рогозу. Відомо, що організми зооперифітону ліпше прикріплюються до субстрату який має різні щілини, шорстку поверхню. Тому на поверхнях запропонованого субстрату еліпсної форми виконані пази певного розміру. Крім того, площа субстрату у формі еліпса у три рази більша ніж, наприклад пластин, які мають форму паралелепіпеда при відносно рівних габаритах. У заявленому пристрої використовується джерело світла червоного кольору, промені якого приваблюють організми періфітону, більшість з яких характеризуються позитивним фототаксисом. Тому, збільшується можливість прикріплення зо опери-фітонних організмів до поверхні субстрату. Технічна суть та принцип роботи запропонованого пристрою ілюструється кресленнями. На Фіг.1 зображений загальний вид (перший варіант); на Фіг.2 - вид зверху (перший варіант); на Фіг.3 - розріз по А-А на Фіг.2 (перший варіант); на Фіг.4 - загальний вид (другий варіант); на Фіг.5 - вид зверху (другий варіант). Пристрій по першому варіанту складається з вертикального стержня 1, опорних елементів 2, субстрату 3, рукоятки 4. На одному кінці вертикального стержня 1 виконані гвинтові лопаті 5 з загостреним у нижній частині подовженим виступом 6 заглиблення (вилучення) його у грунт водойми, а протилежний - закінчується профільною поверхнею 7, наприклад квадратною, на яку насаджується рукоятка 4. Вище гвинтових лопатей 5 стержень має упор 8. У верхній частині нижче профільної поверхні 7 виконана різьба 9. Уздовж подовжньої осі вертикального стержня 1 розміщені опорні елементи 2 у вигляді втулок, між якими блоками встановлюють субстрат 3. В кожному блоці 3-4 субстратів. Субстрат 3 виготовлений з деревини у вигляді еліпсних дисків. Еліпсні диски розміщують відносно горизонтальної осі під кутом α який дорівнює 20÷25°. Відстань між дисками (субстратом 3) у повздовжній осі вертикального стержня 1 складає 80÷130мм. На поверхнях кожного диска (верхній, нижній) виготовлені пази 10 (борозди), наприклад трикутної форми глибиною 5÷12мм. Опорні елементи - втулки 2, еліпсні диски (субстрат 3) пружно притискаються між собою за допомогою пружини 11 та гайки, яка нагвинчується на різьбу 9. (Гайка на кресленні не позначена). 5 Торцеві поверхні втулок 2, між якими розташовані еліпсні диски (субстрат 3) скошені під тим же кутом α, тому диски разом з втулками 2 не провертаються відносно повздовжньої осі вертикального стержня 1. Конструкція запропонованого пристрою другого варіанту (Фіг.5) у порівнянні з конструкцією першого варіанту (Фіг.1) має наступні особливості. На вертикальному стержні 1 встановлюють верхній 12 та нижній 13 диски. Нижній диск 13 закріплений на вертикальному стержні нерухомо, а верхній диск 12 є притискаючим і підпружинений має можливість переміщуватись уздовж повздовжньої осі на стержні 1. Між дисками 12, 13 у їх посадочних гніздах 14, 15 встановлений природний субстрат 16 у вигляді стебел рогозу. Посадочні гнізда 14 є автономними притискачами, які закріплені у верхньому диску 12. Кожен автономний притискач 14 взаємодіє з кожним стеблом рогозу - субстратом 16. Кожен автономний притискач 14 дає можливість вилучити, при необхідності з посадочних гнізд дисків 12, 13 окреме стебло рогозу - субстрату 16, не піднімаючи у верхнє положення диск 12. Автономний притискач 14 виконаний у вигляді стержня 17, який має профільну гвинтову нарізку, що взаємодіє з кулачком 18, закріпленим до утворюючої диска 12. У дисках 12, 13 виконані наскрізні отвори 19. До нижнього диска 13, напроти наскрізних отворів 19, герметично закріплений електричний блок 20 з джерелом світла 21. Джерело світла 21 також герметично закріплено у корпусі 22 електричного блоку 20. Корпус 22 має кришку 23. Джерело світла 21 складається з відбивача 24, світлодіодів 25, які закріплені до плати 26, ущільнюючого прозорого скла 27. Світлодіоди 25 мають промені червоного кольору (довжина хвилі 620÷760нм). Джерело світла 21 електрично зв'язано з таймером 28 та автономним джерелом живлення 29, які розташовані у корпусі 22 електричного блоку 20. Для джерела світла використовують потужні світлодіоди, наприклад типу LED, для їх вмикання (вимикання) у заданий термін часу використовують, наприклад таймер 12.21, а для автономного джерела живлення акумулятори НКГЦ - 0,5, які зібрані у блок з сумарною напругою 12В. Конструкції першого та другого варіантів запропонованого пристрою виконують одну й ту ж саму поставлену задачу з отримання певного технічного результату. Пристрій працює таким чином. По першому варіанту. Пристрій збирають у певному порядку. На вертикальний стержень 1 встановлюють опорні втулки 2, а між ними еліпсні диски (субстрат 3). Зверху опорні втулки 2 разом з еліпсними дисками пружно притискаються гайкою, яка нагвинчується на різьбу 9 вертикального стержня 1. При довжині вертикального стержня 1,5÷2,0м на ньому розміщують 2-4 блоки еліпсних дисків (субстрат 3). У кожному блоці 3-4 еліпсних дисків (субстрат 3), відстань між блоками - 120÷130мм. На профільній поверхні 7 закріплюють рукоятку 4. Потім пристрій розміщують у водоймі і за допомогою рукоятки 4 та гвинтових лопатей 5 з загостреним подовженим висту 40733 6 пом 6 вертикально закріплюють до ґрунту. При обертанні вертикального стержня 1 за годинниковою стрілкою його гвинтові лопаті 5 разом з загостреним виступом 6 заглиблюються у грунт водойми. Під час знаходження пристрою у водоймі до поверхонь еліпсних дисків (субстрату 3) прикріплюються організми зооперифітону. Після чого вертикальний стержень 1 разом з еліпсними дисками (субстратом 3) вилучають із грунту водойми, провернувши рукоятку 4 проти годинникової стрілки. Потім з поверхонь субстрату 3 (еліпсних дисків) відомим способом збирають обростання у приготовлену тару, для подальшого дослідження. При необхідності деякі еліпсні диски можуть бути зняті з вертикального стержня 1 для подальшого збору організмів зооперифітону безпосередньо у водоймі не вилучаючи пристрій на поверхню. Зняття еліпсних дисків (субстрату 3) з вертикального стержня 1 виконують у зворотній послідовності їх встановлення на нього. По другому варіанту. Робота пристрою по другому варіанту відрізняється від роботи пристрою першого варіанта тим, що між нижнім 13 та верхнім 12 дисками, у їх гнізда 14, 15 встановлюють природний субстрат 16 - стебла рогозу однакової довжини, наприклад 0,8м. Для цього верхній диск 12 трохи піднімають до гори і у посадочні гнізда 14, 15 встановлюють кожне стебло субстрату 16. Потім знімають кришку 23 корпусу 22 електричного блоку 20 і на таймері 28 встановлюють визначений термін часу включення світло діодів 25 джерела світла 21, наприклад у весняно-літній сезон з 2000 до 700 години наступної доби. У корпусі розміщують акумулятор 29 і електрично з'єднують його з світлодіодами 25 та таймером 28, а потім герметично закріплюють кришку 23 до корпусу 22. Пристрій розміщують у водоймі і закріплюють до ґрунту як описано у першому варіанті. Промені джерела світла 21, що проходять крізь наскрізні отвори 19 дисків 12, 13 освітлюють зону розташування стебел рогозу (субстрату 16). Освітлена зона приваблює до себе організми зооперифітону. У зоні розповсюдження червоного освітлення, на що реагують перифітонні організми, складаються сприятливі умови для їх прикріплення до поверхонь субстрату 16 (стебла рогозу). Після чого пристрій вилучають разом із субстратом 16 з водойми. При необхідності вилучають окремі його стебла (спочатку з посадочних гнізд 14, 15 дисків 12, 13, а потім з водойми). Потім виконують необхідні операції як описано вище у першому варіанті. Запропонований пристрій у порівнянні з відомими - базовими пристроями дозволяє розширити його функціональні можливості прикріплення до поверхні субстратів як мікро- так і макроорганізмів зооперифітону. У пристрої використовують природні субстрати - деревину та стебла рогозу, які проростають безпосередньо у водоймі. Процес прикріплення організмів зооперифітону до поверхні субстрату стимулюють променями світла певного кольору у необхідний термін часу доби, наприклад у нічний час. Це дає можливість більш точно ви 7 40733 значити якісні та кількісні характеристики угруповань зооперифітону дослідженої водойми. Виготовлення запропонованого пристрою не потребує відносно великих матеріальних витрат, Комп’ютерна верстка Л.Литвиненко 8 тому що використовують широко відомі матеріали та комплектуючі елементи (світлодіоди, таймер та інші). Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601